Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1005/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 11.07.2023. Зареєстровано: 12.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2023.
Дата набрання законної сили: 04.07.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 липня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/1005/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еко-Буд-Трейд» (далі - ТОВ «ФК «Еко-Буд-Трейд», позивач, скаржник) - Мироненко М.Д. (адвокатка),
		відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) - Данилов К.О. (самопредставництво),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу   ТОВ «Еко-Буд-Трейд»
		 
		на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 (головуючий - суддя Мандриченко О.В.) та
		постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 (головуючий - суддя Коробенко Г.П., судді: Чорногуз М.Г, Кравчук Г.А.),
		 
		у справі №910/1005/22
		 
		за позовом ТОВ «ФК «Еко-Буд-Трейд»
		до АМК
		про визнання недійсними пунктів рішення АМК.
		 
		ВСТУП 
		Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсними пунктів рішення АМК.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст позовних вимог
		1.1. ТОВ "Еко-Буд-Трейд" звернулось до суду з позовом до АМК, в якому просило визнати недійсними пункти 1, 3, 4, 7 резолютивної частини рішення АМК від 28.10.2021.
		 
		1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не погоджується з рішенням АМК в частині, що стосується безпосередньо його, вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки ним не доведено вчинення антиконкурентих узгоджених дій позивачем, що є підставою для визнання такого рішення АМК недійсним в частині.
		 
		2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень 
		2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022, залишеним без змін      постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2023, у справі №910/1005/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
		3.1. ТОВ «ФК «Еко-Буд-Трейд», посилаючись на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень з порушенням норм права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 у справі №910/1005/22, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі                          ТОВ «ФК «Еко-Буд-Трейд» із посиланням на   пункти 1, 3, 4 частини другої   статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)   та пункти 1, 3, 4 частини третьої   статті 310 ГПК України   вказує, що суд першої та апеляційної інстанцій:
		 
		- дійшли передчасного висновку про факт збігу IP-адреси учасників процедури закупівель 1 та 2, мережевої адреси вузла в комп`ютерній мережі, побудованій за протоколом IP, тотожності метаданих, завантажених двома підприємствами у кожній з цих процедур окремо без висновку експерта, що є неприпустимим, оскільки з`ясування таких питань має здійснюватися на основі спеціальних знань, що свідчить про неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.05.2023 року у справі №910/14429/21;
		 
		- не дослідили та не встановили пов`язаність трудових функцій спільних працівників за участю підприємств у процедурі закупівель 1 та 2, що свідчить про неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.05.2023 у справі № 910/14429/21;
		 
		- не взяли до уваги, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у підтвердження того, що учасники торгів здійснювали будь-який обмін інформацією, яка безпосередньо стосується їх участі у відповідних торах, або повідомляли один одного про таку участь будь-якими засобами та шляхами, що у свою чергу, свідчить про неврахування висновку Великої Палати Верховного Суду щодо стандартів доказування, висловлений у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
		 
		4.2. Також скаржник із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо врахування у даній категорії справ тесту (критеріїв) Енгеля (рішення ЕСПЛ від 08.06.1976 у справі «Енгель та інші проти Нідерландів», рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України»), згідно з яким кваліфікація правопорушень у справах про захист економічної конкуренції, доведення обставин у них має розглядатися як для «кримінальних правопорушень» із застосуванням стандартів доказування кримінального процесу. Суди попередніх інстанцій, застосувавши принцип дослідження доказів у сукупності, не перевірили доводи позивача та не надали оцінки законності рішення АМК з точки зору застосування критеріїв Енгеля.
		 
		4.3. Крім того скаржник посилається на пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції незаконно та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі судової комп`ютерно-технічної експертизи, а також належним чином не дослідив питання щодо пов`язаності трудових функцій таких працівників за участю підприємств у процедурах закупівлі та не взяв до уваги, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у підтвердження того, що учасники торгів здійснювали будь-який обмін інформацією, яка безпосередньо стосується їх участі у відповідних торах, або повідомляли один одного про таку участь будь-якими засобами та шляхами, що є підставою для оскарження судових рішень відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України. 
		 
		4.4. Серед іншого, скаржник вважає, що під час ухвалення оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції порушили вимоги статтей 77, 86, 263, 270, 275, 277 ГПК України.
		 
		5. Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу
		5.1. АМК 22.06.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції 
		6.1. Розпорядженням державного уповноваженого від 13.03.2020 №01/91-р розпочато розгляд справи №143-26.13/23-20 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів 1 та торгів 2.
		 
		6.2. Листом Комітету від 13.03.2020 №143-26.13/01-3717 копія розпорядження надіслана ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД».
		 
		6.3. Листом Комітету від 11.10.2021 № 145-26.13/03-14678 ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» надіслано копію подання про попередні висновки у справі № 143-26.13/23-20 від 08.10.2021 № 143-26.13/23-20/472-спр.
		 
		6.4. ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» не надало Комітету зауважень та заперечень на подання про попередні висновки у справі № 143-26.13/23-20.
		 
		6.5. За результатами аналізу інформації та матеріалів, отриманих під час розгляду справи № 143-26.13/23-20, Комітетом виявлено обставини, які свідчать про вчинення, зокрема ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів 1 та торгів 2, які полягали в наступному.      
		 
		6.5.1. Відповідно до вимог документації конкурсних торгів, учасниками закупівлі для участі у торгах надано довідки про      стан їх кредитної заборгованості, які видані Акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» (далі - АТ «АЛЬФА-БАНК»). При цьому довідки, які подавалися для участі у торгах 1 і торгах 2, мають однакову дату та послідовні номери (пункт 29 Рішення).
		 
		6.5.2. За інформацією, наданою АТ «АЛЬФА-БАНК» листом від 18.12.2019 №15740/БТ-26- б/б, Комітетом виявлено, що обидва учасники подавали запити для отримання довідок через систему онлайн-банкінгу в один день за послідовними номерами (пункт 30 Рішення). Разом із тим учасники процедури закупівлі входили до системи інтернет-банкінгу для подання запиту, які надавалися для отримання довідок з однієї і тієї ж ІР-адреси (пункт 31 Рішення).
		 
		6.5.3. Учасники закупівлі, зокрема і позивач, входили до системи дистанційного банківського обслуговування для подання запиту з одного й того ж пристрою: СОМР7 (COMP7), на якому встановлена операційна система Microsoft Windows ХР (2600/ Service Pack 3), що додатково підтверджує безпідставність тверджень позивача щодо технічних особливостей роботи провайдера, якими останній обґрунтовує використання учасниками процедури закупівлі у своїй діяльності одних ІР-адрес.
		 
		6.5.4. Між учасниками процедури закупівлі та замовником для участі у торгах 1 укладено такі договори про забезпечення пропозиції конкурсних торгів:
		- договір від 23.02.2017 № 23/02-1 між ТОВ «ФОРМА» і КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва»;
		-   договір від 24.02.2017 № 24/02 між ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» і КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва».
		 
		6.5.5. Між учасниками процедури закупівлі та замовником для участі у торгах 2 укладено такі договори про забезпечення пропозиції конкурсних торгів:
		-      договір від 23.02.2017 № 23/02-2 між ТОВ «ФОРМА» і КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва»;
		-      договір від 13.03.2017 № 13/03 між ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» і КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва».
		 
		6.5.6. На виконання вимог замовника під час участі у торгах 1 учасники процедури закупівлі здійснили перерахування грошових коштів із метою забезпечення своїх пропозицій конкурсних торгів в один і той самий день, а саме 24.02.2017, через систему дистанційного банківського обслуговування з однієї і тієї ж IP-адреси (пункт 36 Рішення).
		 
		6.5.7. На виконання вимог замовника під час участі у торгах 2 учасники процедури закупівлі здійснили перерахування грошових коштів із метою забезпечення своїх пропозицій конкурсних торгів через систему дистанційного банківського обслуговування з однієї і тієї ж IP-адреси (пункт 37 Рішення).
		 
		6.5.8. Разом із тим інший учасник закупівлі здійснював дії в системі дистанційного банківського обслуговування, пов`язані з перерахуванням грошових коштів із метою забезпечення пропозиції конкурсних торгів із пристрою СОМР7 (COMP7), на якому встановлена операційна система Microsoft Windows ХР (2600/Service Pack 3), з якого учасники процедури закупівлі входили до системи дистанційного банківського обслуговування для подачі запиту для отримання довідок. 
		 
		6.5.8. На підставі інформації, наданої листом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) від 04.12.2019 №10560/9/26-15-02-06-19 (вх. № 7-01/1280-кі від 12.12.2019), Комітетом встановлено, що                   ТОВ «ФОРМА» подавало податкові звіти до вказаного органу ДПС, використовуючи зокрема такі ІР-адреси:
		 
		1)           НОМЕР_1 - жовтень 2017 - жовтень 2019 років;
		2)           НОМЕР_8 - червень 2016 - березень 2017 років;
		3)           НОМЕР_7 - 13.05.2016, 10.05.2016, 17.05.2016;
		4)           НОМЕР_13 - вересень 2017- жовтень 2017;
		5)           НОМЕР_2 - 11.06.2019;
		6)           НОМЕР_12 - серпень 2017 - вересень 2018 років;
		7)           НОМЕР_3 - 06.06.2018.
		 
		6.5.8.1. При цьому ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» подавало податкові звіти до вказаного органу ДПС, використовуючи ці ж ІР-адреси:
		 
		1)           НОМЕР_1 - жовтень 2017- жовтень 2019 років;
		2)           НОМЕР_17 - червень 2016 - березень 2017 років;
		3)           НОМЕР_7 - березень 2016 - травень 2016 років;
		4)           НОМЕР_13 - вересень 2017 - жовтень 2017 років;
		5)           НОМЕР_2 - 31.05.2019, 06.06.2019, 11.06.2019;
		6)           НОМЕР_12 - травень 2017 - січень 2019 років;
		7)           НОМЕР_3 - 04.06.2018.
		 
		6.5.9. Відповідно до інформації, наданої Акціонерним товариством «УКРСИББАНК», учасники закупівлі входили до системи дистанційного банківського обслуговування з таких ІР-адрес:
		 
		ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД»: 95.67.63.110 - лютий 2017 - листопад 2018 років, січень 218 - червень 2018 року; 95. 67.123.166 - лютий 2016 - лютий 2017 років, травень 2017 року, 14.07.2017;НОМЕР_4 - грудень 2017 року - січень 2018 року;
		НОМЕР_6 - листопад 2017 року. ТОВ«ФОРМА»:
		НОМЕР_5 - квітень 2017 року, червень 2017 року - листопад 2017 року;
		НОМЕР_14 - 14.07.2017;
		НОМЕР_4 - грудень 2017 року;
		НОМЕР_6 - 10.11.2017
		 
		6.5.10. Комітетом встановлено, що ТОВ «ФОРМА» подавало звітність до органів Державної податкової служби України з таких електронних адрес: ІНФОРМАЦІЯ_1, forma.f@ukr.net, а ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД»: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3. Вказане підтверджується листом ГУ ДПС у м. Києві від 04.12.2019 № 10560/9/26-15-02-06-19 (вх. № 7-01/1280-кі від 12.12.2019).
		 
		6.5.11. Відповідно до інформації, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРНЕТ», листом від 27.12.2019   № 420/01/01-08 (вх. № 8-01/1385-кі від 28.12.2019), доступ до електронної адреси forma.f@ukr.net протягом періоду з квітня 2016 по травень 2016 року здійснювався з ІР-адреси НОМЕР_7 , протягом періоду з травня 2016 по березень 2017 років - з ІР-адреси НОМЕР_8 , протягом періоду з квітня 2017 по червень 2017 року - з ІР-адреси НОМЕР_9 , протягом періоду з березня 2017 по червень 2017 року - з ІР-адреси НОМЕР_10 .
		 
		6.5.11.1 . Доступ до електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом періоду з липня 2017 по вересень 2017 року здійснювався з ІР-адреси НОМЕР_10 , протягом періоду з липня 2017 по вересень 2018 років - з ІР-адреси НОМЕР_12 , протягом періоду з вересня 2017 по жовтень 2017 року - з ІР-адреси НОМЕР_13 , протягом періоду з жовтня 2017 по листопад 2019 років - з ІР-адреси НОМЕР_1 .
		 
		6.5.11.2. Доступ до електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом періоду із червня 2017 по вересень 2017 року здійснювався з ІР-адреси НОМЕР_10 , протягом періоду з липня 2017 по червень 2019 років - з ІР-адреси НОМЕР_12 , протягом періоду з вересня 2017 по жовтень 2017 року - з ІР-адреси НОМЕР_13 , протягом періоду із жовтня 2017 по листопад 2019 років -з ІР-адреси НОМЕР_1 .
		 
		6.5.11.3. Доступ до електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 протягом періоду із січня 2016 по квітень 2016 року здійснювався з ІР-адреси НОМЕР_14 , протягом періоду з березня 2016 по травень 2016 року - з ІР-адреси НОМЕР_7 , протягом періоду з травня 2016 по березень 2017 років - з ІР-адреси НОМЕР_8 , протягом періоду з березня 2017 по червень 2017 року з ІР-адреси НОМЕР_9 , протягом періоду з березня 2018 по листопад 2019 років - з ІР- адреси НОМЕР_1 , протягом травня 2016 року - з ІР-адреси НОМЕР_5 .
		 
		6.5.11.4. Відповідно до інформації, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРНЕТ» листом від 27.12.2019 № 420/01/01-08, ТОВ «ФОРМА» і ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» для створення електронних адрес ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 використовували однакові реєстраційні дані, а саме:
		 
		ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» - ІНФОРМАЦІЯ_2:
		Логін: ІНФОРМАЦІЯ_1
		дата створення: 2017-06-29 19:56:27
		ім`я користувача : ОСОБА_4
		дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4
		поточні контакти: НОМЕР_15 
		Дані під час реєстрації: номер тел.: НОМЕР_15 .
		 
		ТОВ «ФОРМА» - ІНФОРМАЦІЯ_1:
		Логін: ІНФОРМАЦІЯ_2
		дата створення: 2017-06-29 19:48:13
		ім`я користувача: ОСОБА_4
		дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4
		поточні контакти: НОМЕР_15 
		Дані під час реєстрації: номер тел.: НОМЕР_15 .
		 
		6.5.11.5. Разом із тим, згідно з інформацією, наданою ТОВ «УКРНЕТ», листом від 09.09.2021 № 517/01/01-08 (вх. № 8-05/1365-кі від 14.09.2021), активація зазначених вище електронних адрес відбувалася шляхом введення кодів активації, які відправлялися повідомленнями SMS на номер мобільного телефону НОМЕР_15 , що свідчить про створення електронних адрес однією і тією ж особою, яка діяла в інтересах обох учасників процедури закупівлі.
		 
		6.5.11.6. Відповідно до відомостей, наданих ПАТ «Укртелеком», листом від 31.03.2020 № 1663-вих-80Д731-80Д922-2020 (вх. № 8-01/396-кі від 03.04.2020), Комітетом виявлено, що між учасниками процедури закупівлі під час участі у торгах періодично відбувалися телефонні розмови (пункт 86 Рішення).
		 
		6.5.12. На підставі інформації наданої листом Головного управління ДПС у м. Києві від 04.12.2019 № 10560/9/26-15-02-06-19 встановлено, що відповідно до розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість), обсяг постачань за жовтень 2018 року між ТОВ «ФОРМА» і ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» становить 178 163,8 грн.
		 
		6.5.13. Згідно з інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, наданою листом від 19.12.2019 № 307180/06, Комітетом встановлено, що учасники процедури закупівлі здійснювали відрахування на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування щодо фізичної особи ОСОБА_1 за період травень 2017 - вересень 2017 року (ТОВ «ФОРМА»), за період жовтень 2017 - жовтень 2019 років (ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД»), щодо фізичної особи ОСОБА_2 за період березень 2017 - серпень 2017 року (ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД»), за період серпень 2017 - вересень 2019 років                          (ТОВ «ФОРМА»).
		 
		6.5.13.1. ОСОБА_1 працював:
		- з 18.05.2017 по 30.09.2017 на посаді виконроба у ТОВ «ФОРМА»                             (лист ТОВ «ФОРМА» від 17.01.2020 № 01);
		- з 02.10.2017 по теперішній час на посаді начальника виробничо-технічного відділу у ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» (лист ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» від 20.01.2020 № 30).
		 
		6.5.13.2. ОСОБА_2 працювала:
		- з 28.08.2017 по 30.09.2019 на посаді головного бухгалтера у ТОВ «ФОРМА» (лист ТОВ «ФОРМА» від 17.01.2020 № 01);
		- з 24.03.2017 по 09.08.2017 на посаді головного бухгалтера у ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» (лист ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» від 20.01.2020 № 30).
		 
		6.5.14. Учасники закупівлі під час участі у торгах подавали у складі тендерних пропозицій копії дозволів, виданих Головним управлінням Держпраці у Київській області:
		-      ТОВ «ФОРМА» надало копію дозволу від 01.02.2017 № 269.17.32;
		-      ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» надало копію дозволу від 13.04.2016 № 887.16.32.
		 
		6.5.14.1. Головне управління Держпраці у Київській області листом від 16.09.2020 №11/3/10/14097 (вх. № 7-01/12248 від 22.09.2020) надало Комітету заяви про надання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, в яких уповноваженою особою зазначено одну й ту ж особу, а саме - ОСОБА_3 та вказано контактний номер телефону НОМЕР_16 .
		 
		6.5.15. Комітетом встановлено, відповідно до реєстрів отриманих пропозицій конкурсних торгів, кваліфікаційних пропозицій, цінових пропозицій, наданих                 КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» листом від 10.10.2019 № 31-2644 (вх. № 8-01/11777 від 10.10.2019), що учасники торгів подавали свої пропозиції конкурсних торгів особисто в такі дати та час:
		Торги 1:
		ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» - 01.03.2017, 09:15;
		ТОВ «ФОРМА»  - 01.03.2017, 09:27.
		 
		Торги 2:
		ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» - 27.03.2017, 09:30;
		ТОВ «ФОРМА»  - 27.03.2017, 09:35.
		 
		6.6. Рішенням Комітету № 597-р   від 28.10.2021      (далі - Рішення) у справі № 143-26.13/23-20 визнано, що, зокрема   ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю:
		-   «Будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві. Від дамби Русанівських садів (ПК 48+50.83) до бульвару Перова (ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013) (45000000-7 Будівельні роботи) (генпідрядні роботи) - генпідрядні роботи» [оголошення про результат закупівлі № 1, оприлюднене в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» від 18.04.2017 №61(18.04.2017)№000328]), проведених КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва (далі - торги № 1).
		-   «Будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві (ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013) (45000000-7 Будівельні роботи) (генпідрядні роботи) - генпідрядні роботи» [оголошення про результат закупівлі № 2, оприлюднене в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» від 18.04.2017 №61(18.04.2017) №000330]), проведених КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва (далі - торги № 2).
		 
		6.7. За вчинення вищезазначених порушень на позивача накладено штраф у загальному розмірі 180 849 490 гривень.
		 
		6.8. Копію оскаржуваного рішення АМК отримано позивачем 25.11.2021, що підтверджується інформацією, яка міститься на веб-порталі Акціонерного товариства "Укрпошта" за штрих-кодовим ідентифікатором 0303514653472.
		 
		6.9. Ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з такого:
		- Комітетом встановлені наступні обставини, що свідчать про узгоджену поведінку позивача та іншого учасника закупівлі під час участі у торгах № 1 та торгах № 2:
		1) спільна підготовка до участі у торгах, а саме використання однієї IP-адреси та одного пристрою під час подання запитів та під час перерахування грошових коштів;
		2) використання одних і тих же ІР-адрес;
		3) наявність господарських відносин між учасниками процедури закупівлі;
		4) перехід працівників між учасниками процедури закупівлі;
		5)   використання однакових даних для створення електронних адрес;
		6)   комунікація між позивачем та ТОВ «ФОРМА» під час участі у торгах;
		7)   уповноваження однієї і тієї ж особи на вчинення дій від імені учасників процедури закупівлі;
		8)   синхронність дій учасників процедури закупівлі у часі;
		 
		- ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» під час підготовки документів для участі у торгах діяло не самостійно, а узгоджувало свої дії з іншим учасником закупівлі та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України «Про публічні закупівлі», а, отже, спотворило результати проведення замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинило антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції»;
		 
		- зазначені дії учасників закупівлі призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, у зв`язку з чим, останні вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
		 
		- належних, допустимих та достатніх доказів на спростування висновків АМК               ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» не надано, а всі заперечення проти викладених у Рішенні висновків зводяться до переоцінки встановлених відповідачем обставин, подій та фактів. При цьому, здійснення переоцінки висновків АМК в процесі оскарження прийнятого ним Рішення в судовому порядку нормами чинного законодавства не передбачено;
		 
		- перевіривши юридичну оцінку обставин справи №143-26.13/23-20 та повноту їх встановлення відповідачем в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (зі змінами), у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини учасників.
		 
		7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
		7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/1005/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючий, Бенедисюка І.М.,                 Булгакової І.В.
		 
		7.2. Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №910/1005/22, зокрема відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Еко-Буд-Трейд» на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		7.3. ТОВ «Еко-Буд-Трейд» 30.06.2023 подало до Суду додаткові пояснення.
		 
		7.4. АМК 30.06.2023 подало на електронну адресу Суду пояснення про неможливість застосування критеріїв «Енгеля», які підписані кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП). Підпис КУЕП підтверджено та перевірено протоколом створення та перевірки КУЕП від 30.06.2023. АМК 03.07.2023 подало до Суду аналогічні за змістом і формою пояснення про неможливість застосування критеріїв «Енгеля».
		 
		7.5. Суд протокольною ухвалою від 04.07.2023 ухвалив: долучити до матеріалів справи пояснення сторін та розглядати їх у порядку та межах визначених статтями 42, 46 та 300 ГПК України.
		 
		7.6. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 у справі №910/1005/22, якими у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
		 
		7.7. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		7.8. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередніх інстанцій
		8.1. З огляду на наведене у розділі 4 цієї Постанови, Верховний Суд відзначає таке.
		 
		8.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, дії позивача АМК кваліфіковано за ознаками пункту 1 статті 50 та пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), у зв`язку з чим на позивача накладено штраф. 
		 
		8.3. Верховний Суд відзначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		8.4. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 
		 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		 
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
		 
		8.5. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
		 
		8.6. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		8.7. Так, скаржник, посилаючись, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме постанови Верховного Суду від 09.05.2023 року у справі №910/14429/21 та від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
		 
		8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
		 
		8.8.1. Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		 
		8.8.2. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		 
		8.8.3. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
		 
		8.8.4. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
		 
		8.9. Верховний Суд зазначає, що предметом розгляду у справі №910/14429/21 (на яку посилається скаржник) та в даній справі в узагальненому розумінні є визнання недійсним рішення АМК в частині, яким встановлено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частиною другою статті 6    та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
		 
		8.10. Так, у постанові від 09.05.2023 у справі №910/14429/21 Верховний Суд, зокрема, ураховуючи доводи касаційної скарги в цій частині, відзначив:
		« 38. Стосовно зазначеної в оскаржуваних судових рішеннях (і, відповідно, в Рішенні АМК) інформації (відомостей) стосовно збігу ІР-адреси, з якої Товариство і ТОВ "Віртум Строй" здійснювали доступ до електронних адрес, керування банківськими рахунками та податкової звітності, слід звернути увагу на таке. 
		Скаржник вказував, що в матеріалах антимонопольної справи наявні докази, в тому числі лист ТОВ "Держзакупівлі. Онлайн" від 06.07.2020 № 060720-1 і лист ДП "Прозорро" від 22.06.2020 № 206/1367/03, які (на думку скаржника) підтверджували, що Товариство і ТОВ "Віртум Строй" здійснювали завантаження тендерних пропозицій, перегляд інформації та вхід до аукціонів з різних ІР-адрес, тобто здійснювали самостійну підготовку до Торгів, самостійне завантаження тендерних пропозицій та окрему один від одного участь у Торгах. Відповідні обставини та докази попередніми судовими інстанціями залишено без дослідження. 
		Також, як зазначається скаржником і підтверджується матеріалами справи, ним під час розгляду останньої подавалося клопотання про проведення техкомунікаційної судової експертизи. У зв`язку з цим ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі призначено судову техкомунікаційну експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи, - з метою підтвердження або спростування доводів та аргументів АМК, що викладені в оспорюваному рішенні. Не погодившись з такою ухвалою, АМК звернувся з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, постановою якого від 06.07.2022 відповідну скаргу задоволено, ухвалу місцевого господарського суду від 21.02.2021 про призначення судової експертизи скасовано. 
		Відповідну постанову апеляційної інстанції мотивовано тим, що "поодиноке дослідження встановленого Комітетом у рішенні факту використання однієї і тієї ж ІР-адреси не є доцільним, оскільки при визначенні ознак антиконкурентних узгоджених дій, докази зібрані та наведені у матеріалах справи Комітету мають досліджуватися судом комплексно як цілісна обставина, тобто виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку".
		З подібною аргументацією суду погодитися не можна. Із з`ясованого судами змісту Рішення АМК випливає, що у питанні використання відповідачами в антимонопольній справі ІР-адреси йшлося не про "поодиноке дослідження" АМК певного факту, а про комплексне дослідження технічних питань (щодо обґрунтування фактів збігу ІР-адреси учасників Процедури закупівель-1 і 2, мережевої адреси вузла в комп`ютерній мережі, побудованій за протоколом ІР, тотожності метаданих, завантажених Товариством і ТОВ "Віртум Строй" у кожній з цих процедур окремо, тощо), з`ясування яких потребувало спеціальних знань у сфері техніки. 
		Крім того, неправильним є посилання апеляційного господарського суду на те, що "у відповідності до статей 99, 101 ГПК України саме на учасників процесу покладається обов`язок спочатку самостійно вжити заходів для надання експертного висновку і лише у разі відсутності такої можливості, що також має бути підтверджено відповідними доказами, звертається з клопотанням про призначення експертизи до суду". Нічого подібного у відповідних нормах ГПК України не зазначено і з їх змісту не випливає. Натомість частина перша статті 101 названого Кодексу чітко визначає право, а не обов`язок учасника справи подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Відсутність такого висновку не перешкоджає зверненню учасника справи з клопотанням про призначення судової експертизи у справі в порядку частини першої статті 99 ГПК України. 
		Неправомірне скасування судом апеляційної інстанції ухвали про призначення судової експертизи фактично позбавило Товариства права у визначений законом спосіб доводити свою правову позицію та встановлювати обставини справи в частині використання ІР-адреси. Наведене мало наслідком порушенню принципу змагальності сторін та поставило позивача у суттєво менш сприйнятливі, ніж у відповідача, умови, оскільки дослідження питання збігу ІР-адреси звелося до висновків самого відповідача».
		 
		8.11. З огляду на викладене Водночас Верховний Суд відзначає таке.
		 
		8.12. За приписами статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		 
		8.13. Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша та друга статті 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).
		 
		8.14. Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
		 
		8.15. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що відповідно до частини першої статті 40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.
		 
		8.16. За таких обставин, АМК є органом до повноважень якого належить здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
		 
		8.17. Відповідно до приписів Закону:
		 
		- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);
		- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);
		- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);
		- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);
		- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);
		- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону.
		 
		8.18. Верховний Суд послідовно висловлювався, що для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
		 
		8.19. Недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону. Адже, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що конкурентне законодавство не ставить застосування передбаченої ним відповідальності за порушення цього законодавства у залежність від наявності у суб`єкта господарювання вини в будь-якій формі.
		 
		8.19.1. Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки та участі у торгах, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури торгів.
		 
		8.19.2. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
		 
		8.19.3. Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.
		 
		8.19.4. Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.
		 
		8.20. Частиною першою статті 59 Закону встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		 
		8.21. Аналіз норм статей 19, 124 Конституції України, статті 59 Закону, норм процесуального права, які закріплені в ГПК України, щодо компетенції суду дає підстави для висновку, що останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.
		 
		8.22. Отже, до повноважень органів АМК віднесено здійснення розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об`єктивної його сторони. А на суд покладено обов`язок перевірки дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/доведеності/обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону, - змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог. 
		 
		8.22.1. Близька за змістом правова позиція суду є послідовна і викладена, зокрема і в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 зі справи №910/17929/19.
		 
		8.23. Правова позиція стосовно дослідження і оцінки доказів в справах про визнання недійсними рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону) та накладення штрафу, є загальною (універсальною) для такої категорії спорів, сталою та послідовною.
		 
		8.24. Верховний Суд виходить з того, що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. 
		 
		8.25. При цьому колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19, згідно з яким кожна зі справ за участю органів Антимонопольного комітету України є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.
		 
		8.26. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині. 
		 
		8.27. Верховний Суд акцентує, що в ході касаційного перегляду судових рішень, останній неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		 
		8.28. Тобто господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, та накладення штрафу належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.
		 
		8.29. Суд відзначає, що господарські суди при визначенні наявності/відсутності ознак антиконкурентних узгоджених дій (див. пункти 6.5 - 6.5.15, 6.9) комплексно і сукупно оцінили та дослідили встановлені обставини у рішенні АМК, тобто виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку, у зв`язку з чим дійшли висновку про відсутність підстав для скасування рішення АМК в частині.
		 
		8.30. Щодо заявленого клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи на стадії апеляційного оскарження рішення суду, суд апеляційної інстанції відзначив, що позивач, який був присутній у судових засіданнях та висловлював позицію сторони у справі, не був позбавлений права заявити відповідне клопотання в суді першої інстанції, при цьому, судом враховано, що питання, які хоче поставити позивач на вирішення у експертизі стосується лише одного з фактів наведених у Рішенні АМК та не може спростувати інших підстав для притягнення останнього до відповідальності.         
		 
		8.31. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
		 
		8.32. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
		 
		8.33. Отже, ухвалюючи оскаржувані рішення, господарські суди попередніх інстанції на підставі всебічно встановлених обставини справи (див. розділ 6 даної Постанови) та поданих сторонами доказів, надали оцінку кожному окремому інкримінованому позивачу порушенню законодавства про захист економічної конкуренції (за процедурами як торгів 1 так і торгів 2), врахувавши при цьому встановлені АМК обставини у Рішенні (див. пункт 6.9 даної Постанови), зокрема, обставини спільної підготовки до участі у торгах, а саме використання однієї IP-адреси та одного пристрою під час подання запитів та під час перерахування грошових коштів, використання учасниками торгів однакових ІР-адрес, використання однакових даних для створення електронних адрес, перехід працівників між учасниками процедури закупівлі,  наявність господарських відносин та комунікацій між учасниками процедури закупівлі, уповноваження однієї і тієї ж особи на вчинення дій від імені учасників процедури закупівлі, синхронність дій учасників процедури закупівлі у часі тощо, у зв`язку з чим дійшли заснованого на законі висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 59 Закону, для визнання недійсним та скасування рішення АМК в частині, що стосується позивача, з урахуванням сталої та послідовної практики Верховного Суду стосовно оцінки доказів в порядку частини другої статті 86 ГПК України, тобто з урахуванням принципів належності та вірогідності.
		 
		8.34. Відтак, з урахуванням вищенаведеного, а також з аналізу змісту постанови Верховного Суду у справі №910/14429/21 та змісту оскаржуваних судових рішень (з урахуванням встановлених обставин справи та мотивів, з яких виходили суди при ухваленні рішень) за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку, що хоча і судові рішення у справах ухваленні за схожого правового регулювання, схожого предмета спору і змісту позовних вимог, але вказані справи істотно відмінні від справи, що переглядається за встановленими судами обставинами справи, фактично-доказовою базою,  обставинами щодо заявлення та розгляду клопотання про призначення експертизи у справі та зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення щодо наявності/відсутності підстав, передбачених статтею 59 Закону, що, у свою чергу, свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах та в даній справі, що переглядається.
		 
		8.35. Верховний Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
		 
		8.36. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
		 
		8.37. Посилання ж скаржника на викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц висновки щодо стандарту доказування є необґрунтованим.
		 
		8.38. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
		 
		8.39. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі  № 917/2101/17, а також, зокрема, і постанову від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), на яку також посилається скаржник).
		 
		8.40. Верховний Суд виходить з того, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
		 
		8.41. Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
		 
		8.42. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		 
		8.42.1. Аналіз змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		 
		8.43. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
		 
		8.44. Відповідні приписи ГПК України мають загальний, універсальний характер, так як вони є нормами господарського процесуального права, та є обов`язковими при вирішення спору судом незалежно від правовідносин, які виникли між учасниками процесу.
		 
		8.45. Водночас Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями.
		 
		8.46. Верховний Суд акцентує, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.
		 
		8.47. Також колегія суддів зазначає, що сукупна оцінка доказів, вказаних АМК у оспорюваному рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності    у одночасному існуванні обставин, які на думку АМК, підтверджують таке узгодження.
		 
		8.48. Верховний Суд звертає увагу на викладене у пункті 8.29 цієї Постанови та повторно відзначає, що суди попередніх інстанцій, враховуючи послідовну практику Верховного Суду щодо правил здійснення оцінки доказів у справах про визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та з дотриманням, зокрема, вимог статей 86, 236 ГПК України ухвалили судові рішення на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, з урахуванням, зокрема, їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності. 
		 
		8.48.1. Оскаржувані судові рішення не суперечать наведеним висновкам у справі №129/1033/13-ц.
		 
		8.49. Стверджуючи про незастосування судами попередніх інстанцій стандарту доказування «вірогідність доказів»  в контексті змісту вимог касаційної скарги скаржник фактично оскаржує результат оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі при ухваленні ними    рішення по суті спору та спонукає Верховний Суд до їх переоцінки.
		 
		8.50. Тобто, наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для визнання оспорюваного Рішення недійсним.
		 
		8.51.1. Водночас Суд наголошує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
		 
		8.52. Отже, з наведеної правової позиції у справі №129/1033/13-ц не вбачається не врахування її судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, і не вбачається, щоб суди попередніх інстанцій застосували її інакше. Різниця у судових рішеннях полягає не у різному застосуванні судами норм права, зокрема, щодо стандарту доказування, а в оцінці доказів та доводів, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення. А відтак у Суду відсутні підстави для закриття касаційного провадження з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. Водночас підстава касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшла свого підтвердження.
		 
		8.53. Щодо підстави касаційного оскарження, зазначеної у пункті 4.2 цієї Постанови, Верховний Суд зазначає таке.
		 
		8.54. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		8.55. На думку скаржника, відсутні висновки Верховного Суду щодо врахування у даній категорії справ тесту (критеріїв) Енгеля (рішення ЄСПЛ від 08.06.1976 у справі «Енгель та інші проти Нідерландів», рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України»), згідно з яким кваліфікація правопорушень у справах про захист економічної конкуренції, доведення обставин у них має розглядатися як для «кримінальних правопорушень» із застосуванням стандартів доказування кримінального процесу. Суди попередніх інстанцій, застосувавши принцип дослідження доказів у сукупності, не перевірили доводи позивача та не надали оцінки законності Рішення АМК з точки зору застосування критеріїв Енгеля.
		 
		8.56. Так, у справі «Engel and Others v. The Netherland» сформовано три критерії Енгеля, до яких належать: 
		1)          критерій щодо національного права (кваліфікації згідно з внутрішнім правом); 
		2)          критерій кола адресата (включаючи характер судового провадження, яке має каральні риси); 
		3)          критерій правових наслідків для адресата (тяжкість покарання).
		 
		8.57. Суд, користуючись критеріями Енгеля, вирішує чи підпадають порушення, про які зазначає заявник під дію кримінального аспекту відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в розумінні поняття «кримінального обвинувачення» у межах дисциплінарних проваджень. 
		 
		8.57.1. Перший критерій - якщо внутрішнє право кваліфікує це правопорушення як кримінальне, тоді воно охоплюється статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадках відсутності такої кваліфікації - досліджується матеріально-правова реальність процедури. 
		 
		8.57.2. Другий критерій - критерій кола адресата. Цей критерій пов`язують з дією норми, якою встановлюється відповідальність за колом осіб. Якщо норма поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне.
		 
		8.57.3. Третій критерій - критерій правових наслідків для адресата. Суть критерію в тому, що оцінюється форма і тяжкість правових наслідків для адресата (тяжкість покарання).
		 
		8.58. Слід додати, що другий і третій критерії, які були сформульовані в рішенні у справі «Engel and Others v.The Netherlands» є альтернативними, тобто такими що не є обов`язковими до застосування.
		 
		8.59. Водночас скаржник у доводах касаційної скарги, окрім як загального посилання на необхідність врахування критеріїв Енгеля, не конкретизував, не обґрунтував та не мотивував, який саме з трьох критеріїв, на його думку, не застосував чи не врахував суд.
		 
		8.59.1. Покликання скаржника, викладені у письмових поясненнях, у контексті доводів щодо критеріїв Енгеля, Судом оцінюється фактично як доповнення до касаційної скарги, що подані поза строком, встановленим статтями 288, 298 ГПК України, а відтак в цій частині не досліджуються.
		 
		8.60. Разом з тим, Верховний Суд відзначає, що застосування критеріїв «Енгеля», сформованих ЄСПЛ у справі «Engel and Others v. The Netherlands», при кваліфікації обставин справи судами попередніх інстанцій не здійснювалося.
		 
		8.61. Відтак, відсутні підстави для формування висновку і Верховним Судом щодо застосування таких критеріїв під час розгляду цієї справи у розумінні приписів частини другої статті 287 ГПК України. 
		 
		8.61.1. Такий підхід застосований Верховний Судом також у постановах від 13.04.2021 зі справи № 921/120/20, від 22.07.2021 зі справи № 924/1096/20, від 04.05.2023 у справі № 910/1131/22. 
		 
		8.62. Колегія суддів у даній справі не вбачає підстав для відступу від такого підходу застосування/незастосування критеріїв Енгеля», сформованих ЄСПЛ у справі «Engel and Others v. The Netherlands».
		 
		8.63. З огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з наведених міркувань відсутні.
		 
		8.64. В якості ще однієї з підстави для подання касаційної скарги скаржник визначив пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що судові рішення у справі оскаржуються з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.
		 
		8.65. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		 
		8.66. Відхиляючи доводи позивача щодо неповноти з`ясування судом обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
		 
		8.67. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		 
		8.67.1. Схожа правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.
		 
		8.68. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість підстав касаційного оскарження у цій частині.
		 
		8.69. Відтак, з огляду на мотиви, викладені вище у даній Постанові, доводи касаційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження. При цьому Верховний Суд враховує, що як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, господарські суди насправді надали оцінку обставинам та наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може. 
		 
		8.70. Щодо посилань скаржника на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України, відповідно до якого підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		8.71. Так, за покликаннями скаржника суд апеляційної інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі судової комп`ютерно-технічної експертизи.
		 
		8.72. Водночас як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання позивача про призначення судової експертизи, та відмовивши у його задоволенні виходив з того, що таке клопотання не було заявлено представником позивача в суді першої інстанції, при цьому, як вбачається з протоколів судових засідань у суді першої інстанції був присутній представник позивача, який висловлював позицію сторони у справі, в тому числі і щодо наявних клопотань. Разом з тим, судом враховано, що питання, які хоче поставити позивач на вирішення у експертизі стосується лише одного з фактів наведених у Рішенні АМК та не може спростувати інших підстав для притягнення до відповідальності.                              
		 
		8.73. Отже, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи у цій справі, навів мотиви і обґрунтування такої відмови. 
		 
		8.74. При цьому, Верховний Суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. 
		 
		8.74.1. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 23.12.2021 у справі №5015/45/11 (914/1919/20) та від 22.03.2023 у справі № 904/7603/21).
		 
		8.75. Відтак, доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права з наведених мотивів не знайшли свого підтвердження та відхиляються Судом як необґрунтовані.
		 
		8.76. Поряд з цим Суд враховує, що позивач не був позбавлений права як самостійно подати до суду докази, зокрема і висновок експерта, виготовлений на замовлення позивача, так і звертатись з відповідними клопотаннями до суду першої інстанції у порядку і строки, визначенні ГПК України, водночас таким правом належно не скористався.
		 
		8.77. Що ж до пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України, то слід зазначити таке.
		 
		8.78. Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		 
		8.79. Верховний Суд відзначає, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
		 
		8.80. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).
		 
		8.81. При цьому скаржник не зазначає, в чому саме проявилось порушення саме статті 77 ГПК України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримані докази, та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати означені обставини.
		 
		8.82. Водночас зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
		 
		8.83. З огляду на викладене, посилання скаржника на пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України не мотивовано, не обґрунтовано та не знайшло свого підтвердження.
		 
		8.84. Поряд з цим, Верховний Суд відзначає, що, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).
		 
		8.85. Отже, позивачем не аргументовано, не мотивовано та не доведено порушення судами попередніх інстанцій норми процесуального права. З огляду на викладене доводи касаційної скарги, в частині підстави, визначеної пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, та підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд відсутні.
		 
		8.86. Верховний Суд неодноразово вказував та наголошував, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		8.87. Отже, наведені скаржником доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень з підстав, зазначених у касаційній скарзі.
		 
		8.88. Суд приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу та у письмових поясненнях, у тій мірі, що узгоджується з наведеним у цій Постанові.
		 
		8.89. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
		 
		8.90.  Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
		 
		8.91. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
		 
		8.92. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
		 
		8.93. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
		 
		8.94. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		 
		8.95. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		 
		8.96. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі та письмових поясненнях, не спростовують вказаного висновку.
		 
		9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї Постанови.
		 
		9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
		 
		9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		9.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
		 
		10.     Судові витрати
		10.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		 
		Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еко-Буд-Трейд» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 у справі №910/1005/22 - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                               Т. Малашенкова 
		 
		Суддя                                                                                               І. Бенедисюк
		 
		Суддя                                                                                               І. Булгакова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...