Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/1256/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 06.07.2023. Зареєстровано: 06.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2023.
Дата набрання законної сили: 01.11.2023
Результат оскарження 01.11.2023 Дніпровський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/212/903/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 212/1256/23 
		2/212/903/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		05 липня 2023 року м. Кривий Ріг 
		Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в складі: головуючого судді - Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Годунової В.Г., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , представника відповідача - Якушева С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, -
		 
		встановив:
		23 лютого 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів. 
		В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона була клієнтом АТ КБ «ПриватБанк». На підставі договору, який був укладений між нею та відповідачем, на її ім`я було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , за яким було закріплено карту № НОМЕР_2 . 03.07.2014 року вона перевела кошти в розмірі 191900,00 грн. з рахунку № НОМЕР_3 власного підприємства ТОВ «ДЕЛИВЕР ПЛЮС» на свою кредитну картку/рахунок № НОМЕР_2 , який було заблоковано відповідачем. Після звернення до відділення Банку позивачу було видано нові кредитні картки та проведено операцію по переведенню грошових коштів на рахунок кредитної картки, яка в подальшому була перевидана. Однак після цих операцій позивач не змогла зняти кошти, що знаходяться на даному картковому рахунку. Неодноразові звернення позивача Банком були проігноровані. Позивач звернулася до суду для захисту своїх прав. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.11.2019 року у справі № 212/7798/17 позивачу в задоволенні вимог про незаконні дії Банку щодо блокування та обмеження особистих грошових коштів на рахунку, відмову на видаткові операції з грошовими коштами, було відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.03.2020 року скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.11.2019 року та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог. Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» розблокувати та повністю зняти усі обмеження за карткою із сумою особистих коштів позивача. Для примусового виконання вказаної постанови 20.07.2022 року остання звернулась до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві. Лише після накладення штрафу на відповідача ним було виконано вищевказану постанову суду. 21.10.2022 року та 25.10.2022 року позивач змогла забрати кошти зі свого банківського рахунку. 
		На підставі викладеного, просила суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 657191,78 грн., а саме: 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України, які з 03.07.2014 року по 25.10.2022 року включно склали 47395,89 грн., інфляційні втрати, які за період з липня 2014 року по жовтень 2022 року склали 281200,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 328595,89 грн.
		Ухвалою суду від 24 лютого 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження.
		Не погоджуючись із позовними вимогами 16.03.2023 року представником відповідача - адвокатом Якушевим С.О. було надано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про непогодження Банком з позовними вимогами. До відповідача у цьому спорі неможливо застосувати положення ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 11.03.2020 року, оскільки Банк повинен був виконати вимогу немайнового характеру, а не грошове зобов`язання. Також, відповідач не може бути двічі притягнути до юридичної відповідальності, оскільки його вже було притягнуто до адміністративної відповідальності в рамках виконавчого провадження. Жодних доказів отримання моральної шкоди позивачкою не надано. Просив суд позовні вимоги залишити без задоволення. За наявності правових підстав для задоволення позову - застосувати позовну давність і на підставі цього відмовити у задоволенні позову. Також, у випадку відсутності представника відповідача розглянути справу без його участі.
		07.04.2023 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що обставини справи не підлягають доказуванню, оскільки встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.11.2019 року у справі № 212/7798/17 та постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.03.2020 року. Позовна давність, зазначена відповідачем, продовжується на період дії карантину. Позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі. 
		Ухвалою суду від 12 квітня 2023 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
		Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позові. 
		Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. 
		Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.
		Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року у справі № 212/7798/17 ОСОБА_1 було відмовлено в позові до ПАТ КБ «ПриватБанк» про незаконні та неправові дії ПАТ КБ «Приват Банк» щодо блокування та обмеження особистих грошових коштів на рахунку, відмову на видаткові операції з грошовими коштами. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2020 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог. Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» розблокувати та повністю зняти усі обмеження за карткою VISA GOLD № НОМЕР_4 за номером картки НОМЕР_5 , зі строком дії по 09/22. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Постанова набрала законної сили 11.03.2020 року. (а.с. 12-19, 20-29)
		20.12.2021 року позивач через свого представника - ОСОБА_2 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про виконання вищевказаної постанови Дніпровського апеляційного суду від 11.03.2020 року. (а.с. 33)
		Оскільки в добровільному порядку судове рішення відповідачем виконано не було, позивачем було подано заяву до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 11.03.2020 року. (а.с. 30)
		Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцькою А.С. від 21.07.2022 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_11 на підставі виконавчого листа, виданого 14.01.2022 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» розблокувати та повністю зняти усі обмеження за карткою VISA GOLD № НОМЕР_4 за номером картки НОМЕР_4 , зі строком дії по 09/22. Боржнику визначено строк для виконання рішення суду. (а.с. 31-32, 34-35)
		У зв`язку із невиконанням судового рішення 30.08.2022 року позивач звернулась до державного виконавця вищевказаного відділу ДВС щодо притягнення АТ КБ «ПриватБанк» до відповідальності, накладення штрафу та зобов`язання відповідача виконати судове рішення та постанову ДВС. (а.с. 36)
		31.08.2022 року постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцькою А.С. у вищезазначеному виконавчому провадженні НОМЕР_11 на боржника АТ КБ «ПриватБанк» за невиконання рішення суду було накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. (а.с. 37-38)
		Згідно копії заяви АТ КБ «ПриватБанк» про закінчення виконавчого провадження, 10.10.2022 року боржником було виконано вимоги виконавчого листа № 212/7798/17 в повному обсязі, а саме розблоковано та повністю знято усі обмеження за карткою VISA GOLD № НОМЕР_4 за номером картки НОМЕР_4 , зі строком дії по 09/22. (а.с. 39-40)
		Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцькою А.С. від 30.11.2022 року виконавче провадження НОМЕР_11 було закінчене у зв`язку із виконанням рішення суду у повному обсязі. (а.с. 41-42)
		Позивачем надано копії чеків на підтвердження здійснення платіжних операцій - видача готівки за платіжними картками ОСОБА_1 , датованих 21.10.2022 року на суму 100000,00 грн. та 25.10.2022 року на суму 88915,86 грн. (а.с. 43)
		До матеріалів справи також додано копію банківської виписки по картці/рахунку за період з 03.07.2014 по 27.10.2022 року (а.с. 67-74) та довідку, згідно якої картка Універсальна Голд № НОМЕР_6 , видана на ім`я позивачки, була закрита 27.10.2022 року. (а.с. 75)
		Так, згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, провадження № 61-11сво17).
		Так, в постанові Дніпровського апеляційного суду від 11.03.2020 року, на підставі якої скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.11.2019 року та ухвалено нове, встановлено, що на ім`я позивачки ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , за яким була закріплена карта № НОМЕР_7 .
		03.07.2014 року картковий рахунок позивачки № НОМЕР_7 , на який було перераховано кошти та на якому знаходилися грошові кошти у загальній сумі 190909,98 грн. було заблоковано відповідачем у зв`язку із тим, що службою безпеки ПАТ КБ «ПриватБанк» був проведений моніторинг операцій по карті № НОМЕР_8 , за результатами моніторингу повідомлено, що відповідно до п.п. 1.1.3.2.1. Умов і Правил надання банківських послуг, передбачено право Банку призупинити або зупинити права Клієнта використовувати платіжну картку в разі порушення клієнтом умов використання платіжної карти, а саме п.1.1.3.2.1.1. Банк має право призупинити дію Карт, стікеру PayPassа також відмовити у продовженні терміну дії карт, при здійсненні операцій, що суперечать інтересам Клієнта або Банку, з використанням Карт або нанесеної на них інформації та 1.1.3.2.13. Банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання банку для проведення незаконних операцій.
		Після звернення позивачки до відділення Банку, отримання та активації виданих їй карток, працівником даного відділення переведено кошти у розмірі 190 909,98 грн. з рахунку позивачки за карткою №  НОМЕР_7  на картку позивачки №  НОМЕР_9 , які зараховані на цю карту 09.07.2014 року. Однак, у проведенні операції щодо зняття готівки в банкоматі ПАТ КБ «ПриватБанк» їй було відмовлено, оскільки відповідачем було встановлено обмеження по картці без зазначення в чому саме полягають такі обмеження.
		Окільки термін користування картками закінчився, позивачці було видано картку VISA GOLD № НОМЕР_4 , зі строком дії по 09/22, з особистими коштами на картці в розмірі 190823,00 грн. Можливість володіти, користуватися та розпоряджатися власними коштами на картці у позивача була відсутня. (а.с. 20-29)
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.
		Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (ч. 1 ст. 1068 ЦК України).
		Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
		Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
		Згідно зі п. 14.13 ст. 14 Закону право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу. Призупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов`язань користувача й емітента, що виникли до часу призупинення або припинення зазначеного права.
		Відповідно до п. 12 Розділу VI Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками постанови Національного банку України від 05.11.2014 року № 705 емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов`язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.
		Емітент зобов`язаний інформувати користувача про зупинення права використовувати електронний платіжний засіб та причини такого зупинення в спосіб, установлений договором, у разі можливості перед тим, як право використовувати електронний платіжний засіб буде зупинено, і негайно після цього, якщо надання такої інформації не скомпрометує об`єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України.
		За змістом частин 1, 2, 6 статті 17 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов`язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) часників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).
		Так, постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.03.2020 року у справі № 212/7798/17 було встановлено відсутність доказів на підтвердження обставин законності дій Банку щодо блокування карткового рахунку позивачки та викладено висновок про протизаконність та протиправність всіх дій ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо відмови ОСОБА_1 проводити видаткові операції за рахунком, відкритими на її ім`я. Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» розблокувати та повністю зняти усі обмеження за карткою VISA GOLD № НОМЕР_4 за номером картки НОМЕР_5 , зі строком дії по 09/22. Постанова до суду касаційної інстанції станом на день розгляду справи оскаржена не була, набрала законної сили 11.03.2020 року. 
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
		Проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Вказана стаття поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми. Тому аргументи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення 3 % річних суд вважає необґрунтованими.
		Такого ж висновку про наявність підстав для стягнення виплат, передбачених ст. 625 ЦК України, у аналогічних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 463/4416/15 (провадження № 61-13469св18).
		Як було встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач протиправно позбавив позивача можливості безперешкодного розпорядження належними їй грошовими коштами, розміщеними на її картковому рахунку в ПАТ КБ «ПриватБанк». З метою розблокування карткових рахунків позивачка, починаючи з липня 2014 року неодноразово зверталася до Банку, проте її вимоги останнім виконано не було. 
		Таким чином, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних, приймаючи до уваги те, що факт безпідставного блокування відповідачем відповідного рахунку позивачки є встановленим, внаслідок чого остання була позбавлена можливості вільно розпоряджатись власними грошовими коштами, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог цій частині. 
		Як зазначалось вище, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). 
		Так, у позові зазначено період непроведення відповідачем видаткових операцій щодо повернення належних позивачу коштів: з 03.07.2014 року (дата блокування рахунку) по 25.10.2022 року (дата повернення коштів). Сума неповернутих вчасно коштів визначена у розмірі 191900,00 грн. Водночас, у заявлених позовних вимогах згідно ст. 625 ЦК України щодо 3 % річних та інфляційних втрат позивачем було заявлено та взято за основу розрахунків суму у розмірі 190000,00 грн. 
		Таким чином, суд погоджується з розрахунком 3 % річних, наданого позивачем, за період нарахування з 03.07.2014 року по 25.10.2022 року, за формулою С х 3% / 365 х Д (де С - загальна сума невиконаного зобов`язання, Д - кількість днів прострочення), зокрема, за період з 03.07.2014 року по 31.12.2014 року включно (182 дні) 3 % річних складають - 2842,19, за 2015 рік - 5700,00 грн., за 2016 рік - 5700,00 грн., за 2017 рік - 5700,00 грн., за 2018 рік - 5700,00 грн., за 2019 рік - 5700,00 грн., за 2020 рік - 5700,00 грн., за 2021 рік - 5700,00 грн., за період з 01.01.2022 по 25.10.2022 року включно (298 днів) - 4653,70 грн.
		Також інфляційні нарахування, виражені в національній валюті, полягають у відшкодуванні матеріальних витрат, які поніс позивач за невиконання або неналежне виконання відповідачем зобов`язання, що виразилось у несвоєчасному поверненні грошових коштів. Оскільки боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляції відповідно до індексу інфляції на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
		Так, суд приймає розрахунок інфляційних втрат, що міститься у позові, загальний розмір яких за період з липня 2014 року по жовтень 2022 року становить 281200,00 грн. 
		Власних розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат відповідачем надано не було, проведення судово-економічної експертизи не заявлено. 
		Разом з тим, представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності. Кінцева дата виконання зобов`язання - 25.10.2022 року сторонами не оспорюється. Так, позивачка звернулася до суду із вказаним позовом 23.02.2023 року, у своїх позовних вимогах зазначила період заборгованості з 03.07.2014 року по 25.10.2022 року. Суд приходить до висновку про необхідність застосування загальної позовної давності у 3 роки до вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, а саме: з 23.02.2020 року по 25.10.2022 року. За вказаний період неповернення коштів, що становить 976 днів (313 днів у 2020 році, 365 днів у 2021 році, 298 днів у 2022 році) заборгованість Банку перед позивачкою зі сплати 3 % річних склала 15241,65 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
		Також, загальний розмір заборгованості за інфляційними втратами за період з 23.02.2020 року по 25.10.2022 року становить 84275,75 грн. (з розрахунку С х І % / 100 % - С, де С - сума боргу, І - індекс інфляції), зокрема, за період з березня 2020 року по грудень 2020 року - 9686,31 грн., за 2021 рік - 19000,00 грн., за період з січня 2022 року по жовтень 2022 року - 47120,00 грн. 
		Доводи відповідача щодо подвійної юридичної відповідальності за одне й те ж саме порушення, зокрема, притягнення АТ КБ «ПриватБанк» до адміністративної відповідальності за невиконання рішення суду (постановою ВДВС від 31.08.2022 року про накладення штрафу) суд вважає необґрунтованими, оскільки наявні різні підстави та види юридичної відповідальності, що не може свідчити про непропорційність та надмірність обтяження однієї із сторін. 
		Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
		Статті 4 і 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Так, при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або ти чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 23 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору таке право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
		Відповідна правова позиція сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року, справа №216/3521/16-ц, в якій Велика Палата відступила від висновку про застосування статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів», викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №761/26293/16-ц в частині застосування норм права при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за порушення договору банківського вкладу.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілої - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Так, через неправомірні дії відповідача щодо блокування рахунку, внаслідок чого позивач тривалий час (з липня 2014 року по жовтень 2022 року) була позбавлена можливості володіти, користуватися та розпоряджатися належними їй коштами, окрім того, зняття відповідачем обмежень було здійснено лише у примусовому порядку, позивачці було завдано моральної шкоди через порушення її звичного життєвого укладу, перенесення душевних та моральних страждань, так як вона значною мірою втратила на певний період те, на що розраховувала при укладенні договору про надання банківських послуг та вимушена була витрачати свій час для захисту свого законного права. Однак, належних доказів та здійснених на підставі них обґрунтованих розрахунків, що підтверджували б факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру саме у розмірі заявлених позовних вимог позивачем до суду надано не було. 
		Виходячи із засад доведеності, виваженості, розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 5000,00 грн.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
		Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		Відповідно до ч.ч 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов  ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню. 
		Так, позивач звільнена від сплати судового збору. Отже, згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у пропорційному порядку до задоволених позовних вимог в розмірі 529,35 грн. 
		Керуючись ст.ст. 15, 16, 525, 526, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 1066, 1068, 1074 ЦК України, ст.ст. 12, 77-81, 128, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
		 
		ухвалив:
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів - задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 % річних у сумі 15241,65 грн. (п`ятнадцять тисяч двісті сорок одна гривня 65 копійок), інфляційні втрати у сумі 84275,75 грн. (вісімдесят чотири тисячі двісті сімдесят п`ять гривень 75 копійок) та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 529,35 грн.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.        
		Повний текст рішення суду складений та підписаний 06 липня 2023 року.
		 
		 
		 
		Суддя:                                    О.  Н.  Борис

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...