Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/11383/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 07.07.2023. Зареєстровано: 08.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2023.
Дата набрання законної сили: 07.07.2023
Номер судового провадження: К/990/13500/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 липня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 160/11383/22
		адміністративне провадження № К/990/13500/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Єзерова А.А., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради
		до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 
		про скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності, зобов`язання знесення об`єкту самочинного будівництва
		за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури 
		на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Сліпець Н.Є. від 29 вересня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А., Лукманової О.М. від 19 січня 2023 року,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У липні 2022 року керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради (далі - Управління ДАБК Дніпровської МР) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач 1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач 2), в якому просить суд:
		- скасувати державну реєстрацію прав власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2348581312101) площею 1974,3 кв. м, житлова площа 1028,6 кв. м, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , на земельній ділянці: кадастровий номер 1210100000:08:642:0011, вчинену державним реєстратором відділу реєстраційних послуг Підгородненської міської ради Подгорним Віталієм Ігоровичем № 60932466 від 13 жовтня 2021 року, з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна;
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав № 61078876 від 19 жовтня 2021 року про поділ об`єкта нерухомого майна, що прийняте держаним реєстратором відділу реєстраційних послуг Підгородненської міської ради Подгорним Віталієм Ігоровичем, з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на 41 об`єкт нерухомого майна (квартири) та нежитлового приміщення площею 194 кв. м (підвал) за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- скасувати державну реєстрацію прав власності на 41 об`єкт нерухомого майна (квартири) та нежитлового приміщення площею 194 кв. м (підвал) за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_2 на об`єкти нерухомого майна, а саме:
		- квартира АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2482574312020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3147 від 4 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2482607912020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3148 від 4 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2482663212020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3149 від 4 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2482680812020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3150 від 4 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2482770912020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3151 від 4 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2482785112020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3152 від 4 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2482801912020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3153 від 4 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_9 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2482816312020), право власності зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 3154 від 4 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_10 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2482827112020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3155 від 4 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_11 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2482837312020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3173 від 5 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_12 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2483603712020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3174 від 5 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_13 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2483618112020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3175 від 5 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О;
		- квартира АДРЕСА_14 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2483658412020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3176 від 5 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_15 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2483684112020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3177 від 5 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_16 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2483826012020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3178 від 5 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_17 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2483826012020) право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3179 від 5 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_18 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2483714912020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3180 від 5 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_19 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2483732412020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3181 від 5 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_20 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2483781012020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3182 від 5 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_21 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2483794612020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3199 від 8 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_22 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2483903912020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3200 від 8 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_23 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2483919412020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3201 від 8 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_24 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2483970212020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3201 від 8 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_25 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484004912020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3203 від 8 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_26 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484425112020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3204 від 8 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_27 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484456212020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3205 від 8 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_28 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484502912020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3206 від 8 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_29 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484524812020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3207 від 8 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_30 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484548612020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3208 від 8 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_31 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484571612020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3224 від 9 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_32 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484604712020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3225 від 9 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_33 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484624912020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3226 від 9 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_34 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484666512020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3227 від 9 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_35 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484685212020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3228 від 9 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_36 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484704512020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3229 від 9 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_37 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484729112020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3230 від 9 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_38 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484748012020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3231 від 9 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_39 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484748012020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3232 від 9 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_40 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484868112020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3233 від 9 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_41 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484887812020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3234 від 9 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- квартира АДРЕСА_42 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484902412020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3235 від 9 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- група нежитлових приміщень, площею 194 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення VI (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2484937112020), право власності зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 3156 від 4 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О.;
		- зобов`язати ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудовану надбудову (поверхи), яка збудована вище другого надземного поверху об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 2348581312101), що розташований за адресою АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:08:642:0011, будівництво якої не передбачено будівельним паспортом «Будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд у районі вул. Камчатської» від 2 січня 2020 року № 16/28-1.
		2. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 826/12543/16, та Верховного Суду, викладених у постанові від 9 грудня 2019 року у справі № 826/22842/15, позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна заявляється прокуратурою в інтересах держави в особі Управління ДАБК Дніпровської МР на виконання цим органом владних управлінських функцій зі здійснення архітектурно-будівельного контролю у зв`язку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва (статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», частини сьомої статті 376 ЦК України), а тому цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України. У частині позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, прокурор з посиланням на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 8 березня 2023 року у справі № 420/8499/20, вказує, що ці вимоги є похідними від позовної вимоги про знесення самочинного будівництва, а тому їх слід також розглядати у порядку адміністративного судочинства. 
		3. Наявність підстав для представництва інтересів держави у суді у цій справі прокурор обґрунтував неналежним виконанням Управлінням ДАБК Дніпровської МР своїх повноважень у сфері здійснення контролю за дотриманням містобудівного законодавства, зокрема у зв`язку з тим, що позов останнього про знесення самочинного будівництва було повернуто судом з огляду на несплату судового збору. 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		4. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року, провадження в адміністративній справі № 160/11383/22 закрито.
		5. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад цього спору, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		6. Не погоджуючись з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		7. У касаційній скарзі прокурор зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування положень статей 4 та 19 КАС України, оскільки не врахували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11, від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-a, від 15 травня 2018 року у справах № 520/10754/14-ц, № 463/4564/16-a та № 522/5487/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 579/968/17, та постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 2 грудня 2021 року у справі № 826/15342/18 та від 15 грудня 2021 року у справі № 420/4855/19.
		8. Скаржник вказує, що з урахуванням правового висновку, викладеного у наведених вище постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб`єкт владних повноважень (у даному випадку прокурор в інтересах держави в особі Управління ДАБК Дніпровської МР) діє з метою захисту не своїх приватних прав та інтересів, а прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав, а також з метою запобігання можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил.
		9. Відтак, за твердженням прокурора, метою знесення об`єктів самочинного будівництва за позовом органів державного архітектурно-будівельного контролю є не перехід права власності на ці об`єкти, а приведення будівництва у відповідність до імперативних вимог законодавства, направлених на захист суспільних інтересів, що свідчить про віднесення спору у цій справі про знесення самочинного будівництва і застосування відповідних наслідків до юрисдикції адміністративного суду.
		10. Від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу прокурора, в якому зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано закрили провадження в адміністративній справі, оскільки встановили, що спірні відносини стосуються права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, а тому вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства; просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		11. Касаційну скаргу подано до суду 17 квітня 2023 року.
		12. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 160/11383/22, витребувано матеріали адміністративної справи та встановлено строк для подання учасниками відзиву на касаційну скаргу прокурора.
		13. Від прокурора надійшло клопотання про розгляд цієї справи у касаційному порядку в судовому засіданні за участі Офісу Генерального прокурора України, в задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 6 липня 2023 року.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		14. Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що забудовником об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:08:642:0011) виступала ОСОБА_1 , відносно якої Управлінням ДАБК Дніпровської МР було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною шостою статті 96 КУпАП та винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт.
		15. Управління ДАБК Дніпровської МР звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання здійснити перебудову об`єкту самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:08:642:0011) шляхом приведення цього об`єкту у відповідність з будівельними паспортом «Будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд» від 2 січня 2020 року № 16/28-1 (справа № 160/7511/22). Проте ухвалою Дніпропетровського окружного суду від 8 липня 2022 року позовну заяву було повернуто Управлінню ДАБК Дніпровської МР у зв`язку з неусуненням недоліків цієї заяви, а саме - несплатою судового збору. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		17. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		18. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		19. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		20. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими, з огляду на наступне.
		21. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спір, який виник у цій справі, належить розглядати у порядку цивільного судочинства, оскільки неправильно застосували положення статей 4 та 19 КАС України та не врахували правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11, від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-a, від 15 травня 2018 року у справах № 520/10754/14-ц, № 463/4564/16-a та № 522/5487/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 579/968/17, та Верховного Суду, викладених у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 2 грудня 2021 року у справі № 826/15342/18 та від 15 грудня 2021 року у справі № 420/4855/19 (про критерії розмежування підсудності між судами адміністративної та цивільної юрисдикцій у спорах про знесення самочинного будівництва).
		22. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
		23. Як вбачається зі змісту позовних вимог, прокурором у цій справі заявлено дві позовні вимоги до відповідачів - про знесення самочинного будівництва та про скасування державної реєстрації права власності на такі об`єкти. 
		24. Прокурор стверджує, що основною позовною вимогою є знесення самочинного будівництва, а скасування державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна - це похідна позовна вимога, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 8 березня 2023 року у справі № 420/8499/20.
		25. Суди попередніх інстанцій, закриваючи провадження у справі, виходили з того, що без вирішення питання про право власності на зазначене майно, неможливо вирішувати питання про державну реєстрацію цього майна або скасування реєстраційних записів щодо такого майна; скасування державної реєстрації, в даному випадку, неможливе без втручання суду у цивільно-правові відносини у розумінні приватноправового спору.
		26. У частині позовних вимог щодо знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, суди попередніх інстанцій вказали, що такі вимоги також слід розглядати у порядку цивільного судочинства, оскільки вони пред`явлені до неналежного відповідача, оскільки зі змісту встановлених обставин справи вбачається, що самочинне будівництво здійснила саме ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 . 
		27. Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій неправильними, з огляду на наступне. 
		28. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		29. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		30. На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
		31. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
		32. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.
		33. Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної особи на ефективний судовий захист. При цьому адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
		34. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 1 лютого 2022 року у справі № 640/18584/20 та від 1 вересня 2022 року у справі № 640/3165/22.
		35. У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
		36. Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
		37. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур). При цьому, що суд, який розглядає справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
		38. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 815/7121/14 та від 13 червня 2018 року у справі № 816/421/17.
		39. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		41. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
		42. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
		- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
		- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
		- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		43. Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
		44. Водночас обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
		45. Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		46. При цьому єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов:
		1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій;
		2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій;
		3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.
		47. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		48. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
		49. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		50. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		51. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		52. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 22 березня 2019 року у справі № 2040/7500/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 824/2393/15-а, від 14 листопада 2019 року у справі № 2а-11449/11/2670, від 15 січня 2020 року у справі № №813/4060/17, від 2 листопада 2021 року у справі №420/2719/20 та від 5 травня 2022 року у справі № 640/6855/19.
		53. Колегія суддів також враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18, спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв`язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів, яка, за загальним правилом, встановлюється у суді першої інстанції за заявою однієї із сторін.
		54. Верховний Суд також дійшов висновку, що такий спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; метою вирішення такого спору є захист прав, свобод та інтересів особи або суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом впливу в межах закону на належного відповідача; такий спір повинен бути реальним (результат вирішення спору безпосередньо впливатиме на ефективний захист особи або суспільного інтересу у конкретних публічно-правових відносин) та існуючим на момент звернення з позовом; законом може бути визначено спеціальний порядок вирішення публічно-правового спору або встановлено обмеження стосовно суб`єкта звернення з відповідним позовом за умови наявності альтернативного суб`єкта з повною адміністративною процесуальною правоздатністю.
		55. У справі, що розглядається, однією з позовних вимог прокурора є вимога про знесення самочинно збудованого об`єкта, будівництво якого здійснено з порушенням містобудівного законодавства, будівельних норм та будівельного паспорта. 
		56. З цією вимогою прокурор звернувся в інтересах держави в особі Управління ДАБК Дніпровської МР, обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в суді тим, що після проведення чисельних перевірок відповідачів та винесення приписів про приведення об`єкта будівництва до стану, визначеного у будівельному паспорті, та не виконання відповідачами вимог таких приписів, Управління ДАБК Дніпровської МР не звернулося до суду з позовом про знесення самочинного будівництва протягом розумного строку.
		57. Визначаючи підсудність спору у цій частині позовних вимог, колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11, від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-a, від 15 травня 2018 року у справах № 520/10754/14-ц, № 463/4564/16-a та № 522/5487/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 579/968/17, та неодноразово застосовані Верховним Судом, зокрема у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 2 грудня 2021 року у справі № 826/15342/18 та від 15 грудня 2021 року у справі № 420/4855/19.
		58. Зокрема, у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11 Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 15 листопада 2016 року у справі № 21-1959а16, стосовно юрисдикції справ про знесення самочинного будівництва судам цивільної юрисдикції. 
		У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що районна адміністрація з позовом про зобов`язання фізичної особи за свій рахунок привести до попереднього стану житловий будинок, здійснене на виконання владних управлінських функцій та спрямоване на захист публічного, а не приватного інтересу. Зокрема позивач наголошував на тому, що будівництво та реконструкція здійснені без необхідних дозвільних документів та з недотриманням вимог пожежних, санітарно-епідеміологічних та інших установлених державою норм і правил. Порушення цих вимог може спричинити негативні наслідки для невизначеного кола осіб. Вказане свідчить про те, що такий спір є публічно-правовим і його належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
		Спір, який є предметом даного розгляду не пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування. Справа за позовом такого суб`єкта належить до компетенції адміністративних судів.
		Крім того, з метою уникнення ситуації юридичної невизначеності, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що відмінність висновків про юрисдикційну належність спору у справі №   1519/2-787/11, яка розглядається, та у справі № 461/12052/15-ц обумовлена принциповою відмінністю характеру інтересу, на захист якого ініційовано судовий розгляд у цих двох справах.
		У справі № 461/12052/15-ц Галицька районна адміністрація Львівської міської ради порушувала перед судом питання про зобов`язання фізичної особи за власні кошти демонтувати самовільно влаштований металевий каркас з пластиковим покриттям на рівні першого поверху на дворовому фасаді будинку.
		Переглядаючи згадану справу, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на дуалістичний характер повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування, як власних, так і делегованих, а саме, що одні повноваження є владними, інші - такими, що спрямовані на реалізацію цими органами повноважень власника, управителя, знаходяться поза межами публічно-правової сфери.
		З огляду на те, що спір у справі № 461/12052/15-ц стосувався речового права відповідача щодо здійснення ним права власника житлового приміщення та виник у зв`язку із запереченням позивачем такого права на проведення змін на стіні житлового будинку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, про те, що такий спір є цивільно-правовим за своїм змістом і підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
		У справі ж №   1519/2-787/11 звернення районної адміністрації до суду з позовом про зобов`язання фізичної особи за свій рахунок привести до попереднього стану житловий будинок, здійснене на виконання владних управлінських функцій та спрямоване на захист публічного, а не приватного інтересу. Зокрема позивач наголошує на тому, що будівництво та реконструкція здійснені без необхідних дозвільних документів та з недотриманням вимог пожежних, санітарно-епідеміологічних та інших установлених державою норм і правил. Порушення цих вимог може спричинити негативні наслідки для невизначеного кола осіб. Вказане свідчить про те, що такий спір є публічно-правовим і його належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
		59. Оскільки у справі, що розглядається, прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Управління ДАБК Дніпровської МР як органу державного архітектурно-будівельного контролю, що неналежним чином, за висновком прокурора, виконує свої повноваження у відповідній сфері, то звернення прокурора до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта зумовлено правовідносинами публічно-правового характеру й повинно розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
		60. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у частині позовних вимог про знесення об`єкта самочинного будівництва належним відповідачем є ОСОБА_1 , оскільки саме вона була замовником будівництва, щодо неї проводилась перевірка Управлінням ДАБК Одеської МР та складалися приписи, проте Суд зазначає, що це не є підставою для віднесення спору до цивільного.
		61. Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 1 лютого 2023 року у справі № 727/718/19 дійшов висновку про те, що позов про знесення самочинного будівництва має бути пред`явлений саме особі, яка здійснила таке будівництво. Суд також зазначив, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.
		62. Відповідно до частини першої-шостої статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
		Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала.
		Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
		Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
		Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
		Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
		63. Правові висновки щодо порядку застосування положень статті 48 КАС України викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 квітня 2019 року у справі №522/16032/16-а, від 3 березня 2020 року у справі № 826/7011/16, від 16 червня 2020 року у справі № 820/2707/17, від 8 грудня 2020 року у справі № 826/11008/18 та від 1 травня 2023 року у справі № 640/11147/21.
		64. З огляду на те, що у цій справі прокурор пред`явив позов до двох відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які фактично є співвідповідачами у цій справі та мали бути залучені до її розгляду у встановленому процесуальним законом порядку, то у силу вимог статті 48 КАС України суд першої інстанції може здійснити за згодою прокурора заміну неналежного відповідача у відповідній частині позовних вимог, проте це не є підставою для закриття провадження у справі. 
		65. Стосовно доводів скаржника про те, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва є похідними від вимоги про знесення самочинно збудованого об`єкта, а тому також мають розглядатися, з даних обставин, у порядку адміністративного судочинства, колегія суддів зазначає наступне. 
		66. Згідно з частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
		67. Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною першою статті 21 КАС України.
		68. Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
		69. У свою чергу, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).
		70. В адміністративному судочинстві похідна позовна вимога - це спеціальна процесуальна категорія, яка використовується для урегулювання порядку вирішення спорів та спрямована на вирішення двох основних процедурних питань (розмежування спорів за критерієм предметної юрисдикції; об`єднання та роз`єднання позовних вимог) шляхом виокремлення цієї категорії від поняття «основна позовна вимога». Правильне розмежування вимог, які містяться у позовній заяві, на основні та похідні, дозволяє позивачу однозначно визначати суд, який відповідатиме такому критерію як «суд, встановлений законом» і уповноважений розглядати відповідні вимоги, а також правильно об`єднати вимоги, які можуть міститися в одній позовній заяві та, відповідно, бути вирішені одним судом в одному процесі.
		71. Зі змісту статті 19 КАС України вбачається, що адміністративні суди можуть розглядати позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі, лише якщо такі вимоги (1) є публічно-правовими, але безпосередньо пов`язані з приватно-правовими; (2) такі основні та похідні вимоги заявлені в одному позову, що поданий до адміністративного суду; (3) основна   приватно-правова вимога не знаходиться на розгляді іншого господарського та/або цивільного суду.
		72. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		73. За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
		74. Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.
		75. У постанові від 8 березня 2023 року Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у справі № 420/8499/20 за позовом Управління ДАБК до фізичної особи про приведення самочинно реконструйованого об`єкта до вимог договору купівлі-продажу та про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, дійшов висновку, що вимога про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора є похідною від вимоги про зобов`язання привести самочинно реконструйований об`єкт у відповідність до договору купівлі-продажу (пункт 51).
		76. На цій підставі та з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема у постанові від 8 березня 2023 року у справі № 420/8499/20, Суд доходить висновку про те, що, за даних обставин, позовна вимога щодо скасування державної реєстрації права власності є похідною до позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва, а тому її також належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
		77. Стосовно висновків судів попередніх інстанцій про те, що розгляд позовних вимог прокурора у цій справі не можливий без втручання у право власності відповідачів, суд вважає за необхідне звернути увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема у постановах від 20 жовтня 2020 року у справі № 569/21350/18, від 24 березня 2021 року у справі № 200/2192/18 та від 27 липня 2022 року у справі №   826/12166/16, відповідно до яких об`єкт самочинного будівництва не може бути об`єктом права власності, а тому державна реєстрація права власності на цей об`єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна.
		78. Зокрема, у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 569/21350/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, вказав на те, що встановивши на підставі фактичних обставин справи та належної оцінки доказів, що добудову до нежитлового приміщення, унаслідок якої збільшено площу об`єкта нерухомості, здійснено особою на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та без відповідних дозвільних документів, за що останню було притягнуто до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, яка належить до земель запасу, що не породжує права власності й свідчить про відсутність підстав для реєстрації змін до відомостей про об`єкт нерухомості.
		79. Крім того, у справі № 200/2192/18 Верховний Суд у постанові від 24 березня 2021 року зазначив, що об`єкт незавершеного будівництва, який є предметом спору у цій справі, є об`єктом самочинного будівництва, відповідно ефективним способом захисту порушених прав міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. При цьому обставина щодо державної реєстрації права власності на цей об`єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна, та наявності підстав для застосування статті 376 ЦК України.
		80. До того ж у постанові від 27 липня 2022 року у справі №   826/12166/16 Верховний Суд наголосив, що орган державного архітектурно-будівельного контролю у межах наданих йому повноважень та за наявності передбачених законом підстав має право проводити позапланові перевірки об`єктів, які є самочинним будівництвом та експлуатуються без введення їх в експлуатацію, і такі повноваження зберігаються за уповноваженим органом навіть після реєстрації права власності на такий об`єкт за особою, яка здійснювала будівництво, та після його відчуження на підставі відповідного правочину.
		81. На цій підставі колегія суддів зазначає, що у разі визнання об`єкта будівництва самочинним, реєстрація права власності на цей об`єкт за особою, яка здійснила таке будівництво, та подальша реєстрація переходу права власності за правочином до іншої особи не змінює правовий режим такого об`єкта будівництва як самочинного та не породжує виникнення права власності на такий об`єкт; відповідно, якщо із позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва звертається суб`єкт владних повноважень на виконання своїх контрольних функцій у сфері містобудування (або прокурор в інтересах держави в особі такого суб`єкта), то вимога про скасування державної реєстрації права власності на таких об`єкт є похідною від позовної вимоги про знесення самочинного об`єкта будівництва та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
		82. З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 4 та 19 КАС України, з огляду на неврахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11, від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-a, від 15 травня 2018 року у справах № 520/10754/14-ц, № 463/4564/16-a та № 522/5487/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 579/968/17, та Верховного Суду, викладених у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 2 грудня 2021 року у справі № 826/15342/18 та від 15 грудня 2021 року у справі № 420/4855/19, внаслідок чого суди невірно визначили характер спірних правовідносин та дійшли необґрунтованого висновку про їх приватно-правовий характер.
		83. Згідно із   частиною першою статті 353 КАС України   підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		84. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу прокурора слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		85. Оскільки суд повертає справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 238, 341, 343, 345, 349, 353, 354, 355, 356, 359 КАС України,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.
		Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року скасувати.
		Справу за позовом Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності, зобов`язання знесення об`єкту самочинного будівництва направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач                                                                      Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                          А.А. Єзеров
		                                                                                          Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...