Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13049/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2023.
Дата набрання законної сили: 04.07.2023
Номер судового провадження: 12-27гс23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		04 липня 2023 року
		м. Київ
		Справа № 910/13049/22
		Провадження № 12-27гс23
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Власова Ю. Л.,
		суддів Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Чумаченко Т. А.,
		перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15 лютого 2023 року (у складі колегії: головуючий суддя Шапран В. В., судді Буравльов С. І., Андрієнко В. В.)
		у справі № 910/13049/22 
		за позовом ОСОБА_1 
		до 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Галуа Інвест» 
		про стягнення збитків,
		ВСТАНОВИЛА:
		У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (громадянин Канади, далі - пан Гіббінс) звернувся з позовом до ОСОБА_2 (громадянка України), ОСОБА_3 (громадянин України) і Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Галуа Інвест» (далі - ТОВ «КУА «Галуа Інвест») про солідарне стягнення збитків у загальному розмірі 22 200 408,00 доларів США. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за пропозицією ОСОБА_2 здійснив інвестиції у проекти «Миколаїв» та «Керамоблоки» шляхом придбання інвестиційних сертифікатів. Однак, внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через підконтрольну їм компанію ТОВ «КУА «Галуа Інвест» об`єкт нерухомого майна у проекті «Миколаїв» та придбану частку у проекті «Керамоблоки» було відчужено, внаслідок чого позивачу завдано збитків у зазначеному розмірі. 
		Також, у 2015 році ОСОБА_2 усно домовилась з паном Гіббінсом про надання консультацій стосовно здійснення інвестицій в Україні. З жовтня 2016 року по 2019 рік ОСОБА_2 через підконтрольну їй та її чоловіку ОСОБА_3 . Компанію «АйВіЕн» надавала пану Гіббінсу консультаційні послуги стосовно інвестування в Україні. Проте, обсяг наданих позивачу консультаційних послуг не відповідав перерахованій ним сумі. 
		Стверджуючи, що між ним та ОСОБА_2 виникли договірні відносини за «змішаним договором», що мають елементи інвестиційних відносин (щодо залучення інвестицій пана Гіббінса в проекти «Миколаїв» та «Керамблоки») і відносин комісії (щодо доручення ОСОБА_2 та підконтрольній їй компанії ТОВ «КУА «Галуа Інвест» управління інвестиціями пана Гіббінса), позивач стверджує, що відповідачі отримали від нього кошти, зловживаючи його довірою і переконавши його в тому, що здійснюють для нього інвестиції в Україні.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі № 910/13049/22 позовну заяву повернуто заявникові на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, які не можуть розглядатися в межах одного судового провадження.
		Суд першої інстанції виходив з того, що:
		- позовні вимоги про стягнення збитків щодо 1) інвестицій у будівництво у м. Миколаєві, 2) інвестицій у будівництво у м. Києві та 3) оплати консультаційних послуг комісіонера не пов`язані між собою підставами виникнення, поданими доказами, оскільки стосуються правовідносин, які виникли у різні періоди часу, з різних правових підстав і підтверджуються різними доказами;
		- з матеріалів позову вбачається, що у кожному із вказаних випадків позивач здійснював інвестиції у різний спосіб через різні іноземні компанії;
		- зазначені вимоги про стягнення збитків не залежать від задоволення інших вимог позивача, тобто жодна із них не є похідною.
		Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що відповідачі 1 і 2 мають постійне місце проживання в США, отже, з огляду на порушення правил об`єднання позовних вимог, позовні вимоги до цих відповідачів не підлягають розгляду в судах України та повинні розглядатися компетентним судом США, тоді як відповідач 3 зареєстрований у м. Києві, а тому вимоги до ТОВ «КУА «Галуа Інвест» можуть розглядатися судами України.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 лютого 2023 року у справі № 910/13049/22 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2022 року скасовано. Справу № 910/13049/22 направлено для розгляду до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі. 
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у цій справі не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки у цьому випадку позивач - фізична особа, звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів 1, 2, як фізичних осіб. При цьому ні позивач, ні відповідачі 1, 2 не є підприємцями, зазначений спір не стосується корпоративних чи приватизаційних відносин, не ґрунтується на відносинах забезпечення виконання основного зобов`язання та не пов`язаний з банкрутством жодного з учасників. Отже поданий спір не відноситься до числа спорів відповідно до статті 20 ГПК України, в яких стороною може бути фізична особа. 
		Відповідно, у даному випадку спір має бути розглянутий в порядку Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом цивільної юрисдикції, оскільки позивач та відповідачі 1, 2 є фізичними особами, а спірні відносини не мають господарського (підприємницького) характеру. 
		Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд неправильно визначив судову юрисдикцію спору у справі № 910/13049/22 як господарського, допустивши порушення норм процесуального права, безпідставно повернув позовну заяву позивачеві замість відмови у відкритті провадження у справі за правилами господарського судочинства. 
		Крім того, апеляційний господарський суд вказав, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є громадянами України та мають зареєстровану у встановленому порядку адресу постійного місця проживання. Про наявність паспорту громадянина України у ОСОБА_2 зазначено також і в позовній заяві. Очевидним є також і те, що спірні правовідносини виникли на території України.
		Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що враховуючи суб`єктний склад та предмет спору даний спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства компетентним судом України.
		Не погодившись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 лютого 2023 року, пан Гіббінс звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову Північного апеляційного господарського суду та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі № 910/13049/22.
		Скаржник стверджує про неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Європейська конвенція), статті 55 Конституції України та статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки при прийнятті оскаржуваної постанови не врахований висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 щодо застосування норм при розмежуванні судової юрисдикції. 
		При визначенні характеру правовідносин між позивачем та відповідачами апеляційний господарський суд застосував виключно формальний критерій та зробив хибний висновок про виникнення між сторонами цивільних правовідносин, тоді як скаржник, посилаючись на пункт 5 частини першої статті 20 ГПК України, вказав, що: 
		- у спірних правовідносинах позивач діяв як суб`єкт господарювання, а саме як професійний інвестиційний банкір, що здійснює комерційну діяльність в різних країнах світу, а метою його діяльності в цих відносинах було отримання прибутку за рахунок реалізації майна - житлової нерухомості проекту «Миколаїв», куди інвестовано кошти позивача, та отримання у власність нежитлової нерухомості проекту «Керамблоки» з можливістю подальшої реалізації;
		- ОСОБА_2 діяла як суб`єкт господарювання, а саме як професійний учасник ринку інвестицій від імені та в інтересах ТОВ «КУА «Галуа Інвест», а саме: надавала комерційні пропозиції, розробляла схеми інвестування, супроводжувала інвестиційні проекти тощо, з метою отримання прибутку за рахунок супроводження розвитку та реалізації проектів «Миколаїв» та «Керамблоки»; 
		- ОСОБА_3 через підконтрольну йому компанію «АіВіЕн» також діяв як суб`єкт господарювання, який надавав консультаційні послуги позивачу щодо інвестиційних питань в Україні та отримував оплату за такі послуги. 
		Вказане, на думку скаржника, беззаперечно свідчить про господарський характер правовідносин між позивачем та відповідачами, метою яких було отримання прибутку за рахунок надання послуг з супроводження розвитку й реалізації інвестиційних проектів. 
		Також скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України, яка забороняє розглядати спір в порядку цивільного судочинства, якщо цей самий спір вже розглядається іншим судом, а висновок Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми в контексті розгляду аналогічної справи судом іноземної держави відсутній. 
		Скаржник зазначає, що після прийняття судом першої інстанції ухвали від 30 листопада 2022 року, під час її апеляційного перегляду, Окружний суд Феєрфаксу штату Вірджинія, США поновив провадження у справі № СБ 2020-0018486 за аналогічним позовом пана Гіббінса та підконтрольним йому компаніям, Ріордан Лімітед, Аутономі Глобал Опортьюнітіс Мастер Фанд ЛП, до відповідачів про стягнення збитків.
		Скаржник стверджує, що він проінформував про зазначені обставини апеляційний суд та надав відповідне підтвердження. Незважаючи на вказане, в оскаржуваній постанові колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що зазначений спір все одно підлягає розгляду судами України, однак в порядку цивільного судочинства.
		Ухвалою Касаційного господарського суду від 28 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		17 травня 2023 року Касаційний господарський суд ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України.
		Колегія суддів Касаційного господарського суду встановивши, що скаржник не погоджується з висновком Північного апеляційного господарського суду про те, що справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства, зазначила, що вирішуючи питання судової ефективності захисту іноземної інвестиції на території України та маючи у національному законодавстві у якості критерію розмежування цивільної та господарської юрисдикції суб`єктні та сутнісні критерії, слід вирішити питання про перевагу сутнісного критерію перед суб`єктним.
		З огляду на вказане, враховуючи відсутність висновку щодо визначення юрисдикції спору пов`язаного із захистом інвестицій за позовом фізичної особи (інвестора), колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність передачі справи № 910/13049/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
		З наведених норм права вбачається, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України лише за відсутності всіх трьох указаних у цій частині ознак. У випадку наявності хоча б однієї з перелічених ознак справа не підлягає передачі до Великої Палати Верховного Суду. Аналогічний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 27 жовтня 2021 року у справі № 910/6503/21, від 31 серпня 2021 року у справі № 761/3726/19, від 02 березня 2021 року у справі № 361/3865/19, від 15 грудня 2020 року у справі № 759/16206/14-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 910/4286/20, від 06 жовтня 2020 року у справі № 199/550/20, від 13 січня 2020 року у справі № Б?39/02-09.
		Посилаючись на оскарження позивачем судових рішень з підстав порушення правил юрисдикції, Касаційний господарський суд не звернув уваги на те, що скаржник не обґрунтовував порушення судами правил юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах, як це прямо передбачено пунктом 2 частини шостої статті 302 ГПК України. 
		Таким чином, у Касаційного господарського суду не було підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною шостою статті 302 ГПК України.
		Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про повернення справи № 910/13049/22 відповідній колегії Касаційного господарського суду для розгляду.
		Ураховуючи викладене та керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Справу № 910/13049/22 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя-доповідач   Ю. Л. Власов Судді: М. І. Гриців К. М. Пільков Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко Л. Й. Катеринчук О. М. Ситнік Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач С. І. Кравченко О. С. Ткачук Г. Р. Крет В. Ю. Уркевич Л. М. Лобойко Є. А. Усенко С. Ю. Мартєв Т. А. Чумаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...