Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/246/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 29.06.2023. Зареєстровано: 30.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2023.

Номер судового провадження: 6/01/911/246/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"26" травня 2023 р.,
		м. Київ,
		Справа № 911/246/23 
		Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Кудінової В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження
		позов Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія „Міжнародні авіалінії України» (01030, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4, код ЄДРПОУ 14348681)
		до Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 50, код ЄДРПОУ 43173325)
		про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору та відновлення становища, яке існувало до порушення,
		за участю представників:
		позивача: Ярмак Максим Миколайович;
		відповідача Амельченко Юлія Василівна.
		ВСТАНОВИВ:
		Історія розгляду справи
		До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія „Міжнародні авіалінії України» (01030, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4, код ЄДРПОУ 14348681) до Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 50, код ЄДРПОУ 43173325) про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору та відновлення становища, яке існувало до порушення.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2023 вказану позовну заяву залишено без руху. Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
		Відтак, ухвалою господарського суду від 02.03.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі на 13.03.2023. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву  протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.
		У судовому засіданні 13.03.2023 були присутні представники позивача та відповідача. До Господарського суду Київської області надійшли відзив та відповідь на відзив, які прийняті судом та долучені до матеріалів справи. Так, суд у судовому засіданні у порядку п. 12 ч. 2 ст. 182 ГПК України встановив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до наступного судового засідання.
		З цих підстав, суд в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 10.04.2023 до 16:00.
		До суду 28.03.2023 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
		В день слухання справи 10.04.2023 до суду з`явились представники позивача та відповідача. Суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.05.2023 на 16:00.
		У судовому засіданні з розгляду справи по суті 02.05.2023, яке відбулось за участю представників позивача та відповідача, суд оголосив перерву на стадії дослідження доказів до 26.05.2023 до 16:10. У засіданні 26.05.2023 суд прийняв рішення у справі.
		Передумови звернення до суду та зміст аргументів сторін
		Позивач звернувся до суду з вимогою визнати недійсним правочин Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях щодо односторонньої відмови від договору № 1708 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.06.2015.
		Також позивач просив суд зобов`язати Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях відновити становище, яке існувало до порушення  односторонньої відмови від договору № 1708 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.06.2015.
		В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
		За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
		Позивач повідомив суд, що 24.06.2015 між ним та відповідачем було укладено договір оренди № 1708, відповідно до якого позивач, як орендар, отримав у строкове платне користування приміщення ангару, що обліковується на балансі ДП "Міжнародний аеропорт Бориспіль" (балансоутримувач, аеропорт). Належним чином завірену копію цього договору долучено до позовної заяви. 
		Судом досліджено вказаний договір та встановлено, що в силу п. 3.6 договору № 1708, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу.
		З пункту 10.1 договору № 1708 вбачається, що його укладено на 10 років з 24.06.2015 до 23.06.2025 включно.
		Позивач повідомляв суд про те, що через 4 місяці після запровадження в Україні карантину (що є загальновідомим фактом, та пов`язаним з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби covid-19, спричиненої коронавірусом sars-cov-2) Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.20 № 611 (Постанова № 611), у відповідності до положень якої на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби covid-19, спричиненої коронавірусом, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786, здійснюється у розмірі 50 % суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2. Орендодавці державного майна забезпечують нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
		На підставі викладених положень авіакомпанія направила до відповідача та Аеропорту "Бориспіль" лист від 06.10.2020 № 02.2-09-76 (копія якого надана до суду разом з позвом), яким просила звільнити від сплати або зменшити орендну плату на 50% за приміщеннями, що були розташовані в терміналі «В» аеропорту "Бориспіль". Через відсутність будь-яких відповідей на попередні звернення, авіакомпанія направила до фонду та аеропорту лист від 13.10.2020 № 01.3.1-10/120 (копія долучена судом до справи), яким просила здійснити перерахунок орендної плати, зокрема за Договором № 1708, звільнивши орендаря від її сплати за весь час карантину.
		У подальшому, за словами позивача, авіакомпанією було отримано лист відповідача від 12.10.2020 №50-02.02-4274 (копію вказано листа додано до позову), яким МАУ було відмовлено у наданні 50% знижки по договорам № 1708 та № 1651, оскільки орендоване майно, на думку відповідача, не підпадає під критерії, визначені Постановою № 611.
		Оскільки між сторонами не вдалося досягти згоди щодо розміру орендної плати, а також не існувало роз`яснень компетентних державних органів із зазначеного питання, то лише після ухвалення постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 у справі № 910/13397/20, якою було змінено рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2021, чим визнано право МАУ на 50% знижку з орендної плати, - було досягнуто правової визначеності щодо Договору № 1708.
		Позивач зазначив, що не дивлячись на зазначені передумови відповідач не вжив жодних заходів направлених на правильне нарахування розміру орендної плати по Договору № 1708. 
		Додатково, за результатами розгляду справ № 911/1462/21, № 910/13397/20, № 911/1086/21, № 911/226/22, рішення у яких набрали законної сили, визнано право МАУ на застосування 50% знижки зі сплати орендної плати на підставі положень Постанови № 611 за договорами № 1708 та № 1651. Учасниками справ були аеропорт (позивач), МАУ (відповідач) та ФДМ (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача). 
		Зокрема позивач звертав увагу на те, що в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/13397/20 від 26.08.2021 (спір щодо застосування 50% знижки по Договору № 1708) зазначено, що орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, відповідно до пункту 2 Постанови № 611, має право на зниження орендної плати на 50 відсотків.
		У подальшому на адресу МАУ надійшов лист ФДМ від 20.07.22 № 50-02.01-1535 під назвою «Повідомлення про відмову від договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.08.2015 № 1708», яким орендодавець повідомив орендаря про відмову від Договору № 1708, вимагав негайно погасити заборгованість, а також протягом трьох робочих днів повернути майно балансоутримувачу.
		В повідомленні зазначено «станом на 18.07.2022 року орендна плата не перерахована. Орендар має загальну заборгованість, яка перевищує трьохмісячну орендну плату та складає 7 486 393,11 грн., при цьому розмір пені становить 150 129,61 грн. та штрафу 673 443,66 грн.», що і стало підставою для односторонньої відмови фонду від договору.
		Поряд з цим, за переконанням позивача вказана в повідомленні заборгованість протиправно обліковується фондом через нарахування ним орендної плати у розмірі 100% замість 50%. На даний момент за словами позивача заборгованість у МАУ за Договору № 1708 відсутня, і навпаки - має місце значна переплата про що свідчать надані позивачем коректні розрахунки.
		Позивач також акцентував увагу суду на тому, що рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/1803/22 від 07.12.22 (додаток 12) позовну заяву МАУ до ФДМ задоволено у повному обсязі та зобов`язано відповідача здійснити нарахування орендної плати позивачу за користування державним майном згідно Договору № 1708 в розмірі 50% суми нарахованої орендної плати за період з 12.03.2020 по 23.02.2022 включно. Тобто судом підтверджено право МАУ на знижку та наявність переплати по Договору № 1708.
		Позивач вважає, що таким чином дії фонду є протиправними, оскільки відсутня передумова для застосування підстави розірвання договору, оскільки така заборгованість не існувала станом на 18.07.2022, а судовим рішенням у справі № 911/1803/22 підтверджено факт переплати за договором № 1708.
		Регіональне відділення вважало позовну заяву ПрАТ «Міжнародні Авіалінії України» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. 
		Перш за все відповідач послався на те, що оскільки МАУ не сплачено орендну плату протягом трьох місяців підряд (остання оплата була здійснена 27.01.2022, що підтверджується розрахунком заборгованості), а також має загальну заборгованість, яка перевищує трьохмісячну орендну плату, листом від 20.07.2022 № 50-02.01-1535 Регіональне відділення посилаючись на ст. 762 ЦК України повідомило позивача про відмову від договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.06.2015 № 1708, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відправлення.
		Відповідач вказав, що пунктом 8.5. Договору оренди сторони домовились, що Орендодавець має право відмовитись від договору, якщо орендар не вносить орендну плату протягом 3-х місяців підряд. 
		Також відповідач зазначив, що позивач до подання позову не спростовував та не оскаржував ту обставину, що договір розірвано, а отже визнавав розірвання договору. З таких обставин, Регіональне відділення відмовляючись від договору в односторонньому порядку, діяло правомірно в межах своїх повноважень на підставі закону та умов договору.
		Спір щодо застосування знижки не впливає на право орендодавця на захист своїх прав шляхом відмови від договору. Тим більше, що на момент вчинення Регіональним відділенням відмови питання щодо знижки в судовому порядку навіть не вирішувалось.
		Разом з цим, Регіональне відділення повідомило суд, що між Регіональним відділенням та позивачем укладено ряд договорів оренди державного майна, по яких відповідно до наказу № 672 від 26.11.2020 року надано знижку 50%. Як приклад, у договорі оренди № 1743 від 24.12.2015 пунктом 1.2. визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів. Така мета використання майна кореспондується з вимогами, визначеними у додатку 2 Постанови № 611. Відповідно у Регіонального відділення відсутні правові підстави для надання знижки за Договором оренди від 24.06.2015 № 1708.
		Висновки господарського суду
		Суд, розглянувши детально наявні у матеріалах справи документи та додатки, прийнявши до уваги позиції, що висвітлені у заявах по суті справи, оцінивши надані докази у відповідності до чинних положень закону та актуальної судової практики, розглянувши всі аргументи учасників справи, вважає за необхідне вказати наступне.
		Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Як вже зазначено вище, між сторонами було укладено договір оренди № 1708 від 24.06.2015, в межах якого між сторонами виникли розбіжності з приводу наявності заборгованості (чи переплати орендаря).
		Слід зазначити, що в силу частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Рішення суду, який розглядав справу № 910/13397/20 встановлює обставини, що впливають на оцінку доказів у даній справі, фактів, що мають преюдиційне значення. Зважаючи на це, суд вважає за можливе навести узагальнюючі мотиви рішення судів у цій справі, де брали участь як позивач так і відповідач та висновки до яких дійшли національні суди при розгляді спірних відносин між сторонами.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/13397/20 позов задоволено повністю та стягнуто з ПрАТ "МАУ" на користь ДП "МА "Бориспіль" 3 061 482,12 грн основної заборгованості 101 477,51 грн пені, 22 342,99 грн 3 % річних, 3 508, 88 грн інфляційних втрат та 47832,17 грн судового збору. Підставою для ухвалення такого рішення став висновок суду про порушення відповідачем зобов`язань за договором № 1708 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.06.2015 в частині своєчасної сплати орендної плати за період лютий-липень 2020 року.
		Північний апеляційний Господарський суд в межах цієї ж справи вказав, що існують підстави для зміни рішення суду першої інстанції керуючись тим, що належною до нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача, як балансоутримувача, є орендна плата у розмірі 30 %, розрахована відповідно до визначеної Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, із зменшенням на 50 % відповідно до положень пп. 2 п. 1 Постанови № 611 та додатку № 2. З цими висновками також погодився Верховний Суд, що вказано у постанові від 26.07.2021 у цій справі.
		Вказані висновки судів беруться до уваги Господарським судом Київської області та не підлягають переоцінці. 
		Також важливим є те, що в провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа №911/1803/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про зобов`язання вчинити дії. За наслідком розгляду зазначених вимог суд задовольнив вимоги позивача та зобов`язав Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях здійснити нарахування приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» орендної плати за користування державним майном згідно договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до держаної власності від 24.06.2015 № 1708 в розмірі 50% суми нарахованої орендної плати за період з 12.03.2020 по 23.02.2022 включно.
		В цьому рішенні зокрема судом встановлено, що відповідач будучи обізнаним з висновками Верховного Суду, зокрема у справі № 910/13397/20, у якій спір стосувався стягнення з позивача заборгованості за спірним договором, стосовно наявності у позивача права на зниження орендної плати на 50 відсотків, свідомо ігнорував приписи Постанови № 611 та здійснював подальше нарахування орендної плати без застосування 50% знижки, що призвело до створення відповідачу "штучних" передумов для відмови від договору № 1708.
		В межах справи № 911/1803/22 вказано, що на переконання суду свідоме ухилення відповідачем від покладених на нього постановою Уряду обов`язків щодо забезпечення належного нарахування орендної плати, не може породжувати негативні наслідки для позивача, адже останній сплачуючи щомісячно 50% орендної плати від нарахованого розміру, правомірно очікував, що зобов`язання покладенні на нього умовами договору ним виконанні належним чином та як наслідок відсутності з його боку порушень умов договору та відсутності у відповідача передумов для відмови від договору.
		Зважаючи на відсутність у позивача обов`язку сплачувати орендну плату, нарахування якої відповідачем здійснювалось за умовами п. 3.3. договору № 1708 та без застосування приписів Постанови № 611, та сплату позивачем орендної плати у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку у орендодавця не виникало права на відмову від договору, адже Авіакомпанія належно сплачувала орендну плату, відтак заборгованості за три місяці не було.
		Господарський суд Київської області у рішенні від 07.12.2022 вказав, що "станом на 26.07.2022 (дата отримання орендарем повідомлення про відмову від договору) правові підстави для відмови РВ ФДМУ по Київській області від укладеного з Авіакомпанією договору № 1708 від 24.08.2015 на підставі пункту 8.5. цього договору і статті 782 Цивільного кодексу України відсутні, а відтак вказаний договір не є припиненим, у зв`язку з чим суд відхиляє протилежні доводи відповідача".
		Вказане рішення у справі № 911/1803/22 не було оскаржене та набрало законної сили 18.01.2023.
		Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, принцип обов`язковості судового рішення. 
		Згідно частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		Положення статті 326 ГПК України встановлюють, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Таким чином, суд досліджуючи заперечення відповідача щодо незастосування знижки по договору оренди № 1708 констатує недотримання ним конкретних висновків судів у справі № 910/13397/20, що стосувалися напряму правовідносин за цим договором що передував надісланню повідомлення, враховуючи зокрема те, що остаточний розгляд справи завершився постановою Верховного Суду від 26.08.2021, а також заперечення висновку суду у справі № 911/1803/22, незважаючи на те, що рішення суду було прийнято вже після пред`явлення повідомлення про відмову від договору оренди.
		Суд, здійснивши перевірку перерахунок орендної плати станом на 20.07.2022 погоджується з твердженнями позивача, що відповідач не вживав заходів щодо правильного розрахунку заборгованості (переплати) за договором № 1708 та надсилаючи повідомлення про розірвання договору на підставі наявності заборгованості, що перевищує трьохмісячну орендну плату, в порушення інтересів позивача не застосував надану йому 50 % знижку на підставі постанови № 611.
		Відповідно до ч.ч. 1, з ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує йогодійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 
		Частинами 1 та З ст. 291 ГК визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
		Приписами ст. 188 ГК передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
		Згідно зі ст. 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		У відповідності до ст. 782 ЦК наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
		Слід акцентувати увагу на тому, що з наданих на розгляд суду матеріалів прослідковується, що підставою для відмови від договору стало застосування положень статті 782 ЦК України та пункту 8.5 договору оренди, відповідно до якого орендодавець має право відмовитися від договору, якщо орендодавець не вносить орендну плату протягом трьох місяців підряд.
		Незважаючи на відсутність посилань в оскаржуваному повідомленні на пункт 8.5 договору, суд констатує відсутність у відповідача права відмовлятися від договору станом на 20.07.2022, зважаючи на те, що орендодацем хибно зазначено про наявність заборгованості, що перевищує трьохмісячну орендну плату. Таким чином, відповідач вийшов за межі наявного у нього права, не переконавшись у правильності своїх розрахунків, дійсної відсутності підстав для нарахування знижки за договором № 1708 та протиправно здійснив правочин яким в односторонньому порядку відмовився від договору № 1708.
		Суд підсумовує, що визначена в повідомленні заборгованість не існувала станом на 20.07.2022, а відтак існують дійсні підстави для застосування положень про недійсність правочину та визнання недійсним повідомлення від 20.07.2022 № 50-02.01-1535 щодо односторонньої відмови від договору № 1708 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.06.2015.
		Відтак, з огляду на задоволення вимоги про визнання недійсним вчиненого відповідачем одностороннього правочину (повідомлення), суд вважає за необхідне зупинитися на похідній вимозі про зобов`язання відповідача відновити становище, яке існувало до порушення.
		Відповідно до частини 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
		Враховуючи те, що позовні вимоги про відновлення становища, яке існувало до порушення не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про визнання недійсним односторонньої відмови, то такі вимоги можуть бути задоволені спільно з первісними вимогами, оскільки будуються на одних і тих же висновках.
		Слід вказати, що оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.
		Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав. За наявних обставин правовідносин вбачається, що відповідач вважав договір № 1708 розірваним та правовідносини за ним припиненими. А відтак, з огляду на те, що судом задоволено первісну вимогу, існують реальні підстави для відновлення прав позивача шляхом відновлення попереднього статусу сторін за договором оренди, продовження нарахування орендної плати, наданні можливості позивачу використовувати орендоване майно, а відповідачу  отримувати плату за це майно у визначеному сторонами та з урахуванням правових висновків, розмірі.
		Таким чином суд задовольняє похідну вимогу та зобов`язує Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 50, код ЄДРПОУ 43173325) відновити становище, яке існувало до порушення  односторонньої відмови від договору № 1708 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.06.2015.
		Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
		Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
		Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.
		Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити.
		Визнати недійсним правочин Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 50, код ЄДРПОУ 43173325) у формі листа від 20.07.2022 № 50-02.01-1535 щодо односторонньої відмови від договору № 1708 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.06.2015.
		Зобов`язати Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 50, код ЄДРПОУ 43173325) відновити становище, яке існувало до порушення  односторонньої відмови від договору № 1708 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.06.2015.
		Стягнути з Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 50, код ЄДРПОУ 43173325) на користь Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія „Міжнародні авіалінії України» (01030, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4, код ЄДРПОУ 14348681) 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.
		Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
		Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
		Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2023.
		 
		Суддя А.Ф. Черногуз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...