Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 291/1024/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2023.
Дата набрання законної сили: 28.06.2023
Номер судового провадження: 61-12010ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		28 червня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 291/1024/19
		провадження № 61-12010св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Білилівська сільська рада Ружинського району Житомирської області, Ружинська селищна рада Житомирської області,
		третя особа - Ружинська державна нотаріальна контора Житомирської області,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 02 червня 2022 року  в складі судді Митюк О. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич Л. М., Григорусь Н. Й.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Білилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, Ружинської селищної ради Житомирської області та просив:
		встановити нікчемність заповіту від 24 вересня 2015 року, складеного від імені ОСОБА_5 , посвідченого секретарем виконавчого комітету Дерганівської сільської ради Ружинського району Житомирської області Савчук Л. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 45, шляхом визнання його таким, що не створює юридичних наслідків;
		визнати незаконними дії посадових осіб Білилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області щодо зміни голови домогосподарства в погосподарській книзі за адресою: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_5 на ОСОБА_4 ; 
		визнати недійсною заяву ОСОБА_5 від 05 травня 2009 року щодо зміни голови домогосподарства в погосподарській книзі за адресою: АДРЕСА_1 , з  ОСОБА_5 на  ОСОБА_4 ;
		визнати за ним в порядку спадкування після ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину домогосподарства (житлового будинку) за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 2, 93 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Білилівської сільської ради Ружинського Житомирської області, кадастровий номер 1825280400:01:000:0006.
		На обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 , якому за життя належала земельна ділянка площею 2, 93 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Білилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги після смерті батька є він та ОСОБА_2 .
		Він у встановлений строк звернувся до Ружинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус повідомив йому, що 24 вересня 2015 року ОСОБА_5 склав заповіт, згідно з яким заповів належну йому земельну ділянку площею 2, 93 га, розташовану на території Білилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, ОСОБА_3 .
		Вказаний заповіт посвідчений з порушенням порядку. Покійний ОСОБА_5 , мав вади слуху, а також не міг прочитати заповіт та зрозуміти його зміст. Таким чином, при посвідчення заповіту обов'язковою була присутність сурдоперекладача.
		Заповіт ОСОБА_5 від 24 вересня 2015 року був посвідчений посадовою особою Дерганівської сільської ради Ружинського району Житомирської області замість посадової особи Білилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, на території якої знаходиться село Котелянка, відтак він є нікчемним.
		Посадові особи Білилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області внесли зміни до погосподарської книги домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, на підставі заяви ОСОБА_5 від 05 травня 2009 року змінили голову домогосподарства з ОСОБА_5 на ОСОБА_4 . Вказана заява фактично є відчуженням нерухомого майна, відтак мала бути посвідчена нотаріально за участю сурдоперекладача.
		З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
		Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
		Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 02 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що секретар Дерганівської сільської ради Ружинського району Житомирської області мала право посвідчувати заповіти, при посвідченні заповіту ОСОБА_5 встановила особу заповідача, перевірила його дієздатність, в установленому законом порядку посвідчила підпис ОСОБА_5 на тексті заповіту та 24 вересня 2015 року зареєструвала його у Спадковому реєстрі.
		Відсутні підстави для визнання заповіту нікчемним з огляду на дотримання вимог ЦК України щодо форми заповіту та порядку його посвідчення.
		Заява ОСОБА_5 про зміну голови домогосподарства не є правочином і не може бути визнана недійсною. З огляду на наведене, похідна вимога про визнання незаконними дій посадових осіб Білилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області щодо зміни голови домогосподарства в погосподарській книзі задоволенню не підлягає.
		Домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_4 , не входило до складу спадкового майна померлого ОСОБА_5 , тому відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на частину цього домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 02 червня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 136/576/16- ц (провадження № 61-26256св18), від 12 січня 2021 року в справі № 397/1396/19 (провадження № 61-14040св20), від 16 грудня 2021 року в справі № 910/7103/21, від 12 січня 2022 року в справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Через вади здоров`я заповідача, за відсутності сурдоперекладача при посвідчення заповіту, неможливо стверджувати, що заповідачу ОСОБА_5 був у повній мірі зрозумілий зміст заповіту та що він відповідав його внутрішній волі.
		Законодавча вимога щодо присутності сурдоперекладача при посвідченні заповіту особи, яка має вади слуху, є вимогою, що стосується форми заповіту, а тому відсутність підпису такої особи має наслідком нікчемність заповіту.
		Орган місцевого самоврядування уповноважений посвідчувати заповіти осіб, які належать до територіальної громади, інтереси якої представляє цей орган місцевого самоврядування. Разом з тим, заповіт ОСОБА_5 був посвідчений Дерганівською сільською радою Ружинського району Житомирської області замість Білилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, на території якої знаходиться село Котелянка, де проживав померлий ОСОБА_5 , тобто посадовою особою місцевого самоврядування поза межами своїх повноважень.
		Подання заяви про зміну голови домогосподарства є дією, спрямованою на припинення права власності на нього однієї особи та набуття цього права іншою особою - ОСОБА_4 , тобто є правочином, який можна визнати недійсним. Заява ОСОБА_5 від 05 травня 2009 року, яка за своєю суттю є договором про відчуження нерухомого майна, підлягала нотаріальному посвідченню.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ружинського районного суду Житомирської області.
		20 січня 2023 року справа № 291/1024/19 надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 рокусправу призначено до судового розгляду.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволеннґ.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що ОСОБА_5 , який є батьком позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Білилівка Ружинського району Житомирської області.
		24 вересня 2015 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів належну йому земельну частку (пай) площею 2,93 га, кадастровий номер 1825280400:01:000:0006, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білилівської сільської ради Ружинського Житомирської області, онуку ОСОБА_3 . Заповіт посвідчено секретарем Дерганівської сільської ради Савчук Л. І., зареєстровано в реєстрі за № 45. Заповіт на прохання ОСОБА_5 записано з його слів за допомогою загальноприйнятих технічних засобів секретарем сільської ради ОСОБА_6 , до підписання прочитаний ОСОБА_5 , власноручно підписаний ним о 15:10 год. 
		Згідно погосподарської книги Білилівської сільської ради по селу Котелянка за 2001-2005 роки та повідомлення Білилівської сільської ради № 79 від 12 квітня 2019 року сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 доглядала за пристарілими батьками. Два господарства знаходяться на одному подвір`ї. За заявою ОСОБА_5 їхні господарства були об`єднано в один господарський об`єкт і головою двору встановлено невістку ОСОБА_4 .
		Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 грудня 2015 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_4 .
		Відповідно до довідки Житомирської обласної організації українського товариства глухих, ОСОБА_5 був членом вказаного товариства і перебував на обліку в Бердичівській територіальній організації Житомирської обласної організації Українського товариства глухих (УТОГ).
		Державним нотаріусом Ружинської державної нотаріальної контори 07 лютого 2019 року заведено спадкову справу № 29/2019 після смерті ОСОБА_5 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі. Із заявами про прийняття спадщини звернулися позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 .
		Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1041/02-31 від 14 червня 2019 року, державним нотаріусом Ружинської державної нотаріальної контори відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частини земельної ділянки та на 1/2 житлового будинку після смерті ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищезазначене спадкове майно, та у зв`язку з тим, що померлим складено заповіт, посвідчений секретарем Дерганівської сільської ради Ружинського району Житомирської області Савчук Л. І. 24 вересня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 45, згідно якого ОСОБА_5 заповів  земельну ділянку площею 2,93 га, розташовану на територію Білилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, так як вчасно подав відповідну заяву до нотаріальної контори. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є  перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Статтею 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
		Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу (частини перша, третя статті 1247 ЦК України).
		Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним відповідно до вимог статті 1257 ЦК України.
		Аналіз норм Книги шостої ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.
		У частині першій статті 1257 ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
		Відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про нотаріат» у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють, зокрема, такі нотаріальні дії як посвідчення заповітів (крім секретних).
		При вчиненні наведених нотаріальних дій посадові особи органу місцевого самоврядування діють відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5.
		Сама по собі обставина посвідчення уповноваженою особою органу місцевого самоврядування заповіту поза межами територіальної громади, де проживає чи зареєстрований заповідач, не тягне за собою нікчемність заповіту, оскільки законодавець не встановлює вимоги щодо посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування за місцем реєстрації заповідача.
		Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 536/2127/18, від 16 серпня 2022 року у справі № 338/379/21, від 18 серпня 2021 року у справі № 551/335/18.
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		ОСОБА_1 не довів, що ОСОБА_5 під час посвідчення заповіту не міг його прочитати та зрозуміти його зміст.
		Та обставина, що ОСОБА_5 знаходився на обліку у Бердичівській територіальній організації Житомирської обласної організації Українського товариства глухих (УТОГ) і був її членом не свідчить про його неспроможність висловити зміст заповіту, прочитати та підписати його. 
		Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для встановлення нікчемності оспорюваного заповіту, оскільки він відповідає вимогам закону щодо його форми, підписаний власноруч заповідачем, посвідчений секретарем Дерганівської сільської ради Ружинського району Житомирської області Савчук Л. І., у тексті заповіту вказано, що особу заповідача та її дієздатність перевірено, тобто секретарем Дерганівської сільської ради дотримано порядок посвідчення заповіту. Доказів того, що волевиявлення ОСОБА_5 щодо складення заповіту на ім`я ОСОБА_3 не було вільним і не відповідало його волі, матеріали справи не містять. З огляду на наведене, відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання за ним в порядку спадкування права власності на частину спірної земельної ділянки.
		Правильними також є висновки судів про відмову у задоволенні вимоги про визнання за позивачем права власності на частину домогосподарства (житлового будинку) АДРЕСА_1 , оскільки згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 грудня 2015 року вказана нерухомість належить на праві власності ОСОБА_4 , тобто дане майно не входить до складу спадкового майна померлого ОСОБА_5 .
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Частиною другою статті 16 ЦК України визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
		Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем.
		З огляду на те, що позивач не довів порушення його прав внаслідок зміни голови домогосподарства у погосподарській книзі за адресою: АДРЕСА_1 , з  ОСОБА_5 на ОСОБА_4 , суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні його вимог про визнання недійсною заяви ОСОБА_5 щодо зміни голови домогосподарства в погосподарській книзі та визнання незаконними дій посадових осіб сільської ради щодо зміни голови домогосподарства в погосподарській книзі.
		Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. 
		Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів та установлених на їх підставі обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду  залишити без змін.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 02 червня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 рокузалишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,  є остаточною і оскарженню не підлягає.
		    Головуючий    М. Є. Червинська  СуддіА. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...