Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/20281/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2023.
Дата набрання законної сили: 04.07.2023
Номер судового провадження: 61-9642ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		04 липня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 686/20281/21
		провадження № 61-9642 св 22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,                             Шиповича В. В.,  
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ; 
		відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 вересня 2022 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи.
		 
		Позовна заява обґрунтована тим, що 24 листопада 2020 року поблизу                            с. Мацьківці на 252 км автомобільної дороги М-12 сполученням Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), під час якої автомобіль MAN TGA 26.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 , її сина. Потерпілий ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень помер у лікарні.
		25 листопада 2020 року за фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202024025000500.
		Постановою старшого слідчого ВРЗСТ СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області від 20 квітня 2021 року закрито кримінальне провадження № 1202024025000500 за відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
		Зазначала, що унаслідок смерті сина вона зазнала моральної шкоди через втрату близької людини, змушена докладати додаткових зусиль для подальшої організації свого життя.
		Вказувала, що на час ДТП водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах                        з ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується договором від 22 листопада 2020 року, а тому відповідальність за шкоду, завдану працівником, має нести роботодавець - ФОП ОСОБА_2 .
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на свою користь 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2021 року у складі судді Салоїд Н. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відносини, які виникли між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4  за договором від 22 листопада 2020 року, є виключно трудовими, а тому ФОП ОСОБА_2 має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від вини водія ОСОБА_4 . 
		Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд урахував характер, глибину, тривалість душевних страждань позивача та виходив із засад розумності, виваженості і справедливості.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 вересня 2022 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 , яка подана його представником ОСОБА_6 , задоволено. 
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області                             від 06 грудня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів того, що ОСОБА_4 на час скоєння ДТП керував транспортним засобом MAN TGA 26.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з виконанням ним трудових обов`язків на підставі трудового договору з ФОП ОСОБА_2 .
		Наданий суду договір послуг від 22 листопада 2020 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 (замовником) та ОСОБА_4 (виконавцем), не містить основних ознак трудового договору, такий договір є цивільно-правовим, метою якого є отримання певного результату за наслідками наданих послуг по перевезенню вантажу. За відсутності доказів про наявність трудових відносин між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 на останнього не може бути покладено відповідальність з відшкодування моральної шкоди на користь позивача. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 вересня 2022 року й залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2021 року.
		 
		Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на не дослідження належним чином зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 686/20281/21 із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. 
		 
		У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що незалежно від того, чи є правовідносини між                               ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 трудовими, чи цивільно-правовими, ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої ДТП, на підставі частини першої або другої статті 1172 ЦК України відповідно, і таку шкоду має відшкодовувати саме ФОП ОСОБА_2 .
		Судом першої інстанції надана належна правова оцінка доказам і обставинам справи, на підставі яких встановлено, що відносини, які виникли між сторонами за договором послуг від 22 листопада 2020 року, є виключно трудовими, та ухвалено законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		24 листопада 2020 року близько 22 год. 15 хв. на 252 км автомобільної дороги М-12 сполученням Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка відбулось зіткнення транспортних засобів спеціалізованого вантажного контейнеровоза MAN TGA 26.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із загальним бортовим причепом KRONE ADR 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався по автодорозі зі сторони м. Хмельницького в напрямку м. Тернопіль, та велосипедом Ардіс під керуванням ОСОБА_5 , який рухався по автодорозі у попутному для спеціалізованого контейнеровоза із загальним причепом бортовим напрямку. 
		 
		Велосипедист ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження та внаслідок отриманих травм помер.
		Позивачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 .
		 
		Власником транспортного засобу спеціалізованого вантажного контейнеровоза MAN TGA 26.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є  ОСОБА_2 (а. с. 22).
		 
		25 листопада 2020 року за фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1202024025000500.
		 
		Постановою старшого слідчого ВРЗСТ СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області від 20 квітня 2021 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202024025000500, було закрито за відсутності в діях водія автомобіля MAN TGA 26.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із загальним бортовим причепом KRONE ADR 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України (а. с. 11-13).
		 
		Досудовим розслідуванням встановлено, що смерть велосипедиста             ОСОБА_5 настала внаслідок зіткнення з транспортним засобом MAN TGA 26.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , при цьому останній при заданій швидкості руху в умовах заданої видимості був позбавлений технічної можливості уникнення зіткнення.
		 
		22 листопада 2020 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір послуг на здійснення перевезення вантажів, за яким обсяг перевезення визначається вантажними документами (товарно-транспортними накладними, подорожніми листами), а замовник зобов`язується оплачувати виконану роботу виконавцем за домовленістю сторін.
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає. 
		 
		Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		 
		Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.
		 
		За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		 
		Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		 
		При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом,                         не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
		 
		Шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки,                    а не безпосередньо винним водієм.
		 
		Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
		 
		Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		 
		Отже, виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
		 
		Таким чином, встановленню у цій справі підлягають обставини наявності між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 трудових відносин. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що договір послуг від 22 листопада 2020 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , не містить основних ознак трудового договору, є цивільно-правовим, метою якого є отримання певного результату за наслідками наданих послуг по перевезенню вантажу, а тому за відсутності доказів про наявність трудових відносин між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 на останнього не може бути покладено відповідальність з відшкодування моральної шкоди на користь позивача. 
		 
		З такими висновками колегія суддів не погоджується.
		 
		Частинами першою та третьою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		 
		Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		 
		Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
		 
		Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).
		 
		Визначення цивільно-правового договору передбачено статтею 626 ЦК України, відповідно до якої - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		 
		За цивільно-правовим договором відносини регламентуються не трудовим законодавством, а виключно цивільним.
		 
		Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		 
		Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що головна відмінність цих договорів полягає у предметі. У цивільно-правовому договорі замовника цікавить певний результат, отриманий внаслідок надання послуг. Предметом трудових договорів є сам процес організації трудової діяльності працівника (посадові обов`язки, початок та закінчення робочого дня, тривалість перерви, надання щорічної відпустки, тощо).
		 
		Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийняття його на роботу на певну посаду. Також виконавець за цивільним договором, за загальним правилом, не забезпечується робочим місцем, не виконує розпорядження посадових осіб замовника щодо порядку та способу виконання укладеного договору. Виконавець виконує укладений договір на власний ризик та власний розсуд; замовник, зазвичай, не вправі втручатися у діяльність виконавця з приводу організації ним виконання укладеного договору. 
		 
		Наведені ознаки не є притаманними відносинам, що існували між ФОП  ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
		 
		Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.
		 
		Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17 (провадження № 14-370цс18).
		 
		Відповідно до умов договору послуг від 22 листопада 2020 року, укладеного  між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та ОСОБА_4 (виконавець), ФОП  ОСОБА_2 доручає ОСОБА_4 здійснити перевезення вантажів автомобільним транспортом замовника. Строк та обсяг виконання вказаних робіт визначається вантажними документами замовника (товарно-транспортними накладними, подорожніми листами тощо). 
		Предметом укладеного договору між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є виконання роботи (надання послуг з перевезення вантажів), тобто процес праці, а не її кінцевий результат. Згідно з умовами вказаного договору                        ОСОБА_4 повинен був протягом певного часу систематично виконувати трудові функції (здійснювати перевезення вантажів), в договорі не визначено обсяг та види виконуваної роботи (послуг, що надаються), не визначено переліку завдань, що покладаються на виконавця, та не зазначено, який конкретний результат роботи (надання послуг) підлягає передачі (наданню) виконавцем замовнику по завершенню виконання робіт (надання послуг). 
		 
		Крім того, в договорі від 22 листопада 2020 року не вказано конкретний строк виконання ОСОБА_4 замовлення, що свідчить про безстроковість такого договору та регулярність виконуваної останнім роботи, що в свою чергу вказує на правову природу укладеного договору як трудового договору. 
		 
		Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, дослідивши правову природу укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 22 листопада 2020 року договору та його зміст, зокрема, викладені в договорі обов`язки замовника, виконання виконавцем роботи згідно товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відносини, які виникли між сторонами цього договору, є виключно трудовими, а тому саме на ФОП ОСОБА_2 має бути покладено відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від вини водія ОСОБА_4 . Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків суду щодо існування між сторонами трудових відносин. 
		 
		Вирішуючи спір, апеляційний суд не звернув увагу на вказані обставини, дійшов помилкового висновку про відсутність між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 трудових відносин та відсутність підстав для задоволення позову. 
		 
		Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи.
		 
		Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Оскільки суд апеляційної інстанції скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке відповідало вимогам закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити.
		 
		Постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 вересня 2022 року скасувати, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2021 року залишити в силі.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		                                                                                                            
		                                                                                                    О. М. Осіян
		 
		                                                                                                            Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                                    В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...