Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/10085/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2023.
Дата набрання законної сили: 03.07.2023
Номер судового провадження: 61-6643ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		03 липня 2023 року
		м. Київ
		справа № 523/10085/19
		провадження № 61-6643св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивачка -  ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ,
		відповідач - комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Криворучко Вікторія Олегівна, на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., 
		Таварткіладзе О. М., від 21 березня 2023 року. 
		Зміст заявлених позовних вимог
		1.                У липні 2019 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня», правонаступником якої є КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок надання неналежної медичної допомоги, у загальному розмірі 1 155 684,06 грн.  
		2.                На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 
		10 лютого 2018 року її донька ОСОБА_2 з ймовірним діагнозом «гострий апендицит» була доставлена каретою швидкої допомоги до КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня». При огляді дитини лікарем-хірургом дитячого відділення екстреної травматології та хірургічної допомоги 
		КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» ОСОБА_3 встановлено діагноз: «гострої хірургічної патології не виявлено», та надано допомогу - очищувальна клізма. Також ОСОБА_2 було оглянуто лікарем-ЛОР та встановлено діагноз: «гострий фарингіт» з наданням відповідних рекомендацій. На думку лікарів КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня»,               ОСОБА_2 госпіталізації не потребувала та була відправлена додому з рекомендацією надглядатись у лікаря за місцем проживання.
		3.                Однак, 12 лютого 2018 року вона з дитиною, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я останньої, звернулася до Міського дитячого лікувально-діагностичного центру ім. Б. Я. Резніка, спеціалістами якого було встановлено ймовірний діагноз: «гострий апендицит», та хвора була терміново направлена до КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня». В той же день в КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» була проведена хірургічна операція. Після здійснення операційного втручання встановлений діагноз: «гаргренозно-перфоративний апендицит. Розлитий перитоніт». Після операції стан ОСОБА_2 був важкий та продовжував погіршуватись.
		4.                18 лютого 2018 року було встановлено новий діагноз: «післяопераційні абсцеси черевної порожнини», призначено повторне операційне втручання. Друга операція була проведена в КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня», під час якої було встановлено діагноз: «рання спайкова кишкова непрохідність, множинні абсцеси черевної порожнини».
		5.                З 18 лютого по 24 лютого 2018 року стан дитини лікарі визначали як важкий. З 24 лютого по 26 лютого 2018 року спостерігалось покращення, однак ОСОБА_2 перебувала у стані середньої важкості. 
		6.                26 лютого 2018 року у зв`язку із відмовою від подальшого лікування ОСОБА_2 була виписана додому. 
		7.                Посилалася на те, що через недбале ставлення до виконання своїх обов`язків як лікарів, так і завідуючого відділенням екстреної травматологічної і хірургічної допомоги КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня», її доньці ОСОБА_2 не надали належної медичної допомоги, у зв`язку із чим було завдано як майнову (вартість придбаних ліків), так і моральну шкоду (моральні переживання у зв`язку із ушкодженням здоров`я, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми). 
		8.                Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з 
		КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» на її користь майнову шкоду у розмірі 5 684,06 грн та моральну шкоду у розмірі 1 150 000,00 грн, завдану внаслідок надання неналежної медичної допомоги.
		9.                Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 02 грудня 
		2019 року замінено відповідача у справі КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» на його правонаступника - КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради.
		Стислий виклад позиції інших учасників справи
		10.            КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради заперечувало проти задоволення позову, посилаючись на правомірність дій медичного персоналу при первинному огляді та встановленні 12 лютого               2018 року діагнозу ОСОБА_2 .
		11.            Відповідач зазначав, що не встановлення ОСОБА_2 10 лютого 
		2018 року діагнозу «гострий апендицит» було зумовлене несвоєчасним зверненням ОСОБА_1 за наданням медичної допомоги, дитину доставлено до лікарні лише через 30 годин з часу проявів захворювання, коли через наявність прихованих симптомів неможливо при огляді встановити гостру хірургічну патологію. Вважав, що черговий лікар хірург ОСОБА_3 використала всі наявні можливості для належного обстеження дитини на час її звернення.
		12.            Крім того, посилався на те, що ускладнений перебіг хвороби 
		ОСОБА_2 був зумовлений також тим, що у період з 10 лютого 2018 року до 12 лютого 2018 року (більше 40 годин), незважаючи на погіршення стану, батьки дитини не зверталися за допомогою.
		13.            Відповідач вважав, що відсутні правові підстави для відшкодування майнової шкоди на користь ОСОБА_1 , ураховуючи відсутність доказів понесення нею витрат на лікування ОСОБА_2 . Необґрунтованими також вважав вимоги про відшкодування моральної шкоди.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		14.            Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 липня 
		2020 року позовні вимогиОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , задоволено частково. 
		15.            Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , заподіяну моральну шкоду у розмірі 700 000,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		16.            Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що лікарі КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» при проведенні огляду ОСОБА_2 діяли не у відповідності до вимог Протоколу лікування гострого апендициту у дітей, затвердженого Наказом МОЗ України від 30 березня 2004 року №88-Адм «Про затвердження Протоколів лікування дітей зі спеціальності «Дитяча хірургія», а також посадової інструкції лікаря-хірурга дитячого відділення екстреної травматологічної та хірургічної допомоги, затвердженої головним лікарем КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» від 05 жовтня 
		2016 року. У зв`язку із зазначеними діями ОСОБА_2 було завдано моральної шкоди, що проявилась у стражданнях від фізичного болю, фізичних та нервових потрясіннях, неможливості вести звичних спосіб життя, відвідувати школу, зустрічатися з друзями, вимушених змін у буденному житті, часом та зусиллями необхідними для відновлення після перенесених операцій. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував характер, тривалість та обсяг страждань, яких зазнала ОСОБА_2 , кількість проведених операцій та тривалість перебування її на лікуванні, а також засади розумності, виваженості та справедливості.
		17.            Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із їх необґрунтованості.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		18.            Постановою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 липня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , задоволено частково.  
		19.            Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , заподіяну моральну шкоду у розмірі 20 500,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		20.            Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача при наданні   ОСОБА_2 медичної допомоги у період з 20:20 год. 10 лютого 2018 року по 13:20 год. 12 лютого 2018 року, які спричинили настання негативних наслідків у вигляді погіршення стану здоров`я дитини. Розмір завданої моральної шкоди позивачка оцінила у сумі 500,00 грн за кожну годину болю, і суд апеляційної інстанції погодився із таким розміром відшкодування моральної шкоди.
		21.            Водночас, суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди за період з 13:20 год. 12 лютого 2018 року по 26 лютого 2018 року, з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні належні докази неправомірних дій медичних працівників лікувального закладу щодо надання медичної допомоги дитині ОСОБА_2 , проведення лікування та наявності причинного зв`язку між неправомірними діями медичних працівників та виниклими негативними наслідками для її здоров`я.
		22.            В частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та не переглядалося в апеляційному порядку.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		23.            02 травня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат 
		Криворучко В. О., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватипостанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 
		2023 року та залишити в силі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 липня 2020 року.  
		24.            Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,
		що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків
		щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц, від 30 листопада 2022 року у справі № 344/3764/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		25.            Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що у деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. При цьому надання несвоєчасної або некваліфікованої допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.
		26.            Вважає, що суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої у період з 13:20 год. 12 лютого 2018 року по 26 лютого 2018 року, зазначив дві версії розвитку діагнозу «розлитий перитоніт», а саме: 1) несвоєчасне надання медичної допомоги при гострому апендициті; 2) особливості розвитку дитини, генетична схильність. Зосереджує увагу на тому, що в медичній документації лікарі не виявили та не описали особливостей розвитку ОСОБА_2 , які б могли спричинити розвиток зазначеного вище діагнозу, як і не визначили її генетичної схильності до цієї хвороби. Зазначає, що у такому випадку, з огляду на баланс ймовірностей, діагноз «розлитий перитоніт» спричинило саме несвоєчасне надання медичної допомоги при гострому апендициті. Це не було спростовано лікувальним закладом.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		27.            Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 523/10085/19, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		28.            14 червня 2023 року матеріали цивільної справи № 523/10085/19 надійшли на адресу Верховного Суду.
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		29.            12 червня 2023 року КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якій посилаючись на необґрунтованість її доводів просить відмовити у задоволенні скарги.
		30.            Вважає, що суд апеляційної інстанції при винесенні оскарженого судового рішення належним чином обґрунтував причини завдання та розмір відшкодування моральної шкоди, урахувавши вимоги розумності та справедливості. Визначена сума відшкодування відповідає наявним у матеріалах справи доказам та заявленим позовним вимогам.
		31.            Додатково зосереджує увагу на тому, що неповнолітня ОСОБА_2 була виписана з лікарні після надання необхідного їй лікування у задовільному стані, будь-яких скарг на результати здійсненого медичного втручання та лікування від позивачки не надходило.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		32.            10 лютого 2018 року каретою швидкої медичної допомоги до 
		КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» була доставлена 
		ОСОБА_2 - донька ОСОБА_1 . Підставою госпіталізації дитини до приймального відділення лікарні був попередній діагноз - гострий апендицит, під питанням.
		33.            Огляд ОСОБА_2 проводили лікарі КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» ОСОБА_3 та лікар-ЛОР, які дійшли висновку, що у ОСОБА_2 гострої хірургічної патології не виявлено та встановлено діагноз: «гострий фарингіт». Хвору було відправлено додому для нагляду у лікаря за місцем проживання.
		34.            Згідно з медичною картою стаціонарного хворого № 604, 
		ОСОБА_2 повторно прибула до КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» 12 лютого 2018 року о 13:20 год. з болями у животі, рвотою та підвищеною температурою до 40?С.
		35.            В той же день в КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня»   ОСОБА_2 була проведена хірургічна операція. Після здійснення операційного втручання встановлений діагноз: «гаргренозно-перфоративний апендицит. Розлитий перитоніт». 
		36.            Після операції стан ОСОБА_2 був важкий та продовжував погіршуватись.
		37.            18 лютого 2018 року встановлено новий діагноз: «післяопераційні абсцеси черевної порожнини» та призначено повторне операційне втручання. 
		38.            Друга операція була проведена в КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня», під час якої було встановлено діагноз: «рання спайкова кишкова непрохідність, множинні абсцеси черевної порожнини».
		39.            З 18 лютого по 24 лютого 2018 року стан ОСОБА_2 лікарі визначали як важкий. З 24 лютого по 26 лютого 2018 року спостерігалось покращення, однак ОСОБА_2 перебувала у стані середньої важкості. 
		26 лютого 2018 року у зв`язку із відмовою від подальшого лікування            ОСОБА_2 була виписана додому.
		40.            У висновку фахівця № 99 в галузі судово-медичної експертизи, наданому КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» 29 травня 2019 року, зазначено, що ускладнення, а саме, розлитий перитоніт, який утворився після операційного втручання 12 лютого 2018 року, можна вважати наслідком несвоєчасного надання медичної допомоги при гострому апендициті.
		41.            Допитана 21 березня 2023 року у судовому засіданні суду апеляційної інстанції в якості спеціаліста судовий медик ОСОБА_4 , яка склала висновок фахівця № 99, пояснила, що 10 лютого 2018 року при зверненні до КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» ОСОБА_2 гострої хірургічної патології не виявлено, проте це не є діагнозом. Для того, щоб був встановлений діагноз, потрібно було, щоб дитина знаходилась під наглядом лікарів не менше шести годин, при цьому огляд повинен був проводитися кожні 2-3 години, щоб виявити погіршення або поліпшення стану здоров`я. Даних щодо госпіталізації                              10 лютого 2018 року ОСОБА_2 не було, проте з довідки № 2946                                 від 10 лютого 2018 року КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» відділення екстреної та хірургічної допомоги вбачається, що ОСОБА_2 було направлено під нагляд лікаря за місцем проживання. При зверненні ОСОБА_2 12 лютого 2018 року до КУ «Одеська обласна дитяча лікарня» вдруге її було госпіталізовано з діагнозом «гострий апендицит», та був поставлений діагноз заключний клінічний: «гаргренозно-перфоративний апендицит. Розлитий перитоніт». Спричинити діагноз «розлитий перитоніт», може не тільки несвоєчасне надання медичної допомоги при гострому апендициті, але і багато інших чинників, таких як особливості розвитку дитини, генетична схильність тощо. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		42.            Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
		43.            Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		44.            Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		45.            Колегія суддів зауважує, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди заявниці з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у відшкодуванні моральної шкоди, завданої відповідачем внаслідок неякісного надання медичних послуг у період з 13:20 год. 12 лютого 2018 року по 26 лютого 2018 року.
		46.            В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому відповідно до положень статті 400 ЦПК України не переглядається в касаційному порядку.
		47.            Згідно із положеннями частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		48.            Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
		49.            Відповідно статті 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
		50.            Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
		51.            Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
		52.            Кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає, зокрема, кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров`я; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь (стаття 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).
		53.            Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
		54.            Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
		55.            Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
		56.            Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
		57.            Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 
		2022 року у справі № 214/7462/20.
		58.            Верховний Суд звертав увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі                                        № 344/3764/21).
		59.                   Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		60.            Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		61.            Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		62.            Судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірний період 
		(з 13:20 год. 12 лютого 2018 року по 26 лютого 2018 року) неповнолітня ОСОБА_2 була на лікуванні у КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня», їй було здійснено операційне втручання за діагнозом «гострий апендицит», 18 лютого 2018 року було здійснено повторне операційне втручання у зв`язку із діагнозом «післяопераційні абсцеси черевної порожнини», у міжопераційний та післяопераційний періоди стан дитини характеризувався, як важкий та середньої важкості, а 26 лютого 2018 року 
		ОСОБА_2 була виписана з лікарні та з повторними скаргами не поступала.
		63.            Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 внаслідок надання їй лікарями КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» медичних послуг у спірний період, позивачка посилалася на тяжкий перебіг хвороби неповнолітньої дитини, який, на її думку, був зумовлений наданням неякісних медичних послуг при первинному зверненні до КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» 10 лютого 
		2018 року, зокрема несвоєчасністю наданих послуг.
		64.            У цьому аспекті колегія суддів зауважує, що протиправність дій лікарів 
		КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» при здійсненні 10 лютого 
		2018 року огляду ОСОБА_2 та завдання внаслідок таких дій моральної шкоди останній була встановлена судами попередніх інстанцій та за завдані внаслідок таких дій страждання судами було стягнуто з відповідача моральну шкоду у заявленому позивачкою розмірі. У зазначеній частині судові рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку фактично не оскаржуються.
		65.            При вирішенні питання про наявність протиправних дій працівників 
		КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» при наданні неповнолітній ОСОБА_2 медичних послуг при її повторному зверненні до лікарні (з 13:20 год. 12 лютого 2018 року по 26 лютого 2018 року), зокрема при здійсненні двох операційних втручань та післяопераційному догляді, суд апеляційної інстанції правильно виходив із відсутності підстав вважати, що вчинені лікарями дії у спірний період не відповідали приписам нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я.
		66.            Відповідно до наявних у матеріалах справи медичних документів, операційне втручання у зв`язку із діагнозом «гострий апендицит» було проведено 12 лютого 2018 року, тобто у дату повторного звернення позивачки до КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня». Післяопераційний догляд передбачав цілодобовий огляд пацієнтки лікарями різних відділень, проведення лабораторних досліджень та ультразвукової діагностики. Необхідність проведення повторного операційного втручання була викликана діагностованими при післяопераційному обстеженні ознаками міжкишкового абсцесу. 
		67.            В контексті доводів касаційної скарги щодо не спростування відповідачем того, що медична допомога при гострому апендициті була надана неякісно, заслуговує на увагу також той факт, що у позовній заяві ОСОБА_1 не заявляла вимоги про відшкодування моральної шкоди за період з 13:20 год 12 лютого 2018 року по 06:00 год 15 лютого 2018 року (проведення першого операційного втручання у зв`язку із діагнозом «гострий апендицит», у тому числі його своєчасності), зазначаючи, що перенесені ОСОБА_2 у цей період фізичні страждання викликані фізіологічними захворюваннями дитини та важкістю стану післяопераційного періоду.
		68.            Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		69.            Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга            статті 400 ЦПК України).
		70.            Суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин (в оскарженій в касаційному порядку частині), надав належну правову оцінку усім доказам у справі та урахувавши такі загальні засади цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для висновку про завдання ОСОБА_2 моральної шкоди внаслідок протиправних дій працівників КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» у період з 13:20 год. 12 лютого 2018 року по 26 лютого 2018 року. Суд апеляційної інстанції взяв до уваги висновки судового медика, яка, зокрема, повідомила, що спричинити діагноз «розлитий перитоніт» може не тільки несвоєчасне надання медичної допомоги при гострому апендициті, але і багато інших чинників, таких як особливості розвитку дитини, генетична схильність тощо.
		71.            Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, яким суд надав належну правову оцінку.
		72.            Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 
		№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18). 
		73.            Висновки судів не суперечать висновкам Верховного Суду, на які послалася заявниці у касаційній скарзі, оскільки суд апеляційної інстанції застосував вказані вище норми права із урахуванням встановлених у цій справі обставин. 
		74.            Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		75.            Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.                Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Криворучко Вікторія Олегівна, залишити без задоволення.
		2.                Постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді                                                                                                          Є. В. Синельников
		 
		                                                                                                                      О. М. Осіян
		 
		                                                                                                                      В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...