Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/4132/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: 19.07.2023. Зареєстровано: 19.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/335/47/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018080000000063

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/4132/18  1-кп/335/47/2023 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 липня 2023 року м. Запоріжжя
		 
		Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
		головуючого судді: ОСОБА_1 , 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 42018080000000063 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.02.2018 року, за обвинуваченням: 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Верхній Рогачик Херсонської області, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, пенсіонер, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України,
		за участі сторін кримінального провадження:
		прокурора  ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_3 ,
		захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_5 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Згідно з обвинувальним актом приблизно у вересні 2017 року, більш точна дата та час органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у м. Запоріжжя, ОСОБА_6 під час зустрічі з ОСОБА_3 , якого він знав як працівника поліції, повідомив останньому, що у його знайомого ОСОБА_7 09.09.2017 року працівниками поліції виявлено та вилучено 44 набої калібру 5,45 мм, пістолет Р-08 калібру 4,5 з газовим балоном та три паперові згортки з порошкоподібною речовиною білого кольору.
		У подальшому, більш точна дата та час органом досудового розслідування не встановлено, дізнавшись про те, що Запорізьким районним судом Запорізької області здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на підбурювання ОСОБА_6 надати через нього неправомірну вигоду судді Запорізького районного суду Запорізької області, яким безпосередньо здійснюється судовий розгляд справи стосовно ОСОБА_8 .
		Реалізовуючи свій злочинний намір, приблизно в кінці січня 2018 року, більш точна дата та час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 у телефонній розмові з ОСОБА_6 домовився про зустріч 09.02.2018 року біля приміщення Ізолятора тимчасового тримання № 1 ГУ НП в Запорізькій області, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Верхня, 2. Під час зустрічі 09.02.2018 року у період часу з 18.00 години до 19.00 години ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливих мотивів, повідомив ОСОБА_6 , що може посприяти в тому, щоб вироком Запорізького районного суду Запорізької області ОСОБА_9 було призначено покарання, не пов`язане з реальним позбавленням волі.
		При цьому під час зустрічі, ОСОБА_3 , запевнив ОСОБА_6 в тому, що у нього з головою Запорізького районного суду Запорізької області, в силу займаної ним посади, склались дружні відносини, та у разі надання останнім йому грошових коштів в сумі 1100 доларів СПІА, він передасть їх судді Запорізького районного суду, яким безпосередньо здійснюється судовий розгляд справи стосовно ОСОБА_8 , у якості неправомірної вигоди в інтересах останнього за призначення покарання, не пов`язаного з реальним позбавленням волі, не маючи на меті фактично вчиняти такі дії, тим самим фактично підбурив ОСОБА_6 до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище.
		Будучи переконаним та не сумніваючись у правдивості запевнень ОСОБА_3 , що останній, зможе вирішити питання щодо призначення ОСОБА_8 покарання не пов`язаного з реальним позбавленням волі, ОСОБА_6 , довіряючи йому, погодився на вказану пропозицію.
		У подальшому, ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, під час зустрічі з ОСОБА_6 в приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , 15.02.2018 року з 19.00 години до 19.30 години підтримав вимоги про необхідність надання неправомірної вигоди судді Запорізького районного суду, яким безпосередньо здійснюється судовий розгляд справи стосовно ОСОБА_7 , з метою позитивного вирішення питання стосовно останнього, не маючи на меті фактично вчиняти такі дії, одержав від ОСОБА_6 частину раніше обумовленої суми коштів у розмірі 5500 грн., що еквівалентно 200 доларам США.
		Продовжуючи свої злочинні дії, діючи умисно, з корисливих мотивів, 19.02.2018 року з 19.00 години до 19.30 години, перебуваючи в приміщенні кафе «Арменія», розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Авіаційна, 3а, на виконання попередньої домовленості, ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_6 частину раніше обумовленої суми коштів у розмірі 900 доларів США, що станом на 19.02.2018 року за офіційним курсом НБУ становить 24291 грн., нібито для передачі судді Запорізького районного суду Запорізької області, яким безпосередньо здійснюється судовий розгляд справи стосовно ОСОБА_8 , з метою позитивного вирішення питання стосовно останнього.
		Своїми умисними діями ОСОБА_3 здійснив підбурювання ОСОБА_6 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди судді Запорізького районного суду, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вирішення питання про призначення ОСОБА_8 , обвинуваченого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 309 КК України, покарання не пов`язаного з реальним позбавленням волі.
		Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, яке кваліфікується, як підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав. Надав покази про те, що з потерпілим ОСОБА_6 знайомий з початку 2000 років, були дружні відносини. Вважає, що події, що викладені в обвинувальному акті, це була спроба провокації з боку потерпілого до вчинення указаних дій. В решті обвинувачений під час судового розгляду відмовився відповідати на питання щодо обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення. Просив суд виправдати його за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України. 
		Дослідивши матеріали кримінального провадження, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, які представлені стороною обвинувачення і докази, які зібрані в ході судового розгляду та надані стороною захисту, оцінивши їх в своїй сукупності, вислухавши пояснення потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , обвинуваченого, суд приходить до наступних висновків.
		Відповідно до вимог ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Згідно вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно вимог ст. 85 КПК України належними доказами є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. В частині 3 ст. 370 КПК України зазначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		Допитаний у судовому засіданні 26.04.2019 року потерпілий  ОСОБА_6 дав покази проте, що у вересні 2017 року до нього звернувся його знайомий ОСОБА_11 (знав якого на той час приблизно півроку) з проханням надати йому допомогу з приводу кримінальної справи, що була порушена проти нього, вказавши, що при обшуку працівники поліції йому підкинули патрони. У зв`язку з чим, він звернувся до свого знайомого ОСОБА_3 , якого знає давно, який є працівником правоохоронного органу та знає як вирішити такі питання. Звернувшись до ОСОБА_3 , останній запропонував звернутися до адвоката та дав телефон адвоката ОСОБА_12 . Після цього, він разом з ОСОБА_13 під`їхали в офіс вказаного адвоката, він представив адвокату Сєріка, більше з адвокатом він особисто не зустрічався. Знає, що далі ОСОБА_13 сам спілкувався з адвокатом у своїй справі. Також знає, що адвокат вивчивши справу ОСОБА_13 сказав, що все буде добре. Хто платив за послуги адвоката йому не відомо, він не пам`ятає, чи обговорювалось в його присутності питання про сплату за послуги адвоката.
		Через три чотири місяці, приблизно січень-лютий 2018 року, йому зателефонував ОСОБА_3 та запропонував зустрітися. Далі вони зустрілися і ОСОБА_3 при зустрічі сказав, що справа ОСОБА_13 вже в суді та для того щоб не було кримінальної відповідальності треба певна сума грошей щоб передати судді.
		Після цього, він майже відразу звернувся до СБУ з заявою, де йому запропонували перевірити інформацію та уточнити суму грошових коштів, яку слід передати до суду.
		Далі всі його зустрічі з ОСОБА_3 відбувалися з відома та під контролем працівників СБУ.
		Так, після звернення до СБУ він ще раз зустрівся з ОСОБА_3 , щоб уточнити суму коштів, які слід передати судді. При зустрічі ОСОБА_3 йому повідомив, що слід передати в суд 1100 чи 1300 доларів США (точної суми під час допиту в суді не згадав). Він зрозумів, що ОСОБА_14 його обманює, оскільки адвокат сказав, що по справі все буде добре. Про це він повідомив працівникам СБУ. В подальшому працівники СБУ видали йому помічені грошові кошти в сумі 5500 грн., що було еквівалентно приблизно 200 доларам США.
		Домовившись про зустріч з ОСОБА_3 він зустрівся з ним в кафе «Терра», де передав вказані грошові кошти ОСОБА_3 , пояснивши останньому, що іншу частину грошових коштів передасть наступного разу.
		В подальшому, працівники СБУ видали йому помічені грошові кошти в сумі 900 доларів США.
		Далі домовившись про зустріч з ОСОБА_3 , він зустрівся з останнім в кафе «Арменія», де він передав ОСОБА_3 900 доларів США. Після цього, ОСОБА_3 був затриманий працівниками СБУ.
		Про те, що треба передати гроші в суд ОСОБА_13 він не повідомляв, також не повідомляв ОСОБА_13 що має намір звернутися до СБУ. Сам ОСОБА_13 не просив його допомогти вирішити його справу в суді, а лише просив проконсультувати його. Вирішив допомогти ОСОБА_13 , оскільки переживав, щоб його не ув`язнили. Який рух справи ОСОБА_13 у суді йому точно не відомо. 
		Вважає, що він є потерпілим у кримінальному провадженні, вважає себе обманутим з боку ОСОБА_3 , оскільки зі слів адвоката він зрозумів, що справа не складна та все буде добре, проте з нього безпідставно вимагали гроші. Майнова шкода йому не завдана.
		Допитаний в судовому засіданні 23.02.2021 року свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що з ОСОБА_6 у нього були дружні стосунки. У нього були проблеми з кримінальним провадженням, тому він попросив ОСОБА_6 знайти йому адвоката, для того щоб він йому допоміг у його справі. 
		ОСОБА_6 запропонував поїхатита познайомитийого задвокатом,після чоговони разомз ОСОБА_6 поїхали вофіс доадвоката.Він уклавдоговір задвокатом ОСОБА_15 та адвокатйому сказав,що йогопослуги будутькоштувати 900доларів США,ця сумабуде включатиучасть адвокатав усіхсудових засіданнях.Він домовивсяз ОСОБА_6 ,що яквін зберевказану сумугрошей,то передастьїх черезнього адвокату. В подальшому вказану суму грошових коштів він передав ОСОБА_6 , щоб останній передав адвокату. Як далі все відбулося йому не відомо, однак грошові кошти  ОСОБА_6 не передав адвокату, а кудись дів ці кошти ( втратив чи програв). Про те, щоб вирішити питання в суді за неправомірну вигоду він ОСОБА_6 не просив. Дозвіл працівникам правоохоронних органів на використання його грошових коштів в якості неправомірної вигоди він не надавав. Він з адвокатом звертався до ОСОБА_6 з приводу грошей, проте останній так і не повернув гроші. Адвокат ОСОБА_15 після укладання договору представляв його весь час у суді, адвокату кошти він більше не платив, проте адвокат прохав його заплатити за його послуги.
		Будучи додатково допитаним у судовому засіданні 18.02.2022 року потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що грошові кошти в сумі 900 доларів США дійсно ОСОБА_8 передавав йому, для того щоб, його не затримали та не було рішення суду по триманню його під вартою. Ці кошти він передав ОСОБА_3 для передачі адвокату, коли саме передавав не пам`ятає, куди ОСОБА_3 дів ці кошти йому не відомо. Передача цих коштів не стосується обставин кримінального провадження та подій, що відбувалися у січні-лютому 2018 року.
		Тоді він не звертався до правоохоронних органів та не пам`ятає чи повідомляв він працівникам правоохоронних органів про ці події. 
		Також пояснив, що кошти, які він у лютому 2018 року передав ОСОБА_3 йому видавали працівники СБУ. Вважає себе потерпілим, оскільки його обманули. 
		Також пояснив, що не бажає виступати у судових дебатах по справі та приймати участь у судових засіданнях, при призначенні покарання ОСОБА_3 покладався на розсуд суду.
		Пояснив, що раніше був потерпілим у кримінальних провадженнях пов`язаних з вимаганням хабаря.
		Допитаний в судовому засіданні 23.02.2021 року свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що був запрошений працівниками СБУ бути понятим у кримінальному провадженні. Був свідком як помічали грошові купюри та передали їх потерпілому. Також був понятим під час проведення слідчих дій у кафе «Арменія», де в одній з кімнат у обвинуваченого вилучили помічені грошові кошти. Обвинувачений ці кошти сам дістав з гаманця та видав працівникам СБУ. Вказані грошові кошти просвітили лампою, помістили до конверту та опечатали конверт. Про що він та ще один понятий поставили свої підписи.
		На підтвердження пред`явленого обвинувачення за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України прокурором, було надано наступні докази.
		Так, по факту вимагання працівником правоохоронного органу Запорізької області від місцевого жителя м. Запоріжжя за не притягнення до кримінальної відповідальності, внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42018080000000063 за ч. 3 ст. 368 КК України 14.02.2018 року, о 16 год. 10 хв (а.с. 154 т. 1).
		Підставою для відкриття кримінального провадження № 42018080000000063 за ч. 3 ст.368 КК України вказано: матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про вчинення чи підготовку вчинення кримінальних правопорушень.
		Дорученням про проведення досудового розслідування від 14.02.2018 року, начальник слідчого відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_16 доручив проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчому слідчого відділу прокуратури ОСОБА_17 (а.с. 142 т. 1).
		Крім того, відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.02.2018 року о 13 год. 10 хв. прокурором відібрана заява від ОСОБА_6 про вимагання заступником начальника ізолятора тимчасового тримання № 1 ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 09.02.2018 року біля ІТТ № 1, розташованого по вул. Верхній в м. Запоріжжя грошових коштів в розмірі 1100 доларів США, за не притягнення до кримінальної відповідальності його знайомого ОСОБА_8 у якого під час обшуку було виявлено приблизно 44 набої калібру 5,45 мм, пістолет Р-08 калібру 4,5 мм з газовим балоном та порошкоподібну речовину білого кольору (а.с. 159-160 т. 1).
		В подальшому постановою прокурора від 27.03.2018 року змінено правову кваліфікацію у кримінальному провадженні № 42018080000000063 від 14.02.2018 року з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України (а.с. 152-153 т. 1) та відповідні відомості внесено до ЄРДР (а.с. 155 т. 1).
		Також встановлено, що на підставі рапорту прокурора першого відділу процесуального керівництва ОСОБА_18 та начальника першого відділу процесуального керівництва ОСОБА_19 від 27.03.2018 року (а.с. 145-146 т. 1) до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення № 42018080000000117 від 27.03.2018 року за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України за фактом підбурювання ОСОБА_3 ОСОБА_6 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди у розмірі 1100 доларів США судді Запорізького районного суду м. Запоріжжя за призначення ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України покарання не пов`язаного з позбавленням волі (а.с. 147 т. 1).
		В подальшому постановою прокурора від 27.03.2018 року об`єднано в одному провадженні матеріали досудових розслідувань, що здійснюються у кримінальних провадженнях № 42018080000000063 та № 42018080000000117, об`єднаному провадженню присвоєно № 42018080000000063 (а.с. 156-157 т. 1), відповідні відомості внесено до ЄРДР (а.с. 139 т. 1).
		15.02.2018 року прокурором винесено постанови про здійснення контролю за вчиненням злочину, відповідно до якої до проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту з використанням заздалегідь ідентифікованих грошових коштів залучено ОСОБА_6 (а.с. 28-29 т. 2) та залучення до проведення негласної слідчої (розшукової) дії у формі конфіденційного співробітництва ОСОБА_6 (а.с. 30-31 т. 2).
		15.02.2018 року прокурором винесено постанову про використання під час контролю за вчиненням злочину заздалегідь ідентифіковані (помічені) засоби шляхом огляду, помітки (ідентифікації) та вручення ОСОБА_6 грошових купюр на загальну суму 6000 грн. (а.с. 42 т. 2).
		Відповідно до протоколу огляду, ідентифікації, та вручення грошових коштів від 15.02.2018 року в період часу з 17-00 год. до 18-00 год. в присутності понятих в приміщенні ГВ БКОЗ УСБУ в Запорізькій області було проведено огляд грошових коштів в сумі 6000 грн., з грошових коштів зроблені ксерокопії, оглянуті грошові кошти видані в подальшому ОСОБА_6 для проведення заходу документування протиправної діяльності працівника ГУНП в Запорізькій області (а.с. 43-47 т. 2).
		19.02.2018 року прокурором винесено постанову про використання під час контролю за вчиненням злочину заздалегідь ідентифіковані (помічені) засоби шляхом огляду, помітки (ідентифікації) та вручення ОСОБА_6 грошових купюр на загальну суму 900 доларів США (а.с. 36 т. 2).
		Відповідно до протоколу огляду, ідентифікації, помітки та вручення грошових коштів від 19.02.2018 року в період з 16-30 год. до 17-05 год. в присутності понятих в приміщенні ГВ БКОЗ УСБУ в Запорізькій області було проведено огляд грошових коштів в сумі 900 доларів США, з грошових коштів зроблені ксерокопії, оглянуто з застосуванням люмінесцентної лампи, всі оглянуті грошові кошти оброблені препаратом «Промінь-1». Оглянуті грошові кошти видані в подальшому ОСОБА_6 для проведення заходу документування протиправної діяльності працівника ГУНП в Запорізькій області (а.с. 37-40 т. 2).
		Відповідно до протоколів за результатами проведення негласної слідчої дії  спостереження за особою від 15.02.2018 року (щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ), встановлено, що ході проведення зазначеної слідчої дії було проведено спостереження за ОСОБА_3 15.02.2018 року з 18 год. 35 хв. до 21 год.05 хв. В ході якого зафіксована зустріч ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , під час якої останні зустрілися та разом прослідували до кафе-бару «Терра Форевер» до якого прибули о 19-25 год. та перебували до 19-55 год., після чого розійшлися (а.с. 199 т. 1, а.с. 32 т. 2).
		Протоколами прохід ірезультати негласноїслідчої (розшукової)дії аудіо,відео-контроль особивід 15.02.2023року таоптичними носіямидо них,зафіксовано хідпроведення зазначеноїслідчої діїта булопроведено аудіо-,відео -контроль особи ОСОБА_3 та ОСОБА_6 15.02.2018рокуз 18 год. 35 хв. до 21 год.05 хв. та зафіксовано зустріч ОСОБА_3 із ОСОБА_6 , під час якої останні зустрілися та разом прослідували до кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_3 » до якого прибули о 19-25 год. та перебували до 19-55 год., після чого розійшлися. В ході зустрічі останні розмовляють на різні теми, у ході розмови ОСОБА_6 пропонує перейти до питання «короче, ладно давай к нашему», «Костян мозг выносит…. Я ему сказал, что все уже закрыто. Три на один он еще выскочил». На що обвинувачений каже «по другому ничего даже не будет… сначало к Ярой зайду, переговорю». На питання ОСОБА_20 , хто це відповідає обвинувачений «ну, судья наша». Далі в ході розмови ОСОБА_6 повідомляє ОСОБА_3 « ОСОБА_21 , я не все привез сейчас… Ну чтоб ты просто не переживал… понедельник крайний…я привез, грубо говоря, смотри дать гривен… могу 200, могу 6 дать. Как лучше?» ОСОБА_3 : «поменяю». Далі ОСОБА_6 говорить «пять пятьсот хватит с головой». В ході розмови ОСОБА_3 говорить ОСОБА_6 «Ну чтоб ты понимал. Я приехал, достал, показал спрятал. Понимаешь на словах одно, а когда, О! Тогда другой разговор» (а.с. 199-208, а.с. 239-243 т. 1).
		Протоколами про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо, відео- контроль особи від 19.02.2023 року та оптичними носіями до них, зафіксовано хід проведення зазначеної слідчої дії та було проведено аудіо -, відео - контроль особи ОСОБА_6 та ОСОБА_3 19.02.2018 року, відповідно до яких 19.02.2018 року о 18 год. 26 хв. зустрілися ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та на автомобілі прослідували до кафе «Арменія», до якого прибули о 18-49 год. де сіли за стіл та розмовляли. В ході розмови ОСОБА_6 говорить ОСОБА_3 «Пацаны опять вчера звонили: Ну что? Говорю: короче, не доставайте! Завтра вопрос закроем! В натуре, деньги, все это. Братан ты меня только не подведи, чтоб оно там…». На що ОСОБА_3 відповідає «Я же тебе рассказал за эту процедуру, там», в ході розмови ОСОБА_3 також говорить «Ну он хотел остаться дома, он останется дома». В ході розмови ОСОБА_6 запитує ОСОБА_3 чи призначили у справі суддю, на що останній повідомляє «А я ездил?!», ОСОБА_6 в свою чергу пропонує ОСОБА_3 «Ну съезди, позвони». На що ОСОБА_3 відповідає «Ну так я съезжу. Мне же нужно с чем-то приехать, чтобы ты понимал». На питання ОСОБА_6 чи все буде нормально, ОСОБА_3 говорить: «Да» (а.с. 1-9 т. 2).
		Відповідно до протоколів за результатами проведення негласної слідчої дії  спостереження за особою від 19.02.2018 року (щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ), встановлено, що ході проведення зазначеної слідчої дії було проведено спостереження за ОСОБА_3 та ОСОБА_6 19.02.2018 року з 18 год. 26 хв. до 18 год. 49 хв. В ході якого зафіксована зустріч ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , під час якої останні зустрілися та разом прослідували до кафе «Арменія», в якому сіли за стіл та розмовляли (а.с. 33, 34 т. 2).
		Відповідно до протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 29.03.2018 року зафіксовано, що 15.02.2018 року ОСОБА_6 вручені грошові кошти в сумі 6000 грн. для документування протиправної діяльності ОСОБА_3 . 15.02.2018 року ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_3 у приміщенні кафе «Тера Фореве», розташованому за адреою м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 12. Далі у період часу з 19-00 год. до 19-30 год. ОСОБА_6 передавав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 5500 грн. У подальшому 19.02.2018 року ОСОБА_6 вручені грошові кошти в сумі 900 доларів США для документування протиправної діяльності ОСОБА_3 . 19.02.2018 року ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_3 у приміщенні кафе «Арменія», розташованому за адресою м. Запоріжжя, вул. Авіаційна, 3а. Далі, у період часу 19-00 год. до 19-30 год. Ільвовський передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 900 доларів США, що станом на 19.02.2018 року за офіційним курсом НБУ становить 24 291 грн. (а.с. 26-27 т. 2).
		Відповідно до протоколу обшуку від 19.02.2018 року в період часу з 20-30 год. до 21-00 год. в приміщенні кафе «Арменія» (в кімнаті для прийняття їжі) ОСОБА_3 добровільно видав працівникам СБУ гаманець в якому знаходились грошові кошти в сумі 900 доларів США, та 1000 грн. (а.с. 48-53 т. 2), вилучені грошові кошти в сумі 900 доларів США визнано речовими доказами (а.с 124-126 т. 2).
		Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (справа № 335/1858/18 провадження 1-кс/335/1309/2018) з метою підтвердження допустимості доказів надано дозвіл на обшук приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 57 т. 2).
		З протоколу освідування особи від 19.02.2018 року вбачається, що 19.02.2018 року було проведено освідування ОСОБА_3 , в ході якого на лівій руці в центрі долоні, на правій руці великого пальця, на рукавах верхнього одягу обох рук наявна люмінісцентна фарба жовто-зеленого кольору, зроблені змиви (а.с. 78-81 т. 2).
		Відповідно довисновку експертавід 28.03.2018року №6-167(а.с.115-123т.2)на наданихгрошових коштах900доларів СШАвстановлено присутністьспеціальної хімічноїречовини люмінофору,що люмінесцюєжовто-зеленимкольором.На наданихгрошових коштахв сумі1000грн.спеціальних хімічнихречовин люмінофорів невиявлено.На змивахз обохрук ОСОБА_3 встановлено присутністьспеціальної хімічноїречовини люмінофору,що люмінесцюєжовто-зеленимкольором.Спеціальні хімічні речовині  люмінофори на грошових купюрах та на змивах обох рук мають загальну родову належність та могли складати раніше єдину масу.
		Кожна людина для визначення своїх прав і обов`язків та для встановлення обґрунтованості пред`явленого їй кримінального обвинувачення має право на те, щоб її справу було розглянуто гласно з дотриманням усіх вимог справедливості незалежним і неупередженим судом (ст. 10 Загальної декларації прав людини, ст. 6 Конвенції, ст. 7 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», ст. 21 КПК).
		Наведені докази сторона обвинувачення зібрала та в подальшому кваліфікувала дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 190 КК України та ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України.
		Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.09.2022 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України на підстав ст. 49 КК України, кримінальне провадження в цій частині закрито (а.с. 87-88 т. 3).
		Даючи оцінкукваліфікації дійобвинуваченого ОСОБА_3 органом досудовогорозслідуванняза ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, суд враховує нижче наведене.
		Відповідно до постанови Верховного Суду у справі №138/3717/16-к від 18.01.2021 року визначено, що у разі кваліфікації дій особи як підбурювання до закінченого замаху на вчинення злочину суди мають на підставі дослідження всієї сукупності доказів та оцінки всіх доречних фактичних обставин кримінального провадження зробити належним чином мотивований висновок про те, що дії обвинуваченого за своїм характером об`єктивно були спрямовані саме на збудження в іншої особи бажання або на зміцнення рішучості й наміру вчинити злочин. З суб`єктивної сторони підбурювач має усвідомлювати, що саме його дії мають схилити до вчинення злочину особу, яка до цього або не мала наміру його вчинити, або окрім висловлення наміру не мала рішучості такий намір реалізувати.
		Аналізуючи показипотерпілого ОСОБА_6 ,судом встановлено,що післязвернення донього свідка ОСОБА_8 ,він звернувсядо обвинуваченого ОСОБА_3 з проханнямпро допомогу.В своючергу ОСОБА_3 рекомендував звернутисяостанньому разомз ОСОБА_8 до адвоката.Після зверненнята консультаційз адвокатом, ОСОБА_6 знов звертаєтьсядо ОСОБА_3 за допомогоювирішення питаннящодо непритягнення ОСОБА_8 до кримінальноївідповідальності усуді.Також зпоказів ОСОБА_6 слідує,що ОСОБА_3 при зустрічісказав,що справаСєріка вжев судіта длятого щобпокарання небуло пов`язанез реальнимпозбавленням волітреба певнасума грошейщоб передатисудді.Після чого, ОСОБА_6 звернувся доСБУ ззаявою прозлочин,де йомузапропонували перевіритиінформацію тауточнити сумугрошових коштів,яку слідпередати досуду. Післязвернення доСБУ вінще раззустрівся з ОСОБА_3 ,щоб уточнитисуму коштів,які слідпередати судді.При зустрічі ОСОБА_3 йому повідомив,що слідпередати всуд 1100чи 1300доларів США(точноїсуми підчас допитув судіне згадав).Він зрозумів,що ОСОБА_3 його обманює,оскільки адвокатзапевнив йогота ОСОБА_8 ,що посправі всебуде добре,отже фактичновважав,що ОСОБА_3 хоче привласнитиці кошти,томубажав, щоб його притягнули до відповідальності. При цьому, ОСОБА_6 не зміг згадати хто саме, він чи ОСОБА_3 дзвонив та призначав їх зустрічі з приводу обговорення вказаної теми. Також, ОСОБА_6 вказував, що зустрічі з ОСОБА_3 він записував на диктофон.
		Разом з цим, матеріали справи не містять аудіозаписів, окрім тих, які є додатками до протоколів про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо, відео- контроль особи  обвинуваченого та потерпілого 15.02.2018 року та 19.02.2018 року.
		Аналізуючи зміст протоколів про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо, відео- контроль особи (обвинуваченого та потерпілого) від 15.02.2018 року та 19.02.2018 року суд не встановив, що дії обвинуваченого за своїм характером об`єктивно були спрямовані саме на збудження в ОСОБА_6 , бажання або на зміцнення рішучості й наміру вчинити злочин. Навпаки з розмов обвинуваченого та ОСОБА_6 вбачається, що у ОСОБА_3 не було необхідності підбурювати ОСОБА_6 до надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах третьої особи, з використанням наданої їй влади чи службового становища, оскільки зміст розмов ОСОБА_6 з обвинуваченим свідчить, що ОСОБА_6 готовий був заплатити за вирішення питання про не притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності. 
		При цьому, з пояснень свідка ОСОБА_8 суд встановив, що останній не просив ОСОБА_6 щоб той вирішував в його інтересах питання в суді за неправомірну вигоду.
		Зазначені покази спростовують те, що діями обвинуваченого у потерпілого ОСОБА_6 сформовано хибне уявлення, що лише за умови надання неправомірної вигоди буде позитивно вирішено питання ОСОБА_8 , оскільки ОСОБА_6 повідомив суду, що усвідомлював, що ОСОБА_3 його обманює та адвокат Курінний його запевнив, що по справі ОСОБА_8 все буде добре. 
		Крім того, суд звертає увагу на те, що стороною обвинувачення під час досудового розслідування не витребовувалась інформація з суду щодо наявності кримінальної справи відносно ОСОБА_8 , такі докази прокурором не залучались. 
		Наведене спростовує доводи обвинувачення, викладені в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_3 підбурював ОСОБА_6 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди судді Запорізького районного суду, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вирішення питання про призначення ОСОБА_8 , обвинуваченого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 309 КК України, покарання не пов`язаного з реальним позбавленням волі.
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», дії особи, яка, одержуючи гроші начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 190 КК України, а за наявності до того підстав - і за відповідними частинами статей 27, 15 та 369 КК України, як підбурювання до замаху на давання хабаря.
		Згідно правового висновку Верховного Суду України від 26.03.2015 року у справі №5-3кс15, якщо завдяки обману винуватий викликає бажання в особи вчинити кримінально-протиправне діяння, вчинення якого вона вважає для себе у даній ситуації вигідним, то його діяння необхідно розглядати в аспекті положень інституту співучасті. Обдурюючи іншу особу, винуватий схиляє її до вчинення кримінально-правового діяння і в такий спосіб виконує роль підбурювача до злочину. Те, що сам винуватий достеменно знає (не може знати), що злочин не буде закінчений, оскільки обманюючи особу, він завчасно робить неможливим доведення злочину до кінця, значення не має.
		Проте, матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів на підтвердження підстав вчинення ОСОБА_3 підбурювання ОСОБА_6 до замаху на давання неправомірної вигоди.
		Досліджені в судовому засіданні докази не вказують на вчинення ОСОБА_3 будь-яких дій, що підпадали б під ознаки підбурювання, зокрема: умовляння, підкуп, погрози, примус або іншим чином схилення потерпілого до надання неправомірної вигоди.
		Так, відповідно до ч. 4 ст. 27 КК підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення.
		Разом з тим обвинувальний акт не містить даних про те, яким чином (умовлянням, підкупом, погрозою, примусом чи іншим чином) ОСОБА_3 схилив ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, якими саме діями він сформував у ОСОБА_6 хибне уявлення, що лише за умови надання неправомірної вигоди можна вирішити питання про призначення ОСОБА_8 покарання не пов`язаного з реальним позбавленням волі.
		Твердження в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_6 «будучи переконаним та не сумніваючись у правдивості запевнень ОСОБА_3 , що останній, зможе вирішити питання щодо призначення ОСОБА_8 покарання не пов`язаного з реальним позбавленням волі, ОСОБА_6 , довіряючи йому, погодився на вказану пропозицію» спростовується показами самого ОСОБА_6 під час його допиту у судовому засіданні, де він повідомляв суд, що розумів, що ОСОБА_3 його обманює.
		У разі кваліфікації дій особи як підбурювання до закінченого замаху на скоєння злочину суди мають на підставі дослідження всієї сукупності доказів та оцінки всіх доречних фактичних обставин кримінального провадження зробити належним чином мотивований висновок, що дії обвинуваченого за своїм характером об`єктивно були спрямовані саме на збудження в іншої особи бажання або на зміцнення рішучості й наміру скоїти злочин. Підбурювач має усвідомлювати, що саме його дії мають схилити до скоєння злочину особу, яка до цього або не мала наміру його скоїти, або, крім висловлення наміру, не мала рішучості такий намір реалізувати.
		Інших належних та допустимих доказів, які б доводили поза розумним сумнівом вину ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України стороною обвинувачення не надано, тому всі сумніви щодо доведеності винуватості обвинуваченого слід тлумачити на його користь.
		Згідно до положень ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.
		Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ при винесенні вироків» № 5 від 29.06.1990 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, а всі сумніви у справі, в тому числі що стосуються достатності зібраних фактичних даних, якщо вичерпані всі можливості їх доповнення та усунення, повинні тлумачитися і вирішуватися на користь підсудних.
		Положення ст.ст. 370, 373 КПК України регламентують, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		При цьому, суд враховує правову позицію щодо визнання винуватості особи «поза розумним сумнівом» та визначення «стандартів доказування», висловлену Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 по справі № 688/788/15-к, в якій зазначається, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що передбачають: «Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи».
		Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо цього відображена у п. 43 Рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України». Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених. У п. 65 рішення ЄС від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
		У силу вимог ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
		Отже, суд, провівши розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, безпосередньо дослідивши, надані стороною обвинувачення докази, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченню за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (об`єктивна та суб`єктивна сторони).
		Що стосується посилання сторони захисту на вчинення потерпілим провокативних дій по відношенню до ОСОБА_3 , то вказане суд відхиляє, виходячи з наступного.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у справах «Банніков проти Російської Федерації», «Веселов та інші проти Російської Федерації», «Раманаускас проти Литви», застосування особливих методів ведення слідства - зокрема, агентурних методів - саме по собі не може порушувати право особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний вказаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу схильності особи до вчинення злочину.
		Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів ЄСПЛ виробив змістовний та процесуальний критерії. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
		Так, для встановлення факту провокації злочину ЄСПЛ вважає визначальним з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів.
		Перевіряючи такі доводи сторони захисту щодо провокації, суд прийшов до висновку, що такий факт, як провокація злочину не знайшов свого підтвердження.
		З обставин справи встановлено, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) закрито ухвалою суду від 19.09.2022 року за його згодою на підставі ст. 49 КК України, тобто з нереабілітуючих підстав, отже обвинувачений погодився, що 15.02.2018 року та 19.02.2018 року він шляхом обману заволодів чужим майном, а саме грошовими коштами, отриманими від ОСОБА_6 на загальну суму 29791 грн. (а.с. 87-88 т. 3).
		Натомість, суд встановив, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України.
		Із наведеного вбачається, що в матеріалах кримінального провадження відсутні ознаки притаманні провокації злочину правоохоронними органами, а саме спонукання до вчинення злочину ОСОБА_3 .
		Сам факт того, що ОСОБА_6 вже був заявником та потерпілим у аналогічних справах, не підтверджує ознак провокації в ракам даного кримінального провадження.
		Цивільні позови не заявлялися.
		Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
		Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		На підставі ст. 124 КПК України судові витрати відносяться на рахунок держави.
		Керуючись ст. ст. 17, 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України.
		Речові докази: грошові кошти в сумі 900 доларів США, купюрами по 100 доларів США з серійними номерами: МВ 0332800F, HL82944648D, KI02696986A, KD60171986A, HJ53604117A, KL80080768C, HB361593941, HF80742675E, KK65783741C  здані на зберігання до відповідної банківської установи, повернути за належністю до фінансової частина УСБУ в Запорізькій області; грошові кошти у сумі 1000 грн. купюрами номіналом по 500 грн. 2 шт. з серійними номерами: ВЕ 6191523, ВХ 7710371  здані на зберігання до відповідної банківської установи, повернути за належністю ОСОБА_3 .
		Процесуальні витрати по кримінальному провадженню віднести на рахунок держави.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
		Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		ОСОБА_3 та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
		Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...