Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 945/2368/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано судом: 30.06.2023. Зареєстровано: 30.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2023.
Дата набрання законної сили: 06.10.2023 (частково)
Результат оскарження 06.10.2023 П'ятий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: 2-а/945/7/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Миколаївський районний суд Миколаївської області
		Справа № 945/2368/21
		Провадження №  2-а/945/7/23
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		       12 червня 2023 року                        м. Миколаїв
		   Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Карабут В.В., розглянув в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
		встановив:
		   13 грудня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Управління патрульної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
		   У позовній заяві позивач зазначив, що 02 грудня 2021 року заступником командира взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Канавцевим Сергієм Вячеславовичем винесено постанову серії БАБ № 126881 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
		   Позивач вказував на те, що у постанові зазначено, що ОСОБА_1 скоїв на перехресті вулиць Нікольської та Артилерійської при вимкненому лівому загороджуючому сигналі світлофора заїзд за дорожній знак 5.62, чим порушив п.п. 8.70 Правил дорожнього руху України. Відносно ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.
		   Посилаючись на неправомірність дій відповідача, а також на те, що зазначена вище постанова не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, позивач просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Також позивач просив суд стягнути з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, на свою користь судові витрати, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 18000 грн.
		   Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, у вказаній справі відкрито провадження, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгяду по суті у судовому засіданні.
		   17 травня 2023 року від відповідача Управління патрульної поліції в Миколаївській області на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов відзив на позов ОСОБА_1 , у якому відповідач заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		   У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, при цьому 12 червня 2023 року його представник Саченко Андрій Павлович подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі. 
		   Представник відповідача Управління патрульної поліції в Миколаївській області, у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого слідує, що судову повістку Управлінням патрульної поліції в Миколаївській області отримано 10 травня 2023 року.
		   Згідно з положеннями ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
		   Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
		   Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у визначених цим Кодексом випадках.
		   Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
		   Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
		   Статтею 162 КАС України врегульовано порядок надання відзиву.
		   Так, відповідно до ч. 3, п. 2) ч. 4 ст. 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
		   До відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
		   Згідно з п.п. 59, 61 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку" (далі - Правила) внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. 
		   У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
		   Крім цього, згідно з вказаними Правилами підтвердженням надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку, а підтвердженням переліку відправлених документів є опис вкладення встановленої форми.
		   Отже, допустимими доказами відправлення відповідачем відзиву на позовну заяву та доданих до нього доказів, в розумінні наведених норм, є саме касовий чек або розрахункова квитанція та опис вкладення, які є беззаперечним доказом направлення адресату зазначених у описі документів.
		   Відповідачем до відзиву не додано документу, що підтверджує надіслання (надання) відзиву позивачу.
		   У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06 вересня 2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Таким чином, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь - який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.
		   Неподання відповідачем до суду належних доказів направлення позивачу відзиву, порушує визначені законом засади змагальності та рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє позивача можливості своєчасно ознайомитись з відповідним відзивом на позов, надати свої доводи і заперечення.
		   З огляду на викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами та не бере до уваги заперечення проти позову, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.
		   Суд дослідив матеріали справи і встановив таке:
		   02 грудня 2021 року заступником командира взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Канавцевим Сергієм Вячеславовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 126881. Вказаною постановою  ОСОБА_1  притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень
		   З копії постанови серії БАБ № 126881 від 02грудня 2021 року слідує, що 02грудня 2021 року о 15 годині 20 хвилини  ОСОБА_1 умісті Миколаєвів Центральномурайоні рухавсяпо вулиці Артилерійській на перехресті з вулицею Нікольською, при поданні світлофором сигналу, здійснив заїзд за дорожній знак 5.62, чим порушив п.п. 8.10 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КупАП (а. с. 7).
		   Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		   Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		   Згідно з положеннями ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		   Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		   Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		   Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		   Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
		   Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		   Згідно з положеннями ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. 
		   Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		   Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		   Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		   У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		   Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
		   Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		   Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
		   Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. 
		   Відповідач не надав будь - яких доказів на підтвердження факту порушення позивачем п.п. 8.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів Українивід 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови. 
		   У постанові серії БАБ № 126881 від 02 грудня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП не зазначено доказів на підвердження порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Також такі докази відсутні в матеріалах справи. 
		   Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
		Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.
		Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітника поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).
		На підставі викладеного, суд зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
		У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є недоведеним.
		Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		   Оскільки відповідачем не подано до суду будь - яких доказів спростування вимог позивача, а також доказів на підвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а відтак і правомірності рішення відповідача, суд вбачає підстави задоволення вимог позивача про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та про закриття справи про адміністративне правопорушення.
		   Відповідно до ч.1ст.139КАС України з відповідача, за рахунокбюджетних асигнувань, на користь позивача, належить стягнути судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп.
		   Крім цього, згідно з положеннями п. 1) ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Статтею 131 - 2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
		Незалежність адвокатури гарантується.
		Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
		Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
		Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
		   У Рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30 вересня 2009 року передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
		Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Відповідно до п. п. 6. 9 ч. 1, ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
		Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Згідно з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
		Конституційний Суд України у Рішенні № 23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30 вересня 2009 року зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
		Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		   За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, що сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.
		Також у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката.
		У пункті 1 Резолюції (78) 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про безоплатну правову допомогу і юридичні консультації від 2 березня 1978 року зазначено, що ніхто не може бути в силу перешкод економічного характеру позбавлений можливості використання або захисту своїх прав у будь-яких судах, повноважних виносити рішення по цивільних, господарських, адміністративних, соціальних чи податкових справах. З цією метою кожна особа має бути наділена правом на необхідну правову допомогу в судовому провадженні. При розгляді того, чи така допомога є необхідною, слід враховувати: а) фінансові можливості та зобов`язання відповідної особи; b) очікувані судові витрати.
		Положеннями п. п. 1), 2) ч. 3 ст. ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
		Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 1 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17.
		При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18, вимога щодо прайс - листа та акта виконаних робіт (послуг) є необов`язковою за умови, що надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.
		В матеріалах справи міститься копія Договору про надання правничої (правової) допомоги від 03 грудня 2021 року (далі - Договір), укладеного між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Саченком Андрієм Павловичем, що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 001427, виданого на підставі рішення Ради Адвокатів Миколаївської області 03 серпня 2018 року. Згідно з п.п. 3.1 п. 3 вказаного вище Договору надання професійної правничої (правової) допомоги виконавцем (адвокатом Саченком Андрієм Павловичем) відповідно до цього Договору здійснюється оплатно та складає 18000 грн. 00 коп. сторони ( ОСОБА_1 і адвокат Саченко Андрій Павлович) підверджують, що кошти за цим договором сплачені у повному обсязі після його підписання (а. с. 9 на звороті). 
		З огляду на викладене, з відповідача, за рахунокбюджетних асигнувань, накористь позивача,належить стягнути також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 грн. 00 коп.
		   Керуючись ст. ст. 72 - 76, ч. ч. 2, 3 ст. 77, ч. ч. 1, 2, п. п. 1), 2) ч. 3 ст. ст. 134, ч.1ст.139,ст.ст.244-246, п. 3) ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		ухвалив:
		   Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.
		   Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 126881 від 02грудня 2021 року, яка винесена заступником командира взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Канавцевим Сергієм Вячеславовичем про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ленінабад, Таджикистан (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення. 
		   Стягнути з Управління патрульної поліції в Миколаївській області (адреса: вулиця Новозаводська, 1Б, Миколаїв, Миколаївська область, 54056), за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ленінабад, Таджикистан (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп., сплачений позивачем за квитанцією № 0.02367098213.1 від 06 грудня 2021 року.
		   Стягнути з Управління патрульної поліції в Миколаївській області (адреса: вулиця Новозаводська, 1Б, Миколаїв, Миколаївська область, 54056),за рахунокбюджетних асигнувань,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Ленінабад,Таджикистан (зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 грн. 00 коп.
		   Відповідно до ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		    У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		   Згідно з положеннями ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
		   Згідно з положеннями ст. 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - П`ятого апеляційного адміністративного суду.
		 
		Суддя Н. О. Шаронова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...