Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/16763/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 18.07.2023. Зареєстровано: 19.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2023.
Дата набрання законної сили: 18.07.2023
Номер судового провадження: К/990/18368/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 липня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 380/16763/22
		адміністративне провадження № К/990/18368/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Шевцової Н. В.,
		суддів: Данилевич Н. А.,  Мацедонської В. Е., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №380/16763/22
		за позовом ОСОБА_1 
		до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		про визнання протиправними і скасування постанов
		за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Перунова Віктора Володимировича
		на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року, прийняте у складі головуючого судді - Кисильової О. Й.,
		та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого Пліша М. А., суддів Курильця А. Р., Большакової О. О.,
		УСТАНОВИВ:
		І. Суть спору:
		1. ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в якому просила:
		1.1. визнати протиправною та скасувати постанову від 2 листопада 2022 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною;
		1.2. визнати протиправною та скасувати постанову від 7 листопада 2022 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною;
		1.3. визнати протиправною та скасувати постанову від 2 листопада 2022 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною;
		1.4. визнати протиправною та скасувати постанову від 7 листопада 2022 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною;
		1.5. визнати протиправною та скасувати постанову від 2 листопада 2022 року про накладення штрафу виконавчому провадженні № НОМЕР_4, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною;
		1.6. визнати протиправною та скасувати постанову від 7 листопада 2022 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною;
		1.7. визнати протиправною та скасувати постанову від 2 листопада 2022 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною;
		1.8. визнати протиправною та скасувати постанову від 7 листопада 2022 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною.
		2. На обґрунтування позовних вимог зазначила, що при примусовому виконанні рішення суду у справі №466/3563/19 державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Львові Кіт Вікторією Юріївною винесені ряд постанов від 02.11.2022 та від 07.11.2022 про накладення на позивача штрафів за невиконання рішення суду без поважних причин. Підставою для застосування відповідних заходів впливу було не забезпечення позивачем перебування дитини ОСОБА_4 за місцем проведення виконавчих дій.
		2.1. Разом з тим, позивач вказує, що рішення Шевченківського районного суду міста Львова у справі № 466/3563/19 нею виконано в повному обсязі, адже 29.10.2022 та 06.11.2022 вона разом із своїм малолітнім сином - ОСОБА_4 з`явилась за адресою, зазначеною в рішенні суду з метою його виконання. Прибувши за адресою виконання судового рішення, її малолітній син категорично відмовився залишитися з дідусем та бабусею, а також висловив бажання поїхати додому за місцем свого проживання.
		2.3. Позивач наголосила, що державним виконавцем при винесенні спірних постанов про накладення штрафу не було з`ясовано основних причин невиконання рішення суду, якими були особиста відмова дитини від спілкування з дідусем та бабусею. Оскільки її син з власної волі відмовився спілкуватись з стягувачами, дана обставина є такою, що ускладнює виконання рішення суду і є поважною в розумінні статей 63 і 75 Закону України "Про виконавче провадження" причиною невиконання рішення у передбачений ним спосіб.
		2.4. Крім того, застосування державним виконавцем Кіт В.Ю. статті 9 розділу ІХ Інструкції 512/5 при прийнятті спірних постанов створює для державного виконавця можливість багаторазово накладати на боржника штраф за невиконання рішення, що суперечить статті 64-1 Закону України   "Про виконавче провадження".
		2.5. Враховуючи викладене, просила задовольнити позовні вимоги повністю.
		3. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що державним виконавцем неодноразово виносились постанови про відкладення виконавчих дій, у тому числі за ініціативою боржника ( ОСОБА_1 ).
		3.1. Відповідач зазначає, що 29.10.2022 за адресою місця виконання судового рішення ( АДРЕСА_1 ) відбулось примусове виконання рішення суду у справі №466/3563/19, за участі представника Львівської обласної дитячої клінічної лікарні "Охматдит" практичного психолога-психотерапевта ОСОБА_5 та інспекторів сектору ювенальної превенції ВП 1 ЛРУП 1 ГУНП у Львівській області - Литвишко З.О. та Білич Д.В. За результатами проведених виконавчих дій державним виконавцем складений акт про невиконання рішення суду боржником та 02.11.2022 винесені постанови про накладення на боржника (позивача) штрафів у розмірі 3400,00 грн.
		3.2. Відповідач стверджує, що згідно висновку психолога-психотерапевта ОСОБА_5 від 01.11.2022, з боку матері ( ОСОБА_1 ) на дитину чиниться серйозний психологічний тиск. З даними твердженнями погодилися й решта учасників примусового виконання.
		3.3. Окрім цього, відповідач відмітив, що 06.11.2022 за адресою місця виконання судового рішення ( АДРЕСА_1 ) встановлено, що рішення суду боржником не виконане, адже ОСОБА_1 не забезпечено перебування дитини за місцем проведення виконавчих дій. За результатом проведених виконавчих дій державним виконавцем складений акт про невиконання рішення суду боржником та 07.11.2022 винесені постанови про накладення на боржника (позивача) штрафів у розмірі 3400,00 грн.
		3.4. Відповідач наголошує, що боржником не виконано належним чином рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 01 листопада 2021 року у справі № 466/3563/19, так як виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням суду. Оскільки позивач у справі ухиляється від примусового виконання рішення суду, не виконує законних вимог державного виконавця, постійно інсценує захворювання дитини та чинить на неї психологічний тиск, а тому державним виконавцем правомірно винесені постанови про накладення штрафів.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		4. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2021 року у справі №466/3563/19 позов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради задоволено частково.
		5. Суд встановив ОСОБА_3 , ОСОБА_2 порядок спілкування та участі у вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом перебування онука з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за місцем їх проживання АДРЕСА_1 в першу і третю суботи щомісяця з 14:00 год по 18:00 год (без присутності матері ОСОБА_1 ) та другу і четверту неділю щомісяця з 10:00 год до 14:00 год (без присутності матері ОСОБА_1 ).
		6. Також суд зобов`язав ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 , ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні та зустрічах з онуком, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до встановленого судом графіку.
		Постановою Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 466/3563/19 рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2021 року залишено без змін.
		7. 05.07.2022 головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт В.Ю. винесла постанови про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_5, НОМЕР_6, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 щодо виконання примусового виконавчого листа №466/3563/19, виданого Шевченківським районним судом м. Львова 08.06.2022.
		8. 09.08.2022 головний державний виконавець Кіт В.Ю. винесла постанову про об`єднання виконавчих проваджень НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_8, НОМЕР_9 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_10.
		9. У зв`язку із невиконанням судового рішення без поважних причин, головний державний виконавець Кіт В.Ю. у межах ВП НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_8, НОМЕР_9 винесла постанови від 22.08.2022 про накладення штрафу у сумі 1700,00 грн.
		10. 15.09.2022 головний державний виконавець Кіт В.Ю. за заявою боржника винесла постанови про відкладення проведення виконавчих дій у ВП НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_8, НОМЕР_9.
		11. У зв`язку із невиконанням судового рішення без поважних причин, головний державний виконавець Кіт В.Ю. у межах ВП НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_8, НОМЕР_9 винесла постанови від 24.10.2022 про накладення штрафу у сумі 3400,00 грн.
		12. 27.10.2022 головним державним виконавцем Кіт В.Ю.   сформована вимога, якою призначено примусове виконання рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 01.11.2021 у справі № 466/3563/19 на 29.10.2022 з 14:00 год по 18:00 год шляхом перебування онука - ОСОБА_4 з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за місцем їх проживання: АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_1 належним чином виконувати рішення суду та не чинити перешкоди (психологічні, психічні, фізичні чи будь-які інші обставини, дії чи факти, які перешкоджають виконанню рішення суду) та з`явитись із дитиною - ОСОБА_4 у визначений день та час.
		13. 27.10.2022 головний державний виконавець Кіт В.Ю.   сформувала вимогу, якою до участі у проведенні виконавчих дій, призначених на 29.10.2022, запрошена представник Львівської обласної дитячої клінічної лікарні "Охматдит", практичний психолог-психотерапевт (напрямку роботи психоаналіз), фахівець з питань дитячої психології раннього розвитку ОСОБА_5 .
		14. 28.10.2022 головний державний виконавець Кіт В.Ю. винесла постанову у ВП НОМЕР_8, якою для примусового виконання рішення, призначеного на 29.10.2022, залучені працівники Сектору ювенальної превенції ВП 1 ЛРУП 1 ГУНП у Львівській області.
		15. 01.11.2022 головний державний виконавець Кіт В.Ю. сформувала вимогу про призначення примусового виконання рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 01.11.2021 у справі № 466/3563/19 на 06.11.2022 з 10:00 год по 14:00 год шляхом перебування онука - ОСОБА_4 з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за місцем їх проживання: АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_1 належним чином виконувати рішення суду та не чинити перешкоди (психологічні, психічні, фізичні чи будь-які інші обставини, дії чи факти, які перешкоджають виконанню рішення суду) та з`явитись із дитиною - ОСОБА_4 у визначений день та час.
		16. 01.11.2022 головний державний виконавець Кіт В.Ю. сформувала вимогу, якою до участі у проведенні виконавчих дій, призначених на 06.11.2022, запрошена представник Львівської обласної дитячої клінічної лікарні "Охматдит", практичний психолог-психотерапевт Богатирьова Христина Володимирівна.
		17. Постановою головного державного виконавця Кіт В.Ю. від 02.11.2022 у ВП НОМЕР_9 щодо виконання виконавчого листа № 466/3563/19 від 08.06.2022 в частині зобов`язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 , ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні та зустрічах з онуком - ОСОБА_4 , на боржника - ОСОБА_1 накладений штраф у сумі 3400,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин.
		18. Постановою головного державного виконавця Кіт В.Ю. від 02.11.2022 у ВП НОМЕР_6 щодо виконання виконавчого листа № 466/3563/19 від 08.06.2022 в частині встановлення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 порядку спілкування та участі у вихованні їх онука - ОСОБА_4 , шляхом перебування онука з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за місцем їх проживання в першу і третю суботи щомісяця з 14:00 год по 18:00 год та другу і четверту неділю щомісяця з 10:00 год до 14:00 год (без присутності матері ОСОБА_1 ), на боржника - ОСОБА_1 накладений штраф у сумі 3400,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин.
		19. Постановою головного державного виконавця Кіт В.Ю. від 02.11.2022 у ВП №6932587 щодо виконання виконавчого листа № 466/3563/19 від 08.06.2022 в частині зобов`язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 , ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні та зустрічах з онуком - ОСОБА_4 , на боржника - ОСОБА_1 накладений штраф у сумі 3400,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин.
		20. Постановою головного державного виконавця Кіт В.Ю. від 02.11.2022 у ВП НОМЕР_8 щодо виконання виконавчого листа № 466/3563/19 від 08.06.2022 в частині встановлення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 порядок спілкування та участі у вихованні їх онука - ОСОБА_4 , шляхом перебування онука з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за місцем їх проживання в першу і третю суботи щомісяця з 14:00 год по 18:00 год та другу і четверту неділю щомісяця з 10:00 год до 14:00 год (без присутності матері ОСОБА_1 ), на боржника - ОСОБА_1 накладений штраф у сумі 3400,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин.
		21. 04.11.2022 головний державний виконавець Кіт В.Ю. винесла постанову у ВП НОМЕР_8 від 04.11.2022, якою для примусового виконання рішення, призначеного на 06.11.2022, залучені працівники Сектору ювенальної превенції ВП І ЛРУП І ГУНП у Львівській області.
		22. 06.11.2022 у присутності боржника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та понятого ОСОБА_6 головний державний виконавець Кіт В.Ю. у зведеному ВП № НОМЕР_10 склала Акт, яким зафіксовано, що при виході на територію за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що рішення суду не виконано. Боржник ОСОБА_1 прибула до будинку (до брами) АДРЕСА_1 , проте виконати рішення суду відмовилася та залишити дитину теж відмовилася. Дитина під впливом матері не залишилася з дідом та бабою - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Представники поліції та психолог не прибули, не повідомили ДВС про неявку. На час складання Акту ОСОБА_1 була відсутня на території (місце проведення виконавчих дій покинула).
		23. Постановою головного державного виконавця Кіт В.Ю. від 07.11.2022 у ВП НОМЕР_9 на боржника ОСОБА_1 накладений штраф у сумі 3400,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин.
		24. Постановою головного державного виконавця Кіт В.Ю. від 07.11.2022 у ВП НОМЕР_6 на боржника ОСОБА_1 накладений штраф у сумі 3400,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин.
		25. Постановою головного державного виконавця Кіт В.Ю. від 07.11.2022 у ВП НОМЕР_7 на боржника ОСОБА_1 накладений штраф у сумі 3400,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин.
		26. Постановою головного державного виконавця Кіт В.Ю. від 07.11.2022 у ВП НОМЕР_8 на боржника ОСОБА_1 накладений штраф у сумі 3400,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин.
		27. Вважаючи незаконними постанови від 02.11.2022 та від 07.11.2022 про накладення штрафів за невиконання рішення без поважних причин, позивач звернулась до суду із цим позовом.
		ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення.
		28. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року, позов задоволено.
		28.1. Визнано протиправною та скасовано постанову від 02.11.2022 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною.
		28.2. Визнано протиправною та скасовано постанову від 07.11.2022 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною.
		28.3. Визнано протиправною та скасовано постанову від 02.11.2022 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною.
		28.4. Визнано протиправною та скасовано постанову від 07.11.2022 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною.
		28.5. Визнано протиправною та скасовано постанову від 02.11.2022 про накладення штрафу виконавчому провадженні № НОМЕР_4, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною.
		28.6. Визнано протиправною та скасовано постанову від 07.11.2022 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною.
		28.7. Визнано протиправною та скасовано постанову від 02.11.2022 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною.
		28.8. Визнано протиправною та скасовано постанову від 07.11.2022 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Вікторією Юріївною.
		28.9. Стягнуто з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79007, м. Львів, вул. Котлярська, 6; ЄДРПОУ: 35009321) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.
		29. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що за приписами статей 64-1, 75 Закону України "Про виконавче провадження;" відповідач наділений правом накладення штрафу за невиконання судового рішення, та в разі повторного невиконання того ж судового рішення виносить постанову про накладення штрафу в подвійному розмірі, після чого вчиняє ряд інших заходів, спрямованих на примусове виконання відповідного судового рішення, відокремлених від накладення на боржника штрафу. 
		29.1. Проте матеріалами справи не підтверджено, що позивач чинила перешкоди при виконанні рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01.11.2021, а особиста відмова дитини від зустрічі із родичами є обставиною, яка ускладнює виконання рішення суду і є поважною в розумінні статей 63 і 75 Закону України «Про виконавче провадження».
		29.2. Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку з посиланням на правову позицію, яка міститься в постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 520/6943/19, що у вказаних правовідносинах слід застосовувати положення статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки Закон має вищу юридичну силу по відношенню до Інструкції № 512/5.
		ІV. Касаційне оскарження
		30. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник ОСОБА_3 - адвокат Перунов Віктор Володимирович подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 22 травня 2023 року.
		31. Оскаржуючи судові рішення, прийняті за правилами статті 287 КАС України, представник скаржника зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо співвідношення статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 9 розділу ІХ Інструкції 512/5.
		32. Заявником касаційної скарги зазначено, що вона подана на підставі пунктів 2, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
		33. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		33.1. Покликаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що є необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №520/6943/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні щодо застосування статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 9 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень від 2 квітня 2012 року № 512/5.
		34. У касаційній скарзі заявник касаційної скарги також зазначає, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
		34.1. На обґрунтування підстави для касаційного оскарження, визначеного пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: не дослідили зібрані у справі докази  (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України); суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини другої статті 353 КАС України).
		34.2. Враховуючи викладене представник скаржника просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		35. Касаційна скарга містить клопотання про розгляд справи за участю представника третіх осіб.
		36. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року в складі колегії суддів, головуючого судді Шевцової Н. В., суддів Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е. відкрито провадження у зв`язку з доведенням наявності підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 2, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, та витребувано справу № 380/16763/22 з Львівського окружного адміністративного суду.
		37. 08 червня 2023 року справа № 380/16763/22 надійшла до Верховного Суду.
		38. 22 червня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу представника третьої особи, в якому зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та  апеляційної інстанцій без змін. 
		39. Відзив позивача на касаційну скаргу не містить клопотання про розгляд справи за її участю.
		V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції).
		40. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		41. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		42. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		43. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Приписами пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		44. У статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного   частиною шостою   статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
		44.1. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
		44.2. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
		44.3. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
		44.4. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		44.5. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		45. Відповідно до статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
		45.1. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
		45.2. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному   частиною першою   статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
		45.3. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених   частиною десятою   статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
		45.4. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		45.5. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
		45.6. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому   статтею 63   цього Закону.
		46. Згідно зі статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
		46.1. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
		47. Відповідно до пункту 9 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 зазначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону. 
		47.1. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону.
		47.2. При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.
		VI. Позиція Верховного Суду
		48. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		49. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		50. Предметом спору у цій справі є правомірність постанов державного виконавця від 02 листопада 2022 року та від 07 листопада 2022 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 про накладення на ОСОБА_1 штрафу за повторне невиконання рішення у цивільній справі № 466/3563/19, яким встановлено ОСОБА_3 , ОСОБА_2 порядок спілкування та участі у вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 , ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні та зустрічах з онуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до встановленого судом графіку.
		51. Касаційне провадження відкрито, зокрема, з підстави, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №520/6943/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, щодо застосування статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 9 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень від 2 квітня 2012 року № 512/5, оскільки така позиція не відповідає вимогам щодо обов`язковості виконання рішення суду.
		52. Заявник касаційної скарги наголошує, що вказаний висновок також суперечить іншому висновку Верховного Суду щодо застосування статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», де у пункті 33 постанови від 08 липня 2021 року у справі №640/11833/19, згідно з яким повторним невиконанням судового рішення в розумінні статті 64-1 Закону №1404-VIII є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконаний такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.
		53. Заявник касаційної скарги зазначає, що з огляду на вказаний висновок Верховного Суду, повторним невиконанням рішення суду є не друге невиконання, а всі випадки невиконання, які відбулися після першого невиконання рішення. Отже, накладення штрафу на боржника за кожен факт невиконання рішення суду відповідає вимогам частини четвертої статті 64-1 Закону. Відтак, суди попередніх інстанцій неправильно застосував норми матеріального права, а саме неправильно тлумачив статтю 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та не застосував приписи статті 9 розділу IX Інструкції №512/5.
		54. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		55. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).
		56. Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
		57. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
		58. За приписами статті 64-1 Закону №1404-VІІІ у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених   частиною десятою   статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
		59. Повторним невиконанням судового рішення в розумінні статті 64-1 Закону №1404-VІІІ є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.
		60. Судами попередніх інстанцій установлено, що приймаючи оскаржувані постанови, відповідач керувався окрім Закону України "Про виконавче провадження" положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
		61. Відповідно до статті 9 розділу ІХ Інструкції №512/5 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону. При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.
		62. Верховний Суд звертає увагу, що нормами статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено які дії має вчинити державний виконавець при невиконанні рішення та при повторному невиконанні рішення суду.
		63. Проте, приписи статті 9 розділу ІХ Інструкції № 512/5 фактично змінюють положення статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", дозволяючи при цьому державному виконавцю виносити необмежену кількість постанов про накладення на боржника штрафу при кожному наступному невиконанні боржником відповідного судового рішення.
		64. У відповідності до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
		65. Суд зазначає, що у вказаних правовідносинах слід застосовувати положення статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки він має вищу юридичну силу по відношенню до Інструкції № 512/5.
		66. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 520/6943/19 та від 08 липня 2021 року у справі №640/11833/19.
		67. Колегія уважає наведені висновки застосовними і у цій справі, позаяк правовідносини у цих справах є подібними.
		68. Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №520/6943/19, та застосувати висновок, який висловлений у постанові від 08 липня 2021 року у справі №640/11833/19, є необґрунтованим, з огляду на однакову правову позицію, викладену у вказаних постановах Верховного Суду.
		69. Верховний Суд звертає увагу на те, що Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.
		70. Єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики (пункт 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
		71. Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.
		72. За змістом частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		73. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
		74. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
		75. Враховуючи те, що у цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що приписи статті 9 розділу ІХ Інструкції № 512/5 фактично змінюють положення статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", дозволяючи при цьому державному виконавцю виносити необмежену кількість постанов про накладення на боржника штрафу при кожному наступному невиконанні боржником відповідного судового рішення, тому у вказаних правовідносинах слід застосовувати положення статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки він має вищу юридичну силу по відношенню до Інструкції № 512/5, відтак колегія суддів не вважає за необхідне у цій справі відступати від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №520/6943/19, від 08 липня 2021 року у справі №640/11833/19 та інших.
		76. Таким чином, Верховний Суд визнає безпідставними доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
		77. Крім того, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено, що позивач чинила перешкоди при виконанні рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2021 року, а особиста відмова дитини від зустрічі із родичами є обставиною, яка ускладнює виконання рішення суду і є поважною в розумінні статей 63 і 75 Закону України «Про виконавче провадження».
		78. З приводу вказаних обставин Суд зазначає, що Конституцією України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою (частина 3 статті 51).
		79. Стаття 12 Закону України "Про охорону дитинства" № 2402-ІІІ від 26 квітня 2001 року передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.
		80. Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюють вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
		81. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки несуть основу відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		82. Ухвалюючи рішення в справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
		83. Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що виконання рішення не може бути унеможливлено небажанням дитини спілкуватися зі стягувачем, оскільки це фактично є примушуванням дитини, що може призвести до психологічного тиску на дитину та явно не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини в аспекті забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
		84. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі №824/308/20-а та від 08 липня 2021 року у справі № 640/11833/19.
		85. Отже, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що прийняття відповідачем у відношенні позивача постанов про накладення штрафів від 02 листопада 2022 року, від 07 листопада 2022 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 є необґрунтованим та таким, що суперечить нормам статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження".
		86. Враховуючи викладене, оскільки оскаржувані постанови про накладення штрафу винесені з порушенням статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", тому інші доводи касаційної скарги не впливають на встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи і зводяться до переоцінки доказів, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
		87. У контексті обставин цієї справи, зважаючи на наведені мотиви, Верховний Суд уважає, що ним надано відповідь на всі доводи касаційних скарг, які можуть вплинути на правильне вирішення справи в межах розглянутих судами попередніх інстанцій позовних вимог. Інші доводи та аргументи касаційної скарги, зважаючи на наведені мотиви, у контексті обставин цієї справи визначального значення не мають, а тому Верховним Судом не аналізуються.
		88. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що за встановлених в цій справі обставин справи, рішення судів попередніх інстанцій є правильними і обґрунтованими, а тому не знайшли свого підтвердження підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині не дослідження зібраних у справі доказів, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.
		89. Щодо доводів скаржника про порушення вимог процесуального закону, які полягали в тому, що цю справу розглянуто за правилами спрощеного, а не загального позовного провадження, колегія суддів зазначає таке.
		90. Відповідно до частини першої статті 257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
		91. Відповідно до частини другої статті 257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		92. За частиною третьою статті 257 КАС при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		93. Водночас, згідно з частиною четвертою статті 257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		94. Такі самі положення містить також частини четверта статті 12 КАС, яку, окрім того, доповнено також пунктами 5 і 6 згідно із законами України від 13 березня 2018 року №     2325-VIII і від 13 травня 2020 року № 590-IX відповідно ( 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266 1 цього Кодексу). 
		95. Відповідно до частини шостої статті 12 КАС для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема,: 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; . 
		96. З цими положеннями корелюються (частково) норми частини першої статті 263 КАС, яка визначає особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності ( щодо: 1) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 3) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію). 
		97. Згідно з частиною п`ятою статті 12 КАС умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
		98. Аналізуючи наведені положення процесуального закону у контексті доводів заявника касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
		99. У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС);
		100. Якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався за виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 257 КАС);
		101. За відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження; водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження;
		102. Скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд з підстави, встановленої пунктом 2 частини другої статті 353 КАС, стосується тих випадків, коли суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, щодо якої процесуальний закон містить імперативні вимоги про розгляд за правилами загального позовного провадження. 
		103. Підсумовуючи написане через призму аргументації представника ОСОБА_3 - адвоката Перунова Віктора Володимировича в цій частині колегія суддів має зазначити, що ця справа не належить до справ незначної складності у значенні частини шостої статті 12 КАС. Проте, віднесення її до цієї "категорії" не дає достатніх підстав вважати, що її розгляд мав відбуватися виключно за правилами загального позовного провадження. 
		104. Водночас, тільки те, що ця справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як вважає скаржник, немає. Скоріш навпаки, адже за відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС України). 
		105. Крім того, оцінити "значення справи для сторін" і "фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики" мав би суд першої інстанції принаймні до початку її розгляду і таке оцінювання відбувається в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави (для розгляду справи за правилами загального позовного провадження) повинні мати своєрідне "конкретизоване" пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав не достатньо для того, щоб вимагати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
		106. Таким чином, порушені у касаційній скарзі питання щодо порядку розгляду цієї справи не знайшли свого підтвердження, тому підстав для задоволення касаційної скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Перунова Віктора Володимировича в аспекті підстав, визначених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС у зіставленні з пунктом 2 частини другої статті 353 КАС, немає. 
		107. Враховуючи наведене, Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, а тому підстави для її задоволення відсутні.
		108. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		109. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, отже, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
		 
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Перунова Віктора Володимировича залишити без задоволення.
		2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач:                                                                      Н. В. Шевцова
		Судді:                                                                                          Н. А. Данилевич
		                                                                                           В. Е. Мацедонська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...