Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/22205/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; інших видів кредиту.
Надіслано судом: 04.07.2023. Зареєстровано: 05.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2023.
Дата набрання законної сили: 04.07.2023
Номер судового провадження: 22-ц/801/1119/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/22205/22
		Провадження № 22-ц/801/1119/2023
		Категорія: 42
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошин С. В.
		Доповідач:Ковальчук О. В.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 липня 2023 рокуСправа № 127/22205/22м. Вінниця
		   
		   Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		головуючогоКовальчука О. В.,
		суддів: Сала Т. Б., Якименко М. М.,
		за участі секретаря Луцишина О. П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
		за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 ,поданоюйого представникомадвокатом КовалемРусланом Олександровичем,на рішенняВінницького міськогосудуВінницькоїобласті,ухвалене уцій справі 20 березня 2023 року у м. Вінниці суддею цього суду Волошиним С.В., дата складання його повного тексту невідома,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 20 вересня 2004 року отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9 500 доларів США, про що написав того ж дня розписку. Сторонами визначений термін повернення цієї суми позики  до 20 листопада 2004 року. Окрім того, ОСОБА_1 14 грудня (якого року не вказано) передав ОСОБА_2 у позику 317 грн., 1 200 грн. та 772 грн., а також 27 грудня  500 доларів США, кінцевий термін повернення яких у розписці не визначено. Загальна сума боргу за розпискою станом на 21 лютого 2005 року становила 12 000 доларів США. Позивач свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу вказаний розмір грошових коштів. З метою повернення наданих у позику коштів, ОСОБА_1 05 травня 2021 року звертався до ОСОБА_2 з вимогою про повернення коштів, однак згідно даних опису-вкладення кур`єрсько-поштового відправлення від 17 листопада 2021 року ОСОБА_2 відмовився від вручення йому письмової вимоги. Відповідачем станом на день звернення до суду з позовом грошові кошти, отримані за розпискою, не повернуті. 
		   Пославшись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути на свою користь із ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 12 000 доларів США. 
		   Рішенням Вінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від 20 березня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою в розмірі 500 доларів США та 2 289 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		   Не погодившись із ухваленим рішенням, представник позивача  адвокат Коваль Р.О., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, зокрема на те, що судом першої інстанції було помилково застосовано строк позовної давності до частини позовних вимог ОСОБА_1 та на те, що стягнуту суму боргу судом було конвертовано у гривню та з гривні знов у долар, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.    
		   У поданому на апеляційну скаргу відзиві відповідач зазначив, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		   Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на таке.
		Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
		З матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2004 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг кошти у розмірі 9 500 доларів США, а також 04 грудня  317 грн., 1 200 грн., 772 грн. та 27 грудня  500 доларів США. Загальна сума боргу станом на 21 лютого 2005 року становила 12 000 доларів США. 9 500 доларів США ОСОБА_2 зобов`язався повернути ОСОБА_1 до 20 листопада 2004 року (а. с. 8). 
		17 листопада 2021 року позивач надіслав на адресу відповідача досудову вимогу про повернення коштів за розпискою, яку відповідач отримувати відмовився, про що свідчить накладна № 2248003 кур`єрської доставки, в якій зафіксовано відмову ОСОБА_2 в її отриманні від 17 листопада 2021 року (а. с. 9-11).
		27 грудня 2022 року ОСОБА_2 надіслав на адресу суду заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності (а. с. 41-43)
		Відповідно до ч. 1 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
		Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.
		Згідност. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а ч. 1ст. 612 ЦК Українипередбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Частиною 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».
		Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		За змістом ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
		Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Протягом часу позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
		Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосуванняКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
		Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
		Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц.
		Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		Суд першої інстанції, встановивши, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 суми коштів в розмірі 9 500 доларів США є обґрунтованими, однак заявлені поза межами строку позовної давності, оскільки перебіг загального трирічного строку позовної давності щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9 500 доларів США закінчився 20 листопада 2007 року, а з позовом ОСОБА_1 звернувся 03 жовтня 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності, а також враховуючи, що відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, дійшов вірного висновку про те, що в даній справі підлягають застосуванню положення ст. 267 ЦК України про відмову у задоволенні позову у цій частині внаслідок спливу строку позовної давності.
		Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було помилково застосовано строк позовної давності до частини позовних вимог ОСОБА_1 не можна визнати обґрунтованими, оскільки із змісту розписки чітко вбачається, що кошти у розмірі 9 500 доларів США ОСОБА_2 зобов`язався повернути ОСОБА_1 до 20 листопада 2004 року. Таким чином, перебіг загального трирічного строку, у межах якого ОСОБА_1 міг би звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права розпочався 20 листопада 2004 року та закінчився відповідно 20 листопада 2007 року.
		   Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції стягнуту суму боргу було конвертовано у гривню та з гривні знов у долар є безпідставними з огляду на таке.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц зазначено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
		У даній справі встановлено, що згідно наявної у матеріалах справи розписки ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у борг у розмірі 317 грн., 1200 грн., 772 грн. та 500 доларів США. Отже, стягуючи таку суму боргу, суд першої інстанції правомірно зазначив у резолютивній частині рішення розмір коштів саме у тій валюті, яка була визначена у розписці.
		Усі інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому відхиляються.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положеньст. 375 ЦПК Україниапеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384,389 ЦПК України, апеляційний суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником  адвокатом Ковалем Русланом Олександровичем, залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2023 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.
		Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.
		 
		Головуючий                 О. В. Ковальчук
		 
		Судді :                     Т. Б. Сало
		 
		                                 М. М. Якименко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...