Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/999/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 04.07.2023. Зареєстровано: 05.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2023.
Дата набрання законної сили: 29.06.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 червня 2023 року 
		м. Київ
		cправа №922/999/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Кібенко О. Р., Студенця В. І.,
		за участю секретаря судового засідання - Низенко В. Р.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини»
		на рішення Господарського суду Харківської області
		у складі судді Жигалкіна І.   П.
		від 20.10.2022
		та на постанову Східного апеляційного господарського суду
		у складі колегії суддів: Гетьмана Р.   А., Гребенюк Н.   В., Склярук О.   І. 
		від 06.02.2023 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» 
		до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини»
		про стягнення коштів,
		за участю представників: 
		від позивача: Василевська О. В.,
		від відповідача: Гарагуля В. А.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» заборгованості за спожитий природний газ по договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41GP617-739-20 від 21.12.2020 у розмірі                      32 771 569,81 грн, пені у розмірі 4 277 378,48 грн, 3% річних у розмірі                      438 159,37 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 077 207,69 грн., а також                  638 464,73 грн. судового збору.
		 
		Позов обґрунтований тим, що відповідач не в повному обсязі здійснив розрахунки за послуги з постачання природного газу згідно з договором №41GP617-739-20 від 21.12.2020.
		 
		Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
		 
		21 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» як постачальником та Акціонерним товариством «Турбоатом» як споживачем укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41GР617-739-20.
		 
		В подальшому Акціонерне товариство «Турбоатом» змінило свою назву на Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини», у зв`язку з чим сторонами укладено додаткову угоду №6 від 10 вересня 2021 року та внесено відповідні зміни до договору.
		 
		Відповідно до положень пункту 1.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» зобов`язувалось передати у власність споживачу у 2021 та 2022 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (зі змінами, внесеними додатковою угодою №9 від 21.01.2022  до договору).
		 
		Плановий обсяг постачання газу споживачу для власного споживання у грудні 2021 р. становить 100 000 куб.м., у січні 2022 р. - 690000 куб.м., у лютому 2022 р. - 640000 куб.м., у березні 2022 р. - 180000 куб.м., у квітні 2022 р. - 75000 куб.м., у травні 2022 р. - 63 000 куб.м. (встановлений додатковою угодою №9 від 21.01.2021 до договору).
		 
		Відповідно до пункту 11.1 договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу до 31 грудня 2022 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (зі змінами, внесеними додатковою угодою №9 від 21.01.2021 до договору).
		 
		Відповідно до пункту 4.2 договору оплата газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України гривні в наступному порядку:
		- оплата в розмірі 100% здійснюється до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки;
		- остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним.
		 
		Позивач фактично надав відповідачу послуги з постачання природного газу у місяці:
		грудні 2021 р. - 271331,66 куб.м. природного газу вартістю 9950787,46 грн.;
		січні 2022 р. - 460419,87 куб.м. природного газу вартістю 23091 848,06 грн.;
		лютому 2022 р. - 139 711,65 куб.м. природного газу вартістю 5 598789,46 грн.;
		березні 2022 р. - 4 858,82 куб.м. природного газу вартістю 238806,11 грн.;
		квітні 2022 р. - 5 926,34 куб.м. природного газу вартістю 291273,64 грн.;
		травні 2022 р. - 8 331,32 куб.м. природного газу вартістю 326286,91 грн.;
		червні 2022 р. - 7250,74 куб.м. природного газу вартістю 283 967,20 грн.
		 
		За підсумками надання послуг з газопостачання постачальником, на підставі даних оператора ГТС, було оформлено та надано споживачу Акти приймання-передачі природного газу: №ХОЗ81026934 від 31.12.2021, відповідно до якого позивачем у грудні 2021 було передано відповідачу загальний обсяг           271331,66 куб.м. природного газу вартістю 9950787,46 грн; №ХОЗ82001785 від 31.01.2022, відповідно до якого позивачем у січні 2022 р. було передано відповідачу загальний обсяг 460419,87 куб.м. природного газу вартістю                 23 091 848,06 грн; №ХОЗ82003316 від 28.02.2022, відповідно до якого позивачем у лютому 2022 р. було передано відповідачу загальний обсяг 139 711,65 куб.м. природного газу вартістю 5 598 789,46 грн; №ХОЗ82004734 від 31.03.2022, відповідно до якого позивачем у березні 2022 р. було передано відповідачу загальний обсяг 4 858,82 куб.м. природного газу вартістю 238806,11 грн; №ХОЗ82005804 від 30.04.2022, відповідно до якого позивачем у квітні 2022 р. було передано відповідачу загальний обсяг 5 926,34 куб.м. природного газу вартістю 291273,64 грн; №ХОЗ82006711 від 31.05.2022, відповідно до якого позивачем у травні 2022 р. було передано відповідачу загальний обсяг                  8 331,32 куб.м. природного газу вартістю 326 286,91 грн (акти                   приймання-передачі природного газу до договору), які підписані сторонами та свідчать про факт отримання відповідачем послуг з постачання природного газу. Враховуючи фактично спожитий відповідачем природний газ у червні        2022 р., сума заборгованості по договору №41GР617-739-20 від 21.12.2020 складає   32771569, 81 грн. за отриманий відповідачем з грудня 2021 р. по червень 2022 року природний газ.
		 
		Судами встановлено, що станом на 31.12.2021 в обліку позивача існувала переплата по договору на постачання природного газу №41GР617-739-20 від 21.12.2020 за послуги з газопостачання за попередній період у розмірі 2510189,03 грн. Таким чином, вказана сума частково покрила заборгованість за спожитий відповідачем природний газ у грудні 2021 р.
		 
		Крім цього, частково було оплачено відповідачем вартість спожитого у січні 2022 р. природного газу загальною сумою 4500000,00 грн, в тому числі: 13.01.2022 перераховано в оплату 500000,00 грн; 31.01.2022 перераховано в оплату 1 000 000,00 грн; 03.02.2022 перераховано в оплату 1 000 000,00 грн; 09.02.2022 перераховано в оплату 1 000 000,00 грн; 18.02.2022 перераховано в оплату 1000000,00 грн) (оборотно-сальдова відомість Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» по 361 рахунку), проте повний розрахунок за спожитий природний газ у січні 2022 року відповідачем не здійснено, що і стало підставою для звернення до суду позивача.
		 
		Короткий зміст судових рішень господарських судів попередніх інстанцій та мотиви їх прийняття
		 
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.10.2022 у справі №922/999/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2023, позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» заборгованість за спожитий природний газ по договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41GР617-739-20 від 21.12.2020 у розмірі                         42 564 315,35 грн., з яких сума боргу складає 32 771 569 грн. 81 коп., пеня у розмірі 4 277 378 грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 438 159 грн. 37 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 077 207 грн. 69 коп, а також сплачений за пред`явлення позову судовий збір у розмірі 638 464,73 грн.
		 
		Беручи до уваги термін прострочення оплати товару відповідачем, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки, судом першої інстанції було встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно, а тому суд задовольнив позов повністю.
		 
		Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в оскаржуваній частині (в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» пені у розмірі 4 277 378 грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 438 159 грн.             37 коп., інфляційних втрат у розмірі 5 077 207 грн. 69 коп), перевіривши наданий позивачем розрахунок щодо інфляційних втрат, 3% річних та пені, також дійшов висновку про його обґрунтованість.
		 
		Суд апеляційної інстанції, мотивуючи відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій, зазначив, що відповідач, посилаючись на те, що накладення штрафних санкцій зменшує вартість підприємства та негативно впливає на ділову репутацію боржника, не надав належних і допустимих доказів, які підтверджують обставини, що мають істотне значення для їх зменшення; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним зобов`язання, невідповідності розміру нарахованих пені, 3% річних наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов`язує право суду на зменшення штрафних санкцій; як і не надав суду першої інстанції жодних доказів, що підтверджували б доводи відповідача щодо фактичного зупинення діяльності товариства.
		 
		Відхиляючи посилання відповідача на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачу потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору, а зокрема на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, недостатньо.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 
		 
		Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.10.2022 в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 4 277 378 грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 438 159 грн. 37 коп., інфляційних втрат у розмірі 5 077 207 грн. 69 коп; скасувати постанову Східного апеляційного господарського від 06.02.2023 про залишення без змін рішення Господарського суду Харківської області від 20.10.2022 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Скаржник в касаційній скарзі в новій редакції визначає підставами касаційного оскарження пункти 2, 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		За твердженням скаржника, суди не дослідили зібрані у справі докази, що не дозволило їм дійти правильного та законного висновку про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		 
		Скаржник вважає, що визначена позивачем сума індексу інфляції у розмірі                             5 077 207, 69 грн. не має жодного обґрунтування. А тому суди встановили обставини, що мають суттєве значення для справи №922/999/22, на підставі недопустимих доказів - невірного розрахунку.
		 
		Також скаржник стверджує, що виникнення форс-мажорних обставин у відповідача підтверджується сертифікатом Харківської Торгово-промислової палати за №114/63.01-6 від 30.09.2022 про підтвердження виникнення обставин непереборної сили у Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», а тому відповідач просив господарський суд та апеляційний господарський суд не застосовувати до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» компенсаційні (штрафні) санкції у вигляді стягнення 3 % річних, інфляційних витрат та пені або зменшити їх на 90 %, оскільки з боку відповідача повністю відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування.
		 
		Відповідач просить суд касаційної інстанції на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №913/785/17.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» вважає посилання відповідача на наявність підстав для звільнення від відповідальності у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат та/або для їх зменшення безпідставними та необґрунтованими, а також стверджує про відсутність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права викладених у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17. Позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції
		 
		За положеннями статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		 
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).
		 
		Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		 
		Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		 
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
		 
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач неналежним чином виконував обов`язки з оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у розмірі                                 32 771 569,81 грн. Вказані обставини не заперечуються відповідачем у касаційній скарзі.
		 
		Судові рішення у цій справі переглядаються Верховним Судом в межах доводів та вимог касаційної скарги в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.
		 
		Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		 
		За положеннями статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		 
		Згідно з частинами 1, 2 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		 
		Відповідно до пункту 6.2.1 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
		 
		Перевіривши правильність розрахунків позивача щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про їх обґрунтованість та арифметичну вірність.
		 
		Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає  пункт 2 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		 
		Скаржник посилається на необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 30.11.2021 у справі №913/785/17, в якому Суд зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
		 
		Скаржник обґрунтовує необхідність відступу від висновків Верховного Суду тим, що 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорними обставинами, та з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
		 
		Скаржник стверджує, що війна та оголошення воєнного стану в Україні є обставиною, яка додатково стала причиною для зменшення (звільнення) розміру штрафних санкцій та компенсаційних втрат.
		 
		Верховний Суд звертає увагу, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).
		 
		Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
		 
		Зважаючи на це, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.
		 
		Крім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
		 
		Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі посилався на наявність форс-мажорних обставин, а саме військову агресію російської федерації, та просив не застосовувати нарахування у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат з огляду на відсутність його вини у простроченні виконання зобов`язання. Також в апеляційній скарзі, посилаючись на наявність обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, просив суд звільнити його від стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
		 
		Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		 
		Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		 
		Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
		 
		Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу  України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
		 
		Апеляційний господарський суд, відмовляючи відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій, вказав, що останній не надав належних і допустимих доказів, які підтверджують обставини, що мають істотне значення для їх зменшення; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним зобов`язання, невідповідності розміру нарахованих пені, 3% річних наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов`язує право суду на зменшення штрафних санкцій.
		 
		Щодо форс-мажорних обставин, які на думку скаржника звільняють його від зобов`язання сплачувати пеню, інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, Верховний Суд зазначає наступне.
		 
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
		 
		Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. 
		 
		У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17, про відступ від якої заявляє скаржник, визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
		 
		Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
		 
		Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
		 
		Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
		 
		Разом з тим Суд наголошує, що наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. 
		 
		Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.
		 
		Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. 
		 
		До касаційної скарги скаржником додано Сертифікат №6300-22-1122 від 30.09.2022.
		 
		Проте Верховний Суд звертає увагу, що наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами та невиконанням/неналежним виконанням зобов`язань підлягала доведенню відповідачем у судах попередніх інстанцій на загальних підставах. У суді касаційної інстанції це доведення не є можливим з огляду на частину другу статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Проте в судах попередніх інстанцій відповідачем не було надано сертифікат Торгово-промислової палати України, який би підтвердив, що саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання були наявні обставини, які є форс-мажорними.
		 
		Таким чином, зазначені заявником в касаційній скарзі підстави щодо необхідності для відступу від правової позиції Верховного Суду є необґрунтованими, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
		 
		Щодо посилань скаржника на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України), а саме невірного розрахунку, Верховний Суд зазначає наступне.
		 
		Згідно з приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. 
		 
		Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		 
		Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
		 
		Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.
		 
		Водночас доводи касаційної скарги у зазначеній частині щодо встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи на підставі недопустимих доказів не містять аргументованих, обґрунтованих мотивувань та зводяться до заперечень встановлених судами обставин справи.
		 
		Як вбачається з судових рішень у даній справі, судами обох інстанцій перевірявся наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, і було встановлено, що розрахунок є арифметично вірним.
		 
		Крім того, недостатніми є доводи скаржника про не дослідження зібраних у справі доказів судами попередніх інстанцій (пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України) за умови непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		З огляду на викладене вище та встановлені судами обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача спірних грошових коштів.
		 
		Верховний Суд дійшов висновку, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Оскільки підстави касаційного оскарження судових рішень не підтвердились, у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, а оскаржувані рішення та постанову - залишити без змін.
		 
		Судові витрати
		 
		З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.  
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.          Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» залишити без задоволення.
		 
		2.          Рішення Господарського суду Харківської області від 20.10.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2023  у справі №922/999/22 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                О. Баранець
		 
		Судді                                                                                          О. Кібенко
		 
		                                                                                          В. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...