Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/3772/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано судом: 05.07.2023. Зареєстровано: 06.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2023.
Дата набрання законної сили: 29.06.2023
Номер судового провадження: К/990/36169/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 червня 2023 року 
		м. Київ
		справа №320/3772/22
		адміністративне провадження № К/990/36169/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Дашутіна І.В.,  Ханової  Р.Ф., 
		за участю секретаря судового засідання - Томах О. О.,
		представників: позивача - Серта О. В. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду), відповідача - Малая В. С., Павловича Д. М.,
		розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``КИЇВРІАНТА`` до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2022 (суддя Головенко О. Д.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022 (головуючий суддя Лічевецький   І.   О., судді: Мельничук В. П., Оксененко О. М.),
		У С Т А Н О В И В:
		ТОВ``КИЇВРІАНТА`` звернулось до адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 04.11.2021 №0265600707 про застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8' 216' 222,66 грн.
		Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що відповідач протиправно застосував до нього штрафні санкції відповідно до статті 17 Закону України ``Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів`` від 19.12.2005 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) на підставі висновків акта фактичної перевірки від 24.09.2021 №161/12/10/36/07/00452417 про порушення ТОВ``КИЇВРІАНТА`` статті 15 Закону №481/95-ВР за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів на суму 8' 216' 222,66 грн в місцях, не внесених до Єдиного реєстру. Позивач доводив, що порушення, про які йдеться в акті перевірки, він не допустив, оскільки здійснює господарську діяльність у сфері безмитної торгівлі. Зокрема, товариство здійснює реалізацію товарів, у тому числі і підакцизних, які знаходяться в митному режимі безмитної торгівлі (магазин безмитної торгівлі) і перебувають під митним контролем. На думку позивача, на утримувачів магазинів безмитної торгівлі, контроль за провадженням яких здійснюється митними органами, не поширюються положення законодавства, що регламентують обов`язок суб`єктів господарювання зареєструвати місце зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в Єдиному державному реєстрі місць зберігання.
		Київський окружний адміністративний суд рішенням від 01.07.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022, адміністративний позов ТОВ``КИЇВРІАНТА`` задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове-повідомлення рішення ГУ ДПС від 04.11.2021 №0265600707.
		Застосувавши норми статей 140, 241, 404, 405, 420, 421 Митного кодексу (МК) України до встановлених у справі обставин про те, що зберігання товариством алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснювалося на складі, що перебував під митним контролем та використовувався позивачем як додаткове приміщення магазину безмитної торгівлі, суд першої інстанції зробив висновок, що позивач, як утримувач магазину безмитної торгівлі, звільнений від обов`язку вносити відомості про це приміщення до Єдиного державного реєстру місць зберігання, а тому підстави для застосування до товариства штрафних санкцій відповідно до статті 17 №481/95-ВР за порушення статті 15 цього Закону відсутні. 
		Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.
		ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
		Підставою касаційного оскарження відповідач зазначив пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328, пункт 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України.
		На обґрунтування зазначених підстав касаційного оскарження у касаційній скарзі ГУ ДПС вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми статті 15 Закону №481/95-ВР та статті 420 МК України щодо одночасного застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Відповідач зазначає, що норми МК України та інших актів митного законодавства, застосовані судами під час вирішення спору у цій справі, визначають порядок відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі в частині процедури, необхідної для дотримання режиму безмитної торгівлі, однак не змінюють загальних вимог Закону №481/95-BP, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі підакцизними товарами. Також відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тим обставинам, що позивач зберігав алкогольні напої та тютюнові вироби на складі за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Мартусівка, вулиця Мойсеєва, 72, тоді як магазин безмитної торгівлі, де товариство здійснює реалізацію товарів, розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль, 7, Аеропорт, термінал ``D``. Крім того, на підтвердження своїх доводів про те, що на товариство поширюються норми Закону №481/95-ВР, відповідач зазначив, що товариство отримало ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, порядок отримання якої регулюється Законом №481/95-ВР, дія якого на переконання позивача не розповсюджується на нього.
		Верховний Суд ухвалою від 29.12.2022 відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328, пункту 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України.
		ТОВ``КИЇВРІАНТА`` у відзиві на касаційну скаргу відповідача не погоджується з наведеними в ній доводами, стверджує про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну, а судові рішення - без змін.
		У судовому засіданні суду касаційної інстанції представники сторін надали пояснення щодо обставин у справі та підтримали свої вимоги щодо суті спору.
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов наступного висновку.
		Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, підставою для застосування до ТОВ``КИЇВРІАНТА`` штрафних санкцій згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок контролюючого органу в акті фактичної перевірки від 24.09.2021 №161/12/10/36/07/00452417 про порушення товариством норми статті 15 Закону №481/95-ВР за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів на суму 8' 216' 222,66 грн у складському приміщенні площею 616,95 кв. м по вулиці Мойсеєва, 72, село Мартусівка, Бориспільського району, Київської області, відомості про місцезнаходження якого не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання (т.І, а.с.10-13).
		Суди також встановили, що ТОВ``КИЇВРІАНТА``, як утримувач магазину безмитної торгівлі, експлуатує приміщення магазину безмитної торгівлі, а саме склад для товарів площею 616,95 кв. м, який розташований за адресою Київська область, Бориспільський район, село Мартусівка, вул. Мойсеева (Промислова), 72, та перебуває у користуванні товариства згідно з договором оренди від 01.06.2021 №010621 СКЛ (т.ІІ, а.с. 197-211). Склад магазину безмитної торгівлі ТОВ``КИЇВРІАНТА`` внесено до Реєстру підприємств, яким надано дозвіл на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі (Реєстраційний номер МБТ: №D/0065/03).
		Наказом Державної митної служби України ``Про введення в дію Положення про постійну зону митного контролю сектору митного оформлення N2 відділу митного оформлення N2 на території ТОВ``БФ Склад 2`` від 12.02.2010 №125 затверджено Положення про постійну зону митного контролю сектора митного оформлення N2 відділу митного оформлення N2 Київської регіональної митниці на території ТОВ``БФ Склад 2``, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Мартусівка, вулиця Мойсеєва, 72 (т.ІІ, а.с.18-22). 
		22.01.2020 в.о. начальника митного посту ``Аеропорт Бориспіль`` Київської митниці Держмитслужби прийняв Рішення про створення зони митного контролю №100290/UA100290/0282. За змістом цього Рішення (пункт 1) місце зони митного контролю: - міжнародний аеропорт ``Бориспіль``, Бориспіль-7, Бориспільський район, Київська область, 08307; - торговельні зали магазину безмитної торгівлі ТОВ``КИЇВРІАНТА``, розташовані на третьому поверсі пасажирського терміналу ``D`` міжнародного аеропорту ``Бориспіль``; - складське приміщення магазину безмитної торгівлі ТОВ``КИЇВРІАНТА``, розташоване за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Мартусівка, вулиця Мойсеєва, 72. Згідно з пунктом 2 рішення метою створення зони митного контролю є забезпечення здійснення митного контролю за товарами, що переміщуються через митний кордон України, розміщуються та перебувають у митному режимі безмитної торгівлі, проведення заходів, пов`язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди та порушень митних правил тощо (т.ІІ, а.с. 130-132). 
		Ці обставини сторони не заперечують.
		Суть спору у цій справі полягає у правомірності застосування до товариства, як утримувача магазину безмитної торгівлі, штрафних санкцій на підставі Закону №481/95-ВР за порушення вимог цього Закону, і чи підлягає місце зберігання товарів магазина безмитної торгівлі внесенню до Єдиного реєстру місць зберігання, як того вимагає вказаний Закон. Посилаючись на сутність господарської діяльності у сфері безмитної торгівлі, позивач доводить, що така діяльність має ознаки спеціального правового режиму, що регулюється актами митного законодавства і звільняє його від обов`язку внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
		Відповідно до абзацу першого преамбули Закону №481/95-ВР цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
		За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №481/95-ВР щодо термінів ''Єдиний реєстр'' та ''місце зберігання'', що вживаються у цьому Законі, Єдиний державний реєстр (Єдиний реєстр) - перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, який ведеться податковими органами і містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
		Уповноваженим органом щодо здійснення контролю за дотриманням норм цього Закону є органи ДПС {стаття 16 Закону №481/95-ВР}.
		Склад правопорушення, встановлений контролюючим органом під час перевірки, визначено приписами окремих частин статті 15 Закону №481/95-ВР, за змістом яких зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
		Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків..
		Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі. 
		Відповідальність за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру передбачена частиною другою статті 17 Закону №481/95-ВР у формі штрафу - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17' 000 гривень.
		Метою правового регулювання, встановленого цим Законом, є, зокрема забезпечення законного виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, що досягається через здійснення податковими органами контролю за дотриманням норм цього Закону, в тому числі ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання.
		Наведені норми не містять застереження, особливості, виключення тощо щодо їх застосування до певних категорій господарюючих суб`єктів, зокрема магазинів безмитної торгівлі, і не протирічать нормам митного законодавства, які регулюють, зокрема діяльність магазинів безмитної торгівлі, вимоги до їх облаштування та розташування, режим товарів, що в них реалізовуються.
		За визначенням, наведеним у статтях 1, 7 МК України, МК України визначає засади організації та забезпечує детальне правове регулювання суспільних відносин у сфері державної митної справи в Україні, яку становлять: порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики. 
		Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється відповідно до заявлених митних режимів. 
		Митний режим - комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення {пункт 25 частини першої статті 4 МК України}.
		Відповідно до редакції МК України на момент виникнення спірних правовідносин в Україні діяли 14 митних режимів, серед яких безмитна торгівля {частина перша статті 70 МК України}.
		Відповідно до статті 140 МК України безмитна торгівля - це митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних, водних або залізничних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також без проведення заходів офіційного контролю.
		У митний режим безмитної торгівлі поміщуються іноземні та українські товари, які ввозяться з-за меж митної території України або вивозяться з митної території України. Іноземні товари поміщуються у митний режим безмитної торгівлі з умовним звільненням від оподаткування митними платежами. Поміщення українських товарів у митний режим безмитної торгівлі для цілей оподаткування вважається експортом цих товарів { стаття 141 МК України}.
		Особливістю цього митного режиму є також те, що для поміщення товарів у митний режим безмитної торгівлі забезпечення виконання обов`язку із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу не вимагається. Забезпечення виконання обов`язку із сплати митних платежів застосовується лише при необхідності переміщення іноземних товарів між митними органами або між різними пунктами пропуску в межах зони діяльності одного митного органу у зв`язку з необхідністю їх ввезення у приміщення магазину безмитної торгівлі або випуску з такого приміщення {частина п`ята статті 141 МК України}.
		Товари можуть перебувати в митному режимі безмитної торгівлі протягом всього строку їх придатності для споживання та/або використання. Протягом всього строку перебування у цьому режимі знаходяться під митним контролем {стаття 142 МК України}.
		Відповідно до статті 420 МК України Магазин безмитної торгівлі - це спеціалізований торговельний заклад, розташований у пункті пропуску через державний кордон України, відкритому для міжнародного сполучення, а також на повітряному або водному транспортному засобі комерційного призначення, що виконує міжнародні рейси, та призначений для реалізації товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі.
		Магазини безмитної торгівлі здійснюють продаж товарів громадянам, які виїжджають за межі митної території України, а також пасажирам міжнародних рейсів, які виконуються повітряними та водними транспортними засобами комерційного призначення, що експлуатуються резидентами. Реалізація магазинами безмитної торгівлі товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, підприємствам забороняється.
		Магазини безмитної торгівлі в установленому порядку здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів, крім товарів, які відповідно до закону заборонені до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, та товарів за товарними позиціями 2701-2716 згідно з УКТ ЗЕД. Правила продажу товарів магазинами безмитної торгівлі громадянам затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Вимоги до облаштування та розташування магазину безмитної торгівлі передбачені статтею 421 МК України.
		Приміщення магазину безмитної торгівлі може включати в себе: 1) торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти громадського харчування; 2) допоміжні приміщення; 3) склади магазину, в тому числі склади для товарів, що реалізуються в торговельних залах, розташованих у різних пунктах пропуску, та переміщуються між ними виключно під митним контролем, та для майна, яке використовується у таких залах для реалізації зазначених товарів {частина перша цієї статті}.
		Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів повинні виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України {частина друга статті 421 МК України}.
		Основним нормативним актом, що регулює діяльність таких магазинів, є Правила продажу товарів магазинами безмитної торгівлі, які визначають порядок надходження, зберігання, підготовки до продажу і продажу товарів магазинами безмитної торгівлі, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 N 1089 відповідно до частини четвертої статті 420 МК України та підпункту 195.1.2 "ґ" статті 195 ПК України.
		Відповідно до пункт 2 Правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі робота магазину безмитної торгівлі організовується таким чином, щоб забезпечити надходження, зберігання та продаж товарів відповідно до вимог МК України, ПК України, інших нормативно-правових актів і цих Правил.
		Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів, крім товарів, визначених у частині другій статті 141 та частині четвертій статті 420 МК України {пункт 4 Правил}.
		Продаж товарів магазинами безмитної торгівлі здійснюється громадянам, які виїжджають за межі митної території України, а також пасажирам міжнародних рейсів, які виконуються повітряними та водними транспортними засобами комерційного призначення, що експлуатуються резидентами {пункт 3 Правил}.
		Відповідно до положень пунктів 5, 6 Правил обов`язковою умовою для продажу товарів фізичним особам, які від`їжджають за кордон, є пред`явлення ними документа, який посвідчує особу, з відміткою про проходження митного контролю або належного їм проїзного документа на транспортний засіб, який прямує за межі України. Свідченням продажу товару в магазині безмитної торгівлі є касовий або товарний чек, в якому зазначаються номер рейсу або реквізити документа, який посвідчує особу, з відміткою про проходження митного контролю, ідентифікаційний код товару і його вартість. Оригінал чека видається пасажирові, який придбав товар, а копія зберігається у магазині безмитної торгівлі протягом не менш як трьох років. 
		Узагальнення наведених нормативних визначень митного законодавства дозволяє виснувати, що специфіка безмитної торгівлі суттєво відрізняється від інших митних режимів, що застосовуються в Україні і встановлюються виключно МК України: імпорт (випуск для вільного обігу); 2) реімпорт; 3) експорт (остаточне вивезення); 4) реекспорт; 5) транзит; 6) тимчасове ввезення; 7) тимчасове вивезення; 8) митний склад; 9) вільна митна зона; 10) безмитна торгівля; 11) переробка на митній території; 12) переробка за межами митної території; 13) знищення або руйнування; 14) відмова на користь держави {частина перша статті 70 МК України}.
		Застосування режиму магазину безмитної торгівлі дає змогу продавати іноземний товар на митній території країни під митним контролем без стягнення мита й податків та без застосування методів нетарифного регулювання. 
		Об`єктом відповідного митного режиму можуть бути товари іноземного походження і вітчизняного виробництва, що призначаються для продажу особам, які прямують за межі митної території України або перебувають у транзитних залах міжнародних пунктів пропуску на державному кордоні. Таким чином, вивезення товарів, придбаних у магазинах безмитної торгівлі, за межі митної території України є невід`ємною умовою застосування цього режиму. Щодо режиму магазину безмитної торгівлі діяльність митних органів зводиться до контролю за: а) дотриманням митного законодавства в процесі торгівлі; б) фактичним вивезенням товарів за межі України, що підлягають реалізації через магазин безмитної торгівлі.
		Приміщення безмитного магазину є складовою зони митного контролю і становить невід`ємну частину митної території України, на якій діє законодавство України.
		Зона митного контролю - місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні формальності {пункт 14 частини першої статті 4 МК України}.
		Митні ж формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи {пункт 29 частини першої статті 4 МК України}.
		Виконання необхідних митних формальностей здійснюється у вигляді певної системи, під якою слід розуміти здійснення контролю за дотриманням порядку переміщення товарів, речей, майна та інших предметів, огляд предметів, оформлення митних документів, накладання митного забезпечення, перевірку правильності заповнення вантажної митної декларації, нарахування сум, що підлягають сплаті, забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів та інші дії, що здійснюються митними органами з метою виконання законодавства щодо митної справи.
		Враховуючи відмінність правового регулювання повноважень податкових та митних органів, що визначені Законом №481/95-ВР та МК України, сферу дії цих законодавчих актів та мету, суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин лише норми митного законодавства та з урахуванням встановлених у справі обставин дійшли помилкового висновку, що є підстави для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.
		Сторонами у справі не заперечується та матеріалами справи підтверджено зберігання позивачем алкогольних напоїв та тютюнових вироби на суму 8' 216' 222,66 грн у складському приміщенні площею 616,95 кв. м по вулиці Мойсеєва, 72, село Мартусівка, Бориспільського району, Київської області , відомості про місцезнаходження якого не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання, за що статтею 17 Закону №481/95-ВР передбачена відповідальність у формі штрафу.
		У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення {пункт 113.7 статті 113 ПК України}.
		Підсумовуючи наведене, ГУ ДПС діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом та правомірно застосувало до товариства штрафні санкції згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04.11.2021 №0265600707 за порушення норм статті 15 Закону №481/95-ВР за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів на суму 8' 216' 222,66 грн в місцях, не внесених до Єдиного реєстру.
		Судова колегія не приймає доводи позивача, що були викладені у наданих до суду додаткових письмових поясненнях, про те, що до спірних правовідносин переважно слід застосовувати положення статті 421 МК України, а не статті 15 Закону №481/95-ВР, оскільки конкуренція між вказаними нормами відсутня, з огляду на різне правове регулювання.
		Стаття 421 МК України передбачає вимоги до облаштування та розташування магазину безмитної торгівлі, а вимоги статті 15 Закону №481/95-ВР - обов`язок господарюючого суб`єкта зберігати алкогольні напої та тютюнові вироби в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання.
		Відповідно до частини першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Керуючись статтями 250, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Задовольнити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України.
		Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ``КИЇВРІАНТА``.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		І.А. Васильєва
		І.В. Дашутін 
		 Р.Ф. Ханова ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...