Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/3920/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 29.06.2023. Зареєстровано: 30.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2023.
Дата набрання законної сили: 21.06.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 червня 2023 року 
		м. Київ
		cправа №  916/3920/21 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
		за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
		за участю представників сторін:
		позивача - Лупу С.С. (адвокат),
		відповідача-1 - Шараг О.В. (адвокат),
		відповідача-2 - не з`явився,
		відповідача-3 - не з`явився,
		відповідача-4 - не з`явився,
		третьої особи - не з`явився,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 (у складі колегії суддів: Богацька Н.С. (головуючий), Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)
		та рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 (суддя               Рога Н.В.)
		за позовом Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області
		до:           1. Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області,
		          2. Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області,
		          3. Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області,
		          4. Головного управління Держгеокадастру у Львівській області
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Одеська обласна державна адміністрація
		про визнання незаконними дій та рішення, скасування державної реєстрації,
		ВСТАНОВИВ:
		1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
		1.1. Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Позивач, Сергіївська сільрада) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Відповідач-1, Шабівська сільрада), Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - Відповідач-2, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області), Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - Відповідач-3, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області) та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - Відповідач-4, ГУ Держгеокадастру у Львівській області), в якому просила суд:
		- визнати незаконними дії Шабівської сільради в особі голови Щабівського сільського голови Павленка Павла Петровича із замовлення у Інституті землекористування Національної академії аграрних наук України проведення технічної інвентаризації та розроблення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0022, площею 10 га; 5120887700:05:003:0023, площею 10 га; 5120887700:05:003:0024, площею 5 га;
		- визнати незаконним та скасувати рішення Шабівської сільради від 06.12.2021 №2/761-VIII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, з метою формування земельних ділянок комунальної власності";
		- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0022, площею 10 га; 5120887700:05:003:0023, площею 10 га, 5120887700:05:003:0024, площею 5 га, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цих земельних ділянок;
		- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, площею 5 га, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно: 10.12.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 2530430651040, з одночасним припиненням усіх речових прав Шабівської сільради на цю земельну ділянку.
		1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані земельні ділянки фактично розташовані за межами Шабівської сільради, вони є земельними ділянками державної форми власності, які за погодженими Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією проектами землеустрою знаходяться в межах населених пунктів Сергіївської територіальної громади, а саме: смт. Сергіївка та с. Попаздра, органом місцевого самоврядування де є Сергіївська сільрада.
		Отже, дії Шабівської сільради із замовлення проведення технічної інвентаризації та розроблення технічної документації із землеустрою на ці земельні ділянки, прийняття рішення про затвердження цих документацій та подальша реєстрація земельних ділянок є незаконними, оскільки порушують цивільний інтерес Сергіївської сільради.
		2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
		2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 у справі №916/3920/21 позов задоволено в частині вимог до Шабівської сільради.
		Визнано незаконними дії Шабівської сільради із замовлення у Інституті землекористування Національної академії аграрних наук України проведення технічної інвентаризації та розроблення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0022, площею 10 га; 5120887700:05:003:0023, площею 10 га; 5120887700:05:003:0024, площею 5 га.
		Визнано незаконним та скасовано рішення Шабівської сільради від 06.12.2021 №2/761-VIII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, з метою формування земельних ділянок комунальної власності".
		Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0022, площею 10 га; 5120887700:05:003:0023, площею 10 га, 5120887700:05:003:0024, площею 5 га, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цих земельних ділянок.
		Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024, площею 5 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно: 10.12.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 2530430651040, з одночасним припиненням усіх речових прав Шабівської сільської ради на цю земельну ділянку.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		У частині позовних вимог до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та ГУ Держгеокадастру у Львівській області - відмовлено.
		2.2. Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що:
		- Позивачем обрано вірний спосіб захисту, який буде ефективним, оскільки задоволення позову призведе до поновлення його прав;
		- зміна меж населених пунктів смт Сергіївка та с. Попаздра шляхом включення до них території Будацької коси правомірно була погоджена Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією, адже включення до них території Будацької коси відбулась за рахунок земель державної власності, повноваження на розпорядження якими покладено на Білгород-Дністровську районну державну адміністрацію, а не за рахунок територій Шабівської сільради;
		- Сергіївською сільрадою дотримано норми законодавства в ході проведення процедури зміни меж території Сергіївської територіальної громади;
		- посилання Шабівської сільради на те, що землі у межах Будацької коси, які не були зареєстровані у Державному земельному кадастрі, з 27.05.2021 перейшли у комунальну власність Шабівської територіальної громади є безпідставними та необґрунтованими;
		- у Шабівської сільради не було правових підстав для замовлення технічної документації із землеустрою на спірні земельні ділянки; прийняття рішення від 06.12.2021 №2/761-VIII; здійснення у Державному земельному кадастрі державної реєстрації цих земельних ділянок та здійснення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024, площею 5 га, виключно на підставі Інтерактивної мапи адміністративно-територіальних одиниць України. 
		Відмовляючи у задоволенні позову до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та ГУ Держгеокадастру у Львівській області, суд виходив з того, що ними не було вчинено дій, які б свідчили про порушення вимог законодавства при проведенні реєстраційних дій та які б в момент їх вчинення порушили права та охоронювані інтереси Сергіївської селищної ради.
		2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №916/3920/21 скасовано рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову про визнання незаконними дій Шабівської сільради із замовлення у Інституті землекористування Національної академії аграрних наук України проведення технічної інвентаризації та розроблення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5120887700:05:003:0022, площею 10 га; 5120887700:05:003:0023, площею 10 га; 5120887700:05:003:0024, площею  5 га.
		Прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		Змінено рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 у справі №916/3920/21 в частині розподілу судових витрат.
		В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 у справі №916/3920/21 залишено без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
		"Позов задовольнити частково.
		Визнати незаконним та скасувати рішення Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 06.12.2021 №2/761-VIII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, з метою формування земельних ділянок комунальної власності".
		Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0022, площею 10 га; 5120887700:05:003:0023, площею 10 га, 5120887700:05:003:0024, площею 5 га, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цих земельних ділянок.
		Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024, площею 5 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 10.12.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі прав на нерухоме майно 2530430651040, з одночасним припиненням усіх речових прав Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на цю земельну ділянку.
		В частині позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відмовити.
		Стягнути з Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області 6810 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову".
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		2.4. В цілому погодившись з висновками місцевого господарського суду, апеляційна інстанція вказала на те, що оскарження дій із замовлення у Інституті землекористування Національної академії аграрних наук України проведення технічної інвентаризації та розроблення технічної документації із землеустрою на спірні земельні ділянки, які вже були реалізовані і вичерпались фактичним виконанням, не призведе до поновлення прав (та/або інтересів) Сергіївської сільради, що свідчить про неефективність такого способу захисту та наявністю підстав для відмови у задоволенні позову в цій частині. 
		3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи
		3.1. У касаційній скарзі Шабівська сільрада просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		3.2. Обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування положень Розпоряджень Кабінету Міністрів України "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад" у сукупності з пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України та статті 46-1 Закону України "Про землеустрій".
		3.3. ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у відзиві на касаційну скаргу підтримало висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову у частині позовних вимог, заявлених до Відповідача-2.
		3.4. Сергіївська сільрада у своєму відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій - без змін.
		4. Обставини встановлені судами
		4.1. Рішенням Сергіївської сільради від 01.07.2016 №92 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту смт. Сергіївка Сергіївської селищної ради" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту смт. Сергіївка Сергіївської сільради.
		4.2. За замовленням Сергіївської сільради, на підставі договору від 18.07.2016 за №07-18/1, укладеного з ФОП Петруняком Д.Ю., розроблено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Сергіївка на території м. Білгород-Дністровського Одеської області, в основу якого покладено проект Генерального плану суміщеного з детальним планом території селища Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області, затвердженого рішенням Сергіївської селищної ради від 17.06.2016 №75.
		4.3. Вказаним Проектом передбачено збільшення площі смт. Сергіївка шляхом включення додаткових територій: частини акваторії Будацького лиману та земель на території Білгород-Дністровського району (песчаний бар "Будацької коси" - загальна площа 45,3149 га).
		4.4. 19.10.2020 Одеською обласною державною адміністрацією за результатом розгляду клопотання Сергіївської сільради від 17.07.2019 №85/ЛЕ2 прийнято розпорядження №730/од-2020 "Про проведення інвентаризації земельної ділянки", яким надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки державної власності орієнтованою площею 45,0 га, розташованої на піщаному пересипу між Чорним морем та Будацьким лиманом, Сергіївської сільради (за межами населеного пункту).
		4.5. Рішенням Сергіївської сільради від 21.10.2020 №1127 "Про організацію заходів щодо інвентаризації земельної ділянки, орієнтовною площею 45 га, розташованої на піщаному пересипу між Чорним морем та Будацьким лиманом, Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту) з метою прийняття до комунальної власності територіальної громади смт Сергіївка" вирішено:
		- забезпечити організацію заходів щодо інвентаризації земельної ділянки, орієнтованою площею 45 га, розташованої на піщаному пересипу між Чорним морем та Будацьким лиманом, Сергіївській сільраді (за межами населеного пункту) з метою прийняття до комунальної власності територіальної громади смт. Сергіївка.
		- замовити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки державної власності орієнтованою площею 45 га, розташованою на піщаному пересипу між Чорним морем та Будацьким лиманом, Сергіївської сільради (за межами населеного пункту). 
		4.6. 12.07.2021 Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією складено висновок про розгляд проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Сергіївка №1406/01-19/1/1843.
		4.7. Рішенням Приморської сільської ради від 30.04.2015 №1299-VI "Про затвердження Генерального плану с. Попаздра, Білгород-Дністровського району Одеської області" затверджено Генеральний план села Попаздра Білгород-Дністровського району Одеської області.
		4.8. Рішенням Сергіївської сільради №295 від 25.05.2021 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Попаздра Білгород-Дністровського району Одеської області" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Попаздра Білгород-Дністровського району Одеської області.
		4.9. За замовленням Сергіївської сільради, на підставі договору від 31.05.2021 за №78, укладеного з ТОВ "Терра Ком", розроблено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Попаздра Білгород-Дністровського району Одеської області, в основу якого покладено Генеральний план с. Попаздра, затверджений рішенням Приморської сільської ради від 30.04.2015 №1299-VI.
		4.10. 12.07.2021 Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією складено висновок про розгляд проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Сергіївка №1125/01-40/1/1856, яким погоджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Попаздра Білгород-Дністровського району Одеської області.
		4.11. Рішенням Шабівської сільради від 29.09.2021 №2/593-VIII "Про інвентаризацію земель та земельних ділянок комунальної власності Шабівської сільської ради" вирішено, зокрема:
		- провести інвентаризацію земель та земельних ділянок на території Шабівської сільради з метою формування земельних ділянок комунальної власності на території Шабівської сільської ради;
		- замовити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок в організації, яка має ліцензію та виконання робіт із землеустрою;
		- технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок після розроблення та погодження у встановленому законодавством порядку, подати на затвердження до Шабівської сільради.
		4.12. 26.11.2021 голова Шабівської сільради звернувся до директора Інституту землекористування Національної академії аграрних наук України з листом  №08-04/4034, в якому просив розробити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель в межах Шабівської сільради.
		4.13. За замовленням Шабівської сільради, на підставі договору від 17.11.2021 за №1/2021 Інститутом землекористування Національної академії аграрних наук України розроблено 3 (три) технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності в межах Шабівської сільради, які стосуються спірних 3 (трьох) земельних ділянок.
		4.14. 02.12.2021 та 03.12.2021 на підставі вищевказаної технічної документації державними кадастровими реєстраторами (ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та ГУ Держгеокадастру у Львівській області) були внесені відомості до Державного земельного кадастру про 3 (три) земельні ділянки, площею 10 га, 10 га та 5 га, із присвоєннями їм кадастрових номерів: 5120887700:05:003:0022, 5120887700:05:003:0023 та 5120887700:05:003:0024 відповідно.
		4.15. В подальшому, рішенням Шабівської сільради від 06.12.2021 №2/761-VIІІ "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, з метою формування земельних ділянок комунальної власності" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада: кадастровий номер 5120887700:05:003:0022, площею 10 га (цільове призначення згідно КВЦПЗ: 07.07 - землі запасу, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), кадастровий номер 5120887700:05:003:0023, площею 10 га (цільове призначення згідно КВЦПЗ: 07.07 - землі запасу, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), кадастровий номер 5120887700:05:003:0024, площею 5 га (цільове призначення згідно КВЦПЗ: 07.07 - землі запасу, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); зобов`язано Шабівського сільського голову Павла Павленка здійснити державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		5. Позиція Верховного Суду 
		5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		5.2. За змістом статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		5.3. Зазначені положення знайшли своє відображення у статтях 324 та 373 Цивільного кодексу України.
		Згідно зі статтею 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
		Відповідно до статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
		5.4. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України) основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. (частини перша-друга статті 4 Цивільного кодексу України).
		5.5. При цьому, у статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
		5.6. В свою чергу, за змістом статті 3 Земельного кодексу України суспільні правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		5.7. Отже, у регулюванні земельних правовідносин норми Конституцій України та Земельного кодексу України мають пріоритет перед положеннями інших нормативно-правових актів та повинні враховуватися у обов`язковому порядку, у тому числі, при оформленні і реєстрації виникнення, зміни чи припинення вказаних відносин, а норми інших законодавчих актів, зокрема Цивільного кодексу України, повинні застосовуватися субсидіарно у випадку відсутності спеціального правового регулювання у земельному законодавстві, що безпосередньо випливає з норм частини другої статті 4 Земельного кодексу України.
		5.8. При цьому, правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
		Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 вказаного Закону).
		Заявник - власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав (пункт 3 частини першої статті 2 вказаного Закону).
		5.9. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. У Державному реєстрі прав також реєструються передбачені законом речові права та їх обтяження на об`єкти незавершеного будівництва та майбутні об`єкти нерухомості.
		5.10. За приписами статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.
		Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.
		5.11. Системний аналіз зазначених законодавчих положень свідчить, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно державної форми власності, зокрема на земельні ділянки, повинна проводитися зі врахуванням вимог Земельного кодексу України, у тому числі, які стосуються визначення уповноважених осіб на здійснення правомочностей власника.
		5.12. Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
		5.13. Згідно з частинами першою - другою статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
		5.14. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що, відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		5.15. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (стаття 319 Цивільного кодексу України).
		5.16. Водночас, особливістю земельних ділянок державної та комунальної власності є те, що від імені держави чи територіальної громади розпорядження ними здійснюють уповноважені органи. Наприклад, статтею 20 "Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок" Земельного кодексу України передбачено, що саме Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування здійснюють зміну цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності шляхом прийняття рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
		5.17. Як зазначалося вище, згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації, а при дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, з огляду на те, що такої підстави закон не передбачає.
		Подібний висновок викладений зокрема, але не виключно, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, від 24.01.2020 у справі №910/10987/18.
		5.18. Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		5.19. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини перша, друга статті 4 зазначеного Кодексу).
		5.20. Отже, у розумінні наведених положень правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
		5.21. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
		5.22. Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		5.23. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбачено у статті 16 Цивільного кодексу України.
		5.24. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. 
		Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу в спірних відносинах, і в разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
		З правових норм вбачається, що правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		5.25. Як убачається із матеріалів справи, Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що спірні земельні ділянки є частинами земельних ділянок державної форми власності, які відповідно до затвердженого Генерального плану, суміщеного з детальним планом території смт. Сергіївка, затвердженого рішенням Сергіївської сільради №75 від 17.06.2016, а також Генерального плану, суміщеного з детальним планом території с. Попаздра Білгород-Дністровського району Одеської області, затвердженого рішенням Приморської сільської ради №1299-VІ від 30.04.2015, включені у межі населеного пункту - смт. Сергіївка та с. Попаздра за проектами землеустрою, які погоджено Білгород-Дністровською районною державною реєстрацією та у зв`язку з чим підлягають передачі Сергіївській сільраді у комунальну власність.
		Тому, на переконання Позивача, дії Шабівської сільради із замовлення проведення технічної інвентаризації та розроблення технічної документації із землеустрою на ці земельні ділянки, прийняття рішення про затвердження цих документацій та подальша реєстрація земельних ділянок є незаконними.
		Тобто, фактично Позивач вказував на наявність у нього речових прав на спірні земельні ділянки, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і відсутністю, відповідно, таких прав у Шабівської сільради.
		5.26. Однак ухвалюючи судові рішення у справі, суди попередніх інстанцій не врахували, що цей спір по суті є спором про право стосовно земельних ділянок, з приводу яких заявлено позов; правової оцінки наслідкам цього не надали та їх не дослідили і не з`ясували.
		При цьому підставою задоволення позову місцевим судом зазначено, зокрема, що спірні земельні ділянки є земельними ділянками державної форми власності.
		Крім того, попередні судові інстанції не перевірили та не з`ясували, чи буде відновлено порушені права Позивача у цьому випадку у разі задоволення такого позову за рахунок суб`єкта, уповноваженого на здійснення відповідних реєстраційних дій, з огляду на наявність між сторонами спору про право на спірні земельні ділянки.
		В такий спосіб, колегія суддів розглянувши матеріали справи та касаційної скарги доходить висновку про те, що з урахуванням предмету та підстав позову, на підставі доказів наданих сторонами у межах цієї справи підлягали встановленню обставини щодо правомірності формування спірних земельних ділянок, зокрема, наявності повноважень у Шабівської сільради на прийняття таких рішень.
		Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Шабівська сільрада вважає, що саме вона наділена такими повноваженнями, оскільки є власником земельних ділянок.
		У той же час, Позивач наголошує, що такі земельні ділянки належать до державної форми власності та потенційно повинні були бути включені до складу його земель.
		5.27. Частинами другою та третьою статті 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них, а земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
		5.28. Частиною першою статті 80 Земельного кодексу України перебачено, що суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
		5.29. Частинами першою - третьою статті 83 Земельного кодексу України врегульовано право власності на землю територіальних громад:
		1. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.
		2. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
		3. Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.
		При цьому частинами п`ятою та шостою цієї ж статті передбачено, що:
		5. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; в) прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом. 
		6. Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об`єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюється відповідно до закону.
		5.30. Межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій (частина перша статті 173 Земельного кодексу України).
		5.31. В силу приписів статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		5.32. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша статті 117 Земельного кодексу України).
		5.33. Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		5.34. В свою чергу до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області, зокрема, належить розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад (частина перша статті 8 Земельного кодексу України).
		5.35. Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
		Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
		Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об`єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об`єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.
		5.36. При цьому розташування земельної ділянки на території відповідного міста свідчить про те, що така земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в силу закону через її територіальне розташування в межах населеного пункту, а тому право власності на таку земельну ділянку та право розпорядження нею шляхом прийняття відповідного рішення належить органу місцевого самоврядування, який діє у відповідних правовідносинах від імені територіальної громади міста, - міській раді. Тобто, право власності територіальної громади виникає на відповідні землі комунальної власності в силу їх територіального розташування в межах населеного пункту.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/6317/18.
		5.37. Таким чином, вирішення спору щодо формування спірних земельних ділянок неможливо без чіткого визначення хто був їх власником на момент їх формування і тільки залежно від цього можливе вирішення спору та визначення суб`єктного складу учасників справи, а також того, хто і за захистом якого права або інтересу має право звернутись до суду.
		5.38. Частиною першою статті 152 Земельного кодексу України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
		5.39. Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (частини перша та друга статті 158 Земельного кодексу України).
		5.40. Відповідно до частини четвертої статті 178 Земельного кодексу України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
		5.41. Статтею 174 Земельного кодексу України визначено органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж адміністративно-територіальних одиниць.
		Так, положеннями вказаної норми передбачено, що рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.
		Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.
		Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена, приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням відповідних сільських, селищних рад.
		5.42. При цьому статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
		Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
		5.43. Отже, зважаючи на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
		5.44. Згідно з імперативними приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		5.45. При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
		5.46. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
		5.47. За наведених обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
		5.48. Під час нового розгляду судам для правильного вирішення цього спору необхідно урахувати викладене, встановити усі обставини, що входять до предмета доказування такого позову, з`ясувати, у тому числі, хто був власником спірних земельних ділянок на момент їх формування, обставини правомірності їх формування, наявності повноважень у Шабівської сільради на прийняття відповідних рішень і, виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими регулюються спірні правовідносини.
		5.49. Зважаючи на викладене, з огляду на направлення справи на новий розгляд, суд касаційної інстанції вважає за передчасне формування висновків з порушених скаржником питань.
		6. Висновки Верховного Суду
		6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
		6.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		6.3. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
		6.5. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.
		7. Розподіл судових витрат
		7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області задовольнити частково.
		2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2022 у справі №916/3920/21 скасувати.
		3. Справу №916/3920/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий В. Зуєв  Судді     І. Берднік    В. Суховий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...