Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 539/3880/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: 12.07.2023. Зареєстровано: 13.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2023.
Дата набрання законної сили: 12.07.2023
Номер судового провадження: 11-кп/814/107/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018170240000743

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 539/3880/18  Номер провадження 11-кп/814/107/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1  Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 липня 2023 року м. Полтава
		 
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого судді                                 ОСОБА_2 ,
		суддів                                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		із секретарями судового засідання         ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		з участю прокурора                         ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого                                 ОСОБА_8 ,
		законного представника
		обвинуваченого                                 ОСОБА_9 ,
		захисників                                         ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		потерпілого                                         ОСОБА_12 ,
		представників потерпілого                 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
		 
		розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018170240000743, за апеляційною скаргою прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_15 на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 22 червня 2021 року,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
		Вироком суду
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою загальною освітою, не працюючого, раніше не судимого: 
		виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення;
		визнано винуватим та призначено покарання за ч. 1 ст. 296 КК України у виді арешту строком на 45 діб.
		На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Залишено без розгляду цивільний позов прокурора в інтересах фінансового управління виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про стягнення з обвинуваченого матеріальних збитків у вигляді витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в розмірі 13 140, 51 грн.
		Вирішено долю речових доказів.
		 
		Згідно з вироком суду, 16.06.2018 у період часу з 23:30 год. до 23:50 год. неповнолітній обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на території парку відпочинку біля кінотеатру "Київська Русь" в м. Лубни, просп. Володимирський, буд. 16, Полтавської області, де також відпочивали інші особи, у тому числі, неповнолітній ОСОБА_16 зі своїми друзями ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , маючи умисел на вчинення хуліганства, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка проявилось у нахабному та зневажливому ставленні до норм громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, усвідомлюючи своє перебування у громадському місці та незважаючи на присутність інших осіб, неодноразово (як мінімум два рази) підходив до кола вищевказаних осіб та, з метою створення конфліктної ситуації, залякування зазначених осіб та провокації бійки, нецензурно виражав на їх адресу погрози насилля так, що всі перераховані особи це чули.
		Маючи умисел на продовження порушення громадського порядку шляхом вчинення бійки, в цей же день близько 23:50 год. в ході чергових нецензурних висловлювань на адресу потерпілого ОСОБА_16 , а також ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , у відповідь на заспокійливу репліку потерпілого ОСОБА_16 обвинувачений ОСОБА_8 , грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, розуміючи суспільно-небезпечний характер свого діяння умисно, раптово, безпричинно наніс один удар кулаком в область обличчя ОСОБА_16 , а саме в ділянку нижньої губи, від чого останній впав, вдарившись головою об поверхню асфальту, та втратив свідомість, отримавши в результаті падіння тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Крім того органами досудового розслідування неповнолітній ОСОБА_8 також обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, при цьому обвинуваченому інкримінувалося те, що він, 16.06.2018 близько 23 години 50 хвилин, на той час неповнолітній, знаходячись на території центрального парку культури та відпочинку м. Лубни, неподалік кінотеатру «Киiвська Русь» по проспекту Володимирському 16 в м. Лубни, Полтавської області, де в цей час перебували інші особи, у тому числі ОСОБА_16 , діючи умисно, маючи навики нанесення ударів в спеціальних видах боротьби, якими займався раніше, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_16 , який спокійно стояв в колі товаришів, тримаючи руки в карманах та не надаючи значної уваги діям ОСОБА_8 . У цей час ОСОБА_8 безпричинно, раптово кистю правої руки, зажатою в кулак, умисно наніс один удар з великою силою у життєво важливий орган - голову, а саме ділянку нижньої губи зліва, неповнолітньому ОСОБА_16 , вiд чого той втратив свідомість та впав з прискоренням на асфальтобетонне покриття i вдарився правою тім`яно-скроневою ділянкою голови. У результаті умисних протиправних злочинних дій ОСОБА_8 , неповнолітньому ОСОБА_16 згідно з висновком комплексної судово-медичної експертизи № 127 від 14.09.2020 заподіяно тілесні ушкодження у виді: відкритої тяжкої черепно-мозкової травми: перелом правої тім`яної кістки, забій головного мозку тяжкого ступеня, субарахноїдальний крововилив, епідуральна гематома правої півкулі, крововиливи в м`які покриви голови правої тім`яно-скроневої області, рана червоної кайми нижньої губи зліва (тілесні ушкодження групи а).
		Bci ушкодження голови по ступеню тяжкості стосовно живої особи оцінюються лише в сукупності, мають ознаки ТЯЖКИХ по критерію небезпеки для життя, які в даному випадку призвели до настання смерті потерпілого (в.п.2.1.1а), 2.1.2, 2.1.3 6), в), г) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», ОСОБА_16 помер у відділенні інтенсивної терапії Лубенської комунальної центральної міської лікарні. Причиною смерті ОСОБА_16 стала тяжка черепно-мозкова травма з переломом черепа, забоєм головного мозку, крововиливами над- i під оболонки головного мозку. Між тілесними ушкодженнями групи а) та настанням смерті потерпілого є прямий причинно-наслідковий зв`язок.
		Виправдовуючи ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК України районний суд зазначив, що ОСОБА_8 завдав потерпілому лише одного удару, а тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого, були отримані внаслідок подальшого падіння. З огляду на це дійшов висновку про наявність в діях обвинуваченого ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, тобто вбивства через необережність.
		Зазначив, що факт зайняття обвинуваченим ОСОБА_8 змішаними єдиноборствами та володіння навичками нанесення ударів не свідчить, що він міг в будь-який час їх правильно застосовувати, а обстановка вчинення злочину, який було скоєно за обмеженого освітлення на рівнинній поверхні, в колі інших осіб, які могли надати потерпілому допомогу, не дає можливість з упевненістю стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_8 розраховував саме на такий результат удару - падіння ОСОБА_16 з висоти власного росту на асфальт та отримання ним внаслідок цього тяжких ушкоджень голови з подальшою смертю потерпілого.
		Крім того вказав, що злочин вчинено з хуліганських мотивів і прокурором не було доведено, що обвинувачений планував побити саме ОСОБА_8 , а навпаки, з показань свідків вбачається, що обвинувачений шукав для прояву агресії та порушення громадського порядку жертву і її вибір стався раптово, що виключає умисел обвинуваченого на завдання тяжких тілесних ушкоджень саме цьому потерпілому.
		Також судом встановлено такі елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, як об`єкт (життя потерпілого), об`єктивна сторона (діяння обвинуваченого у вигляді удару в голову потерпілого, падіння потерпілого від цього удару з послідуючим вдарянням об асфальтобетонне покриття, смерть останнього та причинно-наслідковий зв`язок між цими подіями), а також суб`єктивна сторона (необережна форма вини обвинуваченого у вигляді злочинної недбалості).
		Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_8 не досягнув шістнадцяти років на час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, а тому не є суб`єктом цього злочину, що виключає можливість притягнути його до кримінальної відповідальності за вчинення вбивства з необережності.
		Також вказано, що суд позбавлений можливості перекваліфікувати інкримінований неповнолітньому ОСОБА_8 склад злочину, передбачений ст. 121 ч.2 КК України, на ст. 119 ч.1 КК України (так як цей обвинувачений не є суб`єктом даного злочину) та змушений виправдати обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
		 
		Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
		       В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років. Задовольнити цивільний позов прокурора в інтересах фінансового управління виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 матеріальні збитки, завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення у вигляді витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у сумі 13 140 грн. 51 коп.
		       Посилається на те, що судом незаконно та необґрунтовано виправдано ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки не надано оцінки показанням свідка ОСОБА_24 , який є тренером у спортивному клубі «Скорпіон» в м. Лубни де тренувався обвинувачений по напрямку змішаних єдиноборств, копії результатів змагань чемпіонату Полтавської області з «фрі-файту» від 28.04.2018, де брав участь ОСОБА_8 , які свідчать про те, що обвинувачений займався змішаними єдиноборствами, мав навики нанесення ударів та міг їх застосовувати правильно, що свідчить про його умисел на заподіяння тілесних ушкоджень померлому ОСОБА_16 .
		       Крім того, судом не надано оцінку показанням свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які показали суду, що ОСОБА_8 раніше у квітні 2018 року завдавав тілесних ушкоджень ОСОБА_16 , що свідчить про те, що ОСОБА_8 знав потерпілого там мав неприязні відносини до померлого ОСОБА_16 за кілька місяців до події 16.06.2018.
		       Зазначає, що судом безпідставно відхилено клопотання прокурора про розгляд додаткового обвинувачення відносно ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 296 КК України.
		       У ході допиту в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_27 , свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_26 було отримано відомості про вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення, щодо якого обвинувачення не висувалось і яке тісно зв`язане з первісним та їх окремий розгляд неможливий.
		       Так потерпілий та свідки показали, що 07.04.2018 близько 22 години неповнолітній ОСОБА_8 разом із своїми знайомими знаходився поблизу магазину «АТБ-Маркет» на площі Ярмарковій, 30а в місті Лубни, Полтавської області, де в цей час поблизу них знаходився неповнолітній ОСОБА_16 разом зі своїми друзями, а саме: ОСОБА_28 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 .
		У цей час у ОСОБА_8 виник раптовий умисел на вчинення хуліганських дій відносно ОСОБА_16 . Реалізуючи свій злочинний умисел. ОСОБА_8 , перебуваючи в громадському місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що виражалось в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, що супроводжувалося особливою зухвалістю, поєднаною із нанесенням тілесних ушкоджень особі, та бажаючи самоутвердитися за рахунок приниження інших, підійшов до ОСОБА_16 та кистю правої руки стиснутою в кулак з достатньою силою безпричинно наніс один удар в область голови ОСОБА_16 , від чого останній впав на асфальтобетонне покриття та втратив свідомість. Після цього ОСОБА_8 покинув місце вчинення злочину.
		       Посилається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, оскільки у діях ОСОБА_8 наявні ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, що виключають можливість кваліфікації цього діяння за ознаками вбивства через необережність, тобто злочину, передбаченого ст. 119 КК України.
		На обґрунтування цього зазначає, що дані про локалізацію та характер утворення тілесних ушкоджень свідчать про те, що ОСОБА_8 умисно завдаючи без будь-якого попередження удар з великою силою кулаком у життєво важливий орган - голову потерпілому, який цього не очікував і не спроможний був захищатися, розраховував на особливу силу удару і такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого й удар головою об тверду поверхню землі (асфальтобетонне покриття), від чого здоров`ю останнього буде спричинено тяжку шкоду, і хоча не бажав, але свідомо припускав такі наслідки. При чому тяжкість цих наслідків у його свідомості не було конкретизовано, тобто він діяв з невизначеним і непрямим умислом.
		Та у такому випадку є всі підстави констатувати наявність непрямого невизначеного умислу в діях ОСОБА_8 щодо спричинення потерпілому ОСОБА_16 тяжкого тілесного ушкодження. Щодо спричинення смерті потерпілому, то в діях ОСОБА_8 має місце необережна форма вини у вигляді протиправної самовпевненості.
		Після нанесення удару ОСОБА_8 втік, не намагався надати допомогу потерпілому та і його вибачення було викликане тиском компанії, в якій він відпочивав.
		Вважає, що оскільки обвинувачений ОСОБА_8 взагалі не визнає своєї вини, не кається у вчиненому, приховував від суду обставини події, не визнав факт нанесення ним удару ОСОБА_16 , необхідним і достатнім для його виправлення буде лише реальна міра покарання, пов`язана з ізоляцією від суспільства.
		Захисник ОСОБА_10 подала письмові заперечення, в яких просила вирок суду залишити без змін.
		 
		Позиції учасників судового провадження.
		       В суді апеляційної інстанції прокурор підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав у ній наведених. Захисники, обвинувачений та законний представник обвинуваченого заперечили проти апеляційної скарги, просили вирок суду залишити без змін. Потерпілий та його представники віднесли вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.
		 
		Мотиви суду.
		       Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Колегія суддів вважає, що місцевий суд вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримався, внаслідок чого допустив невідповідність його висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок в разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
		Доводи апеляційної скарги прокурора щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та необхідності визнання його винуватим і призначення покарання та у зв`язку із цим допущені судом першої інстанції помилки, що полягали у неправильній оцінці доказів та невмотивованості судового рішення, - є обґрунтованими з огляду на таке.
		Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 був визнаний винуватим за ч. 1 ст. 296 КК України як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, так як неповнолітній ОСОБА_8 16.06.2018 близько 23:50 год., перебуваючи на території парку відпочинку біля кінотеатру "Київська Русь" в м. Лубни, просп. Володимирський, буд. 16, Полтавської області, де також відпочивали інші особи, у тому числі, неповнолітній ОСОБА_16 зі своїми друзями ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , маючи умисел на вчинення хуліганства, усвідомлюючи своє перебування у громадському місці та незважаючи на присутність інших осіб, безпричинно, неодноразово (як мінімум два рази), бажаючи самоствердження, підходив до кола вищевказаних осіб, виражався на їх адресу нецензурною лайкою, залякував зазначених осіб з метою прояву своєї зверхності, намагався спровокувати конфліктну ситуацію чи бійку, грубо порушував громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка проявилась у залякуванні значної кількості осіб та у нанесенні одного раптового безпричинного удару кулаком в область обличчя потерпілого ОСОБА_16 у відповідь на заспокійливу репліку останнього, від чого потерпілий впав, вдарившись головою об поверхню асфальту, після чого обвинувачений пішов геть, а в результаті зазначених дій обвинуваченого ОСОБА_8 потерпілий отримав, зокрема, тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
		       Оскільки строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України на день ухвалення вироку закінчилися, суд звільнив ОСОБА_8 від відбування покарання на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України.
		За цих же обставин, органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він 16.06.2018 близько 23 години 50 хвилин, на той час неповнолітній, знаходячись на території центрального парку культури та відпочинку м. Лубни, неподалік кінотеатру «Киiвська Русь» по проспекту Володимирському 16 в м. Лубни, Полтавської області, де в цей час перебували інші особи, у тому числі ОСОБА_16 , діючи умисно, маючи навики нанесення ударів в спеціальних видах боротьби, якими займався раніше, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_16 , який спокійно стояв в колі товаришів, тримаючи руки в карманах та не надаючи значної уваги діям ОСОБА_8 . У цей час ОСОБА_8 безпричинно, раптово кистю правої руки, зажатою в кулак, умисно наніс один удар з великою силою у життєво важливий орган - голову, а саме ділянку нижньої губи зліва, неповнолітньому ОСОБА_16 , вiд чого той втратив свідомість та впав з прискоренням на асфальтобетонне покриття i вдарився правою тім`яно-скроневою ділянкою голови. У результаті умисних протиправних злочинних дій ОСОБА_8 , неповнолітньому ОСОБА_16 згідно з висновком комплексної судово-медичної експертизи № 127 від 14.09.2020 заподіяно тілесні ушкодження у виді: відкритої тяжкої черепно-мозкової травми: перелом правої тім`яної кістки, забій головного мозку тяжкого ступеня, субарахноїдальний крововилив, епідуральна гематома правої півкулі, крововиливи в м`які покриви голови правої тім`яно-скроневої області, рана червоної кайми нижньої губи зліва (тілесні ушкодження групи а).
		Bci ушкодження голови по ступеню тяжкості стосовно живої особи оцінюються лише в сукупності, мають ознаки ТЯЖКИХ по критерію небезпеки для життя, які в даному випадку призвели до настання смерті потерпілого (в.п.2.1.1а), 2.1.2, 2.1.3 6), в), г) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», ОСОБА_16 помер у відділенні інтенсивної терапії Лубенської комунальної центральної міської лікарні. Причиною смерті ОСОБА_16 стала тяжка черепно-мозкова травма з переломом черепа, забоєм головного мозку, крововиливами над- i під оболонки головного мозку. Між тілесними ушкодженнями групи а) та настанням смерті потерпілого є прямий причинно-наслідковий зв`язок.
		Суд погодився у вироку, що надані стороною обвинувачення докази підтверджують події, викладені у обвинувальному акті, а саме: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінальних правопорушень.
		       В той же час, суд дійшов переконання про неправильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.121 КК України, оскільки на думку суду встановлені ним обставини свідчать, що психічне ставлення обвинуваченого ОСОБА_8 до спричинення потерпілому ОСОБА_16 тяжких тілесних ушкоджень було у формі злочинної недбалості.
		На підтвердження своїх доводів суд зазначив, що за показаннями свідків та обвинуваченого, ОСОБА_8 та ОСОБА_16 не перебували у неприязних стосунках, бійку спровокував обвинувачений. Факт нанесення обвинуваченим 16.07.2018 близько 23 год. 50 хв. удару саме кулаком з достатньо великою силою в область лівої частини обличчя потерпілого свідчить про те, що цей обвинувачений бажав спричинити потерпілому невизначені тілесні ушкодження.
		Разом з тим, суд вважає, що незважаючи на нанесення сильного удару в область обличчя потерпілого ОСОБА_16 , обвинувачений ОСОБА_8 не міг достовірно знати, що потерпілий обов`язково впаде при цьому вдариться потиличною частиною голови об асфальтобетонне покриття та отримає тілесні ушкодження, від яких помре. 
		З показань обвинуваченого, свідків та фото таблиці до протоколу огляду місця події, слідчих експериментів, судом встановлено, що місце де обвинувачений вдарив потерпілого має рівну поверхню, без виступаючого каміння, бордюрів, виступів, схилів, погодні умови були сухими, дорожнє та земельне покриття було сухе, що на думку суду, не давало підстав обвинуваченому вважати, що потерпілий при застосуванні до нього фізичної сили обов`язково може перечепитися, оступитися, послизнутися чи таке інше та обов`язково впасти, при цьому з великою вірогідністю вдаритися головою чи іншою частиною тіла та отримати тяжкі тілесні ушкодження, що свідчить про те, що обвинувачений не передбачав настання таких суспільно-небезпечних наслідків як отримання потерпілим ОСОБА_16 тяжких тілесних ушкоджень. 
		Суд вказав, що обвинуваченим ОСОБА_8 при нанесенні удару потерпілому ОСОБА_16 не застосовувався спеціальний прийом з будь якого виду единоборств, який однозначно міг призвести до падіння з послідуючим настання тяжких тілесних ушкоджень у потерпілого. Проте настання таких суспільно-небезпечних наслідків він повинен був та міг передбачити, так як досить сильна фізична дія, в даному випадку удар кулаком в голову потерпілого, який стояв перед обвинуваченим із схованими в кишенях руками, могла вивести потерпілого із рівноваги та спричинити падіння, яке за обставин наявності під ногами обвинуваченого твердого покриття могло спричинити удар потерпілого головою об нього, та призвести до отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень. 
		Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов переконання, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 в частині спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_16 мають ознаки злочину, передбаченого ст. 119 КК України, як вбивство вчинене через необережність, так як 16.06.2018 року, близько 23 год. 50 хв., умислом ОСОБА_8 не охоплювалось заподіяння потерпілому ОСОБА_16 тяжкого тілесного ушкодження, від якого потерпілий згодом помер. Він вчинив злочин з необережності, оскільки, ударяючи в обличчя потерпілому ОСОБА_16 хоча і не передбачав, але міг і повинен був передбачити, що від раптового удару в область головий потерпілий може впасти та отримати травму, в тому числі і померти. При цьому суд не взяв до уваги твердження сторони обвинувачення та представників потерпілого, що удар в область обличчя, обов`язково повинен був призвести до падіння потерпілого, так як це твердження ґрунтується лише на припущенні і не підтверджено ніякими об`єктивними обставинами, і повністю спростовується приведеними вище мотивами.
		У своїх мотивах суд першої інстанції послався на висновок Верховного Суду України у постановах від 19.03.2015 №5-4кс15 та від 25.04.2013 №5-8кс13.
		Суд зазначив, що діяння ОСОБА_8 , яке полягало в нанесенні удару потерпілому ОСОБА_16 , внаслідок чого останній впав на тверду поверхню та отримав тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких помер, передбачає ретельне дослідження форми вини обвинуваченого, що передбачає встановлення мотиву та мети вчинення злочину.
		Судом встановлено, що мотивом обвинуваченого для нанесення потерпілому удару слугував прояв зневаги до громадського порядку, а не особисті неприязні стосунки ОСОБА_8 з ОСОБА_16 . Це вбачається з показань свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_23 , які зазначали, що метою дій обвинуваченого ОСОБА_8 , були погрози, що він всіх поб`є, що свідчить про його зверхність та бажання самоутвердитися за рахунок приниження, залякування інших. Обвинувачений неодноразово підходив до компанії відпочиваючих з погрозами, питав, кого йому побити. Коли ОСОБА_8 вчергове підійшов до компанії з погрозливим питанням, потерпілий ОСОБА_16 спробував його заспокоїти та видав миролюбну репліку «Тут усі свої», у відповідь на що ОСОБА_8 безпричинно, раптово наніс йому удар правим кулаком в нижню частину обличчя, від чого потерпілий упав навзнак на землю та ударився головою об тверде покриття, а обвинуваений одразу розвернувся і пішов геть.
		Суд врахував характер, кількість та локалізацію ударів обвинуваченого, який здійснив один раптовий удар в область нижньої губи зліва потерпілого, а також поведінку обвинуваченого, яку свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_17 описували як байдужу до вчиненого, зазначили, що після удару та падіння потерпілого ОСОБА_8 розвернувся та пішов геть, не цікавлячись станом ОСОБА_16 , що в сукупності свідчить про відсутність умислу на завдання тяжких тілесних ушкоджень, для реалізації якого ОСОБА_8 міг би продовжити нанесення ударів в життєво-важливі органи потерпілого, який не зміг би йому чинити опір.
		Суд також обґрунтував свої висновки даними судово-медичних досліджень, з яких вбачається, що, на тілі потерпілого ОСОБА_16 виявлені тяжкі та легкі тілесні ушкодження, а саме відкрита тяжка черепно-мозкова травма: перелом правої тім`яної кістки забій головного мозку тяжкого ступеня, субарахноідальний крововилив, епідуральна гематома правої півкулі, крововиливи в м`які покриви голови правої тім`яно-скроневої області, рана червоної кайми нижньої губи зліва, які екперти віднесли до тяжких тілесних ушкоджень, а також садна основи долонної поверхні лівої кисті, що визначені експертами як легкі тілесні ушкодження (висновок комплексної судово-медичної експертизи № 127 від 14.09.2018).
		Експертизою також встановлено прямий причинно-наслідковий зв`язок між смертю потерпілого та завданням йому тяжких тілесних ушкоджень, зокрема, у вигляді відкритої тяжкої черепно-мозкової травми, яка була отримана ОСОБА_16 внаслідок травми прискорення, тобто падіння тіла на площину та удару правою тім`яно-скроневою ділянкою голови об асфальтове покриття та після удару в ділянку нижньої губи зліва, який міг здійснитися рукою, стисненою в кулак. 
		Судові експерти ОСОБА_29 та ОСОБА_30 суду показали, що в ході комплексної експертизи з використанням усіх даних медичної документації та матеріалів кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_16 отримав саме відкриту, а не закриту черепно-мозкову травму, внаслідок чого наступила його смерть. А тілесне ушкодження у вигляді рани червоної кайми нижньої губи зліва, яке було нанесене безпосередньо ОСОБА_8 по свої суті не належить до тяжких тілесних ушкоджень, однак було віднесене експертами саме до цієї групи, як до такої, що описує механізм утворення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть. Експерти підтвердили свій висновок про те, що травма губи та черепно-мозкова травма були утворені в один проміжок без часових розривів, одна за одною.
		Показання свідків, а також дані у протоколах відповідних слідчих дій, висновки та показання експертів, на переконання суду першої інстанції, свідчать про те, що ОСОБА_8 , завдаючи в ході грубого порушення громадського порядку потерпілому ОСОБА_16 одного удару в обличчя, не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (падіння потерпілого з подальшим ударом головою об поверхню асфальту і внаслідок цього заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть), хоча повинен був і міг їх передбачити, діючи з більшою обачністю. Умислом ОСОБА_8 не охоплювалося заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а щодо смерті потерпілого, то в його діях вбачається необережна форма вини у вигляді злочинної недбалості.
		Через це, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_8 ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, тобто вбивства через необережність.
		Оскільки обвинувачений ОСОБА_8 на момент вчинення кримінального правопорушення не досягнув віку, з якого законодавством встановлена кримінальна відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, а саме не виповнилося 16 років, суд вважав, що в діях обвинуваченого відсутній склад вказаного кримінального правопорушення.
		Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими з огляду на наступне.
		Судом встановлена подія кримінального правопорушення на підставі наданих стороною обвинувачення доказів, які детально наведені у вироку та по суті відповідає тій, яка була встановлена органами досудового розслідування і викладена в обвинувальному акті. З різницею, що за одних і тих обставин, суд вважав, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 необхідно кваліфікувати як вбивство з необережності, в той час як державний обвинувач стверджує, що обвинувачений вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілому. 
		При цьому прокурор стверджує, що обставини справи у своїй сукупності з даними про локалізацію і характер тілесних ушкоджень свідчать про те, що ОСОБА_8 умисно завдаючи без будь-якого попередження удар з великою силою кулаком у життєво-важливий орган - голову потерпілому, який цього не очікував і не спроможний був захищатися, розраховував на особливу силу удару і такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого й удар головою об тверду поверхню (асфальтобетонне покриття), від чого здоров`ю останнього буде спричинено шкоду, і хоча не бажав, але свідомо припускав такі наслідки. При цьому тяжкість цих наслідків у його свідомості не була конкретизована, тобто він діяв з невизначеним і непрямим умислом.
		Колегія суддів погоджується із твердження прокурора про наявність в діях ОСОБА_8 непрямого умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень.
		Відповідно до акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 163 від 03.08.2018 та висновком експерта № 163-1 від 03.08.2018, з яких убачається, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_16 виявлено тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, кровопідтічності м`яких тканин голови в лобно-тім`яно-скроневих ділянках справа, лінійного перелому тім`яної і скроневої кісток справа, епідуральної гематоми тім`яно-скронево-потиличної ділянки справа, субарахноідального крововиливу лобної долі правої півкулі мозку, ділянки забою речовини головного мозку по базальних поврехнях скроневих та лобних долей правої та лівої півкуль мозку, забитої рани нижньої губи зліва, двох саден лівої долоні, які несуть в собі ознаки прижиттєвості, що утворились від дії тупого (тупих) предмету (предметів) при ударі об такий (такі) в проміжок часу з 23:00 год 16.06.2018 по 01:00 год 17.06.2018. Експертом встановлено, що смерть ОСОБА_16 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння черепу, крововиливами в речовину головного мозку, під його оболонки, набряком-набуханням головного мозку. Експерт зазначає, що закрита черепно-мозкова травма утворилась в результаті однократного удару в ділянку обличчя, а саме в ділянку нижньої губи зліва потерпілого, який перебував у вертикаьному чи близькому до цього положенні, звернутий обличчям до травмуючого чинника, з послідуючим падінням потерпілогоі ударом правої тім`яно-скроневої ділянки голови об твердий предмет. Для даного виду закритої черепно-мозкоої травми характерна наявність "світлого проміжку", впродовж якого потерпілий міг вчиняти самостійні дії, зокрема пересуватись, розмовляти тощо, але при наростанні внутрішньо-черепної кровотечі, збільшення в об`ємі гематоми настає втрата свідомості. Виявлені тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_16 не характерні для нанесення їх власною рукою, тілесних ушкоджень, які могли б утворитися в ОСОБА_16 під час того, як останній закривався від ударів руками, не виявлено. Експертизою встановлено, що в ділянку нижньої губи потерпілого було завдано не менше одного травматичного діяння, в праву тім`яно-скроневу ділянку та в ділянку долоні лівої кисті - також не менше, ніж по одному травмуючому діянні. Забита рана нижньої губи супроводжувалась помірно вираженою зовнішньою кровотечею. При судово-медичній експертизі трупа судово-токсикологічне дослідження крові потерпілого на алкоголь не проводилось в зв`язку з тривалим перебуванням ОСОБА_16 у реанімаційному відділенні (а.с. 157-159, 174-175 т. 2);
		Отже, експерти не розділяють виявлені на тілі потерпілого тілесні ушкодження на групи, а навпаки вважають, що всі тілесні ушкодження є поєднаною травмою та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, у тому числі і забита рана нижньої губи зліва, куди прийшовся удар.
		Така тенденція прослідковується і з висновку комплексної судово-медичної експертизи № 127 від 14.09.2018, яким підтверджені тяжкі та легкі тілесні ушкодження, виявлені на тілі потерпілого ОСОБА_16 під час проведення експертизи № 163-1 від 03.08.2018, а саме: а) відкрита тяжка черепно-мозкова травма: перелом правої тім`яної кістки забій головного мозку тяжкого ступеня, субарахноідальний крововилив, епідуральна гематома правої півкулі, крововиливи в м`які покриви голови правої тім`яно-скроневої області, рана червоної кайми нижньої губи зліва: б) садна основи долонної поверхні лівої кисті. Різниця між висновками вказаних експертиз лише у тому, що в останній (комплексній) експерти вказують черепно-мозкову травму як відкриту, що не вказує на розбіжність у визначенні механізму отримання травми.
		Експерти зазначили, що в даному випадку мала місце травма прискорення, тобто від удару в ділянку нижньої губи зліва тупим предметом, яким могла бути кисть руки, стиснена в кулак, коли потерпілий знаходився у вертикальному положенні та був обернений обличчям до нападника, під дією наданого прискорення відбулося падіння тіла на площину та удар правою тім`яно-скроневою ділянкою голови об тупий предмет, яким могло бути асфальтове покриття. 
		Експертизою встановлено, що між тяжкими тілесними ушкодженнями групи а) у вигляді відкритої тяжкої черепно-мозкової травми: перелому правої тім`яної кістки, забою головного мозку тяжкого ступеня, субарахноідального крововиливу, епідуральної гематоми правої півкулі, крововиливів в м`які покриви голови правої тім`яно-скроневої області, рани червоної кайми нижньої губи зліва та настанням смерті потерпілого є прямий причинно-наслідковий зв`язок. Причиною смерті ОСОБА_16 буля тяжка черепно-мозкова травма з переломом черепа, забоєм головного мозку, крововиливами над- і під оболонки головного мозку. 
		В клінічному перебігу черепно-мозкової травми мав місце так званий «світлий проміжок», а саме: відразу після заподіяння травми голови відбулася короткочасна втрата свідомості та її відновлення, після чого потерпілий не був позбавлений можливості самостійно пересуватися, чинити опір, кричати. Через наростання порушень гемо- та лікворо-динаміки в результаті травми головного мозку та його здавлювання епідуріальною гематомою відбулася незворотна втрата свідомості (кома) аж до настання смерті потерпілого.
		І лише садна лівої кисті, за висновком експертів, мають ознаки легких тілесних ушкоджень та в причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_16 не перебувають. Всі тілесні ушкодження були заподіяні ОСОБА_16 в дуже короткий проміжок часу, прижиттєво, і могли утворитись в період часу з 23:00 год. 16.06.2018 по 01:00 год. 17.06.2018. Тілесні ушкодження у ОСОБА_16 не могли утворитись при нанесенні власною рукою. Тілесних ушкоджень, характерних для захисту руками від ударів, а також захворювань, які б безпосередньо могли вплинути на настання смерті ОСОБА_16 , експертизою не було виявлено. В медичній картці відсутні дані про забір та дослідження крові та сечі на алкоголь (а.с. 238-245 т. 2); 
		Отже твердження суду, що рана червоної кайми нижньої губи зліва, яка утворилася безпосередньо від удару ОСОБА_8 та не належить до тяжких тілесних ушкоджень, об`єктивно не підтверджується матеріалами кримінального провадження. Оскільки це ушкодження слід рахувати в сукупності з відкритою черепно-мозковою травмою та вважати тяжким тілесним ушкодженням.
		Ці ж висновки підтвердили в суді першої інстанції і експерти, проте суд дав їм інше трактування, зокрема експерти ОСОБА_29 та ОСОБА_30 суду показали, що в ході комплексної експертизи з використанням усіх даних медичної документації та матеріалів кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_16 отримав саме відкриту, а не закриту черепно-мозкову травму, внаслідок чого наступила його смерть. А тілесне ушкодження у вигляді рани червоної кайми нижньої губи зліва було віднесене експертами саме до цієї групи, як до такої, що описує механізм утворення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть. Експерти підтвердили свій висновок про те, що травма губи та черепно-мозкова травма були утворені в один проміжок без часових розривів, одна за одною.
		Отже, ОСОБА_8 завдаючи потерпілому ОСОБА_16 без попередження удар кулаком з великою силою у життєво-важливий орган - голову потерпілого, який цього не очікував та не міг захищатися, розраховував на особливу силу удару і такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого й удар головою об тверду поверхню (асфальтобетонне покриття), від чого здоров`ю останнього буде спричинено тяжку шкоду, і хоча не бажав, але свідомо припускав такі наслідки, діючи з непрямим умислом, а отже його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.121 КК України.
		Наведене повністю узгоджується з позицією Верховного Суду (справа №711/2233/18 постанова від 11.05.2021), відповідно до якої: «32. У цій справі судами нижчих інстанцій було встановлено, що засуджений умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, із силою завдав потерпілому удар кулаком у голову, тобто в життєво важливий орган. Від отриманого удару потерпілий не втримався на ногах, упав на асфальт та отримав тяжкі тілесні ушкодження. 
		33. Проведеними судово-медичними експертизами підтверджено, що травмуючим механізмом утворення в ОСОБА_7 тілесних ушкоджень була ударна дія (дії) тупого предмета, а можливість їх виникнення при його самовільному падінні з положення стоячи та подальшому ударі об тверду поверхню є малоймовірною.
		34.Наведені обставини в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесних ушкоджень свідчать про те, що ОСОБА_6, умисно завдаючи без будь-якого попередження сильного удару в голову потерпілому, який цього не очікував і не спроможний був захищатися, не передбачав, але свідомо припускав такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого й удар об тверду поверхню (асфальт), від чого його здоров`ю буде спричинено шкоду.
		35.Відповідно до усталеної судової практики у випадках, коли винний діє із невизначеним умислом (прямим або непрямим), він має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно.
		36.Отже, за встановлених фактичних обставин справи кваліфікація дій засудженого за частиною 1 статті 121 КК є правильною».
		Колегією суддів був допитаний свідок ОСОБА_24 , який є тренером спортивного клубу «Скорпіон» в м. Лубни, де обвинувачений навчався змішаним єдиноборствам. За твердженнями свідка, ОСОБА_8 був підготовлений та приймав участь у обласних спортивних змаганнях. Наведене вказує, що обвинувачений мав навики нанесення ударів та міг розраховувати силу удару і застосовувати ці удари правильно.
		Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд у своїх судженнях дійшов суперечності вказавши, що факт нанесення обвинуваченим 16.07.2018 близько 23 год. 50 хв. удару саме кулаком з достатньо великою силою в область лівої частини обличчя потерпілого свідчить про те, що цей обвинувачений бажав спричинити цьому потерпілому невизначені тілесні ушкодження. Встановивши таким чином невизначений умисел обвинуваченого до наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, суд першої інстанції, всупереч своєму висновку, визнав, що ОСОБА_8 діяв з необережності.
		Колегією суддів встановлено, що 16.06.2018 близько 23 години 50 хвилин, на той час неповнолітній ОСОБА_8 , знаходячись на території центрального парку культури та відпочинку м. Лубни, неподалік кінотеатру «Киiвська Русь» по проспекту Володимирському 16 в м. Лубни, Полтавської області, де в цей час перебували інші особи, у тому числі ОСОБА_16 , діючи умисно, маючи навики нанесення ударів в спеціальних видах боротьби, якими займався раніше, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_16 , який спокійно стояв в колі товаришів, тримаючи руки в карманах та не надаючи значної уваги діям ОСОБА_8 . У цей час ОСОБА_8 безпричинно, раптово кистю правої руки, зажатою в кулак, умисно наніс один удар з великою силою у життєво важливий орган - голову, а саме ділянку нижньої губи зліва, неповнолітньому ОСОБА_16 , вiд чого той втратив свідомість та впав з прискоренням на асфальтобетонне покриття i вдарився правою тім`яно-скроневою ділянкою голови. У результаті умисних протиправних злочинних дій ОСОБА_8 , неповнолітньому ОСОБА_16 згідно з висновком комплексної судово-медичної експертизи № 127 від 14.09.2020 заподіяно тілесні ушкодження у виді: відкритої тяжкої черепно-мозкової травми: перелом правої тім`яної кістки, забій головного мозку тяжкого ступеня, субарахноїдальний крововилив, епідуральна гематома правої півкулі, крововиливи в м`які покриви голови правої тім`яно-скроневої області, рана червоної кайми нижньої губи зліва (тілесні ушкодження групи а).
		Bci ушкодження голови по ступеню тяжкості стосовно живої особи оцінюються лише в сукупності, мають ознаки ТЯЖКИХ по критерію небезпеки для життя, які в даному випадку призвели до настання смерті потерпілого (в.п.2.1.1а), 2.1.2, 2.1.3 6), в), г) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», ОСОБА_16 помер у відділенні інтенсивної терапії Лубенської комунальної центральної міської лікарні. Причиною смерті ОСОБА_16 стала тяжка черепно-мозкова травма з переломом черепа, забоєм головного мозку, крововиливами над- i під оболонки головного мозку. Між тілесними ушкодженнями групи а) та настанням смерті потерпілого є прямий причинно-наслідковий зв`язок.
		Вина обвинуваченого підтверджується показаннями обвинуваченого, свідків, протоколом огляду місця події, протоколами слідчих експериментів, висновками експертиз та іншими доказами в сукупності, які суд детально навів у вироку.
		Дії ОСОБА_8 колегія суддів кваліфікує за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		Призначаючи покарання ОСОБА_8 , колегія суддів на підставі ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який вину не визнав, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, дані про особу неповнолітнього обвинуваченого, умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку, а також обставини, що обтяжують та пом`якшують його покарання. Так, неповнолітній ОСОБА_8 на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення проживав із бабусею та дідусем в АДРЕСА_1 . Мати і батько проживали окремо в м. Лубни. За місцем проживання були створені санітарно-гігієнічні умови, мав окрему кімнату, відносини в сім`ї доброзичливі. ОСОБА_8 забезпечений всім необхідним, для розвитку та навчання були створені всі умови, до адміністративної відповідальності не притягувався.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання в силу ст. 66 КК України колегія суддів визнає вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім. Обставини, що обтяжують покарання в силу ст. 67 КК України відсутні.
		Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, наслідки у вигляді смерті неповнолітньої особи, невизнання обвинуваченим своєї вини та відсутності щирого каяття, враховуючи думку потерпілих - колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання обвинуваченому.
		Водночас, враховуючи особу обвинуваченого, його молодий вік, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім та притягнення до кримінальної відповідальності вперше, колегія суддів вважає за можливе призначити йому покарання, передбачене ч.2 ст.121 КК України у мінімальному розмірі.
		Вирішуючи справу в частині заявленого прокурором цивільного позову, суд виходить з наступного.
		Прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив позов в інтересах фінансового управління виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про стягнення з обвинуваченого матеріальних збитків у вигляді витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_16 , завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у якому просить стягнути з неповнолітнього ОСОБА_8 та ОСОБА_9 витрати Лубенської комунальної центральної міської лікарні у розмірі 13140,51 грн., на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_16 від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, що скоїв обвинувачений 16.06.2018, в результаті якого потерпілому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні з 17.06.2018 до 22.06.2018, загальна вартість його лікування склала 13140,51 грн., які підлягають стягненню на користь фінансового управління виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, оскільки вказана медична установа фінансується зазначеним органом і витрати на лікування потерпілого відносяться до витрат місцевого бюджету. 
		Згідно зі ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Крім того, на захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред`явлений їхніми законними представниками.
		Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.
		Згідно з приписами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Оскільки «інтереси держави» є поняттям оціночним, прокурор у кожному окремому випадку визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
		Прокурор навів у позовній заяві належне обґрунтування передбачених законом підстав для захисту прокурором інтересів держави в суді.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий проходив лікування в зазначеній лікарні.
		При пред`явленні позову прокурор вказав на факт вчинення особою кримінального правопорушення, його наслідків, витрат медичної установи на стаціонарне лікування потерпілого і послався на норми статті 128 КПК України. У позові наявні обґрунтування і тих обставин, що в цьому випадку захист інтересів держави, за умови підтвердження їх порушення, не здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
		Зокрема матеріали кримінального провадження містять повідомлення прокурором начальника фінансового управління виконавчого комітету Лубенської міської ради від 30.11.2018 за №01-743-18 про наявність підстав для представництва Лубенською місцевою прокуратурою інтересів держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Лубенської міської ради у суді у зв`язку із вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення щодо ОСОБА_16 , в результаті чого останній перебував на стаціонарному лікуванні та помер у відділенні інтенсивної терапії внаслідок отриманих травм.
		Вказуючи, що фінансовим управлінням самостійно не були реалізовані повноваження щодо відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, 03.12.2018 прокурор звернувся з позовом до суду на захист інтересів держави, мотивуючи це тим, що невідшкодування шкоди, заподіяної фінансовому управлінню виконавчого комітету Лубенської міської ради на лікування особи, потерпілої від злочину, тягне за собою негативні наслідки у вигляді відсутності грошових коштів, необхідних для придбання медичних препаратів, які потрібно для лікування, що у свою чергу зводить нанівець основну ціль державного чи комунального медичного закладу - надання безкоштовної медичної допомоги.
		Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
		За приписами ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
		У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
		Обов`язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
		Колегія суддів вважає, що прокурором доведено як повноваження його на звернення до суду з даним позовом, враховуючи позицію у постанові ККС ВС від 21 січня 2020 року у справі № 559/55/15-к, так і обґрунтованість та розмір позовних вимог.
		Представник фінансового управління звернулася до суду з клопотання про розгляд цивільного позову у її відсутність, а також підтримала вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити. 
		В той же час, враховуючи, що на момент ухвалення вироку суду апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 досягнув повноліття, сума відшкодування в розмірі 13140 грн. 51 коп. підлягає стягненню саме з обвинуваченого, позаяк через досягнення ним повноліття, законодавець припиняє обов`язок батьків (у даному випадку матері ОСОБА_9 ) відшкодувати шкоду, завдану неправомірними діями її сина (ч.3 ст.1179 ЦК України). Через це цивільний позов підлягає до часткового задоволення. Водночас у доводах апеляційної скарги прокурор просить стягнути на користь фінансового управління витрати на лікування потерпілого лише з обвинуваченого, а отже апеляційні вимоги у частині вирішення цивільного позов підлягають задоволенню у повному обсязі.
		У своїй апеляційній скарзі прокурор вказує про відмову суду у розгляді додаткового обвинувачення щодо ОСОБА_8 про вчинення ним 07.04.2018 відносно ОСОБА_16 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, проте будь-яких вимог з цього питання не заявляє.
		На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора, у зв`язку з чим, вироку суду щодо ОСОБА_8 в частині виправданні за ч.2 ст.121 КК України та залишення цивільного позову прокурора без розгляду підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку.
		 
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420, 615 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_15 задовольнити.
		Вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 22 червня 2021 року щодо ОСОБА_8 в частині виправдання у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення та залишенні цивільного позову прокурора без розгляду скасувати.
		Ухвалити в цій частині новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання 7 (сім) років позбавлення волі.
		Задовольнити частково цивільний позов прокурора в інтересах фінансового управління виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області. 
		Стягнути з ОСОБА_8 на користь Фінансового управління виконавчого комітету Лубенської міської ради р/р 31412544700011 УК у Лубенському районі 24060300 код 37710415 МФО 831019, ГУДКСУ у Полтавській області у місцевий бюджет м. Лубни матеріальні збитки, завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення у вигляді витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у сумі 13 140 грн. 51 коп.
		В іншій частині вирок районного суду залишити без змін.
		У зв`язку з набранням вироку законної сили взяти ОСОБА_8 під варту. 
		Строк відбуття покарання рахувати з моменту фактичного затримання.
		Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення.
		 
		СУДДІ:
		        ОСОБА_2                  ОСОБА_3                          ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...