Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990/53/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2023.
Дата набрання законної сили: 19.07.2023
Номер судового провадження: 11-68заі23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		19 липня 2023 року
		м. Київ
		Справа № 990/53/23
		Провадження № 11-68заі23
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Желєзного І. В.,
		суддів Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
		розглянула в порядку письмового провадження заяву  ОСОБА_1 про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Желєзного Ігоря Вікторовича від участі в розгляді справи № 990/53/23 за позовом ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду, Київського апеляційного суду, Голосіївського районного суду м. Києва, держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного бюро розслідувань, Міністерства охорони здоров`я України, Пенсійного фонду України, Міністерства соціальної політики України про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів та компенсацію шкоди,
		УСТАНОВИЛА:
		ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Київського окружного адміністративного суду, Київського апеляційного суду, Голосіївського районного суду м. Києва, держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного бюро розслідувань, Міністерства охорони здоров`я України, Пенсійного фонду України, Міністерства соціальної політики України, у якому (як убачається з ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 квітня                       2023  року в цій справі) просив:
		- захистити його право на життя та здоров`я відповідно до статей 3, 46, 48, 49 Конституції України. Із цією метою встановити «кількість ряду норм і законів, прийнятих Кабінетом Міністрів України на Конституцію України»;
		- усунути норми Закону України, які порушують Конституцію України;
		- забезпечити позов на суму 72 000,00 грн з метою виконання судового рішення, заморозивши на рахунках Міністерства економіки України суму грошей відповідно до статей 56, 152 Конституції України;
		- визнати державу винною в тому, що йому не було надано юридичної допомоги у складанні позову для подання до суду;
		- визнати незаконним виключення статті 36-1 «Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави у суді» Закону України «Про прокуратуру», що порушує його право на суд, передбачене статтями 55, 59 Конституції України, та позбавляє його права на юридичний захист, що призвело до позову до самого правового центру та Міністерства юстиції України (справи № 752/16/199/22 та                     № 752/15/593/22);
		- розглянути відповідність законів України Конституції України, а саме:
		1) закону про бюджет за останні три роки (з 2019 по 2023 рік) на відповідність статтям 46, 48, 49 Конституції України;
		2) стягнути на користь ОСОБА_1 різницю між реальним прожитковим мінімумом і тим, що платили, що становить 2 000,00 грн, за останні три роки, що становить 72 000,00 грн;
		3) перевірити закони про застосунок «Дія» на відповідність статтям 22, 24, 32 Конституції України;
		- стягнути з Кабінету Міністрів України 1 000,00 грн (з відсотками 1 372,00 грн та з 12 % річних депозиту, що дорівнює 1 537,00 грн);
		- стягнути з Голосіївського районного суду м. Києва 100 000,00 грн;
		- внести зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прибрати обмеження за віком, оскільки це порушує статтю 198 Сімейного кодексу України та статті 22, 24 Конституції України;
		- зобов`язати Пенсійний фонд України перевести його на пенсію у зв`язку із втратою годувальника з дня смерті батька, виплативши 34 800,00 грн, стягнувши неотриману 
		виплату з 12 % за затримку 4 176,00 грн (загалом 38 976,00 грн);
		- компенсувати шкоду, заподіяну здоров`ю (а саме захворювання шлунка, гіпертонія і ще три хвороби) через недостатній прожитковий рівень життя в розмірі                                  12 000 000,00 грн;
		- компенсувати та стягнути з держави на його користь моральну шкоду у вигляді переживання, болю та страждання у розмірі 1 000 000,00 грн.
		Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду                                    від 03 квітня 2023 року відповідно до пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
		Не погодившись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 26 квітня 2023 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1  залишено без руху. Скаржника повідомлено про недоліки апеляційної скарги та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для їх усунення шляхом надання:
		- доповнень до апеляційної скарги або викладення її в новій редакції із зазначенням: 
		1) у чому саме, на думку скаржника, полягають порушення норм процесуального права судом першої інстанції та яким чином вони вплинули на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, а також чому ці порушення можуть бути підставою для скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції;
		2) вимог до суду апеляційної інстанції відповідно до положень статті 315                             КАСУкраїни;
		3) поштового індексу;
		4) реєстраційного номера облікової картки платника податків за його наявності або номера і серії паспорта громадянина України;
		- документа про сплату судового збору в розмірі 2 684,00 грн або зазначення підстав для звільнення від сплати судового збору та в разі їх наявності надання документів на їх підтвердження;
		- копій апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи;
		- копій доданих до апеляційної скарги письмових матеріалів, що відсутні в учасників 
		справи, відповідно до кількості учасників справи.
		15 травня 2023 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява                ОСОБА_1 «про відведення Судді», у якій він просить: «Порушити карну справу протии Судьи за ознакою ст 161, 364, 367, 182, 375 КК Украины. А судью усунути вид справи» (орфографія оригіналу збережена).
		На обґрунтування вказаної заяви про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Желєзного І .В. позивач посилається на те, що суддя не керується положеннями закону та ігнорує: верховенство права; матеріали справи; рішення Верховного Суду. Зазначає, що суддя порушує його право на суд, оскільки хоче залишити цю справу без розгляду. Крім того, суддя не встановив право  ОСОБА_1 на отримання правової допомоги та не прийняв рішення щодо надання безкоштовного адвоката. Вважає, що суддя порушив присягу та навмисно не з`ясував усіх обставин, а тому вчинив карний злочин.
		Перевіривши доводи, наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід судді, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
		Відповідно до частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
		Частиною сьомою статті 40 КАС України визначено, що питання про відвід судді Великої Палати не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою.
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Велика Палата Верховного Суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є судом, установленим законом, для розгляду апеляційної скарги  ОСОБА_1 у цій справі.
		Відповідно до статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
		1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
		2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
		3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
		4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
		5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
		Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
		Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
		Стаття 6Конвенції вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
		Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає змісту нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці ЄСПЛ.
		За усталеною практикою ЄСПЛ, обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції слід встановлювати згідно з:
		а) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що наявність упередженості суду (суддів) повинна визначатися окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
		б) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можна поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
		Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявник повинен довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних складових неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про особисте переконання та поведінку конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
		Як указано в Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27 липня 2006 року             № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
		Практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) потрібно визначити окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікаллеф проти Мальти»).
		У рішенні ЄСПЛ від 09 листопада 2009 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».
		Проте з доводів та меж перегляду в цій справі не простежується жодної залежності чи взаємозв`язку, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ`єктивність судді Великої Палати Верховного Суду Желєзного І. В.
		Обставин, які б свідчили про упередженість судді Великої Палати Верховного Суду Желєзного І. В. стосовно позивача, його зацікавленість у певному рішенні в цій справі чи про необ`єктивне ставлення до сторін у справі, ОСОБА_1 не навів, а суд не встановив.
		Доводи  ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід судді Великої Палати Верховного Суду в тому числі зводяться до незгоди з ухвалою про залишення його апеляційної скарги без руху.
		За правилами частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
		Щодо посилання заявника на те, що суддя не встановив право ОСОБА_1 на отримання правової допомоги та не прийняв рішення щодо надання безкоштовного адвоката, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу позивача на те, що соціально незахищеним верствам населення Законом України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» гарантовано державою надання відповідних правових послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Для реалізації своїх прав особа має звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Про вказане також зазначалось в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 26 квітня 2023року про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху.
		Проаналізувавши наведені в поданій заяві про відвід судді доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена заява не містить посилань на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями унеможливлюють участь судді Желєзного І. В. у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 КАС України.
		Оскільки причин для висновку про наявність визначених статтею 36 КАС України та інших підстав для відводу судді Великої Палати Верховного Суду Желєзного І. В. немає, відповідна заява  ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 36, 40, 241, 248 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Відмовити в задоволенні заяви  ОСОБА_1 про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Желєзного Ігоря Вікторовича від участі в розгляді справи № 990/53/23 за позовом ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду, Київського апеляційного суду, Голосіївського районного суду м. Києва, держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного бюро розслідувань, Міністерства охорони здоров`я України, Пенсійного фонду України, Міністерства соціальної політики України про вчинення дій, стягнення коштів, зобов`язання вчинити певні дії, компенсацію шкоди.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  І. В. ЖелєзнийСудді: І. А. Воробйова О. Б. Прокопенко І. В. Григор`єва О. М. Ситнік М. І. Гриців І. В. Ткач Д. А. Гудима О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко С. Ю. Мартєв Н. В. Шевцова К. М. Пільков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...