Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/6871/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 30.06.2023. Зареєстровано: 01.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/761/1985/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22021101110000155

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/6871/22
		Провадження №1-кп/761/1985/2023 
		 
		В И Р О К 
		іменем України
		 
		24 травня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22021101110000155 від 15.07.2021, відносно
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014),
		за участю:
		секретарів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		прокурорів - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		захисників - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_2 
		 
		ВСТАНОВИВ :
		У невстановлений досудовим розслідуванням час, у ОСОБА_2 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин виник злочинний умисел на вчинення дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та інформаційній безпеці України, а саме на надання іноземній державі та іноземній організації допомоги в проведені підривної діяльності проти України.
		Так, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_2 , будучи громадянином України, усвідомлюючи злочинність своїх дій, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вступив у попередню злочинну змову з невстановленими представниками іноземної держави - російської федерації та організацій цієї ж країни на виконання завдань яких, використовуючи псевдоніми « ОСОБА_14 » та « ОСОБА_15 », за грошову винагороду створював та надсилав представникам російської федерації для подальшої їх публікації статті антиукраїнського характеру, які в подальшому розміщувались в мережі Інтернет на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2», який знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет, чим надав допомогу представникам іноземної держави в проведенні підривної діяльності проти України в інформаційній сфері, зокрема надавав допомогу представникам російської федерації в здійсненні нею агресивного впливу деструктивної пропаганди щодо України.
		Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року "Про Стратегію національної безпеки України", затвердженої Указом Президента України № 392/2020 від 14 вересня 2020 року - Для відновлення свого впливу в Україні російська федерація, продовжуючи гібридну війну, системно застосовує політичні, економічні, інформаційно-психологічні, кібер- і воєнні засоби; посилюються угруповання збройних сил російської федерації та їх наступальний потенціал, регулярно проводяться масштабні військові навчання поблизу державного кордону України, що свідчить про збереження заірози військового вторгнення; зростає мілітаризація територій тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим та міста Севастополя; зберігається загроза з боку російської федерації вільному судноплавству у Чорному та Азовському морях, Керченській протоці. Спеціальні служби іноземних держав, насамперед російської федерації , продовжують розвідувально-підривну діяльність проти України, намагаються підживлювати сепаратистські настрої, використовують організовані злочинні угруповання і корумпованих посадових осіб, прагнуть зміцнити інфраструктуру впливу. Деструктивна пропаганда як ззовні, так і всередині України, використовуючи суспільні протиріччя, розпалює ворожнечу, провокує конфлікти, підриває суспільну єдність. Державний суверенітет, територіальна цілісність, демократичний конституційний лад та інші життєво важливі національні інтереси мають бути захищені також від невоєнних загроз з боку російської федерації та інших держав, зокрема спроб спровокувати внутрішні конфлікти.
		Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_2 , будучи обізнаним про здійснення російською федерацією збройної агресії проти України, а також про проведення російською федерацією, її організаціями та представниками підривної діяльності проти України в інформаційній сфері, усвідомлюючи що своїми діями надає допомогу в даній підривній діяльності, керуючись ідеологічними та корисливими мотивами, діючи умисно на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, інформаційній безпеці України, з метою повалення існуючого та законодавчо закріпленого в Україні державного та конституційного ладу, у вигідному російській федерації та її представникам контексті, усвідомлюючи при цьому, що його статті будуть розміщені в мережі Інтернет та з ними зможе ознайомитись необмежена кількість користувачів підготував та надіслав представникам російської федерації тексти статей, з наступними назвами: «Фашизм не пройдёт, или Знамя Победы во тьме Порабощения», «Львовские наваждения, или Разговор с психологом о «дроздовском недуге», «Классики на Украине, или Верните Киеву русскую книгу!», «Дума о символах, или Чей герб шире», «Дума о национальной, или Письмо на Западенщину», «С новой зрадой, или Всё чаще сниться СССР», «Спасение памятью, или Бессмертье нашего полка», «Случай на границе, или Сон в карантинную ночь», «Письмо Пристайко, или Майские страхи ненавистников Победы», «Наследники позора, или Тени рейха оживают в полночь», «Дума о рейтинге, или Письмо прозревшего избирателя», «Поединок в пути, или О национальной гордости невеликороссов», «Сказка о потерянной грамотности, или Спасение Лукоморьем», «Внуки гестапо, или Охота на русскую песню», «Спасите наши гроши, или Тайна украинской державности», «Дума о бессметном маршале», «Толерантность без границ, или Послесловие ко Дню Победы», «День позора, или «Ложись, Украина», «Грустная сказка, или О, час бесчестья!», «Час правды, или «Не могу жить без России», «Что сильнее танков, или Письмо ОСОБА_16 », «Послание «патриотам», или Дума о двойной зраде», «Дума об утраченой славе, или Возвращение памяти», «Плач на майдане, или траур на Хуторе близ «Рошена», «Пограничное состояние власти, или тайна одной даты», «У нас в Крыму весна, или Письмо киевской власти», «Агент Илья Муромец, или Майдано¬вашингтонское иго», «Что нам дал ваш майдан, или Монолог Киевлянина», «Нацизм под покровом украинской письменности», «В тени Тараса, или Сон в украинскою ночь», «Сказание о двух войнах на земле Украины», «Арбузная цивилизация, или Держава на Голой Пристани», «Уроки «Бессмертного полка», или Тёркин на Украине», «Восстание неуспевающих, или «Перемога» над диктантом», «Повесть о блокаде и олигархам достойной награде», «Двенадцать во тьме, или Поиск плодов майдана», «Украинец Пушкин, или Легенда о вразумлении болящих», «Смерть посланника, или Мир, где не живет человечность», «Разговор с Европой об оттенках коричневого», «Кому на Украине жить нехорошо», «Бандермон и Патримон... В краю непуганых покемонов», «Будьмо, геї, или Боевые нетрадиционалы», «Суета вокруг марки или Разговор с генералами о чести», «Киевская фантазия, или Скорее бы Аннушка пролила масло», «Раненные майданом, или Песня о галичанской хитромудросте», «Подозрительный Кобзарь, или Ночной гость министра по культуре», «Щупальца «майданизма», или Главная тайна русского мира», «Зеленая маячня или Концерт для народа с гарантом», «День стукача, Или Нашлась на Пушкина статья», «Тревожные праздники, или Размышления на Софиевской площади», «Награды от Рады, или Кто получит пряники героев», «Орден Садиста, или Духовные идолы «Правого сектора» и ПЦУ», «Шабаш патриотов, или Ночь на Лысой горе», «Бунт Филарета, или Сказка о фальшивой ПЦУ», «Раскол который устроил Петр», «Два демократа, или Разговор спикера Парубия с канцлером Гитлером», «Ещё раз о нацизме, или Дом, который построил Госдеп», «Падение армии под знаменем ROSHEN», «Он сказал «Поехали!», или Кто построит мост на Украину», «Сказка об украденной Руси, или Письмо перименовывателям», «В ожидании суда, или Дума об оскверненной земле».
		У подальшому вказані інформаційні матеріали, що містять інформацію з елементами психологічного маніпулювання суспільною свідомістю, та яка спрямована на розпалювання національної, міжетнічної, соціальної ворожнечі та ненависті, підрив морального духу населення та армії України, внесення розбрату між армією і народом, суспільно-політичну дестабілізацію у державі, було розміщено в мережі Інтернет на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» під псевдонімами « ОСОБА_14 » та « ОСОБА_15 » які використовує ОСОБА_2 , у зв`язку з чим вони стали доступними необмеженій кількості інших користувачів Інтернет-мережі.
		Вказані дії громадянин України ОСОБА_2 вчинив умисно на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, інформаційній безпеці України, що охороняється Конституцією та Законами України.
		Відповідно до Конституції України, Україна - є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (стаття 1). Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (стаття 2). Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами (стаття 5). Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (стаття 17).
		Частина перша статті 34 Конституції України закріплює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Разом з тим, здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Окрім того, обмеження в реалізації права на вільне вираження своїх поглядів, яке закріплене в статті 34 Конституції України, також передбачене в статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованій Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. Так, стаття 10 Конвенції встановлює, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		Можливість обмеження в реалізації права на вільне вираження своїх поглядів узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини: «Рішення Європейського суду у справі "Швидка проти України" (заява № 17888/12), та Рішення у справі "Михайлова проти України" (заява № 10644/08)».
		Відповідно до Закону України "Про інформацію" реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5); право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 6); інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини (стаття 28); порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України (стаття 27).
		Однак, всупереч Конституції України, міжнародним договорам, Законам України, рішенням РНБО України, не дивлячись на те, що згідно з «Доктриною інформаційної безпеки України», затвердженою указом Президента України, російська федерація здійснює деструктивну пропаганду агресивний інформаційний вплив на українське суспільство, спрямований на пропаганду війни, розпалювання національної, релігійної ворожнечі, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, ОСОБА_2 своїми умисними діями надав російській федерації, її організаціям та представникам активну допомогу у здійсненні такого агресивного інформаційного впливу та проведенні деструктивної пропаганди.
		Згідно з висновком експертів Київського НДІСЕ Міністерства юстиції України експертів №25937/25932/11589/21-61 від 11.03.2022 за результатами проведення комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи Київського НДІСЕ Міністерства юстиції України:
		-         надані на дослідження матеріали є такими, що покликані цілеспрямовано впливати на окремі групи населення України та російської федерації , та спрямовані на суспільно-політичну дестабілізацію у державі; деморалізацію народу й армії, створення та поглиблення розбрату між політичними силами в державі, формування інформаційних передумов соціального вибуху в Україні;
		-        надані на дослідження матеріали є такими, що спрямовані на: підрив морального духу населення та армії України; внесення розбрату між армією і народом; населенням України та російської федерації , його дезінформування; підбурювання населення до непокори діючій владі;
		-         дії автора у наданих на дослідження матеріалах є такими, що покликані активно впроваджувати в свідомості населення України неправильність теперішнього зовнішньополітичного та внутрішньополітичного курсу України, діяльності чинної влади України, шляхом викривленого висвітлення фактів та подій, створення при цьому інформаційних приводів для антиукраїнської інформаційної діяльності;
		-         у наданих на дослідження матеріалах містяться ознаки маніпулятивних технологій з насаджування цільових установок цільовій аудиторії шляхом поширення спеціально підібрано, у тому числі недостовірної, неповної або упередженої інформації;
		-         інформація в наданих на дослідження матеріалах спрямована на формування негативного іміджу України шляхом поширення недостовірної інформації, зокрема щодо подій під час «Революції Гідності», порушення громадянських прав, проведення антитерористичної операції на сході України;
		-        надані на дослідження матеріали, які оприлюднені на інформаційних ресурсах, сприяють можливим чи дійсним зусиллям організацій російської федерації та їхніх представників з втручання у внутрішню політику України (поширення відомостей, які підбурюють населення України та російської федерації до розв`язання міжконфесійних, міжетнічних та інших конфліктів, поширення відомостей спрямованих на перешкоджання євроінтеграційним процесам, дискредитацію євроінтеграційних векторів зовнішньої політики України тощо);
		-         дії автора в наданих на дослідження матеріалах (виходячи з їх контексту) за своїми психолого-лінгвістичними особливостями є свідомими акціями вигідного впливу, які завдають шкоди безпеці України в інформаційній сфері та є формою підривної діяльності проти держави Україна;
		-         дії автора наданих на дослідження матеріалів є свідомими та такими, що за змістом загального контенту можуть бути спрямовані на надання організаціям російської федерації або їхнім представникам допомоги у проведенні підривної діяльності на шкоду державній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України;
		-        зміст наданих на дослідження матеріалів є такими, що сприяє російській федерації в підривній діяльності проти України шляхом інформаційної експансії;
		-        дії автора наданих на дослідження матеріалів є такими, що завдають шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України;
		-        дії автора наданих на дослідження матеріалів спрямовані на масову свідомість цільової аудиторії з метою формування хибних ідеологій, вигідних існуючому уряду російської федерації . 
		Таким чином,  ОСОБА_2 вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, інформаційній безпеці України, що виразилось в наданні іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, таким чином вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014).
		Обвинувачений ОСОБА_2 в ході судового розгляду заперечував свою провину. Разом з тим, після прийняття уповноваженим органом прийнято рішення про передачу його для обміну як військовополоненого змінив свою позицію, винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014), визнав повністю та розказав про обставини скоєного злочину так, як зазначено в обвинувальному акті. Так, повідомив, що за обставин, які викладені в обвинувальному акті, він, усвідомлюючи, що своїми діями надає допомогу державі-агресору у веденні підривної діяльності в Україні, діючи умисно у вигідному російській федерації та її представникам контексті, усвідомлюючи при цьому, що його статті будуть розміщені в мережі Інтернет та з ними зможе ознайомитись необмежена кількість користувачів, діючи під псевдонімами « ОСОБА_14 » та « ОСОБА_15 », підготував та надіслав представникам російської федерації інформаційні матеріали, а саме свої твори, що містять інформацію з елементами психологічного маніпулювання суспільною свідомістю, та яка спрямована на розпалювання національної, міжетнічної, соціальної ворожнечі та ненависті, підрив морального духу населення та армії України, внесення розбрату між армією і народом, суспільно-політичну дестабілізацію у державі, які в подальшому були розміщені в мережі Інтернет на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2». За це він отримував грошові кошти від редактора сайту «ІНФОРМАЦІЯ_2». 
		Обвинувачений, не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, вид і розмір шкоди, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014), винним визнав себе повністю, заявив, що щиро розкаявся, а також просив суд суворо його не карати. 
		Також обвинувачений повідомив, що щодо нього прийнято рішення про його обмін як військовополоненого і він погодився на такий обмін, про що надав суду відповідну заяву. 
		Також обви0нувачений пояснив, що зміна ним позиції в частині визнання вини та фактичних обставин у кримінальному провадженні не пов`язана із рішення про його обмін як військовополоненого, проте є його добровільним волевиявленням і відображає його внутрішнє ставлення до вчиненого. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, у зв`язку із надходженням відповідного клопотання про зміну порядку та обсягу дослідження доказів у кримінальному провадженні, яке беззастережно було підтримано усіма учасниками кримінального провадження, керуючись імперативною вимогою щодо дотримання принципів змагальності та диспозитивності, суд приходить до висновку, що дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_17 , щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, виду і розміру шкоди, форми вини, які ніким не оспорюються, слід визнати недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
		Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, інформаційній безпеці України, яке виразилось в наданні іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014).
		Призначаючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, те, що ОСОБА_2 вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, ставлення ОСОБА_2 до вчиненого, яке на початку судового провадження полягало у невизнанні своєї провини, однак змінилось протягом судового розгляду і наразі полягає у визнанні вини, дані, які характеризують його особу, те, що останній має сім`ю та постійне місце проживання, є пенсіонером, не перебуває на обліку у лікаря нарколога чи психіатра, стан його здоров`я.
		Обставин, що обтяжують чи пом`якшують покарання ОСОБА_2 - судом не встановлено.
		Зокрема, у своїй постанові №199/6365/19 Верховний Суд звертав увагу на послідовну практику Верховного Суду, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
		У зв`язку з наведеним Верховний Суд зробив висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
		Однак в ході судового розгляду ОСОБА_2 тривалий час не визнавав усіх обставин кримінального правопорушення, зокрема прямо вказував, що він злочин не вчиняв, заперечував фактичні обставини викладені в обвинувальному акті, тобто не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, лише формально в останньому судовому засіданні вказавши на визнання своєї винуватості, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття.
		З урахуванням наведеного суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення нового злочину призначення покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014) з конфіскацією частини майна, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, та не знаходить підстав для застосування положень ст.69, 75 КК України при призначенні покарання.
		Крім того, з формальних підстав не можуть бути застосовані до ОСОБА_2 і положення ст. 84-1 КК України, адже положення вказаної норми розповсюджуються виключно на особу, що набула статус засудженого. Разом з тим, відповідно до ст. 43 КПК України, засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
		Разом з тим, положення ст. 532 КПК України, вказують, що вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
		Тобто, станом на день проголошення даного вироку, ОСОБА_2 ще не набув статусу засудженого, адже вирок стосовно нього не набув законної сили, з огляду на що суд, наразі, не має повноважень вирішувати питання щодо застосування положень ст. 84-1 КК України стосовно ОСОБА_2 .
		Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
		Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Так, стягненню з ОСОБА_2 підлягають судові витрати за проведення: 
		- судової експертизи № 25931/25932/21-61 від 11.03.2022 у розмірі 26427 (двадцять шість тисяч чотириста двадцять сім) грн. 80 коп.
		В ході судового розгляду, прокурор, посилаючись на положення ст. 201-1 КПК України звернувся до суду з клопотанням про скасування запобіжного заходу у зв`язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного, обвинуваченого для обміну як військовополоненого.
		Відповідно до наданих прокурором документів, Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було прийнято рішення про передачу для обміну, як військовополоненого. Крім того, в судовому засіданні, вказані обставини підтвердив сам обвинувачений, та надав суду письмову згоду на проведення його обміну як військовополоненого. В присутності захисника зазначав, що таке його рішення добровільне та обдумане і не є наслідком вчинення щодо нього будь-якого тиску.
		Враховуючи наявність такого клопотання прокурора, суд, перевіривши обставини, що підтверджують прийняття уповноваженим органом рішення про передачу обвинуваченого для обміну як військовополоненого та надання обвинуваченим згоди на такий обмін, приходить до висновку про необхідність скасування запобіжного заходу у вигляді застави, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , та передачу останнього під нагляд уповноваженого органу для організації та проведення його обміну як військовополоненого. Після набрання вироком законної сили заставу в сумі 1 240 500 (один мільйон двісті сорок тисяч п`ятсот) гривень, внесену ОСОБА_18 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , необхідно повернути заставодавцю.
		Керуючись ст. ст. 368-371 КПК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ :
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону України від 07.10.2014) і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років із конфіскацією частини майна, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
		Строк відбування покарання  ОСОБА_2  обчислювати з дати його фактичного затримання після набрання даним вироком законної сили, зарахувавши у строк відбування покарання  ОСОБА_2  на підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення з 11 березня 2022 року по 11 серпня 2022 року із розрахунку день за день.
		В порядку ст. 201-1 КПК України скасувати застосований до обвинуваченого  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді застави та передати обвинуваченого  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під нагляд представникам уповноваженого органу, що відповідає за поводження з військовополоненими, для організації та проведення обміну. Після набрання вироком законної сили заставу в сумі 1 240 500 (один мільйон двісті сорок тисяч п`ятсот) гривень, внесену ОСОБА_18 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , - повернути заставодавцю.
		Стягнути з  ОСОБА_2  на користь держави процесуальні витрати за проведення:
		- судової експертизи № 25931/25932/21-61 від 11.03.2022 у розмірі 26427 (двадцять шість тисяч чотириста двадцять сім) грн. 80 коп.
		Речові докази: 
		- грошові кошти в сумі 425 тисяч російських рублів номіналом 5000 рублів кожна купюра в загальній кількості 85 купюр за наступними серіями та номерами:
		- ЗЗ 0941579, ИС 5944440, МЛ 0947463, АЬ 5022931, ОГ 7847509, ЛИ 7888844, МС 1361479, ЛЛ 5991140, БО 1089441, НЯ 8022173, БЧ 6897158, КЬ 5903295, ПТ 4942241, МБ 2665881, НГ 6758796, ЕН 7341543, ЗТ 6143133, ЗХ 7373987, НБ 7543438, ЗХ 8571152, МГ 1301365, МИ 0344755, ЛХ 3976785, КЯ 5639293, ЕЛ 7400503, БЕ 2145272, АИ 4900987, ЛБ 1187026, ИГ 4057199, ГМ 5801862, ЕО 8897968, ЕЗ 7769932, АВ 0114861, ГЛ 7493242, АС 8621561, ВЯ 2586989, ЗГ 5605417, ЛВ 9852073, АЗ 3754204, ГП 4364013, ГЗ 4436388, EC 6186938, ЕЬ 2250078, ИГ 0182313, ГК 2838409, НП 0900028, ЕЧ 3073017, ИЯ 7528472, АС 9576917, ИТ 4148719, КЕ 5053365, БГ 8994672, АГ 8819220, ВЛ 8040912, ЕВ 8486829, ВЯ 7481136, ИГ 6730586, НХ 4783086, ЗЕ 4775057, ВМ 5106499, ЗМ 8452590, КИ 9519703, ГЬ 4021415, ЕА 1904724, КЯ 7519037, ПО 1659939, ВГ 1514478, ЗИ 0145161, ИИ 3259728, ЛЯ 2210070, КЛ 3889072, ЕТ 1058204, КГ 8092183, АГ 6678777, КХ 2674189, КС 7764170, ПЕ 0502570, КВ 4386869, ГЗ 6298866, ПВ 1893749, ПМ 4016970, ЕО 4917262, АЧ 2154594, ИЕ 3495680, АК 0715646 - конфіскувати на користь держави;?
		- банківські карти, а саме: "Сбербанк" №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; "Приватбанк" №№ НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ; "Ощадбанк" №№ НОМЕР_9 , НОМЕР_10 - повернути обвинуваченому;
		- сім-карту з написом "Talkman" № НОМЕР_11 , сім-карти "Київстар" з написами НОМЕР_12 та НОМЕР_13 ; аркуші паперу А-4 з надрукованими на них текстом в кількості 5 арк.; флеш-накопичувач розового кольору та флеш-накопичувач чорного кольору з написом "033193"; мобільний телефон "Моторола" imei: НОМЕР_14 , з сім картами НОМЕР_15 та НОМЕР_16 ; мобільний телефон "Нокіа" № НОМЕР_19, з номером телефону НОМЕР_18 ; системний блок чорного кольору без розпізнавальних знаків; ноутбук "Lenovo" sin СВ 10500102, з зарядним пристроєм - повернути обвинуваченому.
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням положень ч.2 ст. 394 КПК України. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
		 
		Суддя                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...