Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/7384/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; інших видів кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 04.07.2023. Зареєстровано: 04.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2023.
Дата набрання законної сили: 04.08.2023
Номер судового провадження: 2/462/305/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 462/7384/21
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		03 липня 2023 року                                                                         м. Львів
		 
		Залізничний районний суд м. Львова
		в складі головуючого судді Мруць І.С.
		за участю секретаря судового засідання Шостак К.Р.,
		справа № 462/7384/21
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - АТ КБ «Приватбанк»,
		 
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про відновлення залишку коштів на банківському рахунку, стягнення коштів, 
		 
		за участю представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Гнатишака Олега Володимировича,
		встановив:
		 
		позивач 08.10.2021 року звернувся до Залізничного районного суду м.Львова із позовом до АТ КБ «Приватбанк», у якому просить зобов`язати відповідача відновити залишок коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 до стану, в якому він перебував до несанкціонованих трансакцій у розмірі 27 968,07 грн., стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача безпідставно автоматично стягнуті грошові кошти у розмірі 1 215,28 грн. з карткового рахунку у погашення заборгованості, стягнути понесені судові витрати.
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.10.2014 року між ним та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір про надання банківських послуг, позивач отримав кредитну картку. Станом на 28.12.19 року на картковому рахунку залишилось 30,46 грн. 
		13.01.2020 року йому було здійснено перевипуск кредитної картки у зв`язку з повідомленням працівником банку про можливі шахрайські дії щодо його рахунку, кредитний ліміт збільшено до 28 000 грн. Ця картка № НОМЕР_2 мала прив`язку до мобільного телефону оператора Київстар НОМЕР_3 . 
		15.01.2020 року виконано заявку на підключення переадресації викликів та у період часу з 18.15 год. до 18.45 год. відбувалися перекази коштів на картку ОСОБА_2 у розмірі 27 968,07 грн. за допомогою мобільного додатку Приват24. Після здійснених дзвінків відповідачу з номеру дружини позивача, починаючи з 18.25 год до 18.41 год. АТ КБ «Приватбанк» блокував картку позивача та о 18.52 год. таку було остаточно заблоковано і зняття коштів та доступ до картки припинено. 
		Після повернення до України 16.01.2020 року позивач звернувся до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Зазначив, що жодної переадресації він не проводив, не давав згоди на збільшення ліміту на рахунку його картки, не проводив розрахунку даною карткою, не давав третім особам свої дані по картці, не вчиняв дії, які могли би привести до незаконного використання його логіну та паролю, інформації, яка дала би змогу ініціювати вищевказані операції, та вважає, що такі дії вчиняла невстановлена слідством особа, яка і викрала кошти з карткового рахунку. 
		21.01.2020 року він сплатив 3 795, грн., які є черговою проплатою за покупку, а не визнанням ним боргу. Крім цього, зазначив, що у подальшому він знову отримав нову картку № НОМЕР_1 та звернувся до відповідача із листом про повернення йому коштів по трансакціях, які ним не були ініційовані, однак отримав відмову. Вважає, що такі дії банку спрямовані на недобросовісне заволодіння коштами за рахунок відповідача, оскільки досудове розслідування не завершено. На його думку, він не повинен нести відповідальність за зняття коштів з його кредитної картки та сплачувати борг, який виник внаслідок злочинних дій третіх осіб.
		Ухвалою судді від 15.03.2022 року позовну заяву, після перегляду справи в апеляційній інстанції, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено дату та час розгляду.
		30.05.2022 року представник АТ КБ «Приватбанк» подав пояснення на позов, у яких зазначив, що на переконання відповідача обставини, які наводяться позивачем, як підстави для висновку про вчинення дій відмінною особою можуть бути перевірені і встановлені лише в межах кримінального провадження. Вважає, що позивач не вправі звернутися до суду з метою уникнення стягнення боргу на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.
		У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, був належно повідомлений про час та місце розгляду справи. 
		Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, 03.07.2023 року подав заяву про проведення судового засідання, призначеного на 03.07.2023 року, без їх участі. 
		В судовому засіданні представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» - Гнатишак О.В. проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у поясненнях Банку. Додав, що стороною позивача на доведення заявлених вимог не представлено суду належно завіреної банком виписки по рахунку, якою б підтверджувалась сума залишку коштів на рахунку на рахунку, до якої слід відновити залишок коштів на рахунку, стороною не обгрунтовано правову природу даного залишку. Представник відповідача зазначив, що якщо це сума не власних, а кредитних коштів, то в такому випадку, вважає, що це кошти банку, і позивач не має права вимоги щодо такої. 
		Заслухавши пояснення представника позивача, , представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доходить до наступного висновку.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
		Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		У позовні заяві ОСОБА_1 зазначив, що з 17.10.2014 року він є клієнтом АТ КБ «Приватбанк» та 13.01.2020 року йому здійснено перевипуск кредитної картки за № НОМЕР_2 . Представник відповідача цієї обставини не заперечив.
		Відповідно відміток про перетин кордону у паспорті громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 , ОСОБА_4 15.01.2020 року в`їхав на територію Республіки Польща та 16.01.2020 року виїхав (а.с.4,5).
		На підтвердження своїх доводів, ОСОБА_1 подав суду виписку, виходячи з якої залишок на карті НОМЕР_5 станом на 15.01.2020 року становив 30,46 грн., починаючи з 18.15 год. та до 18.45 год. 15.01.2020 року з цієї карти були здійснені перекази на карту Приватбанку через додаток Приват24 (одержувач ОСОБА_2 ) в сумі 2 078 грн., 2 080 грн., 2 080 грн., 2 080 грн., 2 080 грн., 6 419,75 грн., 3 380 грн., 7 800 грн., після чого залишок на кінець періоду становив 27 968,07 грн. (а.с.19).
		Виходячи із роздруківки з особового рахунку НОМЕР_6 абонентський номер НОМЕР_7 , який згідно пояснень позивача є його фінансовим номером, 15.01.2020 року з 18.14 год по 19.26 год. на цей номер здійснювалися дзвінки, переадресовані з прямого номера (а.с.20).
		Згідно копії роздруківки із інтернет-сайту Приват24, карту № НОМЕР_8 15.01.2020 року було чотири рази заблоковано, починаючи з 18.25 год. (а.с.28-30).
		Суд встановив, що ОСОБА_1 28.01.2020 року та 17.04.2020 року звертався до АТ КБ «Приват банк» та отримав відповіді №20.1.0.0.0/7-200128/6678 від 30.01.2020 року та 20.1.0.0.0/7-200417/5419 від 18.04.2020 року, у якій банк зазначив, що не може повернути кошти заявнику, оскільки ним встановлено, що переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Приват24. Роз`яснив, що вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією ОСОБА_1 . При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить в Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону заявника та іншої особистої інформації (а.с.7,8).
		16.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Залізничного відділу поліції із заявою про крадіжку грошових коштів на суму 28 000 з банківського рахунку НОМЕР_9 , про що внесено відомості до ЄРДР за ч.1 ст.185 КК України (копія талону повідомлення від 16.01.2020, копія витягу з ЄРДР, копія довідки, копія ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 20.08.2020 року, а.с.24-27). 
		Суду не надано інформації щодо результатів розслідування у даному кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
		Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
		Норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року N 705 передбачають, що банк зобов`язаний ідентифікувати особу клієнта.
		У тому числі відповідно до пункт у 9 розділу І «Загальні положення» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року N 705 банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати клієнтів, які відкривають рахунки в банку, і користувачів електронних платіжних засобів, які здійснюють операції з їх використанням за цими рахунками, відповідно до порядку, установленого законодавством України, що регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у редакції, чинній на 07.09.2018 р., верифікація клієнта - це встановлення (підтвердження) суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним.
		Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнта (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 1, 2, 9 ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта).
		Відтак встановлення обставини, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою, є обов`язком фінансової установи і запорукою належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку допущення банком порушення, внаслідок чого незаконно видано електронний платіжний засіб на ім`я однієї особи іншому користувачеві та списуються грошові кошти з рахунку клієнта без його розпорядження, фінансова установа повинна нести відповідальність.
		Відповідно до положень статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		У пунктах 6-10 Розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління НБУ №705 від 05 листопада 2015 року, встановлено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
		Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України "Про звернення громадян".
		Вищезазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можливо дійти висновку про вину користувача як підставу цивільно-правової відповідальності. 
		Відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 14.12.2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення, залишено без змін рішення Залізничного районного суду м.Львова від 27.01.2022 року, яким відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с.121-123).
		Виходячи із змісту постанови, колегія суддів погодилася із «висновком суду першої інстанції, що відповідач ОСОБА_1 не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, оскільки відсутні фактичні обставини, які підтверджують сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції». Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили.
		Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).
		Водночас, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст.12, 13 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. 
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 20.08.2020р. у справі №914/1680/18).
		За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.
		Суд бере до уваги правові висновки, наведені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21) за змістом яких, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
		Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
		Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
		За таких обставин, лише виписка по картковому рахунку може бути належним доказом списання та нарахування заборгованості.
		А відтак, суд погоджується із доводами представника відповідача в цій частині та вважає, що подана ОСОБА_1 виписка з карток за відсутності на такій будь яких реквізитів, які б уможливили встановлення способу, часу, місця її формування, не може бути доказом на підтвердження позивачем своїх доводів про списання сум у вказаних розмірах.
		Також суд зауважує наступне.
		Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів; банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
		Судом встановлено, що карта № НОМЕР_10 , на якій позивач просить відновити залишок коштів, була заблокована 19.02.2020 року, 03.03.2020 року, після чого заблокована також картка за № НОМЕР_11 (а.с.30), а станом на 29.03.2021 року ОСОБА_1 мав наступний рахунок: НОМЕР_12 , IBAN НОМЕР_13 , тип рахунку - картка Універсальна, на якій був наявний залишок з урахуванням кредитного ліміту -35 669,68 грн (а.с.31).
		За таких обставин, у позові ОСОБА_1 в частині зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» відновити залишок коштів на банківському рахунку № НОМЕР_1 до стану, в якому він перебував до несанкціонованих трансакцій, слід відмовити, оскільки, виходячи із матеріалів справи, картка із таким номером була заблокована, позивач станом на 29.03.2021 року користується карткою із іншим номером, та інших відомостей суду не надав, не обгрунтував суду належними доказами наявність на такій картці залишку у розмірі -35 669,68 грн., не підтвердив факту списання коштів у заявлених ним розмірах.
		З аналогічних підстав, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь безпідставно автоматично стягнутих грошових коштів у розмірі 1215,28 грн., оскільки позивач не подав належних доказів на підтвердження такого стягнення коштів банком.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
		 
		ухвалив:
		 
		у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про відновлення залишку коштів на банківському рахунку, стягнення коштів - відмовити.
		Сплачений судовий збір - залишити за позивачем.
		Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Учасники справи:
		Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_14 );
		Відповідач - АТ КБ «Приватбанк» (місце знаходженя - місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1Д, ЄДРПОУ 14360570).
		 
		Повне судове рішення складено 04 липня 2023 року.
		 
		Суддя:                                                                                І.С. Мруць

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...