Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 158/1710/23 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 07.07.2023. Зареєстровано: 07.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2023.

Номер судового провадження: 2-а/0158/48/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 158/1710/23
		Провадження № 2-а/0158/48/23
		 
		                Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		 
		06 липня 2023 року м. Ківерці 
		 
		Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
		головуючого судді  Сіліч Ю.Л., 
		за участю секретаря  Оніщук Н.Є., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління патрульної поліції у Волинській області про визнання дій УПП у Волинській області протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6990083 від 14 травня 2023 року, -
		 
		 В С Т А Н О В И В
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до УПП у Волинській області про визнання дій УПП у Волинській області протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6990083 від 14 травня 2023 року, винесену відносно нього за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП за фактом перевищення швидкості.
		Із вказаною постановою не погоджується, просить її скасувати, оскільки вважає, що вимірювання швидкості руху приладом TruCam №LTI 20/20 Т/С008399 з рук поліцейського, прямо суперечить вимогам ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», а отриманий з нього доказ (відеозапис та фотофіксація) не може бути допустимим доказом на доведення винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення. 
		Окрім іншого, просить звертає увагу суду, що контроль швидкості руху ТЗ здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відео фіксації (дорожній знак 5.70), однак постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини щодо розміщення на відрізку фіксування ймовірного правопорушення, відповідного знаку.
		Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 травня 2023 року адміністративний позов залишено без руху з підстав несплати судового збору позивачем (а.с.10).
		Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 15.06.2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду; запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву (а.с.16).
		29.06.2023 року від представника відповідача - Управління патрульної поліції у Волинській області - Катерини Соколової до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає, вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, а тому просить в задоволенні позову відмовити.
		Стверджує, що 14.05.2023 року інспектором батальйону №1 роти №3 УПП у Волинській області ДПП лейтенантом поліції Конопко Павлом Васильовичем під час патрулювання автомобільної дороги Н-22 Волинська область, Луцький район, с. Піддубці, 101 км., за допомогою приладу TruCam, було зафіксовано порушення правил дорожнього руху (п.12.4 ПДР України) водієм ТЗ Honda Silver Wing 400, державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався у населеному пункті зі швидкістю 85 (вісімдесят п`ять) км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 35 (тридцять п`ять) км/год. За результатами вказаного факту було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. 
		Звертає увагу суду, що фіксація порушення ПДР позивачем здійснювалась в ручному режимі, ПДР не містить обов`язкової вимоги щодо позначення місця контролю за швидкісним режимом, а тому обставини наявності чи відсутності вказаного дорожнього знаку не свідчать про відсутність обов`язку позивача дотримуватись швидкісного режиму. Зазначила, що постанова про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та Інструкції, стаття 283 КУпАП не містить вимоги стосовно обов`язкового зазначення розташування дорожніх знаків, крім того на фотознімку правопорушення зазначено дату, серійний номер приладу, швидкість транспортного засобу, місце скоєння, географічні координати. Вказує, що лазерний вимірювач TruCam відповідає вимогам чинного законодавства, є сертифікованим, заборони використання його в ручному режимі законом не передбачено, а відтак відсутні порушення, передбачені ч.2 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» на які посилається позивач у своїй позовній заяві.
		Учасники в судове засідання не з`явились, однак, відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
		Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6990083 від 14.05.2023 року, ОСОБА_1 цього ж числа об 11 год. 06 хв., на 101 км автодороги Н-22, у с. Піддубці, рухаючись ТЗ з швидкістю 85 км/год, в порушення вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України, перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 35 км/год., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Зазначеною постановою на позивача ОСОБА_1  накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень.
		На доведеність винуватості ОСОБА_1  у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП за вказаним у постанові фактом, представником Національної поліції надано суду електронний доказ, а саме відеозапис із фотофіксацією приладу TruCam, на якому вбачається факт керування позивачем ТЗ у місці та час, вказаному у протоколі та фіксування перевищення дозволеної швидкості останнім на відрізку дороги, де таке перевищення заборонено (а.с.27-29).
		Аналізуючи поданий доказ, суд зазначає наступне. 
		Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
		Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі  ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
		Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
		Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р. передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
		Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України "Про дорожній рух" регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
		Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України "Про дорожній рух").
		Пункт 1.10 ПДР визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 "Населений пункт", 5.46 "Кінець населеного пункта", 5.47 "Населений пункт", 5.48 "Кінець населеного пункта".
		Водночас, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
		Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
		Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		За приписами ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема частини перша, друга, третя і п`ята статті 122.
		Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		За приписами частини 1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
		Приписами статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
		Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
		У розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
		Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
		Згідно зі ст.31 Закону "Про Національну поліцію" №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
		Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
		Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
		Судом встановлено, що відповідно до оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з порушенням ПДР за перевищення встановленої швидкості руху в межах населеного пункту. У постанові вказано, що швидкість ТЗ під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 TC008399. Разом із відзивом, відповідачем подано суду відеодоказ (оптичний диск), на якому зафіксовано рух ТЗ під керуванням водія. Водночас, вказаний відеофайл не дає суду підстав беззаперечно встановити, що керування таким ТЗ здійснював саме позивач.
		Окрім цього, суд зауважує, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху.
		Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.
		Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.
		Відповідачем не надано до суду доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений по периметру дороги, і що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70.
		Ані оскаржувана постанова, ані матеріали справи не містять інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку 5.70 ПДР лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму. Доказів наявності такого знаку на вказаному відрізку дороги відповідачем під час розгляду справи не надано.
		Щодо доводів відповідача про те, що лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів та конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, що підтверджується листом ДП "Укрметртестстандарт", суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII, а лист ДП "Укрметртестстандарт" про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматично фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова винесена без достатніх підстав, що вказують на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, що виключає її законність. Інших допустимих доказів на доведеність винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП України, відповідачем не надано. 
		За наведеного, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6990083 від 14 травня 2023 року слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати.
		Керуючись ст. ст. 6, 9, 12, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -
		 
		 У Х В А Л И В
		 
		Адміністративний позов задовольнити.
		Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6990083 від 14 травня 2023 року, винесену поліцейським інспектором УПП у Волинській області Конопко Павлом Васильовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1  за ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1  судові витрати в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
		Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ківерцівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Позивач  ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
		Відповідач  Управління патрульної поліції у Волинській області, адреса: вул. Залізнична, 15, м. Луцьк Волинської області, код ЄДРПОУ - 40108803.
		 
		Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...