Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/99/23 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 10.07.2023. Зареєстровано: 11.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2023.
Дата набрання законної сили: 04.07.2023
Номер судового провадження: 15/913/99/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		 УХВАЛА
		 
		04 липня 2023 року м. Харків Справа № 913/99/23
		 Провадження №15/913/99/23
		 
		За заявою ініціюючого кредитора  Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010)
		до Приватного акціонерного товариства «Фінансист» (вул. Оборонная, буд. 20-Г, м. Луганськ, 91031)
		про банкрутство
		 
		Суддя Смола С.В.
		Секретар судового засідання-помічник судді Чуєва М.С.
		 
		У засіданні брали участь:
		від ініціюючого кредитора: адвокат Басула Б.І. за довіреністю від 22.12.2022 №12/2022/121 (у режимі відеоконференції);
		від Головного управління Державної податкової служби у Луганській області: представник не прибув;
		від боржника: представник не прибув;
		арбітражний керуючий: Кравченко В.П. (у режимі відеоконференції).
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі  ТОВ «ФК «Форінт») 30.03.2023 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) звернулось до Господарського суду Луганської області з заявою до боржника  Приватного акціонерного товариства «Фінансист» (далі  ПрАТ «Фінансист»), про порушення провадження у справі про банкрутство.
		В обґрунтування заяви ініціюючий кредитор зазначив, що на виконання умов кредитного договору від 09.04.2008 №010/07-02/344 «Про надання кредиту під іпотеку комерційної нерухомості для корпоративних клієнтів», який укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райфайзен Банк Аваль» (далі  ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», як кредитором, та Закритим акціонерним товариством «Фінансист» (далі  ЗАТ «Фінансист»), яке у подальшому перейменоване на ПрАТ «Фінансист», як позичальником, надано кредитні кошти в сумі 836 630 доларів США.
		11.04.2008 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» як іпотекодержателем та ЗАТ «Фінансист» укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Абакумовою В.В., зареєстрований в реєстрі за №1462, відповідно до п.1.1 якого, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору від 09.04.2008 №010/07-02/344, а також додаткових угод, укладених до нього.
		У подальшому у зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором від 09.04.2008 №010/07-02/344 банк звернувся до суду з позовом про стягнення з ПрАТ «Фінансист» заборгованості за кредитом у сумі 876 126,11 доларів США (у тому числі прострочена позичкова  47 137,70 доларів США), заборгованості за процентами  50 317,15 доларів США, пені за порушення строків оплати суми кредиту  12 759 грн 72 коп., пені за несвоєчасне погашення процентів  17 913 грн 02 коп.
		Рішенням Господарського суду Луганської області від 21.03.2011 у справі №15/33/2011(4/160) позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ПрАТ «Фінансист» задоволені частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 122 558,02 доларів США, заборгованість за відсотками в сумі 120 887,31 доларів США, пеню за порушення строків оплати суми кредиту 12 759 грн 72 коп., пеню за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 17 913 грн 02 коп., державне мито в сумі 3 217 грн 62 доларів США, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 57 грн 63 коп.
		08.04.2011 на виконання вказаного рішення був виданий відповідний наказ №15/33/2011(4/160).
		У подальшому ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду ще з одним позовом про дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором від 09.04.2008 №010/07-02/344, а саме: заборгованості за кредитом  753 568,09 доларів США (у тому числі прострочена позичкова  37 710,16 доларів США), заборгованості за процентами  35 141,05 доларів США, пені за порушення строків оплати суми кредиту  104 471 грн 54 коп., пені за несвоєчасне погашення процентів  102 555 грн 22 коп.
		Рішенням Господарського суду Луганської області від 02.09.2011 у справі №10/108/2011 позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ПрАТ «Фінансист» задоволені частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 753 568,09 доларів США, заборгованість за відсотками в сумі 35 141,05 доларів США, пеню за порушення строків оплати суми кредиту в сумі 14 907 грн 41 коп., пеню за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 13 980 грн 18 коп., державне мито в сумі 3 135,25 доларів США, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231 грн 36 коп.
		На виконання вказаного рішення 20.09.2011 виданий відповідний наказ.
		08.12.2016 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Вектор Банк» (далі  ПАТ «Вектор Банк») укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ПАТ «Вектор Банк» зобов`язалось передати АТ «Райффайзен Банк Аваль» загальну суму фінансування, а АТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язалось відступити ПАТ «Вектор Банк» права вимоги до боржників (портфельне відступлення прав вимоги) за кредитними договорами згідно реєстру відступлених прав, у тому числі за кредитним договором від 09.04.2008 №010/07-02/344, боржником за яким є ПрАТ «Фінансист».
		08.12.2016 між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Форінт» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Форінт» зобов`язалось передати ПАТ «Вектор Банк» загальну суму фінансування, а ПАТ «Вектор Банк» зобов`язалось відступити ТОВ «ФК «Форінт» права вимоги до боржників (портфельне відступлення прав вимоги) за кредитними договорами згідно реєстру відступлених прав, зокрема за кредитним договором від 09.04.2008 №010/07-02/344.
		Також 08.12.2016 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» укладено договір відступлення прав за іпотечними договорами, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрований в реєстрі №4263, відповідно до умов якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ПАТ «Вектор Банк» право вимоги за договорами іпотеки, у тому числі за договором іпотеки від 11.04.2008, посвідченим приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Абакумовою В.В., зареєстрований в реєстрі за №1462, укладеним з ПрАТ «Фінансист».
		08.12.2016 між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Форінт» було укладено договір відступлення прав за іпотечними договорами, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрований в реєстрі №4266, відповідно до умов якого ПАТ «Вектор Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Форінт» право вимоги за договорами іпотеки, у тому числі за договором іпотеки від 11.04.2008, посвідченим приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Абакумовою В.В., зареєстрований в реєстрі за №1462, укладеним з ПрАТ «Фінансист».
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.12.2017 у справі №15/33/2011(4/160) замінено первісного стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «ФК «Форінт» за судовим рішенням від 21.03.2011 та наказом №15/33/2011(4/160).
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.12.2017 у справі №10/108/2011 замінено первісного стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «ФК «Форінт» за судовим рішенням від 02.09.2011 та наказом №10/108/2011.
		Зазначив, що станом на день звернення з цією заявою до суду офіційно встановлений НБУ курс гривні до долару США (за 1 долар) складає 36,5686 грн, а відтак розмір безспірної заборгованості за кредитним договором від 09.04.2008 №010/07-02/344 складає 37 744 443 грн 00 коп.
		Заборгованість є забезпеченою на суму 6 472 089 грн 00 коп. згідно договору іпотеки від 11.04.2008, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Абакумовою В.В., зареєстрованого в реєстрі за №1462.
		У поданій заяві ініціюючий кредитор запропонував для призначення та виконання повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство боржника кандидатуру арбітражного керуючого  Кравченко Валерії Петрівни.
		 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника ініціюючого кредитора та розпорядника майна, господарський суд
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2023 заява передана на розгляд судді Смолі С.В.
		Ухвалою суду від 10.04.2023 прийнято заяву ТОВ «ФК «Форінт» від 30.03.2023 №2/2023/03/7215 про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Фінансист» до розгляду; призначено дату проведення підготовчого засідання суду на 15.05.2023.
		Ухвалою суду від 15.05.2023, зокрема, відкрите провадження у справі №913/99/23 про банкрутство боржника  ПрАТ «Фінансист» за заявою ініціюючого кредитора ТОВ «ФК «Форінт» від 30.03.2023 №2/2023/03/7215; визнані грошові вимоги ТОВ «ФК «Форінт» до боржника  ПрАТ «Фінансист»  32 038 705 грн 27 коп.  заборгованість за тілом кредиту, 5 705 738 грн 69 коп.  заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 30.04.2008 по 30.05.2011, з яких 31 272 354 грн 96 коп.  конкурсні (виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство та не забезпечені заставою) та 6 472 089 грн 00 коп.  забезпечені заставою майна боржника); 87 140 грн 00 коп.  витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, що складаються зі сплаченого судового збору в сумі 26 840 грн 00 коп. та витрат на авансування винагороди арбітражного керуючого в сумі 60 300 грн 00 коп.; грошові вимоги ТОВ «ФК «Форінт» до боржника  ПрАТ «Фінансист» із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 00 грн 03 коп.  відхилені; введено з 15.05.2023 мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ПрАТ «Фінансист»; введено процедуру розпорядження майном боржника  ПрАТ «Фінансист» строком на 93 календарних дні по 15.08.2023 включно; призначено розпорядником майна боржника ПрАТ «Фінансист» арбітражного керуючого Кравченко Валерію Петрівну; попереднє засідання господарського суду призначене на 04.07.2023.
		12.06.2023 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) ТОВ «ФК «Форінт» звернулося до суду із заявою від 12.06.2023 №2/2023/06/7372 про визнання грошових вимог, у якій просить визнати додаткові грошові вимоги до боржника у розмірі 21 246 302 грн 47 коп. заборгованості за нарахованими процентами за кредитним договором від 09.04.2008 №010/07-02/344 за період з 01.06.2011 по 08.12.2016 та 5 368 грн 00 коп. судових витрат.
		Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.06.2023 заява передана на розгляд судді Смолі С.В.
		Ухвалою суду від 19.06.2023 заяву ТОВ «ФК «Форінт» від 12.06.2023 №2/2023/06/7372 про визнання грошових вимог прийнято до розгляду; розгляд грошових вимог ТОВ «ФК «Форінт» призначений в попередньому судовому засіданні на 04.07.2023.
		У судове засідання 04.07.2023 представник боржника не прибув, хоча про дату, час та місце проведення попереднього засідання повідомлений належним чином, зокрема шляхом надсилання електронного примірника ухвали суду від 19.06.2023 на адреси електронної пошти ПрАТ «Фінансит»: zao-finansist@ltk.com.ua, everest@abucb.com, які встановлені судом при прийнятті заяви ініціюючого кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство до розгляду, що підтверджується відповідною роздруківкою, та розміщення відповідного повідомлення на сайті судової влади, що підтверджується відповідною роздруківкою.
		Відповідно до ч.2 ст.121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
		Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.04.2023 №17771 місцезнаходженням ПрАТ «Фінансист» є: вул. Оборонная, буд. 20-Г, м. Луганськ, 91031.
		Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затверджений відповідний Перелік, відповідно до якого територія Луганського району з 07.04.2014 і по теперішній час належить до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.
		Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що боржник належним чином повідомлений про розгляд справи.
		Представник ініціюючого кредитора та розпорядник майна Кравченко В.П. брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		Боржник відзив на заяву ініціюючого кредитора про визнання грошових вимог не подав.
		 
		Вирішуючи вказану заяву, суд виходить з наступного.
		Частиною 1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі  КУзПБ) встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
		Відповідно до абз.5 ст.1 КУзПБ грошове зобов`язання (борг)  зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
		Частинами 1, 2 ст.45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.
		В обґрунтування заяви з додатковими вимогами до боржника ініціюючий кредитор зазначив наступне. 
		Ухвалою суду від 15.05.2023 визнані грошові вимоги ТОВ «ФК «Форінт» до ПрАТ «Фінансист» за тілом кредиту: 122 558,02 долари США (стягнуті за рішенням суду від 21.03.2011 у справі №15/33/2011(4/160) + 753 568,09 доларів США (стягнуті за рішенням суду від 02.09.2011 у справі №10/108/2011)Х36,5686 (курс долара США до гривні станом на момент подання заяви) = 32 038 705 грн 27 коп. 
		Також вказаною ухвалою визнано грошові вимоги ТОВ «ФК «Форінт» до ПрАТ «Фінансист» за процентами за користування кредитом: 120 887,31 долар США (стягнуті за рішенням суду від 21.03.2011 у справі №15/33/2011(4/160)+35 141,05 доларів США (стягнуті за рішенням суду від 02.09.2011 у справі №10/108/2011)Х36,5686 (курс долара США до гривні станом на момент подання заяви) = 5 705 738 грн 69 коп.
		Відтак, грошові вимоги за процентами за користування кредитом були визнані безспірними у загальному розмірі 156 028,36 доларів США за період з 30.04.2008 по 30.05.2011.
		Водночас, на дату набуття ТОВ «ФК «Форінт» права вимоги до ПрАТ «Фінансист» (08.12.2016) заборгованість за процентами ПрАТ «Фінансист» за кредитним договором від 09.04.2008 №010/07-02/344 (з додатковою угодою до нього) складала 737 026,88 доларів США за період з 30.04.2008 по 08.12.2016.
		Таким чином, ТОВ «ФК «Форінт» звернулося з заявою про визнання грошових вимог за нарахованими процентами за кредитним договором від 09.04.2008 №010/07-02/344 у розмірі 580 998,52 долари США (розмір нарахованим процентів за період з 01.06.2011 по 08.12.2016).
		Станом на дату подання цієї заяви (12.06.2023) офіційно встановлений НБУ курс гривні до долару США (за 1 долар США) складає 36,5686 грн, що еквівалентно 21 246 302 грн 47 коп.
		Судом установлено, що 09.04.2008 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» як кредитором/банком та ЗАТ «Фінансист» як позичальником, яке у подальшому перейменоване на ПрАТ «Фінансист» укладено кредитний договір №010/07-02/344 «Про надання кредиту під іпотеку комерційної нерухомості для корпоративних клієнтів» (кредитна лінія не відновлювальна) з додатковими угодами до нього, за умовами п.1.1 якого кредитор на положеннях та умовах цього договору відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 836 630 доларів США (ліміт кредитування) строком до 31.03.2018, із сплатою процентів за наступною схемою: фіксована процента ставка 12% річних.
		У п.3.2 кредитного договору сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту), день видачі кредиту та день погашення враховується як 1 день.
		Відповідно до п.6.1 кредитного договору позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених цим договором. Проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора №20787469 не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту. Основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до графіка погашення заборгованості (додаток №1 до цього договору).
		31.08.2009 між сторонами укладена додаткова угода №010/07-02/344/1, за умовами якої з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту, визначених кредитним договором від 09.04.2008 №010/07-02/344, а саме встановили тимчасово на строк з 01.08.2009 до 31.12.2009 включно пільгову процентну ставку у розмірі 9,5% річних.
		Крім того, у п.7 додаткової угоди сторони домовились врегулювати заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав.
		Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір. 
		Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		За своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 09.04.2008 №010/07-02/344 «Про надання кредиту під іпотеку комерційної нерухомості для корпоративних клієнтів» (кредитна лінія не відновлювальна) з додатковими угодами до нього є кредитним договором.
		Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
		Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно з ч.3 ст.346 ГК України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
		Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
		Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
		Частиною 2 ст.10561 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Приписами ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Пунктом 1.1 кредитного договору від 09.04.2008 №010/07-02/344 «Про надання кредиту під іпотеку комерційної нерухомості для корпоративних клієнтів» (кредитна лінія не відновлювальна) сторони встановили строк кредитування до 31.03.2018.
		Суд бере до уваги, що додатковою угодою від 31.08.2009 №010/07-02/344/1 сторони внесли зміни до п.1.1 кредитного договору, змінивши щомісячний платіж, який має сплачувати позичальник в рахунок погашення основної заборгованості за кредитом, проте строк кредитування (до 31.03.2018) залишився незмінним.
		У п.7.8 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 31.08.2009 №010/07-02/344/1 передбачено, що кредитор вправі пред`явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у разі: у випадку прострочення позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту (у випадку суттєвої зміни курсу іноземної валюти (доларів США) по відношенню до національної грошової одиниці України, що призведе до значного збільшення витрат позичальника на обслуговування кредитної заборгованості, позичальник має право звернутися до кредитора з клопотанням про тимчасовий перегляд умов договору) (пп.7.8.1 п.7.8 кредитного договору); порушення умов цільового використання кредиту згідно договору (пп.7.8.2 п.7.8 кредитного договору); порушення позичальником засвідчень і гарантій згідно ст.4 договору (пп.7.8.3 п.7.8 кредитного договору); порушення позичальником/поручителем своїх обов`язків за цим договором та договорами забезпечення, передбачених статтею 3 договору (пп.7.8.4 п.7.8 кредитного договору); припинення з будь-яких підстав договорів забезпечення, або визнання їх недійсними, або неможливість звернення стягнення на предмет застави/іпотеки з будь-яких причин незалежно від наявності/відсутності вини позичальника (пп.7.8.7 п.7.8 кредитного договору). Настання вищевказаних обставин розглядається сторонами як істотне порушення умов договору.
		Відповідно до п.7.9 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 31.08.2009 №010/07-02/344/1 передбачено, що якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у цій статті, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У випадку, якщо письмове повідомлення кредитора містить вимогу про дострокове повне або часткове погашення заборгованості позичальника за цим договором, строк виконання зазначених у такому повідомленні зобов`язань позичальника вважається таким, що закінчився, на 31 календарний день з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги, кредитор має право звернути стягнення за договором забезпечення, пред`явити вимогу поручителю та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за цим договором, які не суперечать чинному законодавству України.
		Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі  ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Як було встановлено Господарським судом у рішенні від 02.09.2011 у справі №10/108/2011, у зв`язку з простроченням виконання позичальником, взятих за кредитним договором зобов`язань, банком на адресу відповідача направлено претензію від 21.04.2011 №С13-120-1/2292 (а.с.48-49), яка отримана відповідачем 23.04.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.50).
		В претензії зазначено, що починаючи з листопада 2009 року підприємство в повному обсязі не погашає кредит згідно графіку та не сплачує нараховані відсотки, та повідомлено, що станом на 18.04.2011 прострочена заборгованість за кредитним договором від 09.04.2008 №010/07-02/344 складає:
		 141 413,10 дол. США заборгованість за кредитом,
		 138457,83 дол. США заборгованість за процентами.
		Відповідно до п. 10.2 Кредитного договору за порушення строків:
		 Погашення кредиту нарахована пеня в сумі 91 964 грн 79 коп.,
		 Сплати процентів за користування кредитом нарахована пеня в сумі 93 843 грн 66 коп.
		Також, в зазначеній претензії на підставі п.п.7.8, 7.9 кредитного договору і вказаних порушень банк вимагав у позичальника у тридцятиденний термін (з моменту надсилання претензії) достроково сплатити суму позичкової заборгованості, включаючи нараховані проценти користування кредитом та штрафні санкції у розмірі 1 014 583,94 долари США та 185 808 грн.145 коп. При цьому, банком було попереджено позичальника, що у разі непогашення цієї суми, банк вимушений буде звернутися до Господарського суду Луганської області з позовною заявою про дострокове стягнення усієї суми за кредитним договором №010/07-02/344.
		Станом на 02.06.2011 заборгованість за кредитом становить 876 126,11дол. США, та заборгованість за процентами становить 156 028,36 дол. США (нараховано за період з 30.04.2008 по 30.05.2011  330 704,13 дол. США, сплачено 174 675,77 дол. США).
		Відтак, обставини щодо видачі кредиту, наявності простроченої заборгованості і надсилання ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» ПрАТ «Фінансист» претензії від 21.04.2011 №С13-120-1/2292 та отримання її позичальником установлені вказаним рішенням суду та не потребують доказуванню.
		Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №908/2187/21, надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу  позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
		З огляду на викладене, банк надіславши вказану позичальнику претензію від 21.04.2011 №С13-120-1/2292 скористався своїм правом, передбаченим ч.2 ст.1050 ЦК України та умовами п.п.7.8, 7.9 кредитного договору на дострокове повернення кредиту та процентів за користування ним, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було змінено термін кредитування за кредитним договором від 09.04.2008 №010/07-02/344.
		Ураховуючи викладене, ПрАТ «Фінансист» зобов`язано було достроково повернути кредитні кошти та сплатити нараховані проценти за користування кредитом у строк по 23.05.2011 (включно), але не зробило цього.
		У заяві про визнання грошових вимог за нарахованими процентами за кредитним договором від 09.04.2008 №010/07-02/344 ТОВ «ФК «Форінт» просить визнати відповідні вимоги за нарахованими процентами за період з 01.06.2011 по 08.12.2016 у розмірі 580 998,52 долари США, що на дату подання цієї заяви (12.06.2023, офіційно встановлений НБУ курс гривні до долару США (за 1 долар США) складає 36,5686 грн) еквівалентно 21 246 302 грн 47 коп.
		Щодо правомірності нарахування вказаних процентів після 23.05.2011 суд зазначає наступне.
		Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 №910/4518/16 (п.п.75-78, 80-81, 83-87, 93-103), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).
		 Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
		Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.
		Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
		Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше  це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення  прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
		Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч.2 ст.1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу ч.2 ст.1057 цього Кодексу.
		Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
		Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до ст.1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
		Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
		Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст.1048 ЦК України.
		Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
		Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст.1048 ЦК України.
		За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст.1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
		Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.
		Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.
		Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
		Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
		На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до ст.1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника  обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
		Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.
		 Якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов`язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України.
		Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України.
		Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за ст.625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.
		Викладене вище свідчить, що наслідки порушення грошового зобов`язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов`язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо.
		 Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність  обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
		Як уже зазначалось судом, рішенням Господарського суду Луганської області від 02.09.2011 у справі №10/108/2011 стягнуто з ПрАТ «Фінансист» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом в сумі 753 568,09 доларів США, заборгованість за відсотками в сумі 35 141,05 доларів США, пеню за порушення строків оплати суми кредиту в сумі 14 907 грн 41 коп., пеню за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 13 980 грн 18 коп., державне мито в сумі 3 135,25 доларів США, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231 грн 36 коп.
		Суд зауважує, що заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 30.04.2008 по 30.05.2011 склала 156 028,36 доларів США та була стягнута за рішеннями Господарського суду Луганської області у справах №15/33/2011(4/160) та №10/108/2011.
		Підсумовуючи викладене, ураховуючи вищевказані висновки Верховного Суду, суд приходить до висновку про те, що нарахування ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ПрАТ «Фінансист» процентів за користування кредитом за кредитним договором від 09.04.2008 №010/07-02/344 після 23.05.2011 (спливу тридцятиденного строку з моменту отримання боржником претензії від 21.04.2011 №С13-120-1/2292) є неправомірним.
		Водночас суд бере до уваги наступне.
		Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття обов`язковості судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
		Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.
		Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.
		Згідно преамбули та ст.6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
		Оскільки рішеннями Господарського суду Луганської області у справах №15/33/2011(4/160) та №10/108/2011, які набрали законної сили, було стягнуто з боржника заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 30.04.2008 по 30.05.2011, тому заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими саме за цей період у сумі 156 028,36 доларів США (еквівалент 5 705 738 грн 69 коп.) була визнана як грошова вимога ініціюючого кредитора ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі від 15.05.2023.
		Подальше (після 30.05.2011) нарахування процентів за користування ПрАТ «Фінансист» процентів за користування кредитом за кредитним договором від 09.04.2008 №010/07-02/344 є безпідставним.
		Суд наголошує, що факт відступлення та передачі права вимоги за договорами факторингу від 08.12.2016 спочатку від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ПАТ «Вектор Банк», а потім від ПАТ «Вектор Банк» до ТОВ «ФК «Форінт» щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом за кредитним договором від 09.04.2008 №010/07-02/344 за період з 01.06.2011 по 08.12.2016 у розмірі 580 998,52 долари США (еквівалент 21 246 302 грн 47 коп.) не спростовує висновків суду щодо неправомірності нарахування процентів за користування кредитом за кредитним договором від 09.04.2008 №010/07-02/344 з урахуванням рішення Господарського суду Луганської області від 02.09.2011 у справі №10/108/2011 після 30.05.2011.
		Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що додаткові грошові вимоги ТОВ «ФК «Форінт» до ПрАТ «Фінансист» у розмірі 21 246 302 грн 47 коп. що складаються із заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом за кредитним договором від 09.04.2008 №010/07-02/344 за період з 01.06.2011 по 08.12.2016 підлягають відхиленню повністю.
		З огляду на це відхиленню підлягають і грошові вимоги ТОВ «ФК «Форінт» до боржника зі сплати судового збору у сумі 5 368 грн 00 коп., сплаченого кредитором за розгляд вищезазначених додаткових грошових вимог.
		 
		Керуючись ст.ст.1, 44, 45, 47 КУзПБ, ст.ст.232  234 ГПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		1. Відхилити повністю додаткові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 40658146) до боржника  Приватного акціонерного товариства «Фінансист» (вул. Оборонная, буд. 20-Г, м. Луганськ, 91031, ідентифікаційний код 31138743):
		 21 246 302 грн 47 коп.  заборгованість за нарахованими процентами за кредитним договором від 09.04.2008 №010/07-02/344 за період з 01.06.2011 по 08.12.2016;
		 5 368 грн 00 коп.  сплачений судовий збір за подання заяви про визнання додаткових грошових вимог.
		2. Ухвалу надіслати: 
		 заявнику  Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»;
		 боржнику  Приватному акціонерному товариству «Фінансист»; 
		 арбітражному керуючому Кравченко Валерії Петрівні;
		ГУ ДПС в Івано-Франківській області; 
		 ГУ ДПС у Луганській області.
		 
		Ухвала набрала законної сили негайно після її оголошення 04.07.2023 та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України, та порядку, визначеному ст.257 ГПК України, тільки разом з ухвалою господарського суду, постановленою за результатами попереднього засідання.
		 
		Повний текст ухвали складено 10.07.2023.
		 
		Суд доводить до відома учасників судового процесу, що вони можуть отримувати інформацію у справі, що розглядається за офіційною вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України - https://court.gov.ua/fair/
		 
		 
		Суддя Сергій СМОЛА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...