Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/1742/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2023. Зареєстровано: 13.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2023.
Дата набрання законної сили: 29.02.2024
Результат оскарження 29.02.2024 Дніпровський апеляційний суд: скасовано вирок повністю із закриттям провадження в справі
Номер судового провадження: 1-кп/212/301/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023041730000021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №212/1742/23 
		1-кп/212/301/23
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		       13 липня 2023 року м. Кривий Ріг 
		Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретарів судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041730000021 від 05.01.2023 року відносно
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, маючого середню-спеціальну освіту, працюючого АМКР ЗДЦ-2, помічник машиніста тепловозу, одруженого, на утриманні дітей не має, інвалідності не має, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою:  АДРЕСА_2 , 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, 
		Сторони кримінального провадження: прокурор Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , 
		 
		встановив:
		Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.
		Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991 та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993 особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчені воєнних дій.
		17.03.2014 р. Указом Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та, після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України, цей Указ набрав чинності, у зв`язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період, який діє до цього часу.
		Вищий адміністративний суд України в постанові від 16.02.2015 (справа № 800/582/14) зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.
		Відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2022 та № 69/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-ІХ від 03.03.2022, на території України оголошено повну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності Указу Президента України № 65/2022, а також Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 342/2022 від 17.05.2022 на території України продовжено строк проведення загальної мобілізації з 25 травня 2022 року на 90 діб.
		Згідно ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, військовозобов`язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
		Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ.
		Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки військово-лікарської комісії №73/44 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.10.2022 визнаний придатним до військової служби та віднесений до рядового складу із військовим званням - солдат, а також встановлено відсутність у останнього підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
		Також, 06.10.2022 під особистий підпис ОСОБА_3 був ознайомлений із обов`язками громадянина, визначеними ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно- рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		У подальшому, ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним, перебуваючи в резерві першої черги, будучи придатним до військової служби, отримавши повістку з терміном до особливого розпорядження, про що написав розписку, будучи належним чином повідомлений на відправку до військової частини № НОМЕР_1 , не маючи права на відстрочку, з метою ухилення від призову у зв`язку з оголошенням мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації, без поважних на це причин, умисно не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки о 07:00 год 09.11.2022 до військової частини і подальшого призову за мобілізацією, чим порушив порядок комплектування Збройних Сил України та ст. 65 Конституції України, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 суду показав, що винним себе в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнає та просить не визнавати його винним. Пояснив, що він офіційно працевлаштований на ПАТ «Арселорміттал». У вересні-листопаді 2022 року на його ім`я на підприємство за місцем роботи надійшла повістка з військкомату, яку йому було офіційно вручено. На підтвердження отримання повістки він поставив свій підпис на «корінці» повістки, який віддав відповідальній особі підприємства. На призначену дату у повістці він з`явився до військкомату, але через велику кількість людей огляд було перенесено. Через деякий час за місцем роботи повторно прийшла повістка на іншу дату. У визначену дату у повістці він з`явився та пройшов лікарську комісію, окрім лікаря хірурга. У зв`язку з цим йому було вручено акт для проходження подальшого обстеження у 16 міській лікарні м. Кривого Рогу, за результатами якого було виявлено захворювання хронічний геморой. Лікарями було рекомендовано провести термінове хірургічне лікування вказаного захворювання, однак і до теперішнього дня операція не проведена через брак коштів. Отриманий у лікарні акт він приніс у військкомат, віддав лікарю хірургу, який повідомив, що він придатний до військової служби. Військовий квиток він віддав працівникам військкомату, після чого йому вручили повістку із відміткою « до особливого розпорядження» і сказали чекати. Дані у обліковій картці щодо місця проживання, реєстрації, сімейного стану, засобів зв`язку, яка ведеться військкоматом, зазначені вірно та актуальні, оскільки заносились за його особистою інформацією та документами. 07.11.2022 року, в першій половині дня йому телефонували декілька разів, і він розумів, що це дзвінки з військкомату. Разом з тим заперечував факт отримання від військкомату телефонного дзвінка 07.11.2022 та повідомлення його про явку на збори 09.11.2022 року, оскільки був з нічної зміни і не дуже добре сприймав інформацію. Раніше, при допиті свідка ОСОБА_6 , відповідаючи на питання щодо обізнаності дзвінка з військкомату, обмовляв себе, надавав неправдиві покази, оскільки був дуже схвильований. Крім того зазначив, що подальших повісток про необхідність явки до військкомату він не отримував, про наявність відносно нього кримінального провадження дізнався від дідуся, який зателефонував йому та повідомив, що працівники поліції розшукують його, оскільки він ухиляється від мобілізації. Після дзвінка дідуся відразу він отримав дзвінок від працівників поліції, які в подальшому приїхали за ним на адресу мешкання та забрали до відділу поліції, де вручили повідомлення про підозру. Після цього повторної повістки він не отримував, добровільно до військкомату не приходив, оскільки боявся померти. Що стосується телефонного дзвінка 07.11.2022 зазначив, що були перебої зі зв`язком через відсутність світла, тому не відповідав на дзвінок та не перетелефоновував на номер з якого дзвонили. Вважає, що вини його не має, оскільки повістки із зазначенням дати, часу та місцем проведення зборів він не отримував, а у повістці до «особливого розпорядження» дата явки відсутня. Вважав, що йому повинна була надійти інша повістка із зазначенням дати, часу та місцем проведення зборів.
		Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 у судових дебатах просив звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за недоведеністю умислу. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_6 , пояснив що працює в ІНФОРМАЦІЯ_7 офіцером відділення військового обліку та бронювання солдатів запасу та сержантів. 06.10.2022 року ОСОБА_3 пройшов медичну комісію, за результатами якої визнаний придатним для військової служби зі статусом солдата з військовою підготовкою, його зарахували до резерву першої черги. Цього ж дня йому вручили повістку без зазначення дати явки, до отримання відповідного розпорядження, про що свідчить корінець повістки з його особистим підписом. 07.11.2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 надійшов запит на комплектування військовозобов`язаними за певними спеціальностями. Розпорядження було отримано на чотирьох осіб, в тому числі на ОСОБА_3 , термін збору визначений командуванням 09 листопада 2022 року. За номерами мобільних телефонів, які занесені до особових карток, ним особисто було здійснено телефонні дзвінки усім по поіменному списку, враховуючи стислі строки комплектування та відправки до військової частини. Зокрема обвинуваченому ОСОБА_3 він телефонував за номером телефону НОМЕР_2 , який міститься в обліковій справі ОСОБА_3 , та повідомив про явку на збір 09.11.2022 року та відправку до військової частини НОМЕР_1 . У визначену дату -09.11.2022 три особи з поіменного списку, які були повідомлені засобами мобільного зв`язку, прибули, а ОСОБА_3 не з`явився, у зв`язку з чим було складено рапорт на ім`я командира. Додатково зазначив, що до повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки не входить повноваження розшуку осіб, які не прибувають за повістками, цим займаються органи поліції за їхнім повідомленням. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_8 показав, що за призначенням вже п`ять років працює у ІНФОРМАЦІЯ_3 , за своєю основною спеціальністю є лікарем хірургом із загальним стажем 7 років. 26.09.2022 року обвинувачений ОСОБА_3 проходив медкомісію, за висновками лікарів він був визнаний придатним до військової служби, скарг на стан здоров`я в нього не було, за загальним висновком придатний до військової служби. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_9 , яка працює в ІНФОРМАЦІЯ_7 головним спеціалістом, пояснила, що 13.12.2022 року нею було отримано рапорт з резолюцією керівника підготувати документи, у якому було зазначено, що солдат запасу ОСОБА_3 не з`явився до збірного пункту 09.11.2022 року, для відправки до військової частини НОМЕР_1 . На підтвердження цього до рапорту було додано облікову картку військовозобов`язаного, довідку військово-лікарської комісії, розписку про отримання повістки від 06.10.2022 року за особистим підписом ОСОБА_3 та поіменний список про відправку військовозобов`язаних. Щодо розписки про отримання повістки ОСОБА_3 06.10.2022 року, зазначила, що дана повістка була вручена без зазначення дати прибуття до особливого розпорядження, у зв`язку з чим, при врученні повістки ОСОБА_3 було повідомлено, що його можуть викликати за вказаним ним номером телефону, коли буде отримано особливе розпорядження про необхідність комплектації військовими за певною спеціальністю ІНФОРМАЦІЯ_7. Враховуючи терміновість виконання завдання по комплектуванню всі військовозобов`язані повідомляються по телефону.Також зазначила, що на 09.11.2022 року до збірного пункту було викликано чотири особи, на призначені дату та час з цих осіб не з`явився лише ОСОБА_3 , внаслідок чого в подальшому було складено рапорт відносно нього.
		Незважаючи на не визнання ОСОБА_3 у судовому засіданні своєї вини за ст. 336 КК України, вина останнього у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю знайшла своє підтвердження сукупністю зібраних та досліджених в ході судового слідства доказами, а саме:
		        ІНФОРМАЦІЯ_4 про кримінальне правопорушення від 15.12.2022 №К-Юр/5070, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомляє ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області про кримінальне правопорушення за статтею 336 КК України, відносно громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не прибув до збірного пункту за викликом ІНФОРМАЦІЯ_4 09.11.2022 о 07-00 год для проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .        
		Довідкою військово-лікарської комісії відносно ОСОБА_3 , 1998 року народження від 06.10.2022 №73/44, відповідно до якої ОСОБА_3 , 1998 року народження, солдат, за станом здоров`я придатний до військової служби. 
		Обліковою карткою до військового квитка серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій містяться анкетні дані громадянина ОСОБА_3 , відомості щодо військового звання, найменування посади та ВОС, проходження військової служби, прийняття присяги, прийняття на військовий облік, засоби зв`язку із останнім, зокрема контактний номер мобільний телефону НОМЕР_2 .
		Поіменним списком військовозобов`язаних, які призвані і відправлені ІНФОРМАЦІЯ_5 у складі команди № НОМЕР_1 від 09.11.2022 №3/4441, у якому зазначено, що солдат ОСОБА_3 09.11.2022 року не прибув на збори за розпорядженням командира, за підписом начальника збірного пункту майора ОСОБА_10 . 
		Розпискою від 06.10.2022 року про отримання повістки до особового розпорядження ОСОБА_3 , отримав 06.10.2022.
		Рапортом заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_11 від 13.12.2022, з якого вбачається, що солдат запасу ОСОБА_3 , 1998 року народження не з`явився до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшої відправки до військової частини НОМЕР_1 (09.11.2022 о 07-00) для проходження військової служби за мобілізацією на підставі УПУ №574/2022.
		Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 19.01.2023, складеним у присутності ОСОБА_9 , за участі понятих, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді №212/157/23, 1-кс/212/35/23 від 11.01.2023 проведено доступ до документів щодо постановки на військовий облік військовозобов`язаного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та матеріалів особової справи ОСОБА_3 . За результатами доступу до матеріалів були вилучені копії матеріалів з облікової справи стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на семи аркушах.
		Військово-обліковим документом на ім`я ОСОБА_3 , серії НОМЕР_3 , копія якого вилучена під час тимчасового доступу на підставі ухвали слідчого судді від 11.01.2023, відповідно до якого ОСОБА_12 взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 24.09.2020.
		Крім того, у судовому засіданні досліджено витяг з ЄРДР № 12023041730000021 від 05 січня 2023 року, який підтверджує інформацію з електронної бази даних, відповідно до якої здійснювалося збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань у даному кримінальному провадженні. 
		Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
		Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		В силу вимог ст. ст. 370, 373 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті у судовому засіданні і обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, суд дійшов висновку, що вони у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_3 .
		Всупереч твердженням ОСОБА_3 , з`ясувавши передбачені ст.91 КПК України обставини, що належать до предмету доказування, суд встановив факт наявності вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення й визнає доведеною його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Так, у судовому засіданні, яке відбулося 11.05.2023, обвинувачений ОСОБА_3 під час допиту свідка ОСОБА_6 на запитання головуючого підтвердив твердження сторони обвинувачення в частині того, що він 06.10.2022 під підпис отримав повістку «до особливого розпорядження» і йому 07.11.2022 на мобільний телефон НОМЕР_2 надходив телефонний дзвінок з районного ТЦК та СП щодо необхідності з?явлення останньому як військовозобов`язаному для збору та відправки до військової частини, при цьому, він не скористався своїм правом не свідчити проти себе, гарантованим наступними нормативно-правовими актами: п. g) ч. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, який прийнятий резолюцією 2200 А (XXI) Генеральної Асамблеї від 16 грудня 1966 року, де зазначено:;Кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення як мінімум на такі гарантії на основі цілковитої рівності: не бути примушеним до дачі свідчень проти самого себе чи до визнання себе винним; статтею 63 Конституції України, згідно якої: Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; статтею 18 ч. 2 КПК України, яка гарантує: Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права, які лежать в основі поняття справедливого судового розгляду за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в частині не використовування доказів отриманих під примусом, обманом, за відсутності адвоката чи не роз?яснення наявності у особи права не свідчити проти себе.
		Під час цього допиту обвинувачений у присутності захисника на запитання головуючого надав ґрунтовні та логічні пояснення, які цілком та повністю узгоджуються з пред?явленим обвинуваченням за ст. 336 КК України, доказами по справі - показами свідків, письмовими матеріалами справи, що свідчить про їх правдивість, об?єктивність та фактичну дійсність .
		У подальшому, під час безпосереднього допиту обвинуваченого ОСОБА_3 , як стадії судового розгляду кримінального провадження, обвинувачений заявив що не пам?ятає про дзвінок з районного ТЦК та СП щодо необхідності з?явлення останньому як військовозобов`язаному для збору та відправки до військової частини та надає пояснення, відмінні від тих, які були надані обвинуваченим під час допиту свідка, а саме: що він не пам?ятає про дзвінки з районного ТЦК та СП у 07.11.2022, чекав іншу додаткову повістку, в той час як мав повістку «до особливого розпорядження».
		Враховуючи норми, що регламентують право на захист, які цілком та повністю кореспондуються з правом на справедливий суд, суд зауважує наступне.
		Найважливіший процесуальний елемент права на захист та права не свідчити проти себе це - обізнаність особи щодо наявності в неї права не давати свідчень проти себе чи своїх родичів. Отримуючи певний статус учасника кримінально-процесуальних відносин, особа повинна бути ознайомлена з відповідними правами та обов`язками.
		Обвинувачений ОСОБА_3 як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду кримінального провадження ознайомлений зі своїми правами, у тому числі, та, насамперед, щодо можливості не свідчити проти себе, які передбачені та гарантовані ст.63 Конституції України, а також ст. 18 КПК України.
		При цьому, дія загального принципу «незнання законів не звільняє від відповідальності» є абсолютною, а тому якщо особа вже дала свідчення (пояснення, покази тощо), у тому числі, знаючи, що наділена свободою від самовикриття, відмовитися від них у подальшому, неможливо. Це витікає з тісного взаємозв`язку аналізованого права з принципом з`ясування об`єктивної істини у справі. І хоча цей принцип передбачає необхідність неупередженого ставлення до факту використання особою права на свободу від самовикриття, невикористання особою такого права сприяє формуванню певного уявлення щодо обставин того чи іншого вчинку, що в подальшому може використовуватися в процесі доведення вини цієї особи.
		Надання суду обвинуваченим без примусу останнього у будь-якому вигляді та назвою свідчень (показів, пояснень) саме по собі є доказом, відповідно до вимог ст. 84 КПК України, так як останні зафіксовані на матеріальному носії інформації під час судового розгляду, які судом проаналізовано та надано оцінку у сукупності з іншими доказами у справі.
		Крім того, посилання сторони захисту на відсутність умислу у обвинуваченого на вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також про неповідомлення його про дату явки на збори, спростовуються показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 .
		Зокрема свідок ОСОБА_6 зазначив, що він особисто 07.11.2022 року телефонував ОСОБА_3 на мобільний номер телефону, який був зазначений у обліковій картці військовозобов`язаного ОСОБА_3 та повідомляв останнього про необхідність явки на збори 09.11.2022 року о 07-00 годині ранку у визначеному місці, для відправки до військової частини НОМЕР_1 . 
		Крім того, посилання ОСОБА_3 про нерозуміння поняття як особливе розпорядження та не роз`яснення йому у військкоматі про те, яким чином він буде повідомлений про необхідність явки на збори, спростовуються показами свідка ОСОБА_9 , яка у судовому засіданні показала, що ОСОБА_3 06.10.2022 року була отримана повістка із позначкою до особливого розпорядження та під час вручення такої повістки ОСОБА_3 було повідомлено, що його можуть викликати за вказаним ним номером телефону, коли буде отримано особливе розпорядження про необхідність комплектації військовими за певною спеціальністю ІНФОРМАЦІЯ_7.
		Таким чином, документи, показання свідків в силу ст. 84 КПК України є процесуальними джерелами доказів, на підставі яких суд установив наявність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження.
		Згідно зі ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до положень ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; порушення права особи на захист.
		Суд під час судового розгляду було вивчено процесуальні документи складені під час досудового слідства, допитано свідків, покази яких не спростовують обставин, вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення та які не спростовуються іншими доказами, дослідженими під час судового розгляду. 
		Таким чином, суд приходить до висновку, що вище перелічені письмові докази по справі отримані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, істотних порушень норм КПК, інших законів, Конституції України, які б могли вплинути на їх допустимість та належність, не встановлено, тому суд кладе їх в основу вироку. Будь-яких доводів щодо недопустимості доказів відповідно до вимог ст. 87 КПК України суду не наведено.
		Всупереч твердженням ОСОБА_3 , з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК України обставини, що належать до предмету доказування, суд встановив факт вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення та визнає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 , а його дії кваліфікує за ст. 336 КК України за ознаками ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
		У судовому засіданні ОСОБА_3 змінював свої покази, посилався на схвильованість та втому після роботи. Таку позицію обвинуваченого, суд розцінює як бажання обвинуваченого ввести суд в оману стосовно фактичних обставин з метою уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки його твердження спростовуються дослідженими під час судового розгляду зазначеними вище доказами, якими беззаперечно підтверджено факт ухилення від призову на військову службу під час мобілізації. 
		При призначенні покарання, суд керується положенням ст. 65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		У відповідності зі ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим відноситься до нетяжкого злочину, обвинувачений не судимий, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, інвалідом не являється.
		Обтяжуючих покарання обставин, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Пом`якшуючих покарання обставин, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім  для  виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень, а визначаючи ступінь  тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також з особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної  діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле , склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
		Підстав для застосування ст. 75 КК України для призначення покарання обвинуваченому з випробувальним терміном та призначенням покарання з застосуванням ст. 69 КК України, судом не встановлено.
		З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 неможливе без його ізоляції від суспільства з обранням йому міри покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст.336 КК України, а з урахуванням конкретних обставин справи, молодий вік обвинуваченого, добрий стан здоров`я, офіційне працевлаштування, відсутність судимостей, середній ризик вчинення повторного правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, згідно досудової доповіді органу пробації на мінімальний строк.
		Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
		Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
		Цивільний позов не заявлено.
		Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369,370,371 КПК України суд -
		ухвалив:
		ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання.
		Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		В умовах дії воєнного стану проголошена резолютивна частина вироку 13 липня 2023 року у порядку ст.615-15 КПК України.
		 
		 
		Суддя                                                                ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...