Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/810/23 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 03.07.2023. Зареєстровано: 04.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2023.
Дата набрання законної сили: 03.07.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
		_____________________________________________________________________________
		УХВАЛА 
		ПРО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ
		 
		03.07.2023 Справа № 905/810/23 
		Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега», м.Дніпро 
		до відповідача Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва
		про відшкодування збитків у розмірі 1078125,16 доларів США.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега», м.Дніпро звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про відшкодування збитків у розмірі 1078125,16 доларів США.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України позивачем вимушено закрито супермаркети Varus у містах Донецької області, у зв`язку з чим позивач зазнав збитків.
		Відповідно до пункту 4 частини другої статті 176 ГПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатись справа.
		Частиною 1 статті 12 ГПК України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).
		Відповідно до частини третьої та п`ятої статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
		При цьому відповідно до пункту 8 частини 4 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Враховуючи, що позовна заява містить вимоги майнового характеру, сума яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд приходить до висновку про те, що така позовна заява підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
		 
		 
		 
		 
		Відповідно до статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
		За частиною 4 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
		Водночас, міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.
		Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
		Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій, однак, ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у судовому процесі.
		У рішенні від 14 березня 2013 року у справі «Олєйніков проти Росії» Європейський суд з прав людини вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються «відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її», і Суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 68, п. 31).
		У рішенні від 23 березня 2010 року у справі «Цудак проти Литви» (Cudakv.Lithuania) Європейський суд з прав людини також визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.
		Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Отже, держава не має права посилатись на імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю людини чи майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19.
		У Постановах від 18.05.2022 у справах у справах №428/11673/19 та №760/17232/20-ц КЦС ВС розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		З огляду на вказане, після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Російська Федерація не має права посилатись на судовий імунітет, відтак, звернення до суду з позовом до Російської Федерації - обґрунтоване.
		Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.
		Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що звертаючись із позовом до Російської Федерації для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.
		Крім того, у зв`язку із розривом Україною дипломатичних відносин з вказаною державою, відсутня можливість направлення кореспонденції до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.
		Відтак, позивач позбавлений можливості направити копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу, відповідно до частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України. Проте, позивачем додано до позовної заяви лист №27-06-23/1 від 27.06.2023 про направлення на адресу Посольства Російської Федерації в Польщі позовної заяви про стягнення з Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» завданої шкоди у розмірі 1078125,16 доларів США. Одночасно з цим, ТОВ «Омега» просить забезпечити повідомлення та передання направлених документів органу, уповноваженому на представництво інтересів Російської Федерації в іноземних судах - Генеральній прокуратурі Російської Федерації.
		Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з РФ, що унеможливлює надсилання даної ухвали на адресу відповідача в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у даній справі буде здійснено шляхом розміщення на сайті Судової влади України відповідного оголошення-повідомлення.
		Керуючись статтями 176, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		1.Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/810/23 за правилами загального позовного провадження.
		2.Підготовче засідання призначити на 03.08.2023 об 11:00год., яке відбудеться у приміщенні суду за адресою: м.Харків, проспект Науки, 5, каб. (зал судових засідань) №413. 
		3.Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статті 178 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали. Докази надіслання копії відзиву та доданих до них документів позивачам надати до суду.
		4.Запропонувати сторонам за наявності додаткових доказів у справі - надати їх суду до дати підготовчого засідання разом з доказами направлення копій вказаних доказів іншій стороні.
		5.Роз`яснити відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзивів, письмових пояснень суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		6.Повідомити сторін про місце, час та дату підготовчого засідання. Явка представників сторін у підготовче засідання не є обов`язковою. Неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи.
		7. З урахуванням введення в Україні воєнного стану повідомити про право учасників справи подати заяву про розгляд справи за їх відсутності за наявними матеріалами в порядку частини третьої статті 196 ГПК України.
		8.Повідомити учасників справи, що заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду (inbox@dn.arbitr.gov.ua) або через особистий кабінет в системі Електронний суд».
		9.Повідомити, що участь у підготовчому засіданні можлива для учасників справи виключно в режимі відеоконференції та відбудеться лише за умови наявності об`єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення попереднього засідання у приміщенні Господарського суду Донецької області.
		10.Направлення даної ухвали учасникам справи здійснювати шляхом електронного листування, іншими наявними альтернативними засобами зв`язку, в тому числі шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Донецької області у рубриці "Повідомлення для учасників процесу" розділу "Інше".
		Ухвала набрала законної сили 03.07.2023 та оскарженню непідлягає.
		Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua. 
		 
		 
		Суддя М.О. Лейба

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...