Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 640/18335/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері.
Надіслано судом: 07.07.2023. Зареєстровано: 08.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2023.
Дата набрання законної сили: 07.07.2023
Номер судового провадження: К/990/27586/22

творюють їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Конституція України заборонила врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати, яке правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру відповідальності за нього».
		На момент виникнення між сторонами спірних правовідносин, як у справі  №640/27721/20,  так і у цій справі, редакція статті 14 Закону України «Про судову експертизу», визначала, що судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.
		Процедура притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності визначено Положенням про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2015 року №301/5, яке прийнято в розвиток статті 14 указаного Закону.
		Проте, ні у вказаній статті 14, ні в Законі України «Про судову експертизу» у цілому не передбачено (у редакції Закону, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
		Тобто, Закон України «Про судову експертизу» не визначав діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад). Не містить таких норм і Положення №301/5 в частині визначення діянь, за вчинення яких експерт міг би притягуватись до дисциплінарної відповідальності у виді попередження чи призупинення дії свідоцтва (на строк від 6 місяців і більше).
		У контексті зазначеного, Верховний Суд погоджується із доводом ОСОБА_1 щодо неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 серпня 2022 року у справі №640/27721/20 у подібних правовідносинах.
		До того ж, Суд погоджується із доводом ОСОБА_1 щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке полягає у ненаданні оцінки оскаржуваним рішенням Дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України крізь призму статті 2 КАС України.
		Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Отже, вирішуючи цей спір, суди повинні були  перевірити чи діяв відповідач під час  притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.
		Частини перша-третя статті 7 КАС України визначає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів. Суд застосовує інші  правові акти, прийняті  відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
		Отже, суди попередніх інстанцій мали б не застосовувати до спірних правовідносин підпункт 1 і 2 пункту 12 Розділу VI Положення №301/5, оскільки вони не відповідали вимогам пункту 22 статті 92 Основного Закону України.
		Підсумовуючи наведене, колегія суддів визнає такими, що знайшли підтвердження доводи касаційної скарги про те, що висновки судів попередніх інстанцій є помилковими і такими, що здійснені за наслідком неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами попередніх інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Верховний Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		Питання розподілу судових витрат визначено главою 8 КАСУ України.
		Так, відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Абзацом 1 частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 просив Суд стягнути на його користь загальну суму понесених судових витрат у розмірі: 52430 грн 40 коп, яка складається із судового збору за подання позовної заяви у розмірі: 1681 грн 60 коп; судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі: 2522 грн 40 коп; судового збору за подання касаційної скарги у розмірі: 3363 грн 20 коп; витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі: 27500 грн 00 коп; витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі: 14000 грн 00 коп.
		З матеріалів справи вбачається, що сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви у розмірі: 1681 грн 60 коп, підтверджується квитанцією №071020001 від 10 серпня 2020 року (т. 1 а.с. 65); судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі: 2522 грн 40 коп, підтверджується квитанцією №ПН2631263 від 1 вересня 2021 року (т. 4 а.с. 38); судового збору за подання касаційної скарги у розмірі: 3363 грн 20 коп, підтверджується квитанцією №0.0.2666737017.1 від 8 серпня 2022 року (т. 5 а.с. 26).
		З огляду на зазначене, Суд вбачає достатньо підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 з бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України загальної суми сплаченого ним судового збору в розмірі: 7567 грн 20 коп.
		Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 професійну правничу допомогу у суді першої інстанції надавало Адвокатське бюро «Войніканіс-Мирського», на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №84 від 16 липня 2022 року (т. 1 а.с. 66-67). Повноваження на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Войніканіс-Мирським Я.С. підтверджується Ордером серія КС №546915 від 6 серпня 2020 року (т. 1 а.с. 68). У матеріалах справи містяться також копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4675/10 і посвідчення адвоката Войніканіс-Мирського Я.С. (т. 1 а.с. 69).
		До того ж, у матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі від 10 серпня 2020 року наданої правової допомоги відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги №84 від 16 липня 2022 року, яким деталізована сума оплати за кожен вид послуг, наданих Адвокатським бюро ОСОБА_1 за указаним договором (т.1 а.с. 72).
		У якості доказу, яким підтверджується факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, надано до суду рахунок на оплату №108 від 10 серпня 2020 року (т. 1 а.с. 70). З цього рахунку вбачається, що Адвокатське бюро «Войніканіс-Мирського» за надану правову допомогу відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги №84 від 16 липня 2022 року та письмового завдання від 22 липня 2020 року визначило загальну суму гонорару у розмірі: 27500 грн 00 коп. Факт оплати цих коштів ОСОБА_1 на користь Адвокатське бюро «Войніканіс-Мирського» підтверджено дублікатом квитанції №0.01795452772.1 від 10 серпня 2020 року (т. 1 а.с. 71).
		За для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, суду надано окрім зазначеного Договору №108 від 10 серпня 2020 року та відповідного ордеру,  Акт приймання-передачі від 31 серпня 2021 року наданої правової допомоги відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги №84 від 16 липня 2022 року, яким деталізована сума оплати за кожен вид послуг, наданих Адвокатським бюро ОСОБА_1 за указаним договором у суду апеляційної інстанції (т.4 а.с. 36).
		До того ж, представником позивача долучено рахунок на оплату №185 від 31 серпня 2021 року (т. 4 а.с. 37). З цього рахунку вбачається, що Адвокатське бюро «Войніканіс-Мирського» за надану правову допомогу відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги №84 від 16 липня 2022 року та письмового завдання від 31 серпня 2021 року визначило загальну суму гонорару у розмірі: 14000 грн 00 коп. Факт оплати цих коштів ОСОБА_1 на користь Адвокатське бюро «Войніканіс-Мирського» підтверджено квитанцією №ПН2631263 від 1 вересня 2021 року (т. 4 а.с. 38).
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти задоволення вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу. Таку позицію відповідач обґрунтував тим, що вважає непідтвердженим жодним доказом розмір фактично понесених ОСОБА_1 судових витрат.
		Указаний довід відповідача Суд відхиляє, адже ОСОБА_1 довів наведеними вище доказами факт понесення судових витрат у судах першої та апеляційної інстанції на загальну суму: 41500 грн 00 коп.
		До того ж, у касаційній скарзі відповідач не обґрунтовує непропорційних заявленого розміру судових витрат складності цієї справи.
		Тож, витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму Верховний Суд вважажє співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді й відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
		Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає за належне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України суму понесених судових витрат у загальному розмірі: 52430 грн 40 коп, яка складається із судового збору за подання позовної заяви у розмірі: 1681 грн 60 коп; судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі: 2522 грн 40 коп; судового збору за подання касаційної скарги у розмірі: 3363 грн 20 коп; витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі: 27500 грн 00 коп; витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі: 14000 грн 00 коп.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Войніканіса-Мирського Яна Сергійовича задовольнити.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року  і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року у справі №640/18335/20 скасувати.
		Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України в особі Дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України про визнання протиправним і скасування рішення задовольнити.
		Визнати протиправними і скасувати рішення Дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 27 травня 2020 року №1 та від 2 липня 2020 року №2, прийняті стосовно ОСОБА_1 .
		Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001,  місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, код ЄДРПОУ 00015622) судові витрати у загальному розмірі 52430 (п`ятдесят дві тисячі чотириста тридцять гривень) грн 40 коп (сорок копійок) гривень 00 коп.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		………………….
		 
		………………….
		 
		………………….
		Н.М. Мартинюк 
		А.В. Жук    
		Ж.М. Мельник-Томенко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...