Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 663/1169/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2023.
Дата набрання законної сили: 12.07.2023
Номер судового провадження: 61-56ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                 
		 
		12 липня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 663/1169/20   
		провадження № 61-56 св 22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
		 
		учасники справи:
		позивач - державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,
		відповідач -  ОСОБА_1 ,
		представник відповідача- адвокат Литвиненко Євген Олександрович, 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Литвиненка Євгена Олександровича, на постанову Херсонського апеляційного суду 
		від 09 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., 
		Ігнатенко П. Я., Полікарпової Л. П., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2020 року державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ») звернулося 
		до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.
		Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 29 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом (справа 
		№ 663/1169/20).
		У травні 2020 року ДП «АМПУ» звернулося до суду з іншим позовом 
		до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.
		Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 05 травня 2020 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом (справа
		№ 663/1221/20).
		Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 05 лютого 2021 року цивільні справи № 663/1169/20 та № 663/1221/20 за позовами 
		ДП «АМПУ» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди об`єднано в одне провадження. Об`єднаній справі присвоєно 
		№ 663/1169/20.
		В обґрунтування позовних вимог ДП «АМПУ» зазначало, що відповідно 
		до наказу Міністерства інфраструктури України від 23 червня 2017 року 
		№ 71-О «Про керівників філій державного підприємства «Адміністрація морських портів України» Проточенка О. М. із 27 червня 2017 року призначено начальником Миколаївської філії ДП «АМПУ».
		Наказами від 01 лютого 2018 року № 41/о та від 01 листопада 2017 року 
		№ 536/о, які видано ОСОБА_1 , як начальником Миколаївської філії ДП «АМПУ», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнено з роботи 
		із займаних посад у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Вказаних осіб було поновлено 
		на попередніх посадах у судовому порядку, з ДП «АМПУ» на їхню користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 
		206 104,80 грн та 128 374,50 грн, відповідно (справа № 487/950/18 та справа № 487/6338/17).
		У подальшому на користь ОСОБА_2 було сплачено середньомісячну заробітну плату у розмірі 16 785,00 грн, 189 319,80 грн середнього заробітку за період із 21 лютого 2019 року по 30 червня 
		2019 року, 79 271,12 грн у зв`язку із затримкою виконання судового рішення, судовий збір у розмірі 2 829,05 грн. На користь ОСОБА_3 було сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 128 374,50 грн, середній заробіток за період із 22 червня 2019 року по 08 грудня 2019 року, 
		58 830,12 грн у зв`язку із затримкою виконання судового рішення суду, судовий збір у розмірі 1 923,75 грн.
		Унаслідок протиправних дій ОСОБА_1 щодо незаконного звільнення вищевказаних працівників підприємству заподіяно матеріальну шкоду 
		у розмірі 271 419,97 грн і 202 827,19 грн.
		Позивач посилався на відповідні положення КЗпП України, зокрема: 
		статтю 130, якою визначені загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників; статтю 134, якою передбачено випадки повної матеріальної відповідальності; статтю 237 КЗпП України, якою врегульовано покладення матеріальної відповідальності на службову особу, винну 
		в незаконному звільненні або переведенні працівника.
		З урахуванням наведеного, ДП «АМПУ» просило суд стягнути 
		з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду у порядку регресу, завдану внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 , 
		у розмірі 271 419,97 грн, та внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_3 , 
		у розмірі 202 827,19 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 08 вересня 2021 року у задоволенні позовних заяв ДП «АМПУ» в особі Миколаївської філії ДП «АМПУ» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.
		Суд першої інстанції надав відповідну правову оцінку наданим сторонам 
		та витребуваним судом доказам, обставинам, встановленим судами 
		у справах № 487/9501/18 та № 487/6338/17, положенням статей 130, 134, 237 КЗпП України, врахував роз`яснення, надані судам у пунктах 13, 
		16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року 
		№ 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», а також 
		у пункті 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», 
		і вказав про те, що з ОСОБА_1 можливо стягнути матеріальну шкоду в порядку регресу відповідно до пункту 8 частини першої статті 134 
		КЗпП України лише при наявності його вини у незаконному звільненні працівників.
		З урахуванням змісту наказів про звільнення ОСОБА_2 
		і ОСОБА_3 , відповідних положень Інструкції з діловодства у ДП «АМПУ», затвердженої наказом ДП «АМПУ» від 24 грудня 2015 року № 276 
		(далі - Інструкція з діловодства у ДП «АМПУ»), показань свідків, посадових обов`язків та повноважень працівників позивача суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 підписував накази про звільнення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 після їх підготовки відділом персоналу 
		та організації праці підприємства й підписання відповідно начальником цього відділу, а також після їх погодження начальником юридичної служби, інженером з фінансово-економічної безпеки відділу економічної безпеки. Тобто відповідач, як начальник Миколаївської філії ДП «АМПУ», підписуючи накази про звільнення працівників, уважав, що їх звільнення законне
		й процедура, що передувала їх звільненню, проведена відповідно до вимог  трудового законодавства.
		Районний суд уважав, що за зміст наказу про звільнення, який завізований кількома особами, несе відповідальність посадова особа відповідно 
		до своєї компетенції, тобто начальник відділу персоналу та організації праці та інспектор з кадрів, який підготував проєкт наказу, що виключає можливість стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у порядку регресу. При цьому позивачем не доведено вину відповідача у скасуванні наказів про звільнення працівників.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Херсонського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ДП «АМПУ» в особі Миколаївської філії ДП «АМПУ» задоволено.
		Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 08 вересня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.
		Позов ДП «АМПУ» в особі Миколаївської філії ДП «АМПУ» задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «АМПУ» в особі Миколаївської філії ДП «АМПУ» грошові кошти у розмірі 334 479,30 грн та судові витрати 
		у розмірі 12 541,75 грн.
		У решті вимог відмовлено.
		Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції зробив неправильні висновки по суті вирішення спору, 
		так як лише начальник філії ДП «АМПУ» має право видавати накази 
		про звільнення працівників, він зобов`язаний забезпечувати дотримання трудового законодавства й несе персональну відповідальність за незаконне звільнення працівників. Указане випливає з норм Положення 
		про Миколаївську філію ДП «АМПУ», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 18 квітня 2014 року № 184 (далі - Положення 
		про Миколаївську філію ДП «АМПУ»).
		У спірних правовідносинах не потрібно встановлювати наявність вини ОСОБА_1 , так як накази про звільнення працівників підписувалися ним одноособово, як начальником Миколаївської філії ДП «АМПУ». Суд повинен перевірити, чи прийняті накази про звільнення працівників 
		із порушенням трудового законодавства, хто підписував відповідні накази 
		і встановити розмір збитків, понесених підприємством. 
		Суд апеляційної інстанції надав оцінку обставинам, встановленим судами під час вирішення справи № 487/950/18 та справи № 487/6338/17, в яких судами встановлено факт незаконного звільнення ОСОБА_2 
		та ОСОБА_3 за наказами ОСОБА_1 , як начальника філії підприємства. 
		ОСОБА_1 , як службова особа, яка видала накази про звільнення, 
		які у подальшому визнано незаконними та скасовано в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненим працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тому в цій частині позовні вимоги 
		ДП «АМПУ» в особі Миколаївської філії ДП «АМПУ» підлягали задоволенню. Розмір матеріальної шкоди склав 206 104,80 грн та 128 374,50 грн, 
		які стягнуто судовими рішеннями з підприємства та сплачені останнім 
		на користь звільнених працівників.
		Позовні вимоги підприємства про стягнення інших сум з відповідача 
		не ґрунтуються на вимогах закону.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат 
		Литвиненко Є. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, в якій, з урахуванням її уточненої редакції, просив оскаржуване судове рішення скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		В обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається 
		на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 
		ЦПК України).
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції  
		Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року повернуто касаційну скаргу ДП «АМПУ» на постанову апеляційного суду у зв`язку з неусуненням недоліків касаційної скарги, визначених в ухвалі Верховного Суду 
		від 21 січня 2022 року. 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника 
		ОСОБА_1 - адвоката Литвиненка Є. О., після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 21 січня 
		2022 року. Витребувано зі Скадовського районного суду Херсонської області дану цивільну справу. У задоволенні клопотання заявника про зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Роз`яснено іншим учасникам справи право подати відзив 
		на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
		Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 06 березня 
		2022 року № 1/0/9-22, враховуючи неможливість Скадовського районного суду Херсонської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність вказаного суду. Визначено територіальну підсудність справ Скадовського районного суду Херсонської області Жовтневому районному суду м. Кривого Рогу.
		У травні 2022 року, у відповідь на запит про витребування матеріалів справи, до Верховного Суду надійшов лист Жовтневого районного суду 
		м. Кривого Рогу, відповідно до змісту якого останній повідомив, 
		що матеріали цивільної справи № 663/1169/20 до суду не надходили. 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2022 року клопотання Миколаївської філії ДП «АМПУ» про поновлення строку на подання відзиву задоволено частково. Продовжено останньому строк на подання відзиву 
		на касаційну скаргу. 
		Розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52 внесено зміни до розпорядження Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, визначивши з 03 жовтня 2022 року територіальну підсудність судових справ, зокрема Скадовського районного суду Херсонської області, Суворовському районному суду м. Одеси.
		У листопаді 2022 року, у відповідь на запит про витребування матеріалів справи, до Верховного Суду надійшов лист Суворовського районного суду 
		м. Одеси, в якому суд першої інстанції повідомив, що матеріали цивільної справи № 663/1169/20 до суду не надходили.
		Станом на листопад 2022 року матеріали цивільної справи № 663/1169/20 до Верховного Суду не надходили, Скадовський районний суд Херсонської області знаходився на тимчасово окупованій території України 
		та не відновив здійснення правосуддя, тому були підстави вважати, 
		що судове провадження у зазначеній справі втрачене.
		Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2022 року направлено 
		до Суворовського районного суду м. Одеси копії матеріалів касаційного провадження № 61-56ск22 для вирішення питання щодо відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 663/1169/20.
		У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали вказаної цивільної справи зі Скадовського районного суду Херсонської області 
		«на 181 арк.».
		Указаним районним судом на адресу Верховного Суду направлено матеріали справи № 663/1169/20 не в повному обсязі, а саме том № 7 
		цієї справи.
		У грудні 2022 року Верховний Суд направив на адресу Суворовського районного суду м. Одеси зазначені матеріали справи для вирішення питання щодо відновлення втраченого провадження.
		Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 29 березня 2023 року відновлено втрачене провадження у вказаній цивільній справі. 
		Вирішено вважати наявними у справі наступні процесуальні документи 
		та заяви сторін: 
		1.      позовну заяву про відшкодування матеріальної шкоди з додатками 
		на 145 арк.; 
		2.      копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		від 29 квітня 2020 року із супровідним листом на 3 арк.; 
		3.      копію судової повістки на 1 арк.; 
		4.      копію відзиву на позовну заяву від 22 травня 2020 року № 923/10/Вх 
		із додатками на 16 арк.; 
		5.      відповідь на відзив від 26 травня 2020 року № 17р5/18-01-02/Вих/18 
		із додатками на 65 арк.; 
		6.      копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		від 28 травня 2020 року на 2 арк.; 
		7.      копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		від 16 червня 2020 року з супровідним листом на 3 арк.; 
		8.      копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		від 16 червня 2020 року про витребування доказів на 2 арк.; 
		9.      заяву від 15 вересня 2020 року № 2934/18-01-02/Вих/18 із додатками 
		на 36 арк.; 
		10.  копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		від 20 серпня 2020 року з супровідним листом на 3 арк.; 
		11.  копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		про витребування доказів від 20 серпня 2020 року із супровідним листом на 3 арк.; 
		12.  заяву № 2993/18-01-02/Вих/і8 від 18 вересня 2020 року з додатками 
		на 10 арк.; 
		13.  копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		від 18 вересня 2020 року із супровідним листом на 3 арк.;
		14.  копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		від 23 жовтня 2020 року на 2 арк.; 
		15.  копію клопотання про відкладення розгляду справи від 23 жовтня 
		2020 року № 3344/18-01- 02/Вих/18 на 3 арк.;
		16.  копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		від 19 листопада 2020 року на 2 арк.; 
		17.  копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		про витребування доказів від 19 листопада 2020 року на 2 арк.; 
		18.  копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		про витребування доказів від 23 листопада 2020 року на 2 арк.; 
		19.  копію заяви № 4073/18-01-02/Вих від 18 грудня 2020 року з додатками 
		на 51 арк.; 
		20.  копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		від 22 грудня 2020 року на 2 арк.; 
		21.  копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		від 05 січня 2021 року на 2 арк.; 
		22.  копію заяви № 140/18-01-02/Вих від 15 січня 2021 року з додатками 
		на 21 арк.; 
		23.  копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		від 05 лютого 2021 року про об`єднання проваджень на 2 арк.; 
		24.  копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		від 05 лютого 2021 року на 2 арк.; 
		25.  копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		від 05 лютого 2021 року про закриття підготовчого провадження 
		та призначення справи до судового розгляду на 2 арк.; 
		26.  копію повідомлення ДП «АМПУ» про забезпечення участі свідків 
		від 05 лютого 2021 року на 1 арк.; 
		27.  копію довідки № 6 від 03 березня 2021 року на 1 арк.; 
		28.  копію заяви про участь у засіданні у режимі відеоконференції на 2 арк.; 
		29.  копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		від 23 березня 2021 року на 2 арк.; 
		30.  копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		про витребування доказів від 12 квітня 2021 року на 2 арк.; 
		31.  копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		від 12 квітня 2021 року на 2 арк.; 
		32.  копію заяви про долучення доказів із додатками на 29 арк.; 
		33.  заяву № 1851/І8-01-02/Вих від 26 травня 2021 року на 2 арк.; 
		34.  копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області 
		від 14 червня 2021 року на 2 арк.; 
		35.  рішення Скадовського районного суду Херсонської області 
		від 08 вересня 2021 року на 16 арк.; 
		36.  апеляційну скаргу № 3287/18-0 l-02/Вих від 18 жовтня 2021 року 
		з додатками на 12 арк.; 
		37.  копію ухвали Херсонського апеляційного суду про відкриття провадження у справі на 2 арк.; 
		38.  копію відзиву на апеляційну скаргу № 2362/10Вх від 01 грудня 2021 року на 5 арк.; 
		39.  копію заяви про участь у засіданні в режимі відеоконференції 
		з додатками на 17 арк.; 
		40.  заперечення на відзив на апеляційну скаргу № 3977/18-01-02/Вих 
		від 07 грудня 2021 року на 3 арк.; 
		41.  копію ухвали Херсонського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року про участь у режимі відеоконференції на 2 арк.; 
		42.  копію постанови Херсонського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року на 7 арк.; 
		43.  касаційну скаргу ДП «АМПУ» на 11 арк.; 
		44.  копію ухвали Верховного Суду від 21 січня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху на 3 арк.; 
		45.  копію ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги 
		на 3 арк.; 
		46.  касаційну скаргу представника відповідача № 14/10/Вх від 05 січня 
		2022 року з додатком на 16 арк.; 
		47.  копію ухвали Верховного Суду від 21 січня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху на 5 арк.; 
		48.  копію ухвали Верховного Суду від 16 лютого 2022 року про відкриття касаційного провадження на 4 арк.; 
		49.  відзив на касаційну скаргу з доказами відправлення копії представнику відповідача на 9 арк.; 
		50.  копію ухвали Верховного Суду від 19 серпня 2022 року про поновлення строку для подання відзиву на 2 арк.; 
		51.  копію довіреності на право представляти інтереси ДП «АМПУ» 
		Хоменку О. В. на 2 арк.; 
		52.  відзив у справі № 663/1169/20 від 17 травня 2020 року; 
		53.  відзив у справі № 663/1221/20 від 18 травня 2020 року; 
		54.  клопотання про витребування доказів у справі № 663/1169/20 
		від 20 серпня 2020 року; 
		55.  клопотання про витребування доказів у справі № 663/1221/20 
		від 20 серпня 2020 року; 
		56.  клопотання про витребування доказів у справі № 663/1169/20 
		від 23 жовтня 2020 року; 
		57.  клопотання про витребування доказів у справі № 663/1221/20 
		від 20 серпня 2020 року.
		У червні 2023 року Суворовський районний суд м. Одеси надіслав 
		до Верховного Суду цивільну справу № 663/1169/20, провадження 
		№ 2-в/523/2/23, 4 т.: № 7 на 248 арк., № 8 на 250 арк., № 9 на 250 арк., 
		№ 10 на 47 арк.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2023 року справу призначено 
		до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними 
		у ній матеріалами.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката 
		Литвиненка Є. О., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 8 частини першої статті 134 КЗпП України, оскільки не врахував організайно-правову структуру державного підприємства на момент підписання начальником філії наказів 
		про звільнення працівників. При цьому, хоча начальник філії видає накази про звільнення працівників і слідкує за дотриманням трудового законодавства, проте накази, які ним видаються, не підписуються ним особисто. Процедура видання і підписання наказів включає в себе роботу трьох відділів підприємства: відділу персоналу та організації праці, юридичного відділу, відділу економічної безпеки. Начальник філії 
		є «заручником свого колективу», так як не може не підписати наказ, 
		якщо інші працівники перевірили його законність.
		Посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України у справі 
		з відповідними учасниками, дослідженими доказами та організайно-правовою структурою державного підприємства.
		Процедурою звільнення  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 займався відділ персоналу та організації праці, у тому числі виготовленням наказів 
		про їх звільнення, які були підписані й погоджені іншими працівниками підприємства. І лише після цього накази були підписані начальником підприємства, який не міг їх не підписати. Працівники, які погоджували процедуру звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не доповідали керівництву про ризики такого звільнення. 
		Вина ОСОБА_1 у завданні матеріальної шкоди підприємству 
		не доведена, матеріали службових розслідувань за фактом виплат 
		на виконання наказів про поновлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ДП «АМПУ», в якому вказується, що постанова апеляційного суду 
		є законною та обґрунтованою, її слід залишити без змін, а касаційну 
		скаргу - без задоволення.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		Наказом Міністерства інфраструктури України від 23 червня 2017 року ОСОБА_1 із 27 червня 2017 року призначено на посаду начальника Миколаївської філії ДП «АМПУ» (адміністрація Миколаївського морського порту).
		Наказом від 01 лютого 2018 року № 41/о, виданим ОСОБА_1 
		як начальником адміністрації Миколаївського морського порту, ОСОБА_2 звільнено з роботи із займаної посади у зв`язку 
		зі скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 
		КЗпП України.
		Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 
		2019 року у справі № 487/950/18, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року, позов ОСОБА_2 задоволено, скасовано наказ Миколаївської філії 
		ДП «АМПУ» від 01 лютого 2018 року № 41/о про його звільнення з посади головного диспетчера головної диспетчерської Миколаївської філії 
		ДП «АМПУ» на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України 
		за скорочення штату. Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного диспетчера головної диспетчерської Миколаївської філії ДП «АМПУ». Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток 
		за час вимушеного прогулу у розмірі 206 104,80 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць 
		у розмірі 16 785,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		На виконання вищевказаного рішення суду першої інстанції Миколаївською філією ДП «АМПУ» видано наказ від 01 липня 2019 року № 205/о 
		«По особовому складу», яким скасовано наказ від 01 лютого 2018 року №41/о, поновлено ОСОБА_2 із 01 лютого 2018 року на займаній посаді та доручено централізованій бухгалтерії здійснити виплату йому середнього заробітку за період із 21 лютого 2019 року по 30 червня 
		2019 року у зв?язку із затримкою виконання рішення суду з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу (з моменту підвищення).
		Миколаївською філією ДП «АМПУ» сплачено на користь ОСОБА_2 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 16 785,00 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу 
		у розмірі 189 319,80 грн та середній заробіток за період із 21 лютого 
		2019 року по 30 червня 2019 року у зв?язку із затримкою виконання рішення суду у розмірі 79 271,12 грн, судовий збір у розмірі 2 829,05 грн. 
		Наказом від 01 листопада 2017 року № 536/о, виданим ОСОБА_1 як начальником адміністрації Миколаївського морського порту, ОСОБА_3 звільнено з роботи із займаної посади за скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
		Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 
		2019 року у справі № 487/6338/17, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, позов 
		ОСОБА_3 задоволено, його поновлено на роботі у Миколаївській філії 
		ДП «АМПУ» на посаді сторожа команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму з 02 листопада 2017 року. Стягнуто 
		з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 128 374,50 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		На виконання вищевказаного рішення районного суду Миколаївською філією ДП «АМПУ» видано наказ від 09 грудня 2019 року № 437/о 
		«По особовому складу», яким скасовано наказ від 01 листопада 2017 року №536/о, поновлено ОСОБА_3 із 01 листопада 2017 року на займаній посаді та доручено централізованій бухгалтерії здійснити виплату йому середнього заробітку за період із 22 червня 2019 року по 08 грудня 
		2019 року у зв?язку із затримкою виконання рішення суду з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу (з моменту підвищення).
		Миколаївською філією ДП «АМПУ» сплачено на користь ОСОБА_3 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 
		128 374,50 грн та середній заробіток за період із 22 червня 2019 року 
		по 08 грудня 2019 року у зв?язку із затримкою виконання рішення суду 
		у розмірі 58 830,12 грн, сплачено судовий збір у сумі 1 923,75 грн та суми виконавчих витрат та зборів у розмірі 13 689,82 грн.
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження 
		в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої 
		цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права 
		чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 
		частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката 
		Литвиненка Є. О., задоволенню не підлягає. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої 
		або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права 
		і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, 
		що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання 
		про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, 
		які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, 
		частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного 
		у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд 
		і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи 
		чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної 
		в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно 
		до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода 
		на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року 
		у справі № 200/22363/16-а (провадження № 11-720апп18) указано, 
		що відшкодування шкоди у порядку регресу відбувається в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, тобто за правилами цивільного судочинства, що унеможливлює звернення з таким позовом 
		до адміністративного суду.
		У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено, що  ОСОБА_1 займав посаду начальника Миколаївської філії ДП «АМПУ» (адміністрація Миколаївського морського порту). 01 листопада 2017 року та 01 лютого 2018 року він видав 
		накази про звільнення з роботи із займаних посад ОСОБА_3 
		та ОСОБА_2 , відповідно, у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
		У подальшому вказані накази були скасовані у судовому порядку (справа 
		№ 487/950/18 та справа № 487/6338/17), звільнення працівників визнано незаконним, їх поновлено на раніше займаних посадах, на їхню користь Миколаївською філією ДП «АМПУ» сплачено відповідні грошові кошти.
		Згідно з пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної 
		з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника 
		на іншу роботу.
		У статті 237 КЗпП України визначено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації 
		у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, 
		якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду 
		про поновлення на роботі.
		Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих судам 
		у пункті 33 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при незаконному звільненні 
		або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 
		частини першої статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП України 
		(з 11 квітня 1992 року), настає повна матеріальна відповідальність винних 
		у цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.
		Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України 
		від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах 
		про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом 
		або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено 
		з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду 
		про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
		У справі, яка переглядається Верховним Судом, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов державного підприємства, надавши належну правову оцінку поданим сторонам та витребуваним судом доказам, у тому числі Положенню 
		про Миколаївську філію ДП «АМПУ», виходив із того, що лише начальник філії має право видавати накази про звільнення працівників, 
		він зобов`язаний забезпечувати дотримання трудового законодавства 
		й несе персональну відповідальність за незаконне звільнення працівників. 
		При цьому суд апеляційної інстанції надав оцінку обставинам, встановленим судами під час вирішення справи № 487/950/18 та справи 
		№ 487/6338/17, в яких судами встановлено факт незаконного звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за наказами ОСОБА_1 , 
		як начальника філії підприємства. 
		Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, 
		що набрали законної сили.
		Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
		Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
		Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено 
		ці обставини.
		Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто 
		ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися 
		і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
		Верховний Суд погоджується з оцінкою суду апеляційної інстанції преюдиційних обставин, установлених під час розгляду судами вищевказаних справ.
		Зокрема, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 
		2019 року у справі № 487/6338/17, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, встановлено факт незаконного звільнення ОСОБА_3 за наказом відповідача.
		Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 
		2019 року у справі № 487/950/18, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року, встановлено факт незаконного звільнення ОСОБА_2 за наказом відповідача.
		При цьому судові рішення судів попередніх інстанцій у справі № 487/950/18 залишено без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 61-9775св19).
		Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень.
		Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
		Факт незаконного звільнення працівників встановлений судами й свідчить про вину особи, яка уповноважена на звільнення працівників.
		Таким чином,  ОСОБА_1 , як службова особа, яка видала накази 
		про звільнення працівників, які у подальшому визнано незаконними 
		та скасовано в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненим працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 
		З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтовані висновки про часткове задоволення позову державного підприємства 
		про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі середнього заробітку 
		за час вимушеного прогулу - 334 479,30 грн (206 104,80 грн + 128 374,50 грн), які стягнуто судовими рішеннями з підприємства та сплачено на користь звільнених працівників.
		Доводи касаційної скарги у цій частині спростовуються матеріалами справи та в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		При цьому обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству 
		у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу покладається на винних службових осіб, за наказом 
		або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.
		Указане спростовує посилання касаційної скарги про недоведеність вини ОСОБА_1 у завданні матеріальної шкоди підприємству, а також 
		про те, що відповідальність за незаконне звільнення працівників несуть інші особи, які приймали участь у звільненні працівників, зокрема виготовляли накази про звільнення та погоджували їх. 
		Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду 
		від 22 січня 2021 року у справі № 332/832/18 (провадження № 61-3858св19).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені 
		в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		З урахуванням наведеного, Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України у подібних правовідносинах.
		Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, правильно застосували відповідні норми КЗпП України, а судова практика Верховного Суду щодо 
		їх застосування є сталою та сформованою.
		Доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до незгоди із постановою суду апеляційної інстанції, що не може бути правовою підставою 
		для її скасування. 
		Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 
		ЦПК України суд апеляційної інстанції всебічно, повно та об`єктивно надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть 
		бути підставою для скасування судового рішення апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться 
		до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України 
		не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення 
		без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції 
		без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду 
		не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення 
		не впливають.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 
		ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення 
		та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, 
		а оскаржуване судове рішення - без змін, розподіл судових витрат 
		не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Литвиненка Євгена Олександровича, залишити без задоволення.
		Постанову Херсонського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту 
		її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                           Д. Д. Луспеник
		Судді:                                                                                    Б. І. Гулько
		Г. В. Коломієць
		Р. А. Лідовець
		С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...