Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/15055/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері; нотаріату.
Надіслано судом: 20.07.2023. Зареєстровано: 21.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2023.
Дата набрання законної сили: 20.07.2023
Номер судового провадження: К/990/19874/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		20 липня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа №420/15055/22
		адміністративне провадження № К/990/19874/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єресько Л.О.,
		суддів: Соколова В.М.,  Загороднюка А.Г.,
		перевіривши касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 420/15055/22 за позовом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення та наказів,--
		 
		УСТАНОВИВ:
		20 жовтня 2022 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України, в якому з урахуванням зміни позовних вимог, просила:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 05 вересня 2022 року № 4, яке було прийнято за результатами розгляду Подання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на підставі наказу № 180/13.1-03 від 01 липня 2022 року "Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1";
		- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції від 05 жовтня 2022 року №4257/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 ";
		- визнати протиправним та скасувати наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) № 283/13.1-03 від 11 жовтня 2022 року "Про припинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 ".
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року, позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 05 вересня 2022 року № 4, яке було прийнято за результатами розгляду Подання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції від 05 жовтня 2022 року № 4257/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 ". Визнано протиправним та скасовано наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №283/13.1-03 від 11 жовтня 2022 року "Про припинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 ".
		Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.
		Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
		03 липня 2023 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла уточнена касаційна скарга на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 420/15055/22.
		Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
		В уточненій касаційній скарзі скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на підпункт "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
		Так, за правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
		Водночас вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі, розглянуте за правилами загального позовного провадження.
		В обґрунтування загальних підстав касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосовано пункти 2, 14 Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2014 року № 357/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2014 року за № 298/25075 (далі - Порядок № 357/5) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/16, від 23 квітня 2020 року у справі № 814/2850/17, від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, від 07 листопада 2018 року у справі № 826/2668/17, від 16 травня 2019 року у справі № 826/4580/15, від 29 квітня 2020 року у справі № 817/800/17.
		Водночас, суд касаційної інстанції в ухвалі від 12 червня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху вже роз`яснював скаржнику, що у разі визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
		Саме через відсутність належного обґрунтування скаржником подібності правовідносин у цій справі та справах, у яких Верховний Суд у своїх постановах сформував висновки щодо застосування норм права та які, на думку скаржника, не було враховані судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних, суд касаційної інстанції, з-поміж іншого, ухвалою від 12 червня 2023 року залишив касаційну скаргу без руху. 
		Поряд із цим, повторно посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій вищенаведених постанов Верховного Суду, скаржник належним чином не обґрунтовує. що ці постанови ухвадені у спрвах із подібними правовідносинами із цією справою.
		При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
		Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
		Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
		У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
		Так, у справах №813/1790/18, № 825/2328/16 вирішувалось питання щодо дотримання Держпраці законодавчо встановленої процедури прийняття спірних постанов про накладення штрафу, прийнятих на підставі акту перевірки додержання суб`єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне страхування.
		У справі №814/2850/17 позивачці скасовано допуск до державної таємниці, оскільки вона не вживала заходів для забезпечення режиму секретності, а саме: не запровадила пропускний режим в установі; порушила порядок доставки секретної кореспонденції, не уклала договір з підрозділом ДП спецзв`язку про доставку секретної кореспонденції; не забезпечила режим секретності в автоматизованих системах, своєчасно не розробила та не впровадила необхідних заходів щодо цього.
		Натомість у цій справі виник з приводу правомірності рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 05 вересня 2022 року № 4, наказу Міністерства юстиції України від 05 жовтня 2022 року №4257/5, яким анулювано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я позивача та наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) № 283/13.1-03 від 11 жовтня 2022 року про припинення його нотаріальної діяльності.
		Тому наведені скаржником постанови ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, мають відмінне нормативно-правове врегулювання,  а тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судове рішення у цій справі ухвалене без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/16, від 23 квітня 2020 року у справі № 814/2850/17 є безпідставними.
		Крім того, Суд повторно звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
		Разом із тим, скаржник у касаційній скарзі наводить лише конкретні пункти постанови Верховного Суду, у яких зазначено про необхідність оцінки допущених суб`єктом владних повноважень при прийнятті відповідного рішення порушень на предмет визначення їх формальності чи істотності, та які не містять висновків щодо застосування саме норми права, а також висновків судів попередніх інстанцій щодо їх застосування, які суперечать таким висновкам Верховного Суду.
		Щодо посилання скаржника на справи № 826/2668/17, № 826/4580/15, то за висновками Верховного Суду, викладеними у постановах за наслідками їх перегляду судом касаційної інстанції, суд касаційної інстанції встанови, що Міністерством юстиції України правомірно та обґрунтовано прийнято рішення про анулювання свідоцтв позивачів про право на зайняття нотаріальною діяльністю відповідно до підпункту «и» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», оскільки останніми не забезпечено належного зберігання документів, що призвело до їх часткової втрати.
		Проте, задовольняючи адміністративний позов у цій справі, суди попередніх інстанцій із посиланням на правові позиції, висловлені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №817/800/17, від 07 травня 2020 року у справі №П/811/615/16, від 12 червня 2020 року у справі №580/481/19, від 08 липня 2020 року у справі №П/811/937/17, виходили із того, що відповідачами під час ухвалення спірних наказу та рішення не було дотримано процедури їх прийняття, що, в свою чергу, є самостійною підставою для скасування спірних рішень відповідачів. Крім того, судами обох інстанцій встановлено, що підставою прийняття рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 05 вересня 2022 року № 4 було подання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01 липня 2022 року №8875/08.2-20 щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 24 вересня 2009 року за № 7760 на ім`я ОСОБА_1 , внесення якого до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату відбулося із порушенням встановленого порядку, що підтверджено судовим рішенням у справі № 420/9340/22. 
		При цьому, за обставин цієї Вища кваліфікаційна комісія нотаріату 05 вересня 2022 року прийняла рішення № 4 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 24 вересня 2009 року за № 7760 на ім`я ОСОБА_1 , на підставі підпункту «і» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», а саме за неодноразове порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України
		Отже, у справах № 826/2668/17, № 826/4580/15 та цій справі відмінним підстави анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю та відповідно обставини справ. Окрім того, у цих справах,  Верховний Суд не досліджував питання дотримання/порушення процедури прийняття відповідних наказів та рішення і відповідно вказане не було підставою для оцінки законності та правомірності їх прийняття. 
		З огляду на наведене, обставини справи, та, відповідно, спірні правовідносини у справах № 826/2668/17, № 826/4580/15 не є подібними до обставин цієї справи, а висновки Суду у цій справі зроблені виходячи з конкретних, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, та ґрунтуються на їх аналізі та оцінці у межах конкретних правовідносин сторін, а відтак правові позиції викладені Верховним Судом у постановах не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.
		Верховний Суд уважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній справі зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та наведеним скаржником судовим рішенням суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.
		Крім того, як слідує із оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, суди врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 817/800/17 про те, що порушення процедури є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень.
		Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
		Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
		Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
		Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
		Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
		Скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
		Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 12 червня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень.
		Зазначене дає підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто.
		Відповідно до частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
		Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
		Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
		Суд роз`яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332, 355 КАС України,
		 
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 420/15055/22 за позовом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення та наказів - повернути скаржнику.
		Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
		Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
		Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		 
		Судді  Л.О. Єресько             В.М. Соколов  А.Г. Загороднюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...