Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/983/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2023.
Дата набрання законної сили: 12.07.2023
Номер судового провадження: 61-2800ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                    
		Іменем України
		 
		12 липня 2023 року                                  
		 
		м. Київ
		 
		справа № 755/983/21
		 
		провадження № 61-2800св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),                  Хопти С. Ф.,
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідач -  ОСОБА_3 ,
		третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної                    в м. Києві державної адміністрації,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Лук`яненко Жанною Володимирівною, на постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у складі колегії суддів:                  Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		1.     Описова частина 
		 
		 
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		У січні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду                             з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що на обліку у Службі у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації перебуває дитина-сирота ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини - ОСОБА_5 була вбита, обвинувачені перебувають у Київському слідчому ізоляторі, одним із обвинувачених є батько дитини.
		Бажанням стати опікунами малолітнього виявили дві особи                    ОСОБА_1 , рідна тітка дитини, сестра матері, та старший брат ОСОБА_4 - 21 річний, неодружений ОСОБА_3 .
		Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 1008 від 06 грудня 2019 року ОСОБА_3 призначено опікуном над малолітнім братом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що мати ОСОБА_5 померла.
		 
		ОСОБА_2 - є бабусею дитини. 
		Зазначали, що з метою усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, вони неодноразово зверталися із заявами та запитами до уповноважених державних органів. У ході процедури врегулювання спору за участі судді, ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 02 вересня                2020 року у справі № 125/729/20 за позовом ОСОБА_3 до них про спростування недостовірної інформації було затверджено мирову угоду, яка, однак, не містить чіткого графіку спілкування з дитиною, у зв`язку із чим належно не забезпечено їхні права на участь у спілкуванні з рідним племінником та онуком. Відповідач не дає їм бачитись з дитиною, не впускає до квартири, ображає їх та погрожує. За їхнім зверненням до органу Національної поліції та служби у справах дітей було проведено профілактичну бесіду з останнім, проте він заперечив вчинення перешкод у спілкуванні з дитиною. 
		 
		Позивачі посилалися на те, що вони постійно проживають у м. Бар Вінницької області та з метою забезпечення інтересів дитини, беруть на себе обов`язок приїжджати до м. Києва й на час зустрічі з дитиною проживати             у квартирі АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить їх близькому родичу, і яким надано згоду на цілодобове перебування у його квартирі малолітнього племінника, його спілкування з позивачами.
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд:
		- усунути їм перешкоди у спілкуванні з малолітньою дитиною -                    ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити наступний графік побачень з ним без присутності опікуна ОСОБА_3 :
		- з 09:00 кожної суботи до 18:00 неділі за адресою: АДРЕСА_2 , з правом відвідувати з дитиною будь-які розважальні заклади для дітей відповідного віку, магазини, торгові центри, заклади культури, медичні заклади, ресторани, кафе, тощо, у випадку, якщо це не шкодить здоров`ю, правим та інтересам дитини;
		- у період Різдвяних свят з 04 січня до 08 січня за адресою: АДРЕСА_2 , або АДРЕСА_3 з правом відвідувати з дитиною будь-які розважальні заклади для дітей відповідного віку, магазини, торгові центри, заклади культури, медичні заклади, ресторани, кафе, тощо, у випадку, якщо це не шкодить здоров`ю, правим та інтересам дитини;
		- один місяць протягом літніх канікул за адресою: АДРЕСА_2 , або АДРЕСА_3 з правом відвідувати з дитиною будь-які розважальні заклади для дітей відповідного віку, магазини, торгові центри, заклади культури, медичні заклади, ресторани, кафе, тощо, у випадку, якщо це не шкодить здоров`ю, правим та інтересам дитини;
		- один тиждень під час весняних та осінніх канікул за адресою: АДРЕСА_2 , або АДРЕСА_3 з правом відвідувати з дитиною будь-які розважальні заклади для дітей відповідного віку, магазини, торгові центри, заклади культури, медичні заклади, ресторани, кафе, тощо, у випадку, якщо це не шкодить здоров`ю, правим та інтересам дитини;
		- стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 15 450,00 грн та сплачену суму судового збору.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року               у складі судді Катющенка В. П. позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
		Визначено наступний графік спілкування ОСОБА_1 , ОСОБА_2                      з малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
		особисті побачення кожної першої суботи місяця з 12 год. 00 хв. до                                  18 год. 00 хв., за місцем проживання дитини, з урахуванням стану здоров`я дитини, або за погодженням з опікуном ОСОБА_3 в місцях відпочинку, розважальних центрах, парках та інших громадських місцях, якщо це не шкодить здоров`ю, правам та інтересам дитини;
		один тиждень протягом літніх канікул за місцем поживання дитини або                   за адресою місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 , з урахуванням стану здоров`я дитини, з правом, за погодженням з опікуном ОСОБА_3 , відвідування місць відпочинку, розважальних центрів, парків та інших громадських місць, якщо це не шкодить здоров`ю, правам та інтересам дитини. У разі перебування дитини за місцем проживання                         ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 , на останню покладається обов`язок забезпечувати дитину окремим спальним місцем, належним санітарно-гігієнічним доглядом та харчуванням, а також медичним доглядом, у разі необхідності, про що негайно повідомляти опікуна ОСОБА_3 . Визначений час - один тиждень протягом літніх канікул, має бути погоджений ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з опікуном ОСОБА_3 у письмовому вигляді за допомогою, у тому числі, але не виключаючи, месенджерів телефонного зв`язку                  (Viber, WhatsApp, Telegram), електронної пошти та інших засобів,                       які дозволяють фіксування переписки, до 01 червня кожного року.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прагнуть спілкуватися з малолітньою дитиною ОСОБА_7 , підтримувати з ним родинні стосунки та приймати участь у його вихованні. Суд вважав, що доводи позивачів в обґрунтування усунення перешкод                    у спілкуванні з малолітнім онуком і племінником ОСОБА_7 та встановлення способів участі у його вихованні не суперечать інтересам дитини, виходячи   з його віку, фізичного та морального розвитку. Крім того, суд дійшов переконання, що опікун малолітньої дитини, відповідач ОСОБА_3 зобов`язаний вчиняти дії по забезпеченню спілкування дитини з бабусею та рідною тіткою, сприяти налагодженню та підтримці між ними емоційного контакту.
		 
		Однак, на думку районного суду, позивачами не доведений факт вчинення відповідачем перешкод у спілкуванні з дитиною, а порядок спілкування бабусі та рідної тітки з малолітньою дитиною, запропонований позивачами при зверненні з позовом до суду, призведе до порушення прав відповідача по справі, як опікуна дитини, який є його рідним братом, який має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування, а також такий порядок не відповідатиме найкращим інтересам дитини.
		 
		При вирішенні питання щодо встановлення визначеного судом порядку                  спілкування малолітньої дитини з бабусею та рідною тіткою суд врахував малолітній вік дитини, її емоційну прихильність, тривалість проживання з опікуном, який є його братом, й те, що навіть незначне їх розлучення не буде сприяти якнайкращим інтересам малолітньої дитини.
		 
		Суд першої інстанції взяв до уваги те, що позивачі та малолітня дитина тривалий час знаходилися у розлуці та, відповідно, у дитини могли дещо знизитись прихильність, емоційний зв`язок та довірчі стосунки з ними, у зв`язку із чим зустрічі у визначений судом час позивачів з малолітньою дитиною мають бути спрямовані у першу чергу на встановлення і налагодження довірчих стосунків з ОСОБА_7 .
		 
		Суд відмовив у частині вимог позивачів щодо побачень з дитиною за адресою проживання свідка ОСОБА_8 у м. Києві, оскільки вказане житлове приміщення, а також його мешканці не є близько знайомими для дитини.
		 
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що витрати на суму в розмірі 3000 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
		Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
		Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
		Усунено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні                             з малолітньою дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Визначено наступний графік спілкування ОСОБА_1 , ОСОБА_2                 з малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: особисті побачення кожної першої суботи кожного місяця з 12 год. до 18 год., кожної третьої неділі кожного місяця з 12 год. до 18 год. за місцем проживання дитини, з урахуванням стану здоров`я дитини або за погодженням з опікуном ОСОБА_3 у місцях відпочинку, розважальних центрах, парках та інших громадських місцях, якщо це не шкодить здоров`ю, правам та інтересам дитини; один місяць протягом літніх канікул, три перші дні осінніх та три перші дні весняних канікул, різдвяні свята з 04 по 08 січня кожного парного року за місцем проживання дитини або за адресою місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 , з урахуванням стану здоров`я дитини, з правом, за погодженням з опікуном ОСОБА_3 , відвідування місць відпочинку, розважальних центрів, парків та інших громадських місць, якщо це не шкодить здоров`ю, правам та інтересам дитини.
		У разі перебування дитини за місцем проживання                                                 ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 , на останню покладається обов`язок забезпечувати дитину окремим спальним місцем, належним санітарно- гігієнічним доглядом та харчуванням, а також медичним доглядом, у разі необхідності, про що негайно повідомляти опікуна ОСОБА_3 . Визначений час - один місяць протягом літніх канікул, має бути погоджений ОСОБА_1 ,                    ОСОБА_2 з опікуном ОСОБА_3 у письмовому вигляді за допомогою, у тому числі, але не виключаючи, месенджерів телефонного зв`язку (Viber, WhatsApp, Telegram), електронної пошти та інших засобів, які дозволяють фіксування переписки, до 01 червня кожного року.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що з урахуванням наданих позивачами документів видається більш вірогідним висновок про доведення останніми факту вчинення ОСОБА_3 перешкод бабусі і тітці у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_9 ,                     ІНФОРМАЦІЯ_1 . Самі по собі твердження відповідача про те, що він не чинить перешкод позивачам у спілкуванні з дитиною, не дають підстав вважати доведеною ОСОБА_3 цю обставину. За таких обставин апеляційний суд вважав висновок суду першої інстанції про те, що позивачами не доведений факт вчинення відповідачем перешкод у спілкуванні з дитиною, помилковим.
		 
		Апеляційний суд не погодився із висновком районного суду про те, що порядок спілкування бабусі та рідної тітки з малолітньою дитиною, запропонований позивачами при зверненні з позовом до суду, призведе до порушення права відповідача у справі, як опікуна дитини, оскільки  малолітній ОСОБА_7 проживав із 6-ти місяців до 3-х років у бабусі у м. Бар Вінницької області, мама ОСОБА_7 на той час працювала і проживала більшою частиною у м. Києві. Отже, доглядом та вихованням дитини більше займалася бабуся. Відтак, суд вважав, що між бабусею і молодшим онуком існує емоційна прив`язаність, яку дуже важливо не втратити.                               Вік малолітнього ОСОБА_7 , який позбавлений материнської любові, потребує присутності в його житті жінки, чи то бабусі, чи то тітки, рідної сестри матері. Відповідно забезпечення більш тривалого спілкування бабусі та тітки з онуком та племінником буде сприяти налагодженню повноцінного контакту малолітньої дитини з рідними, не тільки зі старшим братом. Підтримання повноцінного контакту з рідними буде сприяти фізичному, духовному і моральному розвитку дитини, збереженню сімейних зв`язків.
		 
		З урахуванням положень частини третьої статті 141 ЦПК України суд вважав, що витрати позивачки ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню на суму 3 000,00 грн, оскільки, вони саме на таку суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
		 
		Щодо стягнення з відповідача на користь позивачів витрат по сплаті судового збору, то з урахування положень частини першої статті 141 ЦПК України апеляційний суд вважав, що з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі по 2 270,00 грн на користь кожної з них.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року скасувати та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У березні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року справу призначено до розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що встановлення графіку побачень з тіткою та бабусею, який визначений апеляційним судом у судовому рішенні, порушуватиме баланс між встановленням родинних зв`язків між рідними братами та племінник-тітка. Зазначає, що працює за графіком з 9:00 до 18:00, тому брати можуть лише у вихідні проводити разом час для спільного відпочинку, розваг, розділяти захоплення тощо.                   Поділ нетривалих осінніх та весняних канікул навпіл для спілкування з позивачами не дасть можливості братам виїхати на відпочинок за кордон або інший регіон України.
		 
		Вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, визначивши наявність перешкод у спілкуванні                       з малолітнім там, де він їх не чинив; не з`ясував наявність тісних родинних зв`язків між дитиною та позивачами; визначив такий порядок побачень, що не є необхідним та не є пропорційним втручанням в право на спілкування братів.
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення                     ОСОБА_3 вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
		 
		У травні 2023 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Конончук З. В. подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, яке відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України
		 
		Зазначає, що ОСОБА_1 приймала активну участь у вихованні малолітнього ОСОБА_6 , коли той проживав із бабусею, а надалі                         у м. Києві з його покійною матір`ю. Відтак, між нею та малолітнім                      ОСОБА_6 є тісний емоційний зв`язок, як і між ним та бабусею                   ОСОБА_2 .
		 
		Звертає увагу суду, що позивачі неодноразово зверталися до відповідача з проханням про зустріч з малолітнім ОСОБА_6 , проте, відповідач всіляко відхиляв їхні запити або пропонував зустрітися у пізню пору дня і на одну годину. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві складено актовий запис № 2874 від 18 вересня 2014 року  та видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 . Батько дитини - ОСОБА_10 , мати дитини - ОСОБА_5 (том 1, а. с. 9).
		 
		ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є, відповідно, матір`ю та рідною сестрою ОСОБА_5 - матері ОСОБА_6 , що сторонами не заперечується та підтверджується наявними у матеріалах справи паспортними документами, свідоцтвами про народження, свідоцтвом про шлюб та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (том 1, а. с. 10-12, 14-16, 18, 20, 21, 22).
		 
		ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є рідними братами по матері - ОСОБА_5 .
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Бар Вінницької обл., померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 19 жовтня 2019 року Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві складено актовий запис № 17387 та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 (том 1, а. с. 19).
		 
		Із витягу з протоколу № 22 засідання комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації                               від 27 листопада 2019 року у Службі на первинному обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування перебуває малолітній                 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одинока мати якого,   ОСОБА_5 , померла. Дитина по тимчасовій заяві проживає у сім`ї рідного брата ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 .               До служби у справах дітей та сім`ї 01 листопада 2019 року звернувся ОСОБА_3 із заявою про бажання бути опікуном над братом та надав відповідний пакет документів кандидата в опікуни. Відповідно до висновку про доцільність встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_9 ,                  2014 року народження, № 103008-4295 від 13 листопада 2019 року Служба вважає за можливе встановлення опіки над дитиною його братом. Також, 26 листопада 2019 року до Служби звернулася ОСОБА_1 , яка має намір оформити опіку над малолітнім племінником ОСОБА_9 ,                2014 року народження, та надала відповідний пакет документів. Громадянка перебуває на обліку потенційних опікунів в службі у справах дітей Барської районної державної адміністрації Вінницької області, згідно з висновком якої вважається за доцільне в інтересах дитини - сироти ОСОБА_11 , 2014 року народження, встановлення опіки над ним його тіткою ОСОБА_1 . Комісією прийнято рішення призначити                 ОСОБА_12 опікуном над малолітнім братом, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а. с. 27-28).
		 
		Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 1008 від 06 грудня 2019 року ОСОБА_3 призначено опікуном над малолітнім братом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що мати ОСОБА_5 померла; державна реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 СК України (том 1, а. с. 25-26).
		 
		03 січня 2020 року та 12 березня 2020 року ОСОБА_1 зверталася до Уповноваженого Президента України з прав дитини та просила здійснити перевірку в інтересах дитини, ОСОБА_4 (том 1, а. с. 30-34, 35).
		 
		Відповідно до листа від 07 квітня 2020 року № 007-693 заступника голови виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у виконавчому органі було опрацьовано звернення ОСОБА_1 до Уповноваженого Президента України з прав дитини та повідомлено, що інформація, викладена у зверненні щодо невиконання опікуном своїх обов`язків, ретельно перевірена, порушення прав та інтересів дитини-сироти ОСОБА_11 не виявлено. Службою у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації здійснюється постійний контроль за умовами утримання, навчання та виховання ОСОБА_11 , 2014 року народження, в родині опікуна ОСОБА_3                              (том 1, а. с. 36, 37).
		 
		ОСОБА_1 неодноразово зверталася до начальника Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації із заявами від 24 листопада 2019 року, 01 січня 2020 року,               21 січня 2020 року щодо перевірки умов проживання ОСОБА_11 , який знаходиться під опікою ОСОБА_3 (том 1, а. с. 38, 39, 40, 41).
		 
		Відповідно до листа начальника Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві від 04 грудня 2020 року № 103008-3822 за результатом розгляду Службою заяви ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_9 повідомляється, що спеціалістами служби з ОСОБА_3 , опікуном малолітньої дитини, в телефонному режимі проведено профілактично-роз`яснювальну роботу щодо дотримання прав дитини та ознайомлено його про відповідальність передбачену законодавством України в разі порушення прав малолітнього. З його слів, він не заперечує щодо участі ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітнім підопічним та не чинить перешкод, але спілкування має відбуватися на нейтральній території                 (том 1, а. с. 43).
		 
		Барським районним судом Вінницької області за результатом розгляду цивільної справи № 125/729/20 було постановлено ухвалу про затвердження мирової угоди, яка укладена сторонами у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації на таких умовах:
		« ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припиняють безпідставні та емоційні звинувачення ОСОБА_3 щодо опіки над малолітнім ОСОБА_13 .
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомляють ОСОБА_3 про своє бажання побачитись з малолітнім ОСОБА_13 заздалегідь, щонайменше за три доби. ОСОБА_3 на заздалегідь отримане прохання                  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дозволяє зустрічі з малолітнім                    ОСОБА_13 , за умови, що малолітній ОСОБА_13 не має проблем зі здоров`ям, не має запланованих заздалегідь заходів за участю малолітнього ОСОБА_13 , не має заздалегідь запланованих виїздів ОСОБА_3 з малолітнім ОСОБА_13 за місто чи за кордон. Такі зустрічі мають проводитись з дотриманням права на приватне та сімейне життя ОСОБА_3 , з урахуванням найкращих інтересів та побажань малолітнього ОСОБА_13 . Сторони докладуть зусиль до того, щоб такі зустрічі відбувалися не рідше одного разу на місяць».
		Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації закрито.
		Вказане судове рішення набрало законної сили (том 1, а. с. 23-24).
		 
		30 грудня 2020 року ОСОБА_8 складено заяву, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондаренко Г. О., про те, що він надає свою згоду на цілодобове перебування у його квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , малолітнього племінника ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його спілкування у квартирі з родичами, а саме: ОСОБА_1 ,                     ОСОБА_2 та членами його родини ОСОБА_14 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Також заявник висловлює своє бажання спілкуватися з племінником ОСОБА_6 особисто (том 1, а. с. 49).
		 
		Квартира АДРЕСА_1 належить                ОСОБА_8 на праві приватної власності на підставі договору                     купівлі-продажу квартири від 17 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Ніколіцею А. О. за реєстровим № 839, що підтверджується витягом № 25849159 від 24 жовтня 2014 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (том 1, а. с. 50-53, 54-55).
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Лук`яненко Ж. В., задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують. 
		 
		Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право                   в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		 
		Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини                            від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України                  27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		 
		Згідно із частинами восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.
		Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
		 
		Згідно зі статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
		 
		Відповідно до статті 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування.
		Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років,               а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
		Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
		 
		Частиною третьою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
		 
		Згідно з пунктом 42 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок), опіка, піклування над дитиною встановлюються рішенням районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради за наявності документів, зазначених у пункті 40 цього Порядку, або судом. Опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.
		 
		Судами встановлено, що розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 6 грудня 2019 року № 1008 ОСОБА_3 призначено опікуном над малолітнім братом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що мати ОСОБА_5 померла; державна реєстрація народження проведена на підставі частини першої статті 135 СК України.
		 
		Крім того, встановлено, що  ОСОБА_1 також зверталася до служби            у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації з наміром оформити опіку над малолітнім ОСОБА_6 ,                     ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		 
		Положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. 
		Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. 
		Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
		 
		Відповідне право про контакт з дитиною передбачено й іншим родичам дитини, до яких може відноситися й тітка, що зазначено у статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», статті 2 Конвенції про контакт з дітьми від 15 травня 2003 року, ратифікованої Україною 20 вересня 2006 року.
		 
		Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
		 
		За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення.
		В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
		 
		Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом справ даної категорії обов`язковою є участь органу опіки та піклування.
		Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
		 
		Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
		 
		Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв`язки між близькими родичами, наприклад, між дідусями, бабусями та онуками, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль.
		 
		У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
		 
		У пункті 100 рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня                2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13) та у пункті 76 рішення Європейського суду з прав людини від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383) зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
		 
		Скасовуючи рішення районного суду та увалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд вважав доведеним факт вчинення відповідачем перешкод у спілкуванні  з дитиною ОСОБА_6 .              При цьому, визначаючи графік спілкування позивачів з дитиною, суд апеляційної інстанції взяв до уваги малолітній вік дитини, його емоційну прихильність, проживання дитини з 6-ти місяців до 3-х років у бабусі у м. Бар Вінницької області та вважав, що забезпечення більш тривалого спілкування бабусі та тітки з онуком та племінником буде сприяти налагодженню повноцінного контакту малолітньої дитини з рідними, не тільки зі старшим братом.
		 
		Колегія суддів вважає, що, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд врахував вимоги Конвенції про права дитини, положення статей 159, 257 СК України та дійшов правильного висновку про те, що інтересам дитини буде відповідати спілкування зі своєю бабусею та тіткою. При цьому апеляційний суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною. 
		 
		Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що бабуся і тітка малолітнього ОСОБА_6 мають право на спілкування з внуком (племінником), а брат, який є опікуном дитини, не має права перешкоджати їм спілкуватися з дитиною та брати участь у його вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. 
		 
		Встановивши, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють позивачів можливості регулярно спілкуватися з внуком (племінником), відповідач чинить перешкоди у спілкуванні, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що позивачі мають право на спілкування з дитиною. При цьому суд правильно врахував наявність у позивачів бажання спілкуватися, бачитися та брати участь у вихованні малолітнього ОСОБА_6 .
		 
		Колегія суддів бере до уваги відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів негативного впливу позивачів на розвиток дитини та вважає, що графік побачень позивачів із малолітнім ОСОБА_6 , визначений апеляційним судом, не призведе до порушення прав ні позивачів, ні відповідача, ні малолітньої дитини, а сприятиме відновленню родинних відносин.
		 
		Визначення саме такого способу участі у спілкуванні та вихованні дитини                    є таким, що відповідатиме віковим потребам малолітньої дитини.
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання                    на факти, що були предметом дослідження суду.
		 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин                  та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно                      та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне                  й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції                            не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, на користь заявника, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Лук`яненко Жанною Володимирівною, залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць     Р. А. Лідовець     С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...