Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/8986/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації актів цивільного стану, крім актів громадянства.
Надіслано судом: 24.07.2023. Зареєстровано: 25.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2023.
Дата набрання законної сили: 09.10.2023
Результат оскарження 09.10.2023 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/420/10195/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 420/8986/23 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 липня 2023 року                                                                                                          м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з   адміністративним позовом   до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі   - відповідач), в якому просить:
		визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області «Про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання від 26.04.2021 № НОМЕР_1 ;
		зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо обміну посвідки на постійне проживання.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.06.2007 позивачем отримано посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 , виданої Балтським ВПРФО ГУМВС України в Одеській області на підставі Закону України «Про імміграцію». Після досягнення 25-річного віку 10.03.2021 були подані всі документи до Приморського районного відділу в м. Одесі ДМС України для обміну посвідки на постійне проживання в Україні відповідно до діючого Законодавства України. 29.03.2023 позивач отримала рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 від 26.04.2021, в якому підставою для відмови був підпункт 3 пункту 62 «Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321. Також 11.04.2023 за №5100.5.3-4031/51.1-23 отримала відповідь з Головного управління ДМС в Одеській області зі змісту якої вбачається, що попередній дозвіл на імміграцію було надано у порушення вимог законодавства та посвідка на постійне проживання надана безпідставно.
		Рішення відповідача позивач вважає протиправним, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
		У зв`язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 26.04.2023 вказаний позов було залишено без руху з надання позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
		Позивач ухвалу суду виконала, недоліки позову усунула.
		Ухвалою від 05.05.2023 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати до суду засвідчену належним чином копію справи щодо ОСОБА_1 , в тому числі оскаржуваного рішення та документів, які стали підставою його прийняття. 
		Станом на дату розгляду справи відповідач відзив на позовну заяви та витребувані документи не надав.
		Розглянувши надані сторонами документи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 в 1993 прибула в Україну з Вірменії.
		У 2004 позивач закінчила загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів художньо-естетичного профілю № 72 м. Одеса, а у 2006 закінчила Білозерську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 3 Херсонської області.
		14.06.2007 позивач документована посвідкою на постійне проживання в Україні № НОМЕР_3 .
		23.10.2012 позивач уклала шлюб з громадянином України ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 від 23.10.2012.
		10.03.2021 позивач звернулася до відповідача  для обміну посвідки на постійне проживання в Україні у зв`язку з досягненням 25-річного віку.
		26.04.2021 Відділом з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321. 
		На запит від 05.04.2023 щодо відмови в оформленні посвідки на постійне проживання громадянці Республіка Вірменія ОСОБА_1 ГУ ДМСУ в Одеській області листом № 5100.5.3-4031/51.1-23 від 11.04.2023 повідомило, що 26.04.2021 ГУ ДМС в Одеській області було прийнято рішення №51032300007760 про відмову в оформленні посвідки, на постійне проживання вищезазначеній громадянці на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого, постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321. Перевіркою матеріалів справи про надання дозволу на імміграцію в Україну встановлено, що дозвіл на імміграцію, виданий 13.06.2007 ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області громадянці Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію», як особі яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням. Однак, жодних матеріально підтверджених підстав наявності у заявниці права на набуття громадянства України в матеріалах справи не надано, будь-які підтверджуючі даний факт документи у справі відсутні.
		Відповідно до матеріалів справи, мати заявниці документована посвідкою на постійне проживання, однак, на момент подання заяви та отримання дозволу на імміграцію громадянці Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вже виповнилось 19 років, отже, тобто дана правова норма також не могла бути застосована як підстава для надання дозволу на імміграцію в Україну.
		Таким чином, дозвіл на імміграцію громадянці Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надано у порушення вимог законодавства та посвідкою на постійне проживання заявниця документована безпідставно.
		Не погоджуючись із прийняттям рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання в Україні, позивач звернулася до суду із цим позовом.
		Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
		Відповідно до вимог ч.2  ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України. Згідно з вимогами   статті 6 Конституції України   органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією   Конституцією   межах та відповідно до законів України.
		Згідно   ст.2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»   іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено   Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
		Статтею 3 зазначеного Закону   передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
		Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються   Законом України №2491-ІІІ від 7 червня 2001 року «Про імміграцію»   (далі - Закон №2491-ІІІ).
		Відповідно до положень  ст.1 Закону №2491-ІІІ  імміграція це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому  законом  порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
		Статтею 6 Закону №2491-ІІІ визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів.
		Так, за приписами частини 1 пунктів два і три цієї норми спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.
		Аналогічні норми містяться в підпункті 8 п. 4 Положення про Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2002 року № 844.
		Відповідно до   ст.4 Закону України «Про імміграцію», у редакції, що діяла на час видачі позивачу тимчасової посвідки, дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
		Згідно з ч. 3  ст. 4 зазначеного Закону, дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:
		1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;
		2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;
		3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;
		4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України;
		5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України.
		Стаття 9 Закону №2491-ІІІ   встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.
		Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.
		Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я.
		У разі неподання особою всіх визначених цим   Законом   документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.
		Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.
		З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі ж ненадання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та, як наслідок, дозвіл на імміграцію та посвідка на проживання в Україні не видається.
		Статтями   10,   11   зазначеного   Закону   встановлено, що дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому   законом   порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі   закону   заборонено в`їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
		Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
		Суд зазначає, що Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим   постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. №1983   (далі - Порядок) визначено процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію,
		У відповідності до пп. 3 п. 2 цього Порядку рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи Департаменту в головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.
		Згідно з п. 12 Порядку, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:
		- формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;
		- надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;
		- здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.
		З наведених норм вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.
		Відповідно до підпункту 1 п.1 ст.64 Порядку №321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до   статті 12 Закону України «Про імміграцію».
		Вимоги   Закону України «Про імміграцію»   і Порядку №1983 покладають на органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію обов`язок проведення всебічної перевірки на підставі відповідного подання. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
		У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 по справі № 820/2262/17, яка підтримана у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 по справі №823/407/18, зазначено, що навіть якщо дозвіл на імміграцію позивачу надано через помилку або зловживання посадових осіб суб`єкта владних повноважень, перекладати тягар вкрай негативних наслідків такої помилки або зловживання на особу (позивача у справі) є неприпустимим. Також, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві, оскільки для позивача та членів його сім`ї скасування дозволу на імміграцію має наслідком повну зміну способу життя родини, в складі якої є діти.
		Європейський суд з прав людини, який неодноразово вказував у своїх рішеннях, що помилки або прорахунки державних органів повинні служити вигоді зацікавлених осіб, особливо в разі відсутності інших конфліктуючих інтересів. Зокрема, у рішенні від 20.01.2012 року у справі Рисовський проти України (заява №29979/04) ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний якомога послідовний спосіб. Потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
		Суд зазначає, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.
		У разі звернення особи із відповідною заявою уповноважений орган повинен розглянути вказану заяву та прийняти відповідне вмотивоване рішення.
		У листі № 5100.5.3-4031/51.1-23 від 11.04.2023 відповідач зазначає, що дозвіл на імміграцію громадянці Вірменії ОСОБА_1 надано у порушення вимог законодавства та посвідкою на постійне проживання заявниця документована безпідставно.
		Однак, відповідачем не надано доказів того, що саме позивачем порушено вимоги діючого законодавства України при отриманні дозволу на імміграцію.
		Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що 26.04.2021 відділом з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Управління у справах біженців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321.
		Так, згідно із пунктом 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, обмін посвідки здійснюється у разі:
		1) зміни інформації, внесеної до посвідки;
		2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;
		3) закінчення строку дії посвідки;
		4) непридатності посвідки для подальшого використання;
		5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).
		Відповідно до пунктів 21 - 24 вказаного Порядку, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32 - 34 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування/проживання іноземця або особи без громадянства на території України, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.
		У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.
		Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку.
		У разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта з використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.
		Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає іноземцеві або особі без громадянства для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей.
		У разі виявлення помилок у заяві-анкеті працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта вносить до неї відповідні виправлення.
		Після перевірки заяви-анкети іноземець або особа без громадянства власним підписом підтверджують правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу. Якщо іноземець або особа без громадянства через фізичні вади не можуть підтвердити власним підписом правильність таких відомостей, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта робить відмітку про неможливість такого підтвердження та засвідчує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу власним підписом.
		Згідно із пунктами 27 - 30 зазначеного Порядку, прийняті уповноваженим суб`єктом заява-анкета та скановані документи (у тому числі отримані біометричні дані, параметри) із застосуванням засобів Реєстру автоматично розподіляються та надсилаються до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який обслуговує відповідного уповноваженого суб`єкта, що здійснив прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.
		Керівник/заступник керівника територіального органу ДМС або керівник його структурного підрозділу, керівник/заступник керівника територіального підрозділу ДМС або особа, яка виконує його обов`язки, щодня здійснюють розподіл прийнятих (у тому числі уповноваженими суб`єктами) заяв-анкет між працівниками, які виконують функції з оформлення посвідки.
		Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження для розгляду документів, прийнятих уповноваженим суб`єктом, перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32 і 33 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
		У разі прийняття рішення про відмову в розгляді документів, прийнятих уповноваженим суб`єктом, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС не пізніше наступного робочого дня надсилає уповноваженому суб`єкту письмове повідомлення про відмову в їх розгляді із зазначенням підстав відмови з метою його подальшого вручення іноземцеві або особі без громадянства.
		Пунктами 36 - 38 вказаного Порядку передбачено, що після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється посвідка, та перевірку поданих нею документів.
		Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру, та відомчої інформаційної системи ДМС.
		Перевірка законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України здійснюється з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, "Аркан" або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які Адміністрація Держприкордонслужби надає протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.
		Чинність дозволу на імміграцію, копія якого надана іноземцем або особою без громадянства, перевіряється шляхом вивчення матеріалів справи про надання такого дозволу.
		Факт постійного проживання іноземця або особи без громадянства на території України до прийняття до громадянства України перевіряється шляхом вивчення матеріалів її справи про надання дозволу на імміграцію.
		У разі коли дозвіл на імміграцію виданий одним територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, а документи для оформлення посвідки подані до іншого територіального органу/територіального підрозділу ДМС у зв`язку із зміною іноземцем або особою без громадянства місця проживання, чинність дозволу на імміграцію перевіряється шляхом надсилання відповідних запитів до місця видачі дозволу, відповідь на які надається протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.
		У разі необхідності підтвердження відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть до Мін`юсту в електронній формі захищеними каналами зв`язку надсилаються відповідні запити, відповідь на які Мін`юст надає протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів. У разі відсутності можливості надіслання запитів у електронній формі запити надсилаються у паперовій формі.
		У разі необхідності підтвердження інших відомостей про іноземця або особу без громадянства або дійсності поданих ними документів надсилаються запити до відповідних державних органів або їх територіальних органів (підрозділів), які надають відповідь протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів.
		Рішення про оформлення посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих документів та відсутності підстав для відмови в її видачі.
		Як визначено пунктом 40 Порядку №321, для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:
		1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);
		2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту;
		3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;
		4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
		5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;
		6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.
		Згідно із пунктами 42, 43, 46 Порядку №321 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.
		Рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.
		Після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.
		Підстави для відмови в оформленні та видачі посвідки передбачені п. 62 Порядку №321. Зокрема, підпунктом 3 вказаного пункту Порядку № 321 визначено, що територіальний орган/ територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.
		Відповідно до п. 63 Порядку №321 копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.
		У порушення зазначеного вище положення, відповідачем - суб`єктом владних повноважень не було надано позивачу інформацію про відмову у видачі посвідки із зазначенням причин на підставі пп. 3 п. 64 Порядку №321.
		Не вказані відповідачем обставини, які слугували підставою для висновку про відмову у видачі посвідки, також і у листі відповідача.
		Таким чином, відповідачем порушені процедурні норми Порядку №321 у частині ненадання інформації позивачу у встановлені п. 63 Порядку № 321 порядок та строк, що унеможливило усунення недоліків, що мали б за наслідок прийняття рішення про обмін Посвідки для реалізації її прав у відповідності до п. 63 Порядку.
		Відповідачем в ході розгляді цієї справи не доведено належними і допустимими доказами, що зазначена саме позивачем при зверненні у березні 2021 року інформація не підтверджується даними, отриманими з баз даних Реєстру, картотек, зокрема щодо підстав видачі позивачу посвідки на постійне проживання.
		Відповідачем не доведено, що раніше видана позивачу посвідка на постійне проживання видана у порушення вимог законодавства.
		З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 51032300007760 від 26.04.2021 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 .
		Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо обміну посвідки на постійне проживання, суд зазначає наступне.
		Відповідно до пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого   постановою КМУ від 25 квітня 2018 року № 321   (далі по тексту Порядок № 321) посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до   статті 12 Закону України "Про імміграцію".
		Відповідно до пунктів 78, 79 Порядку № 321, рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку.
		ДМС, територіальний орган ДМС мають право переглянути рішення, прийняте відповідно територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, за наявності підстав зобов`язати їх відмінити попереднє рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування і прийняти нове рішення на підставі раніше поданих документів.
		Згідно з ч. 3   ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		Частиною 4   статті 245 КАС України   визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені   законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Отже, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю      або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
		Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
		У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
		Як Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим   постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983, так і Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженим  постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321, відповідні процедури щодо надання, скасування дозволу на імміграцію та видачі і обміну посвідки на постійне проживання складаються з послідовних етапів, на кожному з яких відбувається перевірка та оцінка поданих документів, з`ясування певних обставин та відповідно до їх результатів відповідачу надається вибір варіантів дій та рішень.
		Враховуючи вищевикладене, повноваження щодо видачі та обміну посвідки на постійне проживання є дискреційними.
		Виходячи з наведеного, позовні вимоги позивача зобов`язального характеру підлягають задоволенню, а саме шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача щодо обміну посвідки на постійне проживання з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.
		Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
		Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
		Враховуючи те, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
		Розподіл судових витрат в частині сплаченого судового збору проводиться відповідно до   статті 139 КАС України.
		Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		вирішив:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області «Про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання від 26.04.2021 № НОМЕР_1 .
		Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) щодо обміну посвідки на постійне проживання.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )  судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
		 
		 
		Суддя                                                                                                              А.С. Пекний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...