Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/11396/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; державного регулювання ринків фінансових послуг, з них.
Надіслано судом: 07.07.2023. Зареєстровано: 08.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2023.
Дата набрання законної сили: 05.07.2023
Номер судового провадження: К/9901/2533/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 липня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 640/11396/19
		адміністративне провадження № К/9901/2533/20  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючий - Стародуб О.П., 
		судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.
		секретар судового засідання  - Присяжнюк А.Г.
		за участю представників сторін
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019 
		у справі за позовом Акціонерного товариства «Сбербанк» (після перейменування Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк») до Національного банку України про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,-
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
		Акціонерне товариство «СБЕРБАНК» (після перейменування Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк») звернулось до суду з позовом, у якому просить:
		визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України від 22.12.2018 №413/бт та 414/бт;
		здійснити поворот виконання рішення Національного банку України №413/бт про накладення штрафу на Акціонерне товариство «СБЕРБАНК» від 22.12.2018 шляхом стягнення з Національного банку України на користь Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» (код ЄДРПОУ 25959784, адреса реєстрації: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46) грошових коштів у розмірі 94 737 499,80 грн. 
		ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що Департаментом фінансового моніторингу НБУ проведено планову виїзну перевірку АТ "СБЕРБАНК" з питань дотримання банком вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму (далі - з питань фінансового моніторингу), яка охоплювала період діяльності банку з 14.11.2015 по 01.04.2018.
		За результатами вищезазначеної перевірки, з урахуванням інформації, зазначеної у довідці               №В/25-0015/67775/бт від 28.08.2018, Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ прийнято:
		- рішення №413/бт від 22.12.2018 про накладення на АТ "СБЕРБАНК" штрафу в розмірі                           94 737 499,80 грн.;
		- рішення №414/бт від 22.12.2018 про застосування до АТ "СБЕРБАНК" заходу впливу у вигляді письмового застереження та зобов`язання протягом п`яти робочих днів з дати отримання даного письмового застереження подати НБУ відповідь із зазначенням строку, протягом якого банк зобов`язується вирішити виявлені проблеми та вжити заходів щодо належного виконання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу та нормативно-правових актів НБУ.
		Підставою для прийняття рішення № 413 /бт стало виявлення в діяльності позивача здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу за ознаками, визначеними абзацами 13, 14, 16, 20 пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 (далі - Положення № 346), а саме:
		- проведення клієнтами банку фінансових операцій, що не мають очевидної економічної доцільності (сенсу);
		- участь банку (надання банком послуг) у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що метою їх здійснення є виведення капіталів, легалізації кримінальних доходів, уникнення оподаткування, тощо (зокрема, пов`язаних зі зняттям готівкових коштів, переказом коштів за кордон, купівлею-продажем цінних паперів, тощо);
		- нездійснення банком достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;
		- подання банком Національному банку України недостовірної інформації/документів/висновків.
		Такі висновки відповідача ґрунтуються на аналізі клієнтів банка та проведених ними операцій:
		- стосовно 8 юридичних осіб з Групи 1 встановлено, що всі готівкові кошти, які попередньо надходили на їх рахунки у безготівковому вигляді, видавали з каси компанії як аванс на відрядження або під звіт фізичним особам згідно з договорами доручення для закупівлі сільгосппродукції у юридичних та фізичних осіб. Водночас, за інформацією Державної фіскальної служби України стосовно фізичних осіб, у яких здійснювалась закупка сільськогосподарської продукції, у відомостях із закупівлі сільськогосподарської продукції, вказані реєстраційні номери облікової картки платників податків фізичних осіб, які не існують або обліковуються за іншими фізичними особами;
		- учасники Групи юридичних осіб, що отримували готівкові кошти на закупівлю сільськогосподарської продукції: зареєстровані в один період; рахунки деяким учасникам Групи відкривались в один і той же період; учасники Групи мають спільних керівників та кінцевих бенефіціарних власників; рахунки в Банку відкривались в один період та в одному відділені Банку; за місцем реєстрації деяких учасників Групи зареєстрована значна кількість інших юридичних осіб; учасники Групи мають однакові контактні номери та однакову ІР-адресу; стосовно учасників Групи у відкритих джерелах наявна негативна інформація; учасники Групи виступають посередниками на ринку купівлі/продажу сільськогосподарської продукції;
		- закупівля сільськогосподарської продукції у юридичних осіб здійснювалась в сумах, що перевищували обмеження, встановлені постановою Правління НБУ «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» № 210 від 06.06.2013;
		- банк не вживав достатніх заходів з метою здійснення належного вивчення клієнтів, зокрема, у банка відсутні документи стосовно реальних можливостей фізичних осіб щодо виробництва та зберігання для подальшого продажу великої кількості пшениці;
		- банк не виявляв фінансові операції Групи 1 та Групи 2 за ознаками внутрішнього фінансового моніторингу та, відповідно, інформація щодо них до СУО (спеціально уповноваженого органу - Державної служби фінансового моніторингу) не надавалась;
		- надана банком інспекційній групі НБУ фінансова звітність клієнтів містила недостовірну інформацію;
		- взаємовідносини між ТОВ «ФЕРКО» та Групою м/б суперечать істотним умовам договору (спочатку кошти отримувались з поточного рахунку в АБ «ПІВДЕННИЙ» та ПАТ «БАНК ВОСТОК», та в подальшому юридичними особами знімалась через касу готівка з призначенням платежу «закупівля металобрухту»);
		- банк здійснив перерахування коштів за дорученнями клієнтів ПАТ «Страхова компанія «КРЕМІНЬ», ПАТ «Страхова компанія «ІНРЕЗЕРВ», ТДВ «Страхова компанія «АКТИВ-ГАРАНТ» на користь страхового брокера - юридичної особи-нерезидента «СRS zajistovaci, S.r.o» (Чехія), як перестрахову премію відповідно до заяв про купівлю іноземної валюти, сертифікатів перестрахування, ковер-нот, додаткових угод до ковер-нот, однак сертифікати страхування та ковер-ноти містять недостовірну інформацію;
		- банком надано недостовірну інформацію/документи стосовно договорів ПрАТ «СК «ІНРЕЗЕРВ», ТДВ «СК «АКТИВ-ГАРАНТ», в яких фігурує ЗАТ Страхова компанія «ФАВОРИТ».
		Не погодившись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України №413/бт від 22.12.2018.  
		Визнано протиправним та скасовано рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України №414/бт від 22.12.2018. 
		Зобов`язано Національний банк України повернути на рахунок Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46, ЄДРПОУ 25959784)                                                 94 737     499, 80 грн сплаченого штрафу згідно рішення №413/бт від 22.12.2018.
		Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що приймаючи рішення про застосування заходів впливу, відповідач мав не тільки виявляти обставини/дії/фінансові операції, які мають/можуть мати ознаки порушень вимог чинного законодавства, а і переконатись, що такі обставини/дії/фінансові операції дійсно є ризиковими або такими, що чітко вказують на порушення вимог чинного законодавства у сфері фінансового моніторингу, та реально загрожують завданням збитків кредиторам і вкладникам.
		Разом з тим, в рішенні Національного банку України № 413 підставою для застосування штрафних санкцій зазначено порушення вимог статті 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність», при цьому відповідачем вказано про здійснення позивачем ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу за ознаками, визначеними абзацами 13, 14, 16, 20 п.3.3 гл.3 Розділу І Положення № 346.
		В довідках НБУ не зазначено, яким чином фінансові операції описані в довідці, спричинили або створили загрозу спричинення шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку.
		При цьому, штраф у розмірі до одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку може бути накладено Національним банком за здійснення банком саме ризикової діяльності. Однак, відповідач вказує на вчинення АТ «Сбербанк» порушень у сфері фінансового моніторингу.
		Відтак, відповідачем застосовано до АТ «Сбербанк» штраф за ознаками та в розмірі, що не відповідає виявленим, на думку відповідача, порушенням. 
		На підставі виявлених порушень відповідач рішенням № 414 /бт зобов`язав АТ «Сбербанк» вжити дієвих заходів щодо недопущення у подальшій діяльності проведення фінансових операцій, які містять ознаки ризикової діяльності, та порушень вимог законодавства з питань фінансового моніторингу; упровадження дієвих механізмів щодо вивчення своїх клієнтів та аналізу їх фінансових операцій на постійній основі та з урахуванням ризик-орієнтованого підходу; упровадження заходів для попередження, обмеження та/або зниження до прийнятного рівня ризиків легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму, у тому числі шляхом відмови в обслуговування (підтриманні ділових відносин).
		Разом з тим, як вже зазначалося вище підставою прийняття рішення № 413 /бт відповідачем також зазначено, що банком здійснюється ризикова діяльність у сфері фінансового моніторингу за ознаками, визначеними абзацами 13,14, 16, 20 п.3.3 глави 3 Розділу І Положення про застосування Національним банком України від 17.08.2012 № 346.
		Однак, відповідно до норм статей 61 та 62 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення; вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		До  позивача   було двічі   безпідставно застосовано заходи   примусового впливу за одне й те   саме   порушення, що суперечить Конституції та вимогам чинного законодавств, а тому, застосування до позивача письмового застереження та штрафу одночасно є протиправним.
		Крім того, відповідачем вказаним рішенням заходи впливу застосовані в цілому за сукупності виявлених встановлених НБУ фактів, рішення містить комплексні висновки, та ним застосовані комплексний захід у вигляді письмового застереження.
		ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.
		Зокрема, покликається на те, що існують підстави для залишення позовної заяви АТ «СБЕРБАНК» без розгляду відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 240 КАС України.
		Також покликається на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено в повному обсязі та не надано юридичної оцінки обставинам щодо здійснення банком ризикової діяльності та вчиненим банком порушенням, які стали підставою для прийняття рішень № 413/бт та № 414/бт. 
		Також покликається на те, що у відзиві на позовну заяву Національний банк зазначив обставини та вказував (надавав) докази, які в своїй сукупності, з огляду на нормативне обґрунтування, дають підстави вважати, що банком здійснено ризикову діяльність.  
		Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. 
		У відзиві на касаційну скаргу представник позивача просить залишити рішення судів попередніх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення .
		ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII викладено в новій редакції Кодекс адміністративного судочинства України.
		Відповідно до пояснювальної записки до цього Закону метою його прийняття, серед іншого, є запровадження механізмів протидії зловживанням процесуальними правами.
		Метою таких механізмів є ефективне запобігання умисному затягуванню справ, «позовам - клонам» та іншим маніпуляціям з підсудністю, завідомо необґрунтованим відводам, скаргам та іншим проявам недобросовісного користування учасниками судового процесу своїми процесуальними правами.
		Зловживання процесуальними  правами  буде тягнути практичні негативні наслідки, такі як повернення відповідної заяви без розгляду, процесуальні обмеження, застосування заходів процесуального примусу, дисциплінарна відповідальність адвоката, прокурора тощо.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2021 у справі №9901/23/21 дійшла до висновку, що «…саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отож, якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (зокрема, образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції), така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 45, частині восьмій статті 139, частині першій статті 144, пункті 5 частини першої статті 145, статті 149 КАС України».
		Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
		За правилами пункту 2 частини другої цієї статті з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
		Відповідно до частин третьої та четвертої статті 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
		Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
		Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
		За правилами пункту 6 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи немає встановлених цим Кодексом підстав для повернення позовної заяви.
		Таким підставам повернення позовної заяви кореспондують положення пункту 10 частини першої статті 240 КАС України, якою передбачено підстави залишення позовної заяви без розгляду після відкриття провадження у справі.
		Так, відповідно до пункту 10 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
		За змістом наведених процесуальних норм одержавши позовну заяву суддя, серед іншого, зобов?язаний перевірити, чи не знаходиться на розгляді у цьому ж суді такий же позов, як він одержав.
		Встановивши наявність у суді ще одного позову суддя, виконуючи приписи пункту 5 частини 4 статті 169 КАС України, постановляє рішення про повернення позовної заяви.
		Встановивши наявність такого позову після відкриття провадження у справі суддя залишає позов без розгляду на підставі пункту 10 частини 1 статті 240 КАС України.
		Такі приписи процесуального закону є імперативними і не передбачають виключень та умов, за яких такі підстави для залишення позовної заяви без розгляду не можуть бути застосовані.
		Верховний Суд у постанові від 01.12.2022 у справі №640/36713/21 дійшов висновку, що подання позивачем кількох позовів до одного відповідача, з тим самим предметом та з однакових підстав без сплати судоовго збору свідчить про зловживання процесуальними правами.
		Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.06.2019 позивачем подано та зареєстровано у суді першої інстанції позовну заяву у справі №640/11396/19, яка розглядається.
		На наступний день, 26.06.2019, позивачем подано ще один позов у справі №640/11561/19 до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових порівняно зі справою №640/11396/19 підстав.
		Судовий збір за подання зазначених позовних заяв безпосередньо при зверненні до суду позивачем не сплачено.
		Позивачем факт подачі двох однакових позовів до одного суду не заперечується.
		Ухвалою суду від 04.07.2019 відкрито провадження у справі №640/11396/19 та призначено на 24.07.2019 підготовче засідання.
		У справі №640/11561/19 ухвалою суду від 15.07.2019 позовну заяву залишено без руху у зв?язку з несплатою судового збору, а ухвалою від 04.09.2019 позовну заяву повернуто позивачеві у зв?язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
		Таким чином, станом на час вирішення питання про відкриття провадження у справі №640/11396/19, яка розглядається, в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувало дві справи АТ «Сбербанк» до Національного банку України з тим самим предметом та з однакових підстав.
		Така ж ситуація зберігалась і після відкриття провадження у справі №640/11396/19, проведення підготовчого засідання, його закінчення та призначення справи до судового розгляду по суті.
		Такі обставини справи та дії позивача під час звернення до суду свідчать про зловживання ним своїми процесуальними правами, метою яких була маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
		Незважаючи на такі обставини, суд першої інстанції не виконав передбаченого частиною 4 статті 45 КАС України обов?язку вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
		Зокрема, в порушення вимог пункту 6 частини першої статті 171 КАС України, суд першої інстанції не виконав обов?язку щодо з?ясування наявності підстав для повернення позовної заяви у справі, яка розглядається, наявність яких виключає можливість подальшого розгляду справи.
		Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції також не постановив рішення про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 10 статті 240 КАС України.
		Пояснення представника позивача про те, що подача двох аналогічних за змістом позовів зумовлена помилкою та неузгодженістю дій працівників банку колегія суддів вважає безпідставними, оскільки будучи обізнаним з положеннями процесуального закону позивач усвідомлював наслідки таких своїх дій, однак жодних заходів спрямових на виправлення такої помилки та усунення перешкод у розгляді позову, як то відкликання помилково поданого позову, клопотання про його повернення чи залишення без розгляду, не вживав.
		Більш того, з матеріалів справи вбачається і на цьому наголошують представники відповідача, що як при подачі першого позову у справі №640/11396/19, яка розглядається, так і при подачі другого позову у справі №640/11561/19 позивачем не було сплачено судовий збір.
		Судовий збір за подачу позовної заяви, згідно даних наявної в матеріалах справи квитанції №27832119, сплачено позивачем в день подання другого позову №640/11561/19 - 26.06.2019 (на наступний день після подачі позовної заяви у справі №640/11396/19 та проведення автоматизованого розподілу справи) і в цей же день квитанцію долучено до матеріалів справи №640/11396/19.
		На спростування доводів представників відповідача про зловживання процесуальними правами представник позивача покликається на те, що в кінцевому результаті розглядався перший позов, що на його думку спростовує такі доводи касаційної скарги.
		Водночас, подання двох однакових за змістом позовів породжує обґрунтовані сумніви у добросовісності позивача, за змістом статті 45 КАС України такі дії відповідають поняттю зловживання процесуальними правами, відтак дискредитує дії позивача в цілому - як щодо другого, так і щодо першого позову.
		Крім того, представником відповідача в суді першої інстанції було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав передбачених статтею 45 та пунктом 10 статті 240 КАС України.
		Відмовляючи в задоволенні такого клопотання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що станом на час його вирішення позовну заяву у справі №640/11561/19 повернуто.
		Водночас, за змістом пункту 10 статті 240 КАС України суд залишає позов без розгляду, якщо на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
		Таким чином, для застосування пункту 10 статті 240 КАС України визначальним є стан, який існував саме на момент відкриття провадження, у справі, яка розглядається.
		Оскільки станом на час відкриття провадження у справі, яка розглядається, у справі  №640/11561/19 ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду постановлена не була, то були підстави для залишення позову без розгляду на підставі пункту 10 статті 240 КАС України.
		Саме такі ознаки відрізняють цю підставу залишення позовної заяви без розгляду від підстави, яка передбачена пунктом 3 статті 240 КАС України, відповідно до якого для залишення позову без розгляду на момент вирішення цього питання у провадженні цього або іншого суду повинна перебувати справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
		Крім того, право на доступ до правосуддя не повинне використовуватись учасником справи всупереч завданню адміністративного судочинства.
		Зловживання процесуальними правами є несумісним з правом на доступ до суду і в разі встановлення таких зловживань відповідна заява підлягає залишенню без розгляду.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він уважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Наприклад, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ уживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Rehak v. the Czech Republic» від 14   травня 2004 року («Ржегак проти Чеської Республіки», заява №67208/01), «Duringer and Grunge v. France» від 04 лютого 2003 року («Дюрінже та Грандж проти Франції», заяви №61164/00 і №18589/02)).
		За таких обставин позовна заява у цій справі підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 10 статті 240 КАС України.
		Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
		Враховуючи викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а позовна заява - залишенню без розгляду.
		За правилами частини 4 статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
		Керуючись статтями  240, 341, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити частково.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019 у цій справі скасувати.
		Позовну заяву Акціонерного товариства «Сбербанк» (після перейменування Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк») до Національного банку України про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		О.П. Стародуб
		 
		А.А. Єзеров
		 
		В.М. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...