Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/21574/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 11.07.2023. Зареєстровано: 12.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2023.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		08.06.2023Справа №  910/21574/21Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи 
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна"
		до Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня №2" Чернігівської міської ради
		третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівська обласна державна адміністрація       
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівська міська рада 
		за участю Чернігівської обласної прокуратури  
		про стягнення 35 048 757,12 грн.
		 
		Представники учасників справи:
		від позивача: Гусак А.М.;
		від відповідача: Матвійчук А.С.; 
		від третьої особи-1: не з`явився; 
		від третьої особи-2: не з`явився; 
		від прокуратури: Кузьміна К.Г.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" (позивач або Фрезеніус) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської міської ради та Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня №2" Чернігівської міської ради (лікарня) про солідарне стягнення 35 048 757,12 грн. заборгованості за фактично надані медичні послуги.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі в порушення норм чинного законодавства України та домовленостей між сторонами неналежним чином не виконали взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг, у зв`язку з чим виникла непогашена заборгованість у розмірі 35 048 757,12 грн. за фактично надані позивачем медичні послуги за період з 01.01.2019 по 31.03.2020.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 відкрито провадження у справі №     910/21574/21, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.02.2022.
		28.01.2022 до Господарського суду міста Києва від Чернігівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву.
		03.02.2022 до Господарського суду міста Києва від лікарні надійшов відзив на позовну заяву.
		03.02.2022 до Господарського суду міста Києва від Чернігівської обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву.
		14.02.2022 до Господарського суду міста Києва від Чернігівської обласної прокуратури надійшла заява про вступ у справу.
		15.02.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення проти заяви прокурора про вступ у справу.
		15.02.2022 до Господарського суду міста Києва від Чернігівської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		16.02.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		У судовому засіданні 17.02.2022 розгляд заяви Чернігівської обласної прокуратури про вступ у справу відкладено до наступного судового засідання.
		Розгляд справи у судовому засіданні 17.02.2022 відкладено на 17.03.2022.
		Судове засідання, призначене на 17.03.2022, не відбулося.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 23.06.2022.
		У судовому засіданні 23.06.2022 задоволено заяву про вступ у справу прокурора та відкладено розгляд справи на 04.08.2022.
		Судове засідання, призначене на 04.08.2022, не відбулося.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2022 розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 18.08.2022.
		У судовому засіданні 18.08.2022 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 08.09.2022.
		08.09.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли відповідь на відзив Чернігівської міської ради та відповідь на відзив лікарні.
		У судовому засіданні 08.09.2022 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.10.2022.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2022 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/21574/21 призначено на 10.11.2022.
		Розгляд справи у судовому засіданні 10.11.2022 відкладено на 01.12.2022.
		01.12.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відмову від позову до Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівської міської ради.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 закрито провадження у справі у частині позовних вимог Фрезеніус до Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівської міської ради. Суд вирішив повернутися на стадію підготовчого провадження. Матеріали справи №    910/21574/21 передано за підсудністю до Господарського суду Чернігівської області.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №     910/21574/21 скасовано в частині передачі справи №    910/21574/21 за підсудністю до Господарського суду Чернігівської області. Справу № 910/21574/21 передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
		14.03.2023     матеріали справи №     910/21574/21 надійшли до Господарського суду міста Києва.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2023 залучено до участі у справі у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівську обласну державну адміністрацію, у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівську міську раду, підготовче засідання призначено на 20.04.2023.
		У судовому засіданні 20.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.05.2023.
		12.05.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. 
		18.05.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу (правову) допомогу.
		Розгляд справи у судовому засіданні 18.05.2023 відкладено на 08.06.2023.
		У судовому засіданні 08.06.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" є дочірнім підприємством провідного світового лідера у постачанні продуктів і медичних послуг для людей із хронічною нирковою недостатністю.
		У 2009 році Фрезеніус започатковано проект міжнародного партнерства у сфері медико-соціальної допомоги населенню України, у межах якого іноземним інвестором (група Fresenius Medical Care) заплановано створення медичних діалізних центрів на території різних областей України для задоволення потреб осіб, хворих на хронічну хворобу нирок (далі - ХХН) V стадії. Враховуючи високу вартість процедури діалізу та важливість її регулярного і якісного одержання для забезпечення життя хворих, лікування пацієнтів, хворих на ХХН, здійснюється виключно за рахунок бюджетних коштів.
		03.09.2009 між Кампанією Фрезеніус Медікал Кер АГ & Ко. КГаА та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" з одного боку та Чернігівською обласною державною адміністрацією з іншого боку підписано Протокол про наміри щодо реалізації проекту по створенню діалізного медичного центру у м. Чернігів (далі - Протокол), відповідно до умов якого, враховуючи значне збільшення діагностованих випадків хронічної ниркової недостатності (ХНН), недостатньою кількістю центрів по обслуговуванню хворих, зростання кількості хворих з ХНН в Чернігівській області та м.  Чернігові, Фрезеніус зобов`язується на власний ризик та за власні кошти у відповідності з умовами цього договору забезпечити реалізацію проекту по створенню діалізного медичного центру в м. Чернігові, схваленого і затвердженого в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
		Відповідно до пункту 1.2. договору Чернігівська обласна державна адміністрація після введення Центру в експлуатацію згідно положень чинного законодавства України і після отримання Фрезеніус всіх передбачених чинним законодавством України дозвільних документів і ліцензій в межах повноважень, вживає всі необхідні заходи для направлення в Центр, обумовлену окремим договором кількість діалізних хворих, і забезпечує здійснення оплати за проведене Фрезеніус лікування методом гемодіалізу в межах бюджетних коштів, розпорядником по яких є Облдержадміністрація, згідно з умовами окремих договорів, що укладаються між сторонами або між Фрезеніус і іншими, визначеними Облдержадміністрацією, розпорядниками бюджетних коштів для реалізації даного проекту.
		У пункті 2.2.4. Протоколу визначено, що оплата за проведення Фрезеніус лікування хворих методом гемодіалізу здійснюється Облдержадміністрацією або третіми особами (лікувальними установами), які знаходяться в сфері управління відповідно Облдержадміністрації на підставі окремих договорів, що укладаються в установленому порядку.
		Пунктом 3.1. Протоколу визначено, що цей проект набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє впродовж 10 (десяти) років.
		19.11.2009 між Фрезеніус та Управлінням охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації укладено Угоду про реалізацію проекту по створенню діалізного медичного центру в м. Чернігів (далі - Угода), відповідно до умов якої Фрезеніус зобов`язується на власний ризик та за власні кошти у відповідності з умовами цієї угоди забезпечити реалізацію проекту по створенню діалізного медичного центру в м. Чернігові, схваленого і затвердженого в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
		Відповідно до умов пункту 1.2. Угоди Управління охорони здоров`я після введення Центру в експлуатацію згідно положень чинного законодавства України і після отримання Фрезеніус всіх передбачених чинним законодавством України дозвільних документів і ліцензій в межах повноважень, вживає всі необхідні заходи для направлення в Центр, обумовлену окремим договором кількість діалізних хворих, і забезпечує здійснення оплати за проведене Фрезеніус лікування методом гемодіалізу в межах бюджетних коштів, згідно з умовами окремих договорів, що укладаються між сторонами або між Фрезеніус і іншими, визначеними Управлінням охорони здоров`я, розпорядниками бюджетних коштів для реалізації даної угоди.
		У пункті 2.2.4. Угоди визначено, що оплата за проведення Фрезеніус лікування хворих методом гемодіалізу здійснюється розпорядниками коштів, визначеними    Управлінням охорони здоров`я Чернігівської області на підставі окремих договорів, що укладаються в установленому порядку.
		Так, в межах реалізації зазначеного інвестиційного проекту у 2010 році силами Фрезеніус у м. Чернігові побудований та по сьогоднішній день діє діалізний медичний центр.
		Позивач зазначає, що послуги гемодіалізу є безкоштовними для пацієнтів. Лікування хворих здійснюється виключно за рахунок бюджетних коштів.
		Відтак, саме держава в особі уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування взяла на себе зобов`язання направляти хворих в згаданий медичний центр та забезпечувати здійснення оплати за проведене позивачем лікування.
		Специфіка послуг гемодіалізу полягає в тому, що вони повинні надаватися безперервно і не можуть призупинятися.
		Як вказує позивач, в ході зазначеного партнерства непоодинокими були випадки несвоєчасного розрахунку перед позивачем за надані медичні послуги.
		З метою розв`язання нагальних проблем із забезпечення лікування хворих методом гемодіалізу дорученням Президента України від 03.04.2012 № 1-1/795 доручено, зокрема, голові Чернігівської обласної державної адміністрації вжити у встановленому порядку заходів щодо врегулювання проблемних питань з іноземними інвесторами, які реалізують проекти зі створення діалізних центрів в Черкаській та Чернігівській областях.
		24.05.2012 між Чернігівською обласною державною адміністрацією та Фрезеніус було укладено Меморандум про врегулювання проблемних питань з іноземними інвесторами, які реалізують створення діалізного центру в Чернігівській області (далі - Меморандум), метою якого є врегулювання проблемних питань з іноземними інвесторами зі створення діалізного центру в Чернігівській області в частині надання медичної послуги хворим з хронічною хворобою нирок V ст., забезпечення рівноправного та справедливого доступу громадян до медичних послуг, усвідомлюючи необхідність наближення спеціалізованої медичної допомоги до населення і забезпечення її на рівні сучасних стандартів надання амбулаторної допомоги зазначеній категорії хворих.
		У пункті 3.1. Меморандуму погоджено, що Фрезеніус надає спеціалізовані медичні послуги хворим з хронічною хворобою нирок V ст. за рахунок коштів місцевого бюджету в межах видатків, передбачених на цю мету на відповідний рік, без будь-яких додаткових витрат з боку Чернігівської області.
		Метою Меморандуму є врегулювання проблемних питань з іноземними інвесторами в частині надання медичної послуги хворим з хронічною хворобою нирок. При цьому, Чернігівська обласна державна адміністрація визначила свій статус як суб`єкта, що реалізує державну політику в галузі охорони здоров`я, організовує роботу лікувально-профілактичних закладів з надання медичної допомоги населенню, що узгоджується зі змістом ст. 22 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".
		Отже, Фрезеніус повністю виконав взяті на себе зобов`язання: безперервно надає спеціалізовану медичну допомогу хворим (п. 3.1. Меморандуму). Означений факт сторонами не спростовується та не заперечується.
		Разом з тим, Чернігівська обласна державна адміністрація зобов`язана була здійснювати організаційні заходи щодо створення в лікувально-профілактичних закладах області дієвої, прозорої системи відбору та направлення хворих, які потребують лікування методом гемодіалізу (п. 3.1., 3.2. Меморандуму).
		Крім цього, згідно п. 3.3. Меморандуму, Фрезеніус та Чернігівська обласна державна адміністрація зобов`язувалися укласти договір про надання медичних послуг, чого так і не було здійснено, так як уповноваженим замовником у подальшому було визначено лікарню, яка протягом багатьох років була стороною договорів з позивачем.
		При цьому, суд зазначає, що Меморандум було укладено на виконання доручення Президента України № 1-1/795 від 03.04.2012, яким голові Чернігівської обласної державної адміністрації було доручено вжити в установленому порядку заходів щодо забезпечення у 2012 році та у наступних роках у повному обсязі фінансування з відповідних місцевих бюджетів послуг із гемодіалізу для пацієнтів за відповідними медичними показаннями, врегулювання проблемних питань з іноземним інвестором, який реалізує проект зі створення діалізного центру в Чернігівській області.
		Лікарня, як юридичний замовник послуг, безпосередньо посилалася на доручення Президента України та Меморандум, проводячи останню закупівлю послуг у Фрезеніус на початку 2017 року. Наведене є додатковим свідченням, що спростовує твердження відповідача та третіх осіб про відсутність юридичної сили як Протоколу, так і Меморандуму, адже вони безпосередньо застосовувались самою лікарнею.
		Листом від 28.11.2013 № 03-07/7433 Чернігівська обласна державна адміністрація повідомила Фрезеніус про вжиття всіх можливих заходів щодо проведення вчасних розрахунків за лікування хворих в області в діалізному центрі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна".
		За ініціативи Чернігівської обласної державної адміністрації було затверджено "Обласну програму забезпечення населення Чернігівської області спеціалізованою медичною допомогою на 2016-2020 роки",  розробником та відповідальним виконавцем якої було Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, а учасниками, зокрема - виконавчий комітет Чернігівської міської ради і лікарня. Метою цієї програми було вирішення проблем та удосконалення надання медичної допомоги нефрологічного профілю, в тому числі, в діалізному медичному центрі Фрезеніус у м. Чернігів і гарантовано фінансове забезпечення за рахунок бюджетних коштів.
		Натомість, відповідач та треті особи, які раніше визнавали проблему з оплати послуг за гемодіаліз, ініціювали її вирішення, підписували Меморандум, спрямовували цільові бюджетні кошти та проводили закупівлі/укладали договори, згодом ставлять під сумнів юридичне значення відповідних дій та документів. Такі дії є нічим іншим, як виявом їх суперечливої поведінки.
		З 2012 року лікування методом гемодіалізу хворих на ХХН V стадії здійснюється на підставі договорів про надання медичних послуг, які позивач укладав виключно з лікарнею як уповноваженим суб`єктом у сфері охорони здоров`я. Проблеми з розрахунком за фактично надані позивачем процедури гемодіалізу існували з початку діяльності медичного центру у м. Чернігів і не знаходили свого остаточного вирішення протягом 10 років, аж до 01.04.2020, допоки статус уповноваженого від імені держави замовника таких послуг набула Національна служба здоров`я України (НСЗУ).
		23.01.2017 між Фрезеніус та Лікарнею було укладено договір про надання медичних послуг № 1, а в подальшому - додаткові угоди № 1 та № 2 до нього.
		Відповідно до пункту 10.1. договору сторони домовилися, що на підставі  ст.  631 Цивільного кодексу України  умови цього договору застосовуються до відносин, які виникли до його укладення.
		З огляду на це, 03.02.2017 Фрезеніус і лікарня підписали акт № 1 про надання медичних послуг до договору № 1 від 23.01.2017 та звіт про надання медичних послуг, яким підтвердили те, що за період з 12.05.2016 по 16.12.2016 Фрезеніус надав, а лікарня прийняла послуги у сфері лікарської практики (медичне лікування амбулаторне в клініках методом гемодіалізу, в тому числі у режимі он-лайн гемодіафільтрації) у вигляді 8134 процедур на суму 16 699 590,04 грн.
		Після цього, закупівля відповідних послуг відповідачем не здійснювалася і договори з Фрезеніус не укладалися, однак послуги хворим на ХХН продовжували надаватися у медичному центрі Фрезеніус.
		У свою чергу, позивач, незважаючи на істотні затримки в оплаті за надані послуги, продовжував здійснювати лікування хворих на ХХН V стадії, маючи очікування на підписання з ним наступного письмового договору, який також поширив би свою дію на попередні періоди і став би підставою для оплати, як це було у практиці сторін до того. Окрім цього, як стверджує позивач, припинення надання медичних послуг гемодіалізу призвело б до неминучої смерті пацієнтів, для яких життєво необхідним є проходження триразових сеансів кожного тижня і які самостійно обрали медичний центр позивача для одержання необхідних послуг гемодіалізу. 
		Позивач відзначає, що рішення про перенаправлення хворих на лікування в інший заклад охорони здоров`я не приймалося ані відповідачем, ані третіми особами. Позивач не отримував від відповідачів жодного повідомлення про необхідність припинення надання медичних послуг, а пацієнти продовжували регулярно відвідувати медичний центр Фрезеніус у м. Чернігів тричі на тиждень і призупинити таке лікування на будь який період було неможливо.
		Зважаючи на наявну заборгованість за лікування направлених пацієнтів з числа жителів міста Чернігів, Фрезеніус з кінця 2019 року почав захищати свої права у суді. Станом на дату розгляду цієї справи господарськими судами ухвалено рішення у справах №  910/18970/19, №  910/7765/20, № 910/21181/20, які набрали законної сили, та предметом розгляду яких є подібні спірні відносини щодо стягнення на користь позивача заборгованості з відповідача за період, який передував спірному у даній справі, а саме, починаючи з 01.01.2017 по 31.12.2018. Зазначеними судовими рішеннями позови Фрезеніус за попередній період задоволені та стягнуто з лікарні, як належного відповідача, підтверджену заборгованість за надані послуги гемодіалізу в медичному центрі позивача у м. Чернігів.
		Як про це вказує позивач, у спірний період ним було надано пацієнтам 15126 процедур на суму 35 048 757,12 грн., що підтверджується переліком пацієнтів та кількістю наданих послуг і виписками з карт динамічного спостереження хворих. 
		Водночас, оплата за такі фактично надані позивачем у період з 01.01.2019 по 31.03.2020 медичні послуги, здійснена відповідачем так і не була.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, Фрезеніус зазначає, що обов`язок надавати хворим нефрологічного профілю, які є мешканцями м. Чернігів, лікування методом гемодіалізу у спірний період ґрунтується на обов`язках позивача, як закладу охорони здоров`я, передбачених Основами законодавства України про охорону здоров`я, зокрема, статтями 5, 16, 37, 52; його публічному зобов`язанні перед хворими на ХХН V стадії, які отримують медичну допомогу у діалізному центрі м. Чернігів. 
		Таким чином, позивач за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 надав медичні послуги 82 пацієнтам у кількості 12156 процедур, а за період першого кварталу 2020 року - 77 пацієнтам у кількості 2970 процедур, що підтверджується Переліком пацієнтів та кількістю наданих послуг і виписками з карт динамічного спостереження хворих.
		У зв`язку із непогашенням відповідачем заборгованості за фактично надані медичні послуги гемодіалізу протягом спірного періоду на суму 35 048 757,12 грн., права позивача були порушені, що й послугувало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення даної заборгованості з відповідача.
		Чернігівська обласна державна адміністрація, яка першопочатково була залучена позивачем у якості співвідповідача за солідарною вимогою про стягнення заборгованості, а тому у своєму відзиві наголошувала на тому, що солідарна відповідальність обласної державної адміністрації не передбачена законодавством. Чернігівська обласна державна адміністрація в межах повноважень не приймає участі у розподілі чи перенаправленні медичної субвенції з державного бюджету до її отримувачів, а тому не вчинила жодних дій, які могли б порушити права позивача.
		Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, в подальшому третя особа-1 (Чернігівська обласна державна адміністрація) вказує, що Протокол про наміри не створює юридичних наслідків, оскільки в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, а Меморандум не є організаційним документом та підписувався з зауваженнями до пунктів 3.2. та 3.3. Обласна державна адміністрація не укладала з позивачем договорів про надання послуг. 
		Чернігівська міська рада, першопочатково залучена позивачем у якості співвідповідача за солідарною вимогою про стягнення заборгованості, у своєму відзиві наголошувала, що кожен з відповідачів по справі має відмінний юридичний статус, включаючи свою власну господарську компетенцію, а тому підстав, передбачених договором або законом, для солідарного стягнення заборгованості з міської ради немає.
		Окрім цього Чернігівська міська рада (третя особа-2) у відзиві на позовну заяву вказує, що безоплатне медичне обслуговування для пацієнтів у закладі охорони здоров`я може мати місце виключно у випадку, якщо головний розпорядник бюджетних коштів уклав договір з таким закладом на користь пацієнтів, а позивач не довів наявність укладених у нього договорів саме з головним розпорядником бюджетних коштів, яким не є лікарня. Обласна Програма забезпечення населення Чернігівської області спеціалізованою медичною допомогою на 2016-2020 роки, на яку посилається позивач, не передбачає обов`язку вступати з Фрезеніус у господарські відносини та не визначає останнього одержувачем бюджетних коштів, а до матеріалів справи не додано актів Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівської міської ради, якими б встановлювалися, змінювались або припинялись господарські відносини з позивачем. Позивачем не укладалося з Чернігівською міською радою жодних договорів в порядку встановленому Законом України  "Про публічні закупівлі" або шляхом укладення договору про медичне обслуговування населення, як це передбачено ст. 18  Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я». Листування між сторонами не містять вираження згоди щодо всіх умов договору відповідного виду. Крім того, встановлення фактичних договірних зобов`язань у спірних правовідносинах поза процедурами публічної закупівлі прямо суперечить закону. 
		Прокурор проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відсутність будь-яких передбачених законом підстав, для виникнення зобов`язання щодо розрахунків з позивачем.
		Лікарня у відзиві на позовну заяву зазначає, що нею у повному обсязі було виконано свої зобов`язання по усіх раніше укладених з Фрезеніус договорах, зокрема, договору від 23.01.2017 № 1, в тому числі в повному обсязі сплачено грошові кошти за надання медичних послуг в період з 12.05.2016 по 16.12.2016, що не заперечується сторонами. Відповідач наголошує, що у спірний період між позивачем та відповідачем вже не існувало договірних відносин, і лікарня не є уповноваженим суб`єктом щодо виконання партнерства у сфері медико-соціальної допомоги населенню України за участі позивача. Лікарня не є стороною (підписантом) Протоколу щодо реалізації проекту по створенню діалізного медичного центру в м. Чернігові від 03.09.2009, Угоди про реалізацію проекту по створенню діалізного центру у м. Чернігові від 19.11.2009, Меморандуму про врегулювання проблемних питань з іноземними інвесторами, які реалізують проект зі створення діалізного центру в Чернігівській області, підписаного 24.05.2012. 
		Щодо посилання позивача на "Обласну програму забезпечення населення Чернігівської області спеціалізованою медичною допомогою на 2016-2020 роки" відповідач повідомив, що не є ініціатором, розробником, підписантом чи учасником цієї програми та жодних зобов`язань за цією програмою на себе не приймав. Відповідач звертає увагу суду, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що позивач надавав послуги з лікування методом гемодіалізу в амбулаторних, а не стаціонарних умовах, з огляду на що, додані до справи направлення на стаціонарне лікування взагалі не мають відношення до предмету спору, а позивачем не надано належних первинних документів на підтвердження факту надання послуг в заявленому обсязі. Крім того, відповідач не є державним органом або органом місцевого самоврядування, і не міг бути стороною господарського зобов`язання з медичного обслуговування, зазначає, що лікарня є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підпорядкований Управлінню охорони здоров`я Чернігівської міської ради. Також, за твердженнями відповідача, встановлення договірних відносин поза процедурою публічної закупівлі суперечить законодавству адже неодноразові факти укладення з позивачем договорів в минулому не означають виникнення обов`язку у лікарні і в подальшому продовжувати ділові відносини, розміщувати замовлення, приймати їх результат безвідносно до внутрішнього волевиявлення, оскільки, суперечить принципам свободи договору та автономії волі сторони правочину (статті 3, 202, 203, 627 Цивільного кодексу України).
		Так, статтею  86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. 
		Згідно ч. 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Згідно із  статтею 509 Цивільного кодексу України  зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених  статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Статтею 526 Цивільного кодексу України    передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Статтею 3 Конституції України  визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до статті 5 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
		Згідно зі статтею 7 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" держава згідно з  Конституцією України  гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я.
		Відповідно до статті 8 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист.
		Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.
		Згідно з частиною 2 статті 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров`я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.
		Обов`язок Фрезеніус надавати хворим нефрологічного профілю, які є мешканцями міста Чернігів, лікування методом гемодіалізу у спірний період ґрунтується на обов`язках позивача як закладу охорони здоров`я, передбачених Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" про охорону здоров`я, зокрема, статтями 5, 16, 37, 52, а також його публічному зобов`язанні перед хворими на ХХН V стадії, які отримують медичну допомогу у діалізному центрі м. Чернігів.
		З 2012 року лікування методом гемодіалізу здійснювалося на підставі договорів про надання послуг, укладених із відповідачем. Після виконання останнього договору від 23.01.2017 № 1 лікарня не ініціювала укладення договору, однак послуги продовжували надаватися Фрезеніус.
		Таким чином, незважаючи на відсутність договору, укладеного у формі єдиного документа, позивач продовжував надавати послуги та розумно і передбачувано сподівався на укладення з ним наступного договору із застосуванням  ст. 631 Цивільного кодексу України, що відповідало попередній практиці відносин. Усталена практика взаємовідносин між позивачем та відповідачем полягала у тому, що Фрезеніус спочатку без письмового договору надавав медичну допомогу пацієнтам, а згодом відповідні правовідносини з ним оформлялись договором про надання медичних послуг із застереженням, що умови письмового договору застосовувались до відносин, які виникли до його укладення, на підставі ст. 631 Цивільного кодексу України.
		Наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судом обставинами підтверджується безперервне лікування позивачем хворих на ХХН міста Чернігів протягом спірного періоду.
		Ні заяв, ні листів щодо припинення надання позивачем послуг відповідач позивачу не направляв, не було здійснено узгодженого переведення пацієнтів до іншого медичного закладу. Усі пацієнти, які раніше були направлені на лікування до Фрезеніус, керуючись ст. 284 Цивільного кодексу України та ст.38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», реалізували свої права та бажали продовжувати лікування саме у клініці позивача, зокрема, в cпірний період.
		Суд приходить до висновку, що за наведених умов позивач діяв у обставинах, коли не від нього, а від лікарні разом з обласними і міськими органами державної влади та місцевого самоврядування залежала можливість оформлення відносин належним чином.
		Оскільки відповідач не здійснив закупівлю послуг у спірний період, а позивач не міг припинити надавати життєво необхідні медичні послуги тим самим пацієнтам, які не були переведені до іншого медичного закладу, то з    01.01.2019 по 31.03.2020 між сторонами фактично продовжували існувати зобов`язальні відносини, які не були оформлені окремим письмовим договором (такий висновок вже було підтвержено в судових рішеннях у справах № 910/18970/19, № 910/7765/20, № 910/21181/20).
		Суд зазначає, що непроведення процедури закупівлі, яке сталось не з вини позивача, не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання своїх обов`язків з оплати послуг, які були надані позивачем. Відповідач не надав доказів того, що він звертався із запитами до головного розпорядника бюджетних коштів про надання йому необхідних асигнувань, необхідних для проведення закупівель.
		Позивач також посилається на те, що необхідні для розрахунку кошти були передбачені у видатках Чернігівського обласного бюджету та бюджету міста Чернігова в складі медичної субвенції за 2018, 2019 та 2020 роки, тобто після закінчення дії договору від 23.01.2017 № 1, що укладався в останній раз між позивачем та відповідачем. Окрім цього, позивач є учасником Обласної Програми забезпечення населення Чернігівської області спеціалізованою медичною допомогою на 2016-2020 роки, що надає йому право одержувати оплату за послуги, які ним були надані направленим до його медичного закладу пацієнтам.
		Також суд констатує, що відповідачу було відомо про надані державою гарантії Фрезеніус в межах інвестиційного проєкту, дію та чинність Обласної програми з питань нефрології, характер медичних послуг, а також факт їх безперервного надання саме позивачем.
		Наведене свідчить про обов`язок відповідача погасити існуючу заборгованість за спірний період, оплативши позивачу вартість фактично наданих послуг.
		Разом з тим, частина 2  статті 218 Господарського кодексу України  та  стаття 617 Цивільного кодексу України  прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
		Несплата наданих послуг за відсутності бюджетних коштів у відповідача є необґрунтованою, оскільки на підставі  статті 617 Цивільного кодексу України, ч. 2  ст. 218 Господарського кодексу України  та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
		Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 02.03.2011 № 129  затверджено "Методику розрахунку вартості лікування хворих на хронічну хворобу нирок із застосуванням гемодіалізу", яка визначає механізм формування вартості лікування хворих на ХХН V стадії із застосуванням амбулаторного гемодіалізу. Дана Методика є обов`язковою для державних та комунальних закладів охорони здоров`я.
		Відповідно до розрахунку вартості лікування хворих на ХХН V стадії із застосуванням гемодіалізу від 27.12.2018 р., здійсненого за згаданою методикою, фактична вартість 1 процедури в медичному центрі позивача у місті Чернігові становить 2131,66 грн.
		Наказом позивача № 37 від 31.12.2018 р. була затверджена вартість однієї процедури на 2019 рік у розмірі 2548,82 грн., що включала в себе: собівартість згідно з розрахунком від 27.12.2018, скориговану на індекс інфляції та очікуваний прибуток.  На 2020 рік ціна однієї процедури залишилася незмінною на рівні 2548,82 грн. згідно з наказом  Фрезеніус № 2/1 від 14.01.2020.
		Суд звертає увагу, що позивач, заявляючи даний позов, за основу розрахунків брав вартість однієї процедури у сумі 2317,12 грн., що була розрахована лише на підставі розрахунку вартості, скоригованого на індекс інфляції без врахування комерційної складової у вигляді очікуваного прибутку. Отже, ціна за 1 медичну послугу, які надавалися в межах спірного періоду, становить 2317,12  грн.
		Матеріалами справи підтверджується, що позивач у спірний період (з 01.01.2019 по 31.03.2020) надав медичні послуги у загальній кількості 15126 процедур, що підтверджується переліком пацієнтів та кількістю наданих послуг, виписками з карт динамічного спостереження хворих, які долучені до позовної заяви та копіями направлень/виписок з медичних карт хворих на лікування.
		Відповідно до наказу МОЗ України та НАМН України № 280/44 від 11.05.2011  та наказу МОЗ України № 89 від 11.02.2016, якими затверджені уніфіковані клінічні протоколи надання медичної допомоги хворим із ХХН V стадії, які лікуються гемодіалізом відповідне лікування передбачає регулярне проходження процедур тричі на тиждень мінімум по чотири години. При цьому, вимогою законодавства України є те, що лікування хворих на ХХН V стадії здійснюється виключно за рахунок бюджетних коштів. 
		Тому, медичні послуги гемодіалізу є безкоштовними для пацієнтів, які їх отримують. У свою чергу, держава зобов`язана оплачувати вартість лікування тому закладу охорони здоров`я, який надав послуги хворим. Особливість медичних послуг гемодіалізу виключає можливість заперечувати державою їхню потребу, корегувати фактичний обсяг чи кількість пацієнтів, у той час як ціна однієї процедури має розраховуватися на підставі методики МОЗ України
		Так, згідно з листом Державної установи "Інститут нефрології національної академії медичних наук України" від 23.03.2020 № 04/71 лікування хворих на хронічну хворобу нирок V стадії не підпадає під дію п. 1.7. Порядку організації медичного обслуговування та направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, затвердженого  наказом МОЗ № 646 від 05.10.2011; направлення на гемодіаліз здійснюється лікарем нефрологом (вторинний або третинний рівень) після вже проведених ним обстежень, консультацій та (за потреби) госпіталізації та при встановленому діагнозі ХХН V стадії - тобто, незворотна втрата функції нирок. Процедури амбулаторного гемодіалізу з наявним діагнозом ХХН V стадії призначаються пожиттєво; припинення надання лікування методом гемодіалізу призводить до швидкої смерті пацієнта. Ненадання закладом охорони здоров`я відповідної допомоги можливо лише за умови узгодженого переведення в інший лікувальний заклад, в якому є можливість надавати таке лікування. Всі інші випадки можна розцінювати як ненадання медичної допомоги; направлення на гемодіаліз здійснюється за згоди пацієнта. Вибір закладу лікування відбувається виходячи з фактичних можливостей забезпечення необхідною медичною допомогою в конкретній адміністративно-територіальній одиниці та бажання пацієнта; направлення на гемодіаліз є безстроковим.
		Видані направлення на лікування залишалися чинними як для пацієнтів, так і для позивача в межах спірного періоду, оскільки надання послуг із гемодіалізу має безперервний характер.
		На переконання позивача, уповноваженим суб`єктом на проведення з ним розрахунків є лікарня, яка направляла позивачу більшість пацієнтів для надання медичної допомоги.
		Також, позивач послався на укладені в період з 2012 по 2017 рік між позивачем та лікарнею договори про надання медичних послуг, згідно з якими лікарня замовляла та оплачувала, а позивач надавав послуги з медичного амбулаторного лікування в клініках методом гемодіалізу, в тому числі у режимі он-лайн гемодіафільтрації.
		Таким чином, оскільки позивачем були надані відповідні медичні послуги за спірний період, з урахуванням положень Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", суд дійшов висновку про те, що відповідач повинен провести повний розрахунок із позивачем за надані медичні послуги у спірний період.
		Судом також враховано, що у справах № 910/18970/19, № 910/7765/20, №910/21181/20 так само як і у даній, вже вирішувалося питання про стягнення заборгованості за фактично надані медичні послуги гемодіалізу, які надавалися тому самому переліку пацієнтів у медичному центрі позивача у м. Чернігів у період, який передував спірному у даній справі. Тобто, усі встановлені фактичні обставини та доказова база у зазначених справах є аналогічними. Верховний Суд, у трьох вище згадуваних справах, задовольнив позовні вимоги Фрезеніус в частині стягнення заборгованості з лікарні на користь Фрезеніус.
		Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
		Частиною 1  статті 77 Господарського процесуального кодексу України  визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку    з оплати фактично наданих медичних послуг, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 35 048 757,12 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.  
		У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
		Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
		Згідно з частиною 1  статті 129 Господарського процесуального кодексу України  судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		При поданні позовної заяви позивачем було сплачено 525 731,36 грн. судового збору за подання позовної заяви. У зв`язку з задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
		Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Частинами 1 - 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
		Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути обґрунтованим та враховувати витрачений адвокатом час.
		Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2019 між Адвокатським об`єднанням "Лекс`Юс" (виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" (замовник за договором) укладено договір про надання юридичних послуг № FMC 0110 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання з надання юридичних послуг.
		Відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.3., 3.5.1. договору юридичні послуги в рамках цього договору, якщо інше не буде погоджено сторонами у додаткових договорах, тарифікуються за погодинними ставками, наведеними нижче (гривневий еквівалент євро за офіційним курсом НБУ на дату складання рахунку-фактури): погодинні ставки в євро: партнер - 150; адвокат - 120.
		Розмір та порядок розрахунків за надання послуг, передбачених п. 1.2.3. та 1.2.4. цього договору погоджуються сторонами в окремих додаткових договорах до цього договору із врахуванням того, що вартість таких послуг в суді першої інстанції не має перевищувати гривневий еквівалент: 12 000 євро.
		Для оплати наданих послуг виконавець надає замовнику рахунок-фактуру і акт приймання-передачі із наданням специфікації із зазначенням: власне наданих послуг, рівня спеціалістів виконавця, які надавали послуги; кількості відпрацьованих ними годин; вартості наданих послуг, розрахованих на основі індивідуальних погодинних ставок задіяних спеціалістів виконавця.
		Оплата рахунку-фактури виконавця є одночасно доказом надання послуг та підтвердженням їх прийняття замовником. У такому випаду наступне підписання акта приймання-передачі не є обов`язком.
		20.10.2021 між Адвокатським об`єднанням "Лекс`Юс" (виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" (замовник за договором) укладено додатковий договір № 9 до договору про надання юридичних послуг від 01.10.2019 № FMC0110, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу з представництва інтересів у господарських судах всіх інстанцій стосовно стягнення заборгованості за фактично надані медичні послуги медичним центром у м. Чернігів за період з 01.01.2019 по 31.03.2020 у розмірі 35  048  757,12 грн.
		Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України  під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
		Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №  914/1002/19).
		Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 406  017,80  грн. представниками позивача долучено до матеріалів справи копію договору про надання юридичних послуг від 01.10.2019 № FMC0110, копію додаткового договору від 20.10.2021 № 9, копію рахунків-фактури від 23.06.2022 № 23/06/2022, від 09.09.2022 №  09/09/2022 та від 22.11.2022 № 22/11/22,  платіжні доручення від 24.06.2022 № 1437, від 19.09.2022 № 2102 та від 28.11.2022 № 2664, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 04.05.2023, а також специфікацію наданих послуг професійної правничої допомоги.
		Згідно з частинами 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
		Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
		У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
		18.05.2023 відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу (правову) допомогу, в обґрунтування якого лікарня зазначає, що погодинна ставка спеціалістів, яка визначена в договорі в іноземній валюті, є завищеною та більше ніж в чотири рази перевищує рекомендовану (мінімальну) ставку адвокатського гонорару за годину роботи, що встановлена рішенням Ради адвокатів Чернігівської області, частина послуг, зазначених у специфікації, не є правовою (правничою) допомогою у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», представником позивача значно завищено час, витрачений на участь у судових засіданнях, якщо порівнювати з фактичною їх тривалістю згідно з протоколами судових засідань, також просить врахувати статус відповідача, як комунального некомерційного підприємства, у зв`язку із чим заявлена сума витрат є надмірною для лікарні. Відповідач вважає, що пропорційною сумою витрат на правову допомогу є лише 5 % від заявленої позивачем суми. 
		Розглянувши заперечення відповідача на клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
		У позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становлять витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову та на професійну правничу допомогу, що в суді першої інстанції становитиме не більше ніж гривневий еквівалент 12000 євро і залежатиме від обсягу витраченого часу та рівня спеціалістів, які надають таку допомогу.
		Судом  розглянуті твердження відповідача про те, що до специфікації включені послуги, що не є предметом правничої допомоги з представництва інтересів позивача, що підтверджується зокрема включенням до специфікації часу на підготовку проектів документів, які не подавалися до матеріалів справи. 
		В судовому засіданні представником відповідача та прокурором було також зазначено, що у провадженні судів вже розглядалися аналогічні справи за позовами Фрезеніус, а тому кількість витраченого адвокатами позивача часу у межах даної справи є завищеною та непропорційною. 
		Суд вважає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Аналогічні критерії застосовує Європейський  суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Зокрема, згідно з практикою Європейського  суду з прав людини, яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір  обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Також суд враховує наявність значної кількості справ за участю ТОВ "Фрезеніус Медикал Кер Україна" за подібних правовідносин, які розглядались господарськими судами, зокрема, й Верховним Судом. Отже, правова позиція позивача є сформованою, а доказів додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається. Разом з цим, суд бере до уваги, що відповідач є комунальним некомерційним підприємством (медичним закладом), який фінансуються, у тому числі, за рахунок місцевого бюджету, що у випадку задоволення клопотання позивача у повному обсязі, становитиме надмірний тягар для лікарні.
		Отже, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, врахувавши обставини справи, фінансовий стан сторін, суд дійшов висновку, що розмір заявлених ТОВ "Фрезеніус Медикал Кер Україна" витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і вони не співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції.
		Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену ціну позову та розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, а також наявність клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що клопотання позивача  про відшкодування понесених ним витрат  на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи підлягає частковому задоволенню у розмірі 135  339,27 грн.
		Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" до Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня №2" Чернігівської міської ради, за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівської обласної державної адміністрації, третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівської міської ради,  за участю Чернігівської обласної прокуратури   про стягнення 35 048 757,12 грн. - задовольнити повністю.
		2.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня №2" Чернігівської міської ради (14034, Чернігівська область, місто Чернігів, проспект Грушевського Михайла, будинок 168-Б, ідентифікаційний код 14233274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9, ідентифікаційний код 33737695) 35 048  757 (тридцять п`ять мільйонів сорок вісім тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн. 12 коп. заборгованості за фактично надані медичні послуги гемодіалізу, 525  731 (п`ятсот двадцять п`ять тисяч сімсот тридцять одну) грн. 36 коп. витрат по сплаті судового збору, 135  339 (сто тридцять п`ять тисяч триста тридцять дев`ять) грн. 27 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Повний текст рішення складено 11.07.2023.
		 
		 
		Суддя                                                                                                          С. В. Стасюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...