Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/4820/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 22.07.2023. Зареєстровано: 22.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2023.
Дата набрання законної сили: 12.10.2023
Результат оскарження 12.10.2023 Київський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/359/499/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023111100000127

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        
		359/4820/23 
		1-кп/359/499/2023
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 липня 2023 року          м. Бориспіль
		 
		Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді 
		ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4  (в режимі відео конференції), захисника ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023111100000127 від 19.01.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Гора, Бориспільського району, Київської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
		в с т а н о в и в :
		Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану в державі неодноразово продовжувався, востаннє - Указом Президента України від 19.02.2023, № 58/2023.
		15.01.2023, приблизно о 10 годині 28 хвилин ОСОБА_6 , будучи особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 185, ч. 3. ст. 187 КК України, перебуваючи у магазині «Chalet», який розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Гора, вул. Центральна, 39, побачила на касовій зоні павербанк марки «Baseus» на 10000 mAh 20W чорного кольору, який належить ОСОБА_7 , та у неї виник злочинний умисел на таємне викрадення вказаного павербанку. Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи таємно, повторно та з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи, що її дії носять незаконний та протиправний характер, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, скористалась тим, що касир відійшов від касової зони, де знаходився павербанк марки «Baseus» на 10000 mAh 20W чорного кольору, таємно викрала вищевказаний павербанк. Після цього, ОСОБА_6 покинула територію магазину з викраденим майном та розпорядилась ним на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_6 відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 679/23 від 09.02.2023 року спричинила матеріальну шкоду у розмірі 1599 гривень 00 копійок.
		У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою вину у вчиненні злочину та підтвердила, що дійсно 15.01.2023, вона, перебуваючи у магазині в АДРЕСА_2 , побачила на касовій зоні павербанк чорного кольору та скориставшись тим, що касир відійшов від касової зони, таємно викрала вищевказаний павербанк. Після цього, покинула територію магазину з викраденим майном та розпорядилась ним на власний розсуд. Вартість викраденого повербанка, розмір заподіяної шкоди обвинувачена не оспорює. Також, вона погоджується із такими кваліфікуючими ознаками, як повторність, проте просила суд суворо не карати та застосувати 69 КК України.  
		Під час судового розгляду обвинувачений, захисник та прокурор не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, у зв`язку із чим, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України судом з`ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, суд переконався у добровільності їх позиції та роз`яснив учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Суд встановив, що ОСОБА_4 є особою яка раніше вчинила злочини, передбачені ст. 185, ст. 187 КК України, тому що вироком Залізничного районного суду м. Львова від 21.06.2018 (з урахуванням ухвали Львівського апеляційного суду від 20.02.2019) ОСОБА_4 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 ч. 3 ст. 187 КК України, судимість за це кримінальне правопорушення не знято і не погашено. З огляду на викладене, суд погоджується із доводами прокурора щодо наявності в діях ОСОБА_4 такої кваліфікуючої ознаки як повторність. 
		Також, суд погоджується із висновком сторони обвинувачення про наявність в діях ОСОБА_4 такої кваліфікуючої ознаки як вчинення злочину в умовах воєнного стану.
		Отже, судом визнається доведеним, що ОСОБА_4 таємно викрала чуже майно (крадіжка), вчинено повторно, в умовах воєнного стану, тобто вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України. Таку правову кваліфікацію дій обвинуваченої суд вважає правильною.
		В судовому засіданні обвинувачена визнала свою провину, висловив жаль з приводу вчиненого злочину, засудила свою поведінку, добровільно відшкодувала завданий збиток, у зв`язку із чим, щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку суд визнає обставинами, які пом`якшують її покарання. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено. 
		Призначаючи покарання ОСОБА_8 , суд виходить з того, що вчинене обвинуваченою кримінальне правопорушення є злочином проти власності і у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Згідно наданої прокурором довідки про судимість та долученої копії вироку, обвинувачена раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти власності, зокрема передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України. 07.09.2022 ОСОБА_4 звільнилася із Державної установи «Кам`янська виправна колонія № 34» по відбуттю строку покарання. Відповідно до медичних довідок на обліку у психіатра та лікаря нарколога обвинувачений не перебуває. Згідно характеристики дільничного характеризується посередньо. 
		Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, наявність обставин, що пом`якшують покарання, ступінь здійснення злочинного наміру, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
		Згідно з частиною другої статті 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди керуються принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Стороною захисту не надано до суду жодних відомостей про особистість ОСОБА_4 , які б свідчили про втрату нею суспільної небезпечності та про можливість її виправлення без відбування покарання. Отже, у даному випадку правові підстави для застосування ст. 75 КК України і звільнення від відбування покарання з випробуванням відсутні.
		Також, суд вважає необґрунтованими доводи обвинуваченого захисника про застосування ст. 69 КК України та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. 
		Так, статтею 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за цей злочин. Частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи. При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити із системного тлумачення статей 66 та 69 КК і тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. При цьому, призначаючи засудженому більш м`який вид покарання, аніж встановлений санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК, суд має належно обґрунтувати, що саме цей захід примусу дозволить досягти ключової мети покарання, а саме виправлення винної особи та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		ОСОБА_4 , яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, відбувала покарання в місцях позбавлення волі, однак це не призвело до позитивних змін в її особистості та не створило у неї готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, вона не зробила належних висновків для себе, на шлях виправлення не стала і знову вчинила умисний злочин.
		Суд вважає, що стороною захисту належним чином не обґрунтовано, які саме декілька обставин істотно зменшують суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину та слугують підставами для застосування статті 69 КК України. Отже, у даному випадку правові підстави для застосування ст. 69 КК України відсутні. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Документи, надані учасниками судового провадження на підставі ст. 100 КПК України слід залишити в матеріалах кримінального провадження. 
		Речові докази, а саме: павербанк марки «Baseus» на 10000 mAh 20W чорного кольору повернути потерпілому ОСОБА_9 . Крім того, слід стягнути зі ОСОБА_4 витрати, пов`язані із залученням експерта у кримінальному провадженні у сумі 220 грн. 
		Клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором не заявлялося. 
		Керуючись ст.ст. 368, 373, 374 КПК України, суд 
		у х в а л и в :
		ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років. 
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		Речові докази, а саме: павербанк марки «Baseus» на 10000 mAh 20W чорного кольору повернути потерпілому ОСОБА_9 .
		Стягнути зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експерта у кримінальному провадженні у сумі 220 грн. 
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. На підставі ч. 3 ст. 376 КПК України роз`яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя                                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...