Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/18777/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2023.
Дата набрання законної сили: 29.06.2023
Номер судового провадження: 51-4802км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62020000000000267

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		іменем України 
		29 червня 2023 року
		м. Київ
		справа № 755/18777/20
		провадження № 51-4802 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючої                                                                         ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,  
		за участю:
		секретаря судового засідання                                       ОСОБА_4 ,
		прокурорів                                                                          ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		особи, стосовно якої 
		закрито кримінальне провадження                             ОСОБА_7 ,
		захисника                                                                           ОСОБА_8 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями прокурора ОСОБА_5 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року стосовно ОСОБА_7 .
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою Голосіївського районного суду від 04 червня 2021 року кримінальне провадження № 62020000000000267 від 11 березня 2020 року стосовно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із визнанням неконституційною та втратою чинності ст. 375 КК України відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-р/2020 від 11 червня 2020 року.
		Не погоджуючись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 оскаржили його в апеляційному порядку.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 задоволено. Ухвалу місцевого суду про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України змінено. Постановлено нову ухвалу, якою кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю події вказаного кримінального правопорушення. 
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі з доповненнями, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У своїй касаційній скарзі з доповненнями прокурор ОСОБА_5 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить рішення судів попередніх інстанцій стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		На обґрунтування своєї касаційної скарги прокурор вказує, що до Голосіївського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 376-1, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України, при цьому місцевий суд, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України № 7-р/2020 від 11 червня 2020 року про визнання неконституційною та втрату чинності ст. 375 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України закрив кримінальне провадження лише в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України, а в іншій частині продовжив судовий розгляд. Водночас положення статей 284, 392 КПК України не передбачають можливості, до закінчення судового розгляду всього кримінального провадження, окремого оскарження ухвали про закриття кримінального провадження лише в частині відповідного кримінального правопорушення. Крім того, прокурор також зауважує, що положеннями кримінального процесуального закону не передбачено можливості витребування матеріалів кримінального провадження з суду, який його розглядає, до закінчення судового розгляду, а тому апеляційний розгляд ухвали суду першої інстанції про закриття кримінального провадження в частині кримінального правопорушення, при одночасному судовому розгляді іншої частини цього ж провадження в суді першої інстанції, є неможливим. 
		За таких обставин прокурор ОСОБА_5 вважає, що суд апеляційної інстанції з огляду на вищевказані норми процесуального закону та правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 335/11210/15-к, керуючись положеннями ч. 4 ст. 399 КПК України, мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 . 
		Разом з тим у своїй касаційній скарзі прокурор зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України суперечить вимогам ч. 7 ст. 284 КПК України, якими передбачено, що у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
		Крім того, як убачається зі змісту касаційної скарги прокурора ОСОБА_5 , останній також не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині того, що положення п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, за якими місцевий суд закрив кримінальне провадження, відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 3-р(ІІ)/2022 від 08 червня 2022 року втратили чинність, обґрунтовуючи свою позицію тим, що вказане Рішення Конституційного Суду України фактично вступило в дію лише 08 вересня 2022 року, тобто на момент ухвалення судових рішень судів попередніх інстанцій вказана норма не була чинною.  
		Одночасно прокурор, посилаючись на положення глави 34 КПК України (Провадження за нововиявленими або виключними обставинами), стверджує, що процесуальним законом встановлено окрему процедуру перегляду судових рішень у разі, коли Конституційним Судом України встановлена неконституційність закону, застосованого судом при вирішенні справи, а тому суд апеляційної інстанції не вправі змінювати підставу закриття кримінального провадження, яка застосована судом першої інстанції та в подальшому була визнана неконституційною.
		З огляду на зазначене прокурор вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції була постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а тому вона підлягає скасуванню.
		Разом з тим у доповненнях до своєї касаційної скарги прокурор ОСОБА_5 зауважує, що 29 грудня 2022 року набув чинності Закон України № 2810-ІХ від 01 грудня 2022 року, яким доповнено ч. 1 ст. 284 КПК України пунктом 41, згідно з яким кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. При цьому вказаним законом КПК України доповнено главою 361, якою визначено особливості судового провадження у кримінальній справі щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, який втратив чинність. Одночасно прокурор, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 753/12578/19 (провадження № 51-206 кмо 22), стверджує, що положення Закону України № 2810-ІХ від 01 грудня 2022 року мають застосовуватися до тих правовідносин, які продовжують існувати або виникли після набрання ним чинності. За таких обставин прокурор вважає, що ухвала суду першої інстанції від 04 червня 2021 року підлягає скасуванню, оскільки в даному конкретному випадку суд першої інстанції має виконати вимоги глави 361 КПК України.
		На зазначену касаційну скаргу ОСОБА_7 подав заперечення та додаткові заперечення, в яких не погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо незаконності ухвали суду апеляційної інстанції, наводить власні доводи щодо необґрунтованості та незаконності ухвали суду першої інстанції та просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без зміни. 
		Зокрема, ОСОБА_7 вказує, що: 
		- суд апеляційної інстанції, змінюючи ухвалу місцевого суду, обґрунтовано закрив кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю події злочину, з огляду на рішення Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року № 7р/2020 та від 08 червня 2022 року № 3-р/2022;
		- посилання у касаційній скарзі прокурора на постанову Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 335/11310/15-к є необґрунтованим, оскільки воно стосується ухвали суду, яка була постановлена в порядку глави 28 КПК України, а в даному кримінальному провадженні ухвала місцевого суду була постановлена під час підготовчого судового засідання;
		- доводи прокурора про неможливість закриття кримінального провадження на стадії підготовчого судового засідання в частині та можливість лише закриття справи в цілому є неспроможними;
		- твердження у касаційній скарзі прокурора про те, що втрату чинності п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України було відтерміновано на шість місяців, є безпідставними, оскільки в даному випадку суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст. 417 КПК України, усунув порушення, допущене місцевим судом, який мав ухвалити виправдувальний вирок;
		- доводи касаційної скарги прокурора суперечать практиці ЄСПЛ, оскільки прокурор просить скасувати законне рішення суду апеляційної інстанції та по новому розглядати скаргу на незаконне рішення суду першої інстанції; 
		- суд першої інстанції допустив помилку, призначаючи до розгляду кримінальне провадження по неіснуючій статті КК України, з огляду на те, що на момент проведення підготовчого судового засідання ст. 375 КК України вже не існувала;
		- обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України є абсурдним, оскільки останній, будучи головою суду, не мав ніякого відношення до відправлення правосуддя іншими суддями;
		- посилання прокурора, зазначені у доповненнях до його касаційної скарги, на положення Закону України від 01 грудня 2022 року № 2810-ІХ, яким ч. 1 ст. 284 КПК України було доповнено п. 41, є неспроможними, оскільки вказаний закон було прийнято після постановлення ухвали суду апеляційної інстанції, а тому в силу ст. 58 Конституції України він не має зворотної дії у часі;
		- посилання у доповненнях до касаційної скарги прокурора на постанову об`єднаної палати Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 753/12578/19 є помилковими, оскільки глава 36-1 КПК України, на яку вказує сторона обвинувачення, не діяла на момент постановлення судового рішення суду апеляційної інстанції;
		- суд першої інстанції не виконав вимогу суду апеляційної інстанції про направлення всього кримінального провадження для розгляду по суті.
		Також, на підтвердження своєї позиції щодо законності ухвали суду апеляційної інстанції, ОСОБА_7 посилається на постанову Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 761/20985/18, яка, на його переконання, чітко орієнтує суди на найскоріше вирішення питання про закриття кримінального провадження в разі відсутності події злочину.
		Захисник ОСОБА_8 також подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких посилається на неправильність ухвали суду першої інстанції та законність ухвали суду апеляційної інстанції.
		Зокрема, захисник вказує, що суд першої інстанції, постановляючи рішення, мав звернути увагу на те, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 376-1, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України, був складений і затверджений 08 грудня 2020 року, тобто за три дні до офіційного вступу в законну силу Рішення Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року № 7-р/2020 про неконституційність ст. 375 КК України, при цьому суд апеляційної інстанції таку помилку усунув, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.
		За таких обставин захисник просить ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		У судовому засіданні прокурори ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали подану касаційну скаргу з доповненнями, просили її задовольнити та скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Особа, стосовно якої кримінальне провадження закрито - ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення касаційної скарги з доповненнями прокурора ОСОБА_5 та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - без зміни. При цьому ОСОБА_7 також заперечував щодо передачі даного кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Захисник ОСОБА_8 заперечував щодо задоволення касаційної скарги з доповненнями прокурора ОСОБА_5 , просив оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а подану касаційну скаргу з доповненнями - без задоволення.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, доводи учасників провадження, колегія суддів дійшла висновку, що провадження за касаційною скаргою з доповненнями прокурора ОСОБА_5  на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року про закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України стосовно ОСОБА_7 необхідно передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду на таких підставах.
		Положеннями ч. 2 ст. 434-1 КПК України регламентовано, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
		Як убачається з матеріалів провадження, до Голосіївського районного суду м. Києва з Київського апеляційного суду в порядку ст. 34 КПК України направлено для розгляду обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ст. 340, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 376-1 (в редакції Закону № 1475-VI від 05.06.2009), ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 375 КК України.
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року під час підготовчого судового засідання було закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за обвинуваченням по ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із визнанням неконституційною та втратою чинності ст. 375 КК України відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-р/2020 від 11 червня 2020 року. 
		В іншій частині пред`явленого обвинувачення відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року кримінальне провадження призначено до розгляду.
		Не погоджуючись з рішенням місцевого суду щодо підстав закриття кримінального провадження за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 375 КК України, ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 оскаржили його в апеляційному порядку.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 задоволено. Ухвалу місцевого суду про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України змінено. Постановлено нову ухвалу, якою кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю події вказаного кримінального правопорушення. 
		У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_5 , з-поміж іншого, вказує, що суд першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України закрив кримінальне провадження лише в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України, а в іншій частині продовжив судовий розгляд, при цьому положення статей 284, 392 КПК України не передбачають можливості, до закінчення судового розгляду всього кримінального провадження, окремого оскарження ухвали про закриття кримінального провадження лише в частині відповідного кримінального правопорушення, а тому суд апеляційної інстанції мав керуватися положеннями ч. 4 ст. 399 КПК України та відмовити у відкритті апеляційного провадження, а апеляційні скарги повернути апелянтам.
		Так, в практиці Верховного Суду існує правова позиція щодо застосування норм кримінального процесуального закону щодо можливості оскарження ухвал суду першої інстанції про закриття кримінального провадження в частині певного кримінального правопорушення.
		Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 335/11310/15-к (провадження № 51-5261км20), посилаючись на положення статей 284, 288 КПК України, зазначив, що в апеляційному порядку може бути оскаржено ухвалу суду про закриття всього кримінального провадження, а не лише його частини. При цьому суд касаційної інстанції зауважив, що ухвала суду першої інстанції про закриття кримінального провадження лише в частині кримінальних правопорушень відноситься до рішень, які прийняті під час судового провадження, та, з огляду на положення ч. 2 ст. 392 КПК України, окремому оскарженню не підлягає, а тому суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ч. 4 ст. 399 КПК України, мав відмовити у відкритті апеляційного провадження. 
		Водночас зі змісту постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 13 квітня 2023 року у справі № 157/1091/22 (провадження № 51-3787км22) вбачається, що, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (лише в частині пред`явленого обвинувачення) та ухвалу суду апеляційної інстанції, постановлену за наслідками апеляційного розгляду - суд касаційної інстанції розглянув касаційну скаргу по суті та будь-яких висновків про те, що ухвала суду першої інстанції не підлягала окремому оскарженню в апеляційному порядку, не висловлював. 
		З огляду на норми процесуального закону, якими керувалися суди перших інстанцій у кримінальних провадженнях № 335/11310/15-к та № 157/1091/22, колегія суддів зауважує наступне.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		Водночас порядок закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності визначений ст. 288 КПК України, згідно з якою суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 цієї статті).
		Отже ст. 284 КПК України в даному випадку виступає загальною нормою процесуального закону, а ст. 288 КПК України - спеціальною, оскільки вона врегульовує порядок, якого має дотримуватися суд під час закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, тобто положення ст. 288 КПК України є похідними від положень ст. 284 КПК України.
		Вирішення питання про закриття кримінального провадження на стадії підготовчого судового засідання передбачено положеннями п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, згідно х якими у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття кримінального провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини 1 або частиною 2 ст. 284 КПК України (редакція Закону України від 16 листопада 2017 року № 2213-VIII, що діяла на час постановлення ухвали суду першої інстанції від 04 червня 2021 року).
		Поряд з цим, під час розгляду кримінального провадження по суті питання про закриття кримінального провадження також можуть вирішуватись судом з урахуванням підстав, передбачених ст. 284 КПК України. 
		Водночас ч. 11 ст. 284 КПК України (в редакції Закону України від 18 вересня 2018 року № 2548-VIII - ч. 10 ст. 284 КПК України) та ч. 5 ст. 288 КПК України  встановлено, що ухвала суду про закриття кримінального провадження, зокрема і у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, може бути оскаржена в апеляційному порядку. При цьому законодавець у цих нормах не обмежує можливість реалізації такого оскарження в залежності від стадії судового провадження, як-то підготовче судове засідання (глава 27 КПК України), чи-то судовий розгляд (глава 28 КПК України).
		Як у справах № 335/11310/15-к та№ 157/1091/22, так і в цьому провадженні постановлено саме ухвали про закриття кримінального провадження, порядок оскарження яких відсилає до положень ст. 284 КПК України та ст. 288 КПК України (які є взаємопов`язані), у зв`язку з чим стадія, на якій було постановлено такі ухвали, та підстави, відповідно до яких суди дійшли висновку про необхідність закриття кримінального провадження, в цілому не спростовують наявності подібних правовідносин саме в частині можливості оскарження вказаних судових рішень, при тому, що у всіх зазначених випадках приймалось рішення щодо закриття кримінального провадження лише в певній частині пред`явленого обвинувачення та з підстав, які прямо передбачені положеннями ст. 284 КПК України.
		Разом з цим згідно з ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
		1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;
		2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
		3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Положеннями ч. 2 ст. 392 КПК України визначено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. 
		Таким чином системне тлумачення вказаних норм кримінального процесуального закону свідчить про те, що в апеляційному порядку можуть бути оскарженні ухвали суду першої інстанції, які постановлені до прийняття остаточного рішення по суті, якщо це прямо передбачено положеннями КПК України. 
		Водночас у ч. 11 ст. 284 КПК України та ч. 5 ст. 288 КПК України чітко зазначено, що на ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження, зокрема і у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, може бути подано апеляційну скаргу. 
		Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених ст. 284, (а також ст. 288 КПК України), яка постановлена лише щодо частини пред`явленого обвинувачення та перешкоджає подальшому кримінальному провадженню в цій частині, з огляду на положення, передбачені ч. 11 ст. 284 КПК України, (ч. 5 ст. 288 КПК України), п. 3 ч. 1 ст. 392 КПК України та ч. 2 ст. 392 КПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку. 
		За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 18 лютого 2021 року у справі № 335/11310/15-к (провадження № 51-5261км20), в якому суд касаційної інстанції дійшов принципово протилежного висновку.
		Таким чином, згідно з положеннями ч. 2 ст. 434-1КПК з метою забезпечення єдності судової практики провадження за касаційною скаргою з доповненнями прокурора ОСОБА_5 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року стосовно ОСОБА_7  підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Керуючись статтями 369, 434-1, 434-2, 441 КПК України, Верховний Суд
		постановив:
		Передати кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_5  на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року стосовно ОСОБА_7 на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                               ОСОБА_2                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...