Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/878/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 11.07.2023. Зареєстровано: 12.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2023.
Дата набрання законної сили: 01.08.2023
Номер судового провадження: 27/01/911/878/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"29" червня 2023 р.                                                                                 Справа № 911/878/23  
		 
		За позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури, 01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2
		в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, 03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 50
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛОТ", 02088, місто Київ, вулиця Лісова, будинок 80
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", 08300, Київська область, село Гора, вулиця Бориспіль-7
		про стягнення 3  338  230,69 грн
		суддя Н.Г. Шевчук
		секретар судового засідання М.Г. Байдрелова
		за участю представників сторін:
		від прокуратури: Наумова К.О. (посв. № 069057 від 01.03.2023);
		від позивача: не з`явився;
		від відповідача: не з`явився;
		від третьої особи: Рабченюк Л.П. (посв. № 9307/10 від 31.07.2020, дов. № 01-22/7-60 від 06.01.2023).
		 
		суть спору:
		Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛОТ" з вимогами про стягнення орендної плати у розмірі 684  460,64 грн, 13  770,05 грн пені та 2  640  000,00 грн неустойки за користуванням державним майном.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем умов договору оренди № 2177 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.10.2018, у частині здійснення орендної плати до державного бюджету у період з лютого 2020 року по березень 2021 року, що послугувало для нарахування пені на суму заборгованості, що виникла у період з лютого по серпень 2020 року, а також неустойки за користування державним майном після припинення дії договору.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2023 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Сторонам установлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.
		Справа розглядається за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".
		Відповідно до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		Згідно із частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
		За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
		Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.04.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02088, м. Київ, вул. Лісова, буд. 80, а також на зазначену прокурором в позовній заяві електронну адресу: pilot@plt.kiev.ua.
		Однак, поштове відправлення було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання".
		Разом з тим, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт неотримання поштової кореспонденції, яка надсилалася судом на адресу сторони, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
		Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
		Верховний Суд звертав увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).
		Також судом враховано, що за приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
		Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
		Згідно із частинами першою-другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
		Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
		Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
		Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
		Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов та інших документів до суду не надав.
		Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
		Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		19 квітня 2023 року від Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надійшли письмові пояснення (вих. № 35-22/1-188 від 14.04.2023), в яких третя особа підтримала заявлені прокуратурою позовні вимоги.
		31 травня 2023 року від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшли пояснення (вих. № 52-04.01-1770 від 26.05.2023), в яких позивач просив задовольнити позовні вимоги.
		Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 29.06.2023 судом ухвалено рішення, проголосивши його вступну та резолютивну частини.
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		встановив:
		24 жовтня 2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (назва якого змінена на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІЛОТ" (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2177 (далі - Договір).
		Відповідно до пункту 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення № 226 (майно), загальною площею 3,7 кв. м., розміщене на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. №47578) за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт та перебуває на балансі ДП "МА "Бориспіль" (балансоутримувач), вартість якої визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2018 і становить за належною оцінкою 350   900,00грн без врахування ПДВ.
		Пунктом 1.2 Договору обумовлено, що майно передається в оренду з метою розміщення каси з продажу авіаквитків та залізничних квитків.
		Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (пункт 2.1 Договору).
		Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі при укладенні Договору покладається на орендодавця, а при поверненні майна з користування на орендаря (пункт 2.4 Договору).
		Орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2018 року 66  000,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункти 3.1, 3.2 Договору).
		Згідно із пунктом 3.3 Договору, зокрема, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
		Відповідно до пункту 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		Відповідно до пункту 3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати, за весь період невиконання зобов`язання включно.
		Орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (пункт 5.4 Договору).
		Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 24.10.2018 до 23.10.2019 включно (пункт 10.1 Договору).
		На виконання умов Договору 01.11.2018 між орендарем та орендодавцем підписано без зауважень та скріплено їх печатками акт приймання-передавання зазначеного нерухомого майна.
		02 грудня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ТОВ "ПІЛОТ" було укладено додатковий договір № 2 до Договору № 2177, відповідно до пункту 3 якого сторони домовились, що термін дії Договору продовжено на 1 рік до 23.10.2020 включно, відповідно до наказу Фонду державного майна України від 04.11.2019 № 1075 "Про деякі питання продовження договорів оренди на новий строк".
		Відповідно до статті 631 ЦК України, сторони домовились, що положення цього додаткового договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 24.10.2019 (пункт 4 додаткового договору № 2).
		Цей додатковий договір є невід`ємною і складовою частиною договору. Додатковий договір дійсний протягом дії договору (пункт 6 додаткового договору № 2).
		Прокурор зазначив, що у відповідності до умов Договору та спеціального законодавства, яким для спірних правовідносин є Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (що був чинний на момент укладення Договору № 2177 і діяв до 01.02.2020) та Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №  157-ІХ (який введений в дію з 01.02.2020 та діяв на момент закінчення строку дії Договору №  2177) орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі.
		Однак, останній платіж за оренду державного майна ТОВ "ПІЛОТ" до державного бюджету здійснено в лютому 2020 року (тобто за січень 2020 року) у розмірі 50  665,25 грн.
		Таким чином, прокурор, посилаючись на розрахунок стану надходжень орендної плати по договору оренди від 24.10.2018 № 2177, наданим як додаток до листа Регіонального відділення ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 22.12.2022 за № 51-04.01-3123 зазначив, що в порушення взятих на себе, на умовах пунктів 3.6, 5.4 Договору № 2177, зобов`язань, відповідач не сплатив на користь позивача в повному обсязі оренду плату за період з лютого 2020 року по березень 2021 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 684  460,64 грн.
		Поряд із наявною заборгованістю, прокурором викладена вимога про стягнення з відповідача 13  770,05 грн пені, нарахованої за період з 16.03.2020 по 30.09.2020 на суму заборгованості, що існувала у період з лютого по серпень 2020 року та 2  640  000,00 грн неустойки за період з 27.04.2021 по 26.12.2022 згідно із частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.
		Позивач та третя особа підтримали позовні вимоги прокурора, виклавши свої пояснення та прохання про задоволення позовних вимог в заявах по суті справи.
		Відповідач в свою чергу, відзиву не подав, в судові засідання не з`являвся, проти позовних вимог не заперечив.
		Щодо правомірності звернення прокурора із даним позовом суд відзначає наступне.
		За приписами частини третьої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.
		Поряд з тим, згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. 
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. 
		Відповідно до приписів статей 1, 5, 6 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
		Фонд державного майна України у сфері оренди державного майна, зокрема, виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності та здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна.
		Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення (представництва).
		Відповідно до пункту 1 Положення "Про регіональне відділення Фонду державного майна України", затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 № 678, регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - регіональне відділення) утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.
		На території Київської області повноваження у вказаній сфері реалізовувались Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, в тому числі і на момент укладення Договору оренди № 2177 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.10.2018.
		В подальшому, наказом Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 786 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області реорганізовано шляхом злиття з Регіональними відділеннями Фонду державного майна України по Черкаській та Чернігівській областях і утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
		Зазначеним наказом установлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків, серед іншого, Регіональною відділення Фонду державного майна України по Київській області.
		Таким чином, органом державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження у спірних правовідносинах, та який зобов`язаний вживати заходи з метою захисту порушених інтересів держави, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, а відтак позов подасться в інтересах держави в особі вказаного органу.
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладено таку правову позицію:
		- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
		- звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
		- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу;
		- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. 
		З наявних в матеріалах справи листів прокуратури та позивача слідує, що останній, будучи безпосереньо обізнаним про невиконання відповідачем умов договору оренди щодо своєчасного та повного внесення орендної плати, не вчиняв належні дії щодо захисту інтересів держави стосовно надходження до Державного бюджету України плати за оренду вказаного майна. Зокрема, листами від 23.09.2022 № 51-04.01-2232 та від 22.12.2022 № 51-04.01-3123 позивач просив прокуратуру вжити представницьких заходів з метою стягнення заборгованості до державного бюджету, а листом від 07.03.2023 № 51-04.01-934 у відповідь на лист Київської обласної прокуратури від 21.01.2023 № 15/4-25вих23 повідомив про відсутність фінансової можливості для сплати судового збору з метою звернення до суду з позовом.
		З огляду вказаного вище суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, які, попри те, не здійснює захист прав та інтерсів держави у спірних правовідносинах.
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
		Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		За правовою природою спірні правовідносини сторін за договором оренди № 2177 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.10.2018, віднесені до зобов`язань найму (оренди).
		Відповідно до норм частини першої та другої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
		Згідно із частиною третьою статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.
		Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 Цивільного кодексу України).
		Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
		У справі, що розглядається, орендоване майно є державним, а тому на ці правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності.
		Як вже зазначалося, Закон України "Про оренду державного та комунального майна", на момент укладення спірного договору, діяв в редакції Закону від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, а в подальшому із 01.02.2020 вступила в силу нова редакція Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ.
		В редакції Закону від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності (частина перша статті 2 Закону).
		Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ, оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
		Як визначено Законом в редакції від 10.04.1992 № 2269-ХІІ та від 03.10.2019 № 157-ІХ, орендна плата встановлюється у грошовій формі.
		У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.
		Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.
		Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
		Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду.
		Так, пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		Ураховуючи зазначені обставини та проаналізувавши пункти 3.1, 3.6 Договору, суд дійшов висновку про наявність у відповідача зобов`язання зі сплати орендної плати у відповідному розмірі, що становить 70% - до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (державного бюджету).
		Із змісту позовної заяви вбачається, що прокурор просить стягнути з відповідача орендну плату за період використання державного майна з лютого 2020 року по березень 2021 року.
		Відповідач взяті на себе зобов`язання із внесення плати за оренду не виконав, доказів протилежного, до прийняття рішення у справі, суду не надав.
		Окрім того, як зазначено в позовній заяві та встановлено судом, рішенням Господарського суду Київської області від 23.12.2021 у справі № 911/3635/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022, задоволено позов ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до ТОВ "ПІЛОТ" про стягнення на користь балансоутримувача 30% орендної плати за орендоване майно згідно договору оренди № 2177 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.10.2018 за період з лютого 2020 року по січень 2021 року.
		Таким чином, вказаними рішеннями встановлено преюдиціальні, відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини порушення ТОВ "ПІЛОТ" умов договору оренди № 2177 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.10.2018 щодо оплати за користування спірним майном згідно умов договору та відсутності підстав для перерахунку орендної плати на підставі імперативних норм постанови КМУ № 611 від 15.07.2020 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину".
		Отже, оскільки заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів за період з лютого 2020 року по березень 2021 року у розмірі 684  460,64 грн належним чином доведена, доказів сплати відповідачем вказаної суми у визначені строки та станом на час розгляду справи по суті спору матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за несплату орендної плати на суму 684  460,64 грн за договором оренди № 2177 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.10.2018.
		Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Частина перша статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, яка включає в себе пеню.
		За неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань позивачем нараховано, а прокурором заявлено до стягнення 13  770,05 грн пені.
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 Цивільного кодексу України).
		Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		У пункті 3.7 Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, уключаючи день оплати, за весь період невиконання зобов`язання включно.
		Проаналізувавши зазначене, суд дійшов висновку, що сторонами у договорі урегульовано відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, а саме, в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.
		Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені у розмірі 13  770,05 грн, яка нарахована за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором № 2177 за загальний період з 16.03.2020 по 30.09.2020 на заборгованість з орендної плати, що виникла у період з лютого (строк оплати 15.03.2020) по серпень 2020 року (строк оплати 15.09.2020) (т. 1 а. с. 191-182), суд вважає його правильним, обґрунтованим, та таким що підлягає стягненню з ТОВ "Пілот".
		Також прокурором заявлено на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України до стягнення з відповідача 2  640  000,00 грн неустойки, що є наслідком користування спірним приміщенням в період, коли договір № 2177 вже був припиненим.
		Правова природа можливості стягнення зазначеної суми викладена в статті 785 Цивільного кодексу України та передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
		Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
		Також, пунктом 10.11 Договору № 2177 визначено, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплатити неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
		Отже, як зазначено прокурором, у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати, Регіональним відділенням 05.04.2021 було направлено на адресу ТОВ "ПІЛОТ" лист (повідомлення) № 50-02.02-1512 про відмову від договору оренди нерухомого майна, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 27.04.2021 представнику відповідача поштового відправлення.
		Таким чином, з урахуванням інформації Регіонального відділення з моменту припинення дії Договору, з 27.04.2021 по 26.12.2022 за користування державним нерухомим майном - частиною нежитлового приміщення № 226 (майно), загальною площею 3,7 кв. м., розміщене на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. №47578) за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт, нараховано неустойку у розмірі 2  640  000,00 грн.
		Приписи статтей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України презюмують, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Поряд з тим, відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Отже, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.
		Тобто, суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, а правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу, але також і сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі.
		Так, рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2021 у справі № 911/1392/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022, у задоволенні позову ТОВ "Пілот" до РВ ФДМ України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання недійсним правочину та зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю.
		Зі змісту мотивувальних частин вказаних судових рішень у згаданій господарській справі слідує, що судами досліджувались, зокрема, обставини дійсності одностороннього правочину стосовно розірвання договору оренди № 2177, вчиненого РВ ФДМ України шляхом надіслання ТОВ "Пілот" повідомлення № 50-02.02-1512 від 05.04.2021 та встановлено, що матеріалами справи підтверджується направлення відповідачем позивачу повідомлення № 50-0202-1512 від 05.04.2021 про відмову від договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.10.2018 № 2177 в порядку статті 782 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим договір є розірваним з дати отримання цього повідомлення відповідачем.
		Рішенням Господарського суду Київської області від 06.09.2022 у справі № 911/3388/21 підтверджуються обставини не повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІЛОТ" ні власнику майна, ні балансоутримувачу переданого за договором оренди № 2177 майна - частину нежитлового приміщення № 226 (далі - майно), загальною площею 3,7 кв. м, розміщене на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D".
		За таких обставин, враховуючи розірвання договору оренди № 2177 та порушення відповідачем зобов`язання з повернення орендованого майна після розірвання такого договору, то вимоги прокурора про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 2  640  000,00 грн, яка є спеціальною мірою відповідальності недобросовісного наймача і застосовується виключно після припинення дії договору є обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому задовольняються судом.
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		За приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак відповідач доводів позовної заяви не спростував, доказів належного виконання умов договору в частині оплати платежів чи повернення орендованого майна не представив. За таких обставин, враховуючи обґрунтованість доводів прокурора про порушення прав та інтересів держави в особі відповідно визначеного органу та встановлення обставин істотного порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, суд дійшов висновку, що заявлені заступником керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю; з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 684  460,64 грн орендної плати, 13  770,05 грн пені та 2  640  000,00 грн неустойки за користуванням державним майном.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати прокуратури по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
		Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд
		 
		вирішив:
		1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛОТ" (02088, місто Київ, вулиця Лісова, будинок 80, код ЄДРПОУ 25587911) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 50, код ЄДРПОУ 43173325) 3  338  230 (три мільйони триста тридцять вісім тисяч двісті тридцять) грн 69 коп боргу (з яких: 684  460,64 грн заборгованість по орендній платі, 13   770,05 грн пеня, 2  640  000,00 грн неустойка за користуванням державним майном).
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛОТ" (02088, місто Київ, вулиця Лісова, будинок 80, код ЄДРПОУ 25587911) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 50  073 (п`ятдесят тисяч сімдесят три) грн 46 коп. судового збору.
		4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		 
		Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Суддя                                                                                        Н.Г. Шевчук
		 
		Повний текст рішення складено та підписано: 10.11.2023

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...