Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/803/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 24.07.2023. Зареєстровано: 25.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2023.
Дата набрання законної сили: 18.07.2023
Номер судового провадження: К/990/33759/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 липня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 320/803/21
		адміністративне провадження № К/990/33759/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого суді                                                   Берназюка Я.О., 
		суддів:                                                             Стрелець Т.Г., Шарапи В.М., 
		за участю:
		секретаря судового засідання                               Лупу Ю.Д.,
		позивача                                                             ОСОБА_1 ,
		представника відповідача                                        Толстих І.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу №320/803/21
		за позовом ОСОБА_1 
		до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області Шевченко Світлани Володимирівни
		про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
		за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області
		на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року (ухвалене у складі головуючого судді Кушнової А.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Єгорової Н.М., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В.),
		У С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі також - відповідач 1), начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області Шевченко С.В. (далі також  - відповідач 2), у якому просив:
		визнати протиправною бездіяльність начальника Територіального управління Державної судової адміністрації у Київській області Шевченко С.В. щодо невидачі довідки про суддівську винагороду для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , у тому числі доплати за перебування на адміністративній посаді, у зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді станом на 1 січня 2020 року, для подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України;
		зобов`язати начальника Територіального управління Державної судової адміністрації у Київській області Шевченко С.В. видати довідку про суддівську винагороду для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , у тому числі доплати за перебування на адміністративній посаді, у зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді станом на 1 січня 2020 року, для подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року, позов задоволено частково: 
		визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 1 січня 2020 року з урахуванням доплати за перебування на адміністративній посаді в суді;
		зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 1 січня 2020 року з відповідною доплатою за перебування на адміністративній посаді в суді.
		3. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, враховуючи безперервну працю позивача на адміністративній посаді в суді протягом 24 років та подання ним заяви про відставку під час перебування на відповідній посаді, у спірних правовідносинах позивач має право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням доплати за перебування на адміністративній посаді в суді, яку він отримував до самого виходу у відставку, а саме по 22 травня 2017 року включно і відповідно є правомірною його вимога щодо зазначення про таку доплату у довідці про суддівську винагороду для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2020 року.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
		5. На підтвердження своїх доводів у касаційній скарзі Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 2 червня 2016 року (далі - Закон № 1402-VIII), у зв`язку із чим дійшли неправомірних висновків про наявність обґрунтованих підстав для видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 1 січня 2020 року з урахуванням доплати за перебування на адміністративній посаді в суді.
		6. Скаржник звертає увагу на те, що ОСОБА_1 лише виконував обов`язки голови суду, відповідно така посада не відноситься до переліку  адміністративних посад і не передбачає доплату в розмірі 10 відсотків посадового окладу судді відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII. Подібних висновків, за твердженням скаржника, дійшов Верховний Суд у постанові від 22 березня 2018 року у справі №    816/1552/17 і вказав, що доводи скаржника про те, що виконання обов`язків голови суду передбачає доплату у розмірі 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, суд вважає необґрунтованими, оскільки щомісячна доплата у розмірі 10 % посадового окладу судді відповідного суду встановлюється виключно судді, які обраний на посаду голови суду та обіймає посаду голови суду, а виплата такої доплати за виконання обов`язків особи, яка обрана на адміністративну посаду, нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не передбачена.
		7. Крім того, стосовно правових підстав для включення у довідку про розмір суддівської винагороди для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці доплати за перебування на адміністративній посаді, Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2021 року у справі №    280/2334/20 дійшов такого висновку: «Складові суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді слід визначати виходячи з того, яку посаду обіймав позивач на час прийняття рішення про його звільнення у відставку. Відтак, оскільки станом на час прийняття рішення ВРП про звільнення позивача у зв`язку із поданням заяви про відставку останній не обіймав посаду голови відповідного суду, у відповідача були відсутні правові підстави для включення у довідку про розмір суддівської винагороди для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці доплати за перебування на адміністративній посаді.»
		Позиція інших учасників справи щодо вимог та доводів касаційної скарги
		8. 28 лютого 2023 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. У відзиві, зокрема, зазначається, що враховуючи безперервну працю позивача на адміністративній посаді в суді протягом 24 років та подання ним заяви про відставку під час перебування на відповідній посаді, у спірних правовідносинах позивач має право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням доплати за перебування на адміністративній посаді в суді.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		9. Касаційна скарга надійшла до суду 1 грудня 2022 року.
		10. Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №320/803/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
		11. Ухвалою Верховного Суду від 3 січня 2023 року справу призначено до розгляду в судове засідання з повідомленням та викликом учасників справи колегією у складі трьох суддів.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 
		12. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області 23 квітня 1997 року.
		13. Згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_2 від 30 серпня 1979 року, з жовтня 1989 року по квітень 1990 року позивач виконував обов`язки народного судді Васильківського міського народного суду Київської області, з січня 1992 року по травень 1993 року працював народним суддею Миронівського районного народного суду Київської області, з травня 1993 року обіймав посаду судді Миронівського районного суду Київської області.
		14. Наказом начальника управління юстиції Київської обласної державної адміністрації від 27 травня 1993 року №176 ОСОБА_1 з 7 травня 1993 року зараховано та наказано вважати таким, що приступив до виконання обов`язків голови Миронівського районного суду Київської області.
		15. Наказом Управління Державної судової адміністрації в Київській області від 10 липня 2003 року №173 на ОСОБА_1 з 10 липня 2003 року покладено виконання обов`язків голови Миронівського районного суду Київської області.
		16. Відповідно до наказу від 30 липня 2004 року №25 ОСОБА_1 з 15 липня 2004 року приступив до виконання обов`язків голови Миронівського районного суду Київської області.
		17. Згідно з наказом Миронівського районного суду Київської області від 16 квітня 2014 року №6-ос ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків голови Миронівського районного суду Київської області строком на один рік, у період з 16 квітня 2014 року по 15 квітня 2015 року.
		18. Відповідно до наказу Миронівського районного суду Київської області від 7 квітня 2015 року №4/к ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків голови Миронівського районного суду Київської області строком на два роки, у період з 16 квітня 2015 року по 15 квітня 2017 року.
		19. Згідно з наказом Миронівського районного суду Київської області від 18 квітня 2017 року №7/к «Про здійснення адміністративних повноважень голови суду» здійснення адміністративних повноважень голови Миронівського районного суду Київської області з 19 квітня 2017 року до обрання голови Миронівського районного суду Київської області покладено на суддю Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_1 .
		20. Відповідно до табелю обліку використання робочого часу Миронівського районного суду Київської області за травень 2017 року ОСОБА_1 з 1 травня 2017 року по 19 травня 2017 року (п`ятниця) працював повний робочий день як голова Миронівського районного суду Київської області, а починаючи з 22 травня 2017 року по 31 травня 2017 року перебував на лікарняному та обліковувався впродовж травня 2017 року як голова Миронівського районного суду Київської області.
		21. Рішенням Вищої ради правосуддя від 23 травня 2017 року №1212/0/15-17 позивача звільнено з посади судді Миронівського районного суду Київської області у зв`язку з поданням ним заяви про відставку, яка надійшла до Вищої ради правосуддя 16 травня 2017 року.
		22. Наказом Миронівського районного суду «Про відрахування судді ОСОБА_1 » від 6 червня 2017 року №13/К відраховано суддю ОСОБА_1 зі штату Миронівського районного суду Київської області з 6 червня 2017 року.
		23. Зі змісту позовної заяви судами встановлено, що позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
		24. 30 січня 2020 року позивач звернувся до начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області Шевченко С.В. із заявою, якою просив надати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з січня 2020 року.
		25. Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області позивачу видана довідка від 30 січня 2020 року №295, відповідно до якої станом на 1 січня 2020 року його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 100  896 грн, у тому числі: посадовий оклад - 63060 грн; доплата за вислугу років - 37836 грн.
		26. 17 липня 2020 року позивач звернувся до начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області Шевченко С.В. із заявою, в якій просив видати нову довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з зазначенням у ній доплати за перебування на адміністративній посаді голови суду.
		27. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області листом від 6 серпня 2020 року №04-24/1258/20 повідомило позивача, що оскільки він був звільнений з посади судді, коли вже не обіймав адміністративної посади, а також враховуючи те, що зміна розміру складових суддівської винагороди судді з 1 січня 2020 року стосувалась лише збільшення розміру посадового окладу, правові підстав для видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням доплати за перебування на адміністративній посаді в суді відсутні.
		28. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, позивач звернувся до суду з позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи 
		29. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		30. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		31. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		32. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		33. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є неприйнятні з огляду на таке.
		34. У статті 1, частині першій статті 2 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.
		35. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		36. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
		37. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		38. Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
		39. Спірні відносини регулюються Законом № 1402-VIII, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
		40. Згідно зі статтею 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
		Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
		41. Відповідно до частини третьої, четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
		У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
		42. Згідно з частинами першою, другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
		Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
		43. Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 1402-VIII адміністративними посадами в суді є посади голови суду та заступника (заступників) голови суду.
		44. Отже Законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, визначено склад суддівської винагороди, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого, зокрема, входить доплата за перебування на адміністративній посаді в суді.
		45. Як правильно було установлено судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини між сторонами склались з приводу відмови Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2020 року з урахуванням доплати за перебування на адміністративній посаді в суді.
		46. Окрім того, судами попередніх інстанцій було встановлено та не заперечується сторонами, що у період з 7 травня 1993 року по 22 травня 2017 року позивач здійснював повноваження голови Миронівського районного суду Київської області. Тобто, протягом більше 24 років перебував на адміністративній посаді - голови Миронівського районного суду Київської області та отримував доплату за перебування на вказаній посаді по 22 травня 2017 року включно (Т. 1. а.с. 11, 14, 15, 81).
		47. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач виконував обов`язки голови Миронівського районного суду Київської області на постійній основі та йому виплачувалася доплату за перебування на вказаній посаді.
		48. При цьому судами попередніх інстанцій було установлено, що право на відставку позивачем було реалізовано шляхом подання відповідної заяви до Вищої ради правосуддя у момент виконання ним обов`язків голови суду, а не тимчасово виконуючого обов`язки голови суду.
		49. З огляду на  встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що посада, яку обіймав позивач, не відноситься до переліку  адміністративних посад і не передбачає доплату в розмірі 10 відсотків посадового окладу судді відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII.
		50. Колегія суддів не приймає посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 816/1552/17, оскільки спір у вказаній справ стосувався невиплати доплати в розмірі 10 відсотків посадового окладу судді, який на час перебування голови місцевого суду у відпустці, тимчасово виконував обов`язки голови суду. У той же час, у справі №320/803/21 питання отримання позивачем доплати в розмірі 10 відсотків посадового окладу судді за перебування на адміністративній посаді є безспірним.
		51. Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання на висновки, викладені у постанові від 24 листопада 2021 року у справі №280/2334/20, оскільки як вбачається з встановлених судом обставин у вказаній справі, позивач перебував на посаді голови суду з 23 грудня 2003 року по 4 червня 2005 року та з 4 лютого 2008 року по 26 лютого 2013 року, звільнений з посади рішенням Вищої ради правосуддя 2 жовтня 2018 року у зв`язку з поданням заяви про відставку. Тобто, на момент подання заяви про звільнення з посади судді позивач у справі №280/2334/20 не перебував на адміністративній посаді у суді. Водночас, у справі яка розглядається (№320/803/21), позивач на момент подання заяви про звільнення та її розгляду Вищою радою правосуддя перебував на посаді голови Миронівського районного суду Київської області.
		52. Таким чином, доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 135 Закону № 1402-VIII та неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 816/1552/17 та від 24 листопада 2021 року у справі №280/2334/20, не знайшли свого підтвердження.
		53. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
		54. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		55. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		56. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		57. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. 
		58. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.
		59. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява N 22750/02, пункт 42)). 
		60. Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі. 
		61. Також у пункті 71 рішення у справі "Peleki v. Greece" (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" (рішення у справі "Moreira Ferreira v. Portugal" (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.
		62. До того ж, у пункті 80 рішення у справі "Perez v. France" (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі "Artico v. Italy", заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі "Van de Hurk v. the Netherlands", заява № 16034/90, пункт 59). 
		63. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява № 16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява № 30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи. 
		64. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява № 22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03, пункт 54).
		65. Так, у пункті 54 рішення "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. 
		66. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		67. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		68. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
		69. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім основним аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		70. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Cуд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області залишити без задоволення.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		Головуючий суддя                                                                      Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                          Т.Г. Стрелець
		                                                                                          В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...