Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № Б15/101-08 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; банкрутство юридичної особи.
Надіслано для оприлюднення: 03.07.2023. Зареєстровано: 04.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2023.
Дата набрання законної сили: 29.01.2024
Результат оскарження 29.01.2024 Центральний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28.06.2023 Справа № Б15/101-08
		Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камші Н.М. за участю секретаря судового засідання Бакаєва А.О.
		розглянувши заяву №02-16/1203 від 07.03.2023 ліквідатора Величка В.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності з урахуванням поданого уточнення за №02-16/1221 від 01.06.2023
		у справі 
		за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 
		до боржника "971 Управління начальника робіт", м.Дніпро 
		про визнання банкрутом
		Суддя Камша Н.М.
		при секретарі судового засідання: Бакаєва А.О. 
		 
		Представники: 
		 
		від кредитора: Тарасенко Л.І. 
		від кредитора: Штанько А.О. 
		від кредитора: Архіпов І.І. 
		від боржника: Величко В.Ю. - ліквідатор
		в засіданні приймали участь: Шевченко В. А. - представник Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
		в засіданні приймали участь: Вологжаніна О.Д - представник Міністерства оборони України
		в засіданні приймали участь: Матвєєнко Г.М. - представник Міністерства оборони України
		 
		СУТЬ СПОРУ: 
		 
		Провадження у справі про банкрутство "971 Управління начальника робіт", м. Дніпро перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Величко В.Ю.
		07.03.2023 до господарського суду Дніпропетровської області електронною поштою надійшла заява №02-16/1203 від 07.03.2023 з додатком від ліквідатора Величка В.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності, в якій ліквідатор просив: 
		- покласти на Міністерство оборони України субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт"; 
		- стягнути з Міністерства оборони України (ідентифікаційний код: 00034022, юридична адреса: Україна, 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6) на користь Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт" (ідентифікаційний код: 07737235, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Фурманова, буд.11) грошові кошти в розмірі 8 268 976, 01 грн. 
		Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2023 залишено без руху заяву №02-16/1203 від 07.03.2023 ліквідатора Величка В.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності та зобов`язано ліквідатора Величка В.Ю. у строк до 19.03.2023 надати до господарського суду Дніпропетровської області докази направлення заяви №02-16/1203 від 07.03.2023 з додатком про покладення субсидіарної відповідальності на адресу Міністерства оборони України. 
		14.03.2023 до господарського суду Дніпропетровської області електронною поштою надійшло клопотання №02-16/1206 від 07.03.2023 ліквідатора з доказами направлення заяви №02-16/1203 від 07.03.2023 з додатком про покладення субсидіарної відповідальності на адресу Міністерства оборони України. 
		Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2023 призначено судове засідання на 13.04.2023 на 10:00 год. та зобов`язано Міністерство оборони України подати до дати судового засідання відзив на заяву №02-16/1203 від 07.03.2023 ліквідатора Величка В.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності та докази в обґрунтування заперечень.
		29.03.2023 до господарського суду Дніпропетровської області електронною поштою надійшла заява ОСОБА_1 , в якій кредитор просив задовольнити заяву №02-16/1203 від 07.03.2023 ліквідатора Величка В.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності. 
		13.04.2023 до господарського суду Дніпропетровської області надійшли: 
		- письмові пояснення (електронна пошта) кредитора ОСОБА_2 щодо розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності; 
		- відзив №379 від 12.04.2023 з додатком від Міністерства оборони України на заяву ліквідатора щодо покладення субсидіарної відповідальності, в якому учасник провадження просив відмовити ліквідатору в задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності на Міністерство оборони України; 
		- заява №б/н від 13.04.2023 Міністерства оборони України, в якій учасник провадження просив застосувати строки позовної давності та залишити заяву без розгляду. 
		Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 відкладено судове засідання на 23.05.2023 на 10:00 год. та зобов`язано: 
		1. ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Величка В.Ю. у строк до 10.05.2023 додатково подати до суду: 
		- актуальний висновок щодо наявності чи відсутності ознак доведення до банкрутства щодо боржника; 
		- копії доводів (інших доказів) в підтвердження фактів відчуження майна перед відкриттям провадження у справі про банкрутство; 
		- витяги із статутних документів боржника, які підтверджують статус майна, закріпленого за боржником; 
		- відповідь на відзив Міністерства оборони України із обґрунтуванням поважності причин пропуску позовної давності; 
		2. Міністерство оборони України подати докази, які підтверджують відсутність його вини в банкрутстві боржника. 
		03.05.2023 до господарського суду Дніпропетровської області надійшли додаткові пояснення до заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності від кредиторів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 
		10.05.2023 до господарського суду Дніпропетровської області електронною поштою надійшла відповідь №02-16/1217 від 10.05.2023 з додатками від ліквідатора Величка В.Ю. на заяву про покладення субсидіарної відповідальності. 
		22.05.2023 до господарського суду Дніпропетровської області електронною поштою надійшла уточнена заява №02-16/1203 від 22.05.2023 з додатками від ліквідатора Величка В.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності, в якій ліквідатор просив: 
		- покласти на Міністерство оборони України субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт"; 
		- стягнути з Міністерства оборони України (ідентифікаційний код: 00034022, юридична адреса: Україна, 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6) на користь Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт" (ідентифікаційний код: 07737235, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Фурманова, буд.11) грошові кошти в розмірі 8 275 619,62 грн. 
		23.05.2023 до господарського суду Дніпропетровської області надійшли: 
		- заява ОСОБА_1 про проведення судового засідання без його участі; 
		- клопотання Міністерства оборони України з відповіддю Управління корпоративної політики Міністерства оборони України, в сфері управління якого перебуває "971 Управління начальника робіт". 
		Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2023 відкладено судове засідання на 19.06.2023 на 10:00 год., визнано обов`язковою явку ліквідатора, представників Міністерства оборони України, Центрального спеціалізованого будівельного управління та кредиторів. 
		02.06.2023 до господарського суду Дніпропетровської області електронною поштою надійшла уточнена заява №02-16/1221 від 01.06.2023 з додатками від ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, в якій арбітражний керуючий просив: 
		- покласти солідарно на Міністерство оборони України та Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерство оборони України субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт"; 
		- стягнути солідарно з Міністерства оборони України (ідентифікаційний код: 00034022, юридична адреса: Україна, 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6) та Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України (ідентифікаційний код: 32200555, юридична адреса: Україна, 01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, буд. 18/2) на користь Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт" (ідентифікаційний код: 07737235, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Фурманова, буд.11) грошові кошти в розмірі 8 275 619,62 грн. 
		Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 залучено до участі у справі в якості солідарного відповідача за уточненою заявою ліквідатора від 01.06.2023 №02-16/1221 - Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) (ідентифікаційний код: 32200555, юридична адреса: Україна, 01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, буд. 18/2), відкладено судове засідання на 28.06.2023 на 14:30 год. та запропоновано Центральному спеціалізованому будівельному управлінню (госпрозрахункове) подати відзив на уточнену заяву ліквідатора про солідарне стягнення з Міністерства оборони України та Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) грошових коштів в розмірі 8 275 619,62 грн. 
		27.06.2023 до господарського суду Дніпропетровської області від Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) надійшли: 
		- клопотання, в якому Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) просило відкласти судове засідання на іншу дату; 
		- заява, в якій Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) просило у випадку висновку суду про обґрунтованість вимог ліквідатора про покладення солідарно субсидіарної відповідальності на Міністерство оборони України та Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт" та стягнення солідарно з Міністерства оборони України та Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) грошових коштів у розмірі 8 275 619,62 грн., застосувати сплив строку позовної давності; 
		- відмовити у задоволенні уточненої заяв ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності. 
		У судовому засіданні 28.06.2023 ліквідатор наполягав на необхідності задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності в повному обсязі. 
		Представник Міністерства оборони України просив відмовити ліквідатору у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності в повному обсязі. 
		Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні. 
		В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.06.2023 оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
		Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до п.1 Положення про ДО « 971 Управління начальника робіт» (далі  УНР, Управління, банкрут) є державною установою, яка заснована Міністерством оборони України в організаційно-правовій формі державного комерційного підприємства, функціонально підпорядкована Центральному спеціалізованому будівельному управлінню (госпрозрахунковому) Міністерства оборони України (далі  ЦСБУ). УНР має самостійний баланс, статутний фонд та знаходиться на повному господарському розрахунку і не фінансується з державного бюджету (повне самофінансування).
		Пунктом 2 Положення визначено, що у своїй діяльності УНР керується наказами та директивами Міністра оборони України і його заступників, наказами та розпорядженнями директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України, наказами та розпорядженнями начальника ЦСБУ та цим Положенням.
		Згідно з п. 5 Положення УНР має право від свого імені відчужувати майнові об`єкти, у т.ч. нерухомі, якими УНР користується на праві повного господарського відання, лише за попередньою згодою органу, до сфери оперативного управління якого воно входить, тобто ЦСБУ, а одержані кошти спрямовувати на інвестування виробничої діяльності УНР.
		Цим же пунктом Положення 971 УНР передбачено, що УНР несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності усім належним йому майном згідно із законодавством. Держава, а також засновник та ЦСБУ, не несуть відповідальності за його зобов`язаннями, крім випадків, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами.
		Майно 971 УНР закріплено за ним на праві повного господарського відання (п.5 положення про 971 УНР).
		Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутство» (в редакції, яка була чинна дату відкриття провадження у справі про банкрутство та дату визнання боржника банкрутом) до складу ліквідаційної маси включались усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури.
		Тобто, майно, яке перебувало в господарському віданні банкрута, мало бути включене до ліквідаційної маси і кошти від його реалізації спрямовані на задоволення вимог кредиторів.
		При розгляді даної заяви судом враховано наступне. 
		Власник (засновник) боржника та орган управління його майном зобов`язані передбачати можливість настання негативних для боржника наслідків і вчинити передбачені законодавством заходи для запобігання банкрутству боржника (ст.3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на дату відкриття провадження у справі про банкрутство у 2008 році).
		Цією ж статтею Закону про банкрутство передбачено, що власником майна боржника державного чи приватного підприємства, засновниками (учасниками) боржника  юридичної особи, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов`язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника. 
		Між тим, поданими ліквідатором доказами підтверджується, та не спростовано представниками Міністерства оборони України та ЦСБУ, що до відкриття провадження у справі  у 2004-2007 роках об`єкти нерухомого майна, які перебували у господарському віданні боржника, були відчужені представниками Міністерства оборони України та Центрального спеціалізованого будівельного управління.
		Так, 17.11.2004 та 05.03.2005 реалізовані адміністративні будівлі літ. А-2 з прибудовами загальною площею 2 820,1 кв.м. та гаражні бокси загальною площею 513 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпро, узвіз Крутогірний, буд. 21-а на загальну суму 745 000 грн.
		12.12.2005 також реалізовані будівлі та споруди, розташовані за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова,11, за 3 830 000 грн.
		На підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2007 реалізовано комплекс будівель та споруд , розташованих за адресою: с. Старі Кодаки Дніпровського району, вул. Аеродром, буд.11 А за 355 500 грн.
		Таким чином, майно, що перебувало у господарському віданні боржника, напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство відчужено на загальну суму 4 930 500 грн.
		Як зазначив ліквідатор у заяві, аналізом виписок із банківських рахунків боржника встановлено, що грошові кошти від реалізації вказаних об`єктів нерухомого майна, боржникові не надходили.
		З огляду на це, ліквідатор стверджував, що Міністерством оборони України, як засновником боржника, та ЦСБУ до порушення провадження у справі про банкрутство було вчинено дії, спрямовані на зменшення ліквідних активів боржника та позбавлення боржника доходів від використання таких об`єктів.
		Частиною першою статті 619 ЦК України встановлено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
		За змістом частини першої статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, за умисне доведення до банкрутства встановлена юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.
		Частиною п`ятою статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на дату прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом) передбачалось право ліквідатора заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються в ліквідаційну масу і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленої статтею 31 цього Закону.
		Відповідно до частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на момент звернення ліквідатора із заявою до суду) під час здійснення повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
		Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч.2 ст.61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.
		Для застосування субсидіарної відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.
		Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку  права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
		Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. 
		До суб`єктів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, належать будь-які особи, внаслідок дій чи бездіяльності яких сталося банкрутство юридичної особи.
		Вирішуючи питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, можуть, зокрема, бути: 
		-прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника за його зобов`язаннями;
		-прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок чи вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.
		Установлення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів , визнаних у процедурі банкрутства) належить до об`єктивної сторони цього правопорушення, обов`язок доведення якого покладається на ліквідатора. 
		Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, - дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.
		Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення до банкрутства, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.
		Якщо дії третьої особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви у тому, що вона керувалась інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не спричинені використанням нею своїх можливостей щодо визначення дій боржника на шкоду кредиторам боржника. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно з частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано, посилаючись на конкретні документи, вказує ліквідатор. За статтею 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки. 
		Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутств, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування. 
		В матеріалах справи про банкрутство № Б15/101-08 (т.2, а.с. 81-96) міститься Аналіз фінансового стану « 971 Управління начальника робіт», виконаний станом на 01.07.2008 року розпорядником майна боржника Левченком В.В. У висновках до вказаного Аналізу фінансового стану « 971 Управління начальника робіт» не зазначено про наявність ознак доведення до банкрутства, однак вказаний Аналіз містить необхідні розрахунки, які передбачені Методичними рекомендаціями щодо виявлення неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 для встановлення ознак доведення до банкрутства, зокрема, забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами; забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами; розмір чистих активів.
		На виконання вимог ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 ліквідатором банкрута проведено Аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності « 971 Управління начальника робіт». Ліквідатором банкрута Величком В.Ю. зроблено висновок про те, що сукупний аналіз факторів, які підлягають аналізуванню під час визначення ознак доведення до банкрутства, дає обґрунтовані підстави для висновку про наявність ознак доведення 971 УНР до банкрутства.
		Детальний аналіз правочинів, згідно з якими реалізувалось майно УНР ( попередня назва  військова частина НОМЕР_1 ), свідчить про наступне.
		Частину адміністративної будівлі літера А-2 з прибудовами загальною площею 612,2 кв.м. реалізовано 05.03.2005 за 650 000 грн. Стороною по договору  продавцем майна (балансоутримувачем якого був боржник у даній справі) виступило Центральне спеціалізоване будівельне управління, зокрема, його представник за довіреністю Дудюк О.В. 
		За Актом прийому-передачі майна від 05.03.2005 майно передане покупцю Командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 . У цей же день військова частина НОМЕР_1 відступила своє право вимоги до покупця майна щодо отримання оплати за проданий об`єкт новому кредитору  Центральному спеціалізованому будівельному управлінню. 
		Таким чином, судом встановлено, що майно, належне боржнику, відчужене Центральним спеціалізованим будівельним управлінням і кошти, отримані від продажу майна, надійшли не УНР, а ЦСБУ. 
		Суд також звертає увагу на те, що Військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону оскаржувалась правомірність відчуження вказаного майна. 
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2020 встановлено порушення чинного законодавства при відчуженні цього майна, зокрема те, що рішення про відчуження цих об`єктів мав приймати Кабінет Міністрів України, чого зроблено не було. У вищеозначеному рішенні судом також встановлені порушення при відчуженні гаражних боксів, належних боржнику. Зокрема, встановлено таке.
		На підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 16.09.2004 №2670 01.11.2004 видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно  гаражні бокси літ. Б-1 загальною площею 513 кв.м., структурного підрозділу Центрального спеціалізованого будівельно-монтажного управління (військова частина НОМЕР_2 ) Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Міністерства оборони України військової частини НОМЕР_1 (УНР). У Свідоцтві зазначено, що власником майна є держава в особі Верховної Ради України, форма власності  загальнодержавна. 
		У матеріалах справи про банкрутство (а.с. 123, т.27) міститься лист Міністерства оборони України від 12.11.2004 № 2328, адресований керівнику боржника про те, що Міністерство дозволяє 971 Управлінню начальника робіт (військовій частині НОМЕР_1 ) здійснити, згідно з чинним законодавством, відчуження нерухомого майна, яке перебуває на балансі управління, зокрема, гаражних боксів загальною площею 513 м.кв. (вул. Рогальова,21-А) товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «Адресъ», а кошти, отримані від продажу нерухомого майна, спрямувати на потреби виробничої діяльності. 
		17.11.2004 між ЦСБУ та ТОВ «Адресъ» укладено договір купівлі-продажу гаражних боксів літ. Б-1 загальною площею 513, 0 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Договір від імені продавця - Міністерства оборони України підписано керівником ДО « 971 УНР»
		Щодо відчуження гаражних боксів також не приймалось відповідне рішення Кабінетом Міністрів України, а нерухоме майно продане з дозволу Міністерства оборони України, що суперечить чинному законодавству.
		Аналогічні порушення були допущені при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.05.2006 року за яким відчужено майновий комплекс, розташований у АДРЕСА_2 . 
		07.12.2005 Центральним спеціалізованим будівельним управлінням в особі Мельника В.Л. (як зазначено в договорі - за попередньої згоди Міністерства оборони України від 01.10.2005) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна  комплексу будівель, загальною площею 1 229,6 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_3 .
		Балансоутримувачем вказаного майна також була військова частина НОМЕР_1 (УНР).
		Об`єкт реалізовано за 3 830 000 грн. У пункті 7 договору вказано, що сторони підтверджують факт повного розрахунку за проданий комплекс об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_3 .
		Між тим, за ствердженням ліквідатора, кошти від продажу вищеозначеного майна на рахунки боржника  УНР не надходили. Протилежне не спростовано представниками Міноборони України та ЦСБУ. В цей період боржник працював збитково, мав заборгованість перед кредиторами, зокрема, по заробітній платі.
		Таким чином, судом встановлено, що об`єкти нерухомості боржника відчужувались представниками осіб, у підпорядкуванні якого перебував боржник. Продаж майна здійснено не на конкурентних засадах (внаслідок чого могло бути отримано більше коштів від покупців). При цьому Кабінет Міністрів України, який мав право приймати рішення про відчуження військового майна, рішення щодо відчуження вказаних об`єктів не приймав. Доказів того, що оплата за відчужене майно, що перебувало на балансі військової частини НОМЕР_1 (в подальшому УНР) надійшли боржнику, до справи про банкрутство представниками ЦСБУ чи Міністерства оборони України не подано.
		Вказані дії Міністерства оборони України та Центрального спеціалізованого будівельного управління свідчать про наявність об`єктивної сторони господарського правопорушення, яке є підставою для притягнення цих осіб до субсидіарної відповідальності за невиконаними зобов`язаннями боржника. Через ненадходження коштів від продажу майна боржнику, залишились незадоволеними вимоги кредиторів, тому існує причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями Міністерства оборони України та ЦСБУ та фактичною неплатоспроможністю боржника.
		При розгляді питань про притягнення осіб до субсидіарної відповідальності відсутність вини має довести особа, яку притягують до такої відповідальності. Доказів, які б підтверджували відсутність вини у відчуженні нерухомого майна, яке перебувало у господарському віданні банкрута протягом 2004-2007 років, Міністерством оборони України та ЦСБУ до справи про банкрутство не подано.
		Міністерство оборони України у відзиві на заяву ліквідатора щодо покладення субсидіарної відповідальності, який надійшов до суду 13.04.2023, зазначило, що посилання ліквідатора на виявлені факти продажу нерухомого майна є необґрунтованими, оскільки зазначене майно боржником в повній мірі не використовувалось та потребувало значних витрат на його обслуговування (охорону, підтримання у належному стані тощо), а його продаж здійснено більше ніж за 3 роки до відкриття ліквідаційної процедури у даній справі ( постанова господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011). Ці доводи відхиляються судом, оскільки майно відчужувалось не на конкурентних засадах, без відповідного погодження з Кабінетом Міністрів України, а кошти від його продажу не надходили до ДО « 971 УНР» з тим, щоб погасити кредиторську заборгованість, яка існувала на підприємстві. Органи управління боржника не повинні були очікувати на початок процедури банкрутства за заявою кредиторів, а своєчасно вжити заходів для того, щоб цього процесу не допустити. 
		Крім того, Міністерство оборони України просило застосувати позовну давність при розгляді питання про притягнення Міністерства до субсидіарної відповідальності, посилалось на те, що згідно зі сталою судовою практикою обчислення строку позовної давності необхідно здійснювати з дати винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом. Враховуючи те, що боржника визнано банкрутом у 2011 році, а заяву про притягнення третіх осіб до субсидіарної відповідальності подано ліквідатором 07.03.2023, представники Міністерства оборони України просили застосувати позовну давність при розгляді заяви та відмовити ліквідатору у її задоволенні.
		ЦСБУ у відзиві на заяву ліквідатора, що надійшов до господарського суду 27.06.2023, заперечувало проти задоволення заяви ліквідатора, наголошувало на недоведеності того, що відчуження нерухомого майна боржника у 2004-2007 роках призвело до неплатоспроможності боржника, відчуження майна здійснювалось за наявності у ДО « 971 УНР» інших активів, які могли бути використані для задоволення вимог кредиторів. ЦСБУ зазначало, що згідно Аналізу фінансового стану 971 УНР, виконаного розпорядником майна Левченком В.В. на 01.07.2008, ознак доведення до банкрутства даного боржника не виявлено. Крім того, ЦСБУ просило відкласти судове засідання через неможливість участі його представника у засіданні у зв`язку із хворобою ( без надання доказів) . Судом клопотання відхилено як необґрунтоване.
		Доводи ЦСБУ про достатність майна у боржника на початок процедури банкрутства як на обставину, яка доводить відсутність його вини у доведенні боржника до банкрутства, не приймається судом, оскільки є загальновідомим є факт того, що ліквідаційна вартість активів при їх реалізації завжди є найнижчою. ЦСБУ, як підприємство у функціональному підпорядкуванні якого перебував боржник, мало передбачати, що в процедурі банкрутства наявні у боржника активи можуть бути реалізовані за ціною, значно нижчою від їх балансової вартості. Більше того, достеменно знаючи про складний фінансовий стан боржника, значну заборгованість його саме із виплати заробітної плати, ЦСБУ своєчасно не вжило заходів для запобігання початку процедури банкрутства боржника. Відсутність у Аналізі фінансового стану боржника, проведеного розпорядником майна боржника Левченком В.В., висновку про наявність ознак доведення боржника до банкрутства не спростовує того, що майно, яке перебувало на балансі боржника, реалізовувалось особами, які представляли, зокрема, і ЦСБУ без достатніх правових підстав, не направляючи кошти від реалізації цього майна боржникові.
		З огляду на вищеозначене, господарський суд прийшов до висновку про достатність підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута на Міністерство оборони України та Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове).
		Як і Міністерство оборони України, ЦСБУ просило застосувати позовну давність при розгляді заяви ліквідатора і з цих підстав відмовити ліквідатору у задоволенні його заяви. Керівник ЦСБУ стверджував, що ліквідатором не наведено жодної, на його думку, поважної причини пропуску позовної давності, зокрема, зважаючи на ту обставину, що остання реалізація майна банкрута відбулась 03.12.2014, навіть із цієї дати минув трирічний строк.
		Правову позицію що застосування позовної давності в аналогічних спорах висловлено Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду постанові від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012. Зокрема, судом вказано, що « у разі пред`явлення позову у межах справи про банкрутство як особою, право якої порушено (боржником), так і в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою (арбітражним керуючим) перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалась або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила; оскільки в протилежному випадку має місце безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням тим самим боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно ставить її у нерівне становище перед суб`єктом звернення  боржником/арбітражним керуючим. Дійшовши цього висновку та враховуючи, що ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). При визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Отже до цих правовідносин застосовуються загальні норми про позовну давність. 
		На даний час у питаннях притягнення третіх осіб до субсидіарної відповідальності сформувалась судова практика про те, що прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить, що ліквідатор довідався або міг довідатись про наявність ознак доведення до банкрутства. І саме з цієї дати починається перебіг позовної давності за вимогами ліквідаторів про покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності (постанова КГС ВС від 02.09.2020 у справі 923/1494/15). 
		Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Відповідно до частин другої та третьої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України) .
		Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
		Питання поважності цих причин, тобто обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. 
		Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на юрисдикційний орган  суд, який розглядає заяву по суті заявлених вимог з урахуванням всіх обставин справи на підставі здійснення оцінки поданих доказів. 
		Враховуючи дату визнання боржника банкрутом  31.05.2011 року - з якої мав обчислюватись строк для притягнення третіх осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства, трирічний строк позовної давності сплинув 02.06.2014 року. На дату звернення ліквідатора банкрута Величка В.Ю з даною заявою  07.03.2023 року строк позовної давності закінчився. 
		Зважаючи на обставини справи, господарський суд визнав причини пропуску позовної давності щодо подачі даної заяви поважними, враховуючи таке. 
		Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у п.10.20 постанови від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, суд, з огляду на положення статті 13 Цивільного кодексу України («Межі здійснення цивільних прав»), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних відносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо. 
		Матеріалами справи про банкрутство підтверджується, що боржник діяв у формі державного комерційного підприємства, метою створення і діяльності якого є досягнення економічних і соціальних результатів, отримання прибутку (п.4 Положення про УНР)
		Між тим, цілей створення та діяльності даного суб`єкта господарювання досягнуто не було, оскільки збитки від його діяльності у 2005 році становили 1 732 тис. грн, у 2006 році  427 тис. грн., у 2007 році - 459 тис. грн. 
		Такі фінансові показники діяльності підприємства не могли залишитись поза увагою органів управління боржника  Міністерства оборони України та Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового).
		Останні не вживали заходів для покращення фінансових показників діяльності 971 УНР, а відчужували майно, що перебувало у господарському віданні боржника, з порушенням вимог чинного законодавства. Нераціональні управлінські рішення щодо продажу нерухомого майна негативно впливали на статутну діяльність останнього і не сприяли погашенню вимог перед кредиторами. Саме наявність заборгованості перед кредиторами і була причиною порушення провадження у справі про банкрутство.
		Провадження у справі про банкрутство Б15/101-08 ініційовано 18.03.2008 року Управлінням Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська у зв`язку з несплатою боржником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2007 у справі А5/244 на суму 201 963,16 грн. Наявність заборгованості по сплаті страхових внесків свідчить про те, що боржник мав заборгованість по заробітній платі перед своїми працівниками.
		У підготовчому судовому засіданні у справі про банкрутство до участі у справі було залучено орган управління боржника  Міністерство оборони України (ухвала від 15.04.2007, а.с. 70, т.1).
		Ухвалою від 15.05.2008 у справі введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майна арбітражного керуючого Левченка В.В., визначено розмір грошових вимог УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська у сумі 385 634,98 грн. 
		31.05.2008 в газеті «Голос України» №103 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
		12.08.2008 господарським судом Дніпропетровської області затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, серед яких наступні вимоги:
		- заборгованість по заробітній платі  1 287 244,04 грн.
		- Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на суму 444 510,99 грн.;
		- Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) на загальну суму 2 951 965,45 грн.;
		- Жовтневий районний центр зайнятості, м. Дніпропетровськ на суму 64 534, 86 грн.;
		- Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,м. Дніпропетровськ на суму 109 762,80 грн.;
		- Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпропетровську на загальну суму 62 246,17 грн. 
		- Приватне підприємство «Приват-Ескорт» на суму 173 096,12 грн.;
		- ВАТ «ЕК`Дніпрообленерго» на суму 76 148,93 грн.;
		- ОСОБА_5  6246,70 грн.
		За період провадження у справі про банкрутство ( до дати прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом) грошові вимоги кредиторів до боржника збільшились. З урахуванням сум задоволених у процедурі ліквідації вимог за рахунок коштів, що надходили від продажу майна банкрута (1 312 276,32 грн.  заборгованість по заробітній платі), загальна сума заборгованості перед кредиторами банкрута (за даними ліквідатора) на даний час становить 8 275 619,62 грн.
		Так, заборгованість перед кредиторами на даний час наступна:
		1. Головне управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 2 533 699, 03 грн.  2 черга задоволення; 23 415,68 - 6 черга;
		2. Гр. ОСОБА_5  125 грн.  1 черга задоволення, 15 грн.  4 черга задоволення;
		3.Приватне підприємство «Приват-Ескорт» - 125 грн.  черга задоволення, 170 608,31 грн.  4 черга задоволення, 2 362,81 грн.  6 черга задоволення; 
		4. Профспілковий комітет № 8 Центрального комітету профспілки працівників Збройних Сил України територіального комітету профспілки працівників військових будівельних організацій  125 грн.  1 черга, 13 846,24 грн  4 черга;
		5. Акціонерне товариство «ДТЕК «Дніпровські електромережі» - 125 грн  1 черга, 76 023,93 грн.  4 черга;
		6. Дніпровський обласний центр зайнятості  64 534,86 грн.  2 черга;
		7. Центральне спеціалізоване будівельне управління  125 грн.  1 черга, 2 951 840,45 грн.  4 черга;
		8. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на суму 171 911 грн. - 2 черга, 374 110,62 грн.  3 черга;
		9. ОСОБА_1  58 169 грн.  2 черга, 75 000  4 черга;
		10. ОСОБА_2 на суму 73 947,67 грн.  1 черга;
		11.Окремо внесені вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян  1 759 456,78 грн. (погашена заборгованість першої черги на суму 1 312 276,32 грн.).
		Загальна сума кредиторських вимог, які є незадоволеними через недостатність майна боржника, становить 8 275 619,62 грн., ця сума заявлена до стягнення ліквідатором з Міністерства оборони України та ЦСБУ.
		Аналіз вимог кредиторів свідчить, що кредитором, який має найбільшу суму вимог до боржника є саме Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), вимоги якого становлять 36 відсотків від загальної суми вимог кредиторів, заборгованість по заробітній платі становить 21 відсоток загальної суми вимог, а заборгованість перед державними фондами та податковою службою  38 відсотків. 
		Таким чином, вимоги перед соціально вразливими кредиторами та державними цільовими фондами становлять 59 відсотків загальної суми незадоволених вимог.
		Матеріалами справи підтверджується, що працівники банкрута мають заборгованість по заробітній платі, яка сформувалась ще до відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто до 2008 року, заборгованість до цього часу в повному обсязі не погашена, при цьому всі вони мали правомірні очікування на отримання коштів від продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі.
		Згідно зі ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є основним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Значну суму заборгованості перед кредиторами по даній складає заборгованість перед податковою службою та соціальними фондами, що також впливає на права колишніх працівників банкрута, зокрема, щодо включення періоду роботи на підприємстві до страхового стажу працівників.
		Саме ці чинники зумовлюють необхідність захисту прав кредиторів у справі про банкрутство, завданням провадження у якій згідно з чинним Кодексом України з процедур банкрутства є повне та справедливе задоволення вимог кредиторів.
		Слід також зазначити ту обставину, що ЦСБУ також є кредитором банкрута із значною сумою вимог і має право розраховувати на погашення своїх вимог за рахунок коштів, які стягуються до ліквідаційної маси у вигляді субсидіарної відповідальності.
		Зважаючи на те, що кредиторами по заробітній платі подавались багаточисельні скарги і не тільки до господарського суду, але і до правоохоронних органів, зокрема, до Міністерства оборони України, облдержадміністрації, військової прокуратури, військовим прокурором у 2018 році проведена додаткова перевірка законності відчуження об`єктів нерухомого майна військового містечка № 8, розташованого за адресою Крутогірний узвіз, 21А, яке перебувало у господарському віданні 971 УНР.
		29.05.2018 до господарського суду Дніпропетровської області у межах справи про банкрутство надійшла позовна заява Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави про витребування майна з чужого незаконного володіння у Благодійного фонду «Центр Єврейської освіти» на користь Державної організації « 971 Управління начальника робіт» нерухомого майна загальною площею 3333, кв. м. В ході вирішення даного спору (рішення від 26.05.2020) господарським судом встановлено численні порушення чинного законодавства щодо відчуження військового майна, яке перебувало у віданні банкрута. Однак через сплив позовної давності (майно відчужене у 2004-2005 рр) у задоволенні позову відмовлено. Рішення набрало законної сили і сторонами не оскаржувалось.
		Ліквідатор банкрута Величко В.Ю. пояснював суду, що саме з цієї дати, після вирішення судом питання про неможливість повернення майна до ліквідаційної маси та реалізації його у ліквідаційній процедурі, практично вичерпано можливості щодо джерел наповнення ліквідаційної маси банкрута. Тому комітетом кредиторів 26.08.2022 прийнято рішення про доцільність звернення до суду із заявою про притягнення органів управління банкрута до субсидіарної відповідальності. 
		Враховуючи те, що облік даних про розмір заборгованості по заробітній платі на підприємстві банкрута здійснювався керівництвом банкрута та попередніми ліквідаторами неналежним чином, для встановлення дійсного розміру заборгованості ліквідатор звернувся до суду з клопотанням про витребування такої інформації від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Ухвалами від 02.09.2022 та 10.01 2023 господарський суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати інформацію про заробітну плату, дохід, грошове забезпечення, допомогу та компенсацію, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески ДО « 971 УНР».
		Після отримання відповідних даних з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області ліквідатор підготував і подав до суду 07.03.2023 заяву про притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності.
		Оцінюючи поважність причин щодо пропуску позовної давності для звернення з такою заявою, господарський суд враховує і те, що для визначення остаточного розміру непогашених грошових вимог кредиторів необхідно завершити всі заходи по концентрації активів банкрута, формуванню ліквідаційної маси та її реалізації. Саме ці заходи вживались, зокрема, ліквідатором Величком В.Ю при виконанні повноважень у даній справі. 
		Так, ним після призначення ліквідатором подано до справи про банкрутство заяви про стягнення коштів з попередніх ліквідаторів, які розглядались протягом тривалого часу, а через апеляційне та касаційне оскарження ухвал з цього приводу справа перебувала в апеляційній та касаційній інстанціях. Зокрема, у зв`язку з направленням всіх матеріалів справи до апеляційної та касаційної інстанції в період з 23.08.2018 по 16.12.2019 провадження у справі було зупинено, розгляд позовної заяви прокурора не здійснювався.
		Суд також зважає на ту обставину, що починаючи з березня 2020 року в Україні був запроваджений карантин через епідемію COVID  19, а з лютого 2022 розпочалась військова агресія РФ на території України, що також певним чином вплинуло на діяльність всіх державних органів та підприємств в Україні.
		Ліквідаторами банкрута були арбітражні керуючі Гальченко Є.А. (з 31.05.2011 по 18.12.2014), Іванков В.М. ( з 18.12.2014 по 29.03.2017), Величко В.Ю.  з 29.03.2017 по даний час. 
		Протягом здійснення ліквідаційної процедури у справі суд неодноразово розглядав скарги кредиторів на бездіяльність арбітражного керуючого Гальченка Є.А. (ухвали від 30.08.2012, 27.09.2012, 22.01.2014, 28.07.2014), в ході судових засідань встановлено неналежне виконання ліквідатором банкрута Гальченком Є. покладених на нього повноважень. 
		Ухвалою від 28.07.2014 суд запропонував Міністерству оборони України розглянути питання щодо призначення та проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності банкрута за період з 31.05.2011 (з початку ліквідаційної процедури).
		Згідно ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2014 через виявлені численні порушення в результаті перевірки копію аудиторського звіту направлено до прокуратури Дніпропетровської області для вжиття заходів прокурорського реагування.
		Саме арбітражним керуючим Гальченком Є.А. реалізовано майно банкрута у ліквідаційній процедурі, частково погашена заборгованість по заробітній платі, але разом з тим допущено суттєві порушення при проведенні ліквідаційної процедури.
		Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 припинено повноваження арбітражного керуючого Гальченка Є.А., ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Іванкова В.М.
		29.03.2017 року ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Величка В.Ю., який виконує повноваження по даний час. 
		Визнаючи поважними причини пропущення позовної давності суд враховує і ту обставину, що правова позиція стосовно початку відліку позовної давності за такими заявами ліквідаторів була сформована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у 2020 році (постанова від 02.2020 у справі 923/1494/15), а інститут притягнення третіх осіб до субсидіарної відповідальності хоча і був передбачений законодавством про банкрутство, однак практично у судовій практиці по справах про банкрутство почав застосовуватись лише з 2018 року.
		Законодавство про банкрутство (до 15.04.2023) наділяло правом звернення до суду із заявою про субсидіарну відповідальність лише одну особу - ліквідатора банкрута ( ст. 61 Кодексу про банкрутство). Кредитори таким правом наділені не були.
		Тобто, від належного виконання арбітражним керуючим покладених на нього повноважень, залежала ефективність здійснення процедури банкрутства та розмір задоволення вимог кредиторів. 
		Таку законодавчу прогалину ліквідовано шляхом внесення змін до ст.61 КУзПБ у 2023 році, правом подачі до суду таких заяв наділені і кредитори банкрута.
		Тому з метою дотримання принципів справедливості, для досягнення легітимної мети здійснення процедури банкрутства  задоволення вимог кредиторів, недопущення порушення конституційних прав колишніх працівників банкрута на отримання оплати праці, виконання судових рішень за вимогами кредиторів, суд вважає за необхідне захистити права кредиторів та задовольнити подану ліквідатором заяву. 
		На підставі вищевикладеного, заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Величка В.Ю. в редакції від 01.06.2023 №02-16/1221 слід задовольнити, покласти солідарно на Міністерство оборони України (ідентифікаційний код: 00034022, юридична адреса: Україна, 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6) та Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) (ідентифікаційний код: 32200555, юридична адреса: Україна, 01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, буд. 18/2) субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт", стягнути солідарно з Міністерства оборони України (ідентифікаційний код: 00034022, юридична адреса: Україна, 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6) та Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) (ідентифікаційний код: 32200555, юридична адреса: Україна, 01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, буд. 18/2) на користь Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт" (ідентифікаційний код: 07737235, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Фурманова, буд.11) грошові кошти в розмірі 8 275 619,62 грн. 
		Керуючись ст.ст. 20, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 7, 59-61 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, - 
		 
		ВИРІШИВ: 
		 
		Заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Величка В.Ю. в редакції від 01.06.2023 №02-16/1221 - задовольнити. 
		Покласти солідарно на Міністерство оборони України (ідентифікаційний код: 00034022, юридична адреса: Україна, 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6) та Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) (ідентифікаційний код: 32200555, юридична адреса: Україна, 01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, буд. 18/2) субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт".
		Стягнути солідарно з Міністерства оборони України (ідентифікаційний код: 00034022, юридична адреса: Україна, 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6) та Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) (ідентифікаційний код: 32200555, юридична адреса: Україна, 01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, буд. 18/2) на користь Державної організації (установи, закладу) "971 Управління начальника робіт" (ідентифікаційний код: 07737235, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Фурманова, буд.11) грошові кошти в розмірі 8 275 619,62 грн. 
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили. 
		Рішення набирає законної сили через 20 днів після підписання повного тексту і в цей же строк може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду у встановленому порядку. 
		Повне рішення складено - 03.07.2023. 
		 
		Суддя Н.М. Камша

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...