Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/1140/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2023.
Дата набрання законної сили: 21.06.2023
Номер судового провадження: 61-11772ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала 
		21 червня 2023 року
		м. Київ
		справа № 206/1140/22
		провадження № 61-11772св22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,  Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Самарський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (місто Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -  ОСОБА_3 ,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 15 липня 2022 року у складі судді Малихіної В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) (далі - Самарський ВДВС) про визнання незаконними постанов та актів про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
		Позовна заява мотивована тим, що у вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Бухта Ніжна» (далі - ТОВ «Бухта Ніжна») про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (справа № 201/10611/19). В межах цієї справи 18 вересня 2019 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська прийнято ухвалу про забезпечення позову, якою:
		- накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, площею 0,0599 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 607719012101, яке складається з житлового будинку «А-3», загальною площею 54 кв. м; теплиці «В», загальною площею 45 кв. м; альтанки «Г», загальною площею 30 кв. м; вольєрів «Д», «Е», загальною площею 27 кв. м; споруд 1-15, І;
		- заборонено державним реєстраторам та/або будь-яким іншим реєстраторам здійснювати будь-які дії по внесенню записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно здійснення державної реєстрації змін щодо відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, площею 0,0599 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 607719012101, яке складається з житлового будинку «А-3», загальною площею 54 кв. м; теплиці «В», загальною площею 45 кв. м; альтанки «Г», загальною площею 30 кв. м; вольєрів «Д», «Е», загальною площею 27 кв. м; споруд 1-15, І.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у справі № 201/10611/19 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 вересня 2019 року про забезпечення позову скасовано та постановлено нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «Бухта Ніжна» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволено частково. До набрання законної сили рішенням по цивільній справі № 201/10611/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «Бухта Ніжна» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину заборонено відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, площею 0,0599 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 607719012101, яке складається з житлового будинку «А-3», загальною площею 54 кв. м; теплиці «В», загальною площею 45 кв. м; альтанки «Г», загальною площею 30 кв. м; вольєрів «Д», «Е», загальною площею 27 кв. м; споруд 1-15, І.
		Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «Бухта Ніжна» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволено частково, застосовано наслідки недійсності правочину та стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти у розмірі 3 100 475 грн, стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 605 грн.
		12 березня 2020 року Самарським ВДВС відкрито виконавче провадження № 61520153 про примусове стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за виконавчим листом № 206/6319/19 від 18 лютого 2020 року, виданого на виконання рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 14 січня 2020 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики, яким стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 385 000 дол. США та судовий збір у розмірі 9 605 грн. 
		В межах цього виконавчого провадження домоволодіння, що знаходиться на АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, були передані для реалізації на електронні торги. 
		03 грудня 2020 року Самарським ВДВС винесено постанову та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу щодо передачі ОСОБА_2 житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 . 
		04 грудня 2020 року Самарським ВДВС винесено постанову та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу щодо передачі  ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 
		В подальшому, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 серпня 2021 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів у зв`язку з наявністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про обтяження вказаного нерухомого майна.
		ОСОБА_1 , посилаючись на те, що передача державним виконавцем майна, яке перебувало під забороною відчуження, відповідно до ухвали суду, є порушенням його права на отримання боргу за рахунок реалізації арештованого майна, просив суд:
		- визнати незаконними і скасувати постанову та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, прийняті 03 грудня 2020 року Самарським ВДВС у виконавчому провадженні № 61520153, щодо передачі ОСОБА_2 житлового будинку на АДРЕСА_1 ;
		- визнати незаконними і скасувати постанову та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, прийняті 04 грудня 2020 року Самарським ВДВС у виконавчому провадженні № 61520153, щодо передачі  ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		і мотиви їх ухвалення
		Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 15 липня 2022 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що станом на момент винесення оскаржуваних позивачем постанов та актів про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, а саме: 03 грудня 2020 року та 04 грудня 2020 року, справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «Бухта Ніжна» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, в рамках якого було заборонено відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки та домоволодіння, перебувала на розгляді у Жовтневому районному суді міста Дніпропетровська, рішення по цій справі прийнято не було. 
		Також місцевий суд зазначив, що в той же час, на виконанні у державного виконавця Самарського ВДВС Бутенка О. М. перебувало виконавче провадження № 61520152 з примусового виконання виконавчого листа № 206/6319/19, виданого 18 лютого 2020 року, про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми заборгованості в розмірі 385 000 дол. США, судового збору у розмірі 9 605 грн, а всього 9 755 302,50 грн. Спірне домоволодіння та земельна ділянка були передані стягувачу у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а приватний виконавець при виконанні судового рішення вжив всі заходи щодо його виконання та діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження».
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його до апеляційного суду.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 15 липня 2022 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що наявність заборони на відчуження майна боржника ОСОБА_3 на момент винесення оскаржуваних позивачем постанов та актів про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу не може слугувати підставою для задоволення позову у цій справі.
		Також в постанові зазначено, що позивач ОСОБА_1 , маючи рішення про стягнення зі ОСОБА_3 грошових коштів, яке набрало законної сили, повинен звернути його до виконання, оскільки відповідно до статті 18 ЦПК України при набранні рішенням законної сили воно є обов`язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як єдиний орган примусового виконання, зобов`язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від: 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18), 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), 12 червня 2019 року у справі № 752/1115/17 (провадження № 14-175цс19), постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 723/826/19 (провадження № 61-8810св20).
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної оцінки діям ОСОБА_2 , зокрема, що останній залишив за собою нереалізоване з прилюдних торгів майно боржника, а саме - житловий будинок та земельну ділянку, реєстраційний кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в той час, коли постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у справі № 201/10611/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «Бухта Ніжна» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину заборонено відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо відчуження зазначеного нерухомого майна до набрання законної сили рішенням по цій справі. 
		Таким чином, ОСОБА_2 міг знати про наявні обтяження на нерухоме майно, яке передане йому державним виконавцем згідно з актами та постановами про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 03 та 04 грудня 2020 року, що свідчить про недобросовісність дій ОСОБА_2 .
		Крім того, заявник вказує, що дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були спрямовані на уникнення звернення стягнення на майно ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості перед ОСОБА_1 , посилаючись на те, що будь-який правочин, вчинений щодо майна боржника у період настання у нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторності.
		У грудні 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
		Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Верховний Суд своєю ухвалою від 28 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи.
		У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Верховний Суд своєю ухвалою від 12 червня 2023 року справу призначив до розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 201/10611/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «Бухта Ніжна», про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволено. До набрання законної сили рішенням у цій справі: накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, площею 0,0599 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 607719012101, яке складається з житлового будинку, «А-3», загальною площею 54 кв. м; теплиці, «В», загальною площею 45 кв. м; альтанки, «Г», загальною площею 30 кв. м; вольєрів, «Д», «Е», загальною площею 27 кв. м; споруд, 1-15, І; заборонено державним реєстраторам та/або будь-яким іншим реєстраторам здійснювати будь-які дії по внесенню записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно здійснення державної реєстрації змін щодо відчуження зазначеного нерухомого майна.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 вересня 2019 року про забезпечення позову скасовано та постановлене нове судове рішення.
		Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. 
		До набрання законної сили рішенням по справі № 201/10611/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «Бухта Ніжна» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину заборонено відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, площею 0,0599 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 607719012101, яке складається з житлового будинку, «А-3», загальною площею 456,9 кв. м; житловою площею 172,3 кв. м; гаража, «Б», загальною площею 54 кв. м; теплиці, «В», загальною площею 45 кв. м; альтанки, «Г», загальною площею 30 кв. м; вольєрів, «Д», «Е», загальною площею 27 кв. м; споруд, 1-15, І (а. с. 17-19).
		Заочним  рішенням Жовтневого районного суду міста  Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «Бухта Ніжна» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволено частково. Застосовано наслідки недійсності правочину та стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 100 475 грн та судовий збір (а. с.13-16).
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року залишено без змін (а. с. 20-26).
		Відповідно до постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 03 грудня 2020 року та акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 03 грудня 2020 року в рамках виконавчого провадження № 61520153 державний виконавець Самарського ВДВС Бутенко О. М. передав стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 206/6319/19 від 18 лютого 2020 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 27-32).
		Відповідно до постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 04 грудня 2020 року та акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 04 грудня 2020 року в рамках виконавчого провадження № 61520153 державний виконавець Самарського ВДВС Бутенко О. М. передав стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 206/6319/19 від 18 лютого 2020 року земельну ділянку, реєстраційний кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 33-37).
		Постановою по відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 серпня 2021  року державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєва Н. С. відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), оскільки наявні заборони та арешти на спірне нерухоме майно (а. с. 38-41).
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		Відповідно до частини першої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з таких мотивів.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття виконавцем оскаржуваних рішень) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		За змістом статей 10, 48 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
		Відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 04 червня 2021 року прийняв постанову у справі № 500/322/20 за позовом ОСОБА_4 до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелих А. І., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_5 , про визнання протиправною та скасування постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
		В зазначеній справі позов обґрунтований тим, що передане стягувачу ОСОБА_6 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 607/1838/15-ц, виданого 11 грудня 2018 року Тернопільським міськрайонним судом, рухоме майно, що знаходяться за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, село Радичі, на загальну суму 248 055 грн, належить не лише боржнику ОСОБА_5 , а й позивачці ОСОБА_4 , оскільки вказане майно є спільною власністю подружжя. Вказував також, що жодних зобов`язань у виконавчому провадженні № 57933221 перед стягувачем вона не має. Однак, приватний виконавець Мелих А. І. при винесенні спірної постанови в повній мірі не з`ясував сімейного стану боржника ОСОБА_5 та не встановив чи придбане це майно під час шлюбу та чи мають інші особи речові права, у тому числі право власності, на таке майно згідно з чинним законодавством України. Таким чином, позивачка вважала, що належність їй із ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності каменеобробного обладнання, яке оскаржуваною постановою відчужено та передано у власність третій особі - стягувачу у виконавчому провадженні № 57933221, та її право, як співвласника даного каменеобробного обладнання, підлягає захисту шляхом визнання протиправною та скасування постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 21 жовтня 2019 року.
		Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А. І. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 21 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні № 57933221.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А. І. про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.
		За результатом розгляду касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
		Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року скасовано.
		Провадження у справі № 500/322/20 за позовом ОСОБА_4 до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А. І., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_5 , про визнання протиправною та скасування постанови закрито.
		Роз`яснено учасникам справи, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
		В своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду посилався на таке.
		До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Предметом перевірки у даній справі є правомірність передачі приватним виконавцем стягувачу у рахунок погашення боргу рухомого майна після його арешту та примусової реалізації, яке, на думку скаржника, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, без виділення частки.
		Відповідно до матеріалів справи, підставою для звернення до суду з цим позовом стало те, що при арешті та примусовій реалізації, а потім і передачі майна, належного боржникові, державний виконавець всупереч вимогам статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» не врахував, що таке майно є спільною сумісною власністю боржника та ОСОБА_4 , набутою у шлюбі, та не визначив частки позивачки та боржника у цьому майні.
		Таким чином, фактичною підставою для звернення з цим позовом стало порушення державним виконавцем речових прав позивачки на майно, яке, за її твердженням, є спільною сумісною власністю, оскільки було набуте боржником у шлюбі з нею.
		Оскарження рішення приватного виконавця, спрямованого на передачу спірного майна стягувачу у рахунок погашення боргу після його арешту та примусової реалізації, особою, яка не є ані стороною, ані учасником виконавчого провадження, однак має речове право на таке майно, не призведе до належного захисту її прав.
		З огляду на наведені норми та сукупність обставин у цій справі суд вважає, що позивачкою обрано неефективний спосіб захисту свого права, який до того ж, не розв`яже спір між нею та третьою особою щодо спірного рухомого майна.
		Спір у цій справі не має ознак публічно-правового, оскільки стосується порушеного майнового права позивачки, а також і майнових прав третіх осіб, і належним способом захисту такого права є звернення до суду з позовом про визнання права власності на спірне майно.
		Таким чином, оскаржуване рішення хоч і прийнято суб`єктом владних повноважень, спрямовано на реалізацію приписів цивільного законодавства та впливає насамперед на майнові права позивачки. У зв`язку з цим спірні правовідносини мають приватноправовий характер. З огляду на наведене, ураховуючи характер спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
		Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду із зазначеним висновком не погоджується та вважає, що особа, яка не є стороною виконавчого провадження не наділена процесуальним правом щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця органу державної виконавчої служби, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 25 серпня 2021 року прийняв постанову у справі № 760/16859/19 (провадження № 61-16413св20) за позовом ОСОБА_7 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна П. О., ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування постанови та акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
		Позовна заява ОСОБА_7 мотивована тим, що він, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_9 , придбав житловий будинок на АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу будинку від 10 січня 2008 року. Згодом ОСОБА_9 приватизувала земельну ділянку, на якій розташований цей будинок, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20 січня 2015 року.
		З метою виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва  від 20 вересня 2018 року у справі № 761/14240/15-ц про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 боргу у розмірі 624 627,25 грн, приватний виконавець Барладін П. О. здійснив виконавчі дії щодо опису та арешту житлового будинку на АДРЕСА_2 та земельної ділянки, на якій він розташований. Вказане нерухоме майно передано на реалізацію Київській філії Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам») шляхом проведення електронних торгів. Проте торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.
		Приватний виконавець Барладін П. О. запропонував ОСОБА_8 залишити за собою нереалізований будинок та земельну ділянку, на що остання погодилася, у зв`язку з чим приватний виконавець прийняв постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 13 травня 2019 року та склав акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 13 травня 2019 року, які є підставою для оформлення ОСОБА_8 права власності на вищевказане нерухоме майно.
		Позивач зазначав, що вищевказана постанова та акт порушують його право власності на це нерухоме майно, оскільки будинок та земельна ділянка є об`єктами права спільної сумісної власності, а звернення стягнення на майно учасника спільної власності може здійснюватися у разі виділу його частки в натурі. За відсутності рішення суду про визначення частки майна боржника у майні, постанова та акт, які складені приватним виконавцем 13 травня 2019 року, є незаконними.
		З урахуванням зазначеного, ОСОБА_7 просив визнати незаконними та скасувати постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 13 травня 2019 року та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 13 травня 2019 року, винесені приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Барладіним П. О.
		Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 01 липня 2020 року, залишеної без змін постановою Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна П. О., ОСОБА_8 про визнання незаконними та скасування постанови та акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
		Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, застосувавши висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 (провадження № 11-1470апп18), від 30 травня 2018 року у справі № 815/2255/16 (провадження № 11-177апп18), від 05 червня 2019 року у справі № 676/5081/16-ц (провадження № 14-547цс18), виходив із того, що ОСОБА_7 не є стороною виконавчого провадження № 57812756, а тому не наділений процесуальним правом оскарження акта та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу приватного виконавця Барладіна П. О. від 13 травня 2019 року у порядку статті 447 ЦПК України.
		Суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду установивши, що ОСОБА_7 не є стороною виконавчого провадження № 57812756 і не наділений процесуальним правом щодо оскарження акта та постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу приватного виконавця Барладіна П. О. від 13 травня 2019 року, погодилася з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 (провадження № 11-1470апп18) та від 05 червня 2019 року у справі № 676/5081/16-ц (провадження № 14-547цс18).
		У зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що особа, яка не є стороною виконавчого провадження не наділена процесуальним правом щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця органу державної виконавчої служби в порядку статті 447 ЦПК України, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС  України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
		Згідно з частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
		У справі, яка переглядається, позивач оскаржує дії державного виконавця, вчинені у межах виконавчого провадження, в якому він не є стороною, а саме просить визнати незаконними і скасувати постанови та акти державного виконавця про передачу нерухомого майна стягувачу у рахунок погашення боргу, посилаючись на те, що це нерухоме майно перебувало під забороною відчуження та вчинення реєстраційних дій, накладеної в якості забезпечення його позову про стягнення коштів до набрання рішенням законної сили.
		Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що спір у справі підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, у разі оскарження дій приватного, державного виконавця особою, яка не є стороною виконавчого провадження.
		У цій справі, як і у справі № 500/322/20, в якій Касаційним адміністративним судом прийнято постанову від 04 червня 2021 року, від висновку якої Третя судова палата Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити, позивачі не є ні сторонами виконавчого провадження, ні власниками майна (володільцями), але претендують на це майно кожен у свій спосіб.
		Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку про те, що оскарження рішення приватного виконавця, спрямованого на передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, після його арешту та примусової реалізації, особою, яка не є ні стороною, ні учасником виконавчого провадження не належить до юрисдикції адміністративних судів.
		Зазначене свідчить про застосування неоднакових підходів Верховного Суду до застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах (статті 447 ЦПК України та статті 287 КАС  України), що викликає потребу в усуненні виявлених розбіжностей у практиці вирішення Верховним Судом питання юрисдикційності справ щодо оскарження постанови та акта державного виконавця про передачу майна стягувачу, у разі якщо заявник не є стороною виконавчого провадження, в межах якого прийняті оскаржувані рішення державним чи приватним виконавцем.
		У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень вказано, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
		Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCUv. ROMANIA, № 28342/95, § 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENIGREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. ТНЕ UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року).
		Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні   неоднозначних   моментів  і  адаптації до обставин,  які   змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у раніше прийнятій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2021 року у справі № 500/322/20, про те, що спір щодо оскарження постанови та акта державного виконавця про передачу майна стягувачу, у разі якщо заявник не є стороною виконавчого провадження, в межах якого прийняті оскаржувані рішення державним чи приватним виконавцем, не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
		Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		За таких обставин, відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Керуючись частиною четвертою статті 403 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (місто Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про визнання недійсними постанови та акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           І. М. Фаловська
		Судді                                                                                                 В. М. Ігнатенко
		                                                                                                           С. О. Карпенко
		                                                                                                       В. В. Сердюк
		                                                                                                  В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...