Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/2961/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 11.07.2023. Зареєстровано: 12.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2023.
Дата набрання законної сили: 11.07.2023
Номер судового провадження: К/9901/35611/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 липня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа №804/2961/17
		касаційне провадження № К/9901/35611/18  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Ханової  Р.Ф.,  Хохуляка В.В., 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 (головуючий суддя - Юрко І.В., судді - Гімон М.М., Чумак  С.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний продукт»  до Дніпровської   об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
		УСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Рідний продукт» (далі у тексті - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпровської   об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі у тексті - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2016 №0000691400 про застосування  штрафних (фінансових) санкцій у сумі 765,00 грн.
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариством не було порушено приписів чинного законодавства України стосовно декларування не в повному обсязі контрольованих операцій, оскільки товар було отримано позивачем безоплатно та не впливає на об`єкт оподаткування податком на прибуток, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. 
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 16.06.2017 позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 21.11.2016 №0000691400.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про неправомірність висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України в частині декларування не в повному обсязі контрольованих операцій у поданому звіті про КО за 2015 рік, оскільки відповідачем не було доведено, що операція з передачі на безоплатній основі торгового обладнання і рекламних матеріалів, має ознаки контрольованої операції та впливає (може вплинути) на об`єкт оподаткування податком на прибуток.
		Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.09.2017 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким у задоволені позову відмовив.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суми по придбанню рекламної продукції були відображені позивачем у складі витрат на збут на час здійснення митних операцій з нерезидентом ОсОО «Silk Route trading LTD» (Киргизтан) в розмірі 76539,83 грн, що свідчить про вплив такої передачі майна на об`єкт оподаткування  платника податків, оскільки зі збільшенням витрат на збут зменшується прибуток, а відтак і  податок на нього, тому в  даному  випадку господарські операції, здійсненні позивачем з Silk Route trading LTD, є  контрольованими відповідно до вимог статті 39 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		На обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: положень пункту 22.1, підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39, пункту 44.1 статті 44 ПК України, пункту 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, пункту 3 частини 3 статті 2, статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи).    
		У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, позивач фактично викладає обставини, з якими він не погоджується.
		Скаржник доводить, що господарські операції з Silk Route trading LTD не є контрольованими у розумінні статті 39 ПК України, оскільки позивачем було безкоштовно отримано товар від зазначеного контрагента, що не впливає на оподаткування податком на прибуток.  
		Відповідач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду. 
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30.10.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв до провадження касаційну скаргу позивача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.07.2023 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 11.07.2023.
		Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 з питань дотримання вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України в частині декларування не в повному обсязі контрольованих операцій у поданому звіті за 2015 рік, за результатами якої складено акт від 24.10.2016 №192/04-17-140/34560700 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України в частині декларування не в повному обсязі контрольованих операцій у поданому звіті про КО за 2015 рік. 
		На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2016 №0000691400, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 765,00 грн.
		За наслідками адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 31.01.2017 №1148/10/04-36-10-01-09 та Державної фіскальної служби України від 19.04.2017 №8252/6/99-99-11-03-01-25 прийняте податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України визначено, що для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є: а) господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов`язаними особами - нерезидентами; б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.
		Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України (підпункт 39.2.2 пункту 39.2 статті  39 ПК України).
		Відповідно до пункту 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.
		За приписами підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:
		річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
		обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
		Пунктом 120.3 статті 120 ПК України передбачено, що неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту   39.4  статті  39  цього  Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі:
		300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції;
		1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;
		3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.
		Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов`язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.
		Таким чином, законодавець чітко визначив сукупність обставин, за якими господарська операція набуває ознак контрольованості.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною фіскальною службою України отримано звіт позивача від 28.04.2016 №9276745490 в якому операції з ОсОО «Silk Route trading LTD» (Киргизька Республіка) задекларовані у сумі 12174971,00 грн.
		За результатами проведеної перевірки первинних документів, бухгалтерського обліку виявлено факт недекларування у звіті про КО за 2015 рік господарських операцій, які підпадають під критерій контрольованих, з Silk Route trading LTD на загальну суму 76539,00 грн.
		Розбіжності на суму 76539,00 грн виникли у зв`язку з тим, що окрім основних поставок товарів на суму 12174971,00 грн, позивач на безоплатній основі передав у 2015 році ОсОО «Silk Route trading LTD» торгове обладнання, рекламні матеріали, що підтверджується копіями відповідних митних декларацій.
		У наданих митних деклараціях у графі 24 «Характер угоди» вказаний код « 084», що свідчить про передачу товарів на безоплатній основі.
		Платник податків у 2015 році здійснював господарські операції з Silk Route trading LTD, який є нерезидентом, що відповідає критеріям, встановленим підпунктом 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 ПК України, а саме: «Silk Route trading LTD» зареєстровано в Киргизькій Республіці.
		Загальний обсяг господарських операцій платника податків з Silk Route trading LTD, проведених у 2015 звітному році складає 12174971,00 грн, що перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) та відповідає вартісному критерію визнання операцій контрольованими, визначеному абзацом третім підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України.
		Відповідно до декларації з податку на прибуток (від 25.02.2016 №9276745490) річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку (за вирахуванням непрямих податків) за 2015 звітний рік складає 490241858,00 грн, що відповідає даним бухгалтерського обліку (Дт 70), що перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік, та відповідає критерію визнання операцій контрольованими, визначеному абзацом другим підпункту  39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України.
		За даними бухгалтерської  довідки  від 15.06.2017  позивач  придбав  рекламну  продукцію  на  суму 90967,55  грн у ТОВ «Фактор»,  яка  була  в  подальшому  передана  на  безоплатній  основі  підприємству Silk Route trading LTD (Киргизька Республіка)  в  рекламних  цілях  за  митними  деклараціями  від 02.11.2015 №414419, 04.12.2015 №416253.  Згідно  стандартів бухгалтерського  обліку, суми  по  придбанню  даної рекламної  продукції були  відображені  у  складі  витрат  на  збут  підприємства  по  рахунку 93 «Витрати  на збут». 
		Вказане  також підтверджується  податковими  накладними,  виданими  ТОВ «Фактор»  позивачу  на  придбану  рекламну  продукцію.  
		Позивачем 02.11.2015, 04.12.2015 подано митні декларації №110120000/2015/414419,  №110120000/2015/416253, у графі 24 «Характер угоди» яких зазначено код « 084», у примітках до графи 44 вказаний код « 3325», що свідчить про передачу товарів на безоплатній основі. Товаром в даній декларації є саме товар, визначений контрактом   між позивачем та «Silk Route trading LTD» №11/08/14 від 01.08.2014 (харчові  продукти, товари народного споживання,  рекламні та  інші товари -  пункт 1  Контракту). Загальна  вартість  товару згідно з пунктом 2.1 Контракту  складає 3 млн. доларів.
		Судом апеляційної інстанції установлено, що суми по придбанню рекламної продукції були  відображені позивачем у складі витрат на збут за 2015 рік на час здійснення митних операцій з нерезидентом ОсОО «Silk Route trading LTD» (Киргизтан) в розмірі 76539,83 грн.
		Зазначені встановлені обставини підтверджують вплив такої передачі майна на об`єкт  оподаткування платника податків, оскільки зі збільшенням витрат на збут зменшується  прибуток, а відтак і податок на нього.  
		Враховуючи  зазначене, колегія  суддів  вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що вищезазначені господарські операції, здійсненні  між позивачем та Silk Route trading LTD, є контрольованими відповідно до вимог статті 39 ПК України, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним і не підлягає скасуванню.
		Позивач доводами касаційної скарги не спростовує висновків суду апеляційної інстанції. Позивач касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.
		Скаржник у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення. 
		Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.
		Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" залишити без задоволення.
		Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова   В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...