Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 188/438/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Пособництво державі-агресору.
Надіслано судом: 10.07.2023. Зареєстровано: 10.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2023.
Дата набрання законної сили: 06.07.2023
Номер судового провадження: 11-кп/803/2208/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023130000000154

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/2208/23 Справа № 188/438/23   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 липня 2023 року                                 м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого судді             ОСОБА_2 ,
		суддів                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю:
		секретаря судового засідання      ОСОБА_5 
		прокурора ОСОБА_6 
		обвинуваченого ОСОБА_7 
		захисника ОСОБА_8 
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №22023130000000154 від23.02.2023 року за апеляційною скаргою прокурора Лисичанської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_9 , поданою на вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 07.04.2023 року, яким,
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Лисичанська Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 , наразі фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ,
		 
		визнано винуватим у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.111-1 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 14 років без конфіскації майна,
		 
		встановила:
		 
		Вироком суду першої інстанції встановлено, що 10 липня 2022 року, в денний час, більш точний час встановити не виявилось можливим, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи громадянином України, знаходячись за адресою: АДРЕСА_4 , усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу,порушення територіальної цілісності та захоплення території України, будучи обізнаним про незаконність органів влади, створених представниками окупаційних військ держави-агресора та підконтрольних їй незаконних збройних формувань так званої «ЛНР» на тимчасово окупованій території України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, маючи умисел на добровільне зайняття посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, а саме у так званому «59-му Лисичанському державному пожежно-рятувальному загоні Міністерства надзвичайних ситуацій Луганської Народної Республіки», створеному на тимчасово окупованій території, і реалізуючи його, вступив в злочинну змову з представниками окупаційних військ Російської Федерації та представниками так званої «ЛНР». Отримавши від останніх пропозицію на зайняття посади так званого «пожежного рятувальника 59-го Лисичанського державного пожежно-рятувального загону Міністерства надзвичайних ситуацій Луганської Народної Республіки», в порушення вимог Конституції та Законів України добровільно, умисно погодився на вказану пропозицію та підписав контракт на службу в так званих «органах державного пожежно-рятувального загону Міністерства надзвичайних ситуацій Луганської Народної Республіки».
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у період часу з 10.07.2022 до 29.01.2023 ОСОБА_7 , будучи громадянином України, перебуваючи на території м. Лисичанська Сєвєродонецького району Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання зайняти посаду в незаконному органі влади, погоджуючись на пропозицію представників держави-агресора - Російської Федерації та представників незаконних збройних формувань так званої «ЛНР», умисно, добровільно зайняв посаду так званого «пожежного рятувальника 59-го Лисичанського державного пожежно-рятувального загону Міністерства надзвичайних ситуацій Луганської Народної Республіки», що не пов`язана із виконанням організаційно - розпорядчих або адміністративно - господарських функцій у вказаному незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме на території м. Лисичанська Сєвєродонецького району Луганської області.
		До службових обов`язків ОСОБА_7 відповідно до займаної посади входило: тушіння пожеж, рятування людей, розкриття та розбирання конструкцій, а також підвезення води населенню міста Лисичанська. Графік роботи встановлено такий: доба - на роботі, три доби  відпочинку.
		З посади так званого «пожежного рятувальника 59-го Лисичанського державного пожежно-рятувального загону Міністерства надзвичайних ситуацій Луганської Народної Республіки» ОСОБА_7 звільнився за власним бажанням 29.01.2023.
		Таким чином, ОСОБА_7  вчинив кримінальний проступок, кваліфікований за ч. 2 ст. 111-1 КК України - колабораційна діяльність, а саме добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		 
		У поданій на вирок суду апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у частині призначеного ОСОБА_7 покарання через неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м`якості, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.111-1 КК України у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на 14 років з конфіскацією усього належного йому майна.
		Апелянт вважає, що суд першої інстанції, не застосувавши вимоги ст.59, ч.2 ст.111-1 КК України, які підлягали застосуванню в частині призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна та, в порушення вимог кримінального процесуального закону (ст.ст.370,374 КПК України), не мотивував це рішення, що ставить під сумнів його законність.
		Крім того, прокурор посилається на практику Касаційного суду, який неодноразово звертав увагу на те, що вирішуючи питання про призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності в діях винного корисливого мотиву. Питання наявності чи відсутності корисливого мотиву в діях обвинуваченого не було досліджено судом першої інстанції, що свідчить про неповноту судового розгляду.
		Між тим, прокурор зазначає, що з показань обвинуваченого ОСОБА_7 вбачається, що зазначену посаду він зайняв у зв`язку з необхідністю отримання грошової винагороди за виконану роботу, бо інших законних засобів існування у нього не було. ОСОБА_7 отримував заробітну плату у російській валюті, що, на думку прокурора, свідчить про корисливий мотив вчинення даного кримінального проступку.
		Тобто, на переконання прокурора судом першої інстанції необґрунтовано не застосовано щодо обвинуваченого додаткове покарання у виді конфіскації майна.
		 
		Під час апеляційного розгляду:
		 
		- прокурор відділу підтримання публічного обвинувачення в суді та забезпечення діяльності у сфері запобігання та протидії корупції ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 і просила ухвалити новий вирок із призначенням ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на 14 років з конфіскацією усього належного йому майна;
		 
		- обвинувачений  ОСОБА_7 та йогозахисник ОСОБА_8  заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити вирок суду без змін.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження у межах наявних у апеляційних скаргах вимог, колегія суддів дійшла таких висновків.
		 
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як убачається із змісту поданої прокурором апеляційної скарги, ним не оскаржується правильність встановленої та викладеної у вироку суду об`єктивної сторони скоєного ОСОБА_7 кримінального проступку, правильність визначеної судом правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.1111 КК України, відсутність порушень під час процедури спрощеного розгляду матеріалів кримінального провадження, тому, колегія суддів вирок суду у цій частині не переглядає.
		Розглядаючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо необхідності призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у вигляді конфіскації усього належного обвинуваченому майна, колегія суддів дійшла такого висновку.
		Відповідно до санкції ч.2 ст.1111 КК України інкриміноване ОСОБА_7 діяння карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років, із конфіскацією майна або без такої.
		Як убачається із вироку, суд першої інстанції додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не застосував і не умотивував належним чином, із посиланням на відповідні докази, підстав для такого рішення.
		Апеляційним судом повторно досліджені докази у частині наявності у ОСОБА_7 належного йому майна.
		Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_7 є власником трикімнатної квартири площею 62,9 кв м у АДРЕСА_2 ; земельної ділянки на території Новоайдарської селищної Ради Луганської області площею 2 га кадастровим номером 4423155100:61:002:0020 ( яка надана ОСОБА_7 у оренду ФГ «Альянс К»).
		 
		Ст.49 КВК України визначає (ч.1), що конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, у тому числі, його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери, інші цінності на рахунках чи вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.
		Ч.2 ст.49 КВК України зазначає про заборону конфісковувати майно, яке належить засудженому на праві приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні.
		Ст.59 КК України визначає, що перелік майна, яке не підлягає конфіскації, визначається законом України. Тобто, законодавець у даному випадку відсилає до спеціального закону, тобто, у даному випадку, до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII. Додаток до зазначеного Закону наводить перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення, зокрема, на належне на праві власності майно, необхідне для особи, членів його сім`ї, які перебувають на його утриманні.
		Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_7 є власником квартири    АДРЕСА_5 , що підтверджено даними Реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.02.2023 року.
		Мати ОСОБА_7 постійно мешкає у зазначеному вище житлі, тобто є членом родини ОСОБА_7 , що унеможливлює здійснення конфіскації на дане майно. 
		Заборон, встановлених ч.2 ст.49 КВК України та додатком до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII щодо конфіскації іншого належного обвинуваченому майна не встановлено, оскільки ОСОБА_7 не має утриманців та членів сім`ї, які б мешкали у приміщенні та потребували б його.
		Вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 займав посаду у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, та отримував оплату такої праці. Тобто, у його діях присутній корисний мотив, що є підставою для застосування до ОСОБА_7 додаткового, передбаченого санкцією статті, покарання у вигляді конфіскації належного обвинуваченому майна.
		У зв`язку з цим , відповідно до ст.420 КПК України, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині призначеного покарання, із ухваленням нового вироку судом апеляційної інстанції у цій частині, із призначенням ОСОБА_7 додаткового покарання у вигляді конфіскації належного йому майна, за виключенням житла, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -
		 
		ухвалила:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора Лисичанськоїокружної прокуратуриЛуганської області ОСОБА_9  задовольнити.
		Вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 07.04.2023 року щодо ОСОБА_7  - скасувати в частині призначення покарання.
		Ухвалити новийвирок,яким ОСОБА_7  призначитипокарання зач.2ст.111-1КК Україниу виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 14 років з конфіскацією усього належного йому майна, за виключенням житла, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
		В іншій частині вирок суду залишити без змін.
		Вирок набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржений учасниками кримінального провадження у касаційному порядку, безпосередньо до Верховного Суду, протягом трьох місяців з дня проголошення.
		 
		Судді
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...