Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/2555/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: 20.07.2023. Зареєстровано: 20.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2023.
Дата набрання законної сили: 27.07.2023
Номер судового провадження: 2/359/1375/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 359/2555/23
		Провадження № 2/359/1375/2023
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 червня 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого                    Семенюти О.Ю.,
		за участю секретаря судового засідання        Моргушко Л.В.,
		за участю позивача                     ОСОБА_1 ,
		за участю представника позивача             ОСОБА_2 ,
		за участю відповідача                 ОСОБА_3 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та про поділ спільного сумісного майна,
		 
		встановив:
		 
		1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.
		ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та обґрунтовувала його тим, що 28 грудня 2012 року вона уклала шлюб з ОСОБА_3 7 березня 2014 року відповідач приватизував земельну ділянку площею 0,0879 га з кадастровим номером 3210500000:06:017:0042 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану по АДРЕСА_1 . За час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на вказаній земельній ділянці побудували домоволодіння. 14 серпня 2020 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду шлюб між сторонами було розірвано. 20 серпня 2022 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Спірне домоволодіння побудовано під час шлюбу, лише оформлено право власності за відповідачем після його розірвання. Ця обставина свідчить про те, що вказаний об`єкт нерухомого майна є спільною сумісною власністю сторін. В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, позивач має право на виділення в його власність не 1/2 частки в домоволодінні та в земельній ділянці, на якій воно розташовується. Крім того, сторони під час шлюбу придбали автомобіль марки «Opel Omega», 2002 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , який був відчужений ОСОБА_3 після розірвання шлюбу без згоди позивача. На тепер виникла потреба у поділі майна, що є об`єктом спільної сумісної власності сторін. Тому ОСОБА_1 просить суд визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0879 га з кадастровим номером 3210500000:06:017:0042 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану по АДРЕСА_1 , житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , транспортний засіб марки «Opel Omega», 2002 року випуску; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку в означених об`єктах нерухомого майна, а також стягнути з ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частки в автомобілі марки «Opel Omega», 2002 року випуску, в розмірі 46120 гривень 00 копійок, стягнути судові витрати.
		 
		2. Інформація про рух цивільної справи. Ставлення учасників судового процесу до пред`явленого позову.
		Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2023 року (а.с.198) вбачається, що цивільну справу за позовом, пред`явленим ОСОБА_1 , було розподілено судді Бориспільського міськрайонного суду Семенюті О.Ю.
		Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Семенюти О.Ю. від 30 березня 2023 року (а.с.202-203) позовну заяву було залишено без руху.
		Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Семенюти О.Ю. від 24 квітня 2023 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.209).
		У судовому засіданні ОСОБА_1  та її представник ОСОБА_2 підтримують позов, наполягають на його задоволенні. Також позивач подала на адресу суду заяву (а.с.226), в якій просила суд стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 6500 гривень 00 копійок, витрати на оплату судового збору та на оцінку майна. Крім того, ОСОБА_1 клопотала про зняття арешту з майна, накладеного на підставі ухвали судді Бориспільського міськрайонного суду Семенюти О.Ю. від 29 березня 2023 року.
		ОСОБА_3 у судовому засіданні подав заяву (а.с.225), в якій визнав пред`явлений до нього позов в повному обсязі та не заперечував щодо стягнення з нього відповідного розміру судових витрат.
		Відповідно до положень ч.ч.3,4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
		Відповідно до ст.206ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
		Оскільки відповідач визнав пред`явлений позов і визнання позову не суперечить закону, тому суд за згодою сторін та враховуючи положення ч. ч. 3,4 ст.200, ст.206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у даному підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.
		 
		3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
		28 грудня 2012 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 шлюб, зареєстрований у ВДРАЦС Бориспільського МУЮ у Київській області, про що був складений запис за №601. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 28 грудня 2012 року (а.с.136).
		7 березня 2014 року ОСОБА_3 приватизував земельну ділянку площею 0,0879 га з кадастровим номером 3210500000:06:017:0042 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується копією рішення Бориспільської міської ради №3889-46-VІ від 24 грудня 2013 року (а.с.72-74), копією додатка до означеного рішення  списком громадян, яким передано безоплатно земельні ділянки (а.с.75), копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно №18750311 від 7 березня 2014 року (а.с.32-33), копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №18752025 від 7 березня 2014 року (а.с.34-35).
		Рішенням Бориспільської міської ради №42-2-VII від 17 грудня 2015 року вул.Комуністична в м. Бориспіль Київської області була перейменована на вул. Сергія Камінського.
		14 серпня 2020 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду (а.с.16-17) шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано.
		20 серпня 2022 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Вказана обставина підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №326101992 від 17 березня 2023 року (а.с.36-38).
		Зі змісту листа ТСЦ МВС №3241 №31/10/3241-1-А3 від 13 січня 2023 року (а.с.45) вбачається, що станом на 13 січня 2023 року транспортний засіб «Opel Omega» ОСОБА_3 не належить, оскільки був перереєстрований на нового власника за договором купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ №3248.
		Спірні правовідносини регулюються главою 8 «Право спільної сумісної власності подружжя» розділу ІІ «Шлюб. Права та обов`язки подружжя» СК України.
		 
		4. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.
		Відповідно до ч.1, ч.2 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18), у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляду за дітьми, хвороба) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її оспорює. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 5 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.
		Згідно з п.«а» ч.2 ст.89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки подружжя.
		Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
		Згідно з ч.1, ч.2 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.
		Відповідно до ч.2 ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
		Як роз`яснив Верховний Суд в постанові від 3 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц, у випадку, якщо особа хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна  ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.
		Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		 
		5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
		З копії будівельного паспорта №328/04-16 (а.с.24-31) вбачається, що у грудні 2014 року ОСОБА_3 замовив виготовлення будівельного паспорта на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 . 8 травня 2016 року відповідач уклав з ОСОБА_4 договір підряду №06-04 з будівництва зрубу (а.с.18-23), за яким ОСОБА_4 зобов`язався виготовити дерев`яний будинок по вказаній вище адресі. Означені письмові докази підтверджують, що домоволодіння по АДРЕСА_1 було побудовано в період часу, протягом якого ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з відповідачем. ОСОБА_3 не подав жодного доказу на підтвердження того, що зведення вказаного об`єкту нерухомого майна відбулось за його особисті грошові кошти. Оформлення за відповідачем права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна в серпні 2022 року, тобто після розірвання шлюбу, не спростовує презумпцію виникнення спільної сумісної власності сторін на домоволодіння по АДРЕСА_1 . Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №326101992 від 17 березня 2023 року (а.с.36-38) вбачається, що вказане домоволодіння розташовується на земельній ділянці площею 0,0879 га з кадастровим номером 3210500000:06:017:0042 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибній ділянці). Тому на підставі п.«а» ч.2 ст.89, ч.1 ст.120 ЗК України у сторін виникло право спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку.
		З огляду на це суд висновує, що з метою забезпечення юридичної визначеності належить визнати житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0879 га з кадастровим номером 3210500000:06:017:0042 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану за цією ж адресою, спільною сумісною власністю ОСОБА_1  та ОСОБА_3 .
		В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження підстав для відхилення від засади рівності часток у вказаних об`єктах нерухомого майна. Тому в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю сторін, за ОСОБА_1 належить визнати право власності на 1/2 частку в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,0879 га з кадастровим номером 3210500000:06:017:0042 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибній ділянці), розташованій по АДРЕСА_1 .
		У судовому засіданні ОСОБА_3 визнав ту обставину, що в період часу, протягом якого він перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , також був придбаний автомобіль марки «Opel Omega», VIN код: НОМЕР_1 , 2002 року випуску. На підставі ч.1 ст.82 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню. У зв`язку з тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження придбання транспортного засобу за особисті грошові кошти відповідача, вказаний автомобіль був спільною сумісною власністю сторін. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_3 не подав докази на підтвердження того, що відчуження транспортного засобу відбулось за згодою позивача. Як вбачається з правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 жовтня 2020 року у справі №537/78/19, в такому випадку ОСОБА_1 має право на відшкодування грошової компенсації вартості її 1/2 частки в автомобілі марки «Opel Omega», VIN код: НОМЕР_1 , 2002 року випуску. Зі змісту звіту про незалежну оцінку колісного транспортного засобу від 22 лютого 2023 року (а.с.155-187) вбачається, що вартість вказаного транспортного засобу становить 94240 гривень 00 копійок.
		З огляду на це суд висновує, що з ОСОБА_3 на користь позивача належить стягнути грошову компенсацію вартості 1/2 частки в автомобілі марки «Opel Omega», 2002 року випуску, в розмірі 46120 гривень 00 копійок (94240,00 : 2). У зв`язку з тим, що станом на день ухвалення рішення суду транспортний засіб належить іншій особі, яка не є учасником цієї справи, підстави для визнання вказаного автомобіля спільною сумісною власністю сторін відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цієї вимоги ОСОБА_1 слід відмовити.
		 
		6. Розподіл судових витрат.
		Відповідно до ч.1, п.1, п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
		Згідно з ч.6 ст.139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
		Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову  на відповідача; у разі відмови в позові  на позивача; у разі часткового задоволення позову  на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до ч.2, ч.3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Згідно з ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
		ОСОБА_1 сплатила судовий збір в загальному розмірі 16640 гривень 80 копійок (13420,00 + 3220,80). Це підтверджується квитанціями №32528798800006425649 від 3 березня 2023 року та №32528798800006721211 від 17 квітня 2023 року (а.с.8, 207). Пред`явлений нею позов задоволений частково. Так, у задоволенні позову в частині вимог визнання автомобіля спільною сумісною власністю сторін було відмовлено, а відтак судовий збір в розмірі 1073 гривень 60 копійок, сплачений за цю вимогу, належить покласти на позивача.
		У зв`язку з визнанням позову ОСОБА_3 до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме грошові кошти в розмірі 7783 гривень 60 копійок ((16640,00-1073,60) :2)). Крім того з відповідача на користь ОСОБА_1 з урахуванням сплати нею судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 536 гривень 80 копійок (а.с.6 провадження №2-з/359/28/2023) та заяви від 14 червня 2023 року (а.с.226) належить стягнути судовий збір в розмірі 4160 гривень 20 копійок ((7783,60 + 536,80) :2).
		На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги ОСОБА_1  надала суду: копію договору про надання правової допомоги №776 від 9 січня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1  та АБ «Романа Сацика» (а.с.188-192), додаток №1 до вказаного договору від 9 січня 2023 року (а.с.193), детальний опис робіт (наданих послуг) від 28 лютого 2023 року (а.с.194), акт про надану правову допомогу №1 від 14 червня 2023 року (а.с.230), в яких зазначено, що адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу у цивільній справі щодо поділу майна. Зі змісту квитанції №3005839 від 14 червня 2023 року (а.с.229) вбачається, що ОСОБА_1  сплатила АБ «Романа Сацика» грошові кошти в розмірі 13000 гривень 00 копійок.
		З огляду на це суд висновує, що з метою забезпечення принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, передбаченого п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України, з урахуванням заяви ОСОБА_1 від 14 червня 2023 року (а.с.226), належить стягнути з ОСОБА_3 на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 гривень 00 копійок.
		В резолютивній частині позову (а.с.6) міститься вимога про відшкодування ОСОБА_1 витрат на оцінку майна в розмірі 4900 гривень 00 копійок. Однак в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач витратив грошові кошти у вказаному розмірі на проведення експертного дослідження. Тому підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 цих судових витрат відсутні.
		 
		7. Скасування заходів забезпечення позову.
		Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
		Згідно з ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
		Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Семенюти О.Ю. від 29 березня 2023 року (а.с.20-23 провадження №2-з/359/28/2023) був накладений арешт на земельну ділянкуплощею 0,0879га зкадастровим номером3210500000:06:017:0042з цільовимпризначенням длябудівництва іобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі споруд(присадибнуділянку),розташовану по АДРЕСА_1 ,та нажитловий будинокз надвірнимибудівлями таспорудами по АДРЕСА_1 . Вжиття цього заходу забезпечення позову унеможливлює виконання рішення суду в частині вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку в домоволодінні та в земельній ділянці. Крім того, у зв`язку з задоволенням позову потреба у продовженні дії вказаного обтяження припинилась.
		З огляду на це суд висновує, що належить скасувати арешт земельної ділянки площею 0,0879 га з кадастровим номером 3210500000:06:017:0042 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), розташованої по АДРЕСА_1 , та житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що був накладений на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року.
		Керуючись ч.3 ст.200, ч.4 ст.206, ст.ст.263-265 та 268 ЦПК України, суд
		 
		вирішив:
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та про поділ спільного сумісного майна задовольнити частково.
		Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1  та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0879 га з кадастровим номером 3210500000:06:017:0042 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану по АДРЕСА_1 , житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
		Визнати за ОСОБА_1  право власності на 1/2 частку в житловому будинку АДРЕСА_2 .
		Визнати за ОСОБА_1  право власності на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,0879 га з кадастровим номером 3210500000:06:017:0042 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованій по АДРЕСА_1 .
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки в автомобілі марки «Opel Omega», 2002 року випуску, в розмірі 46120 гривень 00 копійок.
		У задоволенні позову в частині визнання автомобіля спільною сумісною власністю сторін відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 4160 гривень 20 копійок, витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 6500 гривень 00 копійок.
		Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору відповідно до квитанції №32528798800006425649 від 3 березня 2023 року та №32528798800006721211 від 17 квітня 2023 року, оригінали яких зберігаються в матеріалах цивільної справи, грошові кошти в розмірі 7783 гривень 60 копійок.
		Скасувати арешт, накладений напідставі ухвалиБориспільського міськрайонногосуду Київськоїобласті від29березня 2023року, земельної ділянки площею 0,0879 га з кадастровим номером 3210500000:06:017:0042 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), розташованої по АДРЕСА_1 , та житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_3 .
		Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення складений 26 червня 2023 року.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
		Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
		 
		 
		 
		Суддя                                 О.Ю. Семенюта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...