Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/582/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю.
Надіслано для оприлюднення: 04.07.2023. Зареєстровано: 05.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2023.
Дата набрання законної сили: 26.06.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"26" червня 2023 р. Справа №914/582/22
		 
		Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
		Головуючий  суддяО.В. Зварич
		суддіВ.М. Гриців
		І.Б. Малех,
		 
		секретар судового засідання Р.А. Пишна
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» б/н від 13.04.2023 року (вх. №№ 01-05/1217/23, 01-05/1218/23, 01-05/1219/23, 01-05/1220/23, 01-05/1221/23, 01-05/1222/23 від 18.04.2023 року) 
		на рішення господарського суду Львівської області від 02.03.2023 року (суддя Р.І. Матвіїв; повний текст рішення складено 30.03.2023 року)
		у справі № 914/582/22
		за позовом: Заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області
		до відповідача-1: Львівської міської ради
		до відповідача-2: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» (надалі ОК «ГБК «Індустріал»)
		про визнання недійсним рішення сільської ради № 4411 від 22.10.2020; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,
		 
		за участю:
		від позивача: Винницька Л.М. (посвідчення № 068714 від 01.03.2023 року);
		від відповідача-1: Поліщук О.С. (самопредставництво юридичної особи);
		від відповідача-2: Попов Д.І.  керівник; Медвідь Ю.О.  адвокат (ордер серії ВС № 1159162 від 12.04.2023 року),
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог та відзивів на позовну заяву
		28.03.2022 року Заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, ОК «ГБК «Індустріал» про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4411 від 22.10.2020 року «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» земельної ділянки»; скасування державної реєстрації права власності ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:06:007:0001, площею 21,4649 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1794394946101, номер запису про право власності/довірчої власності: 39011125 (з врахуванням заяви про зміну предмета позову).
		Позовні вимоги обґрунтовано порушенням інтересів держави, які полягають в тому, що спірне рішення про передачу у власність гаражно-будівельному кооперативу земельної ділянки прийнято за відсутності встановлення такої можливості у затвердженій містобудівній документації та всупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України. Гаражно-будівельним кооперативам можуть надаватись земельні ділянки лише для гаражного будівництва і лише з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови. Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» не має на меті здійснення виключно гаражного будівництва для забезпечення потреб його членів, а є юридичною особою, створеною з метою отримання прибутку. Звернення Кооперативу та спірне рішенням сільської ради не містять жодних даних щодо необхідності забезпечення трьох членів ОК «ГБК «Індустріал» умовами для зберігання транспортних засобів, а також обґрунтувань розміру земельної ділянки, яка необхідна для цих цілей площею 21,4649 га (по 7,1549 га для гаражного будівництва на кожного члена кооперативу). 
		В письмових поясненнях (вх. № 10846/22) Львівська міська рада вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими. Зазначає, що гаражно-будівельним кооперативам можуть передаватись земельні ділянки для гаражного будівництва виключно у разі наявності затвердженої містобудівної документації та відповідно встановлення останньою можливості передачі земельної ділянки для будівництва гаражів. Спірне рішення про передачу гаражно-будівельному кооперативу земельної ділянки прийнято за відсутності встановлення такої можливості у затвердженій містобудівній документації та всупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України. Крім того, оскільки земельна ділянка передана для будівництва гаражів, тобто для містобудівних потреб, передача останньої не могла відбутись за відсутності плану зонування або детального плану території.
		ОК «ГБК «Індустріал» у відзиві на позовну заяву (вх. № 10222/22) вважає позовні вимоги безпідставними, а також заперечує обгрунтованість права прокурора на звернення до суду з даним позовом. Стверджує, що спірна земельна ділянка не розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій, не віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, що унеможливлювало б її передачу із комунальної до приватної власності. Цільове призначення земельної ділянки (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) не змінювалось, тому прийняття такого рішенням органом місцевого самоврядування не було потрібним. Статтею 41 Земельного кодексу України не заборонено передавати земельні ділянки для гаражного будівництва кооперативам за рахунок земель транспорту, власником яких є орган місцевого самоврядування. На переконання відповідача-2 спірне рішення не суперечить приписам ст. 134 Земельного кодексу України, адже не підлягають продажу на конкурентних засадах земельні ділянки комунальної власності у разі будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням господарського суду Львівської області від 02.03.2023 року у справі №914/582/22 повністю задоволено позовні вимоги Заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області. Визнано недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4411 від 22.10.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» земельної ділянки». Скасовано державну реєстрацію права власності ОК «ГБК «Індустріал» на земельну ділянку за кадастровим №4610136300:06:007:0001, площею 21,4649 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1794394946101, номер запису про право власності/довірчої власності: 39011125. Стягнуто з ОК «ГБК «Індустріал» на користь Львівської обласної прокуратури 2481,00 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. Стягнуто з Львівської міської ради на користь Львівської обласної прокуратури 2481,00 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. 
		В ході розгляді справи суд першої інстанції встановив, що прокурор у цій справі не виступає як альтернативний суб`єкт звернення до суду, а правомірно та відповідно до закону захищає інтереси держави. Суд вказав, що для розміщення гаражного будівництва можуть використовуватись саме землі житлової забудови з КВЦПЗ 02.05 - для будівництва індивідуальних гаражів і 02.06 - для колективного гаражного будівництва. Натомість, спірна земельна ділянка не мала жодного із допустимих цільових призначень, а віднесена до 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, які одночасно перебували в землях запасу. Тому надання вказаної земельної ділянки відповідачу-2 для будівництва гаражів не відповідає вимогам чинного законодавства. Суд не встановив наявності випадків, передбачених ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, тому передати земельну ділянку комунальної власності у приватну власність гаражному кооперативу можна було на конкурентних засадах (земельних торгах), чого здійснено не було. Стосовно отримання земельної ділянки у спеціальний спосіб, передбачений ст. 41 Земельного кодексу України, суд зазначив, що жодним із відповідачів не доведено, що при прийнятті спірного рішення орган місцевого самоврядування здійснював дослідження обґрунтованості передання відповідачу-2 у складі трьох засновників земельної ділянки саме для будівництва та обслуговування гаражів та саме в розмірі 21,4649 га. Крім цього, статутні види діяльності Кооперативу суперечать цілям задоволення мінімальних потреб членів кооперативу у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу. Більше того, відповідач-1 допустив також порушення щодо розпорядження земельною ділянкою із відповідним цільовим призначенням, що є самостійним порушенням приписів ст. 41 Земельного кодексу України. Враховуючи встановлені обставини справи та зроблені висновки щодо порушення відповідачами порядку набуття відповідачем-2 у власність земель із комунальної власності, суд задоволив позовні вимоги.
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		Відповідач-2 подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 02.03.2023 року у справі №914/582/22, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Також в апеляційній скарзі скаржник відповідно до ч.3 ст.255 ГПК України виклав свої заперечення на ухвали господарського суду Львівської області у даній справі, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, а саме: ухвалу від 13.07.2022 року в частині встановлення строку для усунення недоліків позовної заяви; ухвалу від 05.08.2022 року про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви; ухвалу від 27.10.2022 року про відмову в задоволенні заяв про залишення позову без розгляду; ухвалу від 15.12.2022 року про відмову в задоволенні заяви про залишення позову без руху; ухвалу від 17.01.2023 року про відмову в задоволені клопотання про залишення позову без розгляду. Скаржник вважає, що зазначені ухвали суду першої інстанції суперечать вимогам ГПК України та практиці Верховного Суду. Стверджує про наявність правових підстав для залишення даного позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України у зв`язку з тим, що прокурор порушив порядок представництва, не дотримав процедури, встановленої ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України. Звертає увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним, отже таким, що не призведе до поновлення порушених прав. Обрання позивачем неефективного способу захисту прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові. Належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у даній справі має бути віндикаційний позов. Такий спосіб захисту є найбільш ефективним засобом (способом), оскільки призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, а тому в силу рішень Європейського суду з прав людини та Конвенції повинен бути застосований судом. ОК «ГБК «Індустріал» є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, яку він набув у власність у спосіб, передбачений законом, з дотриманням усіх вимог чинного законодавства, отже належним способом захисту прав на спірну земельну ділянку, зважаючи на вищевказані позиції ВС є витребування земельної ділянки з чужого володіння (віндикаційний позов). Крім того, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за Кооперативом суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно як відповідний захід не відповідає легітимній меті втручання у право: адже відсутні будь-які обставини необхідності контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів (другий критерій). Крім того, таке втручання у право власності апелянта є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, адже відсутній справедливий баланс між загальними інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи (відповідача-2, добросовісного набувача), яка зазнає втручання в її право власності (третій критерій). Справедливий баланс у випадку скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку не буде дотриманий, адже ОК «ГБК «Індустріал», як добросовісний набувач, внаслідок втручання в його право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо йому не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права власності на нерухоме майно. Звертаючись до Рясне-Руської сільської із відповідною заявою, ОК «ГБК «Індустріал» діяв внаслідок особистого волевиявлення, на підставі ст.ст. 116, 41 Земельного кодексу України, будь-яких порушень вимог вказаних статей набувачем земельної ділянки не було здійснено, а тому згідно з принципом «належного урядування» добросовісний набувач не повинен нести ризик помилки державного органу, а такі помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не заборонено надання земельної ділянки кооперативу у власність для будівництва гаражів за рахунок (категорії) земель транспорту з КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Навпаки, згідно вказаного класифікатора на землях транспорту передбачено території автостоянок і гаражів з КВЦПЗ - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Скаржник вважає твердження суду першої інстанції про те, що приписами ст.41 ЗК України передбачено передання гаражно-будівельному кооперативу земельної ділянки тільки за рахунок земель житлової та громадської забудови невмотивованим, який суперечать чинному законодавству. Таких вимог приписи статті 41 ЗК України не містять. Відповідно до п. 1.3 Статуту ОК «ГБК «Індустріал» Кооператив утворюється шляхом об`єднання фізичних осіб для спільної обслуговуючої, виробничої, інвестиційної, трудової та будь-якої іншої не забороненої чинним законодавством України господарської діяльності у сфері будівництва та експлуатації гаражних комплексів з супутньою інфраструктурою для обслуговування автотранспортних засобів. Згідно з п. 2.1 Статуту метою створення Кооперативу є задоволення потреб його членів та мешканців прилеглих територій шляхом здійснення будівництва гаражів та супутніх споруд для обслуговування автотранспорту та провадження діяльності на збудованих об`єктах. Відповідно до п. 2.2 Статуту основними видами діяльності Кооперативу є: будівництво та експлуатація гаражних комплексів. На переконання апелянта, покликання суду першої інстанції на кількість учасників (три особи) є безпідставним, оскільки згідно з ст. 7 Закону України «Про кооперацію» кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також: юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою, ніж три особи. А згідно з ст. ст. 4, 10, 11 Закону України «Про кооперацію» чисельність кооперативу збільшується за рахунок вступу нових членів, та добровільної їх участі у статутній діяльності кооперативу. Чисельність ОК ГБК «Індустріал» (його членів) Статутом кооперативу чи нормами законодавства не обмежено.
		 
		Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		 
		Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а оскаржені ухвали та рішення  законними, ухваленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що, керуючись ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», реалізовуючи, надані законом представницькі повноваження, з метою захисту інтересів держави звернувся до суду з даним позовом, а відтак реалізував покладені від імені держави повноваження по захисту інтересів держави. Законодавець надав державним органам право діяти виключно в межах наданих повноважень та у спосіб, який визначено законом. Виконання державним органом функцій, які йому не надано, суперечить конституційним засадам, визначеним у ст. 19 Основного Закону України. Захищати інтереси територіальної громади повинні органи місцевого самоврядування, а у випадку, коли сам такий орган діє всупереч інтересів територіальної громади, в прокурора виникає не лише право, але й обов`язок звернутись до суду за захистом порушених прав чи інтересів. Вважає законним пред`явлення самостійного позову у даній справі, оскільки відсутній орган, який мав би здійснювати захист інтересів держави, а спір належить до передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру») випадків, коли прокурор може звертатись до суду як позивач. Стверджує, що з врахуванням законодавства та фактичних обставин справи, обраний спосіб захисту порушеного права (визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності) є належний, достатній та ефективний, установлений законом, об`єктивно виправданий та обгрунтований і виключає в подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права. Такий спосіб захисту приведе до повного відновлення порушеного права, відповідає змісту, характеру правопорушення та цілям судочинства, не суперечить принципу верховенства права, а судове рішення буде виконуваним і відповідатиме принципу процесуальної економії. Звертає увагу на те, що метою звернення до суду з даним позовом є захист інтересів територіальної громади та припинення незаконного володіння спірною земельною ділянкою суб`єктом, який не має такого права та отримав земельну ділянку у спосіб, що не відповідає закону. За наслідками вирішення спору у разі задоволення позову, земельна ділянка має повернутися у стан, що існував до моменту прийняття сільською радою спірного рішення. Приписи ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дозволяють досягнути такого результату. Тому немає підстав вважати неправильним чи неефективним обраний прокурором спосіб захисту. Підставами позову не є доведення позивачем наявності саме у нього прав власника, що дозволяло б заявляти віндикаційний позов. Крім того, умовою застосування ст. 388 ЦК України є вибуття майна поза волею власника. У спірному випадку земельна ділянка, яка перебувала у власності територіальної громади, вибула з власності громади за її волею, вираженою органом місцевого самоврядування як представницьким органом, так як земельна ділянка передана у власність відповідача-2 за рішенням місцевої ради. За наслідками визнання недійсним спірного рішення як документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності, і скасування державної реєстрації права власності ОК «ГБК «Індустріал» на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:06:007:0001, буде припинено речове право відповідача-2 і відбудеться повернення до стану, що існував раніше. Тому задоволення позову, навіть не у спосіб витребування майна, призведе до досягнення мети позову та захисту прав і інтересів у ситуації, що виникла. Відтак, заявлені позовні вимоги не можуть бути розцінені як неналежний спосіб захисту. Покликається на те, що заявлений позов про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яким відчужено земельну ділянку, скасування державної реєстрації речового права щодо незаконно відчуженої земельної ділянки, переслідує легітимну мету здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів усього суспільства. При вирішенні питання щодо передання безоплатно у власність гаражно-будівельного кооперативу земельної ділянки для гаражного будівництва у порядку ст.41 ЗК України, наявність у суб`єкта звернення статусу, що відповідає передбаченим даною статтею положенням (гаражно-будівельний кооператив), не є достатньою підставою для передання безоплатно у власність кооперативу земельної ділянки будь-якого розміру. Натомість, заявник повинен довести та обґрунтувати, а орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, повинен перевірити наявність чи відсутність тих обставин, що членам гаражно-будівельного кооперативу для задоволення їх мінімальних потреб у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) необхідні відповідні (конкретно заявлені) земельні ділянки, тобто документація землеустрою повинна містити, в тому числі, належне обгрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі. Відповідачі не довели, що при прийнятті спірного рішення органом місцевого самоврядування здійснювалось дослідження обгрунтованості передання відповідачу-2 у складі трьох засновників земельної ділянки саме для будівництва та обслуговування гаражів, саме площею 21,4649 га. Крім того, статутні види діяльності Кооперативу суперечать цілям задоволення мінімальних потреб членів Кооперативу у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу. Зауважує, що гаражно-будівельним кооперативам, в порядку ст. 41 ЗК України, земельні ділянки можуть надаватися лише для гаражного будівництва і лише з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови. Всупереч зазначеному, спірним рішенням органу місцевого самоврядування відповідачу-2 передано у власність земельну ділянку за категорією земель  землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, за кодом КВЦПЗ 12.04  для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що суперечить ст. 41 ЗК України. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 02.03.2023 року у справі №914/582/22, апеляційну скаргу ОК «ГБК «Індустріал»  без задоволення.
		Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржене рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, апеляційну скаргу  безпідставною. Зазначає, спірне рішення про передачу гаражно-будівельному кооперативу земельної ділянки прийнято за відсутності встановлення такої можливості у затвердженій містобудівній документації та всупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України. Крім того, гаражно-будівельним кооперативам, в порядку ст. 41 ЗК України, земельні ділянки можуть надаватись лише для гаражного будівництва і лише з цільовим призначенням  землі житлової та громадської забудови. Водночас спірним рішенням сільської ради відповідачу-2 передано у власність земельну ділянку за категорією земель  землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, за кодом КВЦПЗ 12.04  для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що суперечить ст. 41 ЗК України. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 02.03.2023 року у справі №914/582/22, апеляційну скаргу ОК «ГБК «Індустріал»  без задоволення.
		 
		Розгляд клопотання
		 
		22.06.2023 року відповідач надіслав на електронну адресу суду клопотання (вх. № 01-05/2010/23) про зупинення провадження у справі № 914/582/22 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови.
		В судовому засіданні представники відповідача-2 підтримали вимоги заявленого клопотання.
		Прокурор та представник відповідача-1 просили відмовити в задоволенні клопотання відповідача-2. 
		Дослідивши зміст клопотання, колегія суддів, порадившись, прийшла до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі № 914/582/22, беручи до уваги наступне.
		Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
		За змістом цієї норми зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано у випадку, коли правовідносини є подібними та палата, об`єднана палата чи Велика Палата Верховного суду здійснює перегляд (іншої) справи.
		Предметом розгляду даної справи є вимоги про визнання недійсним рішення сільської ради стосовно передачі ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» у власність земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності кооперативу на земельну ділянку.
		Зі змісту судових рішень, оприлюднених у ЄДРСР, суд встановив, що предметом розгляду в справі № 925/1133/18 є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення міської ради і визнання недійсними змін до договору оренди землі.
		Таким чином, попри схожість суб`єктного складу, предмети, підстави позовів та правове регулювання в обидвох справах  різні.
		Зупинення провадження в даній справі за відсутності належних підстав для цього мало б наслідком невиправдане затягування судового процесу та порушення вимог щодо розумної тривалості розгляду апеляційної скарги.
		Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що правові підстави для зупинення провадження у справі № 914/582/22 на стадії апеляційного провадження відсутні.
		Представники відповідача-2 підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі.
		Прокурор та представник відповідача-1 просили залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу  без задоволення.
		 
		Обставини справи
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівської міської ради № 2588 від 16.11.2017 року затверджено меморандум про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою від 03.11.2017 року, метою якого є вирішення багаторічного конфлікту між містом і селом, спричиненого непорозумінням у частині погодження меж міста і села від 1988 року (а.с.137-138, т.1).
		07.12.2017 року Львівська міська рада прийняла ухвалу № 2677 «Про внесення змін до ухвал міської ради від 14.07.2015 № 4968 та від 01.10.2015 № 5143» та доручила Рясне-Руській сільській раді Яворівського району вилучити з меж м. Львова території, загальною площею 209,0 га, передати їх сільській раді. Ухвалено надати дозвіл Управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель орієнтовною площею 209,0 га, які розташовані на території м. Львова (а.с. 139, т.1).
		На підставі ухвали Львівської міської ради № 2677 від 07.12.2017 Центр ринкових досліджень виконав роботи з інвентаризації земель, орієнтовно площею 209,0 га, які розташовані на території м. Львова, та склав технічну документацію із землеустрою (а.с.143-215, т.1).
		Згідно з розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 23.08.2019 року № 916/0/5-19 прийнято із земель комунальної власності Львівської міської ради у державну власність земельну ділянку площею 21,4649 га (кадастровий номер - 4610136300:06:007:0001, КВЦПЗ - 16.00) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а.с.37, т.1).
		Згодом, Львівська обласна державна адміністрація прийняла розпорядження № 1483/0/5-19 від 13.12.2019 року «Про передачу земельних ділянок з державної власності у комунальну власність» та передала до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області земельну ділянку державної власності, площею 21,4649 га (кадастровий номер - 4610136300:06:007:0001, КВЦПЗ  16.00, обмеження у використанні земельної ділянки: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи площами 1,5083 га, 1,9667 га, санітарно-захисна зона навколо об`єкта площами 6,8571 га, 21,4649 га), за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а.с.38-40, т.1).
		Враховуючи Розпорядження Львівської обласної державної адміністрації № 1483/0/5-19 від 13.12.2019 року, Рясне-Руська сільська рада Яворівського району Львівської області прийняла рішення № 3365 від 18.12.2019 року «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність» та вирішила прийняти до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області земельну ділянку державної власності, площею 21,4649 га (кадастровий номер - 4610136300:06:007:0001, КВЦПЗ  16.00, обмеження у використанні земельної ділянки: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи площами 1,5083 га, 1,9667 га, санітарно-захисна зона навколо об`єкта площами 6,8571 га, 21,4649 га), за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а.с.41-43, т.1).
		18.12.2019 року Львівська обласна державна адміністрація та Рясне-Руська сільська рада підписали акт прийому-передачі земельної ділянки, площею 21,4649 га (кадастровий номер 4610136300:06:007:0001 (а.с.141 на звороті-142, т.1).
		Згідно з даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 290842742 від 16.12.2021 року, 19.12.2019 року державний реєстратор Савостін Ю.С. зареєстрував право комунальної власності Рясне-Руської сільської ради на земельну ділянку площею 21,4649 га, кадастровий номер - 4610136300:06:007:0001 (номер запису про право власності/довірчої власності: 34819857) (а.с.33-36, т.1). 
		Відповідно до наявної у справі копії Статуту Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал», затвердженого Установчими зборами засновників ОК «ГБК «Індустріал» (протокол №1 від 15.09.2020 року), Кооператив утворюється шляхом об`єднання фізичних осіб для спільної обслуговуючої, виробничої, інвестиційної, трудової та будь-якої іншої не забороненої чинним законодавством України господарської діяльності у сфері будівництва та експлуатації гаражних комплексів з супутньою інфраструктурою для обслуговування автотранспортних засобів (а.с.65-77, т.1). 
		Тип Кооперативу  обслуговуючий кооператив. Напрям діяльності Кооперативу  гаражний кооператив. Місцезнаходження Кооперативу: 79012, м. Львів, вул. Остроградських, буд. 20, кв. 75 (п.п. 1.6, 1.7 Статуту).
		Засновники Кооперативу: Попов Денис Ігорович, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Засновники Кооперативу після його державної реєстрації набувають статусу членів Кооперативу (п. 1.8 Статуту).
		Кооператив має право від свого імені вчиняти правочини (укладати договори, контракти тощо), набувати майнові і особисті немайнові права та нести зобов`язання, пов`язані з його діяльністю; здійснювати підприємницьку (господарську) та іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству України. Кооператив самостійно визначає ціни на власну продукцію (товари, послуги, роботи). Кооператив має право у встановленому чинним законодавством України порядку брати участь у зовнішньоекономічній діяльності (у т.ч. самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність) та самостійно або при посередництві інших суб`єктів господарювання здійснювати операції по експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) як в Україні так і за її межами. Кооператив вправі самостійно укладати всі види зовнішньоекономічних договорів (угод, контрактів тощо) (п.п. 1.10, 1.16 Статуту).
		Метою Кооперативу є задоволення потреб його членів та мешканців прилеглих територій шляхом здійснення будівництва гаражів та супутніх споруд для обслуговування автотранспорту та провадження господарської діяльності на збудованих об`єктах. Основними видами діяльності Кооперативу, зокрема : будівництво та експлуатація гаражних комплексів, виробництво й реалізація будівельних матеріалів, технічне обслуговування, ремонти транспортних засобів, оптова та роздрібна торгівля паливо-мастильними матеріалами, внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, охоронна діяльність, надання інформаційних послуг, надання допоміжних комерційних послуг, оптова та роздрібна торгівля, громадське харчування, надання послуг іноземним суб`єктам господарської діяльності. Для досягнення передбаченої даним Статутом мети Кооператив має право, зокрема здійснювати підприємницьку діяльність для досягнення цілей Кооперативу (п.п. 2.1-2.3 Статуту).
		Майно Кооперативу формується за рахунок, зокрема доходів від підприємницької діяльності. Доходи, отримані Кооперативом, розподіляються відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством України (п. 3.2 Статуту).
		Для забезпечення мети своєї діяльності Кооператив, зокрема продає та надає в оренду або в користування основні та господарські засоби, надає позики, позички, укладає договори дарування, самостійно здійснює експортно-імпортні операції та іншу зовнішньоекономічну діяльність, купує та продає дозволеним способом іноземну валюту (п. 6.2 Статуту).
		Кооператив самостійно або на договірній основі встановлює ціни та тарифи на вироблену продукцію, надані послуги, продані товари, що реалізуються на території України, так і за її межами (п. 6.4 Статуту).
		23.09.2020 року Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису: 1004151020000051371 (а.с.59-64, т.1).
		Спірним рішенням № 4411 від 22.10.2020 року Рясне-Руська сільська рада Яворівського району Львівської області вирішила передати Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» земельну ділянку, площею 21,4649 га (кадастровий номер 4610136300:06:007:0001) у власність для будівництва та обслуговування гаражів (код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам (а.с.44, т.1).
		Згідно з п. 2 вказаного Рішення зобов`язано Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» забезпечити: виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та зареєструвати їх відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цілодобовий доступ до існуючих на території ділянки інженерних мереж для їх ремонту та обслуговування, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових інженерних мереж.
		Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 290842742 від 16.12.2021 року, земельна ділянка площею 21,4649 га, кадастровий номер 4610136300:06:007:0001 зареєстрована на праві приватної власності за Обслуговуючим кооперативом «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4411 від 22.10.2020 року (номер запису про право власності/довірчої власності: 39011125; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54954994 від 04.11.2020) (а.с.33-36, т.1).
		Як вбачається з наданих прокурором відомостей про земельну ділянку, земельна ділянка, площею 21,4649 га, кадастровий номер 4610136300:06:007:0001, має цільове призначення 16.00 землі запасу, 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (а.с.45-46, т.1).
		Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради в листі № 2401-вих-15997 від 18.02.2022 року інформує, що відповідно до плану зонування території Залізничного району, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 № 4657, земельна ділянка з кадастровим номером №4610136300:06:007:0001 розташована в межах функціональної зони Л-1  озеленені території (неужитки, СЗЗ, круті схили), а також частково в межах функціональної зони ТР-2  зона транспортної інфраструктури (вулична мережа). Згідно зі схемою зонування за планувальним регламентом плану зонування території Залізничного району вказана земельна ділянка розташована в межах підзони V  першої периферійної зони з коефіцієнтом цінності 0.62, а також згідно з санітарно-гігієнічним регламентом в межах С33 від промислових об`єктів (САН-1), частково в межах С33 з умов шуму (САН-2) та частково в межах охоронної зони ЛЕП 110, 35 Кв. Згідно зі схемою зонування за природно-заповідним регламентом зазначена земельна ділянка розташована в межах озеленених територій (озеленені С33, круті схилі) (а.с.47-52, т.1).
		Державне підприємство Державного інституту проектування міст «Містопроект» в листі № 87/12-1 від 23.02.2022 року повідомляє, що земельна ділянка за кадастровим №4610136300:06:007:0001 відповідно до генплану м.Львова та Зонінгу Залізничного району знаходиться в межах озеленених територій (озеленені санітарно-захисні зони). Земельна ділянка в межі діючого станом на 22.10.2020 генплану с. Рясне-Руська Яворівського району не входила (а.с.54-57, т.1).
		Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради в листі № 2403-вих-20338 від 10.03.2022 року зазначає, що згідно із ст.50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об`єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи. На погодження в управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради не подавався проект землеустрою щодо відведення ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» земельної ділянки площею 21,4649 га за кадастровим номером 4610136300:06:007:0001. Рішень Львівської міської ради про передачу громадянам чи юридичним особам у власність зазначеної земельної ділянки за кадастровим номером 4610136300:06:007:0001 не приймалося (а.с.79-80, т.1).
		Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради в листі від 17.07.2018 року № 4-2401-933 зазначило про містобудівельні обмеження відповідно до містобудівної документації, зокрема, стосовно земельної ділянки, площею 21,4649 га (в тому числі в межах червоних ліній, площею 1,9667 га): земельна ділянка частково знаходиться в межах функціональної зони Л-1 (озеленені території (озеленені С33, круті схили) та частково в межах функціональної зони ТР-2 (зона транспортної інфраструктури (вулична мережа); частина земельної ділянки, площею 1,9667 га, в межах червоних ліній вулиці забороняється будь-яке будівництво та посадка багаторічних дерев; частина ділянки, площею 1,5083 га, надається в обмежене користування, охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи (зони ЛЕП), частина ділянки, площею 21,4649 га, надається в обмежене користування, охоронна зона  санітарно-захисна зона навколо об`єкта (С33 від промислового об`єкта), частина ділянки, площею 6,8571 га, надається в обмежене користування, охоронна зона - санітарно-захисна зона навколо об`єкта (шумова зона). Кінцеве рішення щодо інвентаризації та формування земельних ділянок за рахунок земель комунальної власності залишається за сесією Львівської міської ради (а.с.210 на звороті-211, т.1).
		Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 7 від 29.12.2020 року «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради Рясне-Руську сільську раду (п.п.1.10 п. 1 ухвали). Встановлено, що Львівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків місцевих рад, зазначених у пункті 1 цієї ухвали (а.с.90-92, т.1). 
		Не погоджуючись з рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4411 від 22.10.2020 року «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» земельної ділянки», Заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області звернувся до місцевого господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення сільської ради та скасування державної реєстрації права власності ОК «ГБК «Індустріал» на земельну ділянку.
		 
		Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		Відповідності до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		В частині 1 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		В ході розгляду даної справи суд встановив, що спірна земельна ділянка передана Рясне-Руською сільською радою, правонаступником якої є Львівська міська рада, у власність ОК «ГБК «Індустріал» на підставі статті 41 Земельного кодексу України.
		Згідно з статтею 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
		Як встановлено приписами статті 3 Закону України "Про кооперацію" метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Основними завданнями кооперації є: підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав; створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб`єктів господарювання; залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах; сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства.
		Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо (ч. 2 ст. 6 Закону України "Про кооперацію").
		У статті 1 Закону України "Про кооперацію" визначено, що обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
		Системне тлумачення статті 41 Земельного кодексу України у поєднанні з іншими положеннями Земельного кодексу України (зокрема, ст. 134 Земельного кодексу України - щодо продажу земельних ділянок на торгах) дає підстави для висновку про винятковість можливості передання гаражно-будівельним кооперативам на підставі ст. 41 Земельного кодексу України земельних ділянок безоплатно у власність, тобто таке передання повинно бути обумовлене особливими (виключними) цілями, що випливають зі змісту діяльності гаражно-будівельного кооперативу та кооперативу в цілому - задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів - та конкретного предмету (напрямку) його діяльності.
		Таким чином, якщо мова йде про отримання гаражно-будівельним кооперативом у власність земельної ділянки в порядку ст. 41 Земельного кодексу України, така ділянка повинна надаватись виключно за наявності дійсної необхідності у задоволенні мінімальних обґрунтованих потреб членів гаражно-будівельного кооперативу у паркомісці (гаражі), та ця ділянка повинна надаватись безоплатно у власність лише з цією метою.
		При вирішенні питання щодо передання безоплатно у власність гаражно-будівельному кооперативу земельної ділянки, яку такий кооператив просить передати для гаражного будівництва в порядку ст. 41 Земельного кодексу України, наявність у суб`єкта звернення статусу, що відповідає передбаченим даною статтею положенням (гаражно-будівельний кооператив) не є достатньою підставою для передання безоплатно у власність кооперативу земельної ділянки будь-якого розміру. Натомість, заявник повинен довести та обґрунтувати, а орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, повинен перевірити наявність чи відсутність тих обставин, що членам гаражно-будівельного кооперативу для задоволення їх мінімальних потреб у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) необхідні відповідні (конкретно заявлені) земельні ділянки, тобто документація землеустрою повинна містити в тому числі, належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі.
		Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 910/9373/17.
		У даній справі суд встановив, що спірне рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4411 від 22.10.2020 року «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» земельної ділянки» не містИть жодних даних щодо необхідності забезпечення членів ОК «ГБК «Індустріал» умовами для зберігання транспортних засобів (їх наявності, кількості тощо), а також обґрунтувань розміру земельної ділянки, яка необхідна для цих цілей (площа 21,4649 га).
		Крім того, спірна земельна ділянка, кадастровий номер 4610136300:06:007:0001 на момент відчуження (22.10.2020 року) мала код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства і входила до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.
		На момент передачі земельної ділянки з державної власності у комунальну власність (13.12.2019 року) вказана земельна ділянка мала код КВЦПЗ 16.00 - обмеження у використанні земельної ділянки: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи площами 1,5083 га, 1,9667 га, санітарно-захисна зона навколо об`єкта площами 6,8571 га, 21,4649 га, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Також відповідно до відомостей про земельну ділянку з ДЗК, на момент реєстрації (18.09.2018 року) земельна ділянка, кадастровий номер 4610136300:06:007:0001 мала цільове призначення 16.00 землі запасу, 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.
		У відповідності до статті 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
		В спірному рішенні Рясне-Руської сільської ради вказано, що земельна ділянка, площею 21,4649 га, кадастровий номер 4610136300:06:007:0001, передана ОК «ГБК «Індустріал», відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та перебувала в межах земель запасу, код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.
		Згідно з Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів. 
		Так, землі житлової та громадської забудови - землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва), і таким присвоєно коди 02.05 - для будівництва індивідуальних гаражів і 02.06 - для колективного гаражного будівництва. Натомість, код 12.04 передбачений для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства із земель транспорту (землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту). Код 16.00 присвоєний землям запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), які належать до земель запасу, резервного фонду та загального користування.
		З наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для розміщення гаражного будівництва можуть використовуватись саме землі житлової забудови КВЦПЗ 02.05 - для будівництва індивідуальних гаражів та 02.06 - для колективного гаражного будівництва. 
		Однак, спірна земельна ділянка не мала жодного із допустимих цільових призначень, її КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, які одночасно перебували в землях запасу, у зв`язку з чим надання вказаної земельної ділянки відповідачу-2 для будівництва гаражів не відповідає вимогам чинного законодавства.
		Таким чином, встановивши наведену сукупність обставин та здійснивши системний аналіз зазначених норм законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4411 від 22.10.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» земельної ділянки» та задоволення похідної вимоги про скасовання державної реєстрації права власності ОК «ГБК «Індустріал» на земельну ділянку за кадастровим №4610136300:06:007:0001, площею 21,4649 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1794394946101, номер запису про право власності/довірчої власності: 39011125.
		Доводи апеляційної скарги про відсутність у прокурора законних підстав для звернення з даною позовною заявою суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, виходячи з таких мотивів.
		Відповідно до частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		В силу приписів частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		У зв`язку з тим, що в даному спорі орган місцевого самоврядування, який повинен захищати інтереси членів територіальної громади, не здійснював належним чином своїх функцій, про що зазначено вище, та є відповідачем-1 у справі, прокурор правомірно звернувся до господарського суду з позовною заявою.
		Разом з тим, відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (в редакції, чинній на момент заявлення даного позову) вбачається право посадових осіб Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержання вимог законодавства про охорону земель, в межах своїх повноважень звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, тоді-як предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності ОК «ГБК «Індустріал» на земельну ділянку.
		Відтак, доводи апелянта про відсутність повноважень у прокурора для звернення до суду з даним позовом та зауваження на ухвалу суду першої інстанції області від 17.01.2023 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви прокурора без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, є безпідставними.
		При розгляді зауважень скаржника на ухвалу господарського суду Львівської області від 13.07.2022 року в частині встановлення строку для усунення недоліків позовної заяви суд зазначає таке. 
		Апелянт вважає вказану ухвалу незаконною з підстав встановлення судом строку для усунення недоліків позовної заяви з порушенням вимог ч. 11 ст. 176 ГПК України.
		За приписами наведеної процесуальної норми, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
		Водночас, відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
		У даній справі при встановленні строку для усунення недоліків позовної заяви суд першої інстанції передбачив достатній час для вчинення позивачем процесуальної дії з метою реалізації права на судовий захист, що відповідає завданню господарського судочинства. 
		Колегія суддів вважає необгрунтованими зауваження скаржника на ухвалу господарського суду Львівської області від 05.08.2022 року, якою продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
		Пунктом 2 частини 3 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. 
		Керуючись вищеназваним положенням процесуального закону, суд першої інстанції продовжив процесуальний строк з метою забезпечення позивачу можливості реалізувати процесуальні права та виконати ухвалу про залишення позовної заяви без руху. 
		Безпідставними є зауваження скаржника на ухвалу господарського суду Львівської області від 27.10.2022 року, якою відмовлено в задоволенні заяв відповідача-2 про залишення позову прокурора без розгляду, з огляду на таке.
		Відповідно до частини 13 статті 176 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
		Проте, з урахуванням тієї обставини, що після винесення судом ухвали про залишення позову без руху позивач подав заяву про зміну предмета позову, суд першої інстанції не мав правових підстав для застосування положень ч. 13 ст. 176 ГПК України.
		Щодо зауважень скаржника на ухвалу господарського суду Львівської області від 15.12.2022 року, якою відмовлено в задоволенні заяви відповідача-2 про залишення позову без руху. 
		На переконання апелянта, суд першої інстанції при винесенні вказаної ухвали помилково не врахував, що позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності є вимогою майнового характеру, за яку прокурор не сплатив судовий збір в порядку та розмірі, встановлених законом. 
		Проте, наведені доводи не можуть слугувати безумовною підставою для скасування оскарженого судового рішення.
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема у випадку, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		Таким чином, твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвал є помилковими.
		З врахуванням вищеописаних положень законодавства та фактичних обставин даної справи, колегія суддів констатує, що прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права (визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності), який приведе до відновлення порушеного права територіальної громади, відповідає змісту, характеру правопорушення та цілям судочинства, не суперечить принципу верховенства права. Метою звернення до суду з даним позовом є захист інтересів територіальної громади та припинення незаконного володіння спірною земельною ділянкою суб`єктом, який не має такого права та отримав земельну ділянку у спосіб, що не відповідає закону. 
		Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за Кооперативом суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, необхідно зазначити наступне.
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		За встановлених судом обставин даної справи втручання держави у право власності відповідача - 2 не є незаконним і непропорційним, так як він набув безоплатно право власності на землі територіальної громади з порушеннями приписів законодавства, про що зазначено вище. 
		Суд першої інстанції правильно виснував, що, враховуючи тривалість, стадійність процедури набуття у власність майна комунальної власності та вчинення аналогічних дій стосовно декількох земельних ділянок, такі порушення допускалися внаслідок поведінки як органом місцевого самоврядування, так і набувача. Тому поведінка гаражного кооперативу як зацікавленої в безоплатному отриманні у власність земельних ділянок особи не могла не бути усвідомленою чи без особистого волевиявлення. У спосіб безоплатної передачі земель територіальної громади для діяльності гаражного кооперативу в складі трьох осіб за відсутності будь-якої містобудівної документації на підтвердження здійснення такої діяльності у спірній ситуації порушено суспільний справедливий баланс. Тому заявлений прокурором позов про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яким відчужено земельну ділянку, скасування державної реєстрації речового права щодо незаконно відчуженої земельної ділянки, переслідує легітимну мету здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів усього суспільства.
		Таким чином, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 02.03.2023 року у справі №914/582/22.
		За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
		Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу  без задоволення.
		 
		Судові витрати
		 
		З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись, ст. ст. 86, 255, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд  
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» б/н від 13.04.2023 року (вх. №№ 01-05/1217/23, 01-05/1218/23, 01-05/1219/23, 01-05/1220/23, 01-05/1221/23, 01-05/1222/23 від 18.04.2023 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 02.03.2023 року у справі №914/582/22  без змін.
		Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
		Справу повернути в господарський суд Львівської області.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		 
		Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
		 
		Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
		 
		Головуючий суддяО.В. Зварич 
		 
		СуддяВ.М. Гриців
		 
		СуддяІ.Б. Малех

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...