Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/3370/22-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 25.07.2023. Зареєстровано: 25.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2023.

Номер судового провадження: 2-5891/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 201/3370/22-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 липня 2023 року 
		Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді Ільєвої Т.Г.
		при секретарі Ємець Д.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу №201/3370/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»  про зобов`язання вчинити дії, -,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У червні 2022 року  позивач звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»  про зобов`язання вчинити дії.
		Так, в обґрунтування позову зазначено, що  у грудні 2015 році банківські рахунки та банківські карти позивача було заблоковано, у зв`язку з підозрою на шахрайство, оскільки позивач надала своїй знайомий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер своєї банківської картки № НОМЕР_1 . ОСОБА_2 займалась торгівлею взуття, однак не мала свого рахунку в банку. Вона попросила дати їй номер картки для того, щоб їй перерахували кошти за товар (взуття). Позивач  не побачила в даній ситуації нічого поганого і надала своїй знайомій номер картки. На вказану карту були отримані кошти 24.12.2015 року - 600,00 грн., 24.12.2015 року - 548,00 грн. та 28.12.2015 року - 550 грн. Три людини перерахували кошти на рахунок позивача та очікували отримання свого товару, однак ОСОБА_2 їм нічого не відправила. Зі згоди  позивача кошти були повернуті постраждалим особам з її карткового рахунку, тобто вона добровільно з власних коштів повернула людям гроші. Однак, карткові рахунки позивача не розблокували.
		З метою з`ясування причин блокування карток на початку 2016 року  позивач зверталась до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою, в якій просила провести службове розслідування з цього питання, розблокувати її рахунки та надавала свої пояснення щодо ситуації з платежами, які проходили по її картці у грудні 2015 року. Крім того, позивач добровільно компенсувала всім трьом постраждалим особам кошти в повному обсязі. Однак жодної письмової відповіді відповідач не надав, у вересні 2021 року позивач повторно зверталась з запитом, в якому просила: зняти (скасувати) встановлені для ОСОБА_1 , обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на її поточних рахунках та обслуговуються картками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , шляхом розблокування зазначених карткових рахунків і забезпечення можливості вільно користуватися та розпоряджатися грошовими коштами на цих поточних рахунках.  Надати копію результатів службового розслідування щодо факту шахрайства по картковим рахункам № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . Надати довідку про відкриті на  ім`я ОСОБА_1 банківські рахунки в АТ КБ «ПриватБанк» та рух коштів на цих рахунках за весь час. Надати детальні роз`яснення процедури розблокування карткових рахунків.
		Вказане звернення відповідач отримав 04.10.2021 року на юридичну адресу та  30.09.2021  року на адресу листування, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Однак жодної письмової відповіді відповідач не надав.
		З діями відповідача щодо блокування карткового рахунку позивач не погоджується та вважає такі дії незаконними.
		Таким чином, АТ КБ "ПриватБанк" неправомірно здійснили блокування карткового рахунку, відкритого на ім`я Позивача, немає підтвердження наявності порушень позивачем вимог законодавства, за наслідками яких було заблоковано її картковий рахунок, а також не зважаючи на неодноразові звернення ОСОБА_3 . Відповідачем не вчинили дій, направлених на розблокування карткового рахунку. Крім того, призупинення видаткових операцій діяло понад строки, встановлені чинним законодавством.
		З врахуванням зазначеного, позивач просить суд:
		- зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" зняти (скасувати) встановлені для ОСОБА_3 обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на її поточному рахунку та обслуговуються картками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , шляхом розблокування зазначених карткових рахунків і забезпечення можливості вільно користуватися та розпоряджатися грошовими коштами на цьому поточному рахунку.
		08.06.2022 ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська направлено дану позовну заяву, за  підсудністю до Печерського районного суду м. Києва 
		05.08.2022 до суду надійшла вищевказана позовна заява, яка була передана судді Ільєвій Т.Г. 16.08.2022, для вирішення питання про відкриття провадження.
		16.08.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі.
		29.11.2022 представником відповідача було подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначено, що 03.03.2016 року на вищевказаний запит Банком позивачу було повідомлено про відмову в обслуговуванні, картки через описані нижче причини.
		Відповідно до Умов і Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» має право: відмовити у видачі або перевипуску картки в разі надання ним в заяві неправильної інформації, нестійкого фінансового стану або наявності інших даних, що свідчать про неможливість видачі (перевипуску) картки цій особі; призупинити дію картки, а також відмовити в продовженні строку дії картки в разі здійснення операцій, що суперечать інтересам клієнта або банку, з використанням картки або нанесеної на неї інформації; призупинити здійснення розрахунків за карткою (заблокувати картку) і/або визнати картку недійсною в разі порушень держателем або довіреною особою вимог законодавства України, умов договору, Умов і Правил надання банківських послуг і/або в разі виникнення овердрафту; призупинити або припинити дію картки, відмовити в продовженні, заміні або видачі нової картки чи доручити будь-якому учаснику міжнародних платіжних систем вилучити картку; якщо: держатель (довірена особа) зумисно неправильно повідомив банку про себе та/або своїх відносини з іншими банками або приховав відомості, раніше невідомі банку та не враховані під час розгляду заяви на відкриття карткового рахунку; держатель понад один раз допустив прострочення погашення мінімального обов`язкового платежу; держатель понад один раз звертався в банк і блокував картку та при цьому за карткою до моменту її фактичного блокування в системі авторизації банку та поміщення до стоп-лиска здійснювалися операції, від яких пізніше держатель відмовився.
		05.10.2021 року, позивач знову звернувся до Банку з вищевказаною вимогою, на що йому знову було відмовлено 01.11.2021 року, та було повідомлено, що банк припинив обслуговування платіжної картки.
		Правовою підставою для припинення обслуговування є п. 2.1.4.2.3 Умов і правил надання банківських послуг.
		Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до чинного законодавства України Банк здійснює надання банківських послуг необмеженому колу осіб на підставі їх заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг далі - Умови), які розміщуються на офіційному сайті Банку у мережі Інтернет і є невід`ємною частиною договору банківського обслуговування.
		Відповідно до п. 2.1.4.2.3. У випадках порушення Клієнтом вимог чинного законодавства України та/ або умов даного Договору та/або у разі виникнення Несанкціонованого овердрафту Банк має право зупинити здійснення розрахунків за Карткою (заблокувати Картку) та/або визнати Картку недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому' або у становленій Банком частині у разі невиконання Клієнтом своїх борговихзобов`язань та інших зобов`язань за цим Договором. 
		Не погодившись з відмовою Банку, 07.06.2022 року, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
		Таким чином,  спірні правовідносини виникли в 2015 році, в той час як з позовною заявою сторона звернулася в 2022 році. 
		Відтак, представник просив відмовити в задоволенні позовної заяви та застосувати строки позовної давності.
		Позивач в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином. Судове засідання призначалось в режимі відеоконференції , однак з технічних причин його не вдавалось провести. Разом з цим, в матеріалах  справи наявна заява представника позивача про розгляд справи за її відсутності та позивача, вимоги підтримала.
		Відповідач в судове засідання  подав клопотання, про розгляд позову за його відсутності, в задоволенні позовних вимог відмовити.
		Третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення судових повісток та  розміщенням на сайті Печерського районного суду м. Києва інформації про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву суду не надав.
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
		Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону №1023-XII споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		Згідно з ч. 1-3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		Положенням ч. 1 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку.
		Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
		Згідно з положеннями частини шостої статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк має право відмовитися від підтримання договірних відносин чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
		Разом з тим, такі дії банку щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають зокрема відповідати усім вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14 жовтня 2014 року № 1702-VII (далі - Закон № 1702-VII).
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 5 Закону № 1702-VII банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу.
		Відповідно до статті 63 Закону про банки Національний банк України під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.
		Згідно з частинами першою-третьою статті 17 Закону № 1702-VII суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов`язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно). Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - п`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не мо же ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності..
		Так, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що Банк уповноважений відмовити в обслуговуванні клієнту його карткового рахунку, однак суд вважає, що з відповіді наданої позивачу від 03.03.2016 чітко не встановлено,  з яких причин відмовлено в обслуговуванні або в блокуванні рахунку. 
		Відтак, суд вважає, що відповідач мав би надати чітке  посилання на те, з яких причин клієнту відмовлено в наданні послуг, провести службову перевірку, оскільки позивач є споживачем послуг відповідача та її права можуть бути порушені, а тому стороною відповідача не було надано доказів належного інформування та вивчення ситуації щодо рахунку позивача.
		Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Разом з цим, суд прийшов до висновку, що заява відповідача про застосування строків позовної давності, є обґрунтованою.
		Так, за загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, зобов`язання з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач дізналась про порушення своїх прав ще 22.02.2016 з моменту звернення до Банку щодо свого рахунку, а до суду звернулась у 2022 році, тобто після спливу трьох років. Посилання на те, що остання зверталась повторно до Банку ще у 2021 році не є підставою для поновлення строку, оскільки позивач знала про порушення своїх прав ще з 2015 року та не просить суд поновити строк на оскарження дій відповідача.
		Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно з положеннями ч. 3 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
		ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) у своїх рішеннях надав тлумачення позовної давності, як законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
		Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
		Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право не було порушено, суд відмовляє в позові у зв`язку з його необґрунтованістю. В разі встановлення судом порушеного права, але позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.
		Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		Відтак, позов не підлягає задоволенню, у зв`язку з пропуском строків позовної давності.
		На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 82, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»  про зобов`язання вчинити дії  - відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення. 
		Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється  з дня складення повного  судового рішення. 
		 
		Повний текст судового рішення буде складено 17.07.2023.
		 
		Суддя                                                                                               Т.Г. Ільєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...