Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/2434/23 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 03.07.2023. Зареєстровано: 04.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2023.
Дата набрання законної сили: 21.09.2023
Результат оскарження 21.09.2023 Південно-західний апеляційний господарський суд: залишено іншу ухвалу місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
		веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
		______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		У Х В А Л А
		про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
		 
		"30" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2434/23
		 Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши заяву заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову у справі
		за позовом: Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси (65091, м. Одеса, вул. Головківська, 1) в інтересах держави в особі
		позивача-1: Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1)
		позивача-2: Південного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40477150, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83)
		до відповідача-1: Управління дорожнього господарства Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26506412, 65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 22)
		відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" (код ЄДРПОУ 34252469, 65058, м. Одеса, вул. Романа Кармена, 21)
		про визнання рішення уповноваженої особи, фахівця з публічних закупівель, незаконним, результатів відкритих торгів недійсними, договору закупівлі підрядних робіт за державні кошти на загальну суму 1609000000,00 грн. недійсним
		 
		в с т а н о в и в:
		Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі позивача-1 Одеської міської ради, позивача-2 Південного офісу Держаудитслужби, до відповідача-1 Управління дорожнього господарства Одеської міської ради, відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" про визнання рішення уповноваженої особи, фахівця з публічних закупівель, незаконним, результатів відкритих торгів недійсними, договору закупівлі підрядних робіт за державні кошти на загальну суму 1609000000,00 грн. недійсним.
		Позовні вимоги обгрунтовані порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та ст.ст.46, 48 Бюджетного кодексу України, пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 №710 "Про ефективне використання бюджетних коштів" при проведенні закупівлі товарів та послуг за бюджетні кошти за предметом закупівлі "Реконструкція Іванівського шляхопроводу у м. Одесі" ДК 021:2015:45221000-2-Будівництво мостів і тунелів, шахт і метрополітенів. Місце виконання робіт: вул. Мельницька/Овідіопольська дорога, м. Одеса, Одеська область, 65000, Україна".
		Ухвалою від 26.06.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
		28.06.2023 прокурор звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просить:
		- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Управлінню дорожнього господарства Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26506412) передавати відповідні документи до органів казначейської служби для подальшого проведення фінансових операцій зі сплати коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Автомагістраль-Південь" (код ЄДРПОУ 34252469) за договором про закупівлю робіт за державні кошти №5 від 24.06.2022 з проведення реконструкції Іванівського шляхопроводу у м. Одесі;
		- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ "Автомагістраль-Південь" (код ЄДРПОУ 34252469) проводити будь-які роботи за договором про закупівлю робіт за державні кошти №5 від 24.06.2022 з проведення реконструкції Іванівського шляхопроводу у м. Одесі.
		- стягнути з Управління дорожнього господарства Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26506412, вул. Генерала Петрова, 22, м. Одеса, 65078) та ТОВ "Автомагістраль-Південь" (код ЄДРПОУ 34252469, вул. Романа Кармена, 21, м. Одеса, 65058) витрати на сплату судового збору у сумі 1342,00 гривень на користь Одеської обласної прокуратури.
		Обґрунтовуючи заяву прокурор зазначає, що Управління дорожнього господарства Одеської міської ради 30.12.2021 оголосило відкриті торги з публікацією англійською мовою із закупівлі робіт: "Реконструкція Іванівського шляхопроводу у м.Одесі", з очікуваною вартістю 1629129331,00 грн.
		Джерело фінансування закупівлі - кошти місцевого бюджету та інших джерел не заборонених законодавством.
		До участі у вказаних торгах подано дві тендерні пропозиції від суб`єктів господарювання: ТОВ "Автомагістраль-Південь" з ціновою пропозицією 1609000000,00 грн. з ПДВ, ТОВ "Ростдорстрой" з ціновою пропозицією 1616782500,00 грн. з ПДВ.
		За результатами розгляду тендерних пропозицій протокольним рішенням № 42 від 27.04.2022 переможцем обрано ТОВ "Автомагістраль-Південь" (код ЄДРПОУ 34252469), з яким 24.06.2022 укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 5 (далі-Договір №5 від 24.06.2022).
		Водночас, як стверджує прокурор, вивченням проведеної процедури UA-2021-12-30-002266-a та тендерної пропозиції переможця ТОВ "Автомагістраль-Південь" встановлено порушення вимог статей 5, 16 Закону України "Про публічні закупівлі" при наданні оцінки тендерної пропозиції переможця на відповідність кваліфікаційним критеріям, як наслідок безпідставного та необґрунтованого рішення про обрання переможця в порушення вимог чинного законодавства, а також ст.ст. 46, 48 Бюджетного кодексу України та пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710 "Про ефективне використання державних коштів".
		Як зазначає прокурор:
		- на момент оголошення закупівлі, укладання та дії Договору №5 від 24.06.2022 Управління дорожнього господарства Одеської міської ради взяло на себе зобов`язання щодо фінансування робіт з реконструкції Іванівського шляхопроводу за відсутності достатніх на те видатків місцевого бюджету, затверджених рішенням сесії; 
		- закупівля UА-2021-12-30-002266-а, де предметом закупівлі є "Реконструкція Іванівського шляхопроводу у м. Одесі" проведена за відсутності бюджетного асигнування для проведення відкритих торгів, що суперечить приписам ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо встановленого принципу максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, ст.48 Бюджетного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України; 
		- Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради не реалізовано обов`язок щодо перевірки усіх розрахунків договірної ціни, які є її складовими частинами, а також залишено поза увагою, що ТОВ "Автомагістраль-Південь" не надало повної інформації та документального підтвердження щодо наявності та правових підстав володіння/користування технікою, яку останнє планує залучати; на момент обрання переможця закупівлі ТОВ "Автомагістраль-Південь" не відповідало такій кваліфікаційній вимозі, як наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій; 
		- з урахуванням того, що ТОВ "Автомагістраль-Південь" не надало повну інформацію про наявність у суб`єкта господарювання обладнання, матеріально-технічної бази та технологій, а отже не підтвердило кваліфікаційну вимогу Замовника, визначену ТД, відповідно тендерна пропозиція ТОВ "Автомагістраль-Південь" підлягала відхиленню; 
		- вивченням тендерної пропозиції ТОВ "Автомагістраль-Південь" встановлено, що вказаний суб`єкт господарювання не відповідає такій кваліфікаційній вимозі як наявність в учасника працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради належним чином не перевірено тендерну пропозицію ТОВ "Автомагістраль-Південь", яка фактично не відповідає кваліфікаційним критеріям, установленим статтею 16 Закону. Як наслідок, рішення Управління дорожнього господарства Одеської міської ради про визначення переможцем ТОВ "Автомагістраль-Південь" є таким, що суперечить вимогам ст.ст. 16, 29, 31 Закону України "Про публічні закупівлі";
		- ТОВ "Автомагістраль-Південь" на момент подачі тендерної пропозиції мало б отримати дозвіл на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме: на експлуатацію спеціального вантажного-спеціального автокрану більше 20Т-С GROVE GMR 5220 державний номер НОМЕР_1 , вантажного - спеціального/ FREIGHT- SECIAL автокрану більше 20 Т-С МЗКТ 8006, державний номер НОМЕР_2 . Однак товариство належним чином не виконало вимоги тендерної документації, відповідно тендерна пропозиція ТОВ "Автомагістраль-Південь" підлягала відхиленню, на підставі підпункту 1 пункту 2 частини 1 ст. 31 Закону;
		- оскільки оскаржувані результати відкритих торгів з Реконструкції Іванівського шляхопроводу у м. Одесі за ДК 021:2015: 45221000-2 - Будівництво мостів і тунелів, шахт і метрополітенів за ідентифікатором UA-2021-12-30-002266-a, які оформлені повідомленням про намір укласти договір з переможцем процедури закупівлі ТОВ "Автомагістраль- Південь", суперечать вимогам ст.ст. 5, 16, 29, 31 Закону України "Про публічні закупівлі", а також ст.ст. 46, 48 Бюджетного кодексу України та пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710 "Про ефективне використання державних коштів", тому договір про закупівлю робіт за державні кошти № 5 від 24.06.2022, укладений за наслідками такої процедури закупівлі, підлягає визнанню недійсним, як такий, що суперечить вимогам Закону в момент укладення.
		Прокурор зазначає, що основною метою звернення із цією заявою про забезпечення позову є захист і відновлення порушених прав та інтересів держави в особі Одеської міської ради, Південного офісу Держаудитслужби. Так, в процесі розгляду справи № 916/2434/23 Замовником можуть бути безпідставно сплачені бюджетні кошти та, як наслідок, остаточне рішення суду, прийняте через певний час після ініціювання судового провадження, уже не зможе належним чином ефективно захистити порушені права та інтереси держави.
		У випадку задоволення позову Малиновської окружної прокуратури міста Одеси та визнання Договору закупівлі робіт за державні кошти № 5 від недійсним, Управління дорожнього господарства Одеської міської ради буде змушене компенсувати ТОВ "Автомагістраль-Південь" вартість робіт з реконструкції Іванівського шляхопроводу у м. Одесі, які на дату відшкодування можуть бути навіть більшими, аніж на дату укладення договору, оскільки сторони договору в даному випадку не обмежені заборонами Закону України "Про публічні закупівлі" щодо зміни його істотних умов, передбачених ст. 41 Закону. Таким чином, державні інтереси не будуть захищені, а навпаки - створюється ризик їх подальшого порушення.
		Крім того, прокурор зазначає, що процедура закупівлі за ідентифікатором UА-2021-12-30-002266-а вже відбулась, сторонами укладено договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 5 від 24.06.2022, отже забезпечення позову у даному випадку не протирічить вимогам ч. 12 ст. 137 ГГЖ України.
		Окружною прокуратурою від Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області отримано інформацію від 19.06.2023 № 02-06-25-06/1280, з якої вбачається, що Договір №5 від 24.06.2022 зареєстровано в управлінні Казначейства 08.07.2022 на суму 39300000,00. У подальшому, на підставі додаткової угоди від 03.11.2022 Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради 04.11.2022 в управлінні Казначейства знято з обліку Договір №5 від 24.06.2022 на суму 39300000, 00 грн. У 2023 році Договір № 5 від 24.06.2022, укладений між Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради та ТОВ "Автомагістраль-Південь", до управління Казначейства не надавався. Таким чином, реєстрація бюджетних фінансових зобов`язань та перерахування коштів на підставі договору закупівлі №5 від 24.06.2022 не здійснювалось.
		Враховуючи вищевикладені обставини, прокурор просить задовольнити заяву та вжити заходи забезпечення позову шляхом:
		- заборони Управлінню дорожнього господарства Одеської міської ради вчиняти певні дії, а саме передавати відповідні документи до органів казначейської служби для подальшого здійснення платежів за договором № 5 від 24.06.2022, що є превентивною мірою у захисті інтересів держави у бюджетній сфері, оскільки попередить неефективне витрачання бюджетних коштів, а також забезпечить реальне виконання, відповідно до Стратегії економічної безпеки України на період до 2025 року, затвердженої Указом Президента України від 11.08.2021 № 347/2021, де основними загрозами у сфері фінансової безпеки держави визначено низький рівень бюджетної дисципліни, обмежені зв`язки між бюджетним плануванням та пріоритетними напрямами розвитку держави; низький рівень бюджетної дисципліни та значний обсяг дефіциту державного бюджету.
		- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ "Автомагістраль-Південь" (код ЄДРПОУ 34252469) проводити будь-які роботи за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 5 від 24.06.2022 з проведення реконструкції Іванівського шляхопроводу у м. Одесі, оскільки такий захід забезпечення позову знаходиться в прямому зв`язку з предметом позову та не може розглядатись як обмеження діяльності суб`єкта господарювання, попередить зайві витрати, в тому числі й трудові витрати товариства, та є гарантією виконання судового рішення в разі задоволення позову.
		Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.
		Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову, який є однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
		Суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§ § 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини", заява N 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
		Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
		При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
		Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
		Суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
		Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
		Оскільки у даній справі прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 зі справи № 910/8225/20, від 13.01.2021 зі справи № 910/9855/20, від 07.10.2021 зі справи № 910/2287/21.
		При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
		Наведену правову позицію викладено, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
		Так прокурор до подання заяви про забезпечення позову звернувся до суду з позовом про визнання рішення уповноваженої особи, фахівця з публічних закупівель, незаконним, результатів відкритих торгів недійсними, договору закупівлі підрядних робіт за державні кошти недійсним, тобто з вимогами немайнового характеру.
		Звертаючись із заявою про забезпечення позову прокурор просить суд забезпечити позов шляхом заборони Управлінню дорожнього господарства Одеської міської ради вчиняти певні дії, а саме передавати відповідні документи до органів казначейської служби для подальшого здійснення платежів за спірним договором, а Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ "Автомагістраль-Південь" - проводити будь-які роботи за договором про закупівлю робіт за державні кошти. 
		Разом з тим, вищевказані заходи забезпечення позову фактично мають ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні приписів ст. 137 ГПК України.
		Слід наголосити, що статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правомірність правочину презюмується.
		Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
		Згідно з частиною першою та третьою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
		Натомість, застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам вчиняти будь-які дії на виконання укладеного ними договору, призводить до блокування господарської діяльності відповідачів, і за умови недоведеності наявності порушення прав заявника у зв`язку з укладенням спірного правочину свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №910/13985/19.
		Суд враховує, що такий захід забезпечення позову як заборона відповідачам вчиняти певні дії на виконання договору №5 від 24.06.2022 (здійснювати платежі, проводити роботи) є по суті безпосереднім втручанням в господарську діяльність згаданих юридичних осіб, адже фактично відбувається обмеження їх діяльності у процесуально не передбачений спосіб, свідчить про неспівмірність заходу забезпечення позову та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.04.2018 у справі № 914/1475/17, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		Тобто, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
		При цьому, доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, тобто обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
		Згідно з приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		В розумінні ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Водночас, законом не визначено перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
		З урахуванням наведеного, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №904/4982/21.
		Обов`язок з доведення в суді вимог щодо застосування заходів забезпечення позову покладається на заявника (у даному випадку прокурора).
		Разом з тим, прокурором не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивачів, за захистом яких останній звернувся з позовом до суду, у разі задоволення позову.
		Водночас, заборона відповідачам виконувати умови договору фактично поставить під сумнів правомірність укладення оспорюваного правочину та буде спонукати сторони до невиконання умов укладеного ними договору, який станом на даний час недійсним не визнавався.
		Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.12.2022 у справі № 916/1324/22, обставини якої, виходячи з суб`єктного складу сторін, предмету і підстав позову і заяви про забезпечення позову, а також матеріально-правового регулювання правовідносин, є подібними з правовідносинами даної справи.
		Таким чином, оскільки прокурором у заяві про вжиття заходів щодо забезпечення позову у контексті заявлених позовних вимог не наведено достатніх обґрунтувань та не долучено належних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивачів, за захистом яких він звернувся до суду, даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивачів без вжиття таких заходів також не наведено, то
		заява про вжиття заходів забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню.
		При цьому суд зауважує, що у разі належного підтвердження обставин, на які посилається прокурор, він не обмежений у праві повторно звернутись до суду із відповідною заявою про забезпечення позову у вказаній справі.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 136-140, 234, 235 ГПК України, суд, -
		у х в а л и в:
		У задоволенні заяви заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову у справі №916/2434/23 відмовити у повному обсязі.
		 
		 
		 
		Суддя М.Б. Сулімовська
		 
		 
		Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.235 ГПК України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку у встановлені ст.256 ГПК України строки.
		Ухвала підписана 30.06.2023.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...