Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 751/3261/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 24.07.2023. Зареєстровано: 24.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/743/14/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022270000000033

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 751/3261/22
		Провадження №1-кп/743/14/23
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       17 липня 2023 року        Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі: 
		головуючої-судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 
		з участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 22022270000000033 від 17.05.2022 про обвинувачення 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, який зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , місце народження та проживання не встановлено, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН входять Україна, Російська Федерація (далі - РФ) та ще
		49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН
		від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН. 
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим), м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.
		Статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України»
		від 12 вересня 1991 року Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.
		Згідно ч. 1 ст. 4 зазначеної Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 зазначеної Конвенції,  вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.
		Згідно зі ст. 13 зазначеної Конвенції, положення частини II цієї Конвенції щодо загального захисту населення від деяких наслідків війни стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною.
		Згідно зі ст. ст. 27, 29 вказаної Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства, залякування та образ. Сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
		Відповідно до ст. ст. 31, 32, 34 вказаної Конвенції забороняється, зокрема: захоплення заручників, жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей. 
		Згідно з преамбулою Додаткового протоколу від 08.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), положення Женевських конвенцій від 12.08.1949 та цього Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні збройного конфлікту або у причинах, що висуваються Сторонами в конфлікті чи приписуються їм.
		Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 75 вказаного Протоколу заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема катування всіх видів - фізичні чи психічні; тілесні покарання; знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій. 
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		       Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
		       Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС РФ вирішили досягти шляхом розв`язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		       При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		       З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей РФ, які, на думку співучасників, були прямо пов`язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		       Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та ЗС РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі - ЧФ РФ), це сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ ЗС РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому ведення гібридної війни проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати на території півострова Крим.
		       Для ефективної реалізації плану вирішено залучити військовослужбовців ЗС РФ, співробітників інших силових відомств РФ, представників влади, інших громадян РФ та України. Крім того, з цією ж метою, представниками влади РФ створено та озброєно іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, якими керували офіцери спецслужб і ЗС РФ.
		       Так, починаючи з 20 лютого 2014 року для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АР Крим і м. Севастополя, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів ЗС РФ.        
		       У подальшому військовослужбовцями ЗС РФ здійснено захоплення будівель центральних органів влади АР Крим та встановлено контроль над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для РФ рішень. Крім того здійснено блокування автошляхів, захоплення аеропортів та транспортних підприємств, військових частин ЗС України, пошкодження та знищення військового майна, що має важливе оборонне значення для України.
		       Відтак всупереч міжнародному правопорядку, з нехтуванням державного суверенітету та територіальної цілісності України, починаючи з 20 лютого 2014 року, представниками влади РФ і службовими особами ЗС РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та військової окупації території АР Крим і м. Севастополя.
		       Також представниками влади і ЗС РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території України.
		       Так, вказаними особами у березні - квітні 2014 року організовувалися та проводилися антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких - у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях з метою поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		       З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває внутрішній конфлікт, представники влади та ЗС РФ вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією - здійснення терористичної діяльності, створювали враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.
		       Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та ЗС РФ, 07 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
		       Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС РФ.
		       Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів - здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		       Незаконні збройні формування терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», іррегулярні збройні формування РФ та військовослужбовці ЗС РФ чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади РФ під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації Російської Федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.
		       З огляду на викладене, між державами РФ та Україна триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
		       Оскільки окупація АР Крим і м. Севастополя, частини Донецької і Луганської областей України не принесла бажаних результатів у вигляді встановлення впливу над політичними та економічними процесами в Україні, відмови від співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації, та відмови від євроінтеграційного курсу розвитку країни, вищим політичним і військовим керівництвом РФ вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, розв`язаної ще з лютого 2014 року, а саме до повномасштабного вторгнення на територію України із застосуванням ЗС РФ та інших військових формувань РФ.
		       З листопада 2021 року представники влади та ЗС РФ, з метою підготовки до повномасштабного нападу на Україну, організували перекидання підрозділів ЗС та інших військових формувань РФ до кордонів України, що пояснювалося запланованими спільними російсько-білоруськими навчаннями «Союзна рішучість-2022», які розпочалися 10 лютого 2022 року.
		       Станом на 8 лютого 2022 року вздовж усього кордону з Україною з боку РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованих територій України зосереджено 140 тис. військових РФ, включаючи повітряний та морський компонент.
		       З метою створення приводів для ескалації воєнного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами Російської Федерації та світовою спільнотою, представниками влади та ЗС РФ розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян РФ та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також вчинення провокацій, які полягали у імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами ЗС України по території РФ та тимчасово окупованим територіям України. 
		       Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом РФ «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних Сил України.
		       На виконання зазначених намірів, 15 лютого 2022 року Державна дума Російської Федерації звернулася до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік». 
		       18 лютого 2022 року керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей повідомлено про проведення евакуації місцевого населення тимчасово окупованих територій України до Ростовської області, що пояснювалося вигаданими застереженнями про те, що Збройні Сили України мають намір атакувати тимчасово окуповані території та здійснити їх силове повернення під контроль України.
		       19 лютого 2022 року вказаними особами було оголошено так звану загальну мобілізацію жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
		       21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.
		       В цей же день, Президент Російської Федерації скликав позачергове засідання Ради безпеки Російської Федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.
		       Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу Ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення Державної думи РФ та заявили про необхідність визнання Президентом РФ незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
		       Цього ж дня Президент Російської Федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.
		       22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації РФ. 
		       В цей же день Президент Російської Федерацію, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації РФ звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
		       23 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих Донецької та Луганської народних республік.
		       24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.
		       У подальшому цього ж дня Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, віроломно здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України та цивільним об`єктам, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		       У період із 5 години 24 лютого 2022 року та до цього часу підрозділи ЗС та інших військових формувань РФ здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжувалися бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. 
		       Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні ведено воєнний стан.
		       При цьому, військовослужбовець військової частини № НОМЕР_1 (35-та окрема гвардiйська мотострiлецька Сталiнградсько - Київська ордену Ленiна, червонознаменна, ІНФОРМАЦІЯ_2 (м. д. РФ, Алтайський край, м. Алейськ)) Збройних Сил Російської Федерації ОСОБА_6 , який перебуває на посаді стрільця, будучи обізнаним з нормами міжнародного гуманітарного права, зокрема з положеннями Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року та додатковими протоколами до них, діючи умисно, за попередньою змовою групою осібіз іншими невстановленими на цей час військовослужбовцями ЗС РФ, усвідомлюючи явну злочинність власних дій, в порушення вимог ст. ст. 31-32, 34вказаної Конвенції, ст. 75 Додаткового протоколу 1, перебуваючи 28.02.2022 приблизно біля 10 години на подвір`ї приватного господарства, за адресою: АДРЕСА_2 , яке не є військовим об`єктом, де також перебували цивільні особи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з метою отримання відомостей від ОСОБА_7 про розташування на території села військовослужбовців Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, застосував до останнього фізичну силу, а саме наніс один удар прикладом автомату в живіт та два удари по спині, погрожуючи при цьому розстрілом, а саме звів курок та направив автомат на ОСОБА_7 . Не отримавши необхідних відомостей ОСОБА_6 , разом з іншими військовослужбовцями ЗС РФ, направившина ОСОБА_7 автомат, наказав сісти за кермо власного транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter, р.н. НОМЕР_2 , а його матері - ОСОБА_8 до вантажного відділення вказаного автомобіля та слідувати до території деревообробного підприємства за адресою: АДРЕСА_2 .
		       Прибувши до підприємства, ОСОБА_6 разом з іншими невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ, з метою отримання відомостей про місцезнаходження військовослужбовців/підрозділів Збройних Сил України на території села, утримували ОСОБА_7 та ОСОБА_8 біля території підприємства до 16 год. 00 хв. 28.02.2022, при цьому постійно погрожували розстрілом та застосуванням фізичного насилля у разі ненадання таких відомостей. 
		       Після чого ОСОБА_6 з метою пограбування цивільних осіб та привласнення майна, що не виправдане воєнною необхідністю, навів автомат на ОСОБА_7 та наказав віддати ключі від автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, р. н. НОМЕР_2 .
		       Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 03.03.2022 біля 14 год 00 хв. разом із іншим невстановленим військовослужбовцем ЗС РФ прибули до продуктового магазину в с. Вишневе, де на той час знаходився ОСОБА_7 ,та під погрозою розстрілу, а саме звів курок автомата та направив його на останнього, наказав підняти руки за голову та у пішому порядку прослідувати до деревопереробного підприємства за адресою: АДРЕСА_2 , де протримали ОСОБА_7 до 19 години 03.03.2022, при цьому застосували до нього фізичну силу, а саме: спричинили множинні удари ногами та тупими предметами в область живота, спини і голови, та вимагали зізнатися у «шпигунстві» на користь України.
		       Таким чином, ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем Збройних Сил Російської Федерації застосував до цивільних осіб, які перебували під захистом, примус фізичного і морального порядку, з метою отримання необхідних йому відомостей, заходи, які завдали фізичних страждань цивільним особам, також здійснив пограбування цільних осіб та привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, здійснюване незаконним чином і безцільно чим порушив вимоги ст. ст. 3, 31-32, 34, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. 75 Додаткового протокол (1) до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів.
		Військовослужбовець Збройних Сил Російської Федерації ОСОБА_6 , будучи обізнаним з нормами міжнародного гуманітарного права, зокрема положеннями Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року та додатковими протоколами до них, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із іншими невстановленими на цей час військовослужбовцями ЗС РФ, усвідомлюючи явну злочинність власних дій, в порушення вимог ст. ст. 31-32, 34, 147 вказаної Конвенції, ст. 75 Додаткового протоколу 1, перебуваючи 28.02.2022 приблизно біля 10 години на подвір`ї приватного господарства, за адресою: АДРЕСА_2 , яке не є військовим об`єктом, де також перебували цивільні особи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з метою отримання відомостей від ОСОБА_7 про розташування на території села військовослужбовців Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, застосував до останнього фізичну силу, а саме наніс один удар прикладом автомату в живіт та два удари по спині, погрожуючи при цьому розстрілом, а саме звів курок та направив автомат на ОСОБА_7 . 
		       Не отримавши необхідних відомостей ОСОБА_6 , разом з іншими військовослужбовцями ЗС РФ, направивши на ОСОБА_7 автомат, наказав сісти за кермо власного транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter, р.н. НОМЕР_2 , а його матері - ОСОБА_8 до вантажного відділення вказаного автомобіля та слідувати до території деревообробного підприємства за адресою: АДРЕСА_2 .
		Прибувши до підприємства, ОСОБА_6 разом з іншими невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ, з метою отримання відомостей про місцезнаходження військовослужбовців/підрозділів Збройних Сил України на території села, утримували ОСОБА_7 та ОСОБА_8 біля території підприємства до 16 год. 00 хв. 28.02.2022, при цьому постійно погрожували розстрілом та застосуванням фізичного насилля у разі ненадання таких відомостей. 
		Після чого ОСОБА_6 з метою пограбування цивільних осіб та привласнення майна, що не виправдане воєнною необхідністю, навів автомат на ОСОБА_7 та наказав віддати ключі від автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, р.н. НОМЕР_2 .
		       Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 03.03.2022 біля 14 год. 00 хв. разом із іншим невстановленим військовослужбовцем ЗС РФ, прибули до продуктового магазину в с. Вишневе, де на той час знаходився ОСОБА_7 , та під погрозою розстрілу, а саме звів курок автомата та направив його на останнього, наказав підняти руки за голову та у пішому порядку прослідувати до деревопереробного підприємства за адресою: АДРЕСА_2 , де протримали ОСОБА_7 до 19 години 03.03.2022 при цьому застосували до нього фізичну силу, а саме: спричинили множинні удари ногами та тупими предметами в область живота, спини і голови, та вимагали зізнатися у «шпигунстві» на користь України.
		Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_6 які виразилися в жорстокому поводженні з цивільним населенням, інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, підлягають кваліфікації як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 438 КК України.
		Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_6 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення судового розгляду за процедурою in absentia, суд виходив із того, що інкримінований обвинуваченому злочин та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч.2 ст.297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.
		З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався в порядку спеціального судового провадження згідно з ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16.01.2023 року за відсутності обвинуваченого ОСОБА_6  (in absentia), котрий показань суду не надавав.
		За повідомленням Чернігівської дирекції АТ «Укрпошта» від 11 серпня 2022 року з 24 лютого 2022 року припинене приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до Російської Федерації.
		Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.08.2022 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування за ч. 1 ст. 438 КК України стосовно обвинуваченого  ОСОБА_6  котрий був оголошений у розшук.
		Після постановлення ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6   відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 51 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України реалізацію його права здійснював захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.
		У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був поінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.
		Повістки про виклик ОСОБА_6 , повідомлення про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України шляхом публікування у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення».
		При цьому, судом також вживалися заходи для виклику обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання останній викликався у порядку ст. 323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр» та його електронній версії на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 у розділі «Оголошення: виклики в суд» та на офіційному веб-сайті суду.
		Захисник обвинуваченого здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого: приймав участь у допиті потерпілого, свідків та дослідженні письмових доказів, виступав у дебатах.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Суд, дослідивши всі подані стороною обвинувачення докази, дійшов наступних висновків. 
		Так, допитаний судом потерпілий ОСОБА_7 пояснив що з 24.02.2022 під час повномасштабного вторгнення, через с.Вишневе, переміщалось дуже багато ворожої техніки в напрямку м.Чернігів, а потім вони повернулись в с.Вишневе та розташувалися в свинарнику та пілорамі. Вперше він зіткнувся з військовослужбовцями рф 28.02.2022, вони проходили селом, він загрузив машину Mercedes-Benz Sprinter всім необхідним, а саме одягом та продуктами, з метою виїхати подалі з села. Побачивши, що колона військовослужбовців рф пройшла та відкривши ворота, він почув два постріли. Вийшовши з двору побачив БТР та знову почув вистріли, а також вказівку до нього «лягай на землю, а то вб`ємо».Коли він ліг на землю, в нього військові забрали телефон та почали бити ногами. Його матір почувши постріли, вийшла на подвір`я та все це бачила. Серед цих військових йому запам`ятався один чоловік азіатської зовнішності, чорнявий, з приплюснутим носом, пишними губами, середньої статури. Потім військові його підняли, наказали розблокувати телефон та відкривши його машину, почали роздавати своїм військовослужбовцям продукти. Кричали, що він здає їхні позиції та погрожуючи автоматами посадили за кермо Mercedes-Benz Sprinter, а матір до вантажного відділення вказаного автомобіля та наказали слідувати до території деревообробного підприємства - пилорами. Прибувши на місце, військовослужбовці ЗС РФ, з метою отримання відомостей про місцезнаходження військовослужбовців/підрозділів Збройних Сил України на території села, утримували ОСОБА_7 та ОСОБА_8 біля території підприємства до 16 год. 00 хв. 28.02.2022, при цьому постійно погрожували розстрілом та застосуванням фізичного насилля у разі ненадання таких відомостей. Потім відпустили обох, але автомобіль залишили на пилорамі. В подальшому 03.03.2022 односельці повідомили, що в магазині, що належить їх сім`ї, вибиті двері. Щоб попередити остаточне розграбування магазину та знищення обладнання, він вирішив піти до магазину, щоб дошками забити двері. Коли зайшов до магазину, за ним відразу зайшли військовослужбовці зс рф, та виявивши у нього в кармані акумуляторні батарейки, під дулами автоматів, повели на лісопилку. На території пилорами його роздягли до гола розділи та розбули, зв`язали за спиною руки, повалили на землю і почали бити. До нього підходили військові та по черзі били, наносили удари палицями, прикладами, руками та ногами. Коли він втрачав свідомість, на нього лили воду і залишали на деякий час, а потім знову били. При цьому, військові намагалися спричинити якомога сильніші страждання, задля чого били по п`ятках палками, били прикладами по пальцях рук. В якісь момент він перестав відчувати біль і в певній мірі втратив орієнтування в часі і просторі. Оскільки він тривалий час знаходився в голому вигляді на вулиці, то від холоду і внаслідок здавлення, у нього втратилася чутливість рук. Протягом всіх цих тортур військові постійно погрожували, що вб`ють його та матір. Він відчував жах і був впевнений, що його живим вже не відпустять. Катування продовжувалося приблизно з 14 по 19 годину. В результаті дій військових у нього були поламані руки, ноги, пальці на руках, забиття внутрішніх органів, психологічна травма. Серед військовослужбовців, які з нього знущалися, був присутній чоловік азіатської зовнішності, якого він раніше бачив та запам`ятав, а пізніше опізнав по фото. Вважає, що за таке нелюдське ставлення обвинувачений заслуговує на максимальне покарання.
		Допитана в суді в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що вона працює старостою Вишнівської громади Ріпкинської селищної ради Чернігівського району та області. Потерпілий ОСОБА_7 її син. 24.02.2022 почалося вторгнення рф, військові зайшли під прапором СРСР, спочатку проходила техніка. Приблизно в обідню пору вони проходили в центрі села і повертали на Чернігів. 24.02.2022 вона нарахувала більше 1 тис. одиниць техніки. Люди ховалися в школі в укритті. 28.02.2022 до них на подвір`я увірвалося близько 15 чоловік в балаклавах. Почали забирати документи, телефони. Посадили сина за руль їхньої машини. Вимагали поїхати до деревообробного цеху, де повісили флаг СРСР, там їх допитували. У військових була застаріла інформація, що вона голова сільської рали. Казали, що штаб у неї в будинку, питали де нацики - хлопці, що служили в АТО. Погрожували розстрілом сина, якщо не скаже. Перший раз їх не били, тримали до вечора, були сумерки - відпустили. Машину не віддали. У сина забрали всі документи і він пішов додому, а вона побігла в сільську раду, щоб сховати документи Атовців . 03.03.2022 їй повідомили люди, що сина знову забрали військові і кудись повели. Вона побігла на блокпост, де військові рф повідомили по рації, що син у них. До неї вийшов військовий, назвався ОСОБА_10 і сказав, що у них будуть проводити обшук. В хаті військові забрали, що хотіли. Вона знову побігла до блокпосту і чекала, ближче до вечора вони відпустили сина. Вона побачила, що син був побитий, в нього голова була в крові, були переломи пальців рук, забої нирок, він ледь йшов, хитався. Вказала, що син до цього часу лікується. Він їй розказував, що його підвішували за руки, які були зав`язані назад. Слідчий проводив впізнання, син опізнав по фотокартках того, що був найактивнішим, також він казав, що більш агресивними були азіати. 
		Допитаний в суді в якості свідка ОСОБА_11 пояснив, що проживає в с. Вишневе. 24.02.2022 окупували село. В кінці лютого ОСОБА_12 забрали на пилораму, там у них був штаб і катівня. Він бачив ОСОБА_7 коли його відпустили росіяни після катування, в нього були тілесні ушкодження. Також вказав, що ще одного односельця катували, а коли росіяни пішли, то виявили приміщення, де катували, там була кров та військова форма українська.
		Допитаний в суді в якості свідка ОСОБА_13 пояснив, що він є жителем с. Вишневе, Коли були в селі руські, то на початку березня, вони забрали його сина та ОСОБА_12 . Бачив, як їм зв`язали руки та зав`язали очі та повели на пилораму. Їх тримали день, а потім коли їх відпустили, то хлопці були дуже побиті, майже не могли йти, а потім розповідали, що в них питали, чи вони не диверсанти, «нацики» та били палками по п`ятках та ногах.
		Крім того судом досліджені письмові докази, зібрані стороною обвинувачення.
		Зокрема, з повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення від 17.05.2022 заступника начальника Ріпкинського РВ УСБУ в Чернігівській області ОСОБА_14 вбачається, що 17.05.2022 в с.Вишневе Чернігівського району Чернігівської області виявлене кримінальне правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст.438 КК України, а саме те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець ЗС РФ, під час окупації населеного пункту Вишневе Чернігівського району Чернігівської області збройними силами рф порушив закони та звичаї війни, зокрема завдав побоїв цивільним особам та викрав майно місцевих жителів. Особа не затримувалась (а.87 судової справи). 
		З рапорту старшого оперуповноваженого Ріпкинського РВ УСБУ в Чернігівській області ОСОБА_15 вбачається, що ним в установленому законом порядку, отримана інформація щодо наявності в діях громадянина РФ ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ознак вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України. Зокрема, ОСОБА_6 під час окупації населеного пункту Вишневе Чернігівського району Чернігівської області збройними силами РФ порушив закони та звичаї війни, а саме завдав побоїв цивільним особам та викрав майно місцевих жителів. Таким чином, в діях ОСОБА_6 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.438 КК України (а. 88 судової справи). 
		На підставі матеріалів правоохоронних органів та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень відомості про дану подію 17.05.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022270000000033 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (а.164 судової справи).
		З протоколу огляду місця події від 12.05.2022 та схеми до протоколу огляду місця події від 02.08.2022 встановлено, що в ході проведення огляду території та приміщень ТОВ «Грін Форест Індастрі» за адресою: Чернігівська область, с.Вишневе, вул.Центральна, 1, встановлено, що в середині вказаного приміщення ОСОБА_16 вказав в куті зліва від дверей на військову куртку військовослужбовця рф, в якій він виявив документи та пояснив, що 16.05.2022 він зайшов на територію вказаного товариства, щоб дізнатись, що залишилось після відходу російських військ з території товариства і виявив документи військовослужбовця збройних сил рф. Після цього слідчим було оглянуто та вилучено наступні документи: 1.«Пропуск НОМЕР_4» на ім`я « ОСОБА_17 ». 2.Свідоцтво Міністерства оборони російської федерації № НОМЕР_3 видане « ОСОБА_17 ». Вказані документи було вилучено. Також ОСОБА_16 додав, що на вказаних документах він впізнав особу, яка його викрала та наносила тілесні ушкодження, про що він готовий дати покази ( а. 104, 109-116 судової справи).
		З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.05.2022 встановлено, що ОСОБА_8 впізнала за фотознімками військовослужбовця збройних сил рф азіатської зовнішності, який викрав, наносив побої та утримував її сина на фото № 3 ( а. 106 судової справи).
		З протоколу огляду місця події від 20.05.2022 з фототаблицями до протоколу огляду від 20.05.2022, вбачається, що слідчий здійснив огляд ділянки місцевості, на якій знаходиться транспортний засіб «Mercedes Sprinter» за адресою: АДРЕСА_2 . В ході огляду встановлено, що транспортний засіб білого кольору частково пошкоджений, а саме розбито внутрішню частину панелі приладів, відсутня магнітола, резинові накладки на дверях, акумулятор та підголовники на сидіннях автомобіля (а.117-122 судової справи).
		З протоколу слідчого експерименту від 02.08.2022 за участі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з фототаблицями до протоколу слідчого експерименту вбачається, що останні детально розповіли про події, які мали місце 28.02.2022 та 03.03.2022 за участю їх та військовослужбовця рф азіатської зовнішньості ОСОБА_6 (а.89-105 судової справи)
		З висновку експерта від 13.06.2022 № СЕ-19/125-22/2834-АВ за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 22022270000000033 вбачається, що вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter, 2004 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2 в результаті його викрадення та пошкодження 28.02.2022 на момент проведення дослідження (10.06.2022) може становити 81055,91 грн. (а.123-156 судової справи).
		З висновку експерта № 150 від 09.06.2022 вбачається, що згідно наданої на судово-медичну експертизу медичної документації у гр-на ОСОБА_7 , 1991 р.н,, виявлені тілесні ушкодження у вигляді: консолідуючих переломів 5ої плюсневої кістки правої ступні, шиловидного відростка правої ліктьової кістки, котрі виникли внаслідок ударної дії тупих, твердих предметів і, як усі в сукупності, так і кожне окреме відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк понад 21 добу, відповідно до п.п.2.2.1в, 2.2.2, 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995р №Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України». Діагноз «Забій грудного відділу хребта. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Неврит післятравматичний серединного і ліктьового нервів обох передпліч», встановлений лікарем - травматологом, а також діагноз «Стан після ЗЧМТ, струсу головного мозку (03.03.22р), цефалгінчий, церебростенічний, вестибуло-атаксичний, виражений астено-невротичний синдром. Післятравматичний остеохондроз грудного відділу хребта, м`язево-точні розлади. Післятравматичний неврит серединного і ліктьового нервів обох передпіч», встановлений неврологом, не підтверджені об`єктивними медико-морфологічними та переконливими клінічними даними і згідно п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995р. «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» при встановленні наявності та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не враховувався. Висловитись щодо конкретної дати утворення, виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, не надається можливим через відсутність об`єктивних судово- медичних даних, однак не виключена можливість їх утворення в період з 28.02.2022 по 03.03.2022, як на це вказано в описовій частині даної постанови. Виходячи з кількості ушкоджень, описаних в наданій на експертизу медичній документації на ім`я ОСОБА_7 , їх характеру та розташування, можна припустити, що вони могли утворитися не менше ніж 2 (двох) травмуючих дій (а.157-161 судової справи).
		Заслухавши покази потерпілого ОСОБА_7 , які узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні доказами, зібраними в ході досудового розслідування, покази свідків, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6   у жорстокому поводженні з цивільним населенням, інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та його дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 438 КК України.
		Обставини, пом`якшуючі покарання обвинуваченого відсутні.
		Обставиною обтяжуючою покарання є вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке становить підвищену суспільну небезпеку з огляду на дику та варварську поведінку обвинуваченого у сучасному світі, що не може мати місця у 21 сторіччі. Вчинення подібних злочинів на думку суду, нивелює, зводить нанівець всі досягнення сучасної цивілізації в області миру та гуманності людства. Судом враховуються відомості про особу обвинуваченого, який хоча і не притягався до кримінальної відповідальності на території України, а органу досудового розслідування не вдалося здобути даних щодо особи обвинуваченого, але його дії, за які він притягається до кримінальної відповідальності характеризують його як особу, позбавлену будь - яких моральних принципів, співчуття, совісті, а також беззаперечно свідчать про ігнорування ним норм не тільки міжнародного права, а й норм людського співжиття, повне знецінення в його свідомості життя інших людей, презирливе ставлення до їх страждань як фізичних, так і моральних. 
		Судом також враховуюється відсутність пом`якшуючих покарання обставин, думку потерпілого щодо покарання обвинуваченому, обставину, що відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_6 .
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6  необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі у максимальному розмірі визначеному у санкції ч.1 ст.438 КК України.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні складають 2642,92 грн. та підлягають стягненню з обвинуваченого. 
		Цивільний позов не заявлявся. 
		Речові докази відсутні.
		Керуючись ст.ст.373-376 КПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років.
		Строк відбування покарання   ОСОБА_6 рахувати з дня його фактичного затримання.
		Стягнути з  ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні в сумі 2642 (дві тисячі шістсот сорок дві) грн. 92 коп. процесуальних витрат.
		На вирок може бути подано апеляцію до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...