Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/14076/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано для оприлюднення: 12.07.2023. Зареєстровано: 13.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2023.
Дата набрання законної сили: 12.07.2023
Номер судового провадження: К/990/4297/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 липня 2023 року 
		м. Київ
		 
		 
		справа № 640/14076/21
		адміністративне провадження № К/990/4297/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Дашутіна І.В.,
		суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року у складі судді Келеберди В.І. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Безименної Н.В., Бєлової Л.В. та Аліменка В.О. у справі №640/14076/21 за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		Приватне підприємство «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» (далі - позивач, ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (далі - відповідач-1, контролюючий орган, ГУ ДПС у м. Києві), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач-2, ГУ ДКСУ у м. Києві) про визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС у м. Києві щодо не нарахування перед ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості по деклараціям за лютий, березень, квітень, жовтень 2015 року за період з 14.07.2020 по 05.03.2021, стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» пені у розмірі 46 120 440, 84 грн нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з триваючим порушенням строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість та відповідно до вимог пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України розмір нарахованої на суму бюджетної заборгованості пені за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 складає 46 120 440, 84 грн, що підлягає стягненню з бюджету на користь ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ».
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року, адміністративний позов задоволено повністю. 
		Постановою Верховного Суду від 28 липня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі № 640/14076/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи.
		Під час нового розгляду Окружний адміністративний суду міста Києва рішенням від 23 вересня 2022 року позов задовольнив.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС -  задоволено частково.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року змінено в мотивувальній частині з урахуванням висновків даної постанови.
		Викладено абзац 1 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року в наступній редакції:
		«Адміністративний позов Приватного підприємства «Ті Ер Ес Лізинг» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів - задовольнити частково.».
		Викладено абзац 3 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року в наступній редакції:
		«Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві на користь Приватного підприємства «Ті Ер Ес Лізинг»  (01042, м.Київ, вул.Джона Маккейна, 37-а, офіс 2, код ЄДРПОУ) пеню у розмірі 10  164 445, 69 грн (десять мільйонів сто шістдесят чотири тисячі чотириста сорок п`ять грн 69 коп.) нараховану на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, яку складають: сума 2  214 846,78 грн пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за лютий 2015 року, сума 2  216 774,34 грн пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за березень 2015 року, сума 2  218 750, 19 грн пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за квітень 2015 року, сума 3  514 074,38 грн пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за жовтень 2015 року.».
		В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року - залишено без змін.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що Держава, в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої, в іншому випадку на бюджетну заборгованість нараховується пеня в силу положень п.200.23 ст.200 ПК України, яка розраховується з розміру облікової ставки, встановленого Національним банком України на момент виникнення пені.
		При цьому, суд указав, що для здійснення обрахунку пені застосуванню підлягає саме розмір облікової ставки, встановлений Національним банком України на момент виникнення пені, адже облікова ставка НБУ фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни розміру ставки протягом строку нарахування пені, такі зміни при обчисленні не враховуються - законодавством не визначено можливість зміни облікової ставки протягом строку дії бюджетної заборгованості, включаючи день погашення.
		Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції здебільшого погодився з його висновками, однак визнав помилковим застосування судом першої інстанції сталої облікової ставки НБУ без урахування її зміни та встановив допущення судом помилки при визначенні кількості днів за відповідні періоди нарахування пені, у зв`язку з цим здійснив власні розрахунки пені.
		Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 у іншій справі № 826/17808/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 та постановою Верховного Суду від 14.01.2021, задоволено позов ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ»: визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо невідшкодування Приватному підприємству «Ті Ер Ес Лізинг» заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219 190 751,00 грн за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47 761 967,00 грн, за березень 2015 року на суму 47 803 535,00 грн, за квітень 2015 року на суму 47 846 143,00 грн, за жовтень 2015 року на суму 75 779 106,00 грн, яка в тому числі виявляється у протиправній не підготовці та не поданні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість у встановлені законодавством терміни та у неподанні узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість; стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Ті Ер Ес Лізинг» заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 219 190 751,00 грн за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47 761 967,00 грн, за березень 2015 року на суму 47 803 535,00 грн, за квітень 2015 року на суму 47 846 143,00 грн, за жовтень 2015 року на суму 75 779 106,00 грн.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з декларацією за лютий 2015 року заявлена позивачем до відшкодування сума 47 761 967,00 грн стала бюджетною заборгованістю 06.05.2015 (19 березня 2015 року подано декларацію + 30 календарних днів на проведення камеральної перевірки + 5 робочих днів на складання висновку (висновок на відшкодування передано до казначейства 24 квітня 2015 року) + 5 операційних днів для перерахування суми). Згідно з декларацією за березень 2015 року заявлена позивачем до відшкодування сума 47 803 535,00 грн стала бюджетною заборгованістю 03.06.2015 (15 квітня 2015 року подано декларацію + 30 календарних днів на проведення камеральної перевірки + 5 робочих днів на складання висновку + 5 операційних днів для перерахування суми). Згідно з декларацією за квітень 2015 року заявлена позивачем до відшкодування сума 47 846 143,00 грн стала бюджетною заборгованістю 07.07.2015 (20 травня 2015 року подано декларацію + 30 календарних днів на проведення камеральної перевірки + 5 робочих днів на складання висновку + 5 операційних днів для перерахування суми). Згідно з декларацією за жовтень 2015 року заявлена позивачем до відшкодування сума 75 779 106,00 грн стала бюджетною заборгованістю 05.01.2016 (19 листопада 2015 року подано декларацію + 30 календарних днів на проведення камеральної перевірки + 5 робочих днів на складання висновку + 5 операційних днів для перерахування суми).
		05 березня 2021 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві перераховано ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ на загальну суму 219 190 751,00 грн по деклараціям за лютий, березень, квітень, жовтень 2015 року.
		Позивачем у цій справі заявлено вимоги про стягнення пені по деклараціям за лютий, березень, квітень, жовтень 2015 року за період з 14.07.2020 по 05.03.2021.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
		Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
		На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що підставою оскарження судових рішень є пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 10.05.2021 у справі №910/6067/19, де зазначено, що Казначейство є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених цим Законом випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		У відзиві на касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві позивач не погоджується з її доводами та просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
		Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві у відзиві на касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві уважає її обґрунтованою та просить її задовольнити і скасувати оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій. 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів урегульовані положеннями ПК України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на час узгодження заборгованості бюджету) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
		Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.
		За положеннями пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
		Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
		Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
		Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
		Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
		Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
		Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України".
		У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.
		У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
		На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.
		За положеннями пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
		Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
		Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
		Системний аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.
		Податковим кодексом України встановлено обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в статті 200 ПК України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. При цьому, непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість у визначений законодавцем строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.
		Таким чином, після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набула статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені.
		Таке застосування пункту 200.23 статті 200 ПК України узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 24.11.2020 у справі № 808/660/16, від 03.04.2020 у справі № 2а-1870/9166/12, від 06.05.2020 у справі №0870/9386/12, від 14.05.2020 у справі № 1540/4795/18, від 02.02.2021 у справі № 810/1506/17.
		З огляду на викладене, ураховуючи неподання висновків до органу Державного казначейства України із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.
		Як установлено судами попередніх інстанцій, наявність заборгованості з відшкодування позивачу податку на додану вартість у загальному розмірі 219 190 751,00 грн за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47 761 967,00 грн, за березень 2015 року на суму 47 803 535,00 грн, за квітень 2015 року на суму 47 846 143,00 грн, за жовтень 2015 року на суму 75 779 106,00 грн, установлено судовим рішенням у справі №826/17808/16.
		05 березня 2021 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві перераховано ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ на загальну суму 219 190 751,00 грн по деклараціям за лютий, березень, квітень, жовтень 2015 року.
		Ураховуючи, що позивачем заявлено вимоги про стягнення пені по деклараціям за лютий, березень, квітень, жовтень 2015 року за період з 14.07.2020 по 05.03.2021, суди попередніх інстанцій правильно визначили періоди, за які підлягає відшкодуванню пеня - ті, що заявлені позивачем.
		Колегія суддів також погоджується із правильністю розрахунків пені судом апеляційної інстанції, виходячи із облікової ставки НБУ протягом строку її дії, тобто із урахуванням зміни облікової ставки НБУ за відповідний період, оскільки таке правозастосування пункту 200.23 ПК України цілком відповідає правовим позиціям, послідовно викладеним в постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року по справі №820/1750/18, від 25 березня 2020 року по справі №808/481/16 та від 02 лютого 2021 року по справі №810/1506/17, від 02 червня 2021 року по справі №1.380.2019.004395, від 29 листопада 2021 року по справі № 420/4252/19, від 17 серпня 2022 року по справі № 320/5852/18. 
		Поряд із цим, Верховний Суд зважає на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, відповідно до якого, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.
		За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що здійснений судом апеляційної інстанції розрахунок пені у сумі 10  164  445 грн 69 коп. проведений відповідно до положень пункту 200.23 статті 200 Податкового Кодексу України.
		Належних доказів на спростування проведеного судом апеляційної інстанції розрахунку пені контролюючий орган не надав.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що загальний розмір пені на отримання якої позивач має право по деклараціях за лютий, березень, квітень, жовтень 2015 року за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 становить 10 164 445 грн 69 коп.
		Верховний Суд зазначає, що право на бюджетне відшкодування є невід`ємним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 і відповідно до положень Конституції України є частиною національного законодавства.
		Разом із тим, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).
		Несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право позивача, зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень законодавчих актів.
		Суд критично оцінює посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 10.05.2021 у справі №910/6067/19, оскільки таке судове рішення ухвалене Судом у подібних правовідносинах, однак за інших фактичних обставин. Крім того, скаржником не вказано, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у наведених ним постановах Верховного Суду, а також не обґрунтовано у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
		Суд зазначає, що подібність правовідносин визначається їх змістом (правами і обов`язками суб`єктів правовідносин). У свою чергу, зміст правовідносин визначається юридичним фактом (юридичним складом) або подією, які в силу закону, породжують права та обов`язки особи (суб`єкта правовідношення).
		Аналіз наведеного скаржником судового рішення дає підстави уважати, що таке рішення було ухвалено за інших фактичних обставин справи, установлених судом. У зв`язку з викладеним, не можна дійти висновку про невідповідність висновків, наведених у судових рішеннях судів попередніх інстанцій, висновкам, викладеним у зазначеній скаржником постанові Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки подібності правовідносин не встановлено.
		Таким чином, доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, колегія суддів уважає безпідставними.
		Поряд із цим, колегія суддів відхиляє доводи Головного управління ДПС у м. Києві, зазначені у заяві про застосування строків позовної давності, що ґрунтуються виключно на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19, оскільки оскаржені у цій справі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року були прийняті до формування відповідної правової позиції.
		Водночас, колегія суддів ураховує, що зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
		Зазначена правова позиція викладена судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.22 (справа №160/11673/20).
		Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, ураховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві необхідно залишити без задоволення.
		Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. 
		З огляду на викладене, касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві необхідно залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції в частині залишеній без змін постановою суду апеляційної та постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року в частині залишеній без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року у справі 640/14076/21 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач             І.В. Дашутін
		 
		Судді             О.О. Шишов
		 
		                                                                                          М.М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...