Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/11259/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 05.07.2023. Зареєстровано: 06.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2023.
Дата набрання законної сили: 31.07.2023
Результат оскарження 31.07.2023 Закарпатський апеляційний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кс/308/2812/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023140160000269

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 308/11259/23
		1-кс/308/2812/23
		 
		У Х В А Л А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		03 липня 2023 року                             м. Ужгород 
		Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисників адвокатів  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_7 , погодженого процесуальним керівником - Прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 62023140160000269 від 23.06.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296 КК України, про застосування до підозрюваного 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Страбичове, Мукачівського району Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , співробітнику-військовослужбовцю, який перебуває на посаді старшого оперуповноваженого 4 відділу (з дислокацією у м. Мукачево) 6 управління (з дислокацією у м. Рівне) Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, у військовому званні «майор», 
		запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
		ВСТАНОВИВ:
		Слідчий Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні № 62023140160000269 від 23.06.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296 КК України, погоджене процесуальним керівником  прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Клопотання мотивовано наступним:
		Слідчими Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023140160000269 від 23.06.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296 КК України.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що майор ОСОБА_4 проходить військову службу у Службі безпеки України із 30.12.2021 року по даний час.
		З 19.05.2023 року майор ОСОБА_4 призначений на посаду старшого оперуповноваженого 4 відділу (з дислокацією у м. Мукачево) 6 управління (з дислокацією у м. Рівне) Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України.
		У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України» зазначено, що Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
		У ст. 5 Закону України «Про Службу безпеки України» зафіксовано, що діяльність Служби безпеки України здійснюється на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники Служби безпеки України повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. Неправомірне обмеження законних прав та свобод людини є неприпустимим і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
		У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про Службу безпеки України» систему Служби безпеки України складають, зокрема: Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування.
		Ст. 12 Закону України «Про Службу безпеки України» передбачено, що органи військової контррозвідки створюються для контррозвідувального забезпечення Збройних Сил України і Державної прикордонної служби України та інших військових формувань, дислокованих на території України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Службу безпеки України» кадри Служби безпеки України складають, зокрема: співробітники-військовослужбовці.
		Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Службу безпеки України» умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.
		В абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» зафіксовано, що правоохоронні органи  це, зокрема: органи служби безпеки.
		Стаття 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут). 
		Дія Статуту поширюється на військовослужбовців, зокрема: Служби безпеки України.
		ОСОБА_4 , будучи співробітником-військовослужбовцем Служби безпеки України, повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог: статей 11, 49 Статуту, згідно з якими військовослужбовці зобов`язані, зокрема: свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрими, ініціативними, дисциплінованими; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України; бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
		Поряд з цим, у відповідності до примітки 1 до ст. 127 КК України під представниками держави у цій статті і статті 146-1 цього Кодексу слід розуміти службових осіб, а також осіб, які виступають як офіційні, чи діють з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.
		Слідчий зазначає, що натомість, майор ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам нормативно-правових актів України, будучи співробітником-військовослужбовцем Служби безпеки України та працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання  майор, здійснюючи функції представника держави, у розумінні примітки 1 до ст. 127 КК України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти здоров`я особи, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, яке він вчинив за наступних обставин.
		Так, близько 16:10 год. 23.06.2023, перебуваючи на терасі готельно-ресторанного комплексу «Три Туза», який розташований за адресою: вул. Малодобронська, с. Велика Добронь Ужгородського району Закарпатської області, ОСОБА_9 підійшов до ресторанного столику, за яким знаходилися потерпілий  ОСОБА_10 , разом зі своїми знайомими, а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (громадянин Йорданії), ОСОБА_13 (громадянка Славаччини) та ОСОБА_14 (громадянин Словачинни), представившись співробітником Служби безпеки України та показавши службове посвідчення працівника Служби безпеки України, пред`явив вимогу до вказаних осіб надати йому документи для перевірки.
		Після цього, потерпілий ОСОБА_10 підійшов до іншого ресторанного столика, який знаходиться на терасі ресторанно-готельного комплексу «Три Туза», за яким раніше сидів ОСОБА_9 та за яким перебували ОСОБА_15 , ОСОБА_4 та інші наразі достовірно невстановлені органом досудового розслідування особи, і попросив їх забрати їхнього знайомого ( ОСОБА_9 ), так як останній, на думку потерпілого ОСОБА_10 , вчиняє відносно нього та його знайомих протиправні дії.
		Близько 16:23 год. 23.06.2023, потерпілий ОСОБА_10 вийшов на автопарковку готельно-ресторанного комплексу «Три тузи», яка розташована поруч із терасою, де до нього підійшов ОСОБА_9 та намагався схопити потерпілого ОСОБА_10 за руки, однак останній зумів вирватися та почав швидко бігти із території готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
		В той же час, побачивши, що потерпілий ОСОБА_10 покидає територію готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », його почали переслідувати ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_15 .
		Через деякий час ОСОБА_4 наздогнав потерпілого ОСОБА_10 та, діючи з прямим умислом, спрямованим на затримання останнього та нанесення йому тілесних ушкоджень, наніс останньому один удар рукою в спину, від чого потерпілий ОСОБА_10 втратив рівновагу та впав у кювет поряд із дорогою біля готельно-ресторанного комплексу «Три Туза», та в подальшому продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, почав наносити потерпілому ОСОБА_10 , який не чинив опір, численні удари руками та ногами в область голови, тулуба та кінцівок.
		Разом з цим, близько 16:25 год. 23.06.2023, до потерпілого ОСОБА_10 , який знаходився у кюветі поряд із дорогою біля готельно-ресторанного комплексу «Три Туза» (вул. Малодобронська, с. Велика Добронь Ужгородського району Закарпатської області) підійшов ОСОБА_15 та, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті примусити потерпілого ОСОБА_10 вчинити дії, що суперечили його волі, а саме: отримати зізнання, що останній є нібито угорським агентом та отримати інформацію про осіб, з якими нібито співпрацює потерпілий ОСОБА_10 та завдання, яке останній виконує на території України, присів потерпілому ОСОБА_10 на спину та розпочав нанесення потерпілому ОСОБА_10 , який не чинив опір, численні удари кулаками рук в область голови, тулуба та кінцівок останнього, яке безперервно тривало протягом декількох хвилин, заподіявши потерпілому ОСОБА_10 сильний фізичний біль і моральні страждання та в процесі нанесення тілесних ушкоджень забрав з кишені останнього належний йому мобільний телефон та документи.
		Потім, ОСОБА_4 , за допомогою мобільного зв`язку надав вказівку водію службового транспортного засобу Рено Дастер, білого кольору, н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_16 під`їхати до узбіччя дороги біля готельно-ресторанного комплексу «Три Туза», де перебував потерпілий ОСОБА_17 .
		У подальшому, близько 16:43 год. 23.06.2023, ОСОБА_4 , діючи групою осіб за попередньою змовою із ОСОБА_15 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного наміру, після прибуття вищевказаного автомобіля, здійснюючи фізичний тиск на потерпілого ОСОБА_10 та погрожуючи йому фізичною розправою, з метою придушення його волі до самооборони та залякування останнього, блокуючи останньому можливість чинити опір та застосовуючи фізичну силу, а саме: тримаючи потерпілого ОСОБА_10 за обидві руки, силоміць потягли ( ОСОБА_4 та ОСОБА_15 ) останнього до службового транспортного засобу Рено Дастер, білого кольору, н.з. НОМЕР_1 , та посадили на заднє сидіння справа зазначеного автомобіля.
		Після цього, до службового транспортного засобу Рено Дастер, білого кольору, н.з. НОМЕР_1 , в якому на задньому сидінні справа перебував потерпілий ОСОБА_10 , за кермом знаходився водій ОСОБА_18 , підсіли на переднє пасажирське сидіння ОСОБА_15 , на заднє ліве сидіння ОСОБА_4 , та вказаний автомобіль розпочав рух в бік міста Ужгород.
		Під час поїздки у службовому транспортному засобі Рено Дастер, білого кольору, н.з. НОМЕР_1 , у період часу приблизно з 16:44 по 17:14, ОСОБА_4 , діючи групою осіб за попередньою змовою із ОСОБА_15 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного наміру, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті примусити потерпілого ОСОБА_10 вчинити дії, що суперечили його волі, а саме: ОСОБА_15 вимагав надати інформацію щодо буцімто незаконної співпраці потерпілого ОСОБА_10 з угорцями, зокрема видати паролі, явочні квартири, а ОСОБА_4 при цьому з метою отримання цієї інформації, періодично наносив потерпілому ОСОБА_10 , який не чинив опір, численні удари кулаками рук в область голови та тулуба останнього, заподіюючи потерпілому ОСОБА_10 сильний фізичний біль та моральні страждання.
		Надалі, ОСОБА_15 , близько 17:00 год. 23.06.2023, перебуваючи у службовому транспортному засобі Рено Дастер, білого кольору, н.з. НОМЕР_1 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного наміру, діючи з прямим умислом, групою осіб за попередньою змовою із ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті примусити потерпілого ОСОБА_10 вчинити дії, що суперечили його волі, а саме: надати доступ до належного останньому мобільного телефону, та з цією метою наніс потерпілому ОСОБА_10 , який не чинив опір, три удари правою рукою по обличчю, заподіявши потерпілому ОСОБА_10 сильний фізичний біль та моральні страждання, й після цього потерпілий ОСОБА_10 , перебуваючи під фізичним примусом, надав доступ ОСОБА_15 до вказаного мобільного телефону шляхом введення цифрового коду на цьому телефоні.
		У подальшому, службовий транспортний засіб Рено Дастер, білого кольору, н.з. НОМЕР_1 , зупинився на узбіччі дороги біля села Холмок Ужгородського району Закарпатської області, де ОСОБА_15 та ОСОБА_4 вийшли із вказаного автомобіля.
		У цей же час, біля службового транспортного засобу Рено Дастер, білого кольору, н.з. НОМЕР_1 , зупинився інший транспортний засіб Шкода Октавія, темно-синього кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , з якого вийшла наразі достовірно невстановлена органом досудового розслідування особа та підійшла до задньої лівої дверки службового транспортного засобу Рено Дастер, білого кольору, н.з. НОМЕР_1 , та, побачивши потерпілого ОСОБА_10 , вказана особа повернулася до транспортного засобу Шкода Октавія, темно-синього кольору та через деякий час вказана особа принесла картонну коробку, яку одягнула на голову потерпілого ОСОБА_10 .
		Надалі, ОСОБА_15 та ОСОБА_4 повернулися до службового транспортного засобу Рено Дастер, білого кольору, н.з. НОМЕР_1 , після чого вказаний автомобіль продовжив рух у бік міста Ужгород. 
		Під час руху службового транспортного засобу Рено Дастер, білого кольору, н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , близько 17:24 год. 23.06.2023, діючи групою осіб за попередньою змовою із ОСОБА_15 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного наміру, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті залякування потерпілого ОСОБА_10 , та з цією метою наніс останньому декілька ударів кулаками рук через картонну коробку по голові, в область тулуба потерпілого ОСОБА_10 , який не чинив опір, супроводжуючи вказані дії погрозами фізичної розправи над останнім, заподіявши потерпілому ОСОБА_10 сильний фізичний біль та моральні страждання.
		Після цього, службовий транспортний засіб Рено Дастер, білого кольору, н.з. НОМЕР_1 , близько 17:31 год. 23.06.2023 прибув на подвір`я будинку, який розташований навпроти спорткомплексу «Зінадін», що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та із зазначеного автомобіля вийшли ОСОБА_15 та ОСОБА_4 .
		У той же час, приблизно о 17:32 год. 23.06.2023, перебуваючи на подвір`ї будинку, який розташований навпроти спорткомплексу «Зінадін», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , діючи групою осіб за попередньою змовою із ОСОБА_15 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного наміру, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті залякування потерпілого ОСОБА_10 , та з цією метою наніс останньому декілька ударів кулаками рук в область черевної порожнини потерпілого ОСОБА_10 , завдавши останньому сильний фізичний біль і моральні страждання, та надав вказівку потерпілому ОСОБА_10 не знімати з голови картонну коробку. 
		У подальшому, діючи за вказівками ОСОБА_4 та ОСОБА_15 , водій службового транспортного засобу Рено Дастер, білого кольору, н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_18 приблизно о 17:33 год. 23.06.2023 виїхав з подвір`ї будинку, який розташований навпроти спорткомплексу «Зінадін», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та відвіз потерпілого ОСОБА_10 до міста Чоп.
		Крім цього, близько 16:43 год. 23.06.2023, перебуваючи біля готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (вул. Малодобронська, с. Велика Добронь Ужгородського району Закарпатської області), ОСОБА_4 , діючи групою осіб за попередньою змовою із ОСОБА_15 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом спрямованим на викрадення людини проти її волі, що супроводжується заподіянням викраденій людині фізичних страждань, здійснюючи фізичний тиск на потерпілого ОСОБА_10 та погрожуючи йому фізичною розправою, з метою придушення його волі до самооборони та залякування останнього, блокуючи останньому можливість чинити опір та застосовуючи фізичну силу, а саме: тримаючи потерпілого ОСОБА_10 за обидві руки, силоміць потягли ( ОСОБА_4 та ОСОБА_15 ) останнього до службового транспортного засобу Рено Дастер, білого кольору, н.з. НОМЕР_1 , та посадили на заднє сидіння справа зазначеного автомобіля.
		У подальшому, у період часу близько з 16:43 год. по 18:00 год. 23.06.2023 ОСОБА_4 , діючи групою осіб за попередньою змовою спільно із ОСОБА_15 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного наміру спрямованого на викрадення людини, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно проти волі потерпілого ОСОБА_10 утримували останнього у службовому транспортному засобі Рено Дастер, білого кольору, н.з. НОМЕР_1 , та супроводжували зазначене утримання заподіянням потерпілому ОСОБА_10 фізичних страждань, а саме: наносили потерпілому ОСОБА_10 численні удари руками в область голови, тулуба останнього та погрожували йому фізичною розправою.
		В той же час, службовий транспортний засіб Рено Дастер, білого кольору, н.з. НОМЕР_1 , близько 17:31 год. 23.06.2023 прибув на подвір`я будинку, який розташований навпроти спорткомплексу «Зінадін», що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та із зазначеного автомобіля вийшли ОСОБА_15 та ОСОБА_4 .
		У подальшому, діючи за вказівками ОСОБА_4 та ОСОБА_15 , водій службового транспортного засобу Рено Дастер, білого кольору, н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_18 приблизно о 17:33 год. 23.06.2023 виїхав з подвір`я будинку, який розташований навпроти спорткомплексу «Зінадін», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та відвіз потерпілого ОСОБА_10 до міста Чоп, де приблизно о 18:00 год. 23.06.2023 останній вийшов із вказаного автомобіля та фактично був звільнений.
		У клопотанні вказано на те, що 30.06.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, а саме: катування, тобто будь-яке умисне діяння, спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчинене з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі, у тому числі отримати інформацію, зізнання, та з метою залякування її, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене представником влади, а також обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, а саме: викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням викраденій людині фізичних страждань.
		Слідчий зазначає, що обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами, а саме: допитом потерпілого ОСОБА_10 , протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, допитом свідка ОСОБА_19 та іншими матеріалами кримінального провадження.
		При цьому слідчий зазначає, що особа підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
		У клопотанні вказано на те, що водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 
		У клопотанні вказано на наявність ризиків того, що підозрюваний може: 
		переховуватися від органів досудового розслідування та суду у зв`язку із тяжкість покарання що загрожує ОСОБА_4 (позбавлення волі на строк до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади, займатися певною діяльністю на строк до трьох років), він має широке коло знайомих та обізнана із особливостями роботи правоохоронних органів, в тому числі органів Державної прикордонної служби України, факт того що Закарпатська область межує з Республікою Польщею, Угорщиною, Румунією, Словаччиною, дають підстави вважати, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальну можливість покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України, так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.
		незаконно впливати на учасників кримінального провадження: ОСОБА_4 , з урахуванням відомих обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у поза процесуальні відносини із учасниками кримінального провадження, в тому числі із службовими особами СБУ, інших осіб та схиляти їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від надання показів стороні обвинувачення.
		Аналогічним чином ОСОБА_4 зможе впливати на недопитаних по обставинах кримінального провадження свідків, а також на понятих, експертів та спеціалістів які були та будуть залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз.
		На переконання слідчого, це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких. 
		При цьому, з метою незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні та зміни ними показань, ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення проти їх життя та здоров`я, пов`язані із застосуванням чи погрозами застосування насильства, тілесних ушкоджень, або із погрозами знищення їхнього майна, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 129, 194, 195 КК України, тощо.
		перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином: знаходячись на волі, ОСОБА_4 може використати свої зв`язки для незаконного впливу на понятих, свідків, спеціалістів, які брали участь у першочергових слідчих діях, чи іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання. 
		У клопотанні вказано на те, що підставою застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		Слідчий зазначає,що вивченням особи підозрюваного, на даний час, встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваної вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
		Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 дані про особу, з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Окрім того, у клопотанні вказано на те, що злочин, який інкримінується ОСОБА_4 , а саме: ч. 3 ст. 127КК України, вчинений із застосуванням насильства.
		Приймаючи до уваги те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, керуючись вимогами ст. ст. 36, 40, 131, 132, 176  178, 182-184, 194, 199 КПК України, слідчий просить: застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Страбичове Мукачівського району Закарпатської області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , співробітнику-військовослужбовцю, який перебуває на посаді старшого оперуповноваженого 4 відділу (з дислокацією у м. Мукачево) 6 управління (з дислокацією у м. Рівне) Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, у військовому званні «майор», запобіжний захід  тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
		В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити, з підстав що у ньому викладені. Окрім того, просив слідчого суддю врахувати обставини вчинення кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_4 , а саме нанесення тілесних ушкоджень потерпілому. 
		Захисники підозрюваного у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання. Подали письмові заперечення, які просили врахувати при вирішенні питання про обрання ОСОБА_4 , запобіжного заходу.
		У письмовихзапереченнях вказанона те,що  клопотання прокурора не відповідає вимогам КПК України, а саме щодо: його змісту та оформлення, в клопотанні стороною обвинувачення не зазначені матеріали якими підтверджується наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, та на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, не вказано обставини, що заявлені раніше ризики не зменшились або з`явились нові ризики , а також не викладено обставини, які перешкоджали завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, фактично наявність ризиків зведена стороною обвинувачення до припущення якихось можливих дій підозрюваного, що прямо суперечить приписам ст. 62 Конституції України; не обґрунтовано неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; доводи сторони обвинувачення зведено до формальних припущень .
		На переконання сторони захисту: фактично стороною обвинувачення вказані вимоги процесуального законодавства зведено до формального перерахунку в клопотанні нормативно визначених ризиків без посилання на конкретні докази які їх підтверджують та з яких неможливо ствердити про те, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання підозрюваним ОСОБА_4 своїх процесуальних обов`язків.
		Адвокат зазначає, що п.2 ч. 3 ст. 184 КПК чітко передбачено що до клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий, прокурор надає перелік свідків показами яких він бажає обґрунтовувати подане клопотання. Тобто процесуальний закон зобов`язує сторону яка посилається на покази свідків у своїх доводах безпосередньо допитати їх в суді для можливості використання їх показів як підстави для прийняття того чи іншого рішення.
		Адвокат зазначає, що одночасно вивченням копій матеріалів які сторона обвинувачення долучила до клопотання про обрання запобіжного заходу є неналежно оформленими і не відповідають вимогам законодавства, яким встановлюється порядок засвідчення копій документів органами державної влади, місцевого самоврядування в тому числі правоохоронними органами.
		Адвокат вказує на те, що стороною обвинувачення загальнообов`язкових вимог до оформлення документів стороною обвинувачення не дотримано.
		При цьому у запереченнях вказано на безпідставне та не мотивоване ствердження в клопотанні про наявність ризиків передбачених п. 1, 3, 4 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які у описаному в клопотанні виді є не достатніми для застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою без обрання розміру застави. Зазначає, що небезпека переховування підозрюваного не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Сторона обвинувачення не посилається на матеріали, які б могли свідчити про наявність такого ризику. Зазначає, що підозрюваний має сталі соціальні зв`язки дружину і двох неповнолітніх дітей, батьків з третьою групою інвалідності , за якими потрібен догляд, постійне місце роботи та статус військовослужбовця.
		Адвокат вважає, що є безпідставним посилання сторони обвинувачення на ту обставину, що ОСОБА_4 проживає на незначній відстані від державного кордону України та це надає можливість йому безперешкодно та в короткий проміжок часу виїхати за межі України. Зазначає, при цьому що на даний час ОСОБА_4 позбавлений можливості виїздити за межі території України так як він є військовослужбовцем і через законодавчі обмеження виїзду за кордон , він на разі позбавлений такого права. При необхідності він готовий здати єдиний документ який надає таку можливість на відповідне зберігання державному органу , який відповідає за видачу вказаного паспорту.
		Щодо наявностіризику незаконновпливати насвідка  експертів у цьому ж кримінальному провадженні, адвокат вважає, що наявність такого ризику, є виключно припущенням та в свою чергу є грубим порушенням процесуального права, оскільки прокурором не вказано на якого саме свідка чи експерта може впливати мій підзахисний і мету такого впливу. Неможливо вплинути на невстановлену особу чи на невизначене коло осіб.
		Щодо наявності ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, за твердженням адвоката, прокурором не вказано жодних фактів підтверджених відповідними матеріалами доданими до клопотання які б дали змогу хоч якось підтвердити наявність вказаного та інших ризиків.
		На переконання адвоката, стороною обвинувачення не доведено існування будь-яких ризиків передбачених ст. 177 КПК України з посиланням на відповідні матеріали, та таке клопотання є необґрунтованим.
		Щодо не визначення розміру застави як альтернативи триманню під вартою, адвокат вказує на те, що стороною обвинувачення при посиланні на не можливість обрання застави не враховано, те що ОСОБА_4 має сталі соціальні зв`язки, зокрема на утриманні останнього перебуває дружина та 2-є не повнолітніх дітей, яких він забезпечує, двоє батьків інвалідів  які потребують відповідної допомоги та догляду, позитивно характеризується за місцем праці. Вказані обставини свідчать про те, що визначення підозрюваному ОСОБА_4 певного розміру застави буде достатнім для забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків.
		Як вказано у запереченнях, в даному конкретному випадку можливим є обрання щодо підзахисного розміру застави як альтернативи триманню під вартою або іншого більш м`якого запобіжного заходу зможе в повній мірі забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків.
		У запереченнях сторона захисту просить: відмовити в задоволенні клопотання слідчого погоджене з прокурором від 30.06.2023 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_4 . Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід не пов`язаний з триманням останнього під вартою або обрати альтернативу триманню під вартою у виді застави з покладенням обов`язків передбачених п.п 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
		Стороною захисту заявлено клопотання про допит свідка ОСОБА_18 , та забезпечена його явка у судове засідання.
		Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку своїх захисників, просив відмовити в задоволенні клопотання.
		Потерпілий ОСОБА_10 , та його представник ОСОБА_20 вказували про те, що підтримують позицію прокурора викладену в клопотанні. Додатково потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні наполягав на показах наданих під час досудового розслідування, підтримував їх повністю. Додатково вказуючи про те, що підозрювані у даному кримінальному провадженні приходили до нього в лікарню погрожувати, на що було викликано працівників поліції. 
		Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
		У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. 
		Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
		Відповідно до ч.1, п.4 ч.2ст.183Кримінальногопроцесуальногокодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
		Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що слідчими Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023140160000269 від 23.06.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296 КК України.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що майор ОСОБА_4 проходить військову службу у Службі безпеки України із 30.12.2021 року по даний час.
		З 19.05.2023 року майор ОСОБА_4 призначений на посаду старшого оперуповноваженого 4 відділу (з дислокацією у м. Мукачево) 6 управління (з дислокацією у м. Рівне) Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України.
		Згідно поданого клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що майор ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та вимогам нормативно-правових актів України, будучи співробітником-військовослужбовцем Служби безпеки України та працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання  майор, здійснюючи функції представника держави, у розумінні примітки 1 до ст. 127 КК України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти здоров`я особи, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.
		Згідно матеріалів клопотання 30.06.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, а саме: катування, тобто будь-яке умисне діяння, спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчинене з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі, у тому числі отримати інформацію, зізнання, та з метою залякування її, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене представником влади, а також обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, а саме: викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням викраденій людині фізичних страждань.
		Обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами, а саме: допитом потерпілого ОСОБА_10 , протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, допитом свідка ОСОБА_19 та іншими матеріалами кримінального провадження.
		Матеріали клопотання містять покази свідків ОСОБА_19 , який повідомив що разом із друзями: ОСОБА_21 ,. Алтавіл ОСОБА_22 (громадянин Йорданії), ОСОБА_13 (громадянка Словаччини) та ОСОБА_14 (громадянин Словачинни), перебували у ресторані на терасі петельно-ресторанного комплексу «Три тузи», за адресою Закарпатська область. Ужгородський р-н с. Велика Добронь, вул. Малодобронська, 3.
		Через 15-20 хвилин, після їх приходу у заклад, до їх столу, підійшов чоловік, що також із іншою компанією перебував у вказаному ресторані, який візуально мав ознаки стану алкогольного сп`яніння, одягнений у чорну футболку, темно-зелені тактичні штани та темно-зелені черевики, як пізніше стало відомо, цю особу звати ОСОБА_23 . Який вимагав від свідка показати документи, вимагав щоб усі лягли на підлогу лицем вниз.
		В подальшому, біля столу за яким сидів свідок із друзями, особа на ім`я ОСОБА_23 , без будь- яких пояснень наніс ОСОБА_10 декілька ударів руками, в область грудей та шиї, після чого останній втратив рівновагу та впав на лавку.
		Свідок вказує на те, що він намагався викликати поліцію, та що він та ОСОБА_17 тікали із закладу.
		При цьому зазначив що за ОСОБА_17 , біг чоловік, відомий свідку як ОСОБА_23 та інший чоловік, одягнений у штани темно-сірого кольору та футболку сірого кольору. Вказану особу він зможе спізнати.
		Згідно протоколу впізнання особи за фотознімками від 28.06.2023 свідок впізнав особу на фотознімку №3, яка 23.06.2023 була одягнена у штани темно-сірого кольору та футболку сірого кольору, та яка о 16 год. 00. перебуваючи у ресторані «Три тузи» за адресою с. Велика Добронь вул.. Малоужанська,3, Ужгородського району, та побіг за потерпілим ОСОБА_17 .
		Згідно довідки на фотознімку №3 зображений старший оперуповноважений ДВКР СБУ майор ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Згідно наявного у матеріалах справи протоколу допиту потерпілого ОСОБА_17 вбачається, що 23.06.2023 року, він перебував із своїми друзями у ресторані «Три тузи» за адресою с. Велика Добронь вул.. Малоужанська,3, Ужгородського району.
		До їх столику підійшов, чоловік, як стало відомо пізніше, ним виявився ОСОБА_9 , який висловив вимогу до ОСОБА_11 пред`явити документи, на що останній запитав хто він такий, чому він має надавати йому свої документи. Після цього ОСОБА_9 пред`явив службове посвідчення працівника Служби безпеки України, наголосив, що він з СБУ, висловила вимогу усім лягти на землю тому що в закладі працює СБУ та став вимагати документи.
		Спостерігаючи за тим, що відбувається, потерпілий звернувся до ОСОБА_24 та повідомив, що є генерал-майором Служби безпеки України у відставці та ексректором Національної академії Служби безпеки України, а така поведінка не притаманна, аморальна та заплямовує репутацію Служби, на що ОСОБА_9 відповів грубо з використанням ненормативної лексики.
		Після цього потерпілий підійшов до столу, за яким раніше сидів ОСОБА_9 , де сиділо декілька чоловік та повідомив, що є генерал-майором Служби безпеки України у відставці та попросив забрати їх товариша ОСОБА_24 , оскільки останній вимагає документи, лягати на землю і знаходиться в п`яному стані.
		Потерпілий вказує на те, що в подальшому, на терасі, під час спілкування ОСОБА_9 , без будь-яких підстав, наніс йому три удари рукою, один в область правої частини грудної клітки та два в область шиї, після чого я втратив рівновагу та впав на лавку, а в цей час моїх знайомих поклали на землю обличчям вниз.
		У зв`язку із чим потерпілий вирішив викликати поліцію. Вийшовши на автопарковку готельно-ресторанного комплексу «Три і узи», яка поряд із терасою, до потерпілого підійшов ОСОБА_9 та хотів нанести удар двома руками в груди, та потерпілий почав бігти із території готельно-ресторанного комплексу та за ним побігли два чоловіки, перший ОСОБА_9 , другий одягнений у штани темно-сірого кольору та футболку сірого кольору, як стало відомо пізніше потерпілому- ОСОБА_25 . 
		Свідок зазначає, що за ними біг його знайомий ОСОБА_11 , за яким біг чоловік. одягнений у темні штани, футболку голубого кольору з комірцем, як стало відомо пізніше - ОСОБА_15 .
		При цьому згідно пояснень потерпілого ОСОБА_26 наздогнав його та наносив йому численні удари по тулубу, голови та кінцівок. Окрім того, вказує на те, тілесні ушкодження йому наносив і ОСОБА_27 . При цьому вказані особи вимагали від нього зізнатися що він є угорським агентом.
		Пізніше, його силою потягли у автомобіль який під`їхав, а саме: Рено Дастер, білого кольору, н.з. НОМЕР_3 , за кермом якого, як стало відомо пізніше перебував солдат ОСОБА_18 під час поїздки ОСОБА_26 наносив потерпілому удари. 
		Потерпілий зазначає, що під час поїздки, імовірно при виїзді з с. Холмок, автомобіль зупинився на обочині. ОСОБА_28 та ОСОБА_26 вийшли з автомобіля. Ззаду зупинився автомобіль Шкода Октавія, темно-синього кольору, який він раніше бачив на парковці готельно-ресторанного комплексу «Три тузи». Із водійської сторони вийшов чоловік, лисий, одягнений у темні штани та світлу футболку з комірцем. Вказаний чоловік підійшов до задньої лівої дверки автомобіля Рено Дастер, водій опустив вікно, вказаний чоловік подивися на потерпілого, після чого пішов знову до своєї машини, звідки приніс картонну коробку, яку одягнув мені на голову. В подальшому ОСОБА_28 та ОСОБА_26 знову сіли в автомобіль, на свої попередні місця, після чого продовжився рух, ОСОБА_29 , продовжував наносити потерпілому удари.
		Потерпілий зазначає, що оскільки в картонні коробці, був невеликий отвір, він побачив, що його завезли на подвір`я будинку, який розташований напроти спорткомплексу «Зінадін», що у с. Баранинці Ужгородського р-ну. При виході з машини, ОСОБА_29 , наніс потерпілому декілька сильних ударів кулаками в область живота, наказав «не дьоргатись» та не знімати з голови картонну коробку. Після цього. ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , вийшли з автомобіля та покликали водія. Приблизно через 2 хвилини водій сів в машину, відвіз потерпілого до знаку м. Чоп, за кільцем, в сторону залізничного переїзду, приблизно 30-50 метрів, зупинив автомобіль та вийшов, після цього водій розблокував праву задню дверку, зняв з голови потерпілого картонну коробку, поклав її в багажник автомобіля, повернув потерпілому телефон та гаманець та сказав він вільний, після чого поїхав. Близько 18:00 год. потерпілий підійшов на найближчої заправки ОККО, де зателефонував в поліцію.
		Згідно протоколу впізнання особи за фотознімками від 28.06.2023, потерпілий ОСОБА_10 , впізнав особу №3 відому йому як ОСОБА_9 , який 23.06.2023 наносив йому тілесні ушкодження у ресторані «Три тузи» в с. В. Добронь, вул. Малоужанська, 3, Ужгородського району. Згідно наявної у матеріалах справи довідки, на фотознімку під №3 відображений о/у 4 відділу 6 управління ДВКР СБУ підполковник ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Згідно протоколу впізнання особи за фотознімками від 28.06.2023, потерпілий ОСОБА_10 , впізнав особу №4 відому йому як ОСОБА_25 , який 23.06.2023 наносив йому тілесні ушкодження у ресторані «Три тузи» в с. В. Добронь, вул. Малоужанська, 3, Ужгородського району на прилеглій території та у транспортному засобі Рено Дастер н.з. НОМЕР_1 . Згідно наявної у матеріалах справи довідки, на фотознімку під №4 відображений о/у 4 відділу 6 управління ДВКР СБУ майор ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Згідно протоколу впізнання особи за фотознімками від 28.06.2023, потерпілий ОСОБА_10 , впізнав особу №2 відому йому як ОСОБА_15 , який 23.06.2023 наносив йому тілесні ушкодження у ресторані «Три тузи» в с. В. Добронь, вул. Малоужанська, 3, Ужгородського району на прилеглій території та у транспортному засобі Рено Дастер н.з. НОМЕР_1 . Згідно наявної у матеріалах справи довідки, на фотознімку під №2 відображений о/у 4 відділу 6 управління ДВКР СБУ полковник ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Також, матеріали клопотання містять довідку КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Ужгородської МР травматологічний пункт, від 24.06.2023 року де зафіксовано час звернення особи потерпілого 24.06.2023 року о 01 год. 30 хв. у потерпілого ОСОБА_10 зафіксовані наявні тілесні ушкодження. Зокрема вказано про наявність ЗЧМТ, струс головного мозку, тупа травма живота та забій поперекової ділянки з обох сторін, забій лівої кисті, множинні підшкірні гематоми та забійна гематома поперекової ділянки. Проведено гіпсовий лангет, направлено до хірурга, та вказано про госпіталізацію потерпілого. Повідомлено в поліцію. Травма вказується як бійка, орієнтовний час 23.06.2023 о 16.40 год. 
		Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_30 від 24.06.2023 року вказаний свідок є підприємцем, 23.06.2023 року розпочав організацію роботи закладу «Три туза». Компанія з 6-8 чоловік замовила обід на терасі. Вказані особи споживали спиртні напої. Надає копію чеку замовлення вказаної компанії. Він працював на території закладу, близько 16.00 год до нього прийшов офіціант та повідомив що почався конфлікт між двома компаніями, які сиділи за біседками. Коли закінчився конфлікт, робота закладу фактично була зупинена. 
		Згідно доданих до матеріалів клопотання рапортів про отримання заяв та реєстрацію таких в ЄО було зафіксовано заяви за №3603 від 23.06.2023 о 16.25 год. як грабіж, за №3604 від 23.06.2023 о 18.01 год., як тілесні ушкодження, та за №3613 24.06.2023 о 02.10 год як тілесні ушкодження. Рапортом працівника поліції, інспектора СРПП ВПН Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_31 про результати виїзду на місце події після реєстрації заяви за №3603 від 23.06.2023 о 16.25 год. як грабіж. Згідно з яким на місці події ОСОБА_11 , який вказував що невідомі особи представились працівниками СБУ та відібрали мобільний телефон. Останній вказував на особу, який перебував в стані алкогольного сп`яніння, на зауваження не реагував, чинив активний опір, в подальшому був затриманий. Вказана особа є ОСОБА_9 ..
		У судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_32 , який повідомив, що: 23.06.2023 о 16 год. 00 хв., він перебував біля ресторан «Три тузи» в якості водія, сидів у машині, поїхали пообідати. 
		Йому подзвонили щоб він їхав. Він забрав ОСОБА_33 і чоловіка. ОСОБА_34 сидів на передньому пасажирському сидінні. Хтось казав щоб їхати в лікарню. Потім зупинилися біля ОСОБА_35 , потім ОСОБА_34 та ОСОБА_36 вийшли. Він із потерпілим поїхали, потерпілий попросив повернути його назад. Щось він задумався повернув не туди, зупинив біля ОСОБА_37 і висадив потерпілого. Зазначив, що у машині нікого не били, нормально виглядав потерпілий. Але зауважив що він дивився на дорогу. 
		Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про можливу причетність підозрюваного до вищевказаного кримінального правопорушення.
		При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
		Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
		Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості особи підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають. 
		Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
		Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
		Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у його вчиненні, оскільки, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 127 КК України, відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, яке згідно з санкцією вказаної статті карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
		При цьомузгідно  примітки 1 Під представниками держави у цій статті істатті 146-1цього Кодексу слід розуміти службових осіб, а також осіб, які виступають як офіційні, чи діють з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди .
		Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.
		Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
		Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений вст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
		Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
		В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
		Кримінальний процесуальний Кодекс Українивстановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).
		Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
		Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. 
		Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якогоє тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
		При цьому слідчий суддя вважає що слідчим у клопотанні, та прокурором у судовому засіданні, наведено достатньо доказів на існування вказаних в клопотанні ризиків. 
		Слідчий суддя враховує також, що ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 127 та ч.2 ст. 146 КК України тільки 30.06.2023 року. При цьому як вказано вище санкція статті ч.3 ст. 127 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
		Вказане дає підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, що унеможливить повноту, всебічність при розслідуванні даного кримінального провадження, що свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
		Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, може в подальшому перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином, та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності такої поведінки підозрюваного.
		Також слідчий суддя вважає доведеним існування ризику того, що підозрюваний може незаконно впливати на учасників кримінального провадження.
		ОСОБА_4 , з урахуванням відомих обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у поза процесуальні відносини із учасниками кримінального провадження, в тому числі із службовими особами СБУ, інших осіб та схиляти їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від надання показів стороні обвинувачення.
		Аналогічним чином ОСОБА_4 зможе впливати на недопитаних по обставинах кримінального провадження свідків, а також на понятих, експертів та спеціалістів які були та будуть залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз.
		Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких. 
		Слідчий суддя вважає, доведеним те, що існує реальна загроза того, що підозрюваний перебуваючи на волі може впливати на потерпілого та свідків, а тому існує ризик впливу на таких осіб з метою зміни їх показів на свою користь, з метою уникнення кримінальної відповідальності, самостійно або через знайомих, шляхом вмовляння, погроз або іншимспособом.
		Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується також тим, що у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з тримання під вартою неможливо буде запобігти контактам підозрюваного з іншим підозрюваним, свідками у данному кримінальному провадженні.
		При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПКУкраїни, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4ст. 95 КПКУкраїни). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
		Слідчий суддя враховує, що підозрюваний працює на посаді старшого оперуповноваженого 4 відділу (з дислокацією у м. Мукачево) 6 управління (з дислокацією у м. Рівне) Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, враховуючи тривалий час роботи в цій установі, ризик впливу на свідків обумовлюється також можливим авторитетом підозрюваного для інших осіб. Отримані під час спільної праці дружні, приятельські стосунки, або відносини, які випливають із почуття поваги та авторитету, мають зазвичай тривалий характер і формують сталі соціальні зв`язки.
		Слідчий суддя також вважа,є що має місце існування ризику того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема те, що знаходячись на волі, ОСОБА_4 може використати свої зв`язки для незаконного впливу на понятих, свідків, спеціалістів, які брали участь у першочергових слідчих діях, чи іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
		Щодо ризику того, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то слідчий суддя вважає, що існування такого ризику матеріалами клопотання підтверджується сукупністю доданих доказів до клопотання. Зокрема, слідчий суддя вважає вказати, на те що згідно протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 30 червня 2023 року, останній фактично показів не надав, посилаючись на стан здоров`я, підозру вважає безпідставною та надуманою. 
		При розгляді клопотання слідчим суддею враховано особу підозрюваного, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , співробітник-військовослужбовець, який перебуває на посаді старшого оперуповноваженого 4 відділу (з дислокацією у м. Мукачево) 6 управління (з дислокацією у м. Рівне) Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, у військовому званні «майор», одружений має двох неповнолітніх дітей, батьків із 3-ю групою інвалідності, має ряд нагород, позитивну характеристику за місцем роботи. 
		При цьому, щодо доводів сторони захисту про міцні соціальні зв`язки підозрюваного із родиною, та його позитивну характеристику, то вказані самі по собі ці факти не можуть свідчити про міцні соціальні зв`язки підозрюваного, оскількисоціальний зв`язок- соціальна дія, що виражає залежність і сумісність людей або груп. Це сукупність особливих залежностей одних соціальних суб`єктів від інших, їх взаємні відносини, які об`єднують людей у відповідні соціальні спільності і свідчать про їх колективне існування. Це поняття, що означає будь-які соціокультурні обов`язки індивідів або груп індивідів відносно один одного.
		Слідчий суддя вважає, наведені стороною захисту доводи не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні клопотання повністю чи частково.
		При цьому слідчий суддя враховує, що відомостей про неможливість перебування в умовах тримання під вартою ОСОБА_4 стороною захисту не надано.
		Разом з тим, вказані доводи сторони захисту про необхідність врахування характеризуючи даних особу, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного, оскільки дані обставини є такими, які не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
		Крім того, стосовно доводів захисника про необґрунтованість оголошеної ОСОБА_4 підозри,то слідчий суддя зауважує, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. У відповідності до змісту ст.368 КПК, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
		Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» дав визначення терміну «обґрунтована підозра», вказавши, що це означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		На переконання слідчого судді, зібрані органом досудового розслідування докази, на даному етапі досудового розслідування дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в інкримінованих йому злочинах.
		Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 127 КК України, а саме: катування, тобто будь-яке умисне діяння, спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчинене з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі, у тому числі отримати інформацію, зізнання, та з метою залякування її, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене представником влади, а також обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, а саме: викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням викраденій людині фізичних страждань, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 , у виді тримання під вартою.
		Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також вважає за необхідне зазначити наступне.
		Стаття 183 КПК Українивизначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятоюстатті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
		Слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_4 , який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для конкретних осіб, зокрема для потерпілого  у якого наявні численні тілесні ушкодження, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Крім цього, за допомогою застосування до підозрюваного, заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення в якому він підозрюється.
		Щодо тверджень сторонни захисту про те, що клопотання прокурора не відповідає вимогам КПК України, слід зазначити, що:
		Відповідно доч.ч.1,3ст.184ЦПК України,  клопотанняслідчого,прокурора прозастосування запобіжногозаходу подаєтьсядо місцевогозагального суду,в межахтериторіальної юрисдикціїякого знаходитьсяорган досудовогорозслідування,а вкримінальних провадженняхщодо кримінальнихправопорушень,віднесених допідсудності Вищогоантикорупційного суду,-до Вищогоантикорупційного суду,і повинномістити:  1)короткий викладфактичних обставинкримінального правопорушення,в якомупідозрюється абообвинувачується особа;  2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність ;3)виклад обставин,що даютьпідстави підозрювати,обвинувачувати особуу вчиненнікримінального правопорушення,і посиланняна матеріали,що підтверджуютьці обставини;  4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу;  5)виклад обставин,на підставіяких слідчий,прокурор дійшоввисновку пронаявність одногоабо кількохризиків,зазначених уйого клопотанні,і посиланняна матеріали,що підтверджуютьці обставини;  6)обґрунтування неможливостізапобігання ризикуабо ризикам,зазначеним уклопотанні,шляхом застосуваннябільш м`якихзапобіжних заходів;  7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбаченихчастиною п`ятою статті 194цього Кодексу.
		До клопотаннядодаються:  1)копії матеріалів,якими слідчий,прокурор обґрунтовуєдоводи клопотання;  2)перелік свідків,яких слідчий,прокурор вважаєза необхіднедопитати підчас судовогорозгляду щодозапобіжного заходу;  3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
		Слідчий суддя вважає, що вказаним вимогам клопотання повністю відповідає. 
		Щодо зауважень адвоката про те, що наявні в додатку до клопотання копії не завірені належним чином, та не відповідають Національним стандартам України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2020», слід зазначити, що сторонами не ставиться під сумнів власне існування оригіналів документів, копії яких містяться в матеріалах клопотання, та такі перебувають в матеріалах кримінального провадження, досудове розслідування якого наразі триває. 
		Щодо доводів сторони захисту про відсутність підстав для обрання саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя вважає такі не обґрунтованими. 
		Слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками для конкретних осіб, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Тому, враховуючи наведене і зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя, вважає обґрунтованим висновок про необхідність застосування до підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення вищевказаних ризиків. 
		При цьому, обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, оскільки дані обставини є такими, які характеризують підозрюваного, і не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
		Окрім того, при розгляді клопотання слідчим суддею враховано, те що ОСОБА_4 має сталі соціальні зв`язки, зокрема на утриманні останнього перебуває дружина та 2-є не повнолітніх дітей, яких він забезпечує, двоє батьків інвалідів  які потребують відповідної допомоги та догляду, позитивно характеризується за місцем праці, на що вказано у запереченнях. Однак зазначене не може бути єдиною підставою для відмови у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 
		На переконання сторони захисту саме вказані обставини свідчать про те, що визначення підозрюваному ОСОБА_4 певного розміру застави буде достатнім для забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків. Однак оцінивши в сукупності всі докази, зважаючи на обставини вчинення краніальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , зважаючи на обґрунтованість підозри та доведеність існування ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України,слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваного слід обрати запобіжний захід у вигяді тримання під вартою без визначення розміру застави.
		Частиною 3статті 183 КПК Українипередбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
		Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею. 
		Зазначена норма закону не містить прямої заборони визначити розмір застави у такому випадку, а лише надає суду таке право, при цьому слідчий суддя повинен вирішувати питання щодо наявності підстав для визначення розміру застави поряд із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кожному конкретному випадку окремо, виходячи з обставин справи і даних про особу підозрюваного.
		Разом з тим, слідчий суддя враховує ту обставину, що з матеріалів кримінального провадження та судового розгляду вбачається, що підозрюваному ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, а саме: катування, тобто будь-яке умисне діяння, спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчинене з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі, у тому числі отримати інформацію, зізнання, та з метою залякування її, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене представником влади, а також обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, а саме: викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням викраденій людині фізичних страждань. Крім того, згідно досліджених матеріалів доданих до клопотання вбачається застосування до потерпілого безпосередньо насильства, неодноразово, та яке було триваючим в часі, про що свідчать також покази потерпілого та покази свідків. 
		Вказана обставина враховується слідчим суддею при вирішенні питання щодо можливості не визначення застави як альтернативного запобіжного заходу.
		Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , було вчинено із застосуванням насильства відносно потерпілого, вважаю за можливе у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
		Керуючись ст.ст.177,178,183,186,193,196,197,309КПК України,слідчий суддя,- 
		ПОСТАНОВИВ: 
		Клопотання слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_7 , погодженого процесуальним керівником - Прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 62023140160000269 від 23.06.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296 КК України, про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
		Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Страбичове Мукачівського району Закарпатської області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , співробітнику-військовослужбовцю, який перебуває на посаді старшого оперуповноваженого 4 відділу (з дислокацією у м. Мукачево) 6 управління (з дислокацією у м. Рівне) Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, у військовому званні «майор», підозрюваного увчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст.127, ч.2 ст. 146 КК України, запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 15.08.2023 року включно, без можливості внесення застави.
		Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. 
		 
		Слідчий суддя Ужгородського
		міськрайонного суду                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...