Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/2971/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2023.
Дата набрання законної сили: 19.07.2023
Номер судового провадження: 61-7174ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України                           
		 
		19 липня 2023 року                                                          
		м. Київ
		 
		справа № 753/2971/19
		 
		провадження № 61-7174св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),               Хопти С. Ф., 
		 
		учасники справи:
		позивач - Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця», 
		відповідачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		представник відповідачів- адвокат Павлов Ігор Геннадійович,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року                у складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду                              від 30 березня 2021 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є.,                  Заришняк Г. М., Рубан С. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		У грудні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця» (далі - ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 06 лютого 1997 року Закрите акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця», правонаступником якого                  є ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», уклало з відповідачами договір купівлі-продажу квартири, пунктами 4 і 5 якого передбачено, що продаж квартири здійснено за 42 196,00 грн, що на момент розрахунку становило          22 281 умовних одиниць за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день укладення договору купівлі-продажу квартири. Покупці зобов`язалися виплатити продавцю вартість квартири протягом п`ятнадцяти років з моменту укладення договору купівлі-продажу квартири, тобто до 06 лютого 2012 року.
		 
		З огляду на те, що відповідачі сплатили кошти за договором купівлі-продажу квартири не у повному обсязі, оскільки вартість квартири мала бути визначена за офіційним курсом національної валюти до долара США, встановленим НБУ на день платежу, а не на день укладання договору купівлі-продажу квартири, ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» просило стягнути з відповідачів заборгованість за цим договором і три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.
		 
		Уточнивши позовні вимоги, ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» просило суд стягнути зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість               у розмірі 301 684,59 гривні та три відсотки річних у розмірі 27 226,09 грн, усього 328 910,68 грн (том 1, а. с. 49-50).
		 
		Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
		 
		Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого                 2015 року позов ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» задоволено.
		Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь                                 ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» заборгованість у розмірі                                328 910,68 грн.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року залишено без задоволення.
		 
		Постановою Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2018 року заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року залишено без змін.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
		Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого                 2015 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 14-211цс18).
		 
		Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року           у задоволенні позову ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» відмовлено.
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що визначена договором купівлі-продажу ціна продажу квартири відповідає офіційному курсу гривні до долара США на день його укладення (42 196 грн, що складає 22 281 умовних одиниць), отже, під поняттям «умовна одиниця» сторони розуміли саме долар США.
		При цьому районний суд вважав, що рішення прийняте на спільному засіданні Правління та Ради уповноважених представників трудового колективу ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», оформлене протоколом від 29 січня 1997 року № 69, яке передувало укладенню договору купівлі-продажу квартири з відповідачами, є неналежним доказом, оскільки даним рішенням не було передбачено порядок визначення ціни, зокрема не встановлено, що вказана ціна визначається за офіційним курсом певної іноземної валюти на день платежу.
		 
		Суд першої інстанції вважав, що оскільки відповідачі сплатили повну вартість квартири, їх зобов`язання перед позивачем припинилися.
		 
		Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року,                            з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року - без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновком районного суду про те, що умови пунктів 4, 5 договору купівлі-продажу передбачають визначення ціни продажу у гривні за курсом долара США до гривні на день укладання договору. При цьому суд врахував чинне на час укладення договору цивільне законодавство та взяв до уваги, що підготовка проекту договору купівлі-продажу була здійснена позивачем - роботодавцем відповідача. Цей факт ніким не оспорюється. Також зазначене підтверджено тим,                 що ідентичні за змістом договори були укладені з усіма покупцями квартир у будинку АДРЕСА_1 . 
		 
		Отже, оскільки на момент звернення позивача до суду з позовом відповідачі сплатили повну вартість квартири, їх зобов`язання перед позивачем припинилися, у зв`язку із чим правові підстави для задоволення позову ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу квартири відсутні.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
		 
		Крім того, ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» подано заяву про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» мотивована тим, що судами попередніх інстанцій допущено порушення статті 417 ЦПК України, оскільки ними проігноровано вказівки, які дала Велика Палата Верховного Суду під час розгляду цієї справи щодо необхідності застосування правил тлумачення правочинів. 
		 
		Наголошує на тому, що сторони погодили, що оплата вартості квартири здійснюється виходячи із розміру кожного платежу у гривнях згідно із офіційним курсом долара США.
		 
		Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду                          від 11 листопада 2020 року у справі № 753/11009/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме положень частини першої                  статті 637, частини четвертої статті 213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
		 
		У липні 2021 року представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокатом Павловим І. Г. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що доводи ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»                                 є безпідставними та надуманими, отже, у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.
		Вважає, що відсутні підстави для відступу від уже сформованої практики Верховного Суду у аналогічних справах за участі ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
		Посилається на те, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові              від 11 листопада 2020 року у справі № 753/11009/2019 (провадження              № 1903св20), є порушенням принципу юридичної визначеності, оскільки жодних обґрунтувань для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду у зазначеній постанові не вказано.
		 
		У липні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки сформовані правові висновки у аналогічних справах про стягнення коштів, де ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» є позивачем, а фізичні особи (колишні працівники ) - відповідачами.
		Зазначає, що жодної заборгованості за договором купівлі-продажу немає.
		 
		Крім того, у липні 2021 року представником ОСОБА_1 та                     ОСОБА_2 - адвокатом Павловим І. Г. подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у якому зазначили, що справа містить виключну правову проблему, а розгляд справи Великою Палатою Верховного Суду необхідний для забезпечення розвитку права й формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		 
		Доводи осіб, які подали письмові пояснення у справі
		 
		У січні 2023 року ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» подала пояснення щодо розгляду справи з урахуванням Науково-правового дослідження з питань тлумачення умов договору купівлі-продажу щодо здійснення розрахунків, у яких зазначила, що для правильного вирішення справи слід враховувати висновки, викладені в науково-правовому дослідженні з питань тлумачення умов договору купівлі-продажу квартири від 06 лютого 1997 року. При цьому до письмових пояснень ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» долучила копію Науково-правового висновку з питань тлумачення умов договору купівлі-продажу щодо здійснення розрахунків             № 005/2022 від 19 червня 2022 року.
		 
		Крім того, 06 січня 2023 року ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» подала клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у якому зазначено, що справа має виключну правову проблему та підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду. 
		Посилається на те, що у провадженні судів різних інстанцій знаходиться 7 справ за позовами товариства до фізичних осіб про стягнення заборгованості з оплати вартості квартир, придбаних за аналогічними договорами. У всіх цих справах у судів немає єдності позиції щодо того, на який момент слід рахувати еквівалент вартості квартири в іноземній              валюті - станом на дату укладення відповідного договору, чи станом на дату кожного конкретного платежу по такому договору.
		 
		У січні 2023 року представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокатом Павловим І. Г. подано письмові пояснення у справі, у яких зазначено, що при з`ясуванні порядку проведення розрахунків за договором купівлі-продажу слід зробити висновок, що пункти 4, 5 договору купівлі-продажу передбачають визнання суми, що підлягає сплаті. З урахуванням умовних одиниць за курсом НБУ саме на день укладення договору купівлі-продажу. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У квітні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 травня 2021 року справу № 753/2971/19 призначено                     судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії:                     Воробйова І. А., Черняк Ю. В. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2021 року справу призначено до розгляду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року провадження у справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи                за позовом ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» на постанову Київського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року (провадження                    № 61-8829св21).
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 січня 2023 року у із перебуванням у відпустці судді Черняк Ю. В. на підставі повідомлення судді Лідовця Р. А. від 09 січня                  2023 року справу № 753/2971/19 призначено судді-доповідачеві                       Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д.,                Воробйова І. А., Коломієць Г. В., Гулько Б. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року провадження у справі поновлено.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 березня 2023 року клопотання                    ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволено. 
		Справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2023 року справу повернуто на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
		 
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ            від 26 червня 2023 року у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Воробйової І. А., на підставі повідомлення судді Лідовця Р. А.             від 26 червня 2023 року, справу призначено судді-доповідачеві              Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д.,           Хопта С. Ф., Коломієць Г. В., Гулько Б. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2023 року заяву про самовідвід судді Гулька Б. І. задоволено. Справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
		 
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ            від 07 липня 2023 року у зв`язку з постановленням Верховним Судом                     05 липня 2023 року ухвали про самовідвід судді Гулька Б. І. справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Гулейков І. Ю., Хопта С. Ф., Коломієць Г. В.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		06 лютого 1997 року між Закритим акціонерним товариством «Фармацевтична Фірма «Дарниця» (продавцем) та ОСОБА_1                                       і ОСОБА_3 (покупці) укладено договір купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_2 . Договір посвідчено державним нотаріусом сьомої київської державної нотаріальної контори, запис у реєстрі № 3у-620 (том 1, а. с. 6).
		 
		У пункті 4 договору зазначено (дослівно): «Продаж здійснено за сорок дві тисячі сто дев`яносто шість гривень, що на момент здійснення операції складає двадцять дві тисячі двісті вісімдесят одну умовну одиницю за курсом Національного банку України на день укладення даного договору».
		 
		Згідно з умовою, визначеною пунктом 5 договору, покупець виплачує продавцю повну вартість квартири протягом 15 років з моменту укладення даного договору.
		 
		Сторони також уклали додаткову угоду про порядок здійснення розрахунків за вищевказаним договором, якою було погоджено розмір щомісячної виплати виходячи з еквіваленту 107 умовних одиниць в національній валюті України за курсом НБУ на момент виплати (том 2, а. с. 40-41), проте рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2009 року, яке набрало законної сили, вказана додаткова угода визнана недійсною                 у зв`язку з недотриманням нотаріальної форми.
		 
		06 червня 2012 року на підставі Закону України «Про акціонерні товариства» Закрите акціонерне товариство «Фармацевтична Фірма «Дарниця» змінило свою організаційну форму і стало ПрАТ «Фармацевтична Фірма «Дарниця».
		 
		30 вересня 2016 року між ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» (продавцем, первісним кредитором) та ТОВ «ФК «Інвест Груп» (покупцем, новим кредитором) було укладено договір купівлі-продажу права вимоги за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим державним нотаріусом сьомої київської державної нотаріальної контори за реєстровим № 3у620, відповідно до умов якого первісний кредитор продав (відступив) новому кредитору право вимоги до боржників ОСОБА_1 та                                 ОСОБА_3 (том 1, а. с. 72-73).
		 
		На підставі договору від 20 березня 2019 року договір купівлі-продажу права вимоги від 30 вересня 2016 року розірвано, отже,                                          ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» знову набуло право вимоги до боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		 
		На виконання умов договору купівлі-продажу квартири відповідачі за період з лютого 1997 року до вересня 2011 року сплатили на користь                             ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» грошові кошти в сумі 42 196 грн, що підтверджується розрахунковими документами (том 1, а. с. 102-112).
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Касаційна скарга ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України                      під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог                         і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Оскільки договір, з приводу виконання умов якого виник спір, укладено між сторонами у лютому 1997 року, тому чинність зазначеного договору як правочину, а також правила про визнання угоди недійсною мають визначатися відповідно до правил про угоди ЦК Української РСР.
		 
		У частинах першій та другій статті 4 ЦК Української РСР визначено, що цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян                і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал                 і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		 
		Відповідно до частини першої статті 41 ЦК Української РСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.
		 
		Згідно із частиною першою статті 224 ЦК Української РСР за договором  купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
		 
		Відповідно до статті 48 ЦК Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
		 
		Згідно із частиною першою статті 59 ЦК Української РСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.
		 
		У статті 169 ЦК Української РСР визначено, що грошові зобов`язання повинні бути виражені і підлягають оплаті в радянській валюті. Вираження               і оплата грошових зобов`язань в іноземній валюті допускається лише                         у випадках і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР.
		 
		Випадки та порядок застосування іноземної валюти в Україні на час виникнення спірних правовідносин визначалися законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року та Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року  № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
		Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
		 
		Судами встановлено, що 06 лютого 1997 року між Закритим акціонерним товариством «Фармацевтична Фірма «Дарниця» (продавцем) та                ОСОБА_1 і ОСОБА_3 (покупці) укладено договір купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_2 .
		У пункті 4 договору зазначено, що продаж здійснено за 42 196 гривень, що на момент здійснення операції складає 22 281 умовну одиницю за курсом НБУ на день укладення договору.
		Згідно з пунктом 5 договору купівлі-продажу від 06 лютого 1997 року покупець виплачує продавцю повну вартість квартири протягом 15 років              з моменту укладення договору.
		 
		Спір стосується питання застосування частин першої та другої статті 533 ЦК України і статті 169 ЦК Української РСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, щодо можливості встановлення та виконання грошового зобов`язання у гривні за офіційним курсом іноземної валюти станом на дату кожного платежу чи на дату укладення договору купівлі-продажу квартири, виходячи з можливості або неможливості визначити шляхом тлумачення умов правочину справжній зміст відповідної його умови щодо порядку проведення розрахунку.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що умови пунктів 4, 5 договору купівлі-продажу передбачають визначення ціни продажу у гривні за курсом долара США до гривні на день укладання договору.
		 
		З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
		 
		Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні.
		 
		Тлумачення змісту договору купівлі-продажу свідчить, що правила, встановленні статтею 213 ЦК України, не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку.
		 
		Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку, тому потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.
		 
		За правилом contra proferentem - слова договору мають тлумачитись проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову у договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не лише у тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені, але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, але були включені до договору під переважним впливом однієї зі сторін.
		 
		Правило тлумачення умов договору contra proferentem передбачає, що його застосування вимагає від суду з`ясування авторства спірної договірної умови.
		 
		Верховний Суд виходить з того, що, якщо не доведено інше, стороною, яка розробила і (або) запропонувала спірну умову договору, є: у договорі, укладеному між особою, що здійснює підприємницьку діяльність, і фізичною особою (у тому числі споживачем), - сторона, що здійснює підприємницьку діяльність. При неясності волі сторін суд має вибрати варіант, що відповідає інтересам покупця.
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (§ 45 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 06 грудня 2007 року у справі № 15123/03 «Воловик проти України»).
		 
		Враховуючи чинне на час укладення договору цивільне законодавство та беручи до уваги, що проєкт договору купівлі-продажу було підготовлено позивачем, що ніким не оспорюється, колегія суддів вважає, що умови пунктів 4, 5 договору купівлі-продажу передбачають визначення ціни продажу саме у гривні. А вказівка у договорі на курс умовної одиниці до гривні на день укладення договору, без подальшої узгодженої сторонами сплати коштів з прив`язкою до іноземної валюти, не дає підстав для висновку щодо наміру сторін визначити ціну договору у гривні з урахуванням курсу долара США на день платежу.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визначена в договорі купівлі-продажу ціна продажу квартири відповідає офіційному курсу гривні до долара США на день його укладення (42 196 грн, що складає 22 281 умовних одиниць). При цьому під поняттям «умовна одиниця» сторони мали на увазі долар США.
		 
		Отже, пункти 4, 5 договору купівлі-продажу від 06 лютого 1997 року визначають суми, що підлягають сплаті з урахуванням офіційного курсу долара США на день укладення договору купівлі-продажу. 
		Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з лютого 1997 року до вересня 2011 року сплатили на користь ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» грошові кошти в сумі 42 196 грн, відтак, ними було належно виконано умови договору купівлі-продажу квартири.
		 
		З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій здійснили правильне тлумачення умов договору купівлі-продажу, зокрема пунктів 4, 5, та ухвалили обґрунтовані судові рішення про відсутність підстав для задоволення позову.
		 
		До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах                       від 11 вересня 2019 року у справі № 753/9563/14-ц (провадження                         № 61-16578св18), від 05 червня 2019 року у справі № 753/9564/14-ц (провадження № 61-16575св18), від 27 листопада 2019 року у справі                      № 753/4078/17 (провадження № 61-14291св18), від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17). 
		 
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що відмовляючи                         у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що матеріалами справи повністю встановлено і підтверджено сплату відповідачами вартості квартири за укладеним договором купівлі-продажу, який не містить посилання на визначення обов`язку зі сплати вартості квартири в залежності від курсу будь-якої іноземної валюти.
		 
		Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21).
		 
		Доводи касаційної скарги ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» щодо недотримання порядку проведення розрахунку суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня  2018 року у цій справі.
		 
		Посилання ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» на рішення ЄСПЛ                     у справі «Федоренко проти України» суд відхиляє, оскільки у цій справі договір містив пункт, який встановлював, що у випадку падіння валютного курсу гривні загальна сума, що підлягає сплаті, не може бути меншою за гривневий еквівалент 17 000 доларів США. Відповідач (покупець) не заперечував зміст цього пункту. Між сторонами не існувало розбіжностей у його тлумаченні, що саме виплачена сума не повинна бути меншою за відповідний еквівалент доларів США. Проте цей пункт договору покупець не виконав, оскільки вважав, що його представник при укладенні договору, діяв з перевищенням повноважень, погоджуючись на таке положення, що робить договір недійсним. Ця позиція була підтримана внутрішніми судами України.
		 
		Твердження ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного                          у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі                             № 753/11009/19 (провадження № 1903св20) колегія суддів відхиляє, оскільки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 753/8945/19 (провадження                                         № 61-8829сво21) відступив від висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 753/11009/19 (провадження № 61-1903св20).
		 
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		 
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотримання вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, правильно встановили правовідносини, що склалися, дослідили                   і надали правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам та доводам сторін й правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ухвалили судові рішення.
		 
		Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи                            у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,     що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції на користь заявника немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року                та постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту                        її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. Ю. Гулейков     Г. В. Коломієць     Р. А. Лідовець     С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...