Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/4462/23 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2023.
Дата набрання законної сили: 29.06.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 760/4462/23                                 Головуючий в суді І інстанції Застрожнікова К.С.
		Провадження № 33/824/2764/2023                Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		   29 червня 2023 року                                                                                                       м. Київ
		Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
		                                                                  ВСТАНОВИВ:                                                      
		Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року  ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Стягнуто штраф у розмірі 170 грн. Вирішено питання судових витрат.
		Відповідно до вказаної постанови в період часу з 25 січня 2022 року по 7 лютого 2023 року ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав в смс месенджерах, принижував та погрожував, чим міг завдати шкоди психологічному здоров`ю потерпілої, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
		На постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року ОСОБА_1  подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови. 
		Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги скрін-шоти смс-повідомлень у месенджері між потерпілою та ОСОБА_1 , оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 23 лютого 2023 року серії ВАВ №260832 до протоколу додавалося тільки копія заяви та пояснення.
		Звертає увагу, що зазначені скрін-шоти смс-повідомлень, які суд визнав як належний доказ не містять дати та зних неможна ідентифікувати особу, отже вони є неналежним доказом.
		Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не містить дату вчинення адміністративного правопорушення, а зазначений період з 25 січня 2022 року по 7 лютого 2023 року вказаний зі слів (заяви) ОСОБА_3 та не підкріплений доказами. Також вказує, що згідно протоколу, ОСОБА_1 з протоколом не згідний, а в порушення ст. 268 КУпАП відмітка про роз`яснення прав та обов`язків в протоколі відсутня.
		Вважає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
		Звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі лише протягом трьох місяців з дня вчинення адміністративного правопорушення, однак суд першої інстанції в оскаржуваній постанові не зазначив дату вчинення відповідачем адміністративного правопорушення.
		Зазначає, що судом не було надано висновку про те, чи ОСОБА_1 усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав та бажав настання шкідливих наслідків для ОСОБА_4 , не надав оцінку провокативній поведінці потерпілої (перешкоди у побаченні та спілкуванні з дітьми, не допуск до особистої квартири придбаної до шлюбу, ненадання доступу до особистих речей - економічне насильство, заява в поліцію про погрози зі сторони дружини та її співмешканця).
		Також,  ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на те, що він не був присутній при розгляді справи в суді першої інстанції, копію оскаржуваної постанови представник апелянта отримав 25 квітня 2023 року. Вказує, що 1 травня 2023 року, тобто у межах десятиденного строку з дня коли апелянт дізнався про існування вказаного судового рішення, адвокатом Борухом С.В. в інтересах ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року, однак постановою Київського апеляційного суду від 8 травня 2023 року, отриману 11 травня 2023 року, апеляційну скаргу захисника Боруха С.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року, повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з відсутністю належно оформленого ордера.
		Зазначає, що до апеляційної скарги було долучено: договір про надання правової допомоги укладений між адвокатом Борухом С.М. та ОСОБА_1 , ордер (типова форма виготовлена друкарським способом), копія свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності, витяг з ЄРАУ.
		Просить з метою реалізації права ОСОБА_1 на судовий захист, враховуючи, що апеляційна скарга первісно була заявлену у встановлені законодавством строки, долучаючи належно згенерований ордер на надання правничої (правової) допомоги, визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року.
		Наведені причини пропуску строку подання апеляційної скарги визнаються судом поважними, а тому на підставі ст.294 КУпАП суд поновлює апелянту строк на подачу апеляційної скарги на постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року.
		В суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Борух С.В. та сам ОСОБА_1  подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримали, просили її задовольнити та скасувати постанову суду як незаконну.
		Потерпіла  ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на правильність судового рішення.
		Вислухавши ОСОБА_1 , його захисника та потерпілу, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову без змін з таких підстав.
		Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
		Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
		Частина 1 ст.1732 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
		Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», згідно п.3 ч.1 ст.1 якого домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (п.4 ч.1 ст.1 цього Закону).
		Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п.14 ч.1 ст.1 цього Закону).
		Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п.17 ч.1 ст.1 цього Закону).
		Судом встановлено, що  ОСОБА_1 в період часу з 25 січня 2022 року по 7 лютого 2023 року вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав в смс месенджерах, принижував та погрожував, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілої, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
		За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що  ОСОБА_1 вчиняв правопорушення у виді домашнього насильства, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.1732 КУпАП.
		Висновок суду про доведеність вини  ОСОБА_1  у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
		Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
		Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містяться:
		- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 260832 від 23 лютого 2023 року, відповідно до якого в період часу з 25 січня 2022 року по 7 лютого 2023 року, ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав в смс месенджерах, принижував та погрожував, чим міг завдати шкоди психологічному здоров`ю потерпілої. В протоколі зафіксовані пояснення ОСОБА_1 , в яких останній зазначив, що із протоколом не згоден (а.с. 1);
		- у письмових поясненнях ОСОБА_1 , доданих до протоколу, з яких слідує, що в кінці 2021 року він несподівано довідався, що його дружина ОСОБА_5 подала на розлучення. Повернувшись перед війною із Польщі до Києва, він приїхав додому у грудні 2021 року, у цей час ОСОБА_5 почала йому казати, аби він збирав речі та переїздив в іншу квартиру, хоча квартира була придбана особисто ним до шлюбу. Для того, аби не створювати конфліктної ситуації, яку могли б побачити діти, він зібрав речі та переїхав на іншу квартиру. Після його переїзду, його особисті речі знаходились у квартирі, однак доступу до них він не мав. Після того, як він довідався, що його дружина поселила до квартири 18-річного хлопця, він почав переглядати соціальні мережі його доньки, та намагався особисто зустрітись із дітьми, та потрапити до квартири. На що ОСОБА_5 зі своїм співмешканцем почали йому погрожувати, після чого він подзвонив до поліції та в телефонній розмові залишив заяву. Через самогубство його доньки, він перебував у пригніченому стані, та некоректно себе повів по відношенню до дружини, що виявилось у переписках у месенджерах телефону. Зі змісту пояснень слідує, що ОСОБА_5 чинить йому перешкоди у побаченнях з дітьми, та фактично вона застосовує до нього економічне насильство, не пускаючи до житлової квартири та не надаючи доступу до його особистих речей (а.с. 2-3);
		- у письмових поясненнях ОСОБА_5 , з яких слідує, що на її думку, її чоловік вплинув на психологічне здоров`я їхньої доньки ОСОБА_6 , внаслідок чого вона вчинила самогубство. З чоловіком вже майже півтора роки знаходиться у процесі розлучення. Задовго до цього він багаторазово принижував її, а після того, як вона подала заяву на розлучення, чоловік почав її ображати. Влітку 2022 року її чоловік звернувся до поліції, звинувативши їхню доньку у непристойній поведінці з її хлопцем, чим завдав їй психологічної травми. Від ОСОБА_1 їй надходять смс-повідомлення погрозливого характеру, у зв`язку із чим вона просить захисту, оскільки боїться за своє життя та здоров`я їхнього сина /а. с. 4-6/;
		- у скрін-шотах смс-повідомлень у месенджері, які містять в собі нецензурну лайку та принизливі слова, а також погрози на адресу потерпілої (а.с. 7-17, 24-28, 37-43).
		Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
		Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1  у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
		Доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не відображено усі елементи об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП, зокрема таку обов`язкову ознаку як можливе чи фактичне настання психологічної шкоди, необґрунтовані та спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 260832 від 23 лютого 2023 року, в якому чітко вказано протягом якого часу вчинене правопорушення, місце вчинення та його суть. В тому числі у протоколі зазначено, що внаслідок вчинення домашнього насильства у відношенні ОСОБА_5 могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої.
		Домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.1732 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Тобто, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх чи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю потерпілої особи.
		Потерпілою ОСОБА_5 було надано докази вчинення ОСОБА_1 насильства психологічного характеру відносно неї, а саме копії скрін-шотів смс-повідомлень у месенджері.
		Так, скриншот (англ. screenshot) це знімок екрана - зображення, отримане комп`ютером, що зображує дійсно те, що бачить користувач на екрані монітора. Це зображення створене із запису видимих елементів екрана комп`ютера або іншого візуального пристрою виведення інформації. Як правило, це цифрове зображення створюється операційною системою або спеціальним програмним забезпеченням, хоча може також бути зроблене за допомогою фотокамери або іншого приладу для перехоплення сигналу відео з виходу комп`ютера.
		Тобто природа скриншоту, як доказу відноситься до електронного документу.
		Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у виді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. (ст.5 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг").
		Так, відповідно до ч.1 ст.96 ГПК електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
		У висновках з постанов ВС від 19 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 14 грудня 2021 року у справі № 910/17662/19, вказано - суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
		ВС неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №914/2505/17, від 13 жовтня 2021 року у справі №923/1379/20, ухвала Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №914/1003/21).
		У постановах від 13 липня 2020 року у справі №753/10840/19, від 18 лютого 2021 року у справі №442/3516/20 надані сторонами скріншоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка. А у постановах від 17 квітня 2020 року у справі №905/2319/17, від 25 березня 2020 року у справі №570/1369/17, від 13 липня 2020 року у справі №753/10840/19, від 27 листопада 2019 року у справі №1540/3778/18 ВС дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.
		Електронні докази повинні оцінюватися так само, як і інші види доказів, зокрема, щодо їх прийнятності, автентичності, точності та цілісності. Обробка електронних доказів не повинна бути невигідною для сторін або надавати несправедливу вигоду одній із них (преамбула "базові принципи" Керівництва).
		В межах, прийнятних відповідно до національного законодавства та на розсуд суду, електронні дані повинні прийматися як автентичний доказ, допоки інша сторона не наведе відповідні обґрунтовані доводи на спростування цього. Достовірність електронних доказів презюмується до тих пір, поки немає розумних сумнівів у протилежному (пункти 21, 22 Керівництва).
		Під час дослідження електронних доказів має відбуватись належна ідентифікація таких доказів. Це означає, зокрема, що будь-яка технологія, яка підтверджує автентичність, точність і цілісність даних, повинна бути прийнята.
		Кожен електронний доказ (оригінал) зазвичай містить таку приховану інформацію як метадані. Метадані - це відомості про інші дані, і іноді їх називають "цифровим відбитком" електронних доказів. Він може включати важливі доказові дані, такі як дата й час створення чи модифікації файлу чи документа, або автор, а також дата й час, коли дані були надіслані. Безпосередній доступ до метаданих зазвичай недоступний.
		Метадані забезпечують необхідний контекст для оцінки доказів (даних) так само, як поштовий штемпель забезпечує контекст для оцінки звичайного (паперового) листа та його змісту. Суди повинні усвідомлювати потенційну доказову цінність метаданих, у випадку коли інша сторона оспорює достовірність доказу (авторство, цілісність, автентичність). Метадані можуть бути використані для відстеження та ідентифікації джерела та адресата повідомлення, даних про пристрій, який створив електронні докази, дати, часу, тривалості та типу доказів. Метадані можуть бути релевантними або як непрямі докази (наприклад, вказівки на найбільш релевантну версію документа), або як прямі докази (наприклад, якщо даними файлу маніпулювали). Ця настанова також релевантна у випадку втрати метаданих.
		Як вбачається із ксерокопії скріншотів записів, в яких містяться повідомлення образливої форми, вони не містять жодних даних про дати написання цих записів, даних про відправника та адресата цих записів (чи можливих смс повідомлень), їх оригінальний текст на кожному із цих документів не засвідчений.
		Пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003) визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації, який ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.
		Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії.
		Сам ОСОБА_1 автентичність наведених доказів не визнає.
		Разом з тим, у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції на вимогу суду ОСОБА_5 надала суду для огляду мобільний телефон (тобто пристрою, у якому створено оригінал документу), який містить листування її з ОСОБА_1 , а саме повідомлення на її адресу образливого характеру, які надіслані ОСОБА_1 . У телефоні ОСОБА_5 ідентифіковано, що повідомлення образливого характеру були надіслані з номеру телефону, який ОСОБА_1 сам указував у своїх поясненнях начальнику СПНД відділу превенції Солом`янського управління поліції від 23 лютого 2023 року (див а. с. 2).
		Апеляційний суд вважає, що це є автентичним доказом, який ОСОБА_1 не спростовано.
		Таким чином, перелічені скрін шоти підлягають визнанню належними і достатніми доказами у справі з огляду на вимоги ст. 251 КУпАП.
		Так, ОСОБА_5 надано беззаперечні та обґрунтовані докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 відносно неї  постійного та безперервного домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також підтверджено ризики настання повторного домашнього насильства у майбутньому, що є підставою для застосування до порушника адміністративної відповідальності, передбаченої нормою ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
		Відтак доводи апеляційної скарги про те, що протокол не містить вказівку на саме порушення із зазначенням у чому воно проявилося, не відповідають дійсності, оскільки встановлено порушення, які проявились у психологічному насильстві, яке тривало з 25 січня 2022 року по 7 лютого 2023 року.
		Отже, наведені апелянтом аргументи не вказують на помилковість висновків судді місцевого суду та незаконність ухваленого рішення.
		Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження  ОСОБА_1  з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення  ОСОБА_1  від адміністративної відповідальності.
		При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
		Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.1732 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
		Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях  ОСОБА_1  складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
		Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
		Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що суддею першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості  ОСОБА_1  у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
		Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.
		Враховуючи наведене, постанова судді Солом`янського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
		На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Поновити  ОСОБА_1  строк на подання апеляційної скарги на постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року.
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року, якою  ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень в дохід держави залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя                                                                                              Т.О. Писана

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...