Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/8211/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2023. Зареєстровано: 17.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2023.
Дата набрання законної сили: 26.09.2023
Результат оскарження 26.09.2023 Дніпровський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/216/675/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 212/8211/20
		провадження 2/216/675/23
		 
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		27 червня 2023 року                                                місто Кривий Ріг
		 
		Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Кузнецова Р.О., 
		за участю секретаря судового засідання Гулковського О.С., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали та стягнення грошових коштів,-
		                                        
		встановив:
		 
		Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтований тим, що між сторонами існувала домовленість про продаж відповідачем земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , ні підтвердження чого ОСОБА_2 отримала кошти, надала повний доступ позивачу до ділянки, з метою проведення ним будівництва та довіреністю уповноважила ОСОБА_1 бути її представником у справах, що пов`язані з добуванням, реконструкцією, прийняттям в експлуатацію належного їй нерухомого майна за вищевказаною адресою, а також в подальшому розпоряджатися належним їй домоволодінням з прилеглою земельною ділянкою. Позивачем був збудований житловий будинок за власний кошт, але новостворений об`єкт не прийнятий в експлуатацію, оскільки відповідач скасувала довіреність. Домоволодіння АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 . Фактично будівельні матеріали у вигляді збудованого житлового будинку, на які було витрачено кошти позивачем, знаходяться на земельній ділянці, яка зареєстрована за відповідачем. При демонтажі будівельних матеріалів позивач не компенсує витрати, понесені ним на будівництво та матеріали, а тому вважає, що відновити своє порушене право він може лише шляхом стягнення з ОСОБА_3 на свою користь коштів в сумі 286598,00 грн. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить суд: визнати за ним право власності на будівельні матеріали у вигляді незавершеного будівництва, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача на свою користь вартість будівельних матеріалів в розмірі 286598,00 грн.
		Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав.
		Відповідач у судове засідання не з`явилась, належним чином була повідомлена про день та час слухання справи, причини своєї неявки суду не повідомила. Представник відповідача також у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, вдруге надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю в іншому процесі, проте підтверджуючих документів до клопотання не надав, проте 30.01.2023 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на ті обставини, що позивачем було пропущено трирічний строк звернення до суду з даним позовом, адже довіреність, яка була видана позивачу скасована 15.02.2016, тобто позивач дізнався про порушення своїх прав ще 15.02.2016, крім цього, позивач не довів, що він збудував на земельній ділянці ОСОБА_2 будь-яку споруду чи розпочав будівництво, чи закупив будівельні матеріали, до позову не надано документів, які в установленому законом порядку засвідчують початок будівельних робіт, також не додано доказів фінансово-кошторисної документації, витрат на будівництво та будівельні матеріали. Звіт незалежної оцінки вартості незавершеного будівництвом житлового будинку ТОВ «Оціночна фірма «Погляд» не є належним доказом вартості будівельних матеріалів, оскільки з матеріалів звіту вбачається, що мета оцінки - надання правничої допомоги ОСОБА_1 , замовник ця ж особа, а позов подано ОСОБА_1 разом з цим, з матеріалів звіту вбачається, що проєкт реконструкції, ген.план, експлікацію будівель, схема забудови, план будівлі, що реконструюється, виготовлено на замовлення ОСОБА_4 , яка не є учасником справи та ніколи немала повноважень від ОСОБА_2 на їх виготовлення. Разом з тим, в матеріалах цивільної справи №216/3165/16-ц міститься аналогічний звіт від 23.09.2016, виконаний тим же виконавцем на замовлення ОСОБА_1 , який використовував довіреність ВЕЕ№283562 від 19.02.2007, видану нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О. і відмінену 15.02.2016. Таким чином, протиправно, незаконно використав довіреність від ОСОБА_2 , після її відміни, надав ТОВ «ОФ «Погляд» завідомо неправдиву інформацію, щодо своїх представницьких функцій відносно майна ОСОБА_2 , використав довіреність, яка була відмінена. Враховуючи викладене, а також той факт,що договір між замовником та клієнтом діяв безперервно з 24.06.2016 то і повторна оцінка проводилася на підставі відміненої довіреності. Разом з тим, звіт не містить переліку будівельних матеріалів використаних в процесі реконструкції, переліку будівельних робіт, відповідної кошторисно-фінансової документації, початку та закінчення будівельних робіт. Окрім цього, відповідно до звіту власником всього майна, разом з земельною ділянкою є ОСОБА_2 . Відповідно до ЄДРПОУ 25525809 ТОВ ОФ «Погляд» такий вид діяльності як незалежна оцінка вартості незавершеного будівництвом житлового будинку не передбачена.
		Таким чином, оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та, враховуючи що належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання сторони у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, представник позивача надав до суду відзив на позовну заяву, а позивач не заперечував проти розгляду справи за його відсутністю, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутністю учасників процесу. 
		Враховуючи, що учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
		За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
		Як вбачається з обставин, встановлених рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.03.2020, між сторонами з 2006 року велися попередні домовленості щодо купівлі-продажу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
		07 травня 2007 року ОСОБА_2 була складена розписка, в якій вказано, що вона продала ОСОБА_1 належний їй будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , та отримала за нього 4500,00 доларів США, претензій не має. 
		Згідно з довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О. від 19.02.2007, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 бути її представником у державних та недержавних установах, підприємствах, організаціях, що пов`язані з добудуванням, реконструкцією, прийняттям в експлуатацію належного їй нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , та в подальшому розпоряджатися належним їй домоволодінням з прилеглою земельною ділянкою, що знаходиться за тією ж адресою.
		Позивачем був збудований житловий будинок за вищевказаною адресою за власний кошт, але новостворений об`єкт не прийнятий в експлуатацію.
		Відповідно до заяви від 15.02.2016, нотаріально посвідченою приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацком Я.О., відповідач повідомила ОСОБА_1 про те, що скасовує довіреність, видану на його ім`я на право представництва її інтересів та розпорядження належним їй домоволодінням з прилеглою земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа/щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Отже, зазначеним спростовуються доводи представника відповідача, про те, що позивач не довів, що він збудував на земельній ділянці будь-яку споруду чи розпочав будівництво, чи закупив будівельні матеріали.  
		Договір купівлі-продажу будинку укладено не було. На пропозицію позивача від 25.04.2018, відповідач грошові кошти не повернула.
		Як вбачається зі звіту з незалежної оцінки вартості незавершеного будівництвом житлового будинку, в об`ємі вартості земельних поліпшень без вартості земельної ділянки, або пов`язаних з нею прав, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-45), виконаного ТОВ «Оціночна фірма «Погляд» ринкова вартість об`єкта оцінки складає 286598,00 грн.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої   статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		За змістом частини другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), прийняття його до експлуатації та державної реєстрації права власності на нього.
		Системне тлумачення категорій «об`єкт нерухомого майна» (частина перша статті181, пункт 6 частини першої статті 346, статей 350 та 351 ЦК України) та «об`єкт незавершеного будівництва» (стаття 331 ЦК України) дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочате, але не завершене, що допускає встановлення стосовно неї суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та у порядку, визначених цивільним законодавством.
		Відповідно до частини третьої статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі такого будівництва.
		Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
		Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (частина друга стаття 3 Закону).
		Майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), не вважаються речовими правами на чуже майно, тому що об`єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності.
		Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений статтею 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		Майнові права є не споживною річчю та визнаються речовими правами.
		Майнові права на нерухомість, що є об`єктом незавершеного будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.
		У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що вимога про визнання за позивачем права власності на будівельні матеріали у вигляді незавершеного будівництва є неналежним способом захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи є підставою для відмови в цій частині вимог.
		Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що позивач зазнав матеріальних витрат на будівельні матеріали та проведення робіт під час будівництва житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача на свою користь вартості будівельних матеріалів в розмірі 286598,00 грн, є такими, що підлягають задоволенню.
		При цьому, суд не вбачає підстав для визнання висновку ТОВ «Оціночна фірма «Погляд» не належним доказом, оскільки останній містить інформацію щодо предмета доказування, зокрема інформацію про вартість будівельних матеріалів, виконаний на замовлення позивача у встановленому законом порядку та підтверджує заявлені позивачем вимоги, а тому відповідає критеріям належності та допустимості доказів, встановленим ст.ст. 77, 78 ЦПК України.
		Крім цього, твердження представника відповідача, про те, що позивачем було пропущено трирічний строк звернення до суду з даним позовом, суд також вважає помилковим, адже, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння ще 23.06.2016, проте рішенням суду від 05.10.2018, зміненим постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.04.2019 позивачу було відмовлено. Тому, 11.11.2020 з метою захисту свого порушеного права, а саме, відшкодування вартості будівельних матеріалів, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, при цьому, строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України позивачем пропущено не було. 
		Стосовно витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
		Так, ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
		Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
		Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
		За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		У даному випадку документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, а також засвідчують факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн (квитанції, акт прийому надання послуг по договору про надання правової допомоги) до суду не надано, як і не надано попередній розрахунок понесених витрат, а тому витрати на правову допомогу не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з їх недоведеністю.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволенні, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2900,00 грн.
		Керуючись ст.ст. 2, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16, 190, 331, 346, 350, 351 Цивільного кодексу України суд,-
		 
		ухвалив:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість будівельних матеріалів у розмірі 286598,00 грн (двісті вісімдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто вісім гривень).
		У задоволенні решти вимог - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 2900,00 грн (дві тисячі дев`ятсот гривень).
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
		Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
		- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
		- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
		Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
		 
		Суддя                                                                 Р.О.КУЗНЕЦОВ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...