Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/521/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 07.07.2023. Зареєстровано: 08.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2023.
Дата набрання законної сили: 04.07.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		04 липня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  906/521/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Студенець В. І.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - Корзаченко В. М.,
		відповідача - Захарко Н. В.,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Автомагістраль"
		 
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду 
		у складі колегії суддів: Філіпова Т. Л., Василишин А. Р., Розізнана І. В. 
		від 13.04.2023
		 
		за позовом Приватного підприємства "Автомагістраль"
		до Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації
		про визнання дій протиправними, визнання договорів дійсними та визнання чинними встановлених договорами правовідносин,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст позовних вимог
		Приватне підприємство "Автомагістраль" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації про:
		- визнання протиправними дій Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації, які виразилися в односторонньому розірванні договорів (односторонній відмові від договорів) від 07.12.2021 № 51-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області" та № 53-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області";
		- визнання дійсними договорів № 51-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області" та № 53-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області", які були укладені 07.12.2021 між Департаментом регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації та Приватним підприємством "Автомагістраль";
		- визнання чинними правовідносин, встановлених договорами № 51-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області" та № 53-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області" від 07.12.2021.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, всупереч норм Цивільного кодексу України та умов договорів №№ 51-21, 53-21 в односторонньому порядку відмовився від даних договорів. 
		2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
		07.12.2021 між Департаментом регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації (замовник) та Приватним підприємством "Автомагістраль" (далі - виконавець, позивач) укладено договори №51-21 та №53-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області" з додатками (далі - договір № 51-21, договір № 53-21).
		Відповідно до пунктів 1.1 договорів №№ 51-21, 53-21 виконавець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик та/або з залученням субпідрядних організацій надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування відповідно до тендерної документації, нормативно-правових актів, норм та стандартів, згідно з технічним завданням замовника та в обумовлений цим договором термін, а замовник зобов`язується прийняти надані згідно із цим договором послуги та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів, передбачених на ці цілі, на рахунок виконавця.
		Згідно із пунктом 1.2 договору №51-21 найменування послуг: ЛОТ 1: "Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Житомирської області загальною протяжністю 2810,8 км".
		Відповідно до пункту 1.2 договору №53-21 найменування послуг: ЛОТ 3: "Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Житомирської області загальною протяжністю 1648,1 км".
		За умовами пункту 1.4 договорів №№ 51-21, 53-21 послуги надаються виконавцем згідно із щомісячними завданнями та дефектними актами, затвердженими замовником. 
		Послуги, зазначені у пункті 1.6 надаються виключно на підставі завдання замовника (пункт 1.7 договорів).
		Виконавець надає послуги згідно із затвердженими актами дефектів (пункт 3.6 договорів). 
		Відповідно до пункту 3.1 договорів №№ 51-21, 53-21 розрахунки за надані послуги проводяться замовником шляхом поетапної оплати при надходженні коштів з державного бюджету.
		Згідно із пунктом 3.2 договорів №№ 51-21, 53-21 замовник здійснює платежі за надані послуги на підставі акта наданих послуг (форма КБ-2в), довідки про вартість наданих послуг (форма КБ-3), підписаних представниками сторін.
		Пунктом 8.2.1 договорів №№ 51-21, 53-21 передбачено, що замовник має право достроково розірвати договір в порядку та на умовах, визначених Цивільним кодексом України.
		Згідно із пунктом 14.10 договорів №№ 51-21, 53-21 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор). У цьому випадку виконання умов цього договору відкладається на термін, протягом якого будуть діяти такі умови. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 15 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, подавши відповідне підтвердження. За відсутності своєчасного повідомлення винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні збитки, заподіяні неповідомленням або невчасним повідомленням про настання обставин непереборної сили. Доказом             виникнення             обставин             непереборної             сили та строку їх дії є відповідні документи (свідоцтва), які видаються уповноваженими на те органами та організаціями. У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж на 30 днів, кожна із сторін в установленому             порядку             має право розірвати цей Договір. У разі попередньої оплати виконавець повертає замовнику кошти протягом трьох днів з дня розірвання цього договору. Настання форс-мажорних обставин збільшує термін виконання договору на період їх дії.
		Відповідно до пункту 16.1 договорів №№ 51-21, 53-21 вони набирають чинності з дати їх підписання і діють з 07.12.2021 до 31.12.2023.
		Пунктом 16.3 договорів №№ 51-21, 53-21 сторони погодили, що зміна та розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.
		Згідно із пунктом 16.4 договорів №№ 51-21, 53-21 сторона, яка прийняла рішення про зміну або розірвання договору, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні не менше ніж за 20 днів і якщо протягом цього строку обставини, що зумовили таке рішення, суттєво не змінились, сторона, що проявила ініціативу, має право розірвати договір за згодою другої сторони.
		Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору у 20 (двадцятиденний) строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (пункт 16.5 договорів №№ 51-21, 53-21).
		Договір вважається розірваним після отримання відповіді від другої сторони або неотримання відповіді в двадцятиденний термін (пункт 16.6 договорів №№ 51-21, 53-21).
		У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни або розірвання Договору, або у разі недодержання відповіді у встановлений 20-денний термін, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення суду (пункт 16.7 договорів №№ 51-21, 53-21).
		10.12.2021 сторони підписали додаткові угоди №2, відповідно до яких пункт 3.1 договорів №№ 51-21, 53-21 викладено у новій редакції.
		Додатковими угодами № 3 від 01.02.2022 та №4 від 09.02.2022 (а.с. 43-47) сторони виклали розділ 2 "Ціна Договору", додаток 3-21, додаток №4 до договору №53-21, у новій редакції, та доповнили договір додатком 3-22.
		Листом за №01.3-700 від 25.04.2022 "Про відмову від договорів №51-21 та №53-21 від 07.12.2021", Департамент регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації, посилаючись на пункт 1.1, підпункт 8.2.1 пункту 8.2, пункт 14.10 договорів та частину 3 статті 651, частину 1 статті 652, частину 1 статті 907 Цивільного кодексу України, повідомив Приватне підприємство "Автомагістраль" про розірвання договорів шляхом відмови від договорів № 51-21 та № 53-21 від 07.12.2021, вказавши, що договори будуть вважатися розірваними з 25.04.2022.
		Обґрунтовуючи підстави розірвання договорів, у листі Департамент вказав, що:
		- 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (зі змінами);
		- 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України видала документ під № 2024/02.0-7.1, який адресувала всім, кого це стосується, і яким підтвердила існування форс-мажорної обставини військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану в Україні. Крім того, у зв`язку з веденням воєнного стану, ведення воєнних дій на території (ділянках) доріг та зміною істотних умов договорів, надання послуг, які є предметом договорів, з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Житомирської області в умовах воєнного стану, відповідно до чинного законодавства, тендерної документації, нормативно-правових актів, норм та стандартів, технічним завданням замовника та в обумовлений договорами термін стало неможливим;
		- згідно із пунктом 2.4 договорів "закупівля послуг за цим договором відбувається за узгодженим із замовником фактичними потребами, відповідно до дефектних актів в межах ціни договору та з урахуванням фактичного фінансування". Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 №590 "Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану" (зі змінами та доповненнями, далі Порядок) Казначейство та органи Казначейства здійснюють платежі за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиною казначейського рахунка відповідно черговості, в тому числі: за видатками спеціального фонду державного та місцевих бюджетів та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування відповідно до встановленого мобілізаційного завдання (замовлення);
		- виходячи з того, що безпосередньо введення воєнного стану та факт військової агресії російської федерації проти України є загальновідомою інформацією та характер договірних відносин передбачає надання завдань від замовника на виконання певних видів та обсягів робіт, та те що з моменту введення воєнного стану в Україні підрядник не виконував ніякі роботи за договором, Департамент не вбачає можливість виникнення будь-яких збитків у зв`язку з можливим несвоєчасним повідомленням про неможливість виконувати умови договорів унаслідок дії обставин непереборної сили. 
		Також у зазначеному листі Департамент повідомив про розірвання договорів, шляхом відмови від останніх згідно зі статтями 651, 652, 849, 907 Цивільного кодексу України враховуючи, що Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили), можлива зміна переліку робіт згідно із мобілізаційними завданнями.
		Департамент регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації в листі №01.3-890 від 26.05.2022 на заперечення позивача щодо підстав розірвання договорів (односторонньої відмови), викладених у листі №№267-1 від 26.04.2022, послався на частину 4 статті 849 Цивільного кодексу України та зазначив, що договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін. Право на відмову Департаменту від договорів №№ 51-21 та 53-21 від 07.12.2021 передбачене імперативними нормами Цивільного кодексу України, а тому доводи Приватного підприємства «Автомагістраль» щодо неправомірності односторонньої відмови Департаменту від договорів є необґрунтованими. 
		Приватне підприємство «Автомагістраль» неодноразово зверталося до керівництва Департаменту та керівництва Житомирської обласної державної адміністрації щодо надання завдань та дефектних актів про необхідність надання послуг на вищевказаних автодорогах області місцевого значення, що підтверджено, зокрема, наявними у справі копіями листів за вих. №223 і №224 від 22.03.2022 та №246 від 31.03.2022. Однак, ні завдань, ні відповідей чи повідомлень відповідача про неможливість виконувати зобов`язання за договорами через вказані у згаданому вище листі від 25 квітня 2022 року за № 01.3-700 форс-мажорні обставини для замовника, підприємство так і не отримувало.
		3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.11.2022 у справі                            № 906/521/22 позов задоволено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
		- як підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 договорів №№ 51-21, 53-21, так і пунктом 14.10 договорів №№ 51-21, 53-21 не передбачено право замовника на розірвання договору в односторонньому порядку (односторонню відмову від договорів), а вказано на право сторін розірвати договір в установленому порядку, тобто з урахуванням приписів статей 651, 652 Цивільного кодексу України;
		- у листі №01.3-700 від 25.04.2022 «Про відмову від договорів» не вказано, якою частиною статті 849 Цивільного кодексу України керувався відповідач, повідомляючи позивача про розірвання договорів з 25.04.2022, натомість обґрунтовував таку відмову наявністю форс - мажорних обставин;
		- лише в листі №01.3-890 від 26.05.2022 відповідач, на заперечення позивача щодо підстав розірвання договорів (односторонньої відмови), викладених у листі №№267-1 від 26.04.2022, здійснив посилання на частину 4 статті 849 Цивільного кодексу України;
		- в матеріалах справи відсутні документи щодо того, що саме настання обставин непереборної сили: військової агресії російської федерації проти України призвело до унеможливлення виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань замовника за спірними договорами;
		- дії відповідача, пов`язані з одностороннім розірванням договорів (односторонньою відмовою від договорів) №№ 51-21, 53-21 від 07.12.2021 вчинені з порушенням умов договорів і норм чинного законодавства, порушують права позивача, а тому є протиправними;
		- обраний позивачем спосіб захисту порушеного права щодо визнання договорів дійсним, на думку суду, не суперечить вимогам діючого законодавства і в сукупності з вимогами про визнання дій протиправними є найбільш ефективним з точки зору відновлення порушеного права (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.12.2019 у справі 902/48/19). Отже, за висновком суду, саме лише визнання протиправними дій відповідача з одностороннього розірвання договорів (односторонньої відмови від договорів) не призведе до ефективного захисту прав особи, яка звернулася до суду, а тому,  задовольняє вимоги позивача про визнання договорів дійсними. Таким чином, враховуючи задоволення позову в частині визнання протиправними дій щодо одностороннього розірвання (односторонньої відмови) договорів і визнання цих договорів дійсними, правовідносини, які виникли між сторонами внаслідок їх укладання, фактично є установленими і чинними, що також є наслідком задоволення позовних вимог про визнання правовідносин чинними, позаяк ця вимога є похідною від основних (попередніх) двох. 
		Постановою від 13.04.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Житомирської області від 21.11.2022 у справі № 906/521/22. Прийняв нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. 
		Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:
		- відповідач (замовник), дотримуючись умов договору, направивши виконавцю повідомлення про розірвання договору, скористався своїм правом, передбаченим як договором, так і законом, повідомивши позивача про дострокове розірвання договору у встановленому цим договором порядку. Враховуючи волевиявлення відповідача, вчинене з дотриманням встановленого порядку, яке не порушує норм цивільного законодавства, а також відповідає змісту укладених договорів, ці договори є розірваними;
		- посилання позивача на протиправність дій відповідача не підтверджена наявними у матеріалах справи доказами, не вбачається з встановлених апеляційним судом обставин, відтак вимога щодо визнання дій відповідача протиправними є безпідставною;
		- з точки зору змісту та ефективності обраного способу захисту, вимога про визнання протиправними дії Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації щодо одностороннього розірвання договорів №№ 51-21, 53-21 від 07.12.2021, є вимогою про встановлення обставин неналежного виконання зобов`язання учасником господарської діяльності, яке призвело до виникнення матеріальної шкоди. Визнання дій протиправними у цьому випадку не призводить до ефективного захисту порушеного права, оскільки не створює позитивних наслідків для позивача, таких, як відшкодування матеріальної шкоди, а лише створює певні умови для пред`явлення у подальшому інших позовів, задоволення яких призведе до захисту прав позивача. Тому, враховуючи положення частини 1 статті 2, частин 1, 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд вважає встановлення певних обставин протиправності (або законності) дій учасника господарського зобов`язання неналежним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює ефективного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин;
		- щодо вимоги позивача про визнання договорів дійсними, а правовідносин такими, що тривають, апеляційний суд, оцінюючи ефективність обраного способу захисту, виходить з положень частин 1,2 статті 11 Цивільного кодексу України щодо підстав виникнення зобов`язань, частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину. Виходячи з наведених положень, не може вважатись ефективним способом судового захисту вимога позивача про визнання договору дійсним, оскільки договір є дійсним за приписами закону. Недійсність договору встановлюється судовим рішенням лише у разі, якщо судом встановлено певні обставини, пов`язані з недодержанням вимог, необхідних для чинності правочину, що випливає з положень статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України;
		- щодо вимоги позивача визнати правовідносини такими, що продовжуються (тривають) як обраного способу судового захисту, такий спосіб не може вважатись належним та ефективним, з огляду на положення статей 509, 526 Цивільного кодексу України, а також підстав припинення зобов`язання, встановлених статтею 598 Цивільного кодексу України, адже правовідносини за договором, не визнаним судом недійсним, тривають в силу приписів закону і припиняються лише з підстав, встановлених законом і договором; 
		- правовідносини сторін цього спору, як встановлює частина 2 статті 598 Цивільного кодексу України, яка унормовує, що припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом, припинились з підстав, визначених частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України, підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 8 договорів; 
		- належними та ефективними способами захисту, виходячи з природи спірних правовідносин, правової позиції позивача, який заперечує право відповідача на одностороннє розірвання договорів, слід вважати вимогу про спонукання відповідача до виконання цих договорів, а також відшкодування матеріальної шкоди (збитків), пов`язаних з припиненням виконання; 
		- оскільки обраний спосіб судового захисту апеляційний суд оцінює як неналежний і неефективний, а також такий, що не відповідає змісту правовідносин сторін спору, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації щодо одностороннього розірвання договорів №№ 51-21, 53-21 від 07.12.2021 на надання послуг з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області, визнання договорів дійсними, а правовідносин такими, що тривають.
		4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
		У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 у справі № 906/521/22 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Скаржник у якості підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: при ухваленні постанови апеляційний господарський суд не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.12.2019 у справі № 902/48/19 та неправильно застосував приписи пункту 1 частини 6 статті 3, статі 11, частини 5 статті 12, статті 16, 203, 204, 215, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України. Приватне підприємство "Автомагістраль" також зауважує, що суд апеляційної інстанції не врахував вимог статей 6 та 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, щодо застосування яких також містяться посилання у вказаній постанові Верховного Суду, у частині, що обраний спосіб захисту не суперечить вимогам чинного в Україні законодавства і в сукупності із вимогами про визнання дій протиправними є найбільш ефективним з точки зору відновлення порушеного права.
		Департамент регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		Крім того, Департаментом регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації подано клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 906/521/22 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Автомагістраль" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України. Дане клопотання  обґрунтоване тим, що правовідносини у справі № 902/48/19 та у справі № 906/521/22, що переглядається, не є подібними.
		5. Позиція Верховного Суду
		За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.
		У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).
		У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1). 
		Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.
		При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
		Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
		Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:
		- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);
		- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);
		- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);
		- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі  №233/2021/19).
		Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі  №233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).
		Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції прийняв оскаржуване судове рішення без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини 6 статті 3, статі 11, частини 5 статті 12, статті 16, 203, 204, 215, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України, статей 6 та 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, викладеного у постанові від 12.12.2019 у справі № 902/48/19, з огляду на таке.
		Попередні судові інстанції встановили, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладених між ними договорів № 51-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області" та № 53-21 "Послуги з експлуатаційного утримання доріг загального користування місцевого значення Житомирської області", які були укладені 07.12.2021 між Департаментом регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації та Приватним підприємством "Автомагістраль".
		Підставами звернення до суду з даним позовом стало те, що відповідач листом від 25.04.2022 за № 01.3-700 про відмову від договорів № 51-21 та № 53-21 від 07.12.2021, повідомив позивача про розірвання вказаних договорів з 25.04.2022, шляхом відмови від останніх.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що листом за №01.3-700 від 25.04.2022 "Про відмову від договорів №51-21 та №53-21 від 07.12.2021", Департамент регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації, посилаючись на пункт 1.1, підпункт 8.2.1 пункту 8.2, пункт 14.10 договорів та частину 3 статті 651, частину 1 статті 652, частину 1 статті 907 Цивільного кодексу України, повідомив Приватне підприємство "Автомагістраль" про розірвання договорів шляхом відмови від договорів № 51-21 та № 53-21 від 07.12.2021, вказавши, що договори будуть вважатися розірваними з 25.04.2022.
		Обґрунтовуючи підстави розірвання договорів, у листі Департамент вказав, що:
		- 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (зі змінами);
		- 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України видала документ під № 2024/02.0-7.1, який адресувала всім, кого це стосується, і яким підтвердила існування форс-мажорної обставини військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану в Україні. Крім того, у зв`язку з веденням воєнного стану, ведення воєнних дій на території (ділянках) доріг та зміною істотних умов договорів, надання послуг, які є предметом договорів, з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Житомирської області в умовах воєнного стану, відповідно до чинного законодавства, тендерної документації, нормативно-правових актів, норм та стандартів, технічним завданням замовника та в обумовлений договорами термін стало неможливим;
		- згідно із пунктом 2.4 договорів "закупівля послуг за цим договором відбувається за узгодженим із замовником фактичними потребами, відповідно до дефектних актів в межах ціни договору та з урахуванням фактичного фінансування". Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 №590 "Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану" (зі змінами та доповненнями, далі Порядок) Казначейство та органи Казначейства здійснюють платежі за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиною казначейського рахунка відповідно черговості, в тому числі: за видатками спеціального фонду державного та місцевих бюджетів та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування відповідно до встановленого мобілізаційного завдання (замовлення);
		- виходячи з того, що безпосередньо введення воєнного стану та факт військової агресії російської федерації проти України є загальновідомою інформацією та характер договірних відносин передбачає надання завдань від замовника на виконання певних видів та обсягів робіт, та те що з моменту введення воєнного стану в Україні підрядник не виконував ніякі роботи за договором, Департамент не вбачає можливість виникнення будь-яких збитків у зв`язку з можливим несвоєчасним повідомленням про неможливість виконувати умови договорів унаслідок дії обставин непереборної сили. 
		Також у зазначеному листі Департамент повідомив про розірвання договорів, шляхом відмови від останніх згідно зі статтями 651, 652, 849, 907 Цивільного кодексу України враховуючи, що Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили), можлива зміна переліку робіт згідно із мобілізаційними завданнями.
		Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що Департамент регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації в листі №01.3-890 від 26.05.2022 на заперечення позивача щодо підстав розірвання договорів (односторонньої відмови), викладених у листі №№267-1 від 26.04.2022, послався на частину 4 статті 849 Цивільного кодексу України та зазначив, що договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін. Право на відмову Департаменту від договорів №№ 51-21 та 53-21 від 07.12.2021 передбачене імперативними нормами Цивільного кодексу України, а тому доводи Приватного підприємства «Автомагістраль» щодо неправомірності односторонньої відмови Департаменту від договорів є необґрунтованими. 
		Надавши оцінку зазначеним листам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що правовідносини сторін цього спору припинились з підстав, визначених частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України.
		У статті 849 Цивільного кодексу України передбачено права замовника під час виконання роботи.
		Так, згідно з частиною 1 зазначеної норми замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. 
		Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України (яку визначено підставою позову) якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. 
		Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).
		За змістом частини 4 статті 849 цього Кодексу замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
		Отже, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
		Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.
		Такі висновки щодо застосування статті 849 Цивільного кодексу України викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.03.2020 року у справі № 910/2051/19.
		У справі № 902/48/19, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про: визнання протиправними дії Служби автомобільних доріг у Вінницькій області щодо одностороннього розірвання договору №40/18-П від 17.04.2018 на надання послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський (через Вінницю) на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області; визнання дійсним договору №40/18-П від 17.04.2018, укладеного між Службою автомобільних доріг у Вінницькій області та ПП "Автомагістраль"; визнання чинними правовідносин, встановлених договором №40/18-П від 17.04.2018.
		Позов мотивовано протиправністю дій Служби автомобільний доріг у Вінницькій області щодо розірвання договору № 40/18-П від 17.04.2018 через несвоєчасний початок їх виконання. Позивач зазначав, що порушення строків початку ремонтних робіт було зумовлено недобросовісним ставленням замовника до своїх зобов`язань у частині своєчасного надання дозвільних документів, що у подальшому створило штучні передумови для розірвання вказаного договору. Зазначені обставини, на думку позивача, були непереборними і мали наслідком продовження строку виконання зобов`язань щодо надання послуг.
		Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.04.2019 у справі №902/48/19 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Служби автомобільних доріг у Вінницькій області щодо одностороннього розірвання договору №40/18-П від 17.04.2018 на надання послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський (через Вінницю) на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області. Визнано дійсним договір №40/18-П від 17.04.2018 на надання послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський (через Вінницю) на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області, а також чинними правовідносини, установлені на підставі цього договору. Здійснено розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції у справі № 902/48/19 мотивовано тим, що у відповідача були відсутні підстави для відмови від договору підряду на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, оскільки підрядник у встановлений замовником строк об`єктивно не міг розпочати виконання ремонтних робіт з причин відсутності дозвільних документів, які безумовно могли бути надані лише замовником.
		Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2019 у справі № 902/48/19 скасовано рішення Господарського суду Вінницької області від 05.04.2019 у справі №902/48/19 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що в порушення умов договору, та враховуючи виконання замовником своїх зобов`язань щодо надання дозвільних документів (ордер (дозвіл) № 190 від 23.10.2019 на право виконання робіт по поточному середньому ремонту з відповідною схемою організації дорожнього руху на ділянці дороги), підрядник так і не розпочав виконувати роботи.
		Верховний Суд, скасовуючи постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2019 у справі № 902/48/19 та залишаючи в силі рішення Господарського суду Вінницької області від 05.04.2019, виходив з того, що відповідач своїми діями не тільки унеможливив вчасний початок робіт виконавцем, а і унеможливив досягнення матеріального результату за договором. Відтак Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач діяв щодо розірвання договору № 40/18-П від 17.04.2018 недобросовісно і такі дії були вчинені не відповідно до умов договору та норм чинного законодавства, тому є протиправними. 
		Тобто, у справі № 902/48/19 Верховний Суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що підстава передбачена частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України (підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим), яка надає право замовнику відмовитися від договору підряду, не знайшла свого підтвердження.
		Разом з тим, у справі № 906/521/22, що переглядається, відповідач не відмовлявся від договорів підряду на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, та відповідно судами попередніх інстанцій не надавалася оцінка наявності/відсутності підстав для відмови від договорів підряду  на підставі зазначеної частини.
		Натомість, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовідносини між сторонами у справі припинилися відповідно до частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України (замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору).
		При цьому, як вже зазначалося, у положеннях частин 2 і 4 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено дві самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій.
		Із наведеного вбачається, що постанова Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 902/48/19 ухвалена за інших підстав позову, іншої фактично-доказової бази та відмінних встановлених обставин справи, ніж у цій справі, тобто справи є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
		Таким чином, Суд погоджується із доводами відповідача, викладеними у клопотанні про закриття касаційного провадження, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
		Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Приватним підприємством "Автомагістраль" у касаційній скарзі не зазначено.
		При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
		Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
		У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
		До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
		Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
		Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
		Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
		При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
		Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
		У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, №       115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).
		Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
		6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).
		Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини        2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не      отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження,  колегія суддів відповідно до пункту      5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 906/521/22 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Автомагістраль" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2023.
		Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд          
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Касаційне провадження у справі № 906/521/22 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Автомагістраль" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 закрити.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                      Н.М. Губенко
		 
		 
		Судді                                                                                                  О.М. Баранець 
		 
		 
		                                                                                                           В.І. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...