Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/20768/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано для оприлюднення: 20.07.2023. Зареєстровано: 21.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/761/900/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022000000000476

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 761/20768/22
		Провадження №1-кп/761/900/2023 
		 
		В И Р О К 
		Іменем України
		 
		20 червня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді                  ОСОБА_1 ,
		за участі:
		секретаря судового засідання          ОСОБА_2 ,
		прокурора                                  ОСОБА_3 , 
		захисника                                 ОСОБА_4 , 
		обвинуваченого                         ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 220 220 000 000 004 76 від 08.09.2022, у якому
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Новий Світ Старобешівського району Донецької області, громадянин України, українець, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовець, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий,
		обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 2583 та ч. 2 ст. 260 КК України,
		у с т а н о в и в :
		Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисні злочини, передбачені ч. 1 ст. 2583, ч. 2 ст. 260 КК України, за таких обставин.
		На території Донецької області 07.04.2014 створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), у складі якої з метою здійснення терористичних актів створені незаконні озброєні підрозділи.
		Одним із основних завдань учасників вказаної терористичної організацій є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ДНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької та Луганської областей сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ДНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		У результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Донецької області так званої «ДНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 № 2268-VIII, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 № 254-VIII та Законом України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16.09.2014 № 1680-VII визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		Обвинувачений ОСОБА_5 упродовж 2015-2018 років, діючи умисно, з метою порушення громадського порядку і залякування населення, перебуваючи на тимчасово окупованих територіях Донецької області, добровільно взяв участь у терористичній організації «ДНР», а саме у складі «7 Окремої мотострілкової бригади 1-го Армійського корпусу Народної міліції» «ДНР» (військова частина № НОМЕР_1 , місце дислокації - АДРЕСА_2 ), яку наприкінці 2015 року переведено до складу 2-го Армійського корпусу Народної міліції «Луганської народної республіки», та у складі Загону спеціального призначення Розвідувального управління Республіканської гвардії «ДНР», ніс службу у складі вищезазначених підрозділів, використовуючи позивні « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 », був забезпечений військовою формою, військовим спорядженням, вогнепальною зброєю, бойовими припасами до неї та отримував грошові кошти, виконував накази командирів та здійснював виїзд на полігони для проведення навчань, зокрема, із проведення бойових стрільб, проводив розвантажувальні роботи та ніс чергування під час охоронних заходів вищих посадових осіб «ДНР», чим сприяв діяльності вказаної терористичної організації.
		Крім того, ОСОБА_5 протягом 2015-2018 років, діючи умисно, з метою порушення громадського порядку і залякування населення, перебуваючи на тимчасово окупованих територіях Донецької області, добровільно ніс службу у складі не передбачених законом збройних формуваннях терористичної організації «ДНР» - підрозділах її силового блоку 2 взводу 1 роти 1 мотострілецького батальйону «7 Окремої мотострілкової бригади 1-го Армійського корпусу Народної міліції» «ДНР» (військова частина № НОМЕР_1 , місце дислокації - АДРЕСА_2 ), яку наприкінці 2015 року переведено до складу 2-го Армійського корпусу Народної міліції «Луганської народної республіки», та у складі 2 відділення 1 взводу 3 групи Загону спеціального призначення Розвідувального управління Республіканської гвардії «ДНР», використовував позивні « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 », був забезпечений військовою формою, військовим спорядженням, вогнепальною зброєю, бойовими припасами до неї, отримував грошові кошти, виконував накази командирів та здійснював виїзд на полігони для проведення навчань, зокрема, із проведення бойових стрільб, проводив розвантажувальні роботи і ніс чергування під час охоронних заходів вищих посадових осіб «ДНР».
		Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину за висунутим обвинуваченням за ч. 2 ст. 260 КК беззаперечно визнав, дав показання, які повністю відповідають обставинам, викладеним у цьому вироку. Зазначив, що шкодує з приводу вчиненого, просив суд врахувати, що брав участь у незаконному збройному формуванні вимушено, через відсутність роботи та як наслідок неможливість свого матеріального забезпечення. Обвинувачення за ч. 1 ст. 2583 КК обвинувачений не визнав, заперечував, що своїми діями сприяв діяльності терористичної організації ДНР.
		ОСОБА_5 показав, що у 2014 році смт Новий Світ Старобешівського району Донецької області, у якому він на той час проживав, разом з іншими територіями Донецької та Луганської областей, опинилися під контролем підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації. У грудні 2014 року через соціальну мережу «ВКонтакте» з ним зв`язалася невідома йому особа, яка, на його думку, була провокатором т.зв. «ДНР», та шляхом спілкування виявляла прихильників України, повідомляючи про них т.зв. співробітників спецслужб «ДНР». Під час чергового листування ця особа запропонувала йому вступити до української диверсійно-розвідувальної групи та допомагати у здійсненні підривної діяльності на користь України. Він погодився та згодом отримав прохання від цієї особи сфотографувати т.зв. місцеву комендатуру «ДНР», яка розташовувалась у смт Новий Світ. Після надання згоди на цю пропозицію протягом десяти хвилин до нього завітали співробітники комендатури «ДНР» у військовій формі та зброєю, вивели з квартири, заштовхали до багажника автомобіля та відвезли до приміщення комендатури «ДНР» у смт Новий світ.
		У подальшому, після серії допитів у різних місцях його відвезли до міста Донецька, де особи, які представлялися співробітниками «Міністерства державної безпеки «ДНР», знову його допитали та змусили підписати документ, згідно з яким він зобов`язувався здійснювати конфіденційну співпрацю з «МДБ ДНР».
		Після цього, приблизно через пару днів, та в подальшому з періодичністю кілька разів на тиждень з ним та його дівчиною шляхом телефонних дзвінків почала зв`язуватися і продовжила спілкуватися невідома йому особа, яка просила розповідати про проукраїнськи налаштованих мешканців смт Новий Світ та продавців наркотиків. 
		Водночас, спілкуючись з вказаною особою, остання постійно наполягала, щоб він з`їздив у військкомат до міста Донецька з метою вступу на службу до військ «ДНР».
		У зв`язку з безробіттям та як наслідок низького рівня життя у регіоні, враховуючи скрутне матеріальне становище та неможливість працевлаштуватися, він у липні-серпні 2015 року поїхав до військкомату м. Донецька, де його документально оформили на т.зв. військову службу «ДНР», що він чудово розумів та повідомили про проходження військової служби.
		Того ж дня приїхав представник одного з підрозділів «ДНР» - т.зв. військової частини в/ч № НОМЕР_1 (7 мотострілецька бригада 1-го армійського корпусу «ДНР» (потім частина увійшла до складу 2-го армійського корпусу «ЛНР») та запропонував проходити службу в цій частині, на що він погодився.
		У подальшому, упродовж 2015-2018 років він проходив службу у складі 2 взводу 1 роти 1 мотострілецького батальйону «7 Окремої мотострілкової бригади 1-го Армійського корпусу Народної міліції» (військова частина № НОМЕР_1 , місце дислокації - АДРЕСА_2 ) «ДНР», яку наприкінці 2015 року переведено до складу 2-го Армійського корпусу Народної міліції «Луганської народної республіки», та у складі 2 відділення 1 взводу 3 групи Загону спеціального призначення Розвідувального управління Республіканської гвардії «ДНР», використовуючи позивні « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 », був забезпечений військовою формою, військовим спорядженням, вогнепальною зброєю, бойовими припасами до неї, отримував грошові кошти, виконував накази командирів та здійснював виїзд на полігони для проведення навчань, зокрема, із проведенням бойових стрільб, проводив розвантажувальні роботи і ніс чергування під час охоронних заходів вищих посадових осіб «ДНР».
		Обвинувачений стверджував, що за увесь час проходження служби у непередбачених законом збройних формуваннях т.зв. «ДНР» участі у бойових сутичках, боях проти Збройних Сил України (далі - ЗСУ) та інших збройних формувань України не брав.
		Згодом, у 2018 році він звільнився зі служби, у 2019 році працював слюсарем на тимчасово окупованій території України, у 2021 році будівельником на території РФ.
		У червні 2021 року, з метою працевлаштування перетнув кордон РФ та України, дістався до міста Запоріжжя, де спершу проживав у своєї тітки, потім переїхав до орендованої квартири.
		Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну 27.02.2022 пішов у центральний військкомат міста Запоріжжя, де його зарахували на військову службу до ЗСУ. Маючи на меті перевестись на службу до ІНФОРМАЦІЯ_2», пішов на співбесіду, де розповів рекрутеру про свій бойовий досвід у складі бойових формувань «ДНР», після чого був затриманий працівниками Служби безпеки України.
		Крім того, обвинувачений наполягав, що увесь цей час він здійснював конфіденційне спілкування із співробітниками Служби безпеки України, передавав інформацію про переміщення незаконних збройних формувань тощо. 
		Суд враховує показання обвинуваченого у сукупністю з іншими, дослідженими судом належними та допустимими доказами. 
		Так, допитаний судом свідок ОСОБА_8 зазначив, що є командиром військової частини ЗСУ, з обвинуваченим познайомився наприкінці лютого 2022 року, після того як останній став йому підпорядковуватися як командир відділення. Свідок повідомив, що про участь обвинуваченого у терористичній організації «ДНР» дізнався на допиті у слідчого, до цього володів лише інформацією зі слів інших військовослужбовців частини, яким ОСОБА_5 хизувався, що він у 2015 році проходив службу та навіть брав участь у бойових діях у зоні проведення антитерористичної операції на сході України. Однак, на боці ЗСУ чи т.зв. «ДНР» йому достеменно невідомо.
		За словами свідка, ОСОБА_5 , як військовослужбовець, зарекомендував себе з негативного боку, самовільно залишав військову частину, неодноразово був помічений на службі у стані алкогольного сп`яніння.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що є військовослужбовцем військової частини ЗСУ, обіймаючи посаду діловода, здійснював підбір кандидатів, бажаючих вступити до лав їхнього штурмового підрозділу. Одним з яких виявився ОСОБА_5 , який у вересні 2022 року прибув до нього на співбесіду. Свідок помітив, що обвинувачений, даючи відповідь на низку поставлених запитань, відповідає нечітко, начебто намагається щось приховати. Зрештою останній повідомив про свою участь у збройних формуваннях т. зв. «ДНР».
		Крім того, на його прохання обвинувачений добровільно надав свій мобільний телефон для перегляду інформації. Під час здійснення перегляду виявлено переписку з матір`ю, у якій містилися фотографії, на яких зображений ОСОБА_5 у військовій формі ЗС РФ, його військового квитка т.зв. «ДНР».
		Свідок зауважив, що зі слів ОСОБА_5 , останній пишався службою у т. зв. Республіканській гвардії «ДНР», жодного розкаяння з його боку він не помітив. Більше того, мотивуванням залишення служби у вказаних збройних формуваннях, ОСОБА_5 називав лише низький заробіток.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 зазначив, що є військовослужбовцем військової частини у АДРЕСА_3 , де проходив службу разом з обвинуваченим. ОСОБА_5 під час особистих розмов неодноразово хизувався тим, що проходив службу у т.зв. «ДНР», зокрема, розповідав, що у 2015 році брав участь у бойових діях проти ЗСУ.
		Свідок ОСОБА_11 вказав, що познайомився з обвинуваченим 27.02.2022 під час проходження військової служби у лавах ЗСУ, де останній неодноразово розповідав йому про участь у збройних формуваннях т. зв. «ДНР», де здійснював охорону керівних осіб цього формування. Крім того, обвинувачений показував світлини, на яких зображений військовий квиток т.зв. «ДНР» на ім`я ОСОБА_5 .
		Свідок ОСОБА_12 пояснила, що є тіткою обвинуваченого. Влітку 2021 року ОСОБА_5 приїздив до міста Запоріжжя, де певний час проживав у неї вдома, потім орендував квартиру. Вказала, що останній приїхав на підконтрольну територію України, оскільки не хотів отримувати паспорт РФ. З початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України останній у перші дні вступив до лав ЗСУ. Щодо участі у збройних формуваннях т. зв. «ДНР» розповідав лише, що вступив туди за примусом.
		Крім того, винуватість ОСОБА_5 повністю підтверджується такими доказами:
		- протоколами огляду речей від 08.09.2022 та 15.09.2022 з долученими фотоматеріалами на технічних носіях, якими зафіксовано огляд мобільного телефона «Xiаomi», серійний номер НОМЕР_2 , який видав ОСОБА_5 . Відповідно до протоколів на вказаному мобільному телефоні виявлено програму для спілкування «Skype», де наявний контакт з іменем « ОСОБА_13 », зі слів ОСОБА_5 ця особа являється його матір`ю - ОСОБА_14 . У спільному чаті спілкування між цими особами виявлено світлини військового квитка т.зв. «ДНР», виданого на ім`я ОСОБА_5 , та світлини, на яких зображений ОСОБА_5 у військовій формі зразка ЗС РФ зі зброєю у руках. Як пояснив ОСОБА_5 , вказане листування з матір`ю він вів особисто за допомогою вказаного вище телефону, у вказаному листуванні його матір направляла на його прохання світлини військогового квитка т.зв. «ДНР», який він отримав в серпні 2015 року під час вступу на військову службу в т. зв. «ДНР», а саме до підрозділу 2 взводу 1 роти 1 мотосрілецького батайльону 7 мотострілецької роти 1 армійського корпусу «ДНР» (потім частина увійшла до складу 2 армійського корпусу «ЛНР») в/ч № НОМЕР_1 , а також у який заносилися відповідні записи під час проходження ОСОБА_5 військової служби у зазначеному підрозділі у період з серпня 2015 року по весну 2017 року, а також під час подальшої служби у підрозділі 2 відділення 1 взводу 3 групи загону спеціального призначення республіканської гвардії «ДНР» у період з листопада 2017 року по листопад 2018 року;
		- протоколом огляду від 13.09.2022, відповідно до якого здійснено огляд інформації, наявної у мережі Інтернет, а саме карт «Google». Під час огляду виконувалися знімки екрану із зображенням супутникових знімків місцевості, роздруковувались та надавались ОСОБА_5 , який зі свого боку власноруч наносив на них позначення та пояснювальні написи.
		Відповідно до оглянутих супутникових знімків місцевості:
		-н.п. Комісарівка Донецької області, ОСОБА_5 позначив територію та місцезнаходження (базування) підрозділу 7 мотострілецького батальйону 1-го армійського корпусу «ДНР» (потім частина увійшла до складу 2-го армійського корпусу «ЛНР»), де вона розміщувалася з вересня 2015 року по кінець 2016 року після перепідпорядкування «ЛНР», та де ОСОБА_5 проходив службу під час служби в «ДНР»;
		-АДРЕСА_4 , обвинувачений позначив територію та місцезнаходження (базування) штабу загону спеціального призначення республіканської гвардії «ДНР», де останній у кінці серпня 2017 року отримував документи на проходження медкомісії та проходив співбесіду під час оформлення для подальшої служби в «ДНР» у складі загону спеціального призначення республіканської гвардії «ДНР»;
		-- АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 позначив територію та місцезнаходження (базування) місця постійної дислокації загону спеціального призначення республіканської гвардії «ДНР», де ОСОБА_5 проходив службу в «ДНР» з листопада 2017 року по осінь 2018 року у складі загону спеціального призначення республіканської гвардії «ДНР».
		Отже, суд, дослідивши всебічно, повно та неупереджено всі обставини кримінального провадження, оцінивши у відповідності до вимог ст. 94 КПК кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованих йому злочинів доведена поза розумним сумнівом.
		Згідно з ст. 6 КК особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за Кримінальним кодексом України.
		За ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
		Відповідно до Постанови Верховної Ради від 17.03.2015 «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		На підставі ст. 1, 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», який набув чинності 24.02.2018, визначено тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль, в тому числі, сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей. При цьому тимчасова окупація Російською Федерацією вказаних територій України незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.
		Поняття терористичної організації визначено Законом України «Про боротьбу з тероризмом», де зазначено, що це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		Також у силу положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - це діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
		При цьому, згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом» терористичний акт є злочинним діянням у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена ст. 258 КК.
		Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених ст. 258 КК, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.
		При цьому терористична організація, на відміну від терористичної групи, створюється для здійснення терористичної діяльності на постійній основі на невизначений проміжок часу.
		Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 (XXIX) «Визначення агресії», прийнятої 14.12.1974, агресивна війна - це протиправне діяння, що виражається у прямому чи опосередкованому застосуванні збройної сили проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави.
		При цьому суд бере до уваги, що ознаки діяльності «ДНР», як терористичної організації, підтверджуються зверненнями Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, які затверджено постановою Верховної Ради України від 27.01.2015; заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленою постановою Верховної Ради України від 04.02.2015; заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21.04.2015, в яких «ДНР» визнано терористичною організацією.
		Аналіз положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та статей 258, 2583 КК свідчать, що як вчинення окремого терористичного акту, так і діяльність терористичної організації здійснюються із метою, визначеною у ст. 258 КК, відсутність якої унеможливлює віднесення певної діяльності до терористичної, внаслідок чого встановлення у кримінальному провадженні передбачених у ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» ознак певної організації та відповідної мети її діяльності є підставою для визнання відповідної діяльності терористичною. 
		Оскільки таке визнання здійснюється судом у конкретному провадженні на підставі наявних матеріалів, існування окремого судового рішення, рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за статтею 258-3 КК не вимагається, оскільки ст. 24 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», що передбачає рішення суду про визнання організацією терористичною, не визначає обов`язкові ознаки терористичної організації, а лише передбачає один із правових наслідків визнання такої організації терористичною шляхом її ліквідації.
		Крім того, встановлення у кримінальному ознак повної організації (наявність стійкого об`єднання трьох і більше осіб; розподіл функцій між цими особами; існування обов`язкових правил поведінки при підготовці та вчиненні терористичних актів) та відповідної мети її діяльності (порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та місцевого самоврядування) є підставою для визнання відповідної діяльності терористичною.
		На підставі викладеного, судом встановлено, що ОСОБА_5 , як громадянин України, цілком усвідомлював, що «ДНР» є стійким об`єднанням групи осіб з розподілом функцій та встановленням правил їх поведінки, яке діє на території України незаконно, а її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовців ЗСУ, задіяними у проведенні АТО та ООС.
		Такі ознаки у своїй сукупності є загальновідомими та дають об`єктивні підстави вважати «ДНР» терористичною організацією у межах правової кваліфікації дій ОСОБА_5 , які передбачені ч. 1 ст. 2583 КК.
		Таким чином, суд встановив, що обвинувачений умисно брав участь у злочинній діяльності цієї терористичної організації, незаконно проходячи там службу, та приймаючи участь у збройному опорі ЗСУ.
		Відповідно до примітки 2 статті 260 КК під збройними формуванням слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.
		На підставі викладеного участь особи у непередбаченому законом збройному формуванні терористичної організації (наприклад, у силовому блоці терористичної організації «ДНР») підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтями 2583 та 260 КК, що додатково підтверджено правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 27.05.2020 у справі № 296/2803/16-к.
		Так, згідно з ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258 - 260, 443, 444, а також іншими статтями КК, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України.
		Участь особи у непередбачених законом збройних формуваннях може мати на меті вчинення злочинів, які не охоплюються умислом на здійснення терористичної діяльності у розумінні Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та відповідно не містять складу злочину, встановленого ч. 1 ст. 2583 КК, однак, враховуючи доведеність винуватості ОСОБА_5 в участі у діяльності терористичної організації та у складі непередбаченого законом збройного формування, яке є підрозділом вказаної організації, його дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, кожен з яких має самостійний склад, передбачений різними статтями Особливої частини КК.
		Встановивши у порядку ст. 91 КПК обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, належність та допустимість доказів, суд приходить до переконання про доведеність поза розумним сумнівом винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, які кваліфікує:
		- за ч. 1 ст. 2583 КК, як участь у терористичній організації та сприяння її діяльності;
		- за ч. 2 ст. 260 КК, як участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
		Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 раніше не судимий, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває.
		Обставиною, яка відповідно до ст. 66КК пом`якшує покарання є часткове визнання вини, сприяння у розкритті злочину.
		Обставини, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання, судом не встановлені.
		При призначенні покарання суд у відповідності зі ст. 65 КК враховує обставини скоєння злочинів, характер та ступінь їх суспільної небезпеки, дані про особу ОСОБА_5 .
		З урахуванням вищевикладеного, конкретних обставин скоєння злочинів та підвищеної суспільної небезпеки скоєного, особи обвинуваченого, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у межах, передбачених санкціями ч. 1 ст. 3583, ч. 2 ст. 260 КК, з конфіскацією усього майна, яке є у власності засудженого, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КК остаточне покарання ОСОБА_5 за вчинення цих кримінальних правопорушень необхідно визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Процесуальні витрати відсутні.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.09.2022 (справа № 761/18595/22), підлягає скасуванню.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає залишенню без змін до набрання вироком законної сили з огляду на актуальність ризику переховування обвинуваченого від виконання призначеного їм покарання.
		Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 63, 65, 70 КК України, ст. 373, 374 КПК України, суд
		у х в а л и в :
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 2583 та ч. 1 ст. 260 КК України, та призначити покарання:
		-за ч. 1 ст. 2583 КК України - у виді позбавленні волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;
		-за ч. 2 ст. 260 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
		На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити до відбуття ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк на 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
		Строк відбування ОСОБА_5 призначеного цим вироком покарання відраховувати від дня його затримання, тобто з 09 вересня 2022 року.
		До набрання вироком законної сили застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.09.2022 (справа № 761/18595/22) на мобільний телефон «Xiаomi», серійний номер НОМЕР_2 , із сім-картами операторів мобільного зв`язку з номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , скасувати.
		Речовий доказ - мобільний телефон «Xiаomi», серійний номер НОМЕР_2 , із сім-картами операторів мобільного зв`язку з номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , що зберігається у матеріалах судового провадження, повернути власнику ОСОБА_5 .
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, не пізніше наступного дня надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми у судовому засіданні.
		Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати в суді копію цього вироку.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...